ПОСТАНОВА

Іменем України

31 липня 2018 року

м. Київ

справа №813/6426/14

адміністративне провадження №К/9901/4644/18, К/9901/4646/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Мороз Л.Л.,

суддів: Бучик Ю.А., Гімона М.М., -

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 813/6426/14

за позовом Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі - ДАБІ) до ОСОБА_1, за участю Прокуратури Львівської області (далі - Прокуратура), про зобов'язання до вчинення дій, провадження по якій відкрито

за касаційними скаргами ДАБІ та заступника прокурора Львівської області

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2016 року, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Каралюса В.М., суддів Затолочного В.С., Матковської З.М., -

ВСТАНОВИВ:

15 вересня 2014 року Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області (правонаступником якої є ДАБІ; далі - Інспекція) звернулася до суду з позовом, в якому просила зобов'язати ОСОБА_1 за власний рахунок здійснити знесення самовільно збудованої будівлі для відпочинку та господарських потреб по АДРЕСА_1

Позов обґрунтовано тим, що в результаті проведеної перевірки з питань дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил встановлено те, що відповідачем в ІІ-ІІІ кварталі 2011 року самовільно здійснено будівельні роботи з будівництва будівлі для відпочинку та господарських потреб (обслуговування бази стоянки маломірних суден по АДРЕСА_1 в районі Червоноградської міської лікарні на земельній ділянці, яка належить товариству «Рибацький кут» для обслуговування бази для стоянки маломірних суден відповідно до договору оренди від 16 лютого 2010 року - без проектної документації на будівництво та права на виконання будівельних робіт, чим порушено вимоги статей 7, 9, 27 Закону України від 20 травня 1999 року № 687-XIV «Про архітектурну діяльність» (далі - Закон № 687-XIV), статі 34 Закону України від 17 лютого 2011 року № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон № 3038-VI), статті 89 Водного кодексу України. У зв'язку з невиконанням відповідачем вимог припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил шляхом усунення порушень виявлених під час перевірки, позивач просить зобов'язати відповідача за власний рахунок здійснити знесення зазначеної самовільно збудованої будівлі.

Львівський окружний адміністративний суд постановою від 30 червня 2015 року задовольнив позовні вимоги.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки, позивач є суб'єктом владних повноважень, який вправі звертатися до суду із заявленими вимогами, а відповідачем допущено порушення вимог чинного законодавства при здійсненні будівництва та ним не оскаржено припис у встановленому законом порядку, від виконання вимог припису позивача відповідач ухиляється і не бажає його виконувати, тому позов є обґрунтованим.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 31 березня 2016 року скасував постанову суду першої інстанції, ухвалив нове рішення - про відмову в задоволенні позовних вимог.

Ухвалюючи таке рішення, суд апеляційної інстанції керувався тим, що ОСОБА_1 не є забудовником, а, відповідно, позивач не може просити зобов'язати останнього здійснити знесення самовільно збудованої будівлі. Окрім цього на даний час, спірне нежитлове приміщення, яке є предметом розгляду його знесення, знаходиться в стадії належного узаконення, а тому, пред'явлений позов є передчасним.

13 та 20 квітня 2016 року ДАБІ та заступник прокурора Львівської області звернулись до Вищого адміністративного суду України із касаційними скаргами, в яких, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просять скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 червня 2015 року.

Касаційні скарги мотивовано тим, що матеріали справи містять всі необхідні докази того, що саме ОСОБА_1 здійснює самочинне будівництво на земельній ділянці орендованій товариством, при цьому, ця земельна ділянка за цільовим призначенням відноситься до земель водного фонду, де заборонено будівництво, зокрема, баз відпочинку.

Вищий адміністративний суд України ухвалами від 27 квітня та 16 травня 2016 року відкрив касаційні провадження за касаційними скаргами заступника прокурора Львівської області та ДАБІ, відповідно, та витребував матеріали справи першою ухвалою.

16 травня 2016 року до суду касаційної інстанції надійшли заперечення від ОСОБА_1 на зазначені касаційні скарги, в яких просить залишити останні без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.

Пунктом 4 частини першої розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частини третя статті 3 КАС України).

Касаційний адміністративний суд заслухав у попередньому судовому засіданні доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, та, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційних скарг, дійшов висновку про залишення касаційних скарг без задоволення, а оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції - без змін, з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

У справі, яка розглядається, суди встановили, що 16 травня 2014 року посадовими особами Інспекції у присутності забудовника голови товариства «Рибацький кут» - Шевчук Г.В. та забудовника ОСОБА_1 відповідно до статті 41 Закону № 3038-VI та згідно із Порядком здійснення державного - архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553 (далі - Порядок № 553) на підставі вимоги прокуратури м. Червонограда від 22 квітня 2014 року № 04/21-51-14, проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил ОСОБА_1 на об'єкт будівництва будівлі для відпочинку та господарських потреб (обслуговування бази для стоянки маломірних суден по АДРЕСА_1

В результаті проведеної перевірки встановлено, що відповідач в ІІ-ІІІ кварталі 2011 року самовільно здійснив будівельні роботи з будівництва будівлі для відпочинку та господарських потреб (обслуговування бази стоянки маломірних суден на АДРЕСА_1 в районі Червоноградської міської лікарні на земельній ділянці, яка належить товариству «Рибацький кут» для обслуговування бази для стоянки маломірних суден відповідно до договору оренди від 18 лютого 2010 року - без проектної документації на будівництво та права на виконання будівельних робіт, чим порушено вимоги статей 7, 9, 27 Закону № 687-XIV, статі 34 Закону № 3038-VI, статті 89 ВК України.

За результатами проведеної перевірки 16 травня 2014 року складено: Акт № 9/13-ф, протокол про адміністративне правопорушення №9/8-ф, Припис №9/8-ф про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил шляхом усунення порушень виявлених під час перевірки, а саме статей 7, 9, 27 Закону № 687-XIV, статі 34 Закону № 3038-VI, статті 89 ВК України - на об'єкт будівництва будівлі для відпочинку та господарських потреб (обслуговування бази для стоянки маломірних суден по АДРЕСА_1).

29 серпня 2014 року відповідно до статті 41 Закону № 3038-VI та Порядку № 553 проведено позапланову перевірку виконання вимог Припису від 16 травня 2014 року №9/8-ф ОСОБА_1 на об'єкт будівництва будівлі для відпочинку та господарських потреб (обслуговування бази для стоянки маломірних суден по АДРЕСА_1 в районі Червоноградської міської лікарні. За результатами перевірки встановлено: Припис від 16 травня 2014 року №9/8-ф - не виконано, чим порушено пункт 3 частини четвертої статті 41 Закону № 3038-VI та абзац третій пункту 14 Порядку № 553.

За результатами перевірки 29 серпня 2014 року складено: Акт № 9/25-ф та Протокол про адміністративне правопорушення № 9/18-ф.

Також суди встановили, що відповідно до договору оренди земельної ділянки від 24 листопада 2009 року, укладеного між Червоноградською міською радою (далі - Орендодавець) та Червоноградським Місцевим товариством «Рибацький Кут» (далі - Орендар), Орендодавець надав Орендарю в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення для обслуговування бази для стоянки маломірних суден, яка знаходиться в АДРЕСА_1 терміном на п'ять років. 07 квітня 2016р. між тими ж сторонами було укладено новий договір оренди землі терміном на три роки.

До того ж суд апеляційної інстанції встановив, що нежитлове приміщення стосовно якого виник спір, першочергово було господарською будівлею товариства і переобладнане на даний час для потреб товариства.

Окрім цього, апеляційним судом встановлено, що зазначене нежитлове приміщення знаходиться в стадії належного узаконення.

Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень статті 41 Закону № 3038-VI (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Орган державного архітектурно-будівельного контролю розглядає відповідно до закону справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право, зокрема, складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону; видавати обов'язкові для виконання приписи щодо: а) усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил; б) зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельних норм, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.

Посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право також проводити перевірку відповідності виконання підготовчих та будівельних робіт вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил, затвердженим проектним вимогам, рішенням, технічним умовам, своєчасності та якості проведення передбачених нормативно-технічною і проектною документацією зйомки, замірів, випробувань, а також ведення журналів робіт, наявності у передбачених законодавством випадках паспортів, актів та протоколів випробувань, сертифікатів та іншої документації.

Аналогічні повноваження органів державного архітектурно-будівельного контролю зазначені й у пункті 11 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до якого посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю мають право, зокрема, складати протоколи про вчинення правопорушень та акти перевірок, і накладати штрафи у межах повноважень, передбачених законом; видавати обов'язкові для виконання приписи щодо: усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил; зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельним нормам, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 687-XIV будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом № 3038-VI

Згідно з частиною першою статті 34 Закону № 3038-VI замовник має право виконувати будівельні роботи після, зокрема, подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини першої статті 37 Закону № 3038-VI право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням або зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об'єктах будівництва, що належать до IV і V категорій складності, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

Як зазначалося вище, відповідно до статті 38 Закону № 3038-VI у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.

За рішенням суду самочинно збудований об'єкт підлягає знесенню з компенсацією витрат, пов'язаних із знесенням об'єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво.

У разі неможливості виконання рішення суду особою, яка здійснила таке самочинне будівництво (смерть цієї особи, оголошення її померлою, визнання безвісно відсутньою, ліквідація чи визнання її банкрутом тощо), знесення самочинно збудованого об'єкта здійснюється за рішенням суду за рахунок коштів правонаступника або за рішенням органу місцевого самоврядування за рахунок коштів місцевого бюджету та в інших випадках, передбачених законодавством.

Разом з цим, відповідно до частин четвертої, сьомої статті 376 ЦК України якщо власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила самочинне будівництво, або за її рахунок.

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливою або особа, яка здійснила будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила будівництво.

Отже, відповідно до вимог частини сьомої статті 376 ЦК України, для задоволення позову у цій справі необхідно наявність таких фактів як неможливість перебудови об'єкту, або відмова особи, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови, чого у цій справі не встановлено.

Крім того, у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил знесенню самочинного будівництва передує прийняття судом рішення про зобов'язання особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Проте, рішення суду щодо проведення перебудови відсутнє.

Колегія суддів звертає увагу на те, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою, яка передбачена законом, і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

З урахуванням наведеного, на думку колегії суддів, правильними є висновки суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог ДАБІ за встановлених у цій справі обставинами.

Оцінюючи наведені сторонами аргументи, Касаційний адміністративний суд виходить з такого, що всі аргументи скаржників, наведені в касаційних скаргах, були ретельно перевірені та проаналізовані судом апеляційної інстанції, та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено.

Як зазначено у частині четвертій статті 328 КАС України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Враховуючи наведене, Касаційний адміністративний суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні апеляційним судом оскаржуваного рішення і погоджується з його висновками у справі, якими доводи скаржників відхилено.

Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Державної архітектурно-будівельної інспекції України та заступника прокурора Львівської області залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2016 року у справі 813/6426/14 - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик

М.М. Гімон,

Судді Верховного Суду