ПОСТАНОВА

Іменем України

18 липня 2018 року

Київ

справа №806/1389/17

адміністративне провадження №К/9901/34242/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шарапи В.М.,

суддів: Бевзенка В.М., Данилевич Н.А.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 02.08.2017 у складі судді Попової О.Г. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2017 у складі колегії суддів: Мацького Є.М. (головуючий), Бучик А.Ю., Шевчук С.М. у справі №806/1389/17 за позовом ОСОБА_2 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. ОСОБА_2 (надалі - ОСОБА_2) звернулася до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області (надалі - ТУ ДСА в Житомирській області), в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просила:

1.1. визнати протиправною бездіяльність ТУ ДСА в Житомирській області щодо нездійснення нарахування судді Радомишльського районного суду Житомирської області ОСОБА_2 суддівської винагороди виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік";

1.2. зобов'язати ТУ ДСА в Житомирській області з 01.01.2017 перерахувати та виплачувати судді Радомишльського районного суду Житомирської області ОСОБА_2 суддівську винагороду з розрахунку посадового окладу 32000,00 грн., з урахуванням доплати за вислугу років 15% від посадового окладу;

1.3. зобов'язати ТУ ДСА в Житомирській області перерахувати допомогу на оздоровлення за 2017 рік виходячи з посадового окладу у розмірі 32000,00 грн. та виплатити ОСОБА_2 з урахуванням проведених виплат.

2. Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 02.08.2017, яку залишено без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2017 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

3. Суди попередніх інстанцій встановили:

3.1. Указом Президента України "Про призначення суддів" №570/2013 від 18.10.2013 ОСОБА_2 призначено строком на п'ять років на посаду судді Сніжнянського міського суду Донецької області.

3.2. Згідно Указу Президента України "Про переведення суддів" №564/2015 від 26.09.2015, ОСОБА_2 переведено з посади судді Сніжнянського міського суду Донецької області в межах п'ятирічного строку на посаду судді Радомишльського районного суду Житомирської області.

3.3. Наказом Голови Радомишльського районного суду Житомирської області "Про зарахування до штату судді ОСОБА_2" №33 від 20.10.2015, ОСОБА_2 зараховано до штату Радомишльського районного суду Житомирської області з 21.10.2015 з посадовим окладом відповідно до штатного розпису.

3.4. Станом на 21.10.2015 ОСОБА_2 встановлена надбавка за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу.

3.5. ОСОБА_2 не проходила кваліфікаційного оцінювання у відповідності до вимог Закону України "Про судоустрій та статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VІІІ, що підтверджується довідкою Радомишльського районного суду Житомирської області вих. №3/17 від 10.05.2017.

3.6. Згідно штатного розпису Радомишльського районного суду Житомирської області на 2017 рік посадові оклади суддів затверджені на рівні 16000 грн.

3.7. За змістом розрахункових листів, суддівська винагорода ОСОБА_2 у період з 01.01.2017 по 31.07.2017 нараховувалася виходячи із посадового окладу 10 мінімальних заробітних плат у розмірі 1600 грн., визначених згідно пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 № 1774-VIII (у розмірі 16000 грн.). Доплата за вислугу років позивачу нараховувалася, виходячи із цього ж окладу у розмірі 15 % посадового окладу з 01.01.2017 по 31.07.2017. Також у спірному періоді позивачу надавалася частина чергової щорічної відпустки та виплачено допомогу на оздоровлення виходячи із посадового окладу у розмірі 16000,00 грн.

4. Суди попередніх інстанцій приймаючи оскаржувані судові рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, застосували до спірних правовідносин норми пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774-VІІІ. На думку судів, наведені норми не суперечать вимогам статті 130 Конституції України і не впливають на розмір суддівської винагороди, встановлений статтею 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 №2453-VI.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

5. Позивач подала касаційну скаргу на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 02.08.2017 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2017, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та прийняте нове, яким адміністративний позов задовольнити.

6. Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги полягають у тому, що суди попередніх інстанцій не врахували, що пунктом 23 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII передбачено отримання до проходження кваліфікаційного оцінювання суддею суддівської винагороди, визначеної відповідно до положень цього Закону. Також, Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII прямо встановлено, що суддівська винагорода не може визначатися іншими нормативно-правовими актами (частина 1 статті 135). Тому, на думку скаржника, у судів попередніх інстанцій не було підстав брати до уваги норми Закону України від 06.12.2016 №1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і визначений ним порядок розрахунку суддівської винагороди. Скаржник посилається на рішення Європейського Суду з прав людини по справі "Кечко проти України".

7. Відповідач подав заперечення на касаційну скаргу, в яких просить відмовити у її задоволенні і залишити оскаржувані судові рішення без змін. На обґрунтування заперечень відповідач зазначає, що положення пункту 3 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774-VІІІ, які стосуються застосування мінімальної заробітної плати, не змінюють розміру посадового окладу судді, встановленого частиною 3 статті 133 Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:

8. Конституція України:

"Стаття 130. Держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій".

9. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII (надалі - Закон №1402-VIII):

Стаття 135. Суддівська винагорода

"1. Суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

…3. Базовий розмір посадового окладу судді становить:

1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року".

Розділ ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення"

"…22. Право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

23. До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами)".

10. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 №2453-VI (надалі - Закон №2453-VI):

Стаття 133. Суддівська винагорода

"…3. Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат".

11. Закон України "Про оплату праці" від 24.03.1995 №108/95-ВР (надалі - Закон №108/95-ВР):

Стаття 3. Мінімальна заробітна плата

"Мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці.

Мінімальна заробітна плата встановлюється одночасно в місячному та погодинному розмірах.

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці".

Стаття 8. Сфера державного регулювання оплати праці

"Держава здійснює регулювання оплати праці працівників підприємств усіх форм власності шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій, встановлення умов і розмірів оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, працівників підприємств, установ та організацій, що фінансуються чи дотуються з бюджету, а також шляхом оподаткування доходів працівників".

12. Бюджетний кодекс України:

Стаття 40. Предмет регулювання закону про Державний бюджет України

"1. Законом про Державний бюджет України визначаються:

… 8) розмір мінімальної заробітної плати на відповідний бюджетний період".

13. Закон України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" від 21.12.2016 №1801-VIII:

"Стаття 8. Установити у 2017 році мінімальну заробітну плату:

у місячному розмірі: з 1 січня - 3200 гривень".

14. Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774-VIII (набрав чинності 01.01.2017, надалі - Закон №1774-VIII):

Розділ ІІ "Прикінцеві та перехідні положення"

"3. Установити, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень".

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

15. Вирішуючи питання обґрунтованості поданої касаційної скарги, Верховний Суд наголошує на тому, що відповідно до частин 1-2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

16. З урахуванням наведених вище норм Конституції України та Закону №1402-VIII, розмір посадового окладу для суддів місцевих судів до моменту проходження кваліфікаційного оцінювання складає 10 мінімальних заробітних плат.

17. Разом з тим, в межах здійснення державного регулювання оплати праці, як це передбачено статтею 8 Закону №108/95-ВР, державою прийнятий Закон №1774-VIIІ, яким встановлені особливі умови визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, а саме, шляхом застосування починаючи з 01.01.2017 в якості розрахункової величини при їх визначенні мінімальної заробітної плати на рівні 1600 гривень, а не 3200 гривень.

18. При цьому, норми пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" даного Закону безпосередньо не стосуються визначення розміру суддівської винагороди, адже ними врегульовано лише порядок застосування мінімальної заробітної плати.

19. Законом №1774-VIIІ також не вносились зміни до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 №2453-VI і посадовий оклад для цілей визначення суддівської винагороди залишився в залежності від 10 мінімальних заробітних плат.

20. Тому колегія суддів не бере до уваги аргументи скаржника щодо наявності суперечностей між нормами пункту 3 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1774-VIII та нормами статті 130 Конституції України, частини 1 статті 135 Закону №1402-VIII щодо можливості визначення розміру винагороди судді виключно законом про судоустрій.

21. Стаття 22 Конституції України гарантує, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

22. За змістом статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" від 25.12.2015 №928-VIII, установлено у 2016 році мінімальну заробітну плату в місячному розмірі з 1 січня - 1378 гривень, з 1 травня - 1450 гривень, з 1 грудня - 1600 гривень.

23. З урахуванням норм статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 №2453-VI, розмір суддівської винагороди, починаючи з 01.01.2017, порівнюючи з його розміром, що діяв протягом 2016 року, не змінився.

24. Тому, безпідставним є твердження скаржника на звуження обсягу та змісту його прав внаслідок прийняття Закону №1774-VIII.

25. Стосовно посилань скаржника на рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України" від 08.11.2005, то як зазначив у ньому Суд, в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.

26. Отже, як вказав Європейський Суд з прав людини, держава не може відмовляти у здійсненні особі певних виплат у разі чинності законодавчої норми, яка їх передбачає та відповідності особи умовам, що ставляться для їх отримання.

27. У випадку спірних правовідносин, держава не відмовляла скаржнику у виплаті йому суддівської винагороди у розмірі, визначеному законодавством, а лише змінила підходи щодо застосуванні мінімальної заробітної плати як нижньої межі оплати праці, яка гарантується державою, для усіх без виключення працівників.

28. За приписами частини 1 статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

29. З огляду на це, касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення, а постанова Житомирського окружного адміністративного суду від 02.08.2017 та ухвала Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2017 - залишенню без змін.

ПОСТАНОВИВ:

30. Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

31. Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 02.08.2017 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2017 по справі №806/1389/17 за позовом ОСОБА_2 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії залишити без змін.

32. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

...........................

...........................

...........................

В.М. Шарапа

В.М. Бевзенко

Н.А. Данилевич

Судді Верховного Суду