Справа № 461/5198/18

В И Р О К

Іменем України

20.07.2018 року Галицький районний суд міста Львова

у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

потерпілого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Львові кримінальне провадження про обвинувачення:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бориспіль Київської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судженого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

обвинувачений ОСОБА_4 01 липня 2018 року, о 02 год. 40 хв., маючи умисел на викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, перебуваючи поблизу будинку № 2 на вул. Театральній в м. Львові, шляхом розбиття вікна в автомобілі марки «Mitsubishi Lancer», державний номерний знак НОМЕР_1 , повторно, таємно викрав із вказаного автомобіля відеореєстратор марки «Texet DVR-533» вартістю 1535 грн., зарядний пристрій до мобільного телефону марки «Samsung» вартістю 125 грн., передню панель до автомагнітофона марки «Pioneer» вартістю 1499 грн., які належать потерпілому ОСОБА_5 , завдавши матеріальну шкоду на 3159.00 грн.

В судовомузасіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винність у вчиненні злочину визнав повністю, пояснивши, що 01 липня 2018 року, о 02 год. 40 хв., поблизу будинку № 2 на вул. Театральній в м. Львові, шляхом розбиття вікна в автомобілі марки «Mitsubishi Lancer», державний номерний знак НОМЕР_1 , викрав із автомобіля відеореєстратор марки «Texet DVR-533», зарядний пристрій до мобільного телефону марки «Samsung», передню панель до автомагнітофона марки «Pioneer».

Суд вважає, що факт скоєння злочину та винність обвинуваченого у вчиненні злочинних дій, крім повного визнання вини обвинуваченим, стверджується матеріалами справи.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 185 КК України оскільки він повторно вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку).

У судовому засіданні обвинувачений та потерпілий просять затвердити укладену між ними 11.07.2018 року угоду про примирення.

Згідно зугодою,потерпілийтаобвинувачений дійшлизгодищодоформулювання обвинувачення,всіхістотних дляданогокримінального провадженняобставин таправової кваліфікаціїдій обвинуваченогоза ч. 2 ст. 185 КК України. Обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою вину в обсязі пред`явленого обвинувачення, сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання, яке ОСОБА_4 повинен понести за вчинене кримінальне правопорушення (злочин), а саме 2 роки обмеження волі зі звільненням від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України та визначенням 1 року іспитового строку.

Розглядаючи в порядку ч. 3 ст.474, ч. 5 ст. 474 КПК України питання про можливість затвердження угоди про примирення суд виходить з наступного.

Відповідно до положень ст.ст. 468,469 КПК Україниу кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення може бути укладена угода про примирення між потерпілим та обвинуваченим.

Так, кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , відповідно дост. 12 КК Україниє злочином середньої тяжкості.

Прокурор не заперечила щодо затвердження угоди.

При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_4 цілком розуміє права, передбачені п.1 ч.4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, передбачені ч.1 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення та вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені угодою про примирення.

Також судом перевірено угоду про примирення на відповідність вимогам КПК України (в тому числі, щодо змісту та порядку укладення угоди) та КК України (в тому числі щодо узгодженої міри покарання); підстав для відмови в її затверджені не встановлено.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши думку сторін про можливість затвердження угоди, враховуючи особу обвинуваченого, який є повнолітнім, примирився із потерпілим, вчинив злочин середньої тяжкості, щиро розкаявся, суд приходить до висновку що угоду про примирення, слід затвердити, призначивши обвинуваченому узгоджену сторонами міру покарання.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374, 475 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

затвердити угоду про примирення від 11.07.2018 року між обвинуваченим ОСОБА_4 та потерпілим ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 12018140050003058.

Визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, та обрати узгоджене сторонами покарання 2 роки обмеження волі.

Відповідно до ст. 75 КК України, ОСОБА_4 звільнити від відбування призначеного покарання 2 років обмеження волі із визначенням 1 року іспитового строку.

Згідно зі ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_4 обов`язок періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу залишити необраним.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Апеляційного суду Львівської області через Галицький районний суд м. Львова протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя ОСОБА_1 .