справа № 294/1191/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2018 року Чуднівський районний суд Житомирської області

у складі:

головуючого – судді Мандро О.В.,

при секретарі Рижук В.А.,

за участю:

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Чуднові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунальної установи «Чуднівська центральна районна лікарня» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, –

встановив:

ОСОБА _1 звернувся до Чуднівського районного суду Житомирської області з позовом до КУ «Чуднівська центральна районна лікарня» з вимогами:

-скасувати наказ головного лікаря КУ «Чуднівська центральна районна лікарня» ОСОБА_4 від 18.05.2017 № 52 про звільнення ОСОБА_1 як зовнішнього сумісника з посади лікаря-патологоанатома з 18.05.2017 по п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогули без поважних причин;

-поновити ОСОБА_1 на роботі в КУ «Чуднівська центральна районна лікарня» на посаді лікаря-патологоанатома за сумісництвом;

-стягнути з КУ «Чуднівська центральна районна лікарня» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що наказом по КУ «Чуднівська центральна районна лікарня» від 01.02.2013 № 12 він був призначений на посаду лікаря-патологоанатома (за сумісництвом). 06.06.2017 його було повідомлено про звільнення з посади лікаря-патологоанатома, згідно наказу головного лікаря від 18.05.2017 № 52 як зовнішнього сумісника, на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогули без поважних причин, з виплатою компенсації за 8 календарних днів. Однак, наказ про звільнення вважає незаконним, оскільки згідно наказу начальника Житомирського бюро судово-медичної експертизи від 13.04.2017 № 30 «Про проходження курсів» його було відряджено у м. Київ (НМАПО ім. П.Л.Шупика) для проходження заочно - очного циклу ТУ «Судово-медична експертиза транспортної травми» з елементами дистанційного навчання (заочна частина з 13 квітня по 27 квітня 2017 року, очна частина з 28 квітня по 18 травня 2017 року). Вказаний наказ він передавав завідувачу кадрами КУ «Чуднівська центральна районна лікарня». В наказі про звільнення не вказано який період він був відсутній на роботі. При застосуванні дисциплінарного стягнення у виді звільнення, від нього ніхто не зажадав пояснень, як це передбачено ст. 149 КЗпП України. Не було враховано ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини за яких було вчинено проступок і попередню роботу позивача. Також не було отримано згоди виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, а позивач є членом первинної профспілкової організації Житомирського обласного бюро судово-медичних експертиз (за основним місцем роботи).

02.10.2017 відповідачем було подано до суду заперечення проти позовної заяви в яких зазначено, що позивач не передавав до КУ «Чуднівська центральна районна лікарня» ні наказу начальника Житомирського бюро судово-медичної експертизи від 13.04.2017 «Про проходження курсів», ні заяви про надання йому відпустки без збереження заробітної плати на період проходження курсів за основним місцем роботи. Відповідно до ст. 149 КЗпП України, відповідачем було отримано від ОСОБА_1 пояснювальну записку датовану 23.05.2017, де було зазначено місце перебування позивача з 28.04.2017 по 18.05.2017. Відповідачем не погоджувалося звільнення зовнішнього сумісника ОСОБА_1 з первинною профспілковою організацією, оскільки останній не є членом профспілкової організації Чуднівської ЦРЛ. 18.05.2017 позивачу не було вручено наказ про звільнення, оскільки він відмовився отримувати вказаний наказ, про що було складено відповідний акт. Відповідач зазначив, що звільнення відбулося по причині втрати довіри до ОСОБА_1 і є правомірним. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позову в повному обсязі та підтримала доводи, які були викладені в запереченні на позовну заяву.

Свідок ОСОБА_5 суду пояснила, що вона працює медсестрою в Чуднівському міжрайонному відділенні СМЕ. В останній місяць роботи ОСОБА_1 прийшла бухгалтер Чуднівської ЦРЛ ОСОБА_6 та повідомила його про те, що була невірно нарахована заробітна плата і потрібно щоб він повернув кошти. Бухгалтер не пояснювала за що звільнили ОСОБА_1 Пізніше бухгалтер приходила ще раз і повідомила, що помилково нараховані гроші вони зняли. Їй відомо, що позивача було звільнено у зв’язку з перебуванням на курсах.

Свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що вона працює бухгалтером в Чуднівській ЦРЛ з 2003 року. В травні 2017 року їй було передано наказ про звільнення ОСОБА_1 за прогули і нею було проведено розрахунок за невикористану частину відпустки даного працівника. Точної дати надходження до неї наказу вона не пам’ятає, але заробітна плата працівникам виплачується до 6-го числа наступного місяця за другу половину відпрацьованого попереднього місяця і до 21-го числа виплачується аванс за першу половину місяця. В червні 2017 року ОСОБА_1 було нараховано приблизно п’ятсот гривень в рахунок компенсації за невикористану відпустку. Вона не пам’ятає чи приходила до ОСОБА_1 з проханням повернути помилково нараховані кошти. Якщо працівник отримує помилково нараховані кошти, то він самостійно повинен повернути їх в касу Чуднівської ЦРЛ, ніхто крім даного працівника не може зняти помилково нараховані кошти.

Заслухавши позивача, представника позивача, представника відповідача, дослідивши здобуті докази, суд встановлює наступні фактичні обставини спору та зміст спірних правовідносин.

Право громадян на працю забезпечується державою, а трудовий договір може бути розірваний лише з підстав і в порядку, передбаченому трудовим законодавством (ст. ст. 2, 36, 40, 41 КЗпП України).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Відповідно до ст. 9 Конвенції Міжнародної організації праці № 158 про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року, яка ратифікована Верховною Радою України 04 лютого 1994 року, тягар доведення наявності законної підстави для звільнення, як це визначено в ст. 4 цієї Конвенції, лежить на роботодавцю.

Пунктом 22 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" № 9 від 06 листопада 1992 року, у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з’ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст. 40, п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені ст. ст. 147 (1), 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалося вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Відповідно до ст. 147 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення.

Відповідно до ст. 149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Перевіряючи наявність правових підстав для застосування дисциплінарного стягнення, правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, судом встановлено наступне.

Позивач ОСОБА_1 з 15 серпня 1995 року працює на посаді завідуючого Чуднівським міжрайонним відділенням судово-медичних експертиз Житомирської області (а.с. 8-9).

Також, позивач ОСОБА_1 працював, як зовнішній сумісник на посаді лікаря-патологоанатома в КУ «Чуднівська центральна районна лікарня» і звільнений 18 травня 2017 року у зв’язку з прогулом без поважних причин з виплатою компенсації за 8 робочих днів, що стверджується копією наявного в матеріалах справи наказу головного лікаря Чуднівської центральної районної лікарні ОСОБА_4 за № 52 від 18 травня 2017 року (а.с. 12, 36).

Згідно копії витягу з наказу начальника Житомирського бюро судово-медичної експертизи «Про проходження курсів» за № 30 від 13 квітня 2017 року, завідуючого Чуднівським міжрайонним відділенням судово-медичних експертиз Житомирської області ОСОБА_1 було відряджено в м. Київ НМАПО ім. П.Л. Шупика для проходження заочно-очного циклу ТУ «Судово-медична експертиза транспортної травми» з елементами дистанційного навчання (заочна частина з 13 квітня по 27 квітня 2017 року, очна частина з 28 квітня по 18 травня 2017 року) (а.с. 11).

З 28 квітня 2017 року по 18 травня 2017 року позивач був відсутній на роботі в КУ «Чуднівська центральна районна лікарня», що визнається сторонами та підтверджується актом по Чуднівській центральній районній лікарні від 18 травня 2017 року (а.с. 35).

23 травня 2017 року позивачем надано головному лікарю Чуднівської центральної районної лікарні пояснення, відповідно до яких з 28 квітня 2017 року по 18 травня 2017 року позивач знаходився на тематичних курсах в НМАПО ім. П.Л. Шупика. За вказаний час заробітна плата Чуднівською лікарнею йому не нараховувалась (а.с. 40).

З аналізу вище зазначеного вбачається, що при застосуванні до позивача ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення, відповідачем в порушення вимог ст. 149 КЗпП України, до застосування такого стягнення не було зажадано письмових пояснень від позивача, чим було порушено порядок застосування дисциплінарного стягнення. Такі пояснення позивачем були надані вже після звільнення, а саме 23 травня 2017 року.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про скасування наказу головного лікаря Чуднівської центральної районної лікарні за № 52 від 18 травня 2017 року та поновлення позивача на посаді лікаря-патологоанатома за сумісництвом є обґрунтованими та доведеними, тому підлягають задоволенню.

Щодо звільнення позивача з посади без згоди первинної профспілкової організації суд зазначає наступне.

Відповідачем було надано копію довідки первинної профспілкової організації Чуднівської ЦРЛ за № 1 від 28.09.2017, відповідно до якої позивач ОСОБА_1 з березня 2015 року по час видачі довідки не був членом первинної профспілкової організації Чуднівської ЦРЛ та членських внесків не сплачував (а.с. 42).

Також, позивачем було надано лист-відповідь від 11.10.2017 на адвокатський запит, з якої вбачається, що КУ «Чуднівська центральна районна лікарня» не зверталася до первинної профспілкової організації Житомирського обласного бюро судово-медичних експертиз про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 з посади лікаря-патологоанатома (за сумісництвом) КУ «Чуднівська центральна районна лікарня» (а.с. 66). Однак, будь-яких підтверджуючих даних того, що ОСОБА_1 дійсно являється членом профспілкової організації Житомирського обласного бюро судово-медичних експертиз, суду надано не було.

Згідно ст. 1 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», первинна організація профспілки - добровільне об'єднання членів профспілки, які, як правило, працюють на одному підприємстві, в установі, організації незалежно від форми власності і виду господарювання або у фізичної особи, яка використовує найману працю, або забезпечують себе роботою самостійно, або навчаються в одному навчальному закладі.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», членами профспілок можуть бути особи, які працюють на підприємстві, в установі або організації незалежно від форм власності і видів господарювання, у фізичної особи, яка використовує найману працю, особи, які забезпечують себе роботою самостійно, особи, які навчаються в навчальному закладі.

З положень ст. 43-1 ЦПК України вбачається, що розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у випадку звільнення працівника, який не є членом первинної профспілкової організації, що діє на підприємстві, в установі, організації.

Аналізуючи вище викладене, суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_1 не був членом первинної профспілкової організації, що діє в КУ «Чуднівська центральна районна лікарня», а тому при його звільненні відповідна згода первинної профспілкової організації не була необхідною умовою.

Щодо вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд приходить до наступного.

За правилами ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до приписів ст. 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМ України від 8 лютого 1995 року № 100.

Згідно п. 5 розділу ІV вказаного Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз. 2 п. 8 Порядку).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абз. 3 п. 8 Порядку).

Відповідно до індивідуального графіку роботи, затвердженого головним лікарем Чуднівської ЦРЛ від 02.01.2017, ОСОБА_1 працював за сумісництвом з понеділка до суботи включно, а отже мав шестиденний робочий тиждень.

Із довідки про доходи ОСОБА_1 вбачається, що йому як лікарю-патологоанатому в березні 2017 року нараховано заробітну плату у розмірі 2535,52 грн., в квітні 2017 року 2535,52 грн. (а.с. 13). Кількість робочих днів з врахуванням шестиденного робочого тижня у березні - 27, у квітні 25.

Таким чином, розмір середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 на посаді лікаря-патологоанатома складає: (2535,52 грн. + 2535,52 грн.) : (27 д. + 25 д.) = 97,52 грн.

Кількість днів вимушеного прогулу з дня звільнення – 18.05.2017 р. по день поновлення на роботі – 26.07.2018 р. становить 360 днів.

З врахуванням викладеного, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 35107 грн. 20 коп. із розрахунку 360 дні х 97,52 грн.

Відповідно до п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 430 ЦПК України рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах сплати суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України, з відповідача в користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 640 грн.

Керуючись ст. ст. 7, 10, 12, 76, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, адреса: Житомирська обл., Чуднівський р-н, с. Вільшанка, вул. Небесної Сотні, 6) до Комунальної установи «Чуднівська центральна районна лікарня» (ЄДРПОУ 01991961, адреса: Житомирська обл., м. Чуднів, вул. Житомирська, 15) про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу – задовольнити повністю.

Скасувати наказ головного лікаря Комунальної установи «Чуднівська центральна районна лікарня» від 18.05.2017 № 52 про звільнення ОСОБА_1 як зовнішнього сумісника з посади лікаря-патологоанатома з 18.05.2017 по п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогули без поважних причин.

Поновити ОСОБА_1 на роботі в Комунальній установі «Чуднівська центральна районна лікарня» на посаді лікаря-патологоанатома за сумісництвом.

Стягнути з Комунальної установи «Чуднівська центральна районна лікарня» (ЄДРПОУ 01991961, адреса: Житомирська обл., м. Чуднів, вул. Житомирська, 15) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, адреса: Житомирська обл., Чуднівський р-н, с. Вільшанка, вул. Небесної Сотні, 6) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 18 травня 2017 року по 26 липня 2018 року в розмірі 35107 грн. 20 коп. (тридцять п’ять тисяч сто сім гривень двадцять копійок).

Стягнути з Комунальної установи «Чуднівська центральна районна лікарня» (ЄДРПОУ 01991961, адреса: Житомирська обл., м. Чуднів, вул. Житомирська, 15) на користь держави судовий збір у розмірі 640 грн.

Рішення суду в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 та стягнення з Комунальної установи «Чуднівська центральна районна лікарня» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за один місяць – допустити до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Житомирської області шляхом подання апеляційної скарги через Чуднівський районний суд Житомирської області протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Суддя: О.В. Мандро