Постанова

Іменем України

18 липня 2018 року

м. Київ

справа № 212/4229/16-ц

провадження № 61-12944св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі судді Борис О. Н. від 19 вересня 2017 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області у складі колегії суддів: Зубакової В. П., Барилиської А. П., Бондар Я. М. від 28 листопада 2017 року

В С Т А Н О В И В :

У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (далі - ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат») про захист порушених трудових прав, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Позовна заява мотивована тим, що він працював на підприємстві ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» на посаді прохідника, починаючи з 05 квітня 2013 року.

14 квітня 2016 року на підставі наказу № 323-к «Про звільнення робітника проходки шахти «Тернівська» ШБУ» його було звільнено з займаної посади за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України, за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Не погоджуючись з цим наказом, він вжив заходів щодо його оскарження, подавши відповідну письмову заяву для створення комісії з трудових спорів. Проте йому було відмовлено адміністрацією, у зв'язку з цим він вимушений звернутися до суду.

Уточнивши та доповнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд поновити пропущений строк звернення до суду для захисту порушених трудових прав, скасувати наказ «Про звільнення робітника проходки шахти «Тернівська» ШБУ» від 14 квітня 2016 року № 323-к, поновити його на роботі на посаді прохідника шахти «Тернівська» ШБУ» ПАТ «Кривбасзалізрудком», стягнути з відповідача на його користь середню заробітну плату за весь час вимушеного прогулу в розмірі 449 грн 44 коп. за кожен робочий день, починаючи з 15 квітня 2016 року до прийняття судом рішення та стягнути 5 тис. грн на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 19 вересня 2017 року позов ОСОБА_1, описку в якому виправлено ухвалою того ж суду від 21 вересня 2017 року, задоволено частково.

Поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовом.

Скасовано наказ «Про звільнення робітника проходки шахти «Тернівська» ШБУ» від 14 квітня 2016 року № 323-к ОСОБА_1 за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього правилами внутрішнього трудового порядку.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді прохідника дільниці № 2 проходки шахти «Тернівська» ШБУ» ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат».

Стягнуто з ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 69 тис. 605 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 15 квітня 2016 року по 19 вересня 2017 року.

Стягнуто з ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 500 грн на відшкодувння моральної шкоди.

Допущено рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі до негайного виконання.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив із поважності причин пропуску ним строку звернення до суду з позовом і незаконності його звільнення, оскільки дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення за систематичне порушення трудової дисципліни, згідно з наказом від 14 квітня 2016 року, застосовано до ОСОБА_1 не за наступний після останньої догани дисциплінарний поступок, а за сукупністю порушень трудової дисципліни, тобто за одне і теж порушення двічі застосовано дисциплінарне стягнення: спочатку догана, а потім звільнення.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 листопада 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Апеляційну скаргу ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» задоволено.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 19 вересня 2017 року скасовано й ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що хоча позовні вимоги ОСОБА_1 є доведеними, але він звернувся до суду після спливу строку для звернення до суду, встановленого у трудовому законодавстві, а поважних причин пропуску такого строку не навів.

У касаційній скарзі, поданій у лютому 2018 року, ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неправильно застосував положення статті 237-1 КЗпП України та ухвалив рішення за відсутності розрахунку обчислення матеріальної шкоди. Крім того, судом першої інстанції було порушено його процесуальне право на ознайомлення з матеріалами справи, а судом апеляційної інстанції не розглянуто його клопотання про відкладення розгляду справи, тому він не був присутній під час ухвалення рішення суду, яке він не отримав по пошті.

У квітні 2018 року ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило, що ОСОБА_1 було повідомлено належним чином про дату, час та місце розгляду справи апеляційним судом. До того ж, він був присутній у суді в цей час. Районний суд указав у рішенні розрахунок обчислення матеріальної шкоди. Крім того, у матеріалах справи відсутні заяви ОСОБА_1 про ознайомлення з матеріалами справи від 24 липня 2017 року.

При цьому ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» ужив усіх необхідних заходів для виконання рішення суду першої інстанції, але ОСОБА_1 затримував його виконання. У зв'язку з викладеним ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення апеляційної інстанцій - без змін.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

21 лютого 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Відповідно до частини третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Суди встановили, що відповідно до акту ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» від 21 березня 2016 року «Про відсторонення від роботи прохідника дільниці №1 проходки ш. ім. Леніна ОСОБА_1» прохідник дільниці № 1 проходки шахти ім. Леніна ШБУ ОСОБА_1 був недопущений до виконання робіт та піднятий на поверхню наступною кліттю з причини його запізнення та відсутності у нього головного світильника та саморятівника ШСМ-3.

На підставі наказу ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» «Про проведення навчання з питань охорони праці прохіднику дільниці № 1 проходки ш. ім. Леніна ШБУ ОСОБА_1» від 01 квітня 2016 року № 673 ОСОБА_1було направлено на навчання з питань охорони праці та перевірку знань протягом 10 робочих днів, після позапланового інструктажу.

Згідно з наказом ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності робітника ШБУ ПАТ «Кривбасзалізрудком» від 01 квітня 2016 року № 674 на підставі акту від 21 березня 2016 року прохіднику дільниці № 1 проходки шахти ім. Леніна ШБУ ОСОБА_1 за фактом виявленого порушення було оголошено догану за порушення пунктів 2.1.1.-2.1.4. Правил внутрішнього трудового розпорядку ПАТ «Кривбасзалізрудком» на 2011-2012 роки.

Відповідно донаказу ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» «Про звільнення робітника проходки шахти «Тернівська «ШБУ» від 14 квітня 2016 року № 323-к за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України у зв'язку з систематичним невиконанням без поважних причин обов'язків, покладених на нього правилами внутрішнього трудового розпорядку, підставою для звільнення ОСОБА_1був його спуск в шахту без головного світильника та саморятівника ШСМ-3, згідно з актом від 21березня 2016 року.

14 квітня 2016 року ОСОБА_1 був ознайомлений із наказом про звільнення, отримав його копію та трудову книжку, що підтверджується його підписом у листі ознайомлення з наказом і в «Книзі обліку руху трудових книжок і вкладишів до них».

20 травня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до прокурора Жовтневого району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області й предметом його звернення було порушення ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» Закону України «Про звернення громадян» щодо невидачі йому копій документів, про отримання яких він звернувся до підприємства 05 травня 2016 року.

05 липня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» за захистом трудових прав, оскаржуючи вказаний наказ про звільнення від 14 квітня 2016 року та вимагаючи створення комісії з розгляду трудових спорів для розгляду цього питання.

21 липня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою про захист порушеного трудового права та просив суд поновити пропущений строк звернення до суду за захистом, посилаючись на звернення з приводу порушення його трудових прав до прокурора Жовтневого району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області та комісії з вирішення трудових спорів підприємства, як на поважність причин пропуску такого строку.

Згідно з довідкою ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» від 07 листопада 2016 року середньомісячна зарплата ОСОБА_1 становила 8 тис. 454 грн 86 коп., тобто 393 грн 25 коп. на день. Таким чином, заробітна плата, що підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 за період з 15 квітня 2016 року (день звільнення) по 19 липня 2017 року (день постановлення рішення суду) складає 69 тис. 605 грн.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовийдоговір може бути розірвано в разі систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо раніше до нього застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення.

Частиною другою статті 147 КЗпП України встановлено, що за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. Заходами дисциплінарного стягнення є догана і звільнення (частина перша статті 147 КЗпП України).

Згідно з пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 року № 9 за передбаченими пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок, вчинений після застосування до нього дисциплінарного стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках ураховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або не зняті достроково (стаття 151 КЗпП України), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни відповідно до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення не минуло одного року.

Отже, законодавством передбачено, що підставою звільнення може бути лише безпосереднє порушення трудової дисципліни чи невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, за наявності застосованого й не втратившого юридичної сили за давністю або не знятого заходу дисциплінарного чи громадського стягнення, а не фактична наявність сукупності застосованих заходів дисциплінарного стягнення.

Оскільки дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення за систематичне порушення трудової дисципліни згідно з наказом від 14 квітня 2016 року № 323-к застосовано до ОСОБА_1 не за наступний після останньої догани дисциплінарний поступок, а за сукупністю порушень трудової дисципліни, то ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» за одне і теж порушення двічі застосував дисциплінарне стягнення (спочатку догану, а потім звільнення), що суперечить вимогам частини другоїстатті 147 КЗпП України й не може бути підставою для застосування пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України. Таким чином, позов ОСОБА_1 у цій частині є доведеним.

При цьому відповідно до частини першої статті 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Встановлені статтями 228, 223 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк.

Така правова позиція Верховного Суду України викладена в постанові від 06 квітня 2016 року у справі № 6-409цс16.

Відповідно до статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Поважність причин пропуску строку - це обставини, які свідчать про те, що працівник не ставився зневажливо до питання про захист своїх трудових прав.

Поважними причинами пропущення строку звернення до суду за вирішенням трудового спору визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами щодо неможливості такого звернення.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, вважаючи, що ОСОБА_1 не довів поважність причин пропуску строку для звернення до суду з відповідним позовом, встановленого в статті 233 КЗпП України, не звернув увагу на те, що він, уважаючи свою трудові права порушеними, вжив заходів щодо їх захисту в позасудовому порядку. Після вичерпання таких позасудових способів захисту права ОСОБА_1 звернувся до суду.

Натомість суд першої інстанції, додержуючись норм матеріального та процесуального права, зробив обґрунтований висновок про наявність поважних підстав для пропуску ОСОБА_1 строку для звернення до суду з цим позовом, адже він пропустив указаний строк у зв'язку із зверненням із заявами до прокуратури, комісії з вирішення трудових спорів ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат», але не зміг вирішити спірне питання та, вичерпавши всі позасудові можливості захисту трудових прав, звернувся до суду.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції ухвалив рішення за відсутності розрахунку обчислення матеріальної шкоди, спростовуються матеріалами справи.

Суд першої інстанції встановив всі обставини справи, надав їм належну правову оцінку та ухвалив законне рішення.

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 листопада 2017 рокускасувати, рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 вересня 2017 року залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Б. І. Гулько

Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта