12.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

13 липня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 812/749/18

Луганський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Чиркіна С.М.,

за участю

секретаря судового засідання Якимчук В.В.,

та

представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1,

ОСОБА_2,

від І-го відповідача - Кулеби О.М.,

Кондаурова Я.В.,

від ІІ-го відповідача - Придатка С.В.,

від третьої особи

Міністерство внутрішніх

справ України - не прибув,

від третьої особи

Луганська обласна

військово-цивільна адміністрація - не прибув,

від третьої особи начальника

ГУ ДСНС України у Луганській області - не прибув,

Пшик Михайла Володимировича

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 812/749/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Луганській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерство внутрішніх справ України, Луганська обласна військово-цивільна адміністрація, тимчасово виконуючий обов'язки начальника Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області Пшик Михайло Володимирович, про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

23 березня 2018 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1.) до Державної служби України з надзвичайних ситуацій (далі - І-ий Відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ від 24.01.2018 № 32 (по особовому складу цивільного захисту) «Про звільнення ОСОБА_1.», поновити на посаді начальника Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області;

- стягнути з відповідача середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу з 24.01.2018 по дату поновлення на роботі.

Ухвалою суду від 27.03.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерство внутрішніх справ України, Луганську обласну військово-цивільну адміністрацію, визначено, що справа розглядатиметься за правилами загального позовного провадження (т.1 а.с. 1-3).

29.03.2018 ухвалою суду в порядку письмового провадження було виправлено описку, допущену за текстом ухвали суду від 27.03.2018 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі № 812/749/18 (т.1 а.с. 35).

В обґрунтуванням позовних вимог позивач зазначив, що наказом від 24.01.2018 № 32, виданим на підставі наказу ДСНС України (І-го Відповідача) від 02.08.2017 № 410 «Про здійснення організаційно-штатних заходів в апараті Головного управління ДСНС України у Луганській області», попередження про наступне вивільнення ОСОБА_1 від 21.11.2017, погодженим Міністром внутрішніх справ України Аваковим А.Б. та головою Луганської обласної державної адміністрації Гарбузом Ю.Г., Позивача звільнено з посади начальника Головного управління ДСНС України у Луганській області. Зазначений наказ вважає незаконним, таким, що суперечить вимогам чинного законодавства України, прийнятий з порушення норм матеріального права, та підлягає скасуванню з наступних підстав.

Стверджував, що 21.11.2017, під час ознайомлення з попередженням про наступне вивільнення із займаної посади за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, перебував на лікарняному, його фізичний та психологічний стан здоров'я не дозволяли в повній мірі усвідомлювати значення своїх дій, про що повідомляв уповноважених осіб І-го Відповідача. Не знав та не усвідомлював в повній мірі значення документу, який підписував. Вважає, що посадова особа відповідача приховала від нього суть документу, з яким було ознайомлено. Зазначає, що по суті навіть не зрозумів, що саме підписав. Вважає, що Відповідач скористався його безпорадним станом і в період тимчасової непрацездатності отримав від нього підпис про попередження про наступне вивільнення.

Наказ від 02.08.2017 № 410, на підставі якого відбулось подальше звільнення, І-ий Відповідачем до нього не доводився. Копію наказу було отримано Позивачем тільки 22.03.2018, з якої дізнався, що посада яку він займав не підлягала скороченню та існує на сьогодні.

Вважає, що І-ий Відповідач порушив вимоги законодавства про працю, звільнив Позивача незаконно у період тимчасової непрацездатності, не вказав реальну підставу звільнення, не здійснив у день звільнення розрахунок не видав копію наказу та трудову книжку, не врахував переважне право на залишення на роботі, не вжив заходів по працевлаштуванню Позивача.

І-ий Відповідач адміністративний позов не визнав, про що подав відзив (т.1 а.с. 44-55, а.с. 85-96), в якому вважає необґрунтованими доводи Позивача.

Зазначив, що викликає сумнів перебування Позивача на лікарняному з 20.11.2017, виходячи зі змісту листка непрацездатності серії НОМЕР_2, виданого Комунальною установою «Луганська обласна клінічна лікарня» (м. Сєвєродонецьк Луганської області), у якому визначено «стаціонарний» режим лікування у період з 20.11.2017 по 24.11.2017 та відсутні відмітки про порушення стаціонарного режиму лікування. У той же час Позивач у зазначений період виконував свої посадові обов'язки та перебував у службовому відрядженні у м. Києві в ДСНС, що підтверджується розпорядчими документами.

Зокрема, 20.11.2017 Позивач підписав наказ ГУ ДСНС України у Луганській області від 20.11.2017 № 401 «Про службове відрядження», на підставі якого здійснив відрядження до м. Києва у період з 20.11.2017 по 24.11.2017.

Позивачем було подано доповідну записку до голови ДСНС України, в якій зазначено, що з 22.11.2017 він, знаходиться на лікарняному, у той же час, під час вказаного періоду лікування Позивач цілком свідомо та належним чином виконував свої посадові обов'язки, підписував фінансово-господарські, кадрові, організаційні документи, організовував роботу підрозділів та взаємодію з ДСНС, Луганською ОДА тощо.

Щодо існування на сьогодні посади начальника Головного управління ДСНС України в Луганській області І-ий Відповідач зазначає, що відповідно до Положення про Головне управління ДСНС України у Луганській області, затвердженого наказом ДСНС України від 04.02.2013 № 3 (із змінами), ГУ ДСНС у Луганській області є територіальним органом ДСНС України. Головне управління підпорядковується ДСНС України.

Зазначив, що наказом ДСНС № 410 внесено зміни до штату Головного управління ДСНС України у Луганській області, а саме: вилучено посаду начальника Головного управління, що підлягає комплектуванню працівником та включено посаду начальника Головного управління, що заміщується атестованою особою зі спеціальним званням генерал-майор служби цивільного захисту. Позивач був попереджений про наступне вивільнення, прийняттю наказу ДСНС від 24.01.2018 № 32 передувало отримання погодження звільнення Позивача із посади начальника ГУ ДСНС України у Луганській області від Міністра внутрішніх справ України Авакова А.Б. та Голови Луганської обласної державної адміністрації керівника обласної військово-цивільної адміністрації Гарбуза Ю.Г.

Із посиланням на вимоги Положення про проходження служби стверджував, що Позивач немає статусу особи начальницького складу служби цивільного захисту, досяг граничного віку перебування на службі, а відтак він не може претендувати на заміщення посади начальника Головного управління.

Зазначає, що розрахунок та відповідні виплати Позивачу у зв'язку із його звільненням було здійснено ГУ ДСНС України у Луганській області відповідно до наказу від 25.01.2018 № 25 «Про проведення розрахунку з ОСОБА_1».

Вважає, що вимоги Позивача не ґрунтуються на актах чинного законодавства, є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

На підставі зазначеного І-ий Відповідач вважає, що наказ ДСНС від 24.01.2018 № 32 було видано з дотриманням вимог КЗпП України та Закону України «Про центральні органи виконавчої влади».

23 квітня 2018 року від третьої особи - Луганської обласної військово-цивільної адміністрації, до суду надійшли пояснення (т.1 а.с. 221-223), в яких зазначено, що остання не наділена повноваженнями, що погодження питання звільнення Позивача з посади. В порядку визначеному статтею 31 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» не порушувалось питання щодо відповідності займаній посаді ОСОБА_1, претензій до нього за час роботи не має (т.1 а.с. 221-223).

25.04.2018 засобами електронного зв'язку від І-го Відповідача до суду надійшли доповнення до відзиву (т.2 а.с. 1-53).

25.04.2018 від І-го Відповідача до суду надійшли доповнення до відзиву на паперових носіях (т.2 а.с. 76-115 з додатками). У якому І-ий Відповідач акцентував увагу на його повноваженнях та процедурі внесення змін до штатного розпису, деталізував зміни до штатного розпису за період з 2014 року до 2018 року.

Додатково зазначив, що наказ № 410 було доведено до відома Позивача безпосередньо в ДСНС 21 листопада 2017 року при попередженні його про можливе наступне вивільнення.

Підпису від Позивача на наказі № 410 ДСНС не вимагала у зв'язку з відсутністю на це правових підстав. З приводу отримання копії наказу № 410 Позивач до ДСНС не звертався.

Окрім того факт ознайомлення з зазначеним наказом підтверджується поясненнями працівників ДСНС, які були присутні при попередженні Позивача про наступне звільнення (додаються).

Надав критичну оцінку психологічному стану Позивача під час ознайомлення із попередженням про звільнення та наказом № 410.

Стверджував, що як на час попередження про можливе наступне вивільнення, так і на сьогодні у І-го Відповідача відсутні будь-які підстави вважати Позивача, таким, що є недієздатним.

Щодо особливостей умов проходження служби І-ий Відповідач зазначив, що Порядок проходження громадянами України служби цивільного захисту визначається цим Кодексом та положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, що затверджується Кабінетом Міністрів України. У зв'язку зі здійсненням організаційно-штатних заходів відповідно до наказу ДСНС від 02.08.2017 року № 410 «Про здійснення організаційно-штатних заходів в апараті Головного управління ДСНС України у Луганській області» внесено зміни до штату Головного управління ДСНС України у Луганській області, а саме, вилучено посаду начальника Головного управління, що підлягає комплектуванню працівником, та включено посаду начальника Головного управління, що заміщується атестованою особою зі спеціальним званням генерал-майор служби цивільного захисту.

З посиланням на вимоги підпункту Положення зазначив, що в даному випадку не передбачено заміщення атестованої посади цивільною особою.

Щодо правового статусу працівника та особи рядового і начальницького складу 1-й Відповідач зазначив, що проходження служби цивільного захисту суттєво різниться від роботи вільнонайманого працівника, а норми Кодексу законів про працю не поширюються на осіб рядового та начальницького складу служби цивільного захисту.

Як на підтвердження своєї позиції послався на лист Верховного Суду України від 23.03.1998 року № 1-4/83, яким було надано роз'яснення щодо неможливості застосування норм Кодексу законів про працю для врегулювання питань проходження служби рядовим і начальницьким складом внутрішньої служби в органах Міністерства внутрішніх справ, оскільки вони проходять службу і їх правовий, соціальний статус регулюється відповідними законами.

Крім цього, послався на абзац 2 пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» у якому зазначено, що передбачені законодавством про працю норми її оплати і порядок вирішення спорів про останню не поширюються на військовослужбовців та прирівняних до них осіб (рядовий і начальницький склад органів внутрішніх справ тощо).

Стверджував, що аналогічна правова позиція неодноразово була викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України, зокрема, від 15 вересня 2015 року (справа № К/9991/20127/11), від 19 травня 2010 року (справа № К-12272/07), від 21 лютого 2013 року (справа № К-2406/10).

Із посиланням на вимоги Положення про проходження служби цивільного захисту зазначив, що на службу цивільного захисту із зарахуванням до кадрів ДСНС приймаються особи на конкурсній та контрактній основі громадяни, оскільки Позивач був вільнонайманою особою на нього зазначене Положення не розповсюджується. Враховуючи вищезазначене, а особливо вік Позивача, ДСНС не могла запропонувати йому саме цю посаду, а тому пропонувала інші наявні вакантні посади.

Окрім того наголосив, що порядок оплати праці працівникам та виплата грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту регулюється різними нормативно-правовими актами, складається з різних складових та виплачується у різні періоди місяця.

Щодо погодження звільнення Позивача з профспілками послався на вимоги ст. 43-1 КЗпП України, яка не передбачає погодження керівника з профспілкою. зазначив,

У той же час ДСНС листом від 19.04.2018 № 28-5545/282 повідомила профспілковий комітет Об'єднаної профспілкової організації Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Головного управління ДСНС України у Луганській області відповідно до пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.

Ухвалою суду від 25.04.2018 за клопотанням Державної служби України як другого Відповідача залучено Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області (93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Б. Ліщини, буд. 29) (далі - ІІ-ий Відповідач) (т.2 а.с. 124).

Ухвалою суду від 25.04.2018 як третю особу на боці Відповідачів залучено виконуючого обов'язку начальника Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області Пшика Михайла Володимировича (т.2 а.с. 128).

Ухвалою суду від 25.04.2018 відмовлено у задоволені клопотання Державної служби України з надзвичайних ситуацій про залишення первісного позову ОСОБА_1 без розгляду, та задоволено клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до суду з позовом до Державної служби України з надзвичайних ситуацій про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу, визнано поважними причини пропуску строку звернення (т.2 а.с. 134-135).

12 травня 2018 року від Позивача до суду надійшла заява про збільшення позовних вимог (т.2 а.с. 186-188), в якій Позивач додатково просить визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 02.08.2017 № 410 «Про здійснення організаційно-штатних заходів в апараті Головного управління ДСНС України у Луганській області.

Одночасно Позивачем заявлено клопотання про поновлення строку звернення до суду для оскарження наказу від 02.08.2017 № 410.

Ухвалою суду від 22.05.2018 було відмовлено у задоволені клопотань відповідачів про залучення як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Сєвєродонецького міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Луганській області, Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у Луганській області;

- відмовлено у задоволені клопотання представника відповідача Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Луганській області та третьої особи - виконуючого обов'язки начальника Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області Пшика Михайла Володимировича, про оголошення перерви у підготовчому провадженні;

- задоволено клопотання відповідачів та третьої особи - виконуючого обов'язки начальника Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області Пшика Михайла Володимировича, про продовження строку підготовчого провадження на тридцять днів;

- запропоновано Відповідачам та третій особі надати відзив, письмові пояснення щодо позову (з урахуванням збільшених позовних вимог) не пізніше п'яти днів з дня отримання позовної заяви (т.2 а.с. 207-208).

01.06.2018 від І-го Відповідача надійшов відзив на заяву про збільшення позовних вимог, (т.2 а.с. 224-229), у якій зазначено про безпідставність позовних вимог та дотримання відповідачем процедури звільнення Позивача.

12.06.2018 від І-го Відповідача надійшло клопотання про залишення без розгляду уточненого позову у зв'язку із пропуском строку звернення до суду в частині оскарження наказу № 410 (т.2 а.с. 251-252).

12.06.2018 від І-го Відповідача надійшли заява реєстрацій номер 13779, про виключення доказів (т.2 а.с. 249-250), та заява про залучення доказів (т.2 а.с. 253-255).

Ухвалою суду від 13.06.2018 заяву представника ІІ-го Відповідача про відвід судді Чиркіна С.М. від розгляду справи № 812/749/18, в порядку визначеному статтею 31 КАС України було передано для розгляду іншому судді, провадження у справі зупинено (т.2 а.с. 278-279).

Ухвалою суду від 13.06.2018 (суддя Пляшкова К.О.) відмовлено у задоволені клопотання про відвід судді Чиркіну С.М. (т.3 а.с. 1-2).

Ухвалою суду від 15.06.2018, поновлено провадження у справі (т.2 а.с. 23).

Ухвалою суду від 19.06.2018 відмовлено у задоволенні клопотання Позивача про поновлення строку звернення до суду для оскарження наказу від 02.08.2017 № 410 «Про здійснення організаційно-штатних заходів в апараті Головного управління ДСНС України у Луганській області» клопотання І-го Відповідача - Державної служби України з надзвичайних ситуацій про залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 від 21.05.2018 про збільшення позовних вимог у зв'язку з пропуском строку звернення до суду задоволено, заяву ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування наказ Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 02.08.2017 № 410 «Про здійснення організаційно-штатних заходів в апараті Головного управління ДСНС України у Луганській області» залишено без розгляду (т.3 а.с. 57-59).

Ухвалою суду від 19.06.2018 закрито підготовче провадження справу призначено до судового розгляду (т.3 а.с. 59-61).

У судовому засіданні Позивач додатково до обставин, зазначених в позовній заяві пояснив, що його звільнення є фактичною відповіддю на його принципову позицію по деяким спірним питанням проходженням служби. Стверджував, що фактичного скорочення посади не відбулось, повноваження та функціональні обов'язки керівника установи залишились без змін. Об'єктивні обставини для його звільнення відсутні, оскільки він має належну фахову освіту, практичний досвід, відповідне спеціальне звання, незважаючи на вік має відмінне здоров'я, яке не перешкоджає виконання обов'язків. Зазначив, що для відновлення служби з надзвичайних ситуацій, яка була зруйнована в Луганській області в наслідок збройного конфлікту, захоплення частини Луганської області, залишення більшості особового складу на окупованій території, його в 2014 році запросив особисто керівник області Москаль Г.Г. За цей час був відновлений кадровий та матеріально-технічний склад служби в Луганській області, виконувались поставлені завдання, у тому числі з районі збройного конфлікту, на лінії розмежування, рятувались люди, розміновувалась територія. За період виконання обов'язків керівника ГУ ДСНС в Луганській області, не мав жодних зауважень як з боку керівництва ДСНС України, так і з боку керівництва області або інших уповноважених органів. Навпаки неодноразову був відмічений нагородами від уповноважених осіб та органів, має статус учасника бойових дій.

З приводу звернення до лікарів в листопаді 2017 року та подальшому лікування зазначив, що за час напруженої роботи в Луганській області, в якій фактично йде війна та відбуваються бойові дії, не мав можливості дотримуватись належного режиму відпочинку та харчування, що призвело в певний час до загострення хвороби.

Стосовно процедури попередження та подальше звільнення пояснив, що 20.11.2017 вранці прийшов на роботу, можливо і підписував якісь розпорядчі документи, але в зв'язку з тим, що стало зле звернувся до лікарів, було призначено лікування підшлункової залози. В той день орієнтовно о 11-12-й годині йому зателефонував керівник департаменту управління персоналом ОСОБА_11, та не пояснюючи причину зазначив про необхідність приїзду до Києва. Стверджував, що повідомляв ОСОБА_11, про стан здоров'я, але останній наполягав на приїзді, оскільки це в його інтересах прибути до ДСНС України. Про це повідомив лікаря від якого отримав настанови та лікування.

Документально відрядження було оформлено на заступника Висоцького, з яким поїхав разом на службовому автомобілі, оскільки не знав причин виклику до ДСНС України. В період підготовки до відрядження, йому ще телефонував керівник департаменту управління персоналом ОСОБА_11, який зазначив, що необхідно бути в ДСНС в ранці 21.11.2017.

Приблизно о 10-тій годині 21.11.2017 зустрівся з начальником департаменту управління персоналом ОСОБА_11, який пояснив, що посада керівника цивільного буде скорочена та введена посада керівника атестованого працівника без пояснень причин таких змін. Під час бесіди підписав попередження про майбутнє вивільнення та в усній формі була запропонована посада керівника навчального центру в Запоріжській області, яка може бути зайнята за погодженням з очільником відповідної області. Стверджував, що інших вільних посад йому не пропонували, з будь-яким письмовим переліком вільних посад не знайомили, доводив до відома ОСОБА_11, що в даний час хворіє. Від запропонованої посади керівника навчального центру відмовився. В подальшому повернувся до м. Сєвєродонецька, де з 22.11.2017 продовжив лікування, орієнтовно лікувався до середини травня 2018 року.

Орієнтовно 20-21 лютого 2018 року йому зателефонував ОСОБА_11 та повідомив про звільнення. 26.02.2018 звернувся до відділу кадрів ГУ ДСНС у Луганській області, де отримав копію наказу про звільнення, який одразу оскаржив до місцевого суду. На даний час трудова книжка йому не вручена, розрахунок з виплати передбачених коштів зроблений орієнтовно 20-21 березня 2018 року.

Рапорт про лікарняний написав 22.11.2017 із покладанням обов'язків на заступника ОСОБА_12, раніше, 20.11.2017 рапорт не написав бо доповів особисто начальнику департаменту кадрів.

Представник позивача в судовому засіданні зазначила, що І-ий Відповідач протиправно звільнив Позивача під час знаходження на лікарняному за відсутності фактичного скорочення та без зазначення в наказі підстав звільнення.

Представники І-го Відповідача в судовому засіданні зазначили, що звільнення відбулось відповідно до вимог чинного законодавства, із дотриманням встановленої процедури в наслідок проведення організаційно-штатних заходів зі скорочення штатної одиниці. Обставини, зазначені у відзивах на позовні вимоги, підтримали та деталізували, додатково пояснили наступне.

Стверджували, що 20-21 листопада 2017 року Позивач не повідомляв про факт знаходження на лікарняному, не повідомляв про хворобу, самостійно приїхав до ДСНС України де був ознайомлений з майбутнім вивільненням, наказом № 410 та відмовився від запропонованого письмового переліку вільних посад, про що власноручно зробив відповідний запис в листі попереджені. Список вільних посад був складений працівниками департаменту управління персоналом у довільній формі на підставі наявних витребуваних від ГУ ДСНС даних. При цьому діючим законодавством не встановлено обмежень знайомити про подальше звільнення під час хвороби. Стверджували, що встановили розбіжності між поясненнями Позивача та фактичними обставинами щодо часу звернення останнього 20.11.2017 до лікарні, фактичному виконанні в цей день обов'язків, підписання розпорядчих документів, наказів договорів тощо. У зв'язку із встановленими розбіжностями вважають, що стан здоров'я Позивача 21.11.2017 був задовільний, не перешкоджав останньому розуміти та надавати звіт діям та обставинам. Стверджували, що медична документація, зокрема лікарняні листи, викликають обґрунтовані сумніви, у зв'язку з чим звернулись до правоохоронних органів з метою їх перевірки. Виявлені розбіжності ставлять під сумнів і подальші лікарняні Позивача.

Стосовно підстав для звільнення пояснили, що заміна цивільного керівника ГУ ДСНС в Луганській області на атестовану особу у тому числі пов'язана із зміною формату Антитерористичної операції на Операцію об'єднаних сил, що в свою чергу змінює вимоги до керівника установи, порядок призначення, звільнення та функціональні обов'язки. Також послались на суттєву різницю у статусі, зокрема між атестованим та неатестованим керівником. Зокрема послались на різницю в проходженні служби, зміну в організації виробництва, зміни вимог до здоров'я, віку, оплати праці, застосуванні дисциплінарних стягнень, зміна порядку отримання відпустки, виїзду за межи області, застереження від участі в громадських об'єднаннях та політичних партіях тощо.

Стверджували, що про звільнення Позивач був повідомлений телефоном, йому особисто 24.01.2018 зателефонував ОСОБА_11 та повідомив про звільнення. Окрім того на адресу Позивача був направлений відповідний лист про необхідність отримання трудової книжки, але останній відмовився його отримувати.

У встановленому порядку з Позивачем проведений розрахунок. З приводу звільнення підчас знаходження на лікарняному, пояснили, що це відбулось в наслідок відсутності інформації про лікування останнього, та є підставою лише для зміни дати звільнення, про що була зроблена відповідна пропозиція, але Позивач відмовився.

Стверджували, що внесення змін до штату є виключною прерогативою керівника ДСНС України, та є беззаперечною підставою для звільнення Позивача за пунктом 1 статті 40 КЗпП України. У зв'язку із скороченням повинні пропонувати вільні посади лише в установі, у якій працював Позивач - ГУ ДСНС в Луганській області, але враховуючи заслуги останнього йому була запропонована майже аналогічна за статусом посада в Запоріжській області.

Наполягали, що, оскільки Позивач працював як цивільна особа, він не відносився до осіб начальницького складу, на нього не розповсюджувались норми Положення про проходження служби та Кодексу цивільного захисту України, необхідно було застосовувати лише законодавство про працю.

ІІ-й Відповідач позов не визнав, підтримав доводи І-го Відповідача, зазначив, що всі розрахунки при звільнені були проведені, кошти перераховані на особистий рахунок Позивача. Наказ про звільнення надійшов 25.01.2018, наступного дня 26.01.2018 його отримав керівник відділу управління персоналом Бережний. За наказом від 25.01.2018 № 25 по особовому складу здійснено розрахунок по 24.01.2018. В письмовій формі оригінал наказу про звільнення привіз заступник ОСОБА_12 05.02.2018. Кошти були виплачені 13.03.2018 (т.1 а.с. 176- 178 ).

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-74, 77-78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов наступного.

Сторонам були роз'яснені вимоги статей 72-79 КАС України та наслідки їх невиконання.

Сторони просили розглянути справу на підставі наявних доказів зазначили, що інших доказів які мають значення для об'єктивного вирішення справи не має (т. 4 а.с. 171-173).

На виконання вимог частини четвертої статті 9, частин 3, 4 статті 77 КАС України, суд вживав заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин по справі у тому числі щодо виявлення та витребування доказів. На виконання зазначених норм до справи долучались декілька варіантів наказів з однаковим номером, але різних за форматом та редакцією.

При вирішенні статусу Позивача та Відповідачів суд враховує наступне.

І-ий Відповідач зареєстрований як юридична особа - орган державної влади (т.1 а.с. 101).

ІІ-ий Відповідач зареєстрований як юридична особа - органу державної влади (Виписка з реєстру т.2 а.с. 120, т.3 а.с. 85), діє на підставі вищезазначених нормативних актів та Положення про ІІ-го Відповідача (т.1 а.с. 104-124 із змінами т.2 а.с. 260-266)

У період з 26.10.1973 до 25.12.2013 Позивач проходив службу в підрозділах МВС СРСР, МВС, МНС та ДСНС України (т.1 а.с. 79-80, 160).

Згідно із інформацією, наявною у біографічній довідці, наказом МВС України від 30.10.1998 № 581 Позивачу було присвоєно звання полковник внутрішньої служби та за наслідками переатестації наказом МНС України від 08.01.2008 звання полковник служби цивільного захисту. Стаж служби з 1973 року. Зазначено, що з вересня 2014 року Позивач приймав участь у бойових діях - розмінування (т.1 а.с. 26-27).

На вимогу суду були надані більш якісні біографічна довідка та копія трудової книжки (т.4 а.с. 154-157).

Згідно з інформацією, наявною у посвідчені серії УБД від 16.02.2016 № 168501, Позивач має статус учасника бойових дій (т.1 а.с. 33).

На підставі наказу ІІ-го Відповідача від 01.04.2015 № 77св, відповідно до вимог статей 23, 24 КЗпП України, Наказу МНС України від 10.07.2006 ОСОБА_1, прийнято на посаду провідного фахівця відділу соціально-гуманітарної роботи та психологічного забезпечення управління персоналу ГУ ДСНС в Луганській області (т.1 а.с. 17).

Наказом ІІ-го Відповідача від 10.04.2015 № 193 на підставі статті 32 КЗпП України Позивача переведено на роботу на посаду начальника ГУ ДСНС в Луганській області (т.1 а.с. 18). Інформація про перелічені накази у встановленому порядку занесена до трудової книжки Позивача (т.1 а.с. 160).

21.11.2017 відповідно до наказу від 02.08.2017 № 410 Позивач був повідомлений про наступне вивільнення (т.1 а.с 19). У попередженні про наступне вивільнення зазначено «Відповідно до наказу ДСНС України від 02.08.2017 № 410 «Про здійснення організаційно-штатних заходів в апараті Головного управління ДСНС України у Луганській області» посада, яку Ви займаєте підлягає скороченню. Згідно із статтею 49-2 Кодексу законів про працю України попереджаємо Вас про можливе наступне вивільнення із зазначеної посади за пунктом 1 ст.40 КЗпП України через 2 (два) місяці».

Суд критично оцінює твердження Позивача, що 21.11.2017 під час попередження про наступне вивільнення він не міг надавати належну оцінку своїм діям та розуміти суть того, що відбувається з наступних підстав.

Незважаючи на наявність листка непрацездатності НОМЕР_2 (т.1 а.с 22), Позивач подолав на автомобілі відстань майже у тисячу кілометрів від м. Сєвєродонецька до м. Києва, детально переклав суду всі події, які відбувались з ранку 20.11.2017 до моменту його повернення з міста Києва, при цьому зазначив, які події відбувались на роботі, в лікарні, під час поїздки, де з ким та з якого приводу спілкувався.

Лист непрацездатності НОМЕР_2 не містить та не повинен містити інформацію про психологічний стан Позивача.

Допитані як свідки працівники Департаменту управління персоналом ДСНС України ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_14, пояснили, що стан здоров'я Позивача 21.11.2017 під час бесіди про майбутнє звільнення не викликав сумнівів (т.4 а.с. 129-133).

Допитаний як свідок лікар ОСОБА_15, який працює завідувачем обласної клінічної лікарні, пояснив, що дійсно на лікування зі скаргами на панкреатит, в стані середньої важкості, звертався ОСОБА_1 Було призначено лікування із режимом «стаціонар», але останній після купування больових симптомів, послався на якісь обставини, з дозволу лікаря, отримавши призначення, залишив лікарню. При цьому не зазначив, що призначене лікування якимось чином впливає на психічний стан здоров'я. Стосовно залишення Позивачем лікувального закладу пояснив, що на жаль в практиці такі випадки мають місце, але він не має повноважень утримувати пацієнта силоміць в лікарні.

Допитаний як свідок лікар ОСОБА_16 пояснив, що особисто із Позивачем не знайомий, його не лікував, лише у зв'язку з відсутністю в момент видачи лікарняного відповідного лікаря підписав лікарняний, оскільки потрібен був другий підпис і у нього не було сумнівів щодо необхідності підпису.

Позивач зазначив, що у попередженні було відсутнє посилання на ознайомлення його з наказом ДСНС України від 02.08.2017 № 410. Таким чином, він розумів, про що ведеться мова.

Зазначені пояснення свідків та Позивача є беззаперечними доказами належної оцінки останнім обставин, які відбувались під час його попередження про вивільнення.

На підставі наказу І-го Відповідача від 24.01.2018 № 32 Позивача звільнено з посади начальника ГУ ДСНС України в Луганській області відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України 24.01.2018. Як підстава для звільнення зазначений наказ ДСНС України від 02.08.2017 № 410 «Про здійснення організаційно-штатних заходів в апараті Головного управління ДСНС України в Луганській області», попередження про наступне вивільнення, погодження: Міністра внутрішніх справ України Авакова А.Б., голови Луганської обласної державної адміністрації Гарбуза Ю.Г. (т.1 а.с. 21). Зазначений наказ є предметом спору у даній справі, підстави його прийняття та правомірність дій учасників є предметом у тому числі предметом доказування.

При вирішені питання про дотримання процедури звільнення суд виходить з такого.

Пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до частини третьої статті 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не може бути визнано обґрунтованим, якщо в день звільнення працівнику видано лікарняний листок (довідку в установлених законом випадках) про його тимчасову непрацездатність.

У період з 02.01.2018 до 30.01.2018 Позивач перебував на лікарняному (т.1 а.с. 24). Згідно із інформацією, наявною у лікарняних листах, Позивач з 20.11.2017 до 01.03.2017 знаходився на лікуванні (т.1 а.с. 22-25, 82, 83, 84).

Згідно із наказом І-го Відповідача від 27.11.2017 № 376-В вважається, що з 22.11.2017 Позивач перебуває на лікуванні, у зв'язку із чим тимчасове виконання обов'язків начальника ГУ ДСНС України в Луганській області покладено на першого заступника ОСОБА_12 (т.1 а.с. 20).

У зв'язку із відсутністю інформації про скасування наказу від 27.11.2017 № 376-В, суд вважає, що І-ий Відповідач був обізнаний про знаходження Позивача на лікарняному, мав можливість та зобов'язаний був з'ясувати на момент звільнення місцезнаходження та стан Позивача.

Суд критично оцінює твердження І-го Відповідача, про необізнаність перебування Позивача на лікарняному, оскільки законодавством не передбачено будь-яких застережень з цього приводу. При цьому І-м Відповідачем не надано жодного доказу намагання з'ясувати стан Позивача на момент звільнення. Наявність наказу № 376 спростовує зазначене твердження І-го Відповідача.

Згідно із пунктом 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 правила про недопустимість звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності, а також у період перебування у відпустці (частини третя статті 40 КЗпП стосуються як передбачених статтями 40, 41(1) КЗпП, так й інших випадків, коли розірвання трудового договору відповідно до чинного законодавства провадиться з ініціативи власника або уповноваженого ним органу). При цьому маються на увазі щорічні, а також інші відпустки, що надаються працівникам як із збереженням, так і без збереження заробітку.

Порушення вимог частини третьої статті 40 КЗпП України є самостійною підставою для скасування наказу про звільнення.

Згідно з вимогами статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Системний аналіз пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України свідчить, що підставами для звільнення працівника можуть бути зміни в організації виробництва і праці шляхом реорганізації підприємства, установи чи організації або зміни в організації виробництва і праці шляхом скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно із частиною третьою статті 49-2 КЗпП України одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.

У пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» зазначено, що при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з'ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові.

У пункті 19 Постанови № 9 зазначено, що, розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

При цьому Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду трудових спорів із змінами і доповненнями» від 6 листопада 1992 року № 9 визначено, що при вивільненні працівників суди зобов'язані перевірити чи не користувався працівник переважним правом залишення на роботі.

Роботодавець є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявні вакантні посади чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Згідно із правовою позицією Верховного суду зазначеною у справі № 21-2378во09 звільнення на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України можливе лише за умови дотримання роботодавцем порядку вивільнення та забезпечення всіх прав працівника. Не дотримання цього порядку тягне за собою визнання протиправним такого вивільнення та поновлення на роботі працівника із компенсацією неотриманих коштів за час вимушеного прогулу.

Разом із попередженням про звільнення І-ий Відповідач надав незатверджений та непідписаний аркуш із зазначенням вільних посад (т.1 а.с. 166), та стверджував, що саме зазначений перелік посад був наданий Позивачу для ознайомлення про вільні посади, які він має право зайняти при скорочені штату. На підтвердження ознайомлення із списком вільних посад І-ий Відповідач надав акт від 24.01.2018, який не містить посилання на перелік вільних посад (т.1 а.с. 168).

Факт наявності письмового списку під час попередження Позивача про майбутнє звільнення підтвердили в судовому засіданні допитані як свідки 05.07.2018 працівники Департаменту управління персоналом ДСНС України ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_14 (т.4 а.с. 129-133).

Зазначений перелік суд оцінює в контексті вимог статей 72-74, 94 КАС України.

Суд критично оцінює твердження І-го Відповідача, що діючим законодавством не передбачено форма та порядок пропозицій про вільні посади з наступних підстав.

Законодавець поєднав попередження про звільнення та пропозицію про вільні посади, у зв'язку з чим, суд вважає, що вимоги до них повинні бути тотожними.

Згідно із статтею 94 КАС України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Наказом ДСНС України від 08 січня 2014 року № 1 затверджена типова інструкція з діловодства в територіальних органах Державної служби України з надзвичайних ситуацій (далі - Інструкція № 1).

Пунктом 14 Наказу № 1 передбачено, що вимоги до оформлювання визначаються «Уніфікованою системою організаційно-розпорядчої документації…» (далі - ДСТУ 4163-2003).

Згідно із пунктом 4.4. ДСТУ 4163-2003 документи, що їх складають в організації, повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва організації (07), назва виду документа (10) (не зазначають на листах), дата (11), реєстраційний індекс документа (12), заголовок до тексту документа (19), текст документа (21), підпис (23).

Наданий І-м Відповідачем перелік вільних посад ніким не затверджений, не містить підпису особи, як його склала та підпису Позивача про ознайомлення. Позивач заперечував, щодо змісту та наявності переліку. Враховуючи пояснення свідків ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_14, представника І-го Відповідача Кондаурова Я.В., суд погоджується з твердження останнього про наявність певного переліку посад, але приймаючи до уваги невідповідність наданого переліку вимогам, які пред'являються до «документа», відсутність підписів особи, яка його склала та була ознайомлена, суд позбавлений можливості ідентифікувати та визначити, які саме посади пропонувались Позивачу під час попередження про звільнення, та чи була виконана вимога ознайомити з усіма вакантними посадами, на які міг претендувати Позивач.

За таких обставин, незважаючи на наявність пояснень свідків, враховуючи вимоги частини другої статті 77 КАС України, суд дійшов висновку про відсутність в розумінні вимог статей 72-74, 94 КАС України належних та допустимих доказів виконання І-м Відповідачем обов'язку з ознайомлення Позивача з усіма вільними посадами на момент звільнення.

Таким чином, в порушення вимог статті 49-2 Кодексу законів про працю України, не було запропоновано іншу роботу в системі органів МНС України.

У наказі І-го Відповідача від 02.08.2017 № 410 «Про здійснення організаційно-штатних заходів в апараті Головного управління ДСНС України у Луганській області» зазначено: «здійснити організаційно-штатні заходи, у межах визначених кошторисних призначень на оплату праці організаційних структур ГУ ДСНС в Луганській області, а саме: внести зміни до штату № 13/260» Головне управління ДСНС України у Луганській області згідно з додатком (т.1 а.с. 125, 126, 154).

У додатку до наказу № 410 заначено, що начальник Головного управління має спеціальне звання генерал майор служби цивільного захисту (т.1 а.с. 156).

І-м Відповідачем наданий наказ ДСНС України від 09.11.2015 № 551, яким був затверджений штат № 13/260 Головного управління ДСНС України у Луганській області (т.3 а.с 87, далі - наказ № 551). Додаток до наказу № 551 напроти посади начальник головного управління містить запис «генерал - майор служби цивільного захисту» (т.3 а.с. 98).

З метою порівняння І-м Відповідачем наданий наказ від 28.10.2014 № 603 про затвердження штату № 13/94 (т.3 а.с. 163), у якому начальник управління без спеціального звання (т.3 а.с. 172).

Аналіз наказу № 32 свідчить, що І-м Відповідачем зазначено про звільнення Позивача за пунктом 1 статті 40 КЗпП України та як підстави звільнення лише наказ № 410, який в свою чергу не містить інформації про зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

І-й Відповідач стверджує, що підставою для звільнення послугувала зміна в організації виробництва і праці у вигляді скорочення посади начальника ГУ ДСНС в Луганській області як цивільної особи та запровадження посади із граничним званням генерал-майор, що в свою чергу свідчить про підстави звільнення. Таке твердження І-го Відповідача суд оцінює критично, оскільки воно базується на припущеннях та наказ № 410 не містить прямої вказівки про майбутнє звільнення. Обов'язок І-го Відповідача ознайомити Позивача про майбутнє звільнення базується на вимогах частини третьої статті 49-2 КЗпП України, та є обов'язком Відповідача. Належна інформація про майбутнє звільнення має суттєве значення, оскільки у тому числі впливає на право Позивача знати про звільнення та приймати заходи, щодо захисту трудових прав.

Враховуючи відсутність в наказі № 410 інформації про майбутнє звільнення Позивача, не оцінюючи правомірність зазначеного наказу, суд дійшов висновку, що Позивача не був належним чином ознайомлений про підстави майбутнього звільнення.

Приймаючи до уваги вимоги статті 43-1 КЗпП України, суд погоджується з твердженням І-го Відповідача, про відсутність обов'язку у останнього отримувати попередню згоду профспілки на звільнення керівника, але лише за наявності підстав та дотримання процедури.

Стосовно тверджень представників сторін про наявність або відсутність підстав для звільнення Позивача за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, суд зазначає таке.

Статтею 1 Кодексу цивільного захисту України (далі - КЦЗ) передбачено, що кодекс регулює відносини, пов'язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, та визначає повноваження органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, права та обов'язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності.

Указом Президента України від 24.12.2012 № 726 утворена Державна служба України з надзвичайних ситуацій шляхом реорганізації Міністерство надзвичайних ситуацій України та Державної інспекції техногенної безпеки України (т.1 а.с. 101).

На підставі Указу Президента України від 16.01.2013 № 20 Державна служба України з надзвичайних ситуацій є правонаступником Міністерства надзвичайних ситуацій України та Державної інспекції техногенної безпеки України, що реорганізовуються (далі - Указ № 20).

Указом № 20 затверджено Положення про ДСНС України, згідно із яким Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра оборони України (далі - Положення № 20 ).

ДСНС України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сферах цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, профілактики травматизму невиробничого характеру, а також гідрометеорологічної діяльності.

ДСНС України у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства оборони України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра, щорічним посланням Президента України до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України, а також цим Положенням.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 № 1052 затверджено Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій (далі - Положення № 1052).

Згідно із Положенням № 1052 Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності.

На підставі пункту 15 Положення № 1052 ДСНС є юридичною особою публічного права, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в органах Казначейства.

Порядок проходження громадянами України служби цивільного захисту в першу чергу визначається Кодексом України про працю, Кодексом цивільного захисту України Положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2013 № 593 (далі - Положення № 593).

Згідно із записом у додатку до перелічених наказів посада начальника управління віднесена до посад начальницького складу. Зазначене спростовує твердження Відповідачів, що оскільки позивач був прийнятий на посаду як працівник, та не мав спеціального звання він не відноситься до осіб начальницького складу.

Наказом І-го Відповідача від 08.02.2014 № 80 (зі змінами наказу від 21.09.2017 № 507) затверджено Положення про ГУ ДСНС в Луганській області (т.1 а.с. 104-124, далі - Положення № 80).

Згідно із Положенням № 80 ІІ-й Відповідач є територіальним органом Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області, уповноваженим на забезпечення реалізації державної політики у сферах цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб.

Права та обов'язки начальника ГУ ДСНС у Луганській області визначені Положенням про ГУ ДСНС у Луганській області.

Згідно із пунктом 11 Положення № 80 начальник Головного управління здійснює керівництво Головним управлінням, несе персональну відповідальність за організацію та результати його діяльності, організовує та забезпечує виконання Головним управлінням Конституції та законів України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, доручень Прем'єр-міністра України, наказів ДСНС, доручень Голови ДСНС та його заступників, розпоряджень голови Луганської обласної державної адміністрації.

Відповідно до пункту 3 Положення № 1052 до основних завдань ДСНС, у тому числі відноситься реалізація державної політики у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності.

Статтею 101 КЦЗ передбачено, що служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період.

Системний аналіз зазначених норм свідчить, що Позивач, під час перебування на посаді начальника ГУ ДСНС в Луганській області входив до штату служби цивільного захисту та виконував передбачені діючим законодавством обов'язки.

Зазначене має суттєве значення для визначення статусу Позивача на момент звільнення та алгоритму дій І-го Відповідача при прийняті спірного рішення.

Суд критично оцінює твердження І-го Відповідача про внесення змін до статусу та порядку призначення начальника ГУ ДСНС в редакції наказу від 06.06.2018 № 334, оскільки наказ був прийнятий після звільнення Позивача (т.2 а.с. 262 - 266).

При цьому сторонами визнається, що зміни до положення не стосувались функціональних обов'язків, оскільки наказом від 06.06.2018 № 334 змінився лише порядок призначення.

Відповідно до статті 99 Кодексу цивільного захисту України до персоналу (кадрів) органів управління та сил цивільного захисту належать особи рядового і начальницького складу, які проходять службу цивільного захисту за контрактом, державні службовці та інші працівники, з якими укладається трудовий договір.

Відповідно до пункту 57 Положення № 593 посади, на які призначаються особи рядового і начальницького складу, та відповідні їм спеціальні звання служби цивільного захисту визначаються штатом (штатним розписом).

Таким чином, розмежовано поняття посади та відповідного спеціального звання.

Як зазначено в наказі від 10.04.2015 № 193 Позивача прийнято на посаду начальника ГУ ДСНС в Луганській області в порядку, визначеному статтею 32 КЗпП України

Таким чином, на противагу тверджень Відповідачів законодавець передбачив участь працівників без спеціальних звань в управлінні органами ДСНС та перебування на посаді начальника.

Згідно із пунктом 15 відповідного розділу Положення № 20 Голова ДСН у тому числі призначає на посади за погодженням із Міністром та головами відповідних місцевих державних адміністрацій, звільняє з посад за погодженням із Міністром керівників територіальних органів ДСНС України.

Пунктом 2 розділу 5 Положення № 1052 передбачено, що ДСНС, у тому числі здійснює добір кадрів в апарат ДСНС та на керівні посади в її територіальні органи, на підприємства, в установи, організації, що належать до сфери її управління, формує кадровий резерв на відповідні посади, організовує роботу з підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців і працівників апарату ДСНС.

На підставі пункту 11 Положення № 1052 ДСНС очолює Голова, який у тому числі призначає на посаду та звільняє з посади за погодженням з Міністром внутрішніх справ керівників та заступників керівників самостійних структурних підрозділів апарату ДСНС, призначає на посаду та звільняє з посади інших осіб начальницького складу, державних службовців і працівників апарату ДСНС.

Таким чином, до повноважень Голови ДСНС відноситься прийняття рішення про призначення на посаду та звільнення з посади Позивача за погодженням з Міністром внутрішніх справ.

Згідно із підпунктом 29 пункту 11 Положення № 1052 Голова ДСНС затверджує структуру територіальних органів ДСНС за погодженням з Міністром внутрішніх справ, а також їх штатний розпис та кошторис.

Таким чином, питання структури та штатного розпису системи ДСНС відносяться до компетенції Голови, але за умови погодження з Міністром внутрішніх справ.

Зазначена процедура деталізована в пункті 14-му Положення № 1052, згідно із яким гранична чисельність осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, державних службовців і працівників ДСНС затверджується Кабінетом Міністрів України. Структуру апарату ДСНС затверджує її Голова за погодженням з Міністром внутрішніх справ. Штатний розпис та кошторис апарату ДСНС затверджує її Голова за погодженням з Мінфіном.

Порядок здійснення організаційно-штатної роботи в системі ДСНС визначено Інструкцією про організацію та здійснення організаційно-штатної роботи, затвердженою наказом МНС України від 20.06.2006 № 380

Порядок здійснення організаційно-штатної роботи в системі ДСНС визначено Інструкцією про організацію та здійснення організаційно-штатної роботи, затвердженою наказом МНС України від 20.06.2006 № 380 (далі - Інструкція № 380, т.2 а.с. 83-93).

Згідно із твердженнями представника І-го Відповідача та змістом пункту 7.1 Інструкції № 380 зміни до штату вносяться у разі:

- змін в обсягах і джерелах фінансування, службової (виробничої) діяльності, планового наповнення, в нормативній базі, що регламентує організаційно-штатну роботу та схеми посадових окладів, на підставі наказів та переліків змін, введених в дію цими наказами у тому числі шляхом перекреслення ручкою чорного кольору попередніх найменувань підрозділів та посад, граничних спеціальних звань, посадових окладів, цифр, що визначають кількість посад.

У відзиві від 25.04.2018 зазначив, що наказом ДСНС від 28.10.2014 № 603 «Про перевидання штату апарату Головного управління ДСНС України в Луганській області» було перевидано та затверджено новий штат Головного управління ДСНС України в Луганській області за № 13/250 та визначено, що посада начальника Головного управління підлягає комплектуванню атестованою особою (т.2 а.с. 99-104).

Наказом ДСНС України від 30.03.2015 № 174 «Про здійснення організаційно-штатних заходів у підрозділах ДСНС України» було внесено зміни до штату Головного управління та визначено, що посада начальника Головного управління підлягає комплектуванню працівником (т.2 а.с. 105-106).

І-й Відповідач зазначив, що наказом ДСНС від 09.11.2015 № 551 «Про здійснення організаційно-штатних заходів в організаційних структурах Головного управління ДСНС України в Луганській області» було скасовано штат № 13/250 та затверджено новий штат Головного управління ДСНС України в Луганській області за № 13/260. Згідно з інформацією, зазначеною в новому штаті № 13/260 посада начальника Головного управління підлягала комплектуванню працівником (т.2 а.с. 107, 112, т.3 а.с. 87, 98). При цьому в доданому штатному розписі у графі «керівництво» напроти посад начальника ГУ ДСНС наявний запис зроблений ручкою «генерал майор служби цивільного захисту». Під час пояснень в суді представник І-го Відповідача пояснив, що зазначений запис був зроблений у порядку визначеному наказом № 380 після прийняття наказу № 410 (т.1 а.с. 128).

Наказом ДСНС від 02.08.2017 № 410 «Про здійснення організаційно-штатних заходів в апараті Головного управління ДСНС України в Луганській області» внесено зміни до штату Головного управління ДСНС України у Луганській області, вилучено посаду начальника Головного управління, що підлягає комплектуванню працівником та включено посаду начальника Головного управління, що заміщується атестованою особою (т.1 а.с. 125-126).

Сторони визнали, та підтверджено належними та допустимими доказами, що за період з 2013 року неодноразово проводились організаційно штатні заходи зі зміни вимог до посади начальника ГУ ДСНС в Луганській області, при цьому повної ліквідації підприємства, установи, організації не відбувалось.

Одночасно з цим Інструкція № 380 не визначає порядок доведення до осіб наказів про здійснення організаційно-штатних заходів, а лише в загальному встановлює порядок розмноження штатів і передачу їх до організаційних структуру, які на них утримуються (пункт 6.10 Інструкції № 380).

У зв'язку із чим суд дійшов висновку, що з питань дотримання процедури ознайомлення з наказом про звільнення, який у свою чергу впливає на права працівника та підстави звільнення необхідно керуватись вищезазначеними нормами КЗпП України.

Системний аналіз зазначених норм свідчить про наявність у І-го Відповідача повноважень приймати рішення щодо штатної чисельності та структури ГУ ДСНС та за наявності підстав звільняти Позивача самостійно.

Згідно із частинами другою, третьою статті 99 Кодексу цивільного захисту України перелік посад, що підлягають заміщенню особами рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, та перелік посад для їх призначення затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

Перелік посад, що підлягають заміщенню особами вищого начальницького складу служби цивільного захисту, та граничних спеціальних звань за цими посадами затверджується Президентом України.

Частиною п'ятою статті 99 Кодексу цивільного захисту передбачено, що трудові відносини працівників органів управління та сил цивільного захисту регулюються законодавством про працю, державну службу та укладеними трудовими договорами (контрактами).

Відповідно до пунктів 58, 59 Положення № 593 перелік посад, що підлягають заміщенню особами рядового і начальницького складу, та перелік посад для призначення (звільнення) осіб рядового і начальницького складу (далі - номенклатура посад) визначаються ДСНС.

Перелік посад, що підлягають заміщенню особами вищого начальницького складу служби цивільного захисту, та граничних спеціальних звань за цими посадами затверджується Президентом України.

Відповідно до Указу Президента України від 21 березня 2002 року № 277/2002 «Про переліки посад військовослужбовців і працівників правоохоронних органів, що підлягають заміщенню особами вищого офіцерського (начальницького) складу, та граничних військових і спеціальних звань за цими посадами» (в редакції Указу Президента України від 18 серпня 2006 року № 692) посада начальника ГУ ДСНС України в Луганській області підлягала заміщенню особою вищого начальницького складу з граничним спеціальним званням генерал-майор служби цивільного захисту (далі - указ № 227).

У примітці до додатку указу № 227 зазначено, що посади можуть бути в разі необхідності за рішенням Голови Державної служби України з надзвичайних ситуацій заміщені державними службовцями або іншими цивільними особами.

Таким чином, внесення змін до штатного розпису повинно бути мотивованим.

З урахуванням зазначеної примітки до Указу, реалізованої І-м Відповідачем при прийнятті Позивача на посаду начальника ГУ ДСНС в Луганській області, останній як цивільна особа займав посаду начальника ГУ ДСНС в Луганській області та виконував відповідні функції саме начальника.

В супереч твердженням Відповідачів, системний аналіз статті 99 КЦЗ, наказу про прийняття на посаду свідчить, що Позивач займаючи як цивільна особа посаду начальника ГУ ДСНС відносився до осіб служби цивільного захисту на якого у тому числі розповсюджуються права та обов'язки передбачені трудовим законодавством.

Як зазначено, вище ОСОБА_1 звільнено з посади на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України без зазначення у наказі конкретних випадків передбачених зазначеною статтею до яких відносяться зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельне або штату працівників.

На підставі наказу І-го Відповідача від 27.11.2017 № 376-В, у зв'язку із перебуванням Позивача на лікарняному з 22.11.2017, тимчасове виконання обов'язків начальника ГУ ДСНС України в Луганській області покладено на першого заступника ОСОБА_12 (т.1 а.с. 20). Зазначені обов'язки ОСОБА_12 виконував до 17.04.2018. Наказом І-го Відповідача від 17.04.2018 № 162 тимчасове виконання обов'язків за посадою начальника ГУ ДСНС України у Луганській області покладено на полковника служби цивільного захисту Пшика Михайла Володимировича (т.1 а.с. 119).

Таким чином, наказ № 410 не скасований, не містить жодного мотиву скасування штатної одиниці цивільної особи та не містить жодних вимог щодо реорганізації ГУ ДСНС в Луганській області, підстав звільнення Позивача за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, оскільки фактично штатна одинця начальника залишилась.

До такого тотожного висновку прийшов Вищий адміністративний суд України при розгляді аналогічної справи в ухвалі від 10 жовтня 2013 року № К/9991/75328/12.

Відсутність підстав для звільнення в наказі № 410 не є формальною вимогою, оскільки впливає на наявність підстав для звільнення та підстави звільнення.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Складовою верховенства права є принцип правової визначеності, основу якого утворює ідея передбачуваності (очікуваності) суб'єктом відносин визначених правових наслідків (правового результату) своєї поведінки, яка відповідає наявним у суспільстві нормативним приписам. Про те, що принцип правової визначеності є складовою верховенства права, йдеться в рішенні ЄСПЛ від 28 жовтня 1999 року «Брумареску проти Румунії» (пункт 61).

Принцип правової визначеності вимагає ясності й однозначності правової норми та забезпечення того, щоб ситуації та правовідносини залишалися передбачуваними (правові позиції Конституційного Суду України у рішеннях від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010, від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010, від 11 жовтня 2011 року № 10-рп/2011).

При цьому І-й Відповідач обґрунтовує свою позицію неможливістю Позивачем займати посаду начальника після проведення організаційно-штатних змін та помилково не враховує, що Позивач її фактично займав на той час.

Таким чином, зазначені І-м Відповідачем підстави для звільнення відносяться до суттєвих змін умов праці передбачених статті 32 КЗпП України та підстав для звільнення у разі відмови працівника від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці передбачені пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України.

Звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що у І-го Відповідача взагалі не було підстав для звільнення Позивача за пунктом 1 статті 40 КЗпП України.

За таких обставин, спірний наказ є протиправним, тому підлягає скасуванню, а Позивач підлягає поновленню на посаді.

З метою повного захисту порушеного права поновлення Позивача повинно відбутись з моменту звільнення.

Таким чином, Позивача необхідно поновлювати на посаді з наступного дня за днем звільнення - з 25.01.2018.

Суд критично оцінює клопотання І-го Відповідача від 22.05.2018 (т.2 а.с. 165-167) про виключення з кола доказів листа непрацездатності НОМЕР_2 (т.1 а.с. 22) з огляду на наступне.

Згідно із частиною першою статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення, суд вирішує чи є фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до частини четвертої статті 246 КАС України у мотивувальній частині рішення зазначається докази відхилені судом та мотиви їх відхилення та мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи.

На лист непрацездатності НОМЕР_2 сторони посилались як на доказ стану здоров'я Позивача, у тому числі психологічного 21.11.2017 - в період ознайомлення з попередженням про вивільнення.

Згідно із наданими ІІ-м Відповідачем доказами, слідчим управління ГУНП України в Луганській області проводиться досудове розслідування у кримінальному проваджені від 02.06.2019 № 1201810000000136 за зверненням І-го Відповідача (т.4 а.с. 158-169). Згідно із поясненнями учасників остаточне рішення у зазначеному кримінальному проваджені не прийнято.

Питання правомірності видання листа непрацездатності НОМЕР_2, дотримання Позивачем режиму лікування, достовірності документа не є предметом доказування у даній справі.

З урахуванням сукупності доказів, у тому числі допиту учасників та свідків, судом надана відповідна оцінка доводам учасників.

Суд не приймає до уваги посилання І-го Відповідача на підписання Позивачем розпорядчих документів 20.11.2017 (т.1 а.с. 179-201) як на обставини, які ставлять під сумнів знаходження останнього у цей день на лікарняному, оскільки предметом спору та предметом у доказування у справі не є наявність або відсутність повноважень у Позивача вчиняти певні дії у зазначений час та дотримуватись певної дисципліни.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій про зобов'язати виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу з моменту звільнення по час поновлення на посаді, суд зазначає таке.

Відповідно до положень частини другої статті 232 КЗпП України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

ОСОБА_1 звільнено з 24.01.2018.

Відповідно до наказу ГУ ДСНС в Луганській області від 25.01.2018 № 25 був проведений розрахунок з Позивачем по 24.01.2018 (т.1 а.с. 176-178).

Згідно з пунктом 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою КМУ від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок № 100) у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менш двох календарних місяців середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Відповідно до абзацу 1, 3 пункту 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно із поясненнями представників 2-го Відповідача наказ про облік робочого часу № 92 був виданий 27.03.2018, тобто після звільнення Позивача.

Враховуючи вимоги ПКМ № 100 та наявну інформацію, суд вважає за необхідне прийняти для розрахунку заробітну плату за останніми два місяця, що передували звільненню якими є листопад 2017 року та грудень 2017 року.

Як вбачається з матеріалів справи, загальна сума доходу позивача за період листопад 2017 року - грудень 2017 року становить 40813,02 грн, в тому числі за листопад - 21965,00 грн та за грудень - 18848,02 грн (21348,02 грн -2500,00 грн премія за підсумками року) (т.1 а.с. 11).

Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України 05 серпня 2016 року № 11535/0/14-16/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2017 рік» кількість робочих днів у листопаді 2017 року становить 22 днів, у грудні 2017 року 21 днів.

Кількість робочих днів за ці 2 місяці - 43 дні.

Так, середньоденна заробітна плата складає: 21965,00 грн (листопад 2017 року) + 18848,02 грн (грудень 2017 року) : 43 робочі дні за два місяці (22 робочих днів у листопаді 2017 року та 21 робочі дні у грудні 2017 року) = 949,14 грн.

З урахуванням вимог статей 50-53, 67, 73 КЗпП України, інформації, зазначеної в листі Міністерства соціальної політики України від 19.10.2017 № 224/0/103-17/214 «Щодо норми тривалості робочого часу», кількість робочих днів у період з 24 січня 2018 року по 13 липня 2018 року становить 118 днів.

Таким чином, грошове забезпечення за час вимушеного прогулу складає 111998,52 грн (118 днів х 949,14 грн).

Згідно із статтею 371 КАС України негайно виконуються рішення суду у тому числі про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць, поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

На підставі частини п'ятої статті 235 КЗпП України прийняте судом рішення про поновлення на роботі незаконного звільненого працівника підлягає негайному виконанню.

Керуючись статями 2, 3, 6-9, 72-78, 90-94, 241-246 Кодексу административного самочинства Украине, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: 93404, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Державної служби України з надзвичайних ситуацій (місце знаходження: 01601, м. Київ, вул. О. Гончара, буд. 55, код ЄДРПОУ 38516849), Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Луганській області (місце знаходження: 93400, м. Сєвєродонецьк, вул. Б. Ліщини, буд. 29, код ЄДРПОУ 38617137), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерство внутрішніх справ України (місце знаходження: 01601, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, буд. 9, код ЄДРПОУ 00032684), Луганська обласна військово-цивільна адміністрація (місце знаходження: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, пр-т Центральний, буд. 59), тимчасово виконуючий обов'язки начальника Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області Пшик Михайло Володимирович, про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 24.01.2018 № 32 (по особовому складу цивільного захисту) «Про звільнення ОСОБА_1.».

Поновити ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, місце реєстрації: 93404, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) на посаді начальника Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області з 25.01.2018.

Стягнути з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Луганській області (місце знаходження: 93400, м. Сєвєродонецьк, вул. Б. Ліщини, буд. 29, код ЄДРПОУ 38617137) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, місце реєстрації: 93404, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) заробітну плату за час вимушеного прогулу з 24 січня 2018 року по 13 липня 2018 року в сумі 111998 (сто одинадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто вісім) гривень 52 копійки з відповідними відрахуваннями установлених законом податків та інших обов'язкових платежів.

Рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Луганській області на користь ОСОБА_1 заробітної плати за один місяць вимушеного прогулу в розмірі 18982 (вісімнадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят дві) гривні 80 копійок підлягає негайному виконанню.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Донецького апеляційного адміністративного суду або через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 23 липня 2018 року.

Суддя С.М. Чиркін