open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 липня 2018 року

Київ

справа №591/85/16-а

адміністративне провадження №К/9901/17342/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого Смоковича М.І.,

суддів: Білоуса О.В., Стрелець Т.Г.,

розглянувши у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу № 591/85/16-а

за позовом ОСОБА_1 до Сумського об`єднаного міського військового комісаріату, Військового комісару ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Сумського об`єднаного міського військового комісаріату на постанову Зарічного районного суду м. Суми, прийняту 04 серпня 2016 року у складі головуючого судді Клименко А.Я., та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду, прийняту 11 травня 2017 року у складі колегії суддів: головуючого Мельнікової Л.В., суддів: Бенедик А.П., Донець Л.О.,

в с т а н о в и в :

У січні 2016 року ОСОБА_1 (далі також позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 в якому просила:

визнати протиправною та скасувати постанову відповідача військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 № 8 від 30 березня 2015 року (далі по тексту Постанова) про накладення адміністративного стягнення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначала, що 30 березня 2015 року відповідачем її було притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 210? Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) за те, що вона відмовилась від отримання зведеного наряду на поставку техніки під час мобілізації, чим порушила військово-транспортний обов`язок, передбачений статтею 6 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Вважає, що вказана постанова прийнята з порушенням вимог законодавства і не відповідає обставинам справи, оскільки вона не вчиняла адміністративного правопорушення, а тому просить суд скасувати вказану постанову як незаконну та закрити провадження у справі.

Зарічний районний суд м. Суми постановою від 4 серпня 2016 року позов задовольнив.

Скасував постанову №8 від 30 березня 2015 року військового комісара Сумського міського військового комісаріату полковника Полоус Ю.В. про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та накладення на неї адміністративного стягнення.

Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 11 травня 2017 року постанову Зарічного районного суду м. Суми від 4 серпня 2016 року змінив шляхом доповнення про те, що вважати поважною причину пропуску позивачем ОСОБА_1 строку звернення до адміністративного суду.

Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У касаційній скарзі представник відповідача, посилаючись на те, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій були винесені при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а також винесені з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки судів не відповідають обставинам справи, просив скасувати їх рішення та постановити нове яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

У запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки скаржник не наводить належних підстав для того, щоб вважати, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального та процесуального права. Просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З матеріалів справи вбачається, що 27 березня 2015 року відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення з якого слідує, що ОСОБА_1 працюючи на посаді виконавчого директора ПрАТ «Альфасистембуд» відмовилась від отримання зведеного наряду на поставку техніки під час мобілізації, чим порушила військово-транспортний обов`язок, передбачений статтею 6 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»

30 березня 2015 року відповідачем було прийняте рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 210? КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень за те, що позивачка відмовилась від отримання зведеного наряду на поставку техніки під час мобілізації, чим порушила військово-транспортний обов`язок, передбачений статтею 6 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Вважаючи протиправною постанову про накладення на неї адміністративного стягнення позивач звернулася до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку про те, що оскаржувана постанова відносно позивача винесення з порушенням норм чинного законодавства України, оскільки відсутні правові підстави для притягнення позивачки до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 210? КпАП України.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції, який переглядав постанову суду першої інстанції, з такими висновками суду погодився, однак, виявивши порушення судом першої інстанції норм процесуального права змінив постанову суду першої інстанції доповнивши її в частині, а саме визнав поважною причину пропуску позивачем ОСОБА_1 строку звернення до адміністративного суду.

Верховний Суд висновки судів попередніх інстанцій вважає вірними та такими, що зроблені на підставі правильно застосованих норм матеріального та процесуального права.

Зі змісту оскаржуваної постанови, вбачається, що підставою для притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 стало те, що позивач працюючи на посаді виконавчого директора ПрАТ «Альфасистембуд» відмовилась від отримання зведеного наряду на поставку техніки під час мобілізації, чим порушила військово-транспортний обов`язок, передбачений статтею 6 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Закон України від 21 жовтня 1993 року № 3543-ХІІ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі Закон № 3543-ХІІ) визначає правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Частиною першою статті 6 Закону № 3543-ХІІ передбачено, що військово-транспортний обов`язок установлюється з метою задоволення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань на особливий період транспортними засобами і технікою і поширюється на центральні та місцеві органи виконавчої влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації, у тому числі на залізниці, порти, пристані, аеропорти, нафтобази, автозаправні станції дорожнього господарства та інші підприємства,установи і організації, які забезпечують експлуатацію транспортних засобів, а також на громадян власників транспортних засобів. Порядок виконання військово-транспортного обов`язку визначається Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 6 цього Закону).

Згідно з частиною другою статті 26 Закону № 3543-ХІІ, посадові особи, винні в порушенні законів України та інших нормативно-правових актів з питань мобілізаційної підготовки та мобілізації, а також громадяни за невиконання своїх обов`язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно із законом.

Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється КУпАП.

Частина перша статті 210? КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію і тягне за собою накладення штрафу на громадян від десяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суб`єктом правопорушення, передбаченого частиною першою статті 210? КУпАП є громадяни або посадові особи.

Статтею 14 КупАП визначено, що посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, зв`язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров`я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов`язків.

Таким чином, суб`єктом даного правопорушення є посадова особа підприємства відповідно до покладених неї службових обов`язків.

Судами встановлено, що оскаржувана Постанова складена відносно виконавчого директора ПрАТ «Альфасистембуд» ОСОБА_1 , яка є позивачем у справі, що розглядається.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що відповідно до наказу № 20 від 20 березня 2015 року, виданого на підставі рішення наглядової Ради підприємства, протокол № 10 від 20 березня 2015 року, позивач ОСОБА_1 відбула у щорічну відпустку з 23 березня 2015 року по 05 квітня 2015 року включно.

Виконання обов`язків виконавчого директора ПрАТ «Альфасистембуд» доручено заступнику голови наглядової Ради ОСОБА_3 , з правом без довіреності діяти від імені Товариства, в тому числі представляти його інтереси, вчиняти правочини від імені Товариства, видавати накази та давати розпорядження, обов`язкові для виконання всіма працівниками Товариства.

З урахуванням зазначеного Верховний суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що на момент винесення Постанови позивач ОСОБА_1 не була суб`єктом даного правопорушення, а тому з цих підстав оскаржувана Постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи і вирішення її в точній відповідності з законом.

Частиною першою статті 268 КУпАП визначено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи.

Статтею 278 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує, чи сповіщено осіб, які беруть участь у справі, про час і місце її розгляду та чи правильно складено протокол про адміністративне правопорушення.

Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було винесено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (стаття 280 КУпАП).

Суди встановили, що відповідач в порушення зазначених вище норм закону розглянув справу у відсутності позивача ОСОБА_1 , не з`ясувавши обставини, встановлені статтею 278 КУпАП.

Враховуючи наведене, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки під час розгляду і вирішення справи про адміністративне правопорушення по відношенню до позивача відповідач діяв не у спосіб, що передбачений КУпАП, а відтак, оскаржувана Постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

Крім того, статтею 99 КАС України (в редакції чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій та на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до статті 289 КУпАП, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Частиною першою статті 100 КАС України (також в редакції чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій та на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази вручення позивачу оскаржуваної Постанови, відповідачем докази отримання позивачем оскаржуваної постанови також суду не надано, а тому суд апеляційної інстанції правомірно визнав поважною причину пропуску позивачем ОСОБА_1 строку звернення до адміністративного суду, та змінив постанову суду першої інстанції в цій частині.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суди дійшли обґрунтованого висновку щодо задоволення позовних вимог та скасування постанови №8 від 30 березня 2015 року військового комісара Сумського міського військового комісаріату полковника ОСОБА_2 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та накладення на неї адміністративного стягнення.

Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо задоволення позовних вимог є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити без задоволення.

Постанову Зарічного районного суду м. Суми від 04 серпня 2016 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2017 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ.І. Смокович

СуддіО.В. Білоус

Т.Г. Стрелець

Джерело: ЄДРСР 75544579
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку