open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
Справа № 315/252/17
Моніторити
Ухвала суду /11.01.2021/ Касаційний кримінальний суд Ухвала суду /15.12.2020/ Касаційний кримінальний суд Ухвала суду /22.09.2020/ Запорізький апеляційний суд Ухвала суду /10.12.2019/ Запорізький апеляційний суд Ухвала суду /28.08.2018/ Апеляційний суд Запорізької областіАпеляційний суд Запорізької області Ухвала суду /23.08.2018/ Апеляційний суд Запорізької областіАпеляційний суд Запорізької області Вирок /20.07.2018/ Гуляйпільський районний суд Запорізької областіГуляйпільський районний суд Запорізької області Ухвала суду /06.06.2018/ Гуляйпільський районний суд Запорізької областіГуляйпільський районний суд Запорізької області Ухвала суду /21.05.2018/ Гуляйпільський районний суд Запорізької областіГуляйпільський районний суд Запорізької області Ухвала суду /14.03.2018/ Гуляйпільський районний суд Запорізької областіГуляйпільський районний суд Запорізької області Ухвала суду /14.03.2018/ Гуляйпільський районний суд Запорізької областіГуляйпільський районний суд Запорізької області Ухвала суду /29.01.2018/ Гуляйпільський районний суд Запорізької областіГуляйпільський районний суд Запорізької області Ухвала суду /29.01.2018/ Гуляйпільський районний суд Запорізької областіГуляйпільський районний суд Запорізької області Ухвала суду /16.01.2018/ Гуляйпільський районний суд Запорізької областіГуляйпільський районний суд Запорізької області Ухвала суду /27.12.2017/ Гуляйпільський районний суд Запорізької областіГуляйпільський районний суд Запорізької області Ухвала суду /28.09.2017/ Гуляйпільський районний суд Запорізької областіГуляйпільський районний суд Запорізької області Ухвала суду /25.07.2017/ Гуляйпільський районний суд Запорізької областіГуляйпільський районний суд Запорізької області Ухвала суду /07.06.2017/ Гуляйпільський районний суд Запорізької областіГуляйпільський районний суд Запорізької області Ухвала суду /19.04.2017/ Гуляйпільський районний суд Запорізької областіГуляйпільський районний суд Запорізької області Ухвала суду /05.03.2017/ Гуляйпільський районний суд Запорізької областіГуляйпільський районний суд Запорізької області Ухвала суду /28.02.2017/ Гуляйпільський районний суд Запорізької областіГуляйпільський районний суд Запорізької області
emblem
Справа № 315/252/17
Вирок /23.01.2018/ Верховний Суд Ухвала суду /11.01.2021/ Касаційний кримінальний суд Ухвала суду /15.12.2020/ Касаційний кримінальний суд Ухвала суду /22.09.2020/ Запорізький апеляційний суд Ухвала суду /10.12.2019/ Запорізький апеляційний суд Ухвала суду /28.08.2018/ Апеляційний суд Запорізької областіАпеляційний суд Запорізької області Ухвала суду /23.08.2018/ Апеляційний суд Запорізької областіАпеляційний суд Запорізької області Вирок /20.07.2018/ Гуляйпільський районний суд Запорізької областіГуляйпільський районний суд Запорізької області Ухвала суду /06.06.2018/ Гуляйпільський районний суд Запорізької областіГуляйпільський районний суд Запорізької області Ухвала суду /21.05.2018/ Гуляйпільський районний суд Запорізької областіГуляйпільський районний суд Запорізької області Ухвала суду /14.03.2018/ Гуляйпільський районний суд Запорізької областіГуляйпільський районний суд Запорізької області Ухвала суду /14.03.2018/ Гуляйпільський районний суд Запорізької областіГуляйпільський районний суд Запорізької області Ухвала суду /29.01.2018/ Гуляйпільський районний суд Запорізької областіГуляйпільський районний суд Запорізької області Ухвала суду /29.01.2018/ Гуляйпільський районний суд Запорізької областіГуляйпільський районний суд Запорізької області Ухвала суду /16.01.2018/ Гуляйпільський районний суд Запорізької областіГуляйпільський районний суд Запорізької області Ухвала суду /27.12.2017/ Гуляйпільський районний суд Запорізької областіГуляйпільський районний суд Запорізької області Ухвала суду /28.09.2017/ Гуляйпільський районний суд Запорізької областіГуляйпільський районний суд Запорізької області Ухвала суду /25.07.2017/ Гуляйпільський районний суд Запорізької областіГуляйпільський районний суд Запорізької області Ухвала суду /07.06.2017/ Гуляйпільський районний суд Запорізької областіГуляйпільський районний суд Запорізької області Ухвала суду /19.04.2017/ Гуляйпільський районний суд Запорізької областіГуляйпільський районний суд Запорізької області Ухвала суду /05.03.2017/ Гуляйпільський районний суд Запорізької областіГуляйпільський районний суд Запорізької області Ухвала суду /28.02.2017/ Гуляйпільський районний суд Запорізької областіГуляйпільський районний суд Запорізької області

Справа № 315/252/17

Номер провадження № 1-кп/315/11/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2018 року

м

. Гуляйполе

Гуляйпільський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Романько О.О.,

за участю секретаря судового засідання Сухової С.М.,

прокурора Нєфьодова В.С.,

обвинувачених ОСОБА_1 Я Е., ОСОБА_2,

захисників обвинуваченого ОСОБА_1 адвокатів ОСОБА_3, ОСОБА_4,

захисника обвинуваченого ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_5,

потерпілого ОСОБА_6,

представника потерпілого адвоката ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016080220000511 від 18.07.2016 року за обвинувальним актом відносно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, працюючого слюсарем в ТОВ «Преображенське», військовозобов’язаного, не депутата, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, б. 76/16, раніше судимого за вироком Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 02.06.2017 року за ч. 1 ст. 119 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК звільнений від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 3 роки,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, приватного підприємця, військовозобов’язаного, не депутата, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, б. 4, раніше не судимого,

обох за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України,

ВСТАНОВИВ:

За обвинувальним актом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачуються в тому, що 17.07.2016 року, близько 21.00 години, в м. Гуляйполе Запорізької області, знаходячись в салоні автомобіля НОМЕР_1, за кермом якого був власник автомобіля ОСОБА_2, який перебував в стані алкогольного сп’яніння, проїжджаючи по вул. Шевченко в м. Гуляйполе Запорізької області поблизу КСК «Сучасник», почали на великій швидкості переслідувати автомобіль, яким керував ОСОБА_6, за яким прослідували на приватну територію колишнього заводу «Хімік», який розташований по вул. Шевченко, 61 Б, яка належить ОСОБА_6. Знаходячись на вказаній території, ОСОБА_1 спільно з ОСОБА_2, діючи групою осіб, керуючись хуліганськими мотивами, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, проявляючи особливу зухвалість, яка виразилася у заподіянні тілесних ушкоджень, безпричинно, умисно побили ОСОБА_6 при наступних обставинах.

Так, ОСОБА_1, знайшовши на даній території дерев’яний брус, наніс ним два удари в область тулуба ОСОБА_6. В цей час ОСОБА_2 також підібрав дерев’яний брус, та наніс ним ОСОБА_6 один удар в область лівої частини голови, від даного удару ОСОБА_6 впав на асфальтне покриття, а ОСОБА_1 спільно з ОСОБА_2 продовжували наносити чисельні удари дерев’яними брусами по тулубу, голові та верхній лівій та нижній правій кінцівках.

Після цього, продовжуючи свої хуліганські дії, ОСОБА_1 знаходячись в районі виїзних воріт з території колишнього заводу «Хімік», взявши металевий прут, який знайшов на даній території, наніс вказаним металевим прутом один удар в область обличчя ОСОБА_6.

Внаслідок хуліганських дій, ОСОБА_1 спільно з ОСОБА_2 заподіяли ОСОБА_6 струс головного мозку, перелом кісток спинки носа, травматичну перфорацію барабанної перетинки зліва, синці на голові та тулубі, на лівій верхній і правій нижній кінцівках, садна на лівій верхній кінцівці, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 295-д від 20.12.2016 року кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров’я.

Дії обвинувачених на досудовому розслідуванні кваліфіковані за ч. 2 ст. 296 КК України як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується зухвалістю, вчинене групою осіб.

Згідно до ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.

Допитані у судовому засіданні ОСОБА_1, ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованого правопорушення не визнали повністю.

Обвинувачений ОСОБА_1 суду пояснив, що 17.07.2016 року разом з ОСОБА_2, на автомобілі останнього ВАЗ 2109, їхали зі ставка Інтернат в м. Гуляйполе. За кермом автомобіля був він, ОСОБА_2 знаходився на передньому пасажирському сидінні. Затим вони зупинились біля кафе-магазину «Ксюша», яке знаходиться по вул. Шевченка в м. Гуляйполе, щоб купити сигарет. Після того, як вони вийшли з магазину, сівши до автомобілю та почали рух, то з зустрічної смуги на їхню виїхав автомобіль «Мерседес» чим створив аварійну обстановку. Цей автомобіль він впізнав, тому вони подумали, що за його кермом був ОСОБА_8, якого він знав раніше, оскільки деякий час з ним спілкувалися, але на теперішній час між ними неприязні стосунки. Вони поїхали за ним до заводу «Хімік» по вул. Шевченка. Біля заводу автомобіль «Мерседес» заїхав на його територію, тому вони прослідували за ним, так як хотіли зробити зауваження з приводу того, що він створив аварійну ситуацію. Припаркувавши свій автомобіль біля автомобіля «Мерседес» на території, він вийшов з авто. В цей час вони побачили, що в автомобілі «Мерседес» були батьки ОСОБА_9, а саме батько ОСОБА_6 та мати. Дружина ОСОБА_6 теж вийшла, а сам ОСОБА_6 пішов закривати за ними ворота, через які здійснюється проїзд на територію підприємства ОСОБА_6. Закривши ворота ОСОБА_6 став йти до них з дерев’яним брусом в руках та кричав ОСОБА_2: «Ви сюди заїхали – ви тут і залишитесь, це моя територія!». Підбігши до ОСОБА_2, ОСОБА_6 разів два вдарив ОСОБА_10 брусом. Після чого ОСОБА_2 вихопив брус з рук ОСОБА_6 та відкинув убік. В цей же час син ОСОБА_6 ОСОБА_8 відразу почав стріляти по ОСОБА_2, попав йому в лице, плече та в спину. ОСОБА_2 отримав поранення на ньому була кров. Він посадив ОСОБА_2 до їх автомобіля, а сам пішов до воріт, які були перед тим закриті ОСОБА_8 старшим. За ним відразу побіг ОСОБА_6. Він підійшов до воріт та намагався їх відкрити, відкрив засув та почав стукати по воротах, але відкрити ворота не вийшло, попросив відкрити їх – але все було марно. Коли він відкрив ворота, то за ними уже стояв ОСОБА_11, який запитав, що трапилось. На що він відповів йому, що вони нікого не били, а у ОСОБА_2 стріляли, та те, що він хоче повезти ОСОБА_10 до лікарні. ОСОБА_6, в свою чергу, почав говорити, що вони за ним гнались та хотіли побити. До автомобіля вже підійшов ОСОБА_11 та ОСОБА_6, приїхала поліція. Він знову попросив відкрити головні ворота, через які здійснюється проїзд на загальну територію заводу «Хімік», бо ОСОБА_2 необхідно було доставити до лікарні. На його прохання він отримав відповідь, що спочатку все з'ясуємо, потім повеземо. ОСОБА_6 почав нецензурно лаятись на нього і йому довелось його штовхнути. Також, і він на емоціях почав нецензурно лаятись на адресу поліції, тому до нього застосували кайданки та відвезли на освідування в лікарню. За результатами освідування він був тверезий. Коли вони їхали за автомобілем ОСОБА_6, відстань між ним була 60 м, вони не гнались за ним. ОСОБА_6 прискорився, а в них був не той автомобіль, аби додавати швидкості. Він заїхав на територію «Хіміка» одразу, як від’їхали від КСК «Сучасник». Раніше він був на території заводу «Хімік», знав, що там є загальна територія та територія ОСОБА_6 як приватного підприємця. Самої аварії біля КСК не було, автомобіль «Мерседес» в них не врізався, але його маневр перешкоджав подальшому їхньому руху. Вони поїхали за ним, щоб зробити зауваження, аби більше такого не повторювалося. Автомобіль ВАЗ 2109 належить ОСОБА_2, відеореєстратора на ньому немає. ОСОБА_6 приїхав на територію колишнього заводу «Хімік» раніше нього, бо він ще проїхався по загальній території, поїхав відразу направо, потерпілий повернув наліво. Це не вулиця Хіміків, а сама території заводу. На території були він, ОСОБА_2, дружина ОСОБА_6, сам ОСОБА_6 та його син ОСОБА_9. ОСОБА_6 як закрив ворота, направлявся саме до ОСОБА_2. Він вийшов з водійської сторони автомобіля, ОСОБА_2 з іншої - пасажирської. В руках у ОСОБА_6 був дерев’яний брус, він нецензурно виражався, кричав, двічі вдарив ОСОБА_2, кажучи: «Ви приїхали на чужу територію, ви тут і залишитесь». ОСОБА_2 вихопив і відкинув цей брус, а син ОСОБА_6 одразу почав стріляти. Син ОСОБА_6 нічого не говорив та не попереджав, просто почав стріляти, це було на відстані 2 м. Пістолет останній витягнув зі свого автомобіля. Все відбувалось дуже швидко, будь-якої агресії вони до потерпілого не проявляли. Відкривати ворота, які ведуть на територію приватного підприємства ОСОБА_6, він пішов вже після того, як підняв з землі та посадив ОСОБА_2 в автомобіль ВАЗ 2109. Підійшов до воріт, відкрив засув, за ворітьми вже стояв ОСОБА_11. Все відбувалось швидко, пройшло може 5 хвилин. Час від їхнього заїзду до пострілів може складав 1-2 хвилини. ОСОБА_6 вдарив ОСОБА_2, той викинув брус і по ньому відразу почали стріляти. Він не знає, як з’явився ОСОБА_11 за воротами, напевно сам приїхав. Коли останній давав показання, говорив, що направлявся на крик і шум. ОСОБА_6 він вдарив лящем (долонею) в щелепу вже на загальній території заводу, при інших свідках. Після удару у ОСОБА_6 нічого не було, він стояв як стояв, більше його він ні до того, ні після не бив. Вдарив лише один раз при людях та поліції. Всередині території підприємства ОСОБА_6 вони потерпілого не били. За кермом автомобіля ОСОБА_2 був він, має права, хотів покататися. Вважає, що покази свідків з боку потерпілого є неправдивими, правдиві лише покази ОСОБА_12. Потерпілий ображав його, після чого він вдарив його долонею. Він попросив потерпілого відкрити ворота, бо ОСОБА_2 стікав кров’ю, на що той відмовив йому і почав нецензурно виражатись, після чого він його вдарив. Визнає свою поведінку та нанесення одного удару долонею в область лиця потерпілого. Автомобіль потерпілого підрізав їх, коли вони стояли біля магазину, на них було зроблено крутий маневр кермом автомобіля «Мерседес». Відстань між автомобілями під час руху по вул. Шевченка в попутному напрямку складала 60 м. Бачив, як автомобіль «Мерседес» заїхав на територію заводу «Хімік», десь через хвилину вони теж туди заїхали. Він знав, що на території колишнього заводу «Хімік» є підприємство потерпілого, але це його не згнітило, так як він заїхав на загальну територію, через головні ворота, на якій знаходиться багато приватних підприємств. Він заїхав на територію, повернув направо, проїхав та заїхав на територію ОСОБА_6, аби зробити зауваження, відстань від території ОСОБА_6 до місця, де вони стояли автомобілем була 20-30 м. З воріт видно частину території, праву частину території не видно. Ворота на територію підприємства потерпілого були відкриті. Якби ніхто нікуди не заїхав, то нічого б не було. Не може відповісти, як він вчинив, чи це було правильно, чи ні, але потерпілого ніхто їх і пальцем не чіпав, а те, що почали стріляти вважає неправильним. Він вийшов з автомобіля з боку водійського сидіння, ОСОБА_2 – з боку пасажирського, дружина ОСОБА_6 також вийшла з автомобіля «Мерседес». ОСОБА_2 стояв позаду «дев’ятки», ОСОБА_6 біг на нього, його син стояв позаду «Мерседеса» та потім почав стріляти. Як вони заїхали, то ОСОБА_6 відразу закрив ворота. Коли вони заїжджали, то відкриті були і одні, і другі ворота. На воротах ОСОБА_6 замків немає, лише засови. Напису про приватну власність на воротах не було. Коли він виїхав з території потерпілого, то на других воротах (головних) був замок і на його прохання ніхто їх не відчиняв, казали, що будуть розбиратися, що відбулося, тому він намагався збити замок. Коли ОСОБА_2 відкинув брусок, син ОСОБА_6 почав стріляти. Після двох пострілів ОСОБА_2 впав на землю, він підійшов та почав піднімати його, щоб посадити до автомобіля. Він не чув, чи казали жінці-сторожу щоб та зачинила ворота, і як вона їх зачиняла він не бачив. ОСОБА_13, що при ситуації на дорозі, якби вони не зупинилися, то відбулося б зіткнення. Відстань між їхніми автомобілями була мінімальна, тому існувала реальна ймовірність зіткнення. Вони їхали по головній дорозі, почали свій рух в бік «Хіміка» по вул. Шевченка в напрямку заправки по дорозі, тобто з правої сторони дороги. Автомобіль «Мерседес» виїхав ззаду їх. Він цього автомобіля на дорозі не бачив, він побачив його уже коли той почав набирати швидкість, «підрізав» його та швидко почав його обганяти, він до цього їхав по своїй смузі. Він як їхав, то автомобіля одразу не побачив, угледів уже коли їх почали наздоганяти та зробили маневр в його бік автомобілем. Він спереду їхав, а автомобіль тоді їхав позаду. Аби уникнути аварійної ситуації, йому довелося застосувати різке гальмування, а «Мерседес» поїхав далі. Він швидкість не набирав, а продовжував їхати на швидкості 50-60 км/год. Він не намагався даний автомобіль наздогнати, він бачив, що вони їхали прямо в бік «Хіміка», він заїхав на територію, проїхався та заїхав на саму територію ОСОБА_6 На території більше нікого не бачив. Він сам лиш раз вдарив долонею ОСОБА_6. ОСОБА_2 ОСОБА_6 взагалі не бив. Дерев’яний предмет, який тримав потерпілий в руках – квадратний брусок, зможе впізнати. ОСОБА_6 наніс ним ОСОБА_2 два удари. Думає, що ОСОБА_8 цілеспрямовано стріляв у ОСОБА_2, постріли були з витягнутої руки, був постріл в голову. Йому самому ОСОБА_6 та його син ударів не наносили. Автомобіль «Мерседес» на той момент, як вони заїхали на територію потерпілого, вже був припаркований там, він припаркувався біля нього, з боку пасажирського сидіння. Він думав, що за кермом ОСОБА_8, з яким у нього раніше був конфлікт та склалися неприязні стосунки. Коли приїхав на їх територію, з автомобіля вийшла дружина ОСОБА_6, яка щось в паніці кричала. Сам ОСОБА_6 побіг зачиняти свої ворота, а потім нецензурно лаючись, одразу підбіг до ОСОБА_2. Після його ударів ОСОБА_2 вихопив палицю та відкинув її убік. ОСОБА_2 сам говорив ОСОБА_6 - «викинь брус». Він не бачив, чи ОСОБА_8 сідав до свого автомобілю, він вже його побачив, як той вийшов із-за автомобілів. ОСОБА_8 стояв біля батька, жодної загрози його життю не було, причин для самозахисту не було, він відразу почав стріляти після того, як ОСОБА_2 вихопив у його батька брус. Пострілів взагалі не потрібно було робити, перший постріл був у голову ОСОБА_2. Постріл прийшовся десь в обличчя, після цього був постріл в плече, потім ОСОБА_2 впав. Він посадив ОСОБА_2 до автомобіля, під’їхав до воріт та відкрив ворота. За ворітьми вже стояв ОСОБА_11. Відкриваючи ворота, металевий прут повністю не витягував, пошкоджень ОСОБА_6 ним не наносив, сів у автомобіль та поїхав до других воріт (головних), на той час в руках у нього нічого не було. Дружина та син ОСОБА_6, напевно, залишилися на території їх підприємства. ОСОБА_6 сказав, що те, куди вони заїхали є його територія. Син ОСОБА_6 взагалі не розмовляв. Після цього він приїхав до центральних воріт «Хіміка», там висів замок, він взяв засув та ним почав збивати замок. Він двічі сідав до автомобіля та хотів протаранити головні ворота, бо їх ніхто не відчиняв. Взагалі таранити ворота не став. Вони з ОСОБА_2 вийшли з автомобіля вже на загальній території заводу. Там же, ОСОБА_6 стояв і розмовляв з ОСОБА_11, він підійшов до них. В цей же час приїхала поліція, він просив відчинити ворота, представники поліції повідомили, що спочатку дізнаються, що трапилось, а потім відкриють. Він повідомив, що ОСОБА_2 стікає кров’ю. Його батько теж приїхав до заводу та зайшов на територію, швидкої ще не було. Коли він ударив ОСОБА_6, то удар прийшовся на лівий бік щелепи. ОСОБА_11 був при цьому присутнім, але ніяких зауважень йому не робив. Удар ОСОБА_6 наніс в область щелепи, а не в ніс, крові не було, він як стояв, так і стояв. Чи був на території ОСОБА_12, не знає, не бачив його. Можливо, ОСОБА_6 надавали допомогу, коли його вже забрала поліція, коли він був там, то ОСОБА_6 був цілий. Через дві години, близько опівночі, він побачив ОСОБА_6, коли той заходив до лікарні м. Гуляйполе з сином, у нього в носі були ватні тампони. Коли він ударив ОСОБА_6, то поліція уже була на території. Поліція застосувала до нього кайданки. ОСОБА_9 працівників поліції були ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_10 – це ті свідки, які були допитані, швидкої допомоги тоді ще не було, її ніхто не викликав, саме тому він хотів самостійно повезти ОСОБА_2 до лікарні. Зазначив, що не кричав нічого про те, що приїхали вони до ОСОБА_16, бо не знав, що той зберігає на цій території своє зерно.

Обвинувачений ОСОБА_2 суду пояснив, що 17.07.2016 року відпочивав на ставку з компанією, близько 19.30 години повертались назад. ОСОБА_1 сів за кермом його автомобіля ВАЗ 2109, так як він випив 2 бокали пива. Вони зупинились біля магазину «Ксюша» (навпроти КСК) по вул. Шевченка в м. Гуляйполе. ОСОБА_1 купив собі сигарети, а він жувальну гумку. Коли вони почали рухатись від магазину, їх підрізав автомобіль «Мерседес». ОСОБА_1 різко загальмував, за кермом автомобіля «Мерседес», як вони гадали, був ОСОБА_8. Потім вони почали їхати в бік колишнього заводу «Хімік», оскільки він там мешкає по вул. Хіміків, а це зовсім поруч. ОСОБА_8 заїхав на територію заводу, вони за ним. На території «Хіміка» вони, як він потім дізнався, заїхали на територію ОСОБА_6. Їх автомобіль був припаркований від автомобіля «Мерседес» на відстані близько 8 м. Потім у бокове скло він побачив, що ОСОБА_6 взяв брус та йде з ним в бік автомобіля. Він подумав, що ОСОБА_6 хоче ним побити автомобіль. Тоді він вийшов з автомобіля, обійшов свій автомобіль та сказав потерпілому викинути брус, а той відразу вдарив його в ліве плече. Він вихопив брус та викинув його ліворуч від себе. В цей же час ОСОБА_8 здійснив три постріли у його бік. Від цього він впав на землю. ОСОБА_1 підбіг до нього, підняв та посадив у автомобіль. Можливо, він навіть втратив свідомість на якийсь час, бо потім пам’ятає тільки ті події, які були уже біля центральних воріт на територію заводу. Пам’ятає, що там вже стояла «99-та» поліції. На території тоді була родина ОСОБА_8, ОСОБА_11 та ОСОБА_12. Швидка приїхала вже коли було темно на вулиці. Вони їхали до нього додому, аби поставити автомобіль, за ОСОБА_8 не гналися, заїхали на територію, аби зробити зауваження – так хотів ОСОБА_1. Вони знали, що ОСОБА_8 повинен був зупинись біля заводу «Хімік», намірів бити когось у них не було. Він знає, що на території «Хімік» раніше був завод, дану територію орендують під склади приватні особи, він теж раніше орендував там територію. Вони заїхали на територію і він вийшов першим, бо через заднє скло побачив, що до автомобіля йде чоловік з брусом, він подумав, що той буде бити автомобіль і вийшов першим, ОСОБА_1 в цей час глушив мотор. Скільки пройшло часу після того, як вони заїхали, не може сказати, більше хвилини. Де взявся ОСОБА_8, сказати не може, при пострілах він був від нього на відстані 2 м, між ними був його автомобіль. Потерпілий в цей час знаходився біля нього на відстані 1,5 м, він був коло нього. Була нецензурна лексика, слова «чого ви сюди заїхали». Ні він, ні ОСОБА_1 нічого не встигли сказати, він тільки обійшов автомобіль і в нього відразу почали стріляти. Сам він піднятися б не зміг, його посадив до автомобілю ОСОБА_1, після цього хвилин 15 він взагалі нічого не пам’ятає. Коли вони заїхали на територію, там була лише родина ОСОБА_8, а коли вже стояли коло воріт, там було багато людей. Він не бачив, коли ОСОБА_1 наносив удари та коли поліція його почала забирати, він бачив як того вже садили до автомобіля. Того дня він випив 2 бокали пива. Як ОСОБА_8 йшов до його автомобіля, він бачив у дзеркало заднього виду в автомобілі, з пасажирського сидіння. Це не була ідея – заїхати на територію «Хіміка», просто коли вони побачили автомобіль, яким міг керувати ОСОБА_8, то хотіли зробити зауваження щодо його поведінки на дорозі. Ніхто не збирався бити ОСОБА_8, але й порушувати правила дорожнього руху також не можна. Це все вийшло дуже швидко, він навіть не встиг подумати, чого вони їдуть туди. Біля КСК стоять відеокамери, напевно, вони мали зафіксувати факт порушення автомобілем «Мерседес» правил дорожнього руху. Коли вони заїхали на територію, то він вийшов з автомобіля, вже після того як побачив, що ОСОБА_8 іде до автомобіля з брусом. Там було три автомобілі: «Рено», «Мерседес», далі його автомобіль, справа від «Мерседеса». Всі автомобілі стояли передом до складів. ОСОБА_6 не стояв коло свого автомобіля, а йшов від воріт ззаду його автомобіля. До нього крім ОСОБА_6 ніхто не підходив, він не бачив, щоб до ОСОБА_1 підходила якась жінка. Все відбувалося дуже швидко, протягом 1-2 хвилин. Склади на території «Хіміка» орендував 2 роки тому. Його не встигло згнітило те, що вони заїхали на територію «Хіміка», проїхали межу воріт, бо все відбувалось дуже швидко. Ударів ОСОБА_6 не наносив, бажання вдарити його брусом також не було. ОСОБА_6 стояв навпроти нього, а ОСОБА_8 на відстані 2 м від нього на витягнуту руку. Він навіть не знав, що у ОСОБА_8 є пістолет. Два постріли були відразу, а третій був у спину, коли він вже впав. Удари брусом були зроблені в ліву сторону, в ділянку плеча та ліктьового суглоба. З його боку загрози життю та здоров’ю ОСОБА_6 та його сину не було. Він і не виходив би з машини, аби ОСОБА_6 не взяв брус. Він не був п’яний, випив о 17.30-18.00 годині два бокали пива ємкістю 0,5 л, після подій у нього був шоковий стан. Заїхали вони на приватну територію, а не громадське місце. Особисто він ніякої мети не переслідував. ОСОБА_1 просто заїхав на територію, щоб зробити зауваження. ОСОБА_1 говорив, що за кермом того автомобіля ОСОБА_8, він не знав, хто це такий і чия це територія. На дану територія можна потрапити без проблем. Він стояв так, щоб удари не прийшлись по його обличчю, оскільки по поведінці ОСОБА_6 було видно, що він збирається заподіяти якусь шкоду. Він хотів вихопити брус ще перед ударами, але не вдалося, вихопив уже після нанесення ударів. Вони стояли обличчям до обличчя. ОСОБА_6 замахнувся брусом, тримаючи його в руках чи руці та наніс йому удар в ліву частину. Він вихопив брус руками та відкинув убік. Більше ніхто ніяких дій вчинити не встиг, відразу вийшов ОСОБА_8 та почав стріляти, було враження, що він чекав, щоб почати стрілянину. Постріли прийшлися в обличчя та праве плече. Як прослідували до центральних воріт, він не пам’ятає. Він сидів в автомобілі та не дивився, весь час тримався за рани, прикривав їх рукою, ніхто ніякої допомоги йому не пропонував. Вийшов з автомобіля, коли ОСОБА_1 не вдалося протаранити ворота. Його хрещений батько ОСОБА_11 може і підходив до нього, але більше він підходив на сторону ОСОБА_6. Хто його проводив до швидкої, не пам’ятає, було вже темно. До нього ніхто з працівників поліції не підходив, ніхто не запитував, що сталося, в нього текла кров з плеча та спини. Одягнений він був у шорти, футболку зняв, коли їхав зі ставка. Точно не може сказати, в чому був одягнений потерпілий, як йому здалося на ньому була футболка, бо було літо. Біля воріт він дзвонив своєму товаришу, аби він його забрав, до швидкої не телефонував. Ніхто з присутніх не надав йому ніякої допомоги. Після першого пострілу в нього потемніло в очах, він не зрозумів, що відбулося. Як їхали до «Хіміка», то думав, що поговорять з водієм «Мерседесу», і все, навіть не збирався виходити з автомобіля. Коли заїхали на територію, то повернули спочатку в праву сторону, а потім у ліву. Він вийшов з автомобіля, побачивши у дзеркало, що потерпілий іде до автомобіля. Зазначив, що не кричав нічого про те, що приїхали вони до ОСОБА_16, бо не знав, що той зберігає там своє зерно. Коли його забрала швидка, то йому сказали, що потрібно їхати до м. Запоріжжя, бо тут не могли зашити його рану. Поліція допитувала його о третій годині ночі, але показання він не давав, так як не міг за станом здоров’я. Наступного дня звернувся до поліції з заявою про вчинення відносно нього кримінального правопорушення щодо завдання шкоди його здоров’ю ОСОБА_8. Він проходив експертизу, є медичний висновок про завдані тілесні пошкодження. За висновками у нього буди тілесні ушкодження середньої тяжкості. Після завданих травм було хірургічне втручання, йому вставляли зуби, робили не одну пластичну операцію.

Потерпілий ОСОБА_6, суду пояснив, що 17.07.2016 року йому знайома медсестра ставила крапельницю. Після того ця жінка попросила підвезти її до КСК «Сучасник» в м. Гуляйполе. Він їхав по вул. Петровського, потім повернув наліво на вул. Шевченка, став під КСК, заїхав не на свій бік, бо поспішав на територію заводу «Хімік», куди повинен був приїхати майстер, викликаний з м. Запоріжжя та комбайнер. Син уже був на території «Хіміка», де знаходиться їхнє приватне сільськогосподарське підприємство. Він побачив автомобіль навпроти себе, який стояв паралельно до магазину «Ксюша» в напрямку м. Запоріжжя. Вони почали рух одночасно – він заведе автомобіль і вони теж, так вони двічі майже разом рушали з місця. Все це зафіксовано на відеореєстраторі. Потім дружина сказала, що давай додамо швидкості, щоб проїхати вперед. Що він і зробив щоб зайняти необхідну йому смугу. Потім він побачив у дзеркало, що автомобіль «дев’ятка» почав його обганяти, а точніше гнатися за ним. Це був той самий автомобіль, який він обігнав. На перехресті вул. Шевченка та вул. Трудової він пригальмував, аби пропустити транспорт, «дев’ятка» обігнала їх прямо на перехресті, щебінь з-під її коліс вдарив їм по дверях. Йому до центральних воріт «Хіміка» залишалось 100-120 м. Вони його обігнали, потім різко розвернулися і почали летіти йому назустріч. ОСОБА_2 випав з автомобіля, він зрозумів, що це по нього. Він звернув увагу, що автомобіль мав «київські номери». Він поїхав по пров. Хіміків, вони їхали за ним з великою швидкістю. Відстань між автомобілями була 5 м, він повернув на вул. Спартаківську, вони за ним, у нього є свідок всієї цієї гонитви. Він заїхав на територію «Хімік», вони гналися за ним, проїхали в його ворота. У дворі стояв комбайн, автомобілі майстра та сина. Він зупинився біля цих авто, автомобіль, що його переслідував зупинився теж там. І в цей час з автомобіля вискочив ОСОБА_2 з палицею в руках та побіг на нього. Він злякався та взяв і собі палицю в руки, бо повинен був захищатися, весь час кричав хлопцям: «Хто ви такі? Чого сюди приїхали? Це – приватна територія!». ОСОБА_2 почав його бити палицею, він відбивався. Раніше цих хлопців він не знав. Є фотографії, де видно, що він дійсно був побитий, на його тілі є пошкодження, він оборонявся скільки міг, до того часу, доки не підійшов ОСОБА_1 та вдарив його по голові у вухо, від чого в нього лопнула вушна перетинка. Після удару він впав на карачки, втратив свідомість на деякий час. Його син прибіг з гаража, вистрілив в ОСОБА_2, тоді той пригнувся. ОСОБА_1 кричав, був дуже злий. Коли він підвівся, пішов закрити половину воріт та крикнув охороні, щоб та закрила головні ворота. Далі сказав обвинуваченим, що зараз приїде поліція і будемо виясняти причину їх приїзду. Як він закрив ворота та подзвонив ОСОБА_16, аби він приїхав та вгамував їх, бо на той час він вже роздивився цих хлопців та впізнав. ОСОБА_16 дзвонив через те, що він у цих хлопців як «смотрящій». Ворота були закриті лише на засув, але ОСОБА_1 не міг їх відкрити. Після цього ОСОБА_1 взяв залізний штир та вдарив ним його по щелепі, від чого він присів. ОСОБА_1 виїхав з його території на загальну територію «Хіміка» та почав кричати, що йди сюди, я тебе тут буду вбивати. Коли ОСОБА_1 вдарив його прутом, тоді сів до автомобіля та намагався таранити ворота кілька разів, був дуже злий, поводився неадекватно. Виїхав він вже, коли приїхав ОСОБА_11. Сам він не міг говорити, бо був у шоковому стані. ОСОБА_1 таранив головні ворота, намагався їх вибити при поліції. З боку поліції не було ніяких дій не тому, що ворота були зачинені, а тому, що вони говорили, що вони нічого не можуть зробити, їх лише двоє і дівчина, будуть чекати підмогу, вони їх боялися. За ворітьми стояв автомобіль «десятка», який потім від’їхав, напевно, щоб вберегти автомобіль від побиття. ОСОБА_1 наїздив на ворота, а вони всі тікали: він сам, дружина, син, охоронець, ОСОБА_11. ОСОБА_1 нецензурно висловлювався. Він говорив поліції, аби вони вже почали щось робити, може по колесах би стріляли. Він розмовляв з ОСОБА_11, ніякої перепалки у нього в цей момент ні з ким не було. В цей час ОСОБА_1 просто підійшов та вдарив його по обличчю при поліції. Охоронець дала йому хустку та воду. З боку ОСОБА_1 весь час лунали погрози йому та його сім’ї. В його житті вперше така ситуація, тим паче, на його території. На «Хіміку» зараз 5 власників і спокійно на територію зайти ніхто не може. Є вхідні центральні ворота і, як говорить ОСОБА_2 – там не прохідний двір. Обвинувачені гналися за ним з вул. Шевченка, потім повернули в пров. Хіміків та на вул. Спартаківську. Відстань між автомобілями була 5 м і він весь час хвилювався, аби не сталося зіткнення, є свідок. На території підприємства, на той час, був його син та технік з ремонту кондиціонера на комбайні. Після пострілів вся увага ОСОБА_1 була направлена на його сина ОСОБА_9, кричав, щоб стріляли в нього. Він закрив ворота вже після пострілів. ОСОБА_1 відкрив їх не відразу, бігав, кричав, а потім відкрив. Він сам в цей момент не бачив, хто стоїть за ворітьми, бо присів після удару металевим прутом в щелепу. Син кричав йому, аби він відійшов кудись, бо це ОСОБА_1. Він чув, що той вбив людину. Він намагався затримати його до приїзду поліції. Він не знає, звідки ОСОБА_1 взяв залізний прут, ходив з ним та бив ворота. Він потім вийшов за ворота своєї території, тоді вже з’явився ОСОБА_11. Все відбувалося швидко, тому детально похвилинно розповісти не може. ОСОБА_16 телефонував, коли був коло воріт, сказав лише, аби той швидко їхав сюди. Коли ОСОБА_1 під’їхав до інших воріт, він з сином та дружиною теж підійшли туди, там вже були працівники поліції. На території «Хіміка» він орендує землю, а будівлі всі його, приватні. Там промислова територія. Це не громадська територія. Там є інші орендарі, але вони орендують в іншому місці. Про ситуацію на дорозі вказав, що його автомобіль стояв коло КСК по вул. Шевченка, а автомобіль обвинувачених – коли зупинки на іншому боці дороги. На дорозі лише дві смуги руху, по одній в кожен бік. Коли він починав рушати, щоб зайняти протилежну смугу для руху, то починав рушати і автомобіль обвинувачених, і так кілька разів. Він нікого не підрізав, виїхав на зустрічну смугу і все. Він деякий час їхав по зустрічній смузі, а потім переїхав на свою смугу руху. Відчув небезпеку, коли на перехресті вони обігнали його та почали робити незрозумілі рухи. На знак «Зупинись» вони його обігнали, тоді він зрозумів, що щось відбувається, потім вони зробили поліцейський розворот, їх автомобіль розвернувся та став навпроти його автомобіля. Через одну половинку відчинених воріт він заїхав на територію «Хіміка», побачив «київські номери» на автомобілі та відчув небезпеку для свого життя. Він перший вийшов з автомобіля, потім за ним вийшла його дружина. Коли вийшов, одразу побачив, як ОСОБА_2 біжить до нього з палицею, він в цей час стояв біля вагів, де і він теж взяв палицю. Він відчув, що на нього нападають та є загроза для його життя та життя його дружини. Для свого захисту теж взяв палицю. Йому особисто ОСОБА_2 були нанесені удари. Чи кликав когось на допомогу, не пам’ятає, так як був у шоковому стані. Дружина напевно бачила все, що відбувалось на території. Коли він лежав на землі, то хтось з обвинувачених наносив йому удари. Цієї ж ночі він поїхав до швидкої допомоги в м. Гуляйполе, потім дали направлення до експерта в м. Пологи. В нього був перелом кістки основи носа. Коли він відбивався від ОСОБА_2, підійшов ОСОБА_1 та наніс йому удар в голову, а саме у вухо, у нього щось тріснуло в голові і він впав. Всі свідки говорили правду, крім свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_12 Він не бачив, чи ОСОБА_2 вийшов з палицею з автомобіля, чи взяв її на жатці з їх території, аби його не вбили, він теж взяв палицю. В його автомобілі відеореєстратора немає, він дивився відео з камер спостереження у центрі міста, там все чітко видно. Не знає, хто веде спостереження за камерами в центрі міста. На його території в «Хіміку» знаходиться сільськогосподарська техніка, в тому числі комбайни. До техніки є різні інструменти, які перебувають на території. Коли йде ремонт техніки, то ідеального порядку на території бути не може. Не може точно сказати, чи ОСОБА_2 взяв палицю на його території, чи привіз з собою. Він взяв палицю, яка лежала на вагах. Чи то була палиця, чи шматок дошки, не пам’ятає. Удари ОСОБА_2 приходилися йому по ребрах та ногах. Він оборонявся, може, якісь удари також наніс і ОСОБА_2. Коли він спочатку у обвинувачених спитав, чого вони сюди приїхали, вони відповіли, що хочуть розвернутись та до д. Толі (ОСОБА_16). Пострілів він не чув. Гадає, що це сталося, коли він стояв на карачках, а ОСОБА_2 бив його, то напевно в цей момент син і вистрілив в нього. Він погано чує на ліве вухо. Дані події були шоком для нього, коли він підвівся, то побачив, що ОСОБА_2 в крові. У нього була думка, що якби в нього був автомат, то він би їх усіх «положив». Він побачив, що син стояв з пістолетом і зрозумів, чому ОСОБА_2 в крові. У сина є дозвіл на пістолет. Син працює разом з ним, в сина є дозвіл на прийняття участі у громадському порядку. Викликали швидку та поліцію, аби обвинувачені не поїхали з його території. ОСОБА_1 раніше не знав. Зателефонував ОСОБА_16, бо спочатку вони говорили, що приїхали до д. Толі. Вважає, що син вчинив правильно, бо якби він не вистрелив, то хлопці б вбили його. Син захищав свого батька, так як іншого виходу не було. Він старався заспокоїти хлопців та утримати їх до приїзду поліції. Точно не пам’ятає, чи був ОСОБА_2 в автомобілі, коли ОСОБА_1 під’їхав до воріт, але пам’ятає, як ОСОБА_2 підійшов та обперся на причеп, який там стояв поруч. Він говорив сторожу, аби вона зачинила ворота, що ведуть на загальну територію заводу. Син викликав швидку допомогу. Він не телефонував синові, коли їхав на територію «Хіміка». Чому обвинувачені гнались за ним, не знає. Не знає, де відбувся початок конфлікту. Коли біля «Хіміка» хлопці розвернулись йому назустріч, тоді і зрозумів, що його «ловлять». Він подумав, що щось порушив, а от грошей нікому не заборгував. «Київські номери» побачив, коли почав повертати до перших воріт «Хіміка», а до цього на їх автомобіль не звернув уваги взагалі. До цього випадку їх не знав. Дружина теж вийшла з автомобіля і кричала хлопцям, аби вони зупинились. Хлопці бігли на нього з агресією, він питав, хто вони такі. Він стояв біля бампера свого автомобіля, коли на нього біг ОСОБА_2, далі точного руху не пам’ятає. По його лівий бік знаходився автомобіль сина. Автомобілі стояли передом до воріт. По праву руку від його автомобіля знаходився автомобіль обвинувачених. Чи оббігав ОСОБА_2 свій автомобіль, не може відповісти. По ліву сторону від нього, але далі на території, стояв комбайн. Брусок знаходився спереду бампера автомобіля на вагах. ОСОБА_2 наніс йому удари в область руки, плеча, ноги, ребр. Коли він впав на карачки, то хлопці продовжували його бити. Більше трьох ударів йому було нанесено палицею в усі частини тіла, крім обличчя. Він на декілька хвилин втратив свідомість та впав на карачки, хто тоді вже його бив, не може сказати. Події, що відбувались на території «Хіміка», не фіксувались. Не пам’ятає як підвівся. Побачив, що лежить ОСОБА_2, а ОСОБА_1 провокував його сина словами: «Стріляй у мене!». Тоді він сам пошкандибав до воріт, аби закрити відчинену половинку, щоб хлопці не виїхали, а сину сказав викликати поліцію. Чи лежав, чи сидів тоді ОСОБА_2 точно не пам'ятає. ОСОБА_2 знаходився коло жатки, ближче до вікна адміністративної будівлі. Вони знаходились позаду всіх автомобілів. Початок його побиття відбувався коло його автомобіля, потім вони відступали. Він оборонявся. Коли його піднімали з землі, він знаходився коло автомобілів, але коло яких саме, сказати не може. Детальної хронології подій не пам’ятає. Це відбувалось недалеко від вікон його кабінету та жатки. Має водійський стаж з 1991 року. Він ввімкнув правий поворот, подивився у дзеркало, чи не було інших автомобілів та почав рух автомобіля з протилежної смуги руху на свою. Щойно він починав рух, автомобіль обвинувачених починав рухатись і так кілька разів, це була провокація з їх боку. Вони рухались паралельно. Він намагався пропустити автомобіль обвинувачених, але вони теж з ним зупинялись. Вони обігнали його на перехресті, він гадає, що вони його переслідували, та тепер гадає, що треба було відразу їхати до поліції, коли їхали по колу об’їжджаючи територію заводу «Хімік». Він поїхав на свою територію, гадає, поліція їх би не зупинила, вони могли б його побити і у поліції. Автомобіль обвинувачених заїхав разом з ним, але стали вони трохи правіше від його авто. Початок руху автомобіля в центрі м. Гуляйполе був о 20.45 годині. Не пам’ятає, чи оглядав свою територію разом з працівниками поліції. Покинув територію «Хіміка» близько опівночі. Поїхали на освідування в лікарню. Наступного дня поїхав до м. Пологи, аби зняти побої. У нього був струс мозку. У поліції тієї ж ночі йому виписали направлення до експерта для зняття побоїв. Не пам'ятає, чи надавав дозвіл на огляд своєї території, за працівниками поліції не спостерігав, повністю покладався на них. Описати палицю чи дошку, яка була в руках у ОСОБА_2 не може, вона швидко мелькала перед ним, її довжина була десь 80-90 см. ОСОБА_2 мав змогу взяти її на його території, з жатки або комбайну. Кожної палиці, яка є на його території, не знає, тому не думає, що зміг би її упізнати, але це не була бита, це була дерев’яна палиця. ОСОБА_2 біг на нього з «озвірілими» очима, агресивно «випавши» з автомобіля. Чи щось говорив ОСОБА_2, коли біг на нього з палицею, не пам'ятає. Він взяв палицю для самозахисту і не бив обвинуваченого, доки той його не вдарив. ОСОБА_2 першим наніс удар. Ударів було по тілу багато, тому куди саме вдарив, не пам’ятає. Удари були по нирках, ребрах, руках, можливо, по ногах, коли лежав на землі. Він палицею просто захищався від ударів ОСОБА_2 Потім, напевно, кинув палицю. Довжина її була 1 м. Він просто захищався, аби не це, в нього всі руки були б побиті. Його територія не охороняється, на той момент там не було відеоспостереження, тепер, з вересня-жовтня минулого року, там є відеоспостереження, яке встановили самі. На судмедекспертизу поїхав з дружиною, сам був за кермом, потім довелося викликати сина, в м. Пологи сказали, що треба їхати до м. Запоріжжя, так як йому було погано, його відразу поклали до лікарні. Поїхали до лікарні «МоторСіч», де лікуються вже років 10. Він конкретно не вважає, що обвинувачені його провокували, коли він намагався від’їхати від зупинки КСК. Розмітки на дорозі там немає. Не пам’ятає, які покази давала його дружина в суді, бо досі перебуває в шоковому стані, не знає, хто викликав поліцію, якщо не син. Після пострілів він закрив ворота, аби працівники поліції приїхали і побачили, що відбувається. На той час, він більше хвилювався за свій стан здоров’я, а не ОСОБА_2, не думав, що випадок з ним може скінчитись летально. Він ні до кого в двір не приїхав, приїхали до нього, його син захищав свою родину. У нього були видимі пошкодження. ОСОБА_11 трохи змінив свої покази щодо того, чи бачив на ньому пошкодження. ОСОБА_11 захищав свого хрещеника, даючи покази у суді. Він зателефонував ОСОБА_16, так як неможливо було заспокоїти хлопців, у поліцію на той час вже зателефонували. Чим саме його вдарив ОСОБА_1, коли він бився на палицях з ОСОБА_2, не бачив. Від того удару в нього лопнула вушна перетинка. Чим саме та в який момент ОСОБА_1 наніс удар, від якого лопнула перетинка у вусі, не може сказати, бачив його обличчя, коли той наніс йому удар в вухо. ОСОБА_12 не бачив на території «Хіміка». На його думку, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 давали неправдиві покази у суді. Взагалі не розуміє, через що це відбувалось тоді. Не було критичної ситуації на дорозі, через яку міг виникнути конфлікт. Коли хлопці тільки приїхали, на його питання щодо того, чого приїхали, вони відповіли, що хочуть розвернутись і приїхали до д. Толі. Пшениця ОСОБА_16 тоді лежала у його складі. Чи знали про це обвинувачені йому не відомо. Пішовши зачиняти ворота, зателефонував з мобільного телефону, що був у нього в кишені, ОСОБА_16 Того вечора був у спортивних штанях та футболці, телефон лежав у кишені штанів, в якій саме – не пам'ятає, телефон в нього на клавішах, під час побиття він залишався у нього в кишені.

Свідок ОСОБА_17, суду пояснила, що 17.07.2016 року ввечері вони з чоловіком були у своєї знайомої ОСОБА_18, яка поспішала в кафе «Дубки» та прохала її підвезти, на що вони погодились. Самі ж вони їхали на територію «Хіміка», так як там працював майстер з ремонту кондиціонерів на комбайнах. Вони підвезли ОСОБА_18 до КСК по вул. Шевченка, зупинились зліва, навпроти автобусної зупинки, що знаходиться з права. ОСОБА_18 вийшла і пішла, а вони почали на своєму автомобілі «Мерседес» рушати з місця. В цей час вона побачила, що з її боку як пасажира якось незрозуміло стоїть автомобіль та незрозуміло, чи він їде, чи ні. Вона сказала чоловікові, щоб він їхав, а то щось коїлось їй незрозуміле. Вони почали їхати, виїхавши на свою смугу для руху в напрямку м. Запоріжжя вони поїхали прямо. Коли під’їздили до перехрестя вулиць Трудової та Шевченка, побачили, що автомобіль, який раніше вона бачила з протилежного боку дороги, а саме з права від них, швидко їде за ними. Автомобіль їх обігнав та заїхав до території колишнього заводу «Хімік» по вул. Шевченка. В цей час якийсь хлопець випав з цього автомобіля, а її чоловік не зупинився біля «Хіміка», а проїхав далі. Вони з чоловіком об’їхали кругом «Хіміка», можна сказати, що почали тікати, а обвинувачені їх наздоганяли. Потім вони заїхали на територію «Хіміка» і обвинувачені заїхали за ними аж на територію їх підприємства. Заїхавши, хлопці вибігли з автомобіля до них та почали бити її чоловіка. Коли їхали в автомобілі, вона набрала номер телефону сина ОСОБА_9 та повідомила йому, що за ними женеться якийсь автомобіль. Син в цей час був на території їх підприємства. Коли в’їхали на свою територію до них вискочив син, а вона була біля автомобіля, чоловік відбіг від неї та обвинувачені почали його бити. Прийшов син, почав кричати на хлопців, дістав травматичний пістолет та заступився за них. У ОСОБА_1 були неадекватні очі, він погрожував їхній родині, від чого вона сильно злякалася. Коло в’їзних воріт ОСОБА_1 на очах поліції та інших людей ще раз вдарив її чоловіка. Обвинувачені поставили свій автомобіль на їхній території, їй самій вони нічого не говорили. Її чоловіка вони били і предметами, і голими руками, а він відбивався тільки руками. Скільки часу відбувалося побиття, сказати не може. Вони били чоловіка чимось, але вона не бачила, щоб вони щось підбирали з землі. Спочатку чоловік стояв на ногах, а потім впав додолу. Обвинувачені били його по всьому тілу. Чи голими руками, чи чимось били його, коли він впав, не знає. Син з’явився швидко, спочатку кричав, аби перестали бити батька. Коли він почав телефонувати до поліції, обвинувачені вирішили покинути їхню територію. Вони намагались самостійно відчинити ворота, коли вони виїздили з їхньої території, ворота були відчинені. Хто відчиняв та зачиняв їхні ворота, не бачила. Син попереджав обвинувачених, а потім почав стріляти. Обвинувачені били чоловіка, коли він лежав на землі. Син підійшов до автомобіля та взяв пістолет. Було три постріли, вони були направлені на ОСОБА_2, так як останній більше бив її чоловіка, а ОСОБА_1 просто стояв поруч. Обвинувачені били її чоловіка, можна сказати, по черзі. Після пострілів ОСОБА_2 перестав бити її чоловіка, чи перестав ОСОБА_1 його бити, не пам’ятає. Син, здається, телефонував до поліції і до пострілів і після них. Коли обвинувачені виїхали на загальну територію «Хіміка», вони неодноразово сідали до автомобіля, потім виходили з нього. ОСОБА_2 телефонував комусь, вони намагались протаранити ворота автомобілем. Вона також вийшла на територію «Хіміка», кричала чоловікові, аби він не йшов до них, бо розуміла, що буде продовжуватись бійка, чоловік її не послухав та пішов. З боку обвинувачених весь час були погрози. Її чоловік стояв, розмовляв з ОСОБА_11 і при цьому при всіх ОСОБА_1 нічого не говорячи, без погроз, наніс йому ще один удар. В її чоловіка був струс головного мозку. Коли вони вже були на загальній території «Хіміка», обвинувачені ходили туди-сюди. Поліція боялась заходити, сказали не відчиняти ворота. В руках обвинувачених були якісь предмети, коли вони били її чоловіка на їхній території, де обвинувачені взяли ці предмети, вона не бачила. У когось з хлопців в руках була палиця, напевно її забрали працівники поліції. На їхній території будівлі розташовані у вигляді літери П, вони зупинили свій автомобіль, а автомобіль обвинувачених став позаду них. Вона вийшла з автомобіля відразу, як зупинились, автомобіль обвинувачених стояв з права від неї. Чоловік відбіг від свого автомобіля та зупинився на їхній території. Обвинувачені вискочили з автомобіля і відразу побігли до чоловіка. Спочатку в їх руках вона нічого не помітила, це відбувалось позаду автомобіля обвинувачених, син теж вискочив в той час, як чоловік лежав на асфальті, а обвинувачені били його. В руках одного з обвинувачених була палиця, але в кого саме вона не знає. Їх син побіг до свого автомобіля та взяв травматичний пістолет і вистрелив кілька разів. Син попереджав обвинувачених, аби не били батька, але вони були як затуманені. Далі було три постріли в той час, як обвинувачені били її чоловіка, вона це все бачила. ОСОБА_2 підіймався від її чоловіка, бо бив його, стоячи навколішках. Вже потім побачила, що син влучив в обличчя ОСОБА_2, останній погрожував їм після пострілів. Хто зачиняв центральні ворота, вона не бачила, їхні ворота зачинив її чоловік. Обвинувачені сіли до автомобіля та почали їздити назад і вперед. ОСОБА_2 відійшов та кудись телефонував. ОСОБА_1 їздив туди-сюди. Обвинувачений ОСОБА_1 кричав чоловікові, аби він виходив, а потім витягнув залізний засув з воріт та наніс ним удари чоловікові, чому він це робив, їй невідомо. Ворота відкрив чоловік. ОСОБА_1 взяв прут з воріт та наніс ним удар в підборіддя чоловікові, після якого в нього була ґуля та синець. Коли вийшли за їхні ворота, то ОСОБА_1 знову почав чіплятись до її чоловіка. Чи вдвох виїхали на автомобілі обвинувачені з їх території, не пам’ятає. Вона підійшла в інший двір «Хіміка», там було багато людей, працівники поліції не заходили. Чоловік стояв та говорив з ОСОБА_11, в цей час ОСОБА_1 ходив поруч, а потім підійшов до них та наніс удар її чоловікові в область голови зліва, у вухо і ніс, удар зісковзнув. Вона в цей час стояла коло воріт, а вони коло вольєру для собак. Вона бачила удар, нанесений в область голови, але хто як стояв не бачила. Її чоловік нахилився, в нього з носа пішла кров, у неї з собою нічого не було, а ОСОБА_19 принесла воду і хустинку. Працівники поліції не заходили, чекали ще один наряд. На ОСОБА_1 наділи кайданки. Вона не може відповісти, скільки за часом зайняли ці події. На їхній території, розміру якої вона не знає, в той час, коли вони туди заїхали, знаходились майстер ОСОБА_10, їх син, чоловік, та ще двоє хлопців. Автомобіль сина стояв поруч з їхнім, сина в ньому не було, бо він з ОСОБА_10 лагодили кондиціонери десь на території, саме тому і вони з чоловіком їхали туди – оскільки приїхав працівник лагодити кондиціонери на комбайнах. Хто та яким предметом наносив удари чоловікові, вона не пам’ятає, ударів не рахувала, удари наносились її чоловікові по всьому тілу. Черговість пострілів її сина та їх влучність не пам’ятає. Коли вони під’їхали до воріт «Хіміка», то ОСОБА_2 випав з пасажирського сидіння, а хто був за кермом, коли вони заїхали на їхню територію, не звернула уваги. Її чоловік оборонявся та захищався від обвинувачених, закривався руками. Вона раніше не була знайома з обвинуваченими та не спілкувалася з ними, чи спілкувався з ними чоловік, їй невідомо. Що їх переслідує автомобіль обвинувачених, вони помітили на перехресті вулиць, яка відстань від перехрестя до зупинки, де вони висадили знайому, вона не знає. Автомобіль наздоганяв їх на швидкості. Коли вони висадили знайому в напрямку руху до «Хіміка», то біля магазину «Золотая нить», з правої сторони дороги, трохи навскоси, ніби збираючись їхати, стояв сірий автомобіль «дев’ятка». Вони кілька хвилин чекали, доки той автомобіль проїде, а потім вирішили їхати, для цього чоловікові необхідно було перетинали дорогу. Побачили, що за ними їде той же автомобіль, який їх обігнав та зупинився біля воріт «Хіміка», зробивши «поліцейський розворот» і звідти випав пасажир. Побачивши це, вони проїхали повз, навколо території «Хіміка», автомобіль гнався за ними, пройшло дуже мало часу, як автомобіль заїхав на їхню територію. Коли вони заїхали на свою територію, то одна половинка воріт була відчинена і її чоловік потім зачинив ворота на їхню територію. Відразу вискочив з автомобіля та почав оборонятися від хлопців. Чоловік зачинив свої ворота, коли син зателефонував в поліцію, коли почалася бійка. Коли вони заїхали на територію, вона не бачила сина і ОСОБА_10, але вони там були, бо вона бачила автомобіль сина. Комбайни працюють у них і в вихідні дні. Оскільки чоловік забарився, то зателефонував синові і попрохав його під’їхати на територію «Хіміка», комбайн знаходився на їхній території. Майстер з ремонту кондиціонерів ОСОБА_10 знаходився біля комбайна, а чи бачив він, що відбувалося, вона сказати не може. Не чула, щоб чоловік говорив ОСОБА_19 зачинити центральні ворота. У обвинувачених були червоні очі. Вона відчувала небезпеку для свого чоловіка. Вони звертались до Гуляйпільської ЦРЛ, там було багато людей, чи їх туди доставляли медпрацівники, чи вони приїхали самі, не знає. Вона сама зверталася до лікарні заводу «Мотор Січ», оскільки раніше працювала на цьому заводі, на теперішній час, у неї почастішали головні болі;

Свідок ОСОБА_8, суду пояснив, що потерпілий є його батьком. 17.07.2016 року близько 21.00 години йому зателефонувала мама та повідомила, що за ними їде автомобіль і поводить себе неадекватно та що вони їдуть на територію «Хіміка». Він був там, так як до них приїхав ОСОБА_20 ремонтувати кондиціонери на комбайнах. Був у крайньому гаражі, так як пішов по запчастини. Коли повернувся, то побачив, що на території знаходиться невідомий йому автомобіль, обвинувачені були біля його батька. Батько був схилений нижче поясу, у ОСОБА_2 була палиця, якою він наносив удари батькові. Він пішов до свого автомобіля, де в сумці лежав належний йому травматичний пістолет і попрямував до місця події. Звернувся до ОСОБА_2, так як він був біля батька, але той не відреагував. ОСОБА_1 стояв поруч та погрожував йому фізичною розправою. В цей час ОСОБА_2 розвернувся та пішов на нього і він здійснив в нього три постріли, останній впав на землю. ОСОБА_1 почав йти на нього, погрожував, але фізичних дій відносно нього не вчиняв. Він зателефонував «102» та викликав поліцію. Батько підвівся та попрямував до їхніх в’їзних воріт, аби обвинувачені не втекли. Коли батько зачинив ворота, ОСОБА_1 зрозумів, що потрібно щось робити, почав їздити назад та вперед, лякаючи їх. ОСОБА_1 витягнув з воріт металевий штир та гупав ним по воротах. Потім підійшов до батька та вдарив його цим штирем в область обличчя з вимогою відчинити ворота. Потім ОСОБА_1 все-таки виїхав за їхню територію, зупинився на загальній, почав кричати, аби батько виходив до нього. ОСОБА_2 в цей час ходив, адже в нього був шоковий стан, потім сів в автомобіль і вони попрямували до загальних воріт, які теж були зачинені. Тоді вже приїхали працівники поліції, говорили, що чекають на підкріплення, тому й не заходять. ОСОБА_1 взяв з автомобіля якусь річ та почав бити замок на воротах, потім почав газувати та їхати на ворота, намагаючись виїхати. Саме тоді батько говорив з ОСОБА_11, який чомусь там опинився. В цей час ОСОБА_1 підійшов до них та наніс батькові удар в область обличчя. У батька пішла з носа кров. Напевно, потім приїхало підкріплення і відчинились ворота, на ОСОБА_1 наділи кайданки, він потім ще погрожував. Він не бачив момент заїзду автомобілів на їхню територію, бачив лише коли ОСОБА_2 наносив удари батькові. В той момент ОСОБА_1 стояв поруч. Моменту, коли батько впав, не бачив. Всі три постріли здійснював у ОСОБА_2, так як з боку ОСОБА_1 ніяких дій не було. Між ним та ОСОБА_2 була відстань близько 5-7 м, стріляв в область тулуба, після третього пострілу ОСОБА_2 впав. Самому йому обвинувачені погрожували словесно. Він не бачив, як батько йшов до воріт, аби їх зачинити, так як був з обвинуваченими, не звертав уваги, шкутильгав батько, чи ні. Затим у батька був перебитий ніс, обличчя було в крові. Момент удару ОСОБА_1 батьку він бачив, а що було в руках, сказати не може. В обличчя удар був нанесений металевим штирем. ОСОБА_1 хотів відчинити ворота, а батько не хотів аби вони втекли, тому і зачинив ворота. Він не чув, аби батько говорив зачинити і перші ворота. Щодо ОСОБА_1 він знав, що є такий мешканець, раніше були знайомі, гуляли в одній компанії, гадає, що між ними не склалось неприязних стосунків, ніяких матеріальних зобов’язань у них не було. ОСОБА_2 бачив вперше. На той момент в руках у ОСОБА_2 був дерев’яний брусок, в руках у ОСОБА_1 нічого не бачив. ОСОБА_20 знаходився на комбайні зверху. Стояв комбайн, справа від комбайна стояв його автомобіль, правіше – автомобіль батька, ще правіше – автомобіль обвинувачених. Події відбувались позаду автомобіля обвинувачених, коло їхнього з батьком кабінету. Коли він повернувся з пістолетом, ОСОБА_2 закрив йому батька, тому він не бачив, в якому положенні був останній. В цей час ОСОБА_1 стояв лівіше відносно нього. Він сказав ОСОБА_2, аби він відійшов від батька, а то буде стріляти, в руках у ОСОБА_2 був дерев’яний брус, з яким він пішов на нього і він здійснив в нього три постріли, оскільки одного було не достатньо, цілився в тулуб. Не дивився, чи попав, чи ні. Кров у ОСОБА_2 була скрізь, так як в нього був оголений торс. В чому саме був одягнений батько, не пам’ятає. Батько зачинив ворота після пострілів. ОСОБА_1 взяв штир з воріт аби їх відчинити, а вже потім вирішив вдарити батька ним, він чітко бачив удар по підборіддю батька. В цей час ОСОБА_2 ходив по території, а потім сів до автомобіля, коли виїздили з території. Коли він прийшов на територію, то побачив, як ОСОБА_2 наносив удари батькові. Він займався своїми справами і не готувався до зустрічі з ними, коли розмовляв з мамою, був в гаражі, коли вийшов, побачив, як ОСОБА_2 наносив удари батькові палицею. Можливо, ОСОБА_2 знайшов палицю на їхній території. Він проходив до свого автомобіля, а потім пришвидшився, коли побачив, що б’ють батька. ОСОБА_2 замахувався палицею в область тулуба батька, кількість замахувань не рахував, куди саме ОСОБА_2 наносив батькові удари, сказати не може, бо пішов до автомобіля за травматичним пістолетом. Батько, мабуть, захищався, він не звернув на це уваги, не бачив, чи був у батька в руках брусок з дерева. Знаючи, на що здатен ОСОБА_1 не став втручатися в бійку. Коли здійснював постріли, між ним та ОСОБА_2 була відстань 6-7 м. Раніше стріляв лише по пляшках, не служив, пістолет в нього близько шести років, раніше ніколи не стріляв по людях. Цілився в тулуб, як найбільшу частину, так як в голову стріляти не можна. Хотів, аби ОСОБА_2 відійшов від батька та не чіпав його, захищав в той момент і себе, так як ОСОБА_2 йшов на нього. Захищав себе від ОСОБА_2 в той час. Батько не підіймався в той час, як він стріляв в ОСОБА_2. Він дуже не хотів опинитися на місці батька, тому зробив постріли аби ОСОБА_2 не підходив до нього. Коли він поцілив, ОСОБА_2 відійшов і схилився на землю. Якби ОСОБА_1 робив те саме, що і ОСОБА_2, він вистрелив би і в нього, але в той момент він не бачив для себе загрози від останнього. Мама в цей час була десь біля автомобіля. Потім він прослідував на загальну територію. На цій території були: ОСОБА_12, ОСОБА_11, ОСОБА_19, обвинувачені, він та батько. Мама теж була з ними. Поліція також вже була за ворітьми. Як потрапили на територію ОСОБА_11 та ОСОБА_12, не знає. Коли батько розмовляв з ОСОБА_11, то ОСОБА_1 підійшов до них та наніс батькові удар по обличчю, після чого батько нахилився та в нього з носа пішла кров. Удар був нанесений рукою збоку справа. Два чоловіка в цей час спокійно стояли і розмовляли. Швидку, напевно, ніхто не викликав. ОСОБА_2, напевно, потім просто відвезли до швидкої працівники поліції. Автомобіль обвинувачених залишився на території «Хіміка». Він, батько, мати, ОСОБА_19 були присутні на момент огляду території працівниками поліції. Потім батько поїхав до лікарні. Палицю повинні були забрати працівники поліції. На території є пес, який її охороняє. Камер спостереження на той час на там не було;

Свідок ОСОБА_19, суду пояснила, що вона рвала траву на території колишнього заводу «Хімік», всередині, коли почула, як дуже швидко їхав автомобіль, писк коліс, побачила, як автомобіль розвернувся і з нього випав пасажир, сів на ходу в автомобіль і вони поїхали навколо «Хіміка». Перший автомобіль заїхав у двір – це був автомобіль ОСОБА_8, за ним інший автомобіль якого вона не знала. Потерпілий відразу зачинив ворота і вона не бачила та не чула, що за ними відбувалось. Хто відчинив ворота з території потерпілого, вона не бачила, звідти виїхав автомобіль, проїхав близько 5 м від воріт і зупинився, з нього вийшов водій та почав кричати: «Виходь сюди!». ОСОБА_6 не вийшов, вони вирішили виїхати, але інші ворота були зачинені. Було враження, що на повній швидкості автомобіль хоче протаранити ворота, аби виїхати звідти. Потім водій вийшов з автомобіля та почав відбивати замок на воротах. Хто викликав працівників поліції, вона не знає, вони не заходили, так як чекали на підкріплення. Водієм незнайомого їй автомобіля був ОСОБА_1. Останній чіплявся до ОСОБА_6. Потім ОСОБА_1 вдарив ОСОБА_6. Після цього через ворота зайшли працівники поліції та вивели ОСОБА_1 за руки. На території «Хіміка» є центральні ворота, та ще одні всередині, де обгороджена територія ОСОБА_6, відстань між цими воротами близько 30 м. З самого початку обоє воріт були відчинені. Інший автомобіль їхав з центру, вона зі звуку автомобіля зрозуміла, різко загальмував коло воріт, пасажир з нього випав. Автомобіль був сірого кольору, марки вона не знає. Пасажиром був ОСОБА_2, водієм ОСОБА_1. Коли вони вперше під’їхали до «Хіміка», то одразу ж і поїхали. Через хвилину-півтори з’явився автомобіль ОСОБА_6, сірий, проїхав через двоє воріт до себе на територію, за ним слідом їхав інший автомобіль, на відстані 3 м. Коли ОСОБА_6 заїхав до себе на територію, то одразу не зачинив ворота. Автомобіль, який їхав слідом за автомобілем потерпілого, теж заїхав на територію, і тільки тоді ОСОБА_6 зачинив ворота на свою територію. Все це було десь 5-10 хвилин, після чого інший сірий автомобіль виїхав з території ОСОБА_6, а хто відчинив їм ворота, вона не знає. Автомобіль від’їхав, вийшов ОСОБА_1 та почав кричати «Виходь сюди!». Вона закрила перші ворота, їй сказав це зробити ОСОБА_6. Було враження, що обвинувачені намагались протаранити ворота, але він зупинився та вийшов з автомобіля, почав якимось предметом, який взяв з автомобіля, відбивати замок на воротах. Обвинувачений не виїхав з території, так як приїхали працівники поліції та забрали його. ОСОБА_6 прийшов на загальну територію «Хіміка» до того як приїхали працівники поліції. До приїзду працівників поліції ОСОБА_1 вдарив ОСОБА_6, але чим саме вдарив та куди, вона не бачила. Удар був у ліву сторону. У потерпілого йшла з носа кров, вона дала йому хустинку. Вона відкрила центральні ворота працівникам поліції. Після того як потерпілого вдарили, він не намагався вдарити обвинуваченого. До удару ОСОБА_1 розмовляв з потерпілим. Ворота весь цей час були закриті. Хто викликав працівників поліції вона не знає, вони швидко приїхали, були у формі, зайшли після прибуття підкріплення. До цього працівники поліції сказали їй не відчиняти ворота. Ворота і будівля високі, тому вона не бачила, що відбувалось на території потерпілого. Першого разу ворота на свою територію зачиняв потерпілий і при цьому крикнув їй, щоб зачинила перші ворота. В цей час автомобіль обвинувачених знаходився на території потерпілого, а тоді ворота відчинились і автомобіль виїхав звідти. Вона була біля центральних воріт, тому не чула слів, лише удар по залізу. На території потерпілого знаходився ОСОБА_8 та ще один якийсь автомобіль, хто в ньому знаходився, вона не знає, вони щось робили з комбайном. Всі, хто заїхав на територію до бійки, там і залишались. Вона знаходилась на відстані близько 5 м, коли ОСОБА_1 наніс удар потерпілому, що він при цьому казав, вона не чула. Потерпілий стояв, потім трохи зігнувся і вона, побачивши в нього кров, принесла йому хустку та воду в пляшці. Здається, один автомобіль поліції вже стояв, коли обвинувачений наніс удар потерпілому. Як тільки відчинились ворота, автомобіль одразу виїхав з території потерпілого. ОСОБА_1 виїхав з ОСОБА_2. Автомобіль обвинувачених стояв на відстані 20 м від одних воріт та 5 м від інших. ОСОБА_2 вийшов коло інших воріт, він був у крові, але чому, вона не знає. Вона бачила кров в нього на животі, на обличчі, здається, нічого не бачила. Голова була ціла, на руки вона не звернула уваги. На ОСОБА_1 крові не було. ОСОБА_2 лише ходив коло автомобіля. Вона не боялась, так як там було подружжя ОСОБА_8 та їхній син. Потерпілий заїхав разом зі своєю дружиною, чи вона бачила, що там відбувалось, вона не знає. Коли вона була коло перших воріт, не знає, де знаходився син потерпілого. Коли дружина потерпілого ОСОБА_17 до неї підійшла, вона вже давала воду потерпілому. Обвинувачені лишались на території «Хіміка» до моменту як зайшла поліція. Коло неї нікого не було, за ворітьми були працівники поліції. На території «Хіміка» були потерпілий, його дружина, обвинувачені. ОСОБА_2 ходив біля автомобіля, інший обвинувачений трохи чіплявся до потерпілого. Після удару вона ставала між ними, намагалася розборонити. ОСОБА_1 відбивав замок до того, як вдарив потерпілого. Потерпілий підійшов ближче до автомобіля обвинувачених та стояв з пасажирського боку автомобіля, на відстані близько 2 м, коли ОСОБА_1 відбивав замок. Потім, коли ОСОБА_1 підійшов до автомобіля, потерпілий обійшов автомобіль та став коло вольєра з собакою. Затим ОСОБА_1 підійшов до потерпілого, вона не чула їх розмови, лише потім побачила удар і як потерпілий нахилився, та підійшла з хустинкою та водою. ОСОБА_1 пішов за ними у бік та продовжував чіплятись до потерпілого. Коли потерпілий уже умивався, до нього підійшла його дружина. Центральні ворота були зачинені на замок і без її допомоги не можна було їх відчинити. Перші ворота зачиняються на замок та на залізний засув. До удару ОСОБА_1 вона не бачила будь-яких пошкоджень на потерпілому. Коли вона приходить туди, то відкриває і закриває ворота та годує пса. Хвіртки немає, лише ворота. Кольору автомобіля, який приїхав до потерпілого по роботі, не пам’ятає, не знає, чи є на території охорона, чи немає. Було ще видно надворі, після 20.00 години, дня тижня не пам’ятає. Тоді, мабуть, не велося відеоспостереження, а зараз є. Розмірів території вона не знає. Заїзд на територію «Хіміка» один. На момент, коли автомобілі заїхали, вона знаходилась біля вольєра собаки, це біля центральних воріт. Власників території у «Хіміка» багато. Протокол допиту читала та підписувала. Вона не могла сказати, що ОСОБА_17 почав кидатись у бійку. На потерпілого не працює. Криків, пострілів з території потерпілого не чула. Від воріт до воріт відстань близько 30 м., від перших воріт та в глибину автомобілі стояли десь на відстані 50 м, це вона побачила, коли вже були працівники поліції. В’їзні ворота зроблені прутами у вигляді решітки, через яку можна бачити територію заводу. Хтось перелазив через ворота, хто саме вона не знає, той чоловік був не у формі. Він переліз через ворота до удару потерпілому при поліції та підійшов до ОСОБА_1 Працівники поліції сказали не відчиняти ворота, бо чекають на підкріплення, їй нічого не перешкоджало відкрити ворота. Можливо б, і не було конфлікту, якби вона не послухала всіх та відкрила ворота;

Свідок ОСОБА_20, суду пояснив, що 17.07.2016 року потерпілий зателефонував йому та попрохав приїхати полагодити кондиціонер. Він приїхав на територію потерпілого близько 20.00-20.30 години, там вже був його син ОСОБА_9. Вони чекали комбайнера. Хвилин через 20 чи 30 заїхали автомобілі. В одному автомобілі він упізнав автомобіль потерпілого, щодо іншого вирішив, що то приїхав комбайнер. Вони зупинились за комбайном, тому йому не було їх видно, він продовжував працювати, а ОСОБА_8 пішов взяти подовжувач. Він почув голосну розмову та крики і вийшов поглянути, що відбувається та побачив, що на потерпілого нападають двоє, а він захищався. Потерпілий впав, а потім ОСОБА_8 побіг до свого автомобіля, взяв пістолет та здійснив постріли. Було два постріли, після яких не було жодної реакції, після третього пострілу один з нападників впав, а інший продовжував погрожувати. Викликали працівників поліції, обвинувачені сіли до автомобіля та почали таранити ворота, намагались виїхати, але їм зачинили ворота. Біля воріт була бійка, один з обвинувачених витягнув металевий прут з воріт, після чого відкрились ворота і вони виїхали на сусідню територію, що було далі, йому невідомо. Спершу на територію потерпілого заїхав його автомобіль, а потім «дев’ятка», вона стояла збоку. Коли він вийшов із-за комбайну, потерпілий був на ногах, у одного з обвинувачених в руках була дошка. При ньому били лежачого потерпілого, тоді й прибіг ОСОБА_8. Постійно була розмова. Він не бачив, куди були направлені постріли, але після третього пострілу один з нападників впав. Після пострілів як такої бійки вже не було. У ОСОБА_1 в руках була якась дерев’яшка, кількості ударів сказати не може. Удари наносились палицею. Один з обвинувачених впав, інший продовжував йти і погрожувати. Обвинувачені сіли до автомобіля, коли викликали працівників поліції. ОСОБА_2 піднявся сам, пішов убік, де його товариш посадив того в автомобіль, далі вони імітували таран воріт. В цей час ворота ще були відчинені, здається, їх побіг зачиняти потерпілий, аби вони не виїхали. Він інколи відходив, так як в нього в автомобілі була жінка, аби вона не йшла туди, тому він не все бачив. ОСОБА_1 намагався відчинити ворота, витягнув засув з воріт і з потерпілим у них відбулася бійка, він все детально не бачив, був на відстані 20-30 метрів. В ОСОБА_1 було щось в руках, хто відчинив ворота, не бачив. Хлопці поводили себе агресивно. Відстань від нього до потерпілого була десь 15-20 метрів, коли той лежав на землі. Були вже сутінки. Він не бачив всього, так як стояв його автомобіль, потім комбайн, а далі автомобілі учасників – за комбайном. Де стояв автомобіль ОСОБА_8, не може сказати. На території потерпілого будівлі розташовані у формі літери П. Автомобілі були на розі, події відбувались ближче до автомобіля «дев’ятки». Вийшовши з-за комбайна, побачив у обвинуваченого шматок дошки. Біля воріт у ОСОБА_1 був залізний штир з воріт, куди він подів дерев’яну палицю, не може сказати. Він бачив, коли били лежачого ОСОБА_6 Цих подій ще не було, коли ОСОБА_8 пішов за подовжувачем. Так, ОСОБА_8 і не повернувся до нього, його не було з ним, коли він почув крики та вийшов подивитись, що там відбувається. Він не бачив, як ОСОБА_8 побіг за пістолетом, здається, він його дістав з автомобіля. Куди саме стріляв ОСОБА_8, не знає. Після пострілів ОСОБА_2 відразу впав. ОСОБА_1 йшов на ОСОБА_6 та продовжував йому погрожувати. ОСОБА_6 то ОСОБА_8 були вже вдвох, а ОСОБА_1 продовжував йти та погрожувати. ОСОБА_9 стріляв у обвинуваченого з відстані 2-3 м. Він бачив на землі кров. Коли він сам приїхав, то його зустрів ОСОБА_8, йому відчинили ворота, хто саме їх відчинив, не звернув уваги. Центральні ворота до території заводу «Хімік» інколи відчиняла жінка. Як були зачинені ворота, коли ОСОБА_1 намагався виїхати, не знає. У його автомобілі «Десятка пікап» сиділа жінка і вона намагалась вийти, тому він ходив до неї, аби вона не йшла туди. Жінка нічого не бачила, лише чула, що відбувалося, вона була за комбайном. Він приїхав до потерпілого як приватний працівник. Йому потім заплатили за виконану роботу. Він бачив, як були нанесені удари потерпілому, десь 3-5 ударів. Після того як ОСОБА_6 ударили, він упав. Потерпілий захищався дерев’яною палицею, яка була в нього в руках. Палицю він взяв після того, як на нього почали нападати, напевно, ці палиці лежали десь на території. Куди вони потім поділись не знає. На території потерпілого порядок, можливо, ці бруски підкладались під техніку. Вони були схожі на дошку, довжиною десь 1 м, шириною 30 см, товщиною 200 мм. Він не знає, через що виник конфлікт, не бачив, чи потерпілий нападав з палицею на обвинувачених. ОСОБА_9 спочатку показав пістолет, обвинувачені не відреагували, після чого було здійснено два постріли, куди вони прийшлись, не бачив, так як сам знаходився на відстані 10-15 м. Дружина потерпілого була присутня і прохала припинити бійку. Протягом якого часу відбувалася бійка, сказати не може, почалось все, коли ще було світло. ОСОБА_1 намагався відчинити ворота, ОСОБА_6 не випускав його. Як зачинялись і відчинялись ворота не бачив, побачив вже, як ОСОБА_1 та потерпілий стояли біля бочки, де миють руки, і ОСОБА_1 розмахував металевим штирем. Як він наносив удар цим штирем потерпілому не бачив. Сутичка біля бочки відбулася після пострілів. Не бачив, чи був дерев’яний брус у ОСОБА_1, коли він стояв біля воріт, в цей час ОСОБА_2 був в автомобілі, так як у нього вже було поранення, бачив, як він сідав в автомобіль. Чи були в потерпілого сліди крові на одязі і в чому він був одягнений, не пам’ятає. ОСОБА_1 був одягнений, ОСОБА_2 був з голим торсом. Бачив кров на землі, обличчя ОСОБА_2 не бачив. Пошкоджень на тілі потерпілого не бачив, так як було далеко. До свого автомобіля повертався разів 2-3, аби жінка не йшла до бійки, відволікався на хвилину і знову повертався. Чув, як викликали поліцію, швидку не викликали. ОСОБА_2 піднявся самостійно. На якій саме відстані були автомобілі, точно сказати не може, початку бійки не бачив. Удари потерпілому наносились у верхню частину тіла, по ногах його не били, вже потім він побачив у потерпілого синці та шишку. Бачив учасників бійки, як вони рухалися, участі у бійці не приймав. Коли приїхали автомобілі, він подумав, що приїхав комбайнер і що було далі не бачив, так як повернувся до своєї роботи, не пам’ятає, хто перемістився на іншу територію «Хіміка», а хто лишився. Комбайнер приїхав пізніше, і він десь о 23.00 поїхав геть з території потерпілого;

Свідок ОСОБА_15, суду пояснив, що він є лейтенантом поліції, оперуповноважений Гуляйпільського ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області, обвинувачених знав раніше. 17.07.2016 року він заступив у добовий наряд слідчо-оперативної групи. Близько 21.10 години до чергової частини поліції надійшов виклик від ОСОБА_8 про те, що він прохає надіслати наряд поліції до території колишнього заводу «Хімік» в м. Гуляйполе. Коли наряд прибув, то побачили, що біля території заводу стояв автомобіль «Форд Транзит» жовтого кольору, коло воріт стояв ОСОБА_21, який на запитання відповів, що не знає, що сталося. Ворота, через які здійснюється заїзд на територію «Хіміка» були зачинені. Десь на відстані 10 м від воріт всередині стояв автомобіль ВАЗ 2109 сріблястого кольору, номер 0598. Далі побачив родину ОСОБА_8, обвинувачених, ОСОБА_16 Там була невідома йому жінка, яка ходила по території, підходила до воріт та запитувала, що їй робити. В цей момент ОСОБА_1 сів до автомобіля та почав газувати, він про всяк випадок попрохав жінку не відчиняти воріт та всіх, хто стояв коло воріт, відійти убік. Прогазувавши у автомобілі, ОСОБА_1 виліз з нього та ходив по території, смикав ворота, погрожував та вимагав їх відчинити. Після цього невідома жінка відчинила ворота і вони у складі СОГ зайшли на територію. Першим, до кого він підійшов, був ОСОБА_1, якого він попросив заспокоїтись, так як він кричав та нецензурно виражався. Він заспокоївся та відійшов убік. Далі він побачив, що по території ходив ОСОБА_2, у якого була рвана рана на обличчі, все обличчя було скривавлене. Він почув позаду крики чоловіків та обернувшись побачив, як потерпілий тримається за обличчя, а ОСОБА_1 ніби намагається тягнути його за одяг. Підбігши туди з працівником поліції, вони намагались відтягти обвинуваченого. Ствердно сказати не може хто саме наніс удав потерпілому вже коли вони зайшли на територію заводу, але здається це був ОСОБА_1. Після цього СОГ приступила до огляду місця події. Самого удару він не бачив, всім учасникам проводилось освідування. Всі учасники сварки поводили себе агресивно. Доки ОСОБА_1 не заспокоїли та не відправили на освідування, а ОСОБА_2 до швидкої, вони взагалі не розуміли, чому їх викликали. Після цього першим, здається, до нього підійшов ОСОБА_8. Батько ОСОБА_1 приїхав, коли на нього вже наділи кайданки. Не пам’ятає, чи бачив самого потерпілого на території «Хіміка». Коли почали збирати первинні матеріали, то в потерпілого йшла кров з носа, були садна на обличчі, він скаржився на головний біль. Він не оглядав потерпілого. ОСОБА_6 опитувала слідчий Дяченко О.І., а заяву від нього приймав дільничний інспектор Борт С.Я.. Він не багато спілкувався з потерпілим, бо проводив встановлення свідків. Прізвищ понятих не пам’ятає, вони були з вулиці. Працівники поліції зачитували протоколи. Потім вилучили дозвіл на користування травматичним пістолетом, сліди крові. При понятих опечатувались речі.

Свідок ОСОБА_14, суду пояснила, що працює слідчим в Гуляйпільському ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області. 17.07.2016 року о 08.00 годині вона заступила на добовий наряд. В 21.00 годині надійшло повідомлення від ОСОБА_6, який прохав направити наряд поліції на вул. Шевченка до території колишнього заводу «Хімік». Група прибула на виклик за 5 хв. Ворота на територію заводу були зачинені. Через решітчасті ворота вони бачили, що за ворітьми стоїть ОСОБА_6, його дружина, та був світло-зелений автомобіль ВАЗ 2109, біля якого стояли обвинувачені. Останні кричали, намагались виїхати з двору, сідали в автомобіль та хотіли в’їхати в ворота, бо їх ніхто не відкривав. Обвинувачені виходили з автомобіля та говорили, щоб їм відчинили ворота. Потім до воріт підійшла невідома жінка і спитала, що їй робити. Їй сказали відчинити ворота. Сама вона не заходила. Зайшли туди ОСОБА_15, ОСОБА_10 та Борт, які підійшли до ОСОБА_1. Останній почав хапати їх за форму. На нього наділи кайданки, застосували фізичну силу. Потім вона зателефонувала до патрульної служби. ОСОБА_1 було направлено до лікарні для освідування. Вона викликала швидку допомогу, так як у ОСОБА_2 було багато крові, рвана рана губи, кров на животі. Після цього вона провела огляд місця події, опитувала потерпілого, почала вивчати предмети, якими було нанесено тілесні ушкодження потерпілому – це була дерев’яна палиця. Через ворота було видно лише в’їзд, вона не бачила, як наносив удари ОСОБА_1 ОСОБА_6. ОСОБА_1 поводив себе агресивно, погрожував поліції. ОСОБА_2 був у крові, нічого не говорив. Під час огляду місця події ОСОБА_1 був у лікарні для проведення освідування, а ОСОБА_2 також був направлений для надання медичної допомоги. Вони з потерпілим знаходилися у його кабінеті. Потерпілий був побитий, говорив, що у нього болить голова, в нього були синці, чи були крововиливи, не пам’ятає. Нею як слідчим було вилучено автомобіль ВАЗ 2109, дерев’яну палицю, металевий прут, пістолет, яким ОСОБА_8 здійснював постріли у ОСОБА_2, гільзи та дозвіл на пістолет. Всі предмети вилучалися безпосередньо на самій території, потерпілий вказував на предмети, якими йому було спричинено тілесні ушкодження. На асфальті були сліди крові. Чия то була кров вона сказати не може. Після того як вона зібрала первинні матеріали їх було передано іншим співробітникам. Потерпілий був у шоковому стані, але не спокійний. Як пояснив потерпілий, вони проїздили біля будинку КСК, він засвітив світлом фар автомобіль ОСОБА_1, обвинуваченим це не сподобалось і вони поїхали за ним. Коли проводили огляд автомобіля, були вилучені права ОСОБА_2, якому належав автомобіль. У ОСОБА_1 нею особисто права не вилучалися. Це все відбувалося близько 21.00-21.10 години, на вулиці було світло, але коли стояли коло воріт, то почало темніти, огляд місця події проводився в темний час. При огляді місця події приймав участь потерпілий, його син був присутній при вилученні пістолета. Хто саме був запрошений в якості понятих, не пам’ятає, вони були не з місця події. Коли вони приїхали, то за кермом ВАЗ 2109 був ОСОБА_1, а ОСОБА_2 сидів збоку. Дерев’яна палиця і металевий прут лежали на самій території. Вона не описувала всю територію, бо вона дуже велика, а лише ту, де була кров. Кров була приблизно в 5 метрах від кабінету потерпілого, металевий прут був поряд. Виклик до чергової частини надійшов від ОСОБА_6, вона не знала, хто телефонує, бо виклик приймає черговий, вони виїхали через 5 хвилин та через 15 хвилин вже стояли коло воріт. ОСОБА_1 поводив себе агресивно, намагався виїхати, аби йому відкрили ворота, він відразу виїхав би і міг здійснити на них наїзд, вони розуміли це всією групою. Він гальмував до самих воріт, так що міг їх вибити автомобілем. Коли підійшла жінка, то у хлопців з’явилася можливість зайти до двору і прийняти заходи. Вони чекали, доки обвинувачені вийдуть з автомобіля, щоб не мали можливості втекти. Вона не чула, аби хтось з їхньої групи говорив, щоб не відчиняли воріт. Вона зайшла до двору через 30 хвилин, щоб оглянути місце події. З-за воріт вона бачила, як застосували фізичну силу до ОСОБА_1, який хапав за одяг дільничного, та одягли кайданки. Від неї ОСОБА_1 знаходився на відстані близько 8 м. Вона зрозуміла, що якщо зайде туди, то від неї може нічого не лишитися, почала викликати патрульну службу. До воріт приїхала викликана нею патрульна служба, швидка, яку вона викликала для ОСОБА_2, який був без футболки і їй було видно кров, яка текла в нього по животі. Вона не знає, чи хотіли обвинувачені виїхати для того щоб надати медичну допомогу ОСОБА_2. Коли приїхала швидка та патрульна служба, вона ще не зайшла на територію. В протоколі вказувала всіх осіб, які були присутні, всі розписувалися у протоколі. Спочатку був протокол огляду місця події, потім протокол допиту потерпілого. Територія велика, там гаражі, будівлі, чи розділена вона – не знає, в будь-які інші ворота вона не заходила. Вона зайшла в ті ворота, що вели на територію потерпілого та оглянула її. Через які ворота обвинувачені заїздили автомобілем вона не знає. Залізний прут лежав неподалік від РБК, він був невеликий – 50 см, чи був він у крові не знає, при огляді не бачила. Потерпілий сам вказав на прут та палицю. Також була квадратна палиця шириною 3-4 см, довжиною 60-70 см, яка лежала неподалік, слідів РБК на ній не бачила. Від воріт РБК знаходилась на відстані 5 м, автомобіль був у крові, біля нього були сліди РБК. Може це з обвинуваченого капала кров. Всі були схвильовані і здивовані тим, що приїхали на територію і побили потерпілого, це їй стало відомо при допиті потерпілого. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 почали бити потерпілого, це почув його син та вистрілив, захищаючись. На обличчі ОСОБА_2 була рвана рана, швидку для нього викликали до того, як він про це сказав. Він щось говорив, але вона не пам’ятає, що саме. Ходив ОСОБА_2 самостійно, сідав на пасажирське сидіння, ОСОБА_1 був за кермом. Між ОСОБА_1 та потерпілим були якісь розмови, він кричав. Того, хто вчиняє правопорушення, зобов’язані відвезти до лікарні для освідування. Потерпілий надавав пояснення, у нього не було видно ознак стану алкогольного сп'яніння, в нього були синці на обличчі, почервоніння від ударів, чи була на обличчі кров, не пам’ятає. Відомості до ЄДРДР вносила не вона. На території стояло багато техніки, але інших відчинених воріт вона не бачила. Понятих запрошував оперуповноважений ОСОБА_15. До райвідділку вони прибули через 1,5 години того ж дня. Відомості до ЄДРДР були внесені наступного дня, 18 числа, ким саме, не знає, так як поїхала у відрядження. На територію місця події через забор або ворота ніхто не перелазив, не проходив, зайшли лише три співробітники поліції. Біля воріт було скупчення людей – мешканців вулиці Шевченка, яких опитували щодо побаченого. Обвинувачені агресивно себе поводили щодо поліції та потерпілого. Сторони конфліктували між собою. Обвинувачені підходили до потерпілого. Були дружина та син потерпілого, ще хтось, але вона не знає, хто саме. Не знає, як вони опинились на території, та не пам’ятає, чи вони представлялись. Після огляду місця події залишився ОСОБА_6, його дружина, син, свідки, які залишилися. Хто був серед свідків – не знає, їх допитував оперуповноважений. Не пам’ятає, чи були на території легкові автомобілі, була агротехніка. Легкові автомобілі були лише біля воріт. ОСОБА_6 пояснював, що він заїхав на свою територію разом зі своєю дружиною, а за ними заїхав ОСОБА_1 та ОСОБА_2. Допитані потерпілий та свідок ОСОБА_8 повідомили, що було вогнепальне поранення ОСОБА_2. Дозвіл на вогнепальну зброю був на місці, вона вилучила спочатку тільки гільзи. Не пам’ятає, чи говорив потерпілий про те, звідки взялася РБК. Гільзи взяла біля будівлі, де кабінет. РБК була розміром 40х30 см., біля РБК була палка, а на відстані 5 м металевий прут. Було вилучено три гільзи на відстані 10 см від РБК. Пістолет вона не оглядала, а вранці передала матеріали. Дерев’яна палиця і металевий прут були доказами по справі, всі докази упаковуються та опечатуються з підписами учасників, понятих та слідчих, все було упаковано в поліетиленовий пакет. Вона зібрала докази, написала речові докази, підписала бирки: звідки вилучено, за якою адресою. Вказуються учасники, за яких було здійснено вилучення, ставляться їхні підписи, все склеюється клеєм або скотчем. Речові докази були запечатані в окремі пакети. Вона склала гільзи в паперовий пакет, розписалася вона, потерпілий, поняті. Те ж саме було з металевим прутом. Так було на всіх пакетах: бирка, підписи, де і що знаходиться. Вона проводила фотозйомку, про яку вказувала в документах, матеріали фотозйомки були долучені до матеріалів справи. Не пам’ятає, на яких саме ділянках обличчя були пошкодження в потерпілого та в що він був одягнений. В потерпілого з носа йшла кров, яку він витирав хустинкою. Пошкоджень в ділянці губ чи вуха, які б були у останнього не пам’ятає.

Свідок ОСОБА_10, суду пояснив, що працює в поліції та був в наряді водієм, коли з чергової частини надійшов виклик їхати на вулицю Шевченка. Коли приїхали, то біля воріт стояв мікроавтобус, збоку – автомобіль «Фольксваген». Коли підійшли до воріт, то побачили, що вони зачинені, за ворітьми було чути писк резини. Це був автомобіль ОСОБА_2, за кермом був ОСОБА_1, ОСОБА_2 сидів збоку. ОСОБА_1 почав кричати, щоб він відкривав ворота, а то він їх винесе автомобілем. Після цього свідок під’їхав службовим автомобілем до воріт, заблокували виїзд, аби вони не мали змоги виїхати. Всередині двору були також ОСОБА_11, ОСОБА_12, якась бабуся, потім підійшов ОСОБА_8. Група не могла зайти у двір, так як на воротах був накинутий замок. Потім їм відкрили ворота і вони втрьох зайшли до двору, а слідчий Дяченко О.І. залишилась коло воріт. ОСОБА_1 почав сваритися з ОСОБА_6, ударив його по обличчю, не реагував на зауваження. Підійшов ОСОБА_15, ОСОБА_1 наділи кайданки, вивели його з території, приїхала охорона та ОСОБА_1 повезли на освідування. Також, була вже швидка, куди посадили ОСОБА_2, дільничний поїхав з обвинуваченими. Залишились він, ОСОБА_15 та ОСОБА_14. Він від’їздив та приїздив, це було ввечері. Також, він допомагав при огляді місця події світив ліхтариком для слідчого. Чим ОСОБА_1 вдарив ОСОБА_6, а саме кулаком чи долонею, він казати не може. Це сталося, коли ОСОБА_6 пояснював ОСОБА_15, що трапилось, і по якій причині викликали поліцію. При цьому ОСОБА_1 сказав, що такого не було. Після цього між ними виникла сварка і ОСОБА_1 наніс удар по обличчю потерпілому. Після цього останній відійшов убік, йому сказали, аби він заспокоївся та наділи на нього кайданки. ОСОБА_1 наніс удар правою рукою по лівій частині лиця потерпілого. ОСОБА_6 взявся за зуби після удару. У дворі крім обвинувачених були ще ОСОБА_11, ОСОБА_12, старенька бабуся, яка, напевно, охоронець, потерпілий, його син та дружина. Хто відкривав ворота, точно не пам’ятає. Коли вони увійшли в ворота, почалася словесна перепалка, ОСОБА_6 пояснював ОСОБА_15, що його почали бити, а ОСОБА_1 говорив, що цього не було та він на них намовляє, на що ОСОБА_6 зазначив, що як не було, коли він весь побитий. ОСОБА_1 запитав, де він побитий, та сказав, що зараз ще добавить, після чого наніс удар ОСОБА_6 по обличчю. Він сказав, щоб ОСОБА_1 заспокоївся, зі ОСОБА_15 наділи на нього кайданки, він не хотів сідати до автомобіля служби охорони. Потім приїхав батько ОСОБА_1, сказав, що все буде добре, після чого ОСОБА_1 заспокоївся і сів до авто. При приїзді на місце виклику у потерпілого бачив кров на обличчі, на лобі були синці та садна. Садно було зліва на обличчі. Він стояв за 4 м від ОСОБА_6 та ОСОБА_1, коли останній правою рукою вдарив потерпілого. Коли приїхала поліція, ОСОБА_1 кричав на всіх, заспокоївся, коли приїхав його батько. ОСОБА_6 почав розповідати, по якій причині викликали поліцію. ОСОБА_1 сказав, що вони не били ОСОБА_6 і це все наклеп, такого не було і чому його тут тримають, після чого вдарив ОСОБА_6 Коли ОСОБА_6 почав говорити, в нього йшла кров, ніс був цілий, було розбито всередині рота. Приїхали на виклик, коли сонце сідало, ще всіх було добре видно, ОСОБА_14 того вечора світила ліхтариком, коли описувала місце злочину. Ліхтар був на території, він також ходив і підсвічував. Він приїздив та від’їздив, підписував документи, які просила ОСОБА_14. ОСОБА_2 спочатку сидів у автомобілі, потім почав кричати, не пам’ятає, чи прохав про допомогу. Вони не могли зайти, так як на воротах висів замок. З їхньої групи ніхто не говорив, що потрібна підмога. Коли із-за воріт хтось почав кричати, чому вони не заходять, ОСОБА_15 відповів, що вони не можуть зайти, бо висить замок. Ворота схожі на грати і крізь них все було видно. Коли вони під’їхали, то крізь ворота спілкувались з ОСОБА_6, він стояв біля воріт, стояла його дружина, син ОСОБА_6. ОСОБА_2 в цей час сидів у автомобілі, а коли автомобіль заглушили, то він вийшов. За закритими ворітьми на території заводу бачили ОСОБА_12 та ОСОБА_16. З боку вулиці перед входом стояв мікроавтобус та автомобіль «Фольцваген», який належить ОСОБА_16. За другими воротами стояла сільгосптехніка, за другі ворота вони також заходили, там проводили огляд автомобіля. За другими воротами ОСОБА_14 також проводила огляд, можливо вона їх просто не помітила. Які предмети вилучались з місця події він точно сказати не може, зі слів слідчого знає, що вилучались гільзи, пістолет, а як саме вона це робила, не знає.

Свідок ОСОБА_22, суду пояснив, що 17.07.2016 року близько 21.00 години приїхав поставити автомобіль на території «Хіміка», де його брат ОСОБА_23 має приватне підприємство. Ворота були зачинені, чув крики на території заводу, писк автомобіля, це було десь протягом 15 хвилин. Також, було чутно, як по воротах били чимось металевим, потім виїхала «дев’ятка», в якій було двоє людей. Збоку сидів поранений хлопець, в крові, інший – водій, вийшов до зачинених воріт і казав, аби він прибрав свою машину з проїзду, на що він йому відмовив. Після цього той дістав з машини металевий предмет і почав бити по замку воріт. Позаду цього авто стояв ОСОБА_6, в цей момент під’їхав ОСОБА_11, якого жінка-охоронець впустила через ворота. Потім приїхав ОСОБА_12, який відразу переліз через ворота на територію заводу. Коли вони приїхали, він автомобіля «дев’ятки» ще не бачив. Коли ОСОБА_12 з ОСОБА_11 зайшли, там ще були крики, але нікого видно не було. ОСОБА_6 стояв з ОСОБА_11 позаду «дев’ятки», розмовляв, водій «дев’ятки» підійшов та вдарив потерпілого по голові. Потім водій сів в автомобіль та здавши назад, намагався виїхати з території, при цьому розганяючись на швидкості бив бампером по воротах. Він не збирався прибирати свій автомобіль від воріт. Потім приїхала поліція і він поїхав, так на територію Хіміка він і не попав. Позаду його автомобіля стояв своїм автомобілем ОСОБА_21. ОСОБА_11 під’їхав своїм авто під дерево. Вони з ОСОБА_21 стояли за ворітьми, на території стояла жінка-охоронець, вона була налякана, відкрила ворота і зайшов ОСОБА_11, після чого зразу вона закрила ворота. Потім під’їхав ОСОБА_12, але його вона вже не впустила. Це все було до того, як автомобіль «дев’ятка» виїхав з воріт потерпілого. Коли він побачив «дев’ятку», то слідом вибіг ОСОБА_6 і сказав, що добре, що він своїм авто закрив проїзд. Він поставив свій автомобіль за метр від воріт, аби відкрити їх і заїхати. ОСОБА_1 вдарив ОСОБА_6, коли той розмовляв з ОСОБА_11, чим саме вдарив, він не помітив, бо від’їздив ОСОБА_21 і він повернув голову, щоб виїхати, а коли повернувся, то побачив, що ОСОБА_1 б’є ОСОБА_6 ОСОБА_1 попав ОСОБА_6 в ліве око, з ока потекло, до нього підбігла його жінка – все це він бачив. Він їздив автомобілем брата і хотів поставити його на території, яку держить брат. Відеоспостереження на території немає, є ліхтарі, гаражі та відповідна охорона, чи є таке спостереження на всій території Хіміка, сказати не може. Він під’їхав до воріт близько 21.00 години, ворота були зачинені, але так буває зазвичай. Їх відчиняє жінка-охоронець, або буває, що самі відчиняють. На той час ключів в нього не було. Він чув крики з території ОСОБА_6, але з того місця, де став, йому не було видно, що там відбувається. Потім через дві хвилини після нього під’їхав ОСОБА_21 – робочий-комбайнер ОСОБА_6. Почувши крики, подумав, що ОСОБА_6 приїхав на свою територію та побачив, що в нього щось крадуть. ОСОБА_11 під’їхав хвилин через 5-10 після ОСОБА_21. Зайшов ОСОБА_11 на територію, бо його впустила жінка-охоронець, а він не захотів заходити. Здається, в автомобілі ОСОБА_16 була дружина з дитиною. Під’їхав ОСОБА_12, в якого в авто був ще хтось, але він переліз через ворота сам, охоронець його не впустила, почули гучніші крики з території ОСОБА_6. За кермом «дев’ятки» був ОСОБА_1, на пасажирському сидінні ОСОБА_2. Вони під’їхали до воріт, казали йому прибрати машину. ОСОБА_6 вибіг за ними, думав, що вже поїхали. ОСОБА_11 та ОСОБА_12 вже були на території. У ОСОБА_1 не вийшло відбити замок. В цей час ОСОБА_21 вирішив відігнати машину, бо вона в нього нова. ОСОБА_1 вдарив ОСОБА_6 в ліве око, пішла кров, син побіг по воду, з жінкою витирали його. Він був до приїзду працівників поліції, у нього був з цього приводу шок. ОСОБА_6 знає 15 років, стосунки не близькі. Після цього побачив пошкодження на обличчі ОСОБА_6, до цього не помічав пошкоджень на лиці чи тілі, вже сіріло, він стояв на відстані 5-6 метрів. Ворота відчиняються всередину, а автомобіль бампером уперлася в них. Чутно було крики зі сторони ОСОБА_6, щоб відкрили ворота, при ньому також було 2-3 постріли. Сторож-жінка, в кого працює, не знає, вона відчиняє та зачиняє центральні ворота. При ньому ОСОБА_1 наносив ОСОБА_6 один удар. Працівників поліції на той момент ще не було. Автомобіль на території так і не поставив, розмови між ОСОБА_6 та хлопцями не чув, для нього це все стало шоком. Точно не може сказати, з ока чи з носа в ОСОБА_6 текла кров від удару ОСОБА_1

Свідок ОСОБА_21, суду пояснив, що потерпілий є його працедавцем, він у нього працює комбайнером. 17.07.2016 року близько 21.00 години його викликали на роботу для ремонту комбайна, повинен був приїхати працівник з м. Запоріжжя для ремонту кондиціонера. Коли він під’їхав до колишнього заводу «Хімік», там вже стояв мікроавтобус ОСОБА_23. Відразу після нього під’їхав ОСОБА_11. Центральні ворота були закриті. Потім підійшла жінка з ключами, яка годує пса, вона відкрила ворота і увійшов ОСОБА_11, сказав, що його туди викликали. Вони з ОСОБА_23 стояли за воротами їм не було видно, але було чути крики, стукіт металу по металу, різкі звуки автомобіля, звук гальм, потім крики: «Виходь сюди, я тебе тут буду вбивати». Затим до воріт під’їхав сірий автомобіль, з нього вийшов водій ОСОБА_1 та збоку був ОСОБА_2. ОСОБА_1 підійшов до воріт, на них висів ланцюг із замком. Останній тримав щось металеве в руках та почав бити ним по замку, хотів відбити, але в нього нічого не вийшло. Тоді він сів у автомобіль і здав назад – наче збирався вибити ворота, але в нього нічого б не вийшло. Біля воріт тоді стояло три автомобіля. Тоді ОСОБА_12 прибіг і переліз через ворота. ОСОБА_19 спитала, куди він лізе, він не відповів, просто побіг на територію. Потім приїхала поліція, запитували, хто викликав. Син ОСОБА_6 підійшов до воріт і сказав, що це він викликав поліцію, на його батьків напали. Обвинувачені продовжували газувати автомобілем. Він став говорити поліції, аби вони щось робили, бо видно, що неадекватні люди, на що йому повідомили, що чекають на підмогу, попрохали всіх від'їхати від воріт. Він від’їхав на 10 м, потім побачив, що ОСОБА_6 сидить збоку, позаду «дев’ятки». ОСОБА_23 говорив, що ОСОБА_1 вдарив ОСОБА_6 по носі і у того тече кров. Поліцейські своїм автомобілем під’їхали до воріт, зайшли, скрутили ОСОБА_1, який пручався, потім приїхав його батько та сказав йому вгамуватися. Коли ОСОБА_1 садили до автомобіля, він кричав: «ОСОБА_6 не жити, я їх повбиваю!», погрожував. Коли свідок від’їхав своїм автомобілем, а потім підійшов назад, то побачив, що у ОСОБА_6 з носа тече кров. ОСОБА_2 не проявляв агресії, був в крові. ОСОБА_1 поводив себе агресивно, кричав, виражався нецензурно на адресу поліції, казав, чого приїхали та щоб забиралися геть. Зі спеціалістом по ремонту кондиціонерів відразу не розмовляв, а коли вже пішли на територію, то він сказав, що спочатку приїхав ОСОБА_8, потім він сам. Тоді приїхав ОСОБА_6, за ним ще якесь авто. Вони вийшли і почали бити ОСОБА_6 якоюсь палицею. Коли тільки приїхав до Хіміка, то сидів у своєму авто, потім, коли приїхав ОСОБА_19, підійшов до ОСОБА_23, який сказав, що закрито, не пускають. Потім почули крики на території ОСОБА_6, який відрізнявся від голосу ОСОБА_6, стукіт заліза. ОСОБА_1 весь час кричав на ОСОБА_6, здається, на «ти», вони були неадекватні. ОСОБА_6 казав: «Хлопці, що таке, що ви від мене хочете?», було видно, що його били. ОСОБА_6 тримався за ліве вухо. Удару ОСОБА_1 він не бачив, а бачив уже лише як ОСОБА_6 присів біля автомобіля обвинувачених і в нього з носа текла кров. Коли працівники поліції забрали обвинувачених, вони увійшли на територію, їх допитували, збирали гільзи, потім комбайн ремонтували. Його допитували у кабінеті ОСОБА_6 ОСОБА_8 пояснював, як нападали на батька, як він стріляв, показав, де лежали гільзи, він їх не чіпав. Поліцейські запакували гільзи, пістолет в присутності його та ОСОБА_20 з м. Запоріжжя. Їм повідомили, що це речові докази, їх вилучають, що вони будуть понятими і вони розписалися. Інші предмети при ньому не вилучалися. У ОСОБА_6 розпух ніс, потім він повідомив, що дуже болять ребра і вухо. Це все було до 24-ї ночі.

Свідок ОСОБА_24, суду пояснила, що близько 21.00 години вечора вони з чоловіком під’їхали до території заводу «Хімік» в м. Гуляйполе, ворота були зачинені, чоловік вийшов дізнатися в чому справа. Зі сторони ОСОБА_6 було чути звуки ударів по металу та звуки автомобіля, який набирав швидкість та гальмував, голоси людей. До воріт під’їхав ВАЗ 2109 сірого кольору, з нього вийшов чоловік у світлій футболці та шортах, який намагався відчинити ворота, потім повернувся до автомобіля та почав рух у напрямку воріт. Перед воротами стояв автомобіль. Вона була в автомобілі та через прочинені вікна їй було чути звуки з території Хіміка, пізніше до воріт під’їхав автомобіль ОСОБА_21, але подальші події їй видно не було. До приїзду поліції щось відбувалось, але чітко їй видно не було, фари автомобіля, який стояв навпроти світили в очі. Коли вони приїхали було ще світло, а потім уже смеркало.

Свідок ОСОБА_25, суду пояснив, що обвинувачений ОСОБА_1 є його сином. У липні 2016 року він знаходився біля заправки по вул. Шевченка в м. Гуляйполе. Йому зателефонував знайомий, якому подзвонила ОСОБА_17 та попросила його приїхати на територію Хіміка. Знаючи неадекватного ОСОБА_6, він поїхав. Там стояв автомобіль поліції, всередині стояла сіра «дев’ятка». Стояв ОСОБА_2 в крові. Син стояв біля автомобіля патрульних. З правої сторони стояли ОСОБА_11 та ОСОБА_6, який почав нецензурно виражатись на його адресу. Він запропонував все вирішити без поліції, на що той відповів, що в нього голова болить. Він пішов до ОСОБА_1, поїхали до поліції та швидкої. ОСОБА_2 зашили рани. Коли він виходив з приміщення лікарні, зустрівся з ОСОБА_6, у нього були тампони в носі. Він запитав, що сталося, на що той відповів : - «потім узнаєш». Коли він був на території Хіміка, то в потерпілого тілесних ушкоджень не було. Йому зателефонував знайомий ОСОБА_26, а тому телефонував дружина ОСОБА_6. ОСОБА_6 сказав, що його вдарили по голові. Коли він приїхав, то стояли він, ОСОБА_11, ОСОБА_6 та його дружина, слідів побоїв у ОСОБА_6 не було взагалі. Він підійшов до ОСОБА_1 запитати, що трапилось, він повідомив, що ОСОБА_8 постріляв ОСОБА_2. За що він так зробив, йому невідомо. Не запитував, як хлопці опинилися на території «Хіміка». Він приїхав на територію «Хіміка» десь за три хвилини після дзвінка знайомого. При ньому син ОСОБА_6 ударів не наносив, стояв біля патрульного автомобіля. ОСОБА_6 був цілий. ОСОБА_6 своїми діями провокував його сина. Раніше з його боку були погрози, він наймав людей аби ті побили ОСОБА_1, у них був давній конфлікт, неприязні стосунки з Домбровським-старшим та його сином тривають 10 років. Колись ОСОБА_6 приїздив до його будинку та погрожував йому. ОСОБА_12 був свідком тих подій. ОСОБА_2 був весь в крові, стікав кров’ю, ніхто йому ніякої допомоги не надавав. Ярославу працівники поліції запропонували сісти до автомобіля, він сів та поїхали на освідування, швидкої на той час на території «Хіміка» не було взагалі. Коли він приїхав на освідування до лікарні, то також викликав швидку. Біля в’їзду стояв патрульний автомобіль, на відстані 50-30 м, інших автомобілів не бачив, до собачого вольєру не підходив, одразу пішов до ОСОБА_6. На сина, коли він приїхав, уже одягли кайданки, чому саме, не знає.

Свідок ОСОБА_12, суду пояснив, що обвинувачені його знайомі. 17.07.2016 року він повертався з центру міста додому, йому зателефонував ОСОБА_11 та попросив приїхати до заводу «Хімік» і поклав слухавку. Він приїхав туди, біля воріт був автомобіль ОСОБА_16, де були його дружина та донька і сторож-жінка, яка зачиняла ворота. В цей час від території від’їздив мікроавтобус, на його питання відповіли, що ОСОБА_11 зайшов туди у справах. В цей час він почув крик, схвильовані голоси, всередині була сварка. На його прохання охоронець-жінка не впустила його, крики ставали все гучніші, тому він переліз через ворота та направився до місця події. Десь за 50-70 м знаходилися обвинувачені, родина ОСОБА_6 та ОСОБА_11, там була сварка, вони кричали одне на одного. ОСОБА_11 намагався їх помирити, він сам спочатку участі в цьому не брав. Сварка перемістилася до виїзду з воріт, через деякий час приїхали працівники поліції, але ворота були зачинені і вони не могли зайти всередину. Коли відкрили ворота, ОСОБА_11 залишився там, а він відвіз його родину та більше на місце події не повертався. Більше сварились між собою потерпілий та ОСОБА_1, а ОСОБА_2 був без футболки та в крові. Під час сварки ОСОБА_1 наніс удар ОСОБА_6 в область голови – скроні, але той не впав. У руці в ОСОБА_1 нічого не було, удар він наніс в ліву частину голови. Він був в той час від них на відстані кількох метрів. ОСОБА_6 стояв до нього боком. Чи удар був очікуваний, чи ні, сказати не може. Суті конфлікту на той час він не зрозумів. На території «Хіміка» стояв автомобіль ОСОБА_2 Коли люди сваряться, то вони всі агресивні, учасники з обох боків кричали одне на одного, сварилось багато людей, тому він не зрозумів суті конфлікту. Учасники сварки з’ясовували відносини між собою. Звідки взялись рани на тілі ОСОБА_2, йому не відомо. Сварка проходила ближче до центральних воріт «Хіміка», при ньому був лише один удар, видимих пошкоджень у ОСОБА_6 та ОСОБА_1 на той час не було. Всі учасники сварки, як мешканці маленького міста, знайомі між собою, всі одне одного знають. Коли він переліз через ворота, автомобіль стояв далі від воріт на відстані десь 50-70 м, за воротами ОСОБА_6, що там було він не бачив. ОСОБА_2 прохав викликати швидку, хто її викликав, не знає, хтось відповів, що швидка їде. ОСОБА_1 говорив про те, що хоче повезти ОСОБА_2 до лікарні. Коли він переліз через ворота, ОСОБА_11 вже був там, хотів мирно залагодити конфлікт. Він побачив усіх учасників сварки разом. У що вони були одягнені він не пам’ятає, бачив, що ОСОБА_2 був без футболки. Не пам’ятає, щоб іншим учасникам сварки, яка продовжувалась до приїзду поліції, потрібна була медична допомога. Через ворота можна було спостерігати конфлікт, він переліз через них до приїзду поліції. Не пам’ятає, чи потерпілому допомагали умиватись, як і крові на ньому, він знаходився в момент нанесення удару на відстані 3-5 метрів, на вулиці було ще світло. Охоронець не відчинила йому воріт, сказала, що учасники сварки самі розберуться, а як туди потрапив ОСОБА_11, він не знає. На те, чи були на території якість бруси чи залізні прути, не звернув уваги. Плям крові на землі не бачив, лише на ОСОБА_2. Учасники сварки переміщалися до центральних воріт. ОСОБА_1 хотів відвезти ОСОБА_2 до швидкої, сідав до автомобіля, але чи заводив його, не пам’ятає, але ворота були зачинені. Їх відчинили лише працівникам поліції і тоді ж приїхала швидка допомога. По формі рани ОСОБА_2 було видно, що він отримав поранення, але про те, як це сталося, йому стало відомо пізніше. Коли він виходив з території «Хіміка», батько ОСОБА_1 був за ворітьми коло автомобіля. Оскільки він колись цікавився вогнепальною зброєю, читав про це, то зрозумів, від чого ОСОБА_2 отримав поранення, вихідного отвору на обличчі останнього не було;

Свідок ОСОБА_27, суду пояснив, що проїздив повз завод «Хімік» та побачив автомобіль товариша ОСОБА_12 біля його території. Ворота були зачинені. Побачив самого ОСОБА_12 та запитав, що сталось. На території «Хіміка» бачив багато людей. Зокрема , він бачив ОСОБА_12, ОСОБА_1 та потерпілого. Сварки не чув, сутички не бачив.

Свідок ОСОБА_11, суду пояснив, що був разом зі своєю родиною, коли йому зателефонував ОСОБА_6 та попрохав, аби він під’їхав на територію «Хіміка», його голос був схвильований. Коли він під’їхав, то ворота були зачинені, але після того, як він зателефонував потерпілому, йому їх відчинили. Коли він зайшов, то на вході до воріт ОСОБА_6 стояли сам ОСОБА_6 та ОСОБА_1, між ними була суперечка. ОСОБА_1 сказав йому, що в ОСОБА_2 стріляли. Коли він підійшов ближче, то побачив, що в ОСОБА_2 закривавлене обличчя. ОСОБА_6 сказав, що викликав поліцію та швидку. Вони були втрьох – він, ОСОБА_6 та ОСОБА_1, йшли до воріт, між потерпілим та обвинуваченим все ще була словесна перепалка. Коли підійшли до воріт, там вже були працівники поліції та швидкої. Він взяв ОСОБА_2 та вів до швидкої. В цей час між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 виникла суперечка, але він не бачив, що вони робили. Коли обернувся, то побачив, що ОСОБА_6 сидів навприсядки. Він пам’ятає, що автомобіль під’їжджав до центральних воріт, але звідки він виїхав не пам’ятає, як і те, де саме на території був ОСОБА_2 ОСОБА_6 сказав йому, що на його територію приїхали хлопці та хотіли його побити, а ОСОБА_1 сказав, що в ОСОБА_2 стріляли та ніхто не бив ОСОБА_6. Коли спочатку зустрівся з потерпілим, пошкоджень на ньому не було. Вже потім, коли потерпілий упав на коліна, то тримався за ніс, сам момент удару він не бачив. Зі сторони ОСОБА_1, напевно, був удар в бік ОСОБА_6. Вони до цього стояли втрьох. Він побачив, як ОСОБА_6 упав на коліна зі словами «навіщо» і тримався за ніс. Коли він зустрів потерпілого та ОСОБА_1, то між ними була словесна суперечка, бійки не було, потім вони перемістились до центральних воріт та продовжували розмову втрьох. Потерпілий сказав, що за ним гналися та хотіли побити, він так зрозумів, що його били, але тілесних ушкоджень він на ньому не бачив. Не пам’ятає, чи говорив ОСОБА_1 чи когось били, чи ні, всі були цілі, крім ОСОБА_2 ОСОБА_12 був на території, а потім повіз додому його родину. Коли ОСОБА_1 наносив удар потерпілому, він не бачив ОСОБА_12 на території «Хіміка». Який був одяг на потерпілому та обвинуваченому ОСОБА_1, не пам’ятає, як і де був автомобіль ОСОБА_2. Механізм нанесення удару ОСОБА_1 ОСОБА_6 не бачив. Обвинувачені буксували на автомобілі, напевно, хотіли виїхати. На вулиці було ще світло. ОСОБА_2 був у крові, сказав, що в нього стріляли. Йому невідомо, хто саме в нього стріляв. ОСОБА_2 сів до автомобіля і ОСОБА_1 підвіз його до центральних воріт, а він йшов туди. Дружина потерпілого була на території свого чоловіка. Чи була вона поруч, коли ОСОБА_1 наносив ушкодження потерпілому, не пам’ятає. ОСОБА_1 наніс потерпілому удар, коли він вів ОСОБА_2 до швидкої. В кінці подій, після удару, приїхав батько ОСОБА_1 Обвинувачені намагались виїхати. Потерпілий вирішував, відчиняти, чи зачиняти ворота на територію «Хіміка», він не міг вплинути на нього, аби він наказав відчинити чи зачинити їх. ОСОБА_2 колись працював коло нього на території «Хіміка». У глибину двору ОСОБА_6 він не заходив, як зачиняються ворота його приватного підприємства, не знає, вони були відчинені, коли він зайшов на територію «Хіміка». Потім йому потерпілий пояснював, що сталось. Він був у лікарні разом з ОСОБА_2 Наступного дня почав з’ясовувати обставини суперечки. ОСОБА_2 говорив, що нікого не бив, що їхали за потерпілим та заїхали на територію «Хіміка». ОСОБА_6 пояснював, що за ним гнались, заїхали на його територію та намагались бити дрючком. Потерпілий говорив, що його били палицею, а хто саме не говорив. ОСОБА_2 говорив, що нікого не бив, а в нього стріляли. Не бачив на території жодних дерев’яних палиць.

Свідок ОСОБА_28, суду пояснила, що в липні минулого року приїхали на територію «Хіміка» в м. Гуляйполе, на вулиці смеркало. Тільки заїхали, як за ними «залетіли» два автомобілі. Господар на ім’я ОСОБА_23 почав кричати: «Чого ви сюди приїхали?», потім почали стріляти. Її затягнули за комбайн. Вона більше нічого не бачила. На вулиці було вже темно. Заїхали чи п’яні, чи обкурені, «не в адекваті» двоє хлопців, які, здається, приїхали одним автомобілем, на іншому авто приїхав господар. Коли заїхали автомобілі, вона була біля комбайна. Відстань від воріт до автомобілів можливо була 20 м. Автомобілі поїхали далі за комбайн. Бійку вона бачила частково, а стріляли десь біля якогось будиночку. Було вже темно, вона знає, що напали на господаря, його били, здається, в одного з хлопців була палиця. Вона бачила, як нанесли удар по голові ОСОБА_6, більше ударів вона не бачила. Коли автомобілі виїхали з території потерпілого, то вона не бачила, що далі відбувалось. Вона приїхала туди з кумом ОСОБА_20 на його автомобілі. Десь через 5 хвилин приїхали два автомобілі. Був білий автомобіль, та автомобіль темного кольору, марок яких вона не знає. Не пам’ятає, який з них їхав першим. Автомобілі відразу проїхали далі за комбайн, до будиночку, можливо, адміністративного. Далі їй було не видно. Спочатку були крики, потім стріляли, напевно, точно було два постріли. Після пострілів ОСОБА_20 одразу заховав її за комбайн і вона не виходила. Автомобіль стояв поруч, потім вона побачила, як почали бити потерпілого, господаря тоді вона не знала. Жінка прибігла та кричала. Потім вже кум сказав їй, що б’ють господаря. Тих, що заїхали на автомобілі, було двоє. В іншому авто приїхав господар, потім прибігла жінка, приїхав син. Коли приїхав син, сказати не може. Потім їй розповіли, що то були дружина та син потерпілого. У хлопців в руках, здається, була палиця, чи труба, у господаря в руках нічого не бачила, бо його били. Після того, як його вдарили, він упав. Скільки ударів було нанесено господарю, не знає, не бачила, так як її сховали за комбайн, бачила лише один удар палицею чи трубою. Не може описати той предмет, в неї поганий зір. Хлопці були напівоголені. Потім вже викликали поліцію, хто її викликав, не знає. ОСОБА_20 нікуди не біг, стояв коло неї. Це все відбувалось десь 30 хвилин. Потім хлопці, що били господаря, виїхали за ворота. Вона постійно стояла за комбайном, доки не приїхали працівники поліції. Коли виїхав автомобіль, то здається, вийшла дружина потерпілого, забрала його та повела до адміністративного будинку. Далі вона просто сиділа в автомобілі кума, доки не зробили комбайн. Приїхала вона на автомобілі свого кума ОСОБА_20, який того вечора запропонував з’їздити з ним. Ворота їм відчинив син господаря, на території вже був комбайнер та стояв комбайн. Син господаря пішов кудись у будівлю. Кум переодягався. В цей час «залетіли» два автомобілі – світлий та темний. Ворота були відчинені, вони пролетіли далі за комбайн. Від комбайна до автомобілів була відстань десь 40 м. Автомобілі сильно газували, коли заїхали. Відразу були постріли, вона виглянула з-за комбайна вже після них. Бачила біля воріт, як вдарили господаря. Вона не бачила, хто бив, але це були два молоді хлопці. Господаря раніше не знала. В господаря в руках нічого не бачила. Момент нанесення удару та його механізм не бачила. Вона бачила, як ударили потерпілого, але не знає, хто наніс удар. Прибігла його дружина та почала кричати. Приїзд працівників поліції не бачила. Поїхала звідти близько другої години ночі. Там були вона, ОСОБА_20 та комбайнер. Не знає, де були постріли, лише чула їх. За що побили господаря їй не відомо. Що то господар ОСОБА_23, їй сказав кум. Бачила лише один удар по голові. Вона бачила, що старшого били молодші. Обвинувачені схожі між собою, тоді на вулиці було темно, не може сказати, хто з них бив потерпілого, вони обоє стояли коло нього. Після удару потерпілий упав. Після пострілів били коло воріт потерпілого. Їй кум не давав виходити з автомобіля, тому вона всього не бачила.

На підтвердження винуватості ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в пред’явленому обвинувачені стороною обвинувачення були надані докази.

Так, відповідно до ухвал суду від 16.01.2018 року, 29.01.2018 року та 14.03.2018 року були визнані недопустимими та виключеними з обсягу докази: - протокол огляду місця події від 17.07.2016 року з фототаблицею (а.с.3-6, т. 2); висновок судово-медичної експертизи № 189 від 18.07.2016 року відносно потерпілого ОСОБА_6 (а.с.7-8, т. 2); висновок комісійної судово-медичної експертизи № 84-к від 20.03.2017 року відносно потерпілого ОСОБА_6 (а.с. 47-62, т. 2).

Також, під час судового розгляду даного кримінального провадження судом було визначено, що вирішення питання про визнання доказів недопустимими буде викладено під час ухвалення остаточного рішення, зокрема щодо:

- витягу з кримінального провадження № 12016080220000511, згідно якого близько 20.40 години 17.07.2016 року, у м. Гуляйполе Запорізької області, по вул. Шевченка, 61б, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 безпричинно побили ОСОБА_8, чим спричинили останньому тілесні ушкодження (т. 2 а.с. 1);

- протоколу № 0463 про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 17.07.2016 року від ОСОБА_6, згідно якого 17.07.2016 року о 20.50 годині в м. Гуляйполе Запорізької області, по вул. Шевченка, 61б, на приватній території ПП Домбровський, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 нанесли йому тілесні пошкодження (т. 2 а.с. 2);

- висновку експерта № 410/З від 28.09.2016 року, згідно якого пістолет вилучений 18.07.2016 року в ході ОМП за адресою: Запорізька область, м. Гуляйполе, вул. Шевченка, 616, є короткоствольною, гладкоствольною вогнепальною зброєю – пістолетом «ФОРТ-12РМ» № ВІ018978, калібру 9ммР.А., вироблений промисловим способом на НВО «Форт» МВС України, м. Вінниця, Україна, призначений для стрільби патронами несмертельної дії, спорядженими гумовими чи аналогічними за своїми властивостями металевими снарядами (Терен-3П, ПНД-9П, Терен-3Ф та ін.). ОСОБА_29 переробки не виявлено. Відповісти на питання «Чи проводились постріли з предмета, схожого на пістолет, після останньої чистки?» не представляється можливим, у зв’язку з тим, що в каналі ствола вказаного пістолета встановлена наявність продуктів пострілу, що свідчить про проведення стрільби після останньої його чистки, але не виключає той факт, що чистка була проведена не достатньо добре. 6 патронів, вилучених з магазину вказаного пістолету, не є боєприпасами, являються травматичними патронами несмертельної дії, промислового виробництва, призначені для використання травматичними пістолетами калібру 9мм Р.А., придатні для виробництва пострілів. Три гільзи, вилучені 18.07.2016 року в ході ОМП за адресою: Запорізька обл., м. Гуляйполе, вул. Шевченка, 616, є частинами патронів, а саме стріляними гільзами пістолетного травматичного патрону калібру 9 мм ОСОБА_13 гільзи є стріляними гільзами пістолетного травматичного патрону калібру 9мм ОСОБА_29 зброї на вказаних гільзах придатні для ідентифікації зброї, з якої вони були стріляні. 3 гільзи, надані на експертизу, вилучені 18.07.2016 року в ході ОМП за адресою: Запорізька обл., м. Гуляйполе, вул. Шевченка, 616, стріляні з наданого на дослідження пістолету «Форт-12РМ», № ВІ018978, вилученого там же. Полімерний об’єкт овальної форми міг бути полімерною еластичною кулею до травматичного патрону калібру 9 мм Р.А.. ОСОБА_13 об’єкт міг бути полімерною еластичною кулею до травматичного патрону калібру 9ммР.А. ОСОБА_29 контакту з частинами зброї на поверхні вказаного об’єкту не виявлені. Відповісти на питання «чи стріляний пластмасовий предмет овальної форми з пістолету представленого для дослідження схожого на травматичний пістолет марки Форт-12РМ, № В1018978, калібру 9мм?» не представляється можливим у зв’язку з тим, що на вказаному об’єкті сліди контакту зі зброєю не виявлені (т. 2 а. с. 21-29);

- протоколу огляду предмету від 18.07.2016 року, згідно якого огляд проводився в м. Гуляйполе по вул. Леніна, в приміщенні Гуляйпільської ЦРЛ, в ході огляду встановлено пластиковий пластмасовий предмет, овальної форми, чорного кольору, зі слідами схожими на кров, вилучений із лівої щоки ОСОБА_2. Виявлене під час огляду вилучено до Гуляйпільського ВП (т. 2 а.с. 30);

- виписного епікризу з історії хвороби ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_7, згідно якого він знаходився на стаціонарному лікуванні у відділенні реабілітації МСЧ АТ «Мотор-Січ» з 18.07.2016 року по 22.07.2016 року, діагноз при надходженні: ЗЧМТ 17.07.2016 року. Струс головного мозку. Забій попереку. Забиті рани обличчя. Забій поперекового відділу. Перелом кісток носа зі зміщенням. Клінічний діагноз: ЗЧМТ 17.07.2016 року. Струс головного мозку. Забій попереку. Забиті рани обличчя. Забій поперекового відділу. Перелом кісток носа зі зміщенням. Перфоративний отит зліва. Контузія лівого ока 1 ст. (т. 2 а.с. 16-17);

- виписного епікризу з історії хвороби ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_7, згідно якого він знаходився на лікуванні в неврологічному відділенні МСЧ АТ «Мотор-Січ» з 22.07.2016 по 09.08.2016 р. з діагнозом: сполучена травма 17.07.2016 р. (був побитий), у вигляді ЧМТ – струс головного мозку, забій м’яких тканин обличчя, закритий перелом кісток носа зі зміщенням, посттравматичний середній отит зліва, контузія 1 ст. лівого ока. Забій ПОП; забої та садна м’яких тканин кінцівок і тулуба. Виражений астеноцеребральний синдром як наслідок посттравматичного стресового розладу (т. 2 а.с. 14-15);

- висновку експерта № 295-д від 20.12.2016 року, згідно якого у ОСОБА_6 виявлені: струс головного мозку, перелом кісток спинки носа, травматична перфорація барабанної перетинки зліва, крововиливи на голові, на тулубі, на лівій верхній і правій нижній кінцівках, садна на лівій верхній кінцівці. Струс головного мозку, перелом кісток спинки носа, травматична перфорація барабанної перетинки зліва, крововиливи на голові – кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що потягли за собою короткочасний розлад здоров’я. Інші ушкодження кваліфікуються як легкі тілесні. Всі ушкодження утворилися від дії тупих твердих предметів з обмеженою пошкоджуючою поверхнею і могли виникнути в строк і за обставин, вказаним освідуваним. ОСОБА_6 спричинено: в область голови – не менше двох травматичних впливів; в область тулуба – не менше одного травматичного впливу, в область лівої верхньої кінцівки – не менше двох травматичних впливів, в область правої нижньої кінцівки – не менше одного травматичного впливу (т. 2 а.с. 31-35);

- протоколу № 110 медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп’яніння від 18.07.2016 року КУ «Гуляйпільська ЦРЛ», яким встановлено, що у ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_8, алкоголь відсутній (т. 2 а.с. 46);

- фотознімків (а.с.9-13, 101-104, т. 2);

- речових доказів (а.с. 39-42, т. 2).

Щодо кожного з наведених доказів суд зазначає таке.

По-перше, протокол № 0463 про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 17.07.2016 року від ОСОБА_6, згідно якого 17.07.2016 року о 20.50 годині в м. Гуляйполе Запорізької області, по вул. Шевченка, 61б, на приватній території ПП Домбровський, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 нанесли йому тілесні пошкодження (а.с. 2, т. 2);

Витяг з кримінального провадження № 12016080220000511, згідно якого близько 20.40 години 17.07.2016 року, у м. Гуляйполе Запорізької області, по вул. Шевченка, 61б, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 безпричинно побили ОСОБА_8, чим спричинили останньому тілесні ушкодження. Заявником (потерпілим) зазначений ОСОБА_6 (а. с. 1, т. 2). Та більш детальний цей же витяг станом на час розгляду справи в суді - № 12016080220000511, дата реєстрації провадження – 18.07.2016 року. Дата надходження заяви, повідомлення або виявлення з іншого джерела: 17.07.2016 року. Заявник або потерпілий: ОСОБА_6. Дата внесення до ЄДРДР: 18.07.2016 року о 10:42:28 год. Внаслідок розслідування направлено до суду з обвинувальним актом 28.02.2017 року. Правова кваліфікація: ч. 2 ст. 296 КК України. Фабула: Близько 20.40 год. 17.07.2016 року, у м. Гуляйполе Запорізької області, по вул. Шевченка 61 б, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, безпричинно побили ОСОБА_8, чим спричинили останньому тілесні ушкодження. Особа, яку повідомлено про підозру, наслідки розслідування щодо неї та відомості про здійснення спеціального досудового розслідування щодо неї: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_9 (направлено до суду з обвинувальним актом 28.02.2017 року), ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_10 (направлено до суду з обвинувальним актом 28.02.2017 року) (а. с. 191, т. 2).

Згідно роздруківки відомчої та міжвідомчої кореспонденції 22.07.2016 року зареєстровано отримане повідомлення, яке знаходиться на розгляді ОСОБА_30 про початок досудового розслідування по к/п № 12016080220000511 за фактом спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 296 КК (а. с. 22, т. 3).

Згідно роздруківки щодо руху кримінального провадження від 25.01.2018 року, 18.07.2016 10:43:52 користувачем ОСОБА_31 зареєстровано провадження № 12016080220000511 в ЄДРДР. Попередній прокурор: Русанов О.В. – відмітка про призначення прокурора 18.07.2016 11:26. Попередній слідчий: Подоляко Н.М. Призначення слідчого 18.07.2016 11:28. Прийняття до провадження в межах одного органу: ОСОБА_32 20.07.2016 08:35. Відмітка 09.10.2016 08:47 – Призначення слідчого: Подоляко Н.М. Попередній слідчий: Дяченко О.І., Макарова М.К., Яковенко О.С. Прийняття до провадження в межах одного органу: ОСОБА_32 16.11.2016 08:45. Відмітка: 06.02.2017 13:10. ОСОБА_31 Повідомлення про підозру правопорушника ОСОБА_1 Підстава: наявність достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення. Дата та час дії 06.02.2017 18:43. Відмітка: 24.02.2017 14:12. ОСОБА_31 Повідомлення про підозру правопорушника ОСОБА_2 Підстава: наявність достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення. Дата та час дії 24.02.2017 18:54. Відмітка 28.02.2017 18:04. ОСОБА_33 Відкриття матеріалів досудового розслідування для ознайомлення. Відмітка 28.02.2017 18:05. Результат досудового розслідування. ОСОБА_33 Суд: Гуляйпільський районний суд Запорізької області. Підстава: направлено до суду з обвинувальним актом (а. с. 20, т. 3);

Сторона захисту при дослідженні вказаних доказів звертала увагу суду на те, що фабула, яка міститься у витягу за даним кримінальним провадженням містить відомості про заподіяння тілесних ушкоджень не потерпілому ОСОБА_6, а його синові ОСОБА_8, тому вважали, що досудове розслідування фактично відносно потерпілого ОСОБА_6 не проводилося.

Судом встановлено, що за подіями, які відбувалися 17.07.2016 року було внесено відомості до ЄРДР щодо двох кримінальних проваджень, а саме № 12016080220000511 від 18.07.2016 року за заявою ОСОБА_6 та № 12016080220000512 від 18.07.2016 року за заявою ОСОБА_2

Так, згідно витягу з єдиного реєстру досудових розслідувань № 12016080220000512, дата реєстрації провадження – 19.07.2016 року. Дата надходження заяви, повідомлення або виявлення з іншого джерела: 18.07.2016 року. Заявник або потерпілий: ОСОБА_2. Дата внесення до ЄДРДР: 18.07.2016 року о 20:53:29 год. Внаслідок розслідування закрито ч. 1 ст. 284 КПК України 15.12.2017 р. Правова кваліфікація: ч. 4 ст. 296 КК України. Фабула: 17.07.2016 року, близько 20.40 години, у м. Гуляйполе Запорізької області, знаходячись на території колишнього «Лакофарбового заводу» по вул. Шевченко, 61б, ОСОБА_8 здійснив три постріли з пістолету для відстрілу гумових куль Форт 12 РМ серії ВІ № 018978, спричинив тілесні ушкодження ОСОБА_2 Графа «Особа, яку повідомлено про підозру, наслідки розслідування щодо неї та відомості про здійснення спеціального досудового розслідування щодо неї» - порожня (а.с. 192, т. 2).

Стаття 214 КПК України регулює питання про початок досудового розслідування.

Відповідно до вказаної норми в її редакції на час прийняття рішень за даним кримінальним провадженням (ред. станом на 11.06.2016 року) слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов’язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування. Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення затверджуються Генеральною прокуратурою України за погодженням з Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, Національним антикорупційним бюро України, органом, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства. Здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

До Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості про: 1) дату надходження заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення або виявлення з іншого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; 2) прізвище, ім’я, по батькові (найменування) потерпілого або заявника; 3) інше джерело, з якого виявлені обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; 4) короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; 5) попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) прізвище, ім’я, по батькові та посада службової особи, яка внесла відомості до реєстру, а також слідчого, прокурора, який вніс відомості до реєстру та/або розпочав досудове розслідування; 7) інші обставини, передбачені положенням про Єдиний реєстр досудових розслідувань.

У Єдиному реєстрі досудових розслідувань автоматично фіксується дата внесення інформації та присвоюється номер кримінального провадження.

Слідчий невідкладно у письмовій формі повідомляє керівника органу прокуратури про початок досудового розслідування, підставу початку досудового розслідування та інші відомості, передбачені частиною п’ятою цієї статті.

Згідно п.п. 1, 2, 3 ч. 4 Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань затвердженого Наказом Генеральної прокуратури 06.04.2016 року № 139, відомості з Реєстру надаються у вигляді витягу в порядку, встановленому КПК України, за формою, наведеною у додатку 6 до цього Положення. Витяг з Реєстру – документ, який засвідчує факт реєстрації в Реєстрі відомостей про кримінальне правопорушення, отриманих за параметрами, визначеними в пункті 3 цієї глави. До витягу з Реєстру включається інформація про: номер кримінального провадження; дату надходження заяви, повідомлення та дату і час внесення відомостей про заяву, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення до Реєстру, правову кваліфікацію кримінального правопорушення, наслідок розслідування кримінального правопорушення; прізвище, ім’я, по батькові потерпілого, заявника (найменування юридичної особи та ідентифікаційний код Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань (далі – ЄДР)); короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; прізвище, ім’я, по батькові та дату народження особи, яку повідомлено про підозру, наслідки розслідування щодо особи та відомості про здійснення спеціального досудового розслідування щодо неї; найменування, код ЄДР, юридичну адресу, розрахунковий рахунок, місце та дату державної реєстрації юридичної особи, щодо якої здійснюється кримінальне провадження, а також анкетні дані її представника; орган досудового розслідування; прізвище, ім’я, по батькові слідчого (слідчих) органів досудового розслідування, працівника (працівників) підрозділів детективів та внутрішнього контролю Національного бюро, які здійснюють досудове розслідування, та прокурора (прокурорів), який (які) здійснює(ють) процесуальне керівництво.

Відповідно до ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв’язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

За таких обставин досліджуючи в сукупності протокол № 0463 про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 17.07.2016 року від ОСОБА_6, витяг з кримінального провадження № 12016080220000511 від 18.07.2016 року та витяг з кримінального провадження № 12016080220000512 від 18.07.2016 року, суд дійшов висновку, що вказані докази можуть свідчити про те, що саме потерпілий ОСОБА_6 звернувся 17.07.2016 року до органу досудового розслідування з заявою про вчинення відносно нього протиправних дій, але фабула у витягу з кримінального провадження № 12016080220000511 від 18.07.2016 року відповідальною особою була викладена некоректно. Загалом це не було перешкодою для проведення досудового розслідування у передбаченому законодавством порядку.

По-друге, щодо висновку судової балістичної експертизи № 410/З від 28.09.2016 року, протоколу огляду предмету від 18.07.2016 року, речового доказу – пластмасового предмету овальної форми, протоколу № 110 медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп’яніння від 18.07.2016 року КУ «Гуляйпільська ЦРЛ», відносно ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_8, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Відповідно до ст. 85 КК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Згідно ст. 91 КПК України обставинами, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні зокрема є: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом’якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Як визначено ст. 92 КПК України обов’язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого. Обов’язок доказування належності та допустимості доказів, даних щодо розміру процесуальних витрат та обставин, які характеризують обвинуваченого, покладається на сторону, що їх подає.

Відповідно до ст. 93 КПК України збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

Сторона захисту, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів.

Згідно до ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.

Судом встановлено, що ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_11, має за даним кримінальним провадженням процесуальний статус свідка.

Згідно обвинувального акту обом обвинуваченим не було висунуто обвинувачення щодо застосування ними будь-якої травматичної зброї.

Також, як вже зазначалося вище, то за подіями, які мали місце 17.07.2016 року, було порушено два кримінальні провадження, за обставинами одного з яких ОСОБА_2 були спричинені тілесні ушкодження від його ураження пострілами з травматичного пістолету. Особою, на яку останній вказував як на заподіювача такої шкоди був ОСОБА_8.

Враховуючи вищевикладене, суд, відповідно до ст. ст. 85, 94 КПК України, оцінюючи досліджені у судовому засіданні перелічені в цьому пункті докази, вважає що вони ані прямо, ані непрямо, не стосується обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, а тому повинні бути визнані неналежними.

По-третє, виписний епікриз з історії хвороби ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_7, (т. 2 а.с. 16-17), виписний епікриз з історії хвороби ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_7 (т. 2 а.с. 14-15), висновок судово-медичної експертизи № 295-д від 20.12.2016 року відносно потерпілого ОСОБА_6

Щодо вказаних доказів стороною захисту ставилося питання про визнання їх недопустимими з огляду на те, що вони отримані на підставі тих доказів, які вже судом були визнані недопустимими під час судового слідства.

Як встановлено з висновку судово-медичної експертизи № 295-д від 20.12.2016 року експертом ОСОБА_34 для її проведення були використані як обставини справи, так і дослідницька частина з висновку судово-медичної експертизи № 189 від 18.07.2016 року.

На підставі ухвали суду за даним кримінальним провадженням від 29.01.2018 року висновок судово-медичної експертизи № 189 від 18.07.2016 року був визнаний недопустимим.

Враховуючи вищевикладене, а також приймаючи до уваги концепцію «плодів отруйного дерева», згідно якої, якщо джерело доказів («дерево») є недопустимим, то всі докази, отримані за його допомогою («плоди») будуть такими ж, про що викладено у рішеннях Європейського Суду з прав людини, зокрема, «Гефген проти Німеччини» від 30 червня 2008 року, «Яременко проти України» від 30 квітня 2015 року, «Балицький проти України» від 03 лютого 2012 року, «Шабельник проти України» від 19 лютого 2009 року та інші.

За таких обставин, суд визнає висновок судово-медичної експертизи № 295-д від 20.12.2016 року відносно потерпілого ОСОБА_6 недопустимим доказом.

По-четверте, надані потерпілим фотознімки (а.с.9-13) судом не можуть бути прийняті до уваги з огляду на те, що встановити їх походження, час та місце виготовлення не виявилося за можливе. Стороною обвинувачення відомостей щодо правових підстав перебування таких фотознімків у матеріалах кримінального провадження в судовому засіданні не наведено, будь-яких процесуальних документів слідчим чи прокурором щодо долучення їх за клопотанням потерпілого під час досудового розслідування суду не надано.

По-п’яте, щодо речових доказів: дерев’яної палиці розміром 1 м, травматичного пістолету марки Форт 12 РМ в зборі з магазином, в якому мається 6 патронів, дозволу на пістолет № ЗП 39053, металевого прута довжиною 60 см, трьох гільз калібру 9 мм, автомобілю ВАЗ 2106, які були вилучені при огляді місця події відповідно до протоколу від 17.07.2016 року суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст. 40 КПК України слідчий несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій.

Згідно ч.1 ст. 104 КПК України у випадках, передбачених цим Кодексом, хід і результати проведення процесуальної дії фіксуються у протоколі. Частина 5 ст. 104 КПК України передбачає що протокол підписують усі учасники, які брали участь у проведенні процесуальної дії.

Стаття 106 КПК України передбачає, що протокол під час досудового розслідування складається слідчим або прокурором, які проводять відповідну процесуальну дію, під час її проведення або безпосередньо після її закінчення. До складу слідчої (розшукової) дії входять також дії щодо належного упакування речей і документів та інші дії, що мають значення для перевірки результатів процесуальної дії.

Згідно ч.1 ст. 223 КПК України слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. Перед проведенням слідчої (розшукової) дії особам, які беруть у ній участь, роз'яснюються їх права і обов'язки, передбачені цим Кодексом, а також відповідальність, встановлена законом.

Відповідно до ухвали суду за даним кримінальним провадженням від 16.01.2018 року протокол огляду місця події від 17.07.2016 року було визнано недопустимим доказом.

Далі зазначені речі були визнані речовими доказами за даним кримінальним провадженням відповідно до постанови слідчого про визнання речовими доказами та передачі їх на зберігання від 20.07.2016 року.

Згідно ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Огляд місця події проведено 17.07.2016 року в період часу з 21.00 по 22.40 за адресою: Запорізька область, м. Гуляйполе, вул. Шевченка, буд. 61 ОСОБА_35 проведені огляду місця події проводилася фотофіксація розташування предметів на території. Із змісту досліджених фототаблиць вбачається, що факт пакування та маркування запакованих предметів, що в подальшому визнані речовими доказами не зафіксований за допомогою фотозйомки. Маркування об’єктів з першого номеру по шостий проведено без зазначення у протоколі особливостей та кількості цих предметів. Зазначені обставини підтверджені змістом протоколу та ілюстративним матеріалом, який складається із фототаблиць.

Також, речові докази дерев’яна палиця та металевий прут були оглянуті в судовому засіданні. Їх індивідуальні ознаки, які були встановлені під час судового засідання не збігалися з зазначеними у протоколі огляду місця події від 17.07.2016 року. Також, їх маркування та упаковка були взагалі відсутні. При цьому, з пояснень свідка ОСОБА_14, яка як слідчий проводила вказану слідчу дію, встановлено, що речові докази були нею опечатані бирками та поміщені до поліетиленових пакетів. Свідок ОСОБА_21, який зазначений понятим у протоколі огляду місця події, взагалі вказав, що при ньому були опечатані лише пістолет та гільзи, і будь-яких інших предметів за його участі не вилучалось.

Обвинувачені взагалі заперечували той факт, що вони бачили таку палицю, яку було надано стороною обвинувачення. Потерпілий послався на те, що не пам’ятає таких предметів, хоча саме за його вказівкою, як пояснила слідча вона і вилучала ці предмети з місця події.

Наявність такого автомобіля як ВАЗ 2106, який був вилучений під час огляду місця події, спростовується як свідченнями сторін кримінального провадження, так і його матеріалами.

Питання щодо вилучення та зберігання речових доказів також регулюється, зокрема, відповідно до Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду (в новій редакції), затвердженої спільним наказом Генеральної прокуратури України, МВС України, ДПА України, Служби безпеки України, Верховного Суду України, ДСА України від 27.08.2010р. № 51/401/649/471/23/125.

Враховуючи вищевикладене, а також приймаючи до уваги концепцію «плодів отруйного дерева», згідно якої, якщо джерело доказів («дерево») є недопустимим, то всі докази, отримані за його допомогою («плоди») будуть такими ж, про що викладено у рішеннях Європейського Суду з прав людини, тому суд стверджує, що при процесуальному оформленні та закріпленні вказаних доказів органом досудового розслідування (стороною обвинувачення) не дотримано процесуального порядку отримання доказів та не дотримано правил фіксації ходу і результатів слідчих (розшукових) дій відповідно до ст. ст. 84 - 87 КПК України, що в свою чергу тягне за собою визнання таких доказів недопустимими.

Оцінюючи показання обвинувачених, потерпілого та свідків у їх сукупності суд вважає зазначити таке.

Відповідно до вимог КПК України показання - це передусім відомості, повідомлені фізичною особою, які у свою чергу поєднуються з іншими джерелами доказової інформації, щодо кримінального провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 84 КПК України процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Стаття 95 КПК України визначає, що показання - це відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту підозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим, експертом щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження. Підозрюваний, обвинувачений, потерпілий мають право давати показання під час досудового розслідування та судового розгляду. Свідок, експерт зобов’язані давати показання слідчому, прокурору, слідчому судді та суду в установленому цим Кодексом порядку.

З пояснень потерпілого, обвинувачених та свідка ОСОБА_17 встановлено, що свій початок подія бере з моменту ситуації на дорозі, коли автомобілі під керуванням ОСОБА_1 та ОСОБА_6 здійснювали маневри на проїзній частині вул. Шевченка в м. Гуляйполе Запорізької області. Що також підтверджується відеозаписом, який був скопійований на оптичний носій DVD-R, ємкістю 4.7Gb слідчим під час досудового розслідування та відтворений під час судового засідання 03.04.2018 року. Цей відеофайл містить запис з реєстратора «PARTIZAN» на камері вуличного спостереження № 10, яка охоплює спостереження по вул. Героїв України (Петровського) в місті Гуляйполе, в період часу з 20:45 до 20:55, 17.07.2016 року (а.с. 37-38, т. 2).

Під час судового слідства було встановлено, що очевидцями подій, які відбувалися за зачиненим воротами території ПП «Домбровський», окрім потерпілого та обвинувачених були свідки: ОСОБА_8, ОСОБА_17, ОСОБА_20, ОСОБА_28.

З пояснень зазначених свідків в судових засіданнях вбачається, що вони мають розбіжності як між собою, так і з поясненнями обвинувачених та навіть самого потерпілого.

Так, жоден із свідків достеменно не зміг сказати, якими предметами наносили удари обвинувачені потерпілому, а саме вказували на дерев’яну палицю, дерев’яний брус, трубу, а дружина потерпілого при цьому взагалі не надавала жодного визначення цим предметам, а вказувала їх у своїх поясненнях як «якісь предмети». Втрату свідомості потерпілим жоден зі свідків не відзначав, хоча сам потерпілий про це вказував. Кількість ударів, їх силу, спрямованість, дії окремо кожного з обвинувачених щодо нанесення пошкоджень потерпілому зазначені свідки не вказували і назвати не змогли.

Також, сам потерпілий, свідки ОСОБА_17 та ОСОБА_8 на початку своїх пояснень вказували, що не знали раніше обвинуваченим, потім подальшими своїми поясненнями це ж і спростовували, коли повідомляли про стосунки їх сина з ним та те, що вони знають його лиху вдачу.

Свідок ОСОБА_20 знає тривалий час потерпілого, виконує для останнього платні роботи, тому надаючи пояснення міг бути зацікавленим у їх вигоді для ОСОБА_6. Свідчення надавав плутані, не називав хто і як бив потерпілого, місце, куди приходились удари вказував таке, яке відрізнялося від показань самого ОСОБА_6. Не міг визначитися, які ж саме моменти бійки він бачив.

Свідок ОСОБА_28 взагалі надавала пояснення здебільшого з чужих слів. Будь-кого з осіб вона до розглядуваної події не знала. В судовому засіданні, не могла навести опис ні особам, які перебували на місці події, ні будь-яким предметам.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до акту медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 109 від 17.07.2016 року КУ «Гуляйпільська ЦРЛ», яким встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_10, був оглянутий в 23 годині 25 хвилин, результат освідування - тверезий (т. 2 а.с. 44);

Як встановлено в судовому засіданні, відповідно до протоколу № 111 медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп’яніння від 18.07.2016 року КУ «Гуляйпільська ЦРЛ», ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_12, був обстежений о 01 годині 40 хвилин 18.07.2016 року, виявлено було носову кровотеча, садна в ділянці спини, алкоголь відсутній. Будь-яких інших пошкоджень не відмічалося (т. 2 а.с. 45);

Згідно з протоколом № 112 медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп’яніння від 18.07.2016 року КУ «Гуляйпільська ЦРЛ», згідно якого у ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_9 на всьому тілі кров, поранення в області обличчя та інше, результат освідування - алкогольне сп’яніння (т. 2 а.с. 36);

Згідно пояснень свідків ОСОБА_14, ОСОБА_20, самого потерпілого близько опівночі закінчилося проведення будь-яких дій на території ПП «Домбровський». За таких обставин, вбачається, що обвинувачені були відразу доставлені до лікарні для проведення освідування. Потерпілий же прибув до лікарні самостійно близько через дві години. Де він перебув у цей час і що з ним могло відбуватися не відомо. При цьому, свідки ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_19, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_10 безпосередньо після подій, які відбувалися за зачиненими воротами на території приватного підприємства потерпілого вказали на те, що будь-яких видимих пошкоджень на ОСОБА_6 вони не бачили, а лише тільки наслідки одного удару ОСОБА_1, який він наніс йому в обличчя вже в присутності всіх.

При цьому, за поясненнями потерпілого, свідків ОСОБА_17, ОСОБА_8, ОСОБА_20, ОСОБА_28 майже від 10 до 30 хвилин потерпілого били обвинувачені палицями, руками та ногами, а потім ще ОСОБА_1 наніс йому удар металевим прутом у підборіддя. Як продемонстрував в судовому засіданні потерпілий, то це був тичковий удар, при якому ОСОБА_1 тримав металевий засув обома руками розставленими по краях цього предмету. Взявши до уваги як кількість ударів, про які вели мову свідки, так і вік та статуру, комплекцію, фізичну підготовку як обвинувачених, так і потерпілого, то суд вважає, що наявність ушкоджень, які б мав би був отримати потерпілий була б явною або ж вони проявилися з часом до його освідування в Гуляйпільській ЦРЛ, яке проводилося майже через 4 години з моменту ймовірного заподіяння ушкоджень.

Також, суд, об’єктивно, не може не взяти до уваги той факт, який достеменно встановлений в судовому засіданні, щодо наявності двох пов’язаних між собою подіями, кримінальних проваджень, за одним з яких ОСОБА_2 вказував на спричинення йому тілесних ушкоджень ОСОБА_8 шляхом застосування травматичної зброї. За цих, обставин, суд вважає, що як у потерпілого, так і у його дружини, які є батьками останнього, могли бути реальні побоювання щодо притягнення їхнього сина до відповідальності, що в свою чергу могло впливати на їх показання за даним кримінальним провадженням. Таке ж саме стосується і самого свідка ОСОБА_8, який давав показання з розрахунку на свій захист. Зокрема, суд звертає увагу, що у своїх поясненнях сім’я ОСОБА_8 наполягали на більш активній протиправній поведінці саме ОСОБА_2, який і отримав поранення.

Все вищезазначене, дає суду підстави ставитися критично до пояснень потерпілого, свідків ОСОБА_17, ОСОБА_8, ОСОБА_20 та ОСОБА_28.

При цьому, в своїх поясненнях обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наполягали на тому, що ворота на свою територію ще до початку конфлікту закрив саме потерпілий, який вже від воріт йшов до них з дерев’яним брусом в руках. Після чого почав наносити удари ОСОБА_2, який закрився від них руками. Удар потерпілого палицею прийшовся обвинуваченому ОСОБА_2 у руку між ліктем та плечем. Частково такі пояснення обвинувачених підтверджуються висновком комісійної судово-медичної експертизи № 382-к від 23.11.2017 року та поясненнями судового експерта ОСОБА_36 в судовому засіданні, згідно яких у ОСОБА_2 були виявлені і інші пошкодження, а саме садна утворилися в результаті прямих ударів тупим предметом, або при ударі об такі (т. 2 а.с. 157-160). Обставини щодо закриття своїх воріт потерпілим як тільки туди прослідували обидва автомобіля підтвердила і свідок ОСОБА_19, яка також зазначила, що нічого через це не бачила, а лише чула крики та удари по металу. Тому, у суду викликають сумніви показання потерпілого, свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_8, що ворота закрили вже після бійки, щоб перешкодити втечі обвинувачених.

Будь-яких інших доказів на підтвердження винуватості стороною обвинувачення надано не було.

Щодо удару ОСОБА_1, який він наніс знаходячись на загальній території колишнього заводу «Хімік» в м. Гуляйполе по вул. Шевченка, рукою в обличчя потерпілому ОСОБА_6 та, що прийшовся в ніс останнього, і щодо якого не заперечував як сам обвинувачений, а також підтвердили ряд свідків, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта. Під час судового розгляду прокурор може змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення, відмовитися від підтримання державного обвинувачення, розпочати провадження щодо юридичної особи. З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

При цьому суд не може вийти за межі обвинувачення, яке підтримує прокурор.

Оцінюючи суттєвість відмінності від обвинувачення іншого за фактичними обставинами, необхідно відповісти на питання чи мав обвинувачений можливість реально здійснити своє право на захист, не знаючи, що встановлені факти будуть інтерпретовані інакше.

Тобто, якщо суд вийшов би за межі обвинувачення у бік погіршення, то фактично суд виконав би функцію обвинувачення, що неприпустимо в кримінальному судочинстві.

Допущені при вчиненні окремих слідчих чи процесуальних дій порушення закону, що призвели до ущемлення прав та інтересів учасників процесу за наявності відповідних підстав порушення мають тягти визнання доказів недопустимими. Неправильним досудове слідство визнається в разі, коли органами досудового слідства при вчиненні процесуальних дій і прийнятті процесуальних рішень були неправильно застосовані або безпідставно не застосовані норми кримінально-процесуального чи кримінального закону.

За змістом чинного КПК України виклик і допит нових свідків, проведення додаткових чи повторних експертиз, витребування документів, давання судових доручень на підтвердження чи спростування позицій сторін допускаються тільки за клопотанням сторін. При цьому судові доручення суд дає лише з метою перевірки й уточнення фактичних даних, одержаних у ході судового слідства.

Висновки суду не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих із порушенням процесуального порядку збирання останніх.

Верховний Суд України у постанові від 24 листопада 2016 року, № 5-328кс16, вказав, що належить проаналізувати точний зміст положень пункту 5 частини другої статті 291 КПК, а також норм, що формують інститут обвинувачення у вітчизняному кримінальному процесі.

Згідно з зазначеною нормою закону обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Аналіз цієї норми свідчить, що закон вимагає обов’язкове відображення в обвинувальному акті трьох складників: 1)фактичних обставин кримінального правопорушення; 2)правової кваліфікації (в теорії кримінального процесу використовується назва "формула обвинувачення"); 3) формулювання обвинувачення.

При цьому в доктрині кримінального процесу під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

Належить здійснити тлумачення нормативного змісту інституту "обвинувачення", неоднакове застосування норм якого автоматично може потрапляти під дію статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) з огляду на недотримання гарантій права на справедливий суд.

Так, визначаючи основні терміни КПК, у пункті 13 частини першої статті 3 законодавець виклав загальне, незалежно від стадій кримінального провадження, поняття обвинувачення, яким є твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

У свою чергу, відповідно до частини другої статті 42 КПК, обвинуваченим є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому статтею 291 цього Кодексу, а обвинувальний акт, згідно із пунктом 3 частини другої статті 283 КПК, є однією із форм закінчення досудового розслідування, тобто обвинувальний акт це підсумковий процесуальний документ, яким визнається достатність доказів, зібраних під час досудового розслідування, засвідчується його завершення й надання доступу до матеріалів стороні захисту. Далі обвинувальний акт затверджується прокурором й одночасно з його переданням до суду вручається учасникам кримінального провадження під розписку (стаття 293 КПК).

Для суду цей процесуальний документ є правовою підставою для призначення підготовчого судового засідання, судового розгляду, визначення його меж. Судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення і лише в його межах (частина перша статті 337 КПК).

Висунення публічного обвинувачення здійснюється в умовах змагальності у судовому розгляді, коли прокурор оголошує короткий виклад або повний текст обвинувального акта (частина друга статті 347 КПК), а суд роз’яснює суть обвинувачення і з’ясовує у обвинуваченого, чи зрозуміле воно йому (частина перша статті 348 КПК).

Таким чином, системно-структурний аналіз норм КПК доводить, що на стадії досудового розслідування обвинувачення особи пов’язується з моментом складання обвинувального акта, що містить офіційну, сформовану на досудовому розслідуванні версію про вчинення особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.

У міжнародних джерелах права, зокрема в Конвенції, йдеться про те, що однією із гарантій права на справедливий суд, відповідно до пункту «а» частини третьої статті 6, є негайна і детальна поінформованість зрозумілою для обвинуваченого мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.

Практика Європейського суду з прав людини (далі Європейський суд) орієнтує, що обвинуваченням визнається офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про наявність припущення про вчинення особою кримінально караного правопорушення й при цьому стосується змісту, а не формального поняття обвинувачення, оскільки в контексті статті 6 Конвенції Європейський суд покликаний убачати, що приховано за зовнішньою стороною справи, та досліджувати реалії розглядуваної справи ("Девеер проти Бельгії" від 27 лютого 1980 року). Терміну "обвинувачення" повинно надаватися скоріше змістовне, а не формальне значення,

Конкретності саме змісту обвинувачення стосується й рішення Європейського суду у справі "Маттоціа проти Італії" від 25 липня 2000 року, що відображає послідовну рекомендацію цієї міжнародної установи про пріоритетність неформального розуміння поняття "обвинувачення" національними судами.

При цьому, суд звертає увагу, що важливим є виклад саме фактичних обставин кримінального правопорушення, бо правильне їх відображення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків слідчого, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист.

Також, суд вважає доречним зазначити, що Європейський суд як складову загального принципу верховенства права розглядає правову визначеність, яка в міжнародному праві пов’язується з реалізацією права на справедливий і публічний судовий розгляд справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, створеним на підставі закону.

Як встановлено з обвинувального акта за даним кримінальним провадженням ОСОБА_1 не було висунуте обвинувачення, в якому йшла б мова про заподіяння ним тілесних ушкоджень потерпілому шляхом нанесення одного удару рукою в обличчя в ділянку носа за тих обставин, які були встановлені під час судового розгляду, тому суд не може надавати правову оцінку такому діянню чи досліджувати щодо цього обставини та перевіряти їх доказами.

Оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв’язку для прийняття відповідного процесуального рішення суд зазначає таке.

Кримінально караним хуліганством визнається таке умисне грубе порушення громадського порядку, яке вчинене з мотивів явної неповаги до суспільства і супроводжувалось особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом. Основним безпосереднім об’єктом хуліганства є громадський порядок. Його додатковим факультативним об’єктом можуть бути здоров’я особи, авторитет органів державної влади, громадська безпека.

Громадський порядок визначається в юридичній літературі як зумовлена закономірностями соціального розвитку система правил та інститутів, що забезпечує упорядкованість суспільних відносин і надає їм певної організаційної форми. Хуліганство є суспільно небезпечною дією, що грубо порушує громадський порядок. Зазначений у ч. 1 ст. 296 КК термін «грубе порушення» є оціночною категорією. Його предметний зміст залежить від конкретних обставин вчинення винним діяння. Такими закон визначає лише дії, якими спричинено істотну шкоду громадському порядку. Грубість порушення громадського порядку слід визначати з урахуванням характеру вчинених хуліганських дій, їх наслідків, місця й тривалості їх вчинення, кількості потерпілих від зазначених дій, їхнього віку, стану здоров’я, істотності порушення їхніх інтересів або інтересів підприємств, установ, організацій. Особа, яка вчиняє хуліганські дії, грубо нехтує правилами поведінки в суспільстві.

За даним кримінальним провадженням, стороною обвинувачення при викладені фактичних обставин вчинення обвинуваченими хуліганства не визначено змісту та ознак саме «грубого порушення» ними громадського порядку, а лише процитоване наведене визначення, не розкриваючи ознак такого хуліганства. Але слід мати на увазі, що саме порушення громадського порядку ще не свідчить про вчинення кримінально караного хуліганства.

При цьому, суд не може погодитися з доводами сторони захисту, що хуліганство може бути вчинено лише в громадських місцях.

Хуліганські дії можуть бути вчинені в будь-якому місці. Найчастіше це відбувається на вулицях, у парках, у місцях проведення публічних заходів й інших громадських місцях. Але наявність у діях особи ознаки хуліганства законом не пов’язано з його вчиненням лише в громадських місцях. Вважається, що громадський порядок може бути порушений в окремій квартирі чи кімнаті, в безлюдному місці, у будь-який час доби, за відсутності сторонніх осіб, тобто в присутності лише потерпілого.

Важливою складовою є мотив такого кримінального правопорушення.

Мотивом грубого порушення громадського порядку є явна неповага до суспільства. При цьому явною (очевидною як для винної особи, так і для потерпілих чи оточуючих) неповагою до суспільства вважається прагнення показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, суспільству, державі. Відсутність у діях винної особи прояву явної неповаги до суспільства виключає визнання злочину хуліганством.

В наданому обвинувальному акті міститься лише загальне визначення, що обвинувачені керувалися «хуліганськими мотивами», але таке поняття в диспозиції ч. 1 ст. 296 КК не зазначене. В кожному окремому випадку необхідно наводити ті обставини, які свідчать про явну неповагу до суспільства.

Суб'єктивна сторона хуліганства характеризується умисною виною і мотивом явної неповаги до суспільства.

Обов’язковою ознакою хуліганства є вчинення таких умисних дій, що супроводжувались особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом. За ознакою особливої зухвалості хуліганством може бути визнано таке грубе порушення громадського порядку, яке супроводжувалося, наприклад, насильством із завданням потерпілій особі побоїв або заподіянням тілесних ушкоджень, знущанням над нею, знищенням чи пошкодженням майна, зривом масового заходу, тимчасовим припиненням нормальної діяльності установи, підприємства чи організації, руху громадського транспорту тощо, або таке, яке особа тривалий час уперто не припиняла.

Наявність умислу в обох обвинувачених щодо вчинення ними саме хуліганських дій стороною обвинувачення не доведено.

За даним кримінальним провадження було висунуте обвинувачення в тому, що обвинувачені проявили особливу зухвалість, яка виразилася у заподіянні потерпілому тілесних ушкоджень.

В ході судового слідства достеменно встановити факт спричинення обома обвинуваченими потерпілому ОСОБА_6 тілесних ушкоджень не виявилося за можливе. Удар, який наніс ОСОБА_1 потерпілому вже після подій, які стали підставою для пред’явлення обвинувачення, знаходиться поза межами визначеними в обвинувальному акті. При цьому, свідок ОСОБА_8 в своїх поясненнях вказував, що ОСОБА_1 в його присутності виражав тільки усні погрози і будь-якого фізичного впливу на будь-кого не чинив.

Зокрема, суд також, вважає, за необхідне звернути увагу на те, що після пострілів, всі подальші дії обвинувачених були направлені на залишення території підприємства потерпілого, а агресивна поведінка ОСОБА_1 була викликана відмовою їх випустити та надати можливість звернутися за медичною допомогою для ОСОБА_2. За таких обставин, саме хуліганство, навіть якщо б воно і вчинялося раніше, на той час було припинене. Тому, про те, що ОСОБА_1 продовжуючи свої хуліганські дії, знаходячись біля «виїзних воріт» (як в обвинувальному акті) з території колишнього заводу «Хімік», взявши металевий прут, який знайшов на даній території, наніс вказаним металевим прутом один удар в область обличчя ОСОБА_6. При тому, що в ході судового слідства як потерпілий, так і свідки з його боку надавали свідчення щодо такого удару ОСОБА_1 ще біля воріт на території, на якій знаходиться приватне підприємство потерпілого і металевий прутом був засув, якими зачинялися ворота. З викладеного вбачається, що і в цій частині фактичні обставини, які були викладені в обвинувальному акті не знайшли свого підтвердження при здійсненні судового розгляду провадження.

В таких випадках необхідно розмежовувати хуліганства та злочини проти життя і здоров’я особи. Критеріями, які можуть бути покладені в основу відмежування хуліганства від інших злочинів, є спрямованість умислу, мотиви, цілі винного та обставини вчинення ним кримінально караних дій. Дії, що супроводжувалися погрозами вбивством, завданням побоїв, заподіянням тілесних ушкоджень, вчинені винним щодо членів сім’ї, родичів, знайомих і викликані особистими неприязними стосунками, неправильними діями потерпілих тощо, слід кваліфікувати за статтями КК, якими передбачено відповідальність за злочини проти особи. Як хуліганство зазначені дії кваліфікують лише в тих випадках, коли вони були поєднані з очевидним для винного грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства та супроводжувались особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.

Зазначене, також знайшло своє відображення і в постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 10 «Про судову практику у справах про хуліганство». Правильність застосування норм закону про кримінальну відповідальність (кваліфікація злочину) полягає у точності розуміння (визначення, тлумачення) змісту конкретної кримінально – правової норми, дійсності фактичних обставин певного суспільно небезпечного діяння та встановленні й визначенні співвідношення між фактичними ознаками діяння та ознаками складу злочину, передбаченими кримінально - правовою нормою.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 4 свого листа від 30.01.2013 № 223-192/0/4-13 «Про практику застосування судами при розгляді справ окремих норм матеріального права щодо кваліфікації хуліганства» наголошує на тому, що при відмежуванні хуліганства від посягань на життя і здоров’я людини судам необхідно враховувати, що суспільно небезпечне діяння не може бути кваліфіковано як хуліганство за наявності у сукупності таких обставин: засуджені і потерпілі між собою були знайомі; до злочинного посягання перебували в особистих неприязних стосунках; поштовхом до заподіяння тілесних ушкоджень стала поведінка самих потерпілих; зі змісту протиправних дій кожного із засуджених простежується бажання завдати шкоди власне здоров’ю потерпілих через особисту неприязнь до них.

Таким чином, під час судового слідства встановлено, що при визначенні пред’явленого обвинуваченим обвинувачення та наданні правової оцінки їхнім діям, органом досудового розслідування не були з'ясовані: природа взаємин, які склалися між обвинуваченими та потерпілим; причина виникнення діяння; час, обстановка та обставини, за яких відбувався перебіг подій; мотиви, характер та динаміка дій обвинувачених; характер наслідків та причинний зв'язок між ними.

Згідно обвинувального акта у вказаному кримінальному провадженні досудовим розслідуванням встановлено, що за кермом автомобіля ВАЗ-2109, реєстраційний номер НОМЕР_2, 17.07.2016 р. був ОСОБА_2 та події розпочалися о 21-00 год. Однак, це не відповідає дійсності. Про те, що за кермом вказаного автомобіля перебував ОСОБА_1 вказують самі обвинувачені, свідки ОСОБА_19, потерпілий ОСОБА_6 та інші. Окрім цього, вказані події відбувались значно раніше, чим вказано в обвинувальному акті, а саме – близько 20.30-20.40 год..

За обвинувальним актом в обох обвинувачених при нанесені ними ударів потерпілому було по дерев’яному брусу і вони вдвох били ними останнього. ОСОБА_13 фактичні обставини повністю спростовані під час судового слідства як показаннями самих обвинувачених, так і свідків, зокрема ОСОБА_20, ОСОБА_8. Не зазначав про наявність дерев’яних палиць в обох обвинувачених і сам потерпілий.

Допитавши обвинуваченого, потерпілого, свідків, дослідивши та оцінивши всі надані сторонами докази відповідно до ст. 94 КПК України, та вирішуючи при ухваленні судового рішення питання, передбачені ч.1 ст. 368 КПК України, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, суд приходить до висновку, що обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, стороною обвинувачення у ході судового розгляду не доведені.

Зокрема, провина обвинувачених у діянні за обставин, що вказані в обвинувальному акті не знайшла свого підтвердження.

Згідно ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Суд наголошує на приписах закону щодо застосування належної правової процедури щодо кожного учасника кримінального провадження.

17 липня 1997 року Верховною ОСОБА_13 України була ратифікована Європейська Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод і протоколи до неї. Відповідно до вимог ст. 9 Конституції України вимоги Конвенції і практика Європейського суду стали частиною національного законодавства країни. Надалі Верховна ОСОБА_13 конкретизувала дану вимогу в ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, підкресливши, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Саундерс проти Сполученого Королівства» 29 листопада 1996 року вказував, що рівень певності, якого має досягати суддя за системою «внутрішнього переконання» чи системою «поза межами розумного сумніву», який є важливим для постановлення справедливого рішення, не повинен досягатися шляхом примусу до зізнання. Лише таким чином буде дотримано цілковитої поваги до презумпції невинуватості та статусу обвинуваченого, що є ключовими поняттями для демократичної концепції кримінального судового розгляду.

Отже, обвинувачення повинно довести «кожний факт», пов’язаний із злочином, щоб «не існувало жодної розумної підстави для сумнівів». Правило про тлумачення сумнівів на користь обвинуваченого по суті означає, що жодна з сумнівних обставин не може бути покладена в основу обвинувальних тез по справі, тобто воно висуває вимогу повної і безумовної доведеності обвинувачення. Ця вимога має на меті охорону законних інтересів обвинуваченого і служить гарантією досягнення істини у справі.

Таким чином, правило про тлумачення сумнівів на користь обвинуваченого виступає гарантією не тільки для обвинуваченого воно служить також гарантією досягнення мети правосуддя. Завдяки даному правилу досягається об'єктивна істина, так як обвинувачення ґрунтується тільки на безсумнівних доказах і безспірних фактах.

Одним з основних прав і свобод людини, встановлених Конституцією є презумпція невинуватості, закріплена в ст. 62 Конституції України. Відповідно до вказаної статті в ній передбачено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.

Сформульовані в цій статті положення ґрунтуються на принципі презумпції невинуватості людини, закріпленому в ч. 1 ст. 11 Загальної декларації прав людини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 10.12.1948 року, згідно з якою кожна людина, обвинувачена у вчиненні злочину, має право вважатися невинуватою доти, поки її винуватість не буде встановлено законним порядком шляхом гласного судового розгляду, при якому їй забезпечуються всі можливості для захисту.

Так, у справі «Барбера, Мессег та Джабардо проти Іспанії» від 06.12.1988 року (п.146) Європейський Суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов’язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов’язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь - який сумнів має тлумачитися на користь підсудного.

Сумнівний характер вчинення ОСОБА_1 та ОСОБА_2, інкримінованого їм суспільно небезпечних діянь не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який також знайшов свій вияв і в практиці Європейського суду з прав людини, зокрема в рішенні від 21.07.2011 року у справі «Коробов проти України», в якому зазначалось, що суд при оцінці доказів, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неоспорюваних презумпцій факту.

Тягар доведення факту вчинення обвинуваченими злочину покладений на сторону обвинувачення і не може перекладатися на захист, що чітко та недвозначно висловлено у низці рішень Європейського Суду з прав людини, зокрема, у § 39 Рішення Суду «Капо проти Бельгії» № 4291/98 від 13 січня 2005 року.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України №12рп/2011 від 20.10.2011 року визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог Кримінально-процесуального кодексу. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

Відповідно до чч. 2-4 ст. 17 КПК України ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом.

Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Питання щодо допустимості доказів у справі - це насамперед предмет регулювання національного законодавства і, як правило, саме національні суди уповноважені давати оцінку наявним у справі доказам. Суд, зі свого боку, повинен переконатися, що провадження в цілому, зокрема спосіб отримання доказів, було справедливим (рішення від 23 квітня 1997 р. у справі «ВанМехелен та інші проти Нідерландів»; рішення від 9 червня 1998 р. у справі «Тейксейра де Кастро проти Португалії»).

В рішенні від 21.04.2011 року по справі «Нечипорук і Йонкало проти України» Європейський Суд з прав людини визначив, що докази отриманні в кримінальному провадженні з порушенням встановленого порядку, призводять до його несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили таких доказів і від того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Згідно зі ст. 25 КПК України прокурор, слідчий зобов'язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення або в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила. Саме на них ч. 2 ст. 9 КПК України покладено обов'язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

У відповідності до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Відповідно до ст. 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Статтею 86 КПК України встановлено, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною ОСОБА_13 України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Відповідно до ст. 89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

Відповідно до ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчинення кримінального правопорушення, форма вини, мотив, мета вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ст. 92 КПК України обов’язок доказування обставин, передбачених ст.91 КПК України покладається на слідчого, прокурора.

На підставі ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв’язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Відповідно до ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення в ході судового розгляду винуватості особи у вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 373 КПК України виправдальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Згідно п.1 ч.3 ст. 374 КПК України у мотивувальній частині вироку зазначаються у разі визнання особи виправданою формулювання обвинувачення, яке пред’явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

Суд зазначає, що вищенаведені норми підлягають застосуванню і в тому випадку, коли особа підлягає виправданню за одним чи кількома інкримінованими обвинуваченнями.

У відповідності п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 01.11.1996, №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» Конституційні положення про законність судочинства та рівність усіх учасників процесу перед законом і судом (ст.129 Конституції) зобов'язують суд забезпечити всім їм рівні можливості щодо надання та дослідження доказів, заявлення клопотань та здійснення інших процесуальних прав.

В п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.06.1990 року № 5 «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» звернуто увагу на недопустимість обвинувального ухилу при вирішенні питання про винуватість чи невинуватість особи, а всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного та коли зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов’язаний постановити виправдувальний вирок.

Як було зазначено, згідно з обвинувальним актом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачуються в тому, що 17.07.2016 року, близько 21.00 години, в м. Гуляйполе Запорізької області, знаходячись в салоні автомобіля НОМЕР_1, за кермом якого був власник автомобіля ОСОБА_2, який перебував в стані алкогольного сп’яніння, проїжджаючи по вул. Шевченко в м. Гуляйполе Запорізької області поблизу КСК «Сучасник», почали на великій швидкості переслідувати автомобіль, яким керував ОСОБА_6, за яким прослідували на приватну територію колишнього заводу «Хімік», який розташований по вул. Шевченко, 61 Б, яка належить ОСОБА_6. Знаходячись на вказаній території, ОСОБА_1 спільно з ОСОБА_2, діючи групою осіб, керуючись хуліганськими мотивами, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, проявляючи особливу зухвалість, яка виразилася у заподіянні тілесних ушкоджень, безпричинно, умисно побили ОСОБА_6 при наступних обставинах.

Так, ОСОБА_1, знайшовши на даній території дерев’яний брус, наніс ним два удари в область тулуба ОСОБА_6. В цей час ОСОБА_2 також підібрав дерев’яний брус, та наніс ним ОСОБА_6 один удар в область лівої частини голови, від даного удару ОСОБА_6 впав на асфальтне покриття, а ОСОБА_1 спільно з ОСОБА_2 продовжували наносити чисельні удари дерев’яними брусами по тулубу, голові та верхній лівій та нижній правій кінцівках.

Після цього, продовжуючи свої хуліганські дії, ОСОБА_1 знаходячись в районі виїзних воріт з території колишнього заводу «Хімік», взявши металевий прут, який знайшов на даній території, наніс вказаним металевим прутом один удар в область обличчя ОСОБА_6.

Внаслідок хуліганських дій, ОСОБА_1 спільно з ОСОБА_2 заподіяли ОСОБА_6 струс головного мозку, перелом кісток спинки носа, травматичну перфорацію барабанної перетинки зліва, синці на голові та тулубі, на лівій верхній і правій нижній кінцівках, садна на лівій верхній кінцівці, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 295-д від 20.12.2016 року кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров’я.

Дії обвинувачених на досудовому розслідуванні кваліфіковані за ч. 2 ст. 296 КК України як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується зухвалістю, вчинене групою осіб.

Згідно з ч. 3 ст. 370 КПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

За наведених обставин докази, на які посилається сторона обвинувачення, не були підтверджені безпосередньо у суді, в зв’язку з чим вони не можуть бути визнані достатніми для доведення обвинувачення, інкримінованого ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

З об'єктивної сторони хуліганство є суспільне небезпечною дією, що грубо порушує громадський порядок.

Суб'єктивна сторона хуліганства характеризується умисною виною і мотивами явної неповаги до суспільства. Це завжди злочин, вчинений з прямим умислом. Винний усвідомлює, що своїми діями грубо порушує громадський порядок, виражаючи тим самим явну неповагу до суспільства, і бажає цього.

Наявність у діях обох обвинувачених як об’єктивної сторони, так і суб’єктивної стороною злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, стороною обвинувачення не доведено.

Обов’язок доказування обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, у відповідності до положень ст. 92 КПК України, покладається на сторону обвинувачення, належності та допустимості доказів - на сторону що їх подає.

Всупереч зазначеним вимогам закону, органами досудового слідства не була належним чином і з достатньою повнотою та всебічністю досліджена як суб’єктивна, так і об’єктивна сторони інкримінованого злочину, і будь-які належні слідчі дії, спрямовані на це вчасно не проводились.

Відповідно до ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 284 цього Кодексу.

З урахуванням отриманих безпосередньо в суді показань свідків обвинувачення, жоден з яких не надав об’єктивних, конкретних і неоспорюваних показань про вчинення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, враховуючи, що письмові докази, в їх більшості, судом визнані недопустимими, суд, у відповідності до ст. 62 Конституції України, тлумачить це на користь обвинувачених і приходить до загального висновку про відсутність в їхніх діяннях складу кримінального правопорушення, тому їх слід визнати невинуватими та виправдати на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України.

У кримінальному провадженні потерпілим ОСОБА_6 був заявлений цивільний позов про стягнення матеріальної в сумі 11 000 грн. та моральної шкоди в сумі 200 000 грн.

Вирішуючи питання щодо цивільний позову суд зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 127 КПК України шкода завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

В ч. 1 ст. 128 КПК України передбачено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

У разі виправдання обвинуваченого, зокрема з підстав відсутності в його діянні складу кримінального правопорушення, цивільний позов підлягає залишенню без розгляду.

Процесуальні витрати підлягають віднесенню на рахунок держави.

Вирішуючи долю речових доказів суд керується ст. 100 КПК України.

Запобіжних заходів відносно обвинувачених не обрано.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА _1, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, визнати невинуватими у висунутому їм обвинуваченні за ч. 2 ст. 296 КК України, та виправдати за відсутності у їх діяннях складу кримінального правопорушення.

Запобіжних заходів відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не обирати.

Процесуальні витрати віднести на рахунок держави.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди – залишити без розгляду.

Речові докази: - оптичний носій DVD-R ємкістю 4.7 Gb, на якому знаходиться відеозапис з реєстратора «PARTIZAN» на камері вуличного спостереження № 10 – залишити в матеріалах кримінального провадження;

- дерев’яну палицю, розміром 1 м, три гільзи калібру 9 мм, пластмасовий предмет овальної форми, металевий прут довжиною 60 см, які знаходять на зберіганні в камері схову Гуляйпільського ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області – знищити;

- травматичний пістолет марки Форд 12РМ в зборі з магазином, в якому знаходиться 6 патронів, дозвіл на пістолет № ЗП 39053, які передані були на зберігання гр. ОСОБА_8 – залишити останньому за належністю;

- автомобіль ВАЗ 2106 (фактично ВАЗ 2109) д.н. НОМЕР_3, який був переданий на зберігання гр. ОСОБА_2 – залишити йому за належністю.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

На вирок учасниками судового провадження можуть бути подані апеляційні скарги до Апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції - Гуляйпільський районний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя:

ОСОБА_37

Джерело: ЄДРСР 75534478
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку