ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

31 липня 2018 року

справа №812/1601/17

адміністративне провадження №К/9901/52009/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 15 січня 2018 року у складі судді Свергун І.О. та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року у складі колегії суддів Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., Сухарька М.Г. у справі № 812/1601/17 за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області до ОСОБА_1 про стягнення податкової заборгованості в сумі 240 797,25 грн.,

У С Т А Н О В И В :

03 листопада 2017 року Головне управління Державної фіскальної служби у Луганській області (далі - податковий орган, позивач у справі) звернулося до суду з адміністративним до ОСОБА_1 (далі - відповідач у справі), про стягнення податкового боргу в загальному розмірі 240 797,25 грн, з яких адміністративні штрафи та інші санкції (код бюджетної класифікації 21081103) складають 56350,00 грн, податок на доходи фізичних осіб (код бюджетної класифікації 11010100) складає 184447,25 грн., який утворився у зв'язку з несплатою відповідачем у визначені законодавством строки узгоджених грошових зобов'язань, визначених рішеннями податкового органу про застосування фінансових санкцій за порушення «Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» та податковими повідомленнями-рішеннями про збільшення податку на доходи фізичних осіб та про застосування штрафів, а також у зв'язку із нарахуванням пені.

15 січня 2018 року рішенням Луганського окружного адміністративного суду, залишеною без змін постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року, позов задоволено у повному обсязі, стягнуто з ОСОБА_1 податковий борг у загальному розмірі 240797 грн 25 коп.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з мотивами якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що акти індивідуальної дії податкового органу, якими до позивача застосовані штрафні санкції, а також збільшені податкові зобов'язання, ОСОБА_1 не оскаржені, в порушення вимог пункту 57.3 статті 57 Податкового органу України відповідачем відповідні суми не сплачені, а інтегрованою карткою платника податків сума заборгованості підтверджена, що обумовлює обґрунтованість вимог податкового органу про стягнення податкового боргу.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідачем у травні 2018 року подана касаційна скарга, в якій вона, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, а провадження у справі закрити у порядку статті 354 Кодексу адміністративного судочинства України.

Касаційна скарга обґрунтована відповідачем чотирма групами доводів. По-перше, за позицією заявника касаційної скарги, провадження у справі відкрито незаконно з істотним порушенням приписів статті 99, частин 1, 3, 5 статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, з істотним порушенням строків, передбачених частиною третьою статті 183-3 цього Кодексу, та за відсутності спору і судового рішення, передбаченого частиною п'ятою 5 зазначеної статті, яке надає позивачу право звернутися із позовом у загальному порядку Кодексу адміністративного судочинства України.

По-друге, відповідач зазначає, що всі рішення податкового органу (за якими відповідачем не сплачені зобов'язання) видано Державною податковою інспекцією у м. Лисичанськ Головного Управління Державної фіскальної служби у Луганській область, особою яка не має право здійснювати контроль роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами, а тому рішення цього органу є нікчемними та такими, що не породжують жодних зобов'язань, та юридичних наслідків.

По-третє, відповідач наголошує на ненаданні податковим органом жодного документу, який надає Головному управлінню Державної фіскальної служби у Луганській області представляти інтереси у судах інших юридичних осіб, зокрема Державну податкову інспекцію у м. Лисичанськ Головного Управління Державної фіскальної служби у Луганській області.

По-четверте, за позицією відповідача, Кабінетом Міністрів України взагалі не утворювався такий орган центральної влади як Державна фіскальна служба України.

26 червня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача у справі, справу № 812/1601/17 витребувано з Луганського окружного адміністративного суду.

10 липня 2018 року справа № 812/1601/17 надійшла на адресу Верховного Суду.

Податковим органом наданий відзив на касаційну скаргу, в якому позивач заперечує проти кожного з наведених касаційною скаргою доводів, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що відповідач ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) була зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності 17 лютого 2014 року, та перебувала на обліку в Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області. 20 вересня 2017 року припинено підприємницьку діяльність відповідача.

Державною податковою інспекцією у м. Лисичанську Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області за порушення відповідачем вимог Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1251 приймались рішення про застосування до відповідача фінансових санкцій:

- рішення від 07 червня 2016 року № 000014/12-09-40/2736303908 про застосування фінансових санкцій у сумі 17000 грн (отримане відповідачем особисто). Рішення не оскаржене та є узгодженим. Згідно з даними облікової картки платника залишок несплаченого боргу за цим рішенням складає 15550,00 грн;

- рішення від 16 листопада 2016 року № 000028/12-09-40/2736303908 про застосування фінансових санкцій у сумі 17000 грн;

- рішення від 16 листопада 2016 року № 000029/12-09-40/2736303908 про застосування фінансових санкцій у сумі 17000 грн;

- рішення від 16 листопада 2016 року № 000030/12-09-40/2736303908 про застосування фінансових санкцій у сумі 6800,00 грн;

Рішення про застосування фінансових санкцій від 16 листопада 2016 року надіслані відповідачеві поштою рекомендованим листом із повідомленням про вручення та отримані уповноваженою особою відповідача. Зазначені рішення не оскаржені, отже грошові зобов'язання є узгодженими.

28 жовтня 2016 року Державною податковою інспекцією у м. Лисичанську Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області прийняті наступні акти індивідуальної дії:

- за порушення відповідачем пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України прийняте податкове повідомлення-рішення № 0019401304, яким збільшено суму грошового зобов'язання на 159 337,51 грн, з яких основний борг складає 127 470,01 грн, штрафні (фінансові) санкції - 31 867,50 грн.;

- за порушення відповідачем пунктів 44.1, 44.6 статті 44 Податкового кодексу України прийняте податкове повідомлення-рішення № 0019411304, яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію на загальну суму 510,00 грн;

Ці податкові повідомлення-рішення отримані уповноваженою особою відповідача та не оскаржені, тобто є узгодженими.

Відповідно до статті 129 Податкового кодексу України відповідачеві нараховано пеню на загальну суму 24089,74 грн.

14 грудня 2016 року Державною податковою інспекцією у м. Лисичанську Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області на підставі акта перевірки від № 1689/12-09-13-01/2736303908 за порушення підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України прийняте податкове повідомлення-рішення № 0021991301, яким до відповідача застосовано штрафну (фінансову) санкцію на загальну суму 510,00 грн. Це податкове повідомлення-рішення надіслане відповідачеві поштою рекомендованим листом із повідомленням про вручення та повернуто у зв'язку з закінченням терміну зберігання, що за приписами пункту 42.2 статті 42 Податкового кодексу України вважаються належним чином врученими документами. Вказане податкове повідомлення-рішення відповідачем не оскаржено, відтак є узгодженим.

Суди попередніх інстанцій установили, що сума заборгованості підтверджується витягом з інтегрованої картки платника податків.

Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При вирішенні питання щодо правильності застосування норм матеріального права до спірних правовідносин Верховний Суд виходить з наступного.

Відповідно до частини четвертої статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» № 481/95-ВР, рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються органами доходів і зборів та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції визначеної законами України.

Частина п'ята цієї статті передбачає, що у разі невиконання суб'єктом господарювання рішення органів, зазначених у частині третій цієї статті, сума штрафу стягується на підставі рішення суду.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно з пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на виконання вимог цієї норми Державною податковою інспекцією у м. Лисичанську Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області виставлена відповідачу податкова вимога від 12 грудня 2016 року № 2251-17 на загальну суму податкового боргу 215172,52 грн, яка надіслана поштою рекомендованим листом із повідомленням про вручення та повернута у зв'язку з закінченням терміну зберігання. Податкова вимога відповідачем не оскаржена і є чинною.

Склад правопорушень Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» та Податкового кодексу України, покладений контролюючим органом в основу прийняття рішень про застосування штрафу та податкових повідомлень-рішень не є предметом судового розгляду в межах цієї адміністративної справи, жодного обґрунтування щодо непогодження із сумами узгоджених грошових зобов'язань, щодо наявності обставин оскарження відповідачем актів індивідуальної дії суб'єкта владних повноважень та наявності судових рішень прийнятих, за результатами такого оскарження, касаційна скарга не утримує.

Враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини, аналізуючи положення Податкового кодексу України та Закону № 481/95-ВР, Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав у податкового органу для стягнення з відповідача боргу в загальному розмірі 240 797,25 грн у судовому порядку.

Суд касаційної інстанції не приймає доводи заявника касаційної скарги щодо порушення податковим органом порядку звернення до суду, зокрема частин 1, 3, 5 статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на право контролюючого органу звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини (підпункт 20.1.34 Податкового кодексу України) та положення пункту 87.11 статті 87 цього Кодексу, згідно якого орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Більш того, положення статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України визначають особливе провадження у справах за звернення органів доходів і зборів на підставі подання щодо стягнення коштів за податковим боргом, що має розумітись, як стягнення коштів з рахунків платника податків у банках або готівкових коштів, що в межах цього позову не визначалось, а в подальшому стягнення боргу може здійснюватись не тільки визначеними способами.

Пункт 102.4 статті 102 Податкового кодексу України передбачає, що у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Відтак, для звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу визначено строк 1095 календарних днів з дня його виникнення, що свідчить про безпідставність доводів відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду з даним позовом, визначеного статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Доводи заявника касаційної скарги щодо відсутності у Державної податкової інспекції у м. Лисичанськ Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській область права здійснювати контроль роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами, а тому рішення цього органу є нікчемними та такими, що не породжують жодних зобов'язань, та юридичних наслідків, є хибним, з огляду на положення статті 17 Закону № 481/95-ВР, яка надає право органами доходів і зборів приймати рішення про стягнення штрафів. Ця норма надає це право і органу, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами, та іншим органам виконавчої влади у межах їх компетенції визначеної законами України.

Висновуючись на приписах пункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20, пунктом 41.1 статті 41, підпункту 19-1.1.22 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України, Положення про Головне управління Державної фіскальної служби у Луганській області, затвердженого наказом Державної фіскальної служби України від 31 липня 2017 року № 503, статусі Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області (ідентифікаційний код 39591445), яке є органом державної влади та зареєстровано юридичною особою, покладених на нього повноважень, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що у межах спірних правовідносин контролюючим органом, уповноваженим здійснювати стягнення податкового боргу є Головне управління Державної фіскальної служби у Луганській області.

Доводи відповідача щодо не утворення Кабінетом Міністрів України такого органу центральної виконавчої влади як Державна фіскальна служба України є неприйнятними з огляду на наявність постанови Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року № 160 "Про Державну фіскальну службу України", постанови Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року № 236, яким затверджено Положення про Державну фіскальну службу України, які є нормативно-правовими актами, не оскаржувались, на теперішній час є чинними і їх правомірність не є предметом розгляду у даній адміністративній справі.

Суд визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 15 січня 2018 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року у справі № 812/1601/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер