open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2018 року м.Київ № 810/1858/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ірпінського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач або ОСОБА_1.) з позовом до Ірпінського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (далі - відповідач або Ірпінське ОУПФУ), в якому просить суд:

- визнати дії Ірпінського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо відмови призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 55 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ОСОБА_1 протиправними;

- скасувати рішення № 2539 від 31.10.2017 Ірпінського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1;

- зобов'язати Ірпінське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 55 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 11.08.2017 зі зниженням пенсійного віку на 5 років.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до посвідчення громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю у 1986-1993 рр. (категорія 4) вона має право на пенсію за віком на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку на підставі статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Як вказує позивач, 27.07.2017 вона подала до Ірпінського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області заяву із відповідним пакетом документів щодо призначення пенсії за віком. Відповідачем було запропоновано у строк до 27.10.2017 подати додаткові документи згідно із розпискою-повідомленням від 27.07.2017. Позивач стверджує, що на виконання вказаної розписки-повідомлення від 27.07.2017 подала у визначений строк відповідачу довідку №880 від 07.11.2007 на підтвердження того, що ОСОБА_1 з 1987 року по 1996 рік постійно проживала та працювала у м. Вишгороді, територія якого віднесена до зони посиленого радіоекологічного контролю.

Разом з цим, Ірпінським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Київської області прийнято рішення №2539 від 31.10.2017 про відмову у призначенні пенсії за віком у зв'язку з тим, що згідно із заявою позивача її право на зниження пенсійного віку для призначення пенсії не підтверджується наданими документами.

Позивач наголошує, що нею виконані всі необхідні умови, що передбачені вимогами законодавства та надано відповідачу посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, що видана органом місцевого самоврядування.

Також позивач звертає увагу, що 11.08.2017 їй виповнилось 53 роки та станом на вказану дату позивач відпрацювала або прожила у зоні посиленого радіоактивного контролю 17 років 3 місяці 29 днів. Відповідно до трудової книжки у період з 28.07.1987 по 04.12.1991 позивач працювала бухгалтером в Управлінні будівництва Чорнобильської АЕС, яке після евакуації у 1986 році з м.Прип'яті було розташоване у м. Вишгороді Київської області. Водночас, як стверджує позивач, підприємство не змінило кутовий штамп та у 1987 році на кутовому штампі у трудових книжках зазначали місцезнаходження підприємства - м. Прип'ять Чорнобильського району Київської області. Позивач наголошує, що надала відповідачу всі необхідні докази, які свідчать про місцезнаходження підприємства саме у м. Вишгороді.

Крім цього, позивач вказує, що посвідчення громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю у 1986-1993 рр. (категорія 4) є документом, що підтверджує особливий статус позивача як громадянина, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та іншими актами законодавства.

Відповідач позов не визнав, надав суду відзив на позовну заяву від 03.05.2018 №3718/11 (а.с.82-83), в якому зазначив, що 27.07.2017 позивач звернулась до управління із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку у відповідності до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Як вказує відповідач, за поданими документами ОСОБА_1 була прописана у м. Вишгород Київської області з 27.02.1990. Відповідач наголошує, що перебування позивача у зоні посиленого радіоекологічного контролю з моменту аварії на ЧАЕС станом на 01.01.1993 складає 2 роки 10 місяців 5 днів, що не відповідає вимогам пункту 2 статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Крім того, відповідач стверджує, що позивачем довідка про період проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення не подавалась.

Отже, на думку відповідача, документально не підтверджено факт проживання позивача у зоні посиленого радіоекологічного контролю, що у свою чергу позбавляє можливості для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Ознайомившись із відзивом відповідача на позовну заяву від 03.05.2018 №3718/11, позивач надала суду відповідь на відзив б/н від 10.05.2018 (а.с.77-78), в якій зазначено, що твердження відповідача щодо ненадання довідки про період проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення не відповідає дійсності та є бездоказовим. Позивач наголошує, що вона надавала відповідачу 23.10.2017 довідку №880 від 07.11.2007 про те, що ОСОБА_1 з 1987 року по 1996 рік постійно проживала та працювала у м. Вишгороді, територія якого віднесена до зони посиленого радіоекологічного контролю, що підтверджується штампом відповідача про прийняття на звороті вказаної довідки.

Розглянувши відповідь на відзив б/н від 10.05.2018, відповідачем надані суду заперечення на відповідь на відзив від 11.06.2018 №4747/11 (а.с.86-87), в яких відповідач зазначив, що згідно з даними паспорта ОСОБА_1 була прописана та проживала у АДРЕСА_1 з 27.02.1990 по 24.08.1996. Проте, як вказує відповідач, відповідно до довідки №880 від 07.11.2007 позивач проживає та зареєстрована у АДРЕСА_1 з 1987 по 1996 роки, що не співпадає із даними паспорта щодо періоду проживання.

Також відповідач звертає увагу, що для призначення пенсії має бути встановлено не лише наявність посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС категорії 4, а й термін перебування у зоні відчуження, що є необхідним для визначення строку зменшення пенсійного віку.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.04.2018 відкрито провадження в адміністративній справі №810/1858/18, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання (а.с.1).

У судове засідання, призначене на 12.06.2018, з'явились позивач та представник відповідача.

У судовому засіданні 12.06.2018 позивач підтримала заявлені позовні вимоги та викладені нею у позовній заяві та у відповіді на відзив доводи, просила позов задовольнити у повному обсязі.

У судовому засіданні 12.06.2018 представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та у запереченнях на відповідь на відзив.

У судовому засіданні 12.06.2018 позивачем подано письмове клопотання про продовження розгляду справи №810/1858/18 у порядку письмового провадження (а.с.108).

У судовому засіданні 12.06.2018 суд поставив на обговорення питання про можливість продовжити розгляд справи №810/1858/18 у порядку письмового провадження.

Представник відповідача щодо продовження розгляду справи у порядку письмового провадження не заперечував.

Частиною третьою статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини дев'ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що матеріали справи у достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, відсутність потреби у заслуховуванні експерта, протокольною ухвалою суду від 12.06.2018 постановлено здійснювати подальший розгляд справи №810/1858/18 у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши свідка, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА _1, ІНФОРМАЦІЯ_2, є громадянкою України, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Вишгородським РВ ГУ МВС України в Київській області 7 лютого 1996 року (а.с.6-8).

Судом встановлено, що 17 червня 1993 року Київська обласна державна адміністрація видала позивачу безстрокове посвідчення громадянина (громадянки), який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю у 1986 - 1993 р. (категорія 4) серії НОМЕР_3 (а.с.9).

Згідно із довідкою від 06.11.2007 №1547 ОСОБА_1 була безпосередньо зайнята на роботах, передбачених постановою ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 29.12.1987 №1497-378 і постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05.06.1986 №665-195, що дають право на державну пенсію на пільгових умовах у відповідності зі Списком №1, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173, з 01.07.1992 по 31.08.1992. Періоди зазначеної роботи до 01.01.1988 зараховуються до стажу при призначенні пенсії в трьохкратному розмірі, а за період з 01.01.1988 по 01.01.2006 в полуторному розмірі (а.с.97).

З довідки Вишгородської районної державної адміністрації Київської області від 07.11.2007 №880, виданої ОСОБА_1, слідує, що позивач дійсно постійно з 1987 по 1996 роки проживає, зареєстрована та працювала у м. Вишгород, територія якого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106 віднесена до зони посиленого радіоекологічного контролю (а.с.26). Вказаною довідкою також підтверджується, що позивач має статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 4) згідно із посвідченням серії НОМЕР_3 від 17.06.1993.

27.07.2017 позивач звернулась до Ірпінського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області із заявою про призначення / перерахунок пенсії, в якій просила призначити пенсію за віком (а.с.100).

Згідно із розпискою-повідомленням, Ірпінським ОУПФУ прийнято вищевказану заяву ОСОБА_1 27.07.2017 і зареєстровано за №2539, із переліком документів, доданих до заяви, а саме: довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру; документи про місце проживання (реєстрації) особи; заяву про призначення/перерахунок пенсії; паспорт / посвідка; посвідчення постраждалого від ЧАЕС; свідоцтво про шлюб; трудову книжку або документи про стаж (оригінал трудової книжки); диплом (свідоцтво, атестат) про навчання у кількості 2 шт.; довідку про зміну назви організації №607 від 08.09.2016; документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, у кількості 2 шт. - б/н від 03.07.2017, №1547 від 06.11.2007; заяву про спосіб виплати пенсії (для виплати через банк).

При цьому, у вказаній розписці-повідомленні відповідачем зазначено перелік документів, яких недостатньо для призначення пенсії, а саме, довідки про підтвердження проживання або роботу в зоні посиленого радіоекологічного контролю у 1986-1990 роках, яку необхідно подати до Ірпінського ОУПФУ у строк до 27.10.2017 (а.с.24).

Як вбачається із наявної у матеріалах справи довідки Вишгородської районної державної адміністрації Київської області від 07.11.2007 №880, позивачем було подано витребувану розпискою-повідомленням Ірпінського ОУПФУ довідку про підтвердження проживання або роботу в зоні посиленого радіоекологічного контролю у 1986-1990 роках, що підтверджується відтиском штемпелю вхідної кореспонденції Ірпінського ОУПФУ від 23.10.2017 за вх. №557 (а.с.26).

31.10.2017 Ірпінським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Київської області прийнято рішення №2539 від 31.10.2017 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 за заявою №2539 від 27.07.2017 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (а.с.25).

У рішенні №2539 від 31.10.2017 відповідач посилається на пункт 2 статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (зі змінами), згідно з яким на зниження пенсійного віку, мають право особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіоекологічного контролю за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років.

Також, у рішенні №2539 від 31.10.2017 зазначено, що документом, який засвідчує особливий статус особи при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи.

Так, підставою для прийняття вищевказаного рішення №2539 від 31.10.2017 слугувало те, що згідно наданих документів, позивач була прописана у м. Вишгород Київської області з 27.02.1990. Таким чином, перебування (проживання) у зоні посиленого радіоекологічного контролю з моменту аварії на ЧАЕС станом на 01.01.1993 складає 2 роки 10 місяців і 5 днів; та на момент аварії на ЧАЕС згідно даних трудової книжки ОСОБА_1 працювала з 28.07.1987 по 04.12.1991 в Міністерстві енергетики та електрифікації "Главатоменергобуд" СРСР «Південатоменергобуд» Управління будівництва Чорнобильської АЕС, яке знаходилось у м. Прип'ять Чорнобильського району Київської області.

Відповідачем також у рішенні №2539 від 31.10.2017 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 вказано, що право на призначення пенсії позивач набуде при досягненні 60-річного віку, встановленого абзацом 2 частини 1 статті 26 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 №2148-VІІІ.

Листом №731/02-03 від 12.12.2017 Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, розглянувши макет відмовної пенсійної справи ОСОБА_1, повідомило, що за наданими документами рішення №2539 від 31.10.2017 Ірпінського ОУПФУ про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зі зниженням пенсійного віку згідно частини 2 статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» прийнято вірно. Щодо права на призначення пенсії заявниці після досягнення віку 60 років в результативній частині рішення має міститись посилання на абзац 2 частини 1 статті 26 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 №2148-VІІІ (а.с.98).

Не погоджуючись з діями відповідача щодо відмови призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до статті 55 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та прийнятим рішенням №2539 від 31.10.2017 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно із абзацом 22 статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV, у редакції, чинній на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії - 27.07.2017) пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.

Абзацом 1 частини першої статті 26 Закону № 1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII, у редакції, чинній на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії - 27.07.2017) умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом Української РСР "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.

Так, основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII (далі - Закон № 796-XII, у редакції, чинній на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії - 27.07.2017).

Статтею 49 Закону №796-ХІІ передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Суд зазначає, що відповідно до абзацу шостого пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796-ХІІ особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а саме: потерпілим від Чорнобильської катастрофи, зокрема, особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років - 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.

Суд зазначає, що згідно примітки до слів «2 роки» в абзаці шостому пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796-ХІІ зазначено: «початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період».

Тобто, відповідно до норм Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» право на зменшення пенсійного віку із встановленням початкової величини зниження пенсійного віку, у даному випадку - 2 роки, мають особи, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Аналогічний правовий підхід щодо застосування зазначених норм матеріального права міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2018 року (справа № 556/1153/17).

Згідно зі статтею 9 Закону №796-ХІІ особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи; 3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт; 4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.

Статтею 11 Закону №796-ХІІ передбачено, що до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать, зокрема, особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.

Відповідно до частини третьої статті 15 Закону №796-ХІІ підставами для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.

Згідно з приписами частини третьої статті 65 Закону №796-ХІІ посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.

Пунктом 2 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 № 51 (далі - Порядок №51), передбачено, що посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", іншими актами законодавства.

Суд зазначає, що згідно із частиною першою статті 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Відповідно до підпункту 5 пункту 2.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1), до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи, зокрема, документи, які засвідчують особливий статус особи, а саме: посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").

Суд звертає увагу, що у постанові Верховного Суду України від 21 листопада 2006 року у справі № 21-1048во06 міститься правовий висновок про те, що єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у тому числі призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи». Різного роду довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

Також, аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 599/564/17 та постанові Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 344/9789/17.

Судом встановлено, що 17 червня 1993 року Київська обласна державна адміністрація видала ОСОБА_1 безстрокове посвідчення громадянина (громадянки), який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю у 1986 - 1993 р. (категорія 4) серії НОМЕР_3 (а.с.9).

Суд зазначає, що відповідно до частини четвертої статті 65 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII (у редакції, станом на дату видачі посвідчення - 17.06.1993) видача посвідчень провадиться Міністерством у справах захисту населення від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС України, Радою Міністрів Республіки Крим, державними адміністраціями областей, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій. Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно із пунктом 6 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 501 від 25.08.1992 (далі - Порядок №501, у редакції, чинній на момент видачі посвідчення - 17.06.1993) громадянам, які постійно проживають або постійно працюють на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років, і віднесеним до категорії 4, видаються посвідчення коричневого кольору, серія В.

Пунктом 10 Порядку №501 передбачено, що видача посвідчень провадиться, зокрема, іншим потерпілим і учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС - Радою Міністрів Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій за місцем проживання.

Суд звертає увагу, що ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.04.2018 по справі №810/1858/18 було витребувано від Київської обласної державної адміністрації копії документів, які подавались для отримання та стали підставою для видачі ОСОБА_1 посвідчення особи, яка постійно проживає на території зони посиленого радіологічного контролю у 1986-1993 роках категорії 4 серія НОМЕР_4.

Листом б/н від 10.05.2018 «Про надання документів» Київська обласна державна адміністрація на виконання вищевказаної ухвали суду надала копії витребуваних документів (а.с.72).

Так, довідкою від 14.03.1993 №2863, встановленого зразка (додаток №7 до Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 501 від 25.08.1992), виданою Держадміністрацією Вишгородського району громадянці ОСОБА_1, передбачено, що остання постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю за умови, що вона на 1 січня 1993 р. проживала або відпрацювала у цій зоні не менше чотирьох років у м. Вишгород працювала з 27 липня 1987 року по 1 лютого 1989 року та проживала з 27 лютого 1990 року по даний час, тобто на дату видачі довідки - 14.03.1993 (а.с.73).

Згідно із вищевказаною довідкою від 14.03.1993 №2863, довідка є підставою для видачі посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи, віднесеного до категорії 4, відповідно до ст. 14 (п. 4) Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (у редакції від 19 грудня 1991 р., із змінами і доповненнями від 1 липня 1992 р.) і дає право на користування пільгами, передбаченими цим Законом. Довідка дійсна при пред'явленні документа, що посвідчує особу.

Як вбачається зі Списку громадян, для видачі посвідчень потерпілих четвертої категорії серія «В» по Вишгородському району, погодженого начальником Управління у справах захисту населення від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Київської облдержадміністрації 16 червня 1993 року, ОСОБА_1 була передбачена вказаним Списком (а.с.74-75).

Враховуючи вищезазначене, твердження відповідача про перебування ОСОБА_1 у зоні посиленого радіоекологічного контролю з моменту аварії на Чорнобильській АЕС станом на 01.01.1993 терміном 2 роки 10 місяців 5 днів, що не відповідає вимогам пункту 2 статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», є помилковим, оскільки позивач станом на 01.01.1993 прожила та відпрацювала на території зони посиленого радіоекологічного контролю більше 4 років, що підтверджується вищенаведеними доказами, та внаслідок чого отримала відповідне посвідчення як громадянка, яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю у 1986 - 1993 р. (категорія 4).

Отже на думку суду позиція відповідача про те, що позивач не належить до числа осіб, потерпілих від Чорнобильської катастрофи 4 категорії через недостатність терміну проживання на забрудненій території, є помилковим.

Таким чином, суд дійшов висновку, що на дійсність посвідчення вказує той факт, що позивач згідно пункту 4 частини 2 статті 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» станом на 01.01.1993 прожила та відпрацювала у зоні посиленого радіологічного контролю більше чотирьох років, що у свою чергу, дає позивачу право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку.

Розглядаючи твердження відповідача з приводу того, що для призначення пенсії має бути встановлено не лише наявність посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС категорії 4, а й термін перебування у зоні відчуження, що є необхідним для визначення строку зменшення пенсійного віку, суд зазначає наступне.

Як вище було зазначено судом, відповідно до абзацу шостого пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796-ХІІ особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а саме: потерпілим від Чорнобильської катастрофи, зокрема, особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років - 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.

Суд звертає увагу, що необхідною умовою в даному випадку для отримання права на пенсію із зменшенням пенсійного віку є факт постійного проживання або постійного проживання чи постійної праці або постійної праці у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років.

Так, відповідно до відомостей про роботу, які містяться у трудовій книжці позивача (а.с.11-20), ОСОБА_1, зокрема:

- 28.07.1987 - прийнята на посаду бухгалтера до МЕіЕ "Главатоменергобуд" СРСР «Південатоменергобуд» Управління будівництва Чорнобильської АЕС на підставі наказу №202 від 28.08.1987;

- 01.08.1988 - переведена на посаду бухгалтера в апарат Управління будівництва Чорнобильської АЕС;

- 01.02.1989 - переведена на посаду старшого бухгалтера матеріального відділу;

- 01.02.1990 - переведена на посаду бухгалтера-ревізора управління будівництва;

- 04.12.1991 - звільнена у зв'язку із переведенням до Будівельно-монтажного управління №2 тресту «Київенергобуд» на підставі наказу №127 від 04.12.1991.

Суд звертає увагу, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення №2539 від 31.10.2017 слугувало те, що згідно наданих документів, позивач була прописана у м. Вишгород Київської області з 27.02.1990. У той же час, відповідачем, зокрема, зазначено, що на момент аварії на ЧАЕС згідно даних трудової книжки ОСОБА_1 працювала з 28.07.1987 по 04.12.1991 в МЕіЕ "Главатоменергобуд" СРСР «Південатоменергобуд» Управління будівництва Чорнобильської АЕС, яке знаходилось у м. Прип'ять Чорнобильського району Київської області.

Як вбачається із трудової книжки ОСОБА_1 станом на момент прийняття позивача на посаду бухгалтера до МЕіЕ "Главатоменергобуд" СРСР «Південатоменергобуд» Управління будівництва Чорнобильської АЕС на відтиску штемпелю місцезнаходженням МЕіЕ "Главатоменергобуд" СРСР «Південатоменергобуд» Управління будівництва Чорнобильської АЕС зазначено - м. Прип'ять Чорнобильський район Київська область.

Відповідно до довідки №1548 від 06.11.2007 Управління будівництва Чорнобильської АЕС наказом Виробничого будівельно-монтажного об'єднання «Укренергобуд» №37 від 27.05.1991 перейменоване в Трест «Київенергобуд». Наказом Міністерства енергетики України №64 від 15.03.1994 Трест «Київенергобуд» реорганізований у Відкрите акціонерне товариство «Київенергобуд» (а.с.27).

Архівною довідкою Архівного відділу Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації від 25.07.2017 №252 передбачено, що серед архівних документів ВАТ «Київенергобуд» містяться накази директора з особового складу за 1987 та 1988 роки, місцем складання яких є місто Вишгород (а.с.28).

Так, судом досліджено надані Архівним відділом Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації накази начальника управління про відрядження, надбавки, премії, звільнення, відпустки Управління будівництва Чорнобильської АЕС, оформлені у вигляді Фонду №278 за описом №1-К, справа №46, розпочатого 30.04.1987 та закінченого 09.10.1987 (а.с.30-33), накази начальника управління про заохочення, відрядження, звільнення, відпустки Управління будівництва Чорнобильської АЕС, оформлені у вигляді Фонду №278 за описом №1-К, справа №104, розпочатого 01.07.1988 та закінченого 30.12.1988 (а.с.34-37), та встановлено, що наявні накази Управління будівництва Чорнобильської АЕС були видані у м. Вишгороді (а.с.30-37).

Також у матеріалах справи наявні копії документів Вишгородської міської ради, надані Архівним відділом Вишгородської районної державної адміністрації супровідним листом від 30.10.2017 №05-03/522, які опосередковано підтверджують факт місцезнаходження та здійснення діяльності Управління будівництва Чорнобильської АЕС у м. Вишгороді (а.с.49-64).

Судом досліджено надані копії документів Вишгородської міської ради, а саме: Витяг з доповіді голови міськвиконкому ОСОБА_2 на III сесії міської ради XX скликання від 11.12.1987 про виконання плану соціального розвитку міста за 1987 рік щодо зростання обсягу заробітної плати Управління будівництва ЧАЕС на 4 арк. (а.с.50-51); Витяг з виступу голови міськвиконкому ОСОБА_2 на загальних зборах мешканців міста від 18.02.1988 щодо тимчасового розміщення у 1986 році на території міста Управління будівництва ЧАЕС на 4 арк. (а.с.52-53); Рішення 5 сесії Вишгородської міської ради XX скликання від 16.06.1988 та витяг з доповіді до нього голови міськвиконкому ОСОБА_2 щодо розміщення Управління будівництва ЧАЕС на території м. Вишгорода та необхідності виведення підприємства за межі міста на 4 арк. (а.с.54-55); Рішення 7 сесії Вишгородської міської ради XX скликання від 23.12.1988 та витяг з доповіді до нього голови міськвиконкому ОСОБА_2 про виконання плану на 1988 рік будівельними організаціями міста, у тому числі Управлінням будівництва ЧАЕС на 3 арк. (а.с.56-57); Рішення 8 сесії Вишгородської міської ради XX скликання від 09.03.1988 та витяг з додатку до нього щодо участі Управління будівництва ЧАЕС у заходах з благоустрою міста на 3 арк. (а.с.58-59); Рішення міськвиконкому від 22.06.1989 №101 щодо участі Управління будівництва ЧАЕС у підготовці комунальних служб міста до роботи в осінньо-зимовий період 1989-1990 рр. на 2 арк. (а.с.60); Витяг з доповіді голови Вишгородського міськвиконкому ОСОБА_2 на 9 сесії міської ради XX скликання від 29.06.1989 щодо будівництва теплотраси Управління будівництва ЧАЕС на 4 арк. (а.с.61-62); Рішення Вишгородського міськвиконкому від 03.08.1989 №121 щодо участі Управління будівництва ЧАЕС у підготовці комунальних служб міста до роботи в осінньо-зимовий період 1989-1990 рр. на 2 арк. (а.с.63), та встановлено, що дійсно у зв'язку із аварією на Чорнобильській АЕС 26.04.1986 року Управління будівництва Чорнобильської АЕС евакуйоване та переміщено із міста Прип'ять Чорнобильського району Київської області до міста Вишгород Київської області.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що Управління будівництва Чорнобильської АЕС у зв'язку із аварією на ЧАЕС було переміщено до м. Вишгород Київської області, та відповідно на момент прийняття позивача на роботу на посаду бухгалтера до Управління будівництва Чорнобильської АЕС до моменту переведення на посаду бухгалтера до Будівельно-монтажного управління №2 тресту «Київенергобуд», ОСОБА_1 виконувала покладені на неї обов'язки за посадою у м. Вишгороді за адресою: вул. Промислова, 1.

Також судом встановлено, що відповідно до відомостей про місце проживання, які містяться у паспорті позивача серії НОМЕР_2, виданому Вишгородським РВ ГУ МВС України в Київській області 07.02.1996, ОСОБА_1 з 27 лютого 1990 року була прописана відділом внутрішніх справ Вишгородського району Київської області за адресою: АДРЕСА_1, та виписана із зазначеної адреси відділом внутрішніх справ Вишгородського району Київської області 24 липня 1996 року (а.с.6-8).

Крім цього, як вже встановлено судом, довідкою Вишгородської районної державної адміністрації Київської області від 07.11.2007 №880, виданою ОСОБА_1, передбачено, що позивач дійсно постійно з 1987 по 1996 роки проживає, зареєстрована та працювала у м. Вишгород, територія якого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106 віднесена до зони посиленого радіоекологічного контролю (а.с.26).

Так, відповідно до постанови Кабінету Міністрів УРСР «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"» №106 від 23.07.1991, місто Вишгород Київської області віднесене до зони посиленого радіоекологічного контролю.

Таким чином, суд зазначає, що ОСОБА_1 з 28 липня 1987 року по 4 грудня 1991 року постійно працювала в Управлінні будівництва Чорнобильської АЕС, яке знаходилось у м. Вишгороді Київської області, та з 27 лютого 1990 року по 24 липня 1996 року проживала за адресою: АДРЕСА_1, яке віднесене до зони посиленого радіоекологічного контролю.

Згідно зі статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Так, у судовому засіданні по справі 12.06.2018 було допитано в якості свідка позивача по справі за її згодою - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка попереджена судом про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання та за відмову від надання показань за статтями 384, 385 Кримінального кодексу України (а.с.88).

Свідок ОСОБА_1 пояснила, що на момент аварії на Чорнобильській АЕС проживала у АДРЕСА_2. У 1987 році закінчила Донецький університет, 27.07.1987 за розподілом після закінчення університету приїхала до м. Вишгород Київської області та приступила до роботи на посаді бухгалтера на підприємстві Управління будівництва Чорнобильської АЕС, яке на той момент було евакуйоване із м. Прип'яті до м. Вишгород, та знаходилось у м. Вишгород. Тобто, з 27.07.1987 свідок працювала у м. Вишгород, а з 27.02.1990 - зареєстрована у м. Вишгород. Пізніше свідку було надано гуртожиток у АДРЕСА_4.

Свідок ОСОБА_1 зазначила, що адміністрація Управління будівництва Чорнобильської АЕС знаходилась у м. Вишгород. На роботу працівників розвозив автобус. У гуртожитку жили всі чорнобильці, працівники підприємства, які вахтовим методом працювали у м. Прип'ять.

Робоче місце ОСОБА_1 за свідченнями свідка було у м. Вишгороді, вул. Промислова, 1. Це був адміністративний корпус Управління будівництва Чорнобильської АЕС. Відповідно, працівники (робочі) їздили у м. Прип'ять. В адміністративному корпусі у м. Вишгороді по вул. Промислова, 1, працювало близько 100 осіб адмінперсоналу. На цьому місці до евакуації підприємства був майданчик для гаражів. У жовтні 1986 році було побудовано збірні будиночки для адміністративного корпусу у зв'язку із евакуацією Управління будівництва Чорнобильської АЕС із м. Прип'яті. Тобто, Управління будівництва Чорнобильської АЕС перемістилося у жовтні-листопаді 1986 року, та до м. Прип'ять не поверталось, оскільки це зона відчуження.

Свідок зазначила, що з 27.07.1987 працювала у м. Вишгород до 26.02.1990, а з 27.02.1990 - свідку надано за ордером квартиру у АДРЕСА_1 та за вказаною адресою свідок проживала до 1996 року.

Свідок ОСОБА_1 вказала, що у трудовій книжці стояв штамп місцезнаходження Управління будівництва Чорнобильської АЕС - м. Прип'ять, оскільки не було зрозуміло, що буде із зазначеним підприємством. При цьому, адміністративний корпус підприємства у м. Вишгород складався із однієї двохповерхової будівлі та двох будівель - нежитлових приміщень для розміщення адміністрації Управління будівництва Чорнобильської АЕС.

Таким чином, показаннями свідка ОСОБА_1 підтверджено місцезнаходження Управління будівництва Чорнобильської АЕС саме у м. Вишгороді Київської області, що відповідає наявним у матеріалах справи документальним доказам.

Крім цього, судом встановлено, що відповідно до наявної у матеріалах справи довідки Приватного підприємства фірма «Техбудсервіс» б/н від 03.07.2017, ОСОБА_1 працювала в ПП фірма «Техбудсервіс» з 1 серпня 2006 року по 27 березня 2015 року на посаді бухгалтера. Робоче місце бухгалтера знаходилось в м. Боярка Києво-Святошинського району Київської області, що належало до зони посиленого радіоекологічного контролю (а.с.101).

Вищезазначене також підтверджується відомостями про роботу, які містяться у трудовій книжці ОСОБА_1, зокрема:

- 01.08.2006 - прийнята на посаду бухгалтера до Приватного підприємства фірма «Техбудсервіс» на підставі наказу №15 від 01.08.2006;

- 28.04.2014 - переведена на роботу за сумісництвом згідно із наказом №5 від 28.04.2014;

- 27.03.2015 - звільнена з роботи за сумісництвом за власним бажанням на підставі довідки від 27.03.2015 (а.с.21-23).

Так, відповідно до постанови Кабінету Міністрів УРСР «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"» №106 від 23.07.1991, місто Боярка Києво-Святошинського району Київської області віднесене до зони посиленого радіоекологічного контролю.

Також, відповідно до відомостей про місце проживання, які містяться у паспорті позивача серії НОМЕР_2, виданому Вишгородським РВ ГУ МВС України в Київській області 7 лютого 1996 року, зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 з 10 липня 2012 року є: АДРЕСА_3 (а.с.6-8).

Так, згідно із постановою Кабінету Міністрів УРСР «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"» №106 від 23.07.1991, місто Ірпінь Київської області віднесене до зони посиленого радіоекологічного контролю.

Суд звертає увагу, що Законом України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 27.02.1991 №791а-XII.

Згідно із Законом України від 28.12.2014 №76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" абзац п'ятий частини другої статті 2 Закону №791а-XII виключено, відтак із зон, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, виключено зону посиленого радіоекологічного контролю.

Крім цього, Законом України від 28.12.2014 №76-VIII виключено також статтю 23 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка встановлювала компенсації та пільги громадянам, віднесеним до категорії 4.

Вказані норми згідно Прикінцевих положень Закону України від 28.12.2014 №76-VIII набрали чинності з 1 січня 2015 року.

Тобто, із 01.01.2015 виключено обумовлену територію проживання та виконання роботи позивача з переліку територій, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

При цьому, оскільки належність позивача до осіб, потерпілих від Чорнобильської катастрофи 4 категорії, відповідачем не оспорювалась, посвідчення не визнано недійсним та не скасовано у встановленому Законом порядку, позивач має право на користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема, призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 287/39/17-а (номер рішення в ЄДРСР 74768190).

З огляду на наведене, встановлені судом обставини дають підстави для висновку, що ОСОБА_1 до 01.01.2015 більше 15 років проживала та працювала у зоні посиленого радіоекологічного контролю, що відповідно до абзацу шостого пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796-ХІІ дає право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на 5 років, тобто 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.

При цьому, суд звертає увагу, що право на застосування початкової величини зниження пенсійного віку, у даному випадку - 2 роки, у позивача відсутнє, оскільки ОСОБА_1 не відноситься до осіб, які постійно проживали або постійно працювали у зоні посиленого радіологічного контролю з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період, позаяк позивач приїхала до міста Вишгород Київської області 27.07.1987 року та розпочала працювати в Управлінні будівництва Чорнобильської АЕС з 28.07.1987 року.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач має право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку на 5 років, тобто з моменту досягнення 55 років, а саме, з 11 серпня 2019 року.

Водночас, як встановлено судом, ОСОБА_1 звернулась 27.07.2017 до Ірпінського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області із заявою про призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку з 11.08.2017 відповідно до статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме, з моменту досягнення 53 років.

Враховуючи вищезазначене, у позивача при досягненні 53 років були відсутні правові підстави для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яке на підставі належно встановлених доказів по справі, виникне у позивача при досягненні 55 років.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Враховуючи встановлені обставини, системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин та на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, враховуючи той факт, що судом у задоволенні позовних вимог відмовлено, понесені позивачем судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодуванню на користь позивача не підлягають.

Керуючись статтями 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Дата складення повного тексту рішення 13.07.2018 р.

Суддя Кушнова А.О.

Джерело: ЄДРСР 75557172
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку