УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

________________________________________________________________________

Справа № 686/21732/17

Провадження № 22-ц/792/874/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2018 року м. Хмельницький

Апеляційний суд Хмельницької області в складі колегії суддів

судової палати з розгляду цивільних справ:

ОСОБА_1 (суддя-доповідач), ОСОБА_2, ОСОБА_3,

секретар судового засідання Медведчук Н.Д.

за участю: апелянта ОСОБА_4 та її представника ОСОБА_5

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 686/21732/17 за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 березня 2018 року (суддя Приступа Д.І.) у справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про визнання майнового права, та за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визнання права власності та поділ майна.

Заслухавши доповідача, пояснення апелянта та її представника, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

У листопаді 2017 року ОСОБА_7 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 про визнання майнового права.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що 09 липня 2014 року вони з відповідачем зареєстрували шлюб та під час проживання у шлюбі за договором купівлі-продажу майнових прав №18 від 21 липня 2016 року, укладеного між ПП «Буд Кепітал Менеджмент» та ОСОБА_6, сторонами, як подружжям, набуто майнові права на квартиру АДРЕСА_1. Загальна вартість вказаної вище квартири відповідно до договору складає 503 040 грн. Позивач вважає, що майнові права на квартиру є спільною сумісною власністю подружжя та підлягають поділу в порядку, передбаченому законодавством. Зважаючи на те, що право власності на квартиру не реєструється в установленому законом порядку з вини відповідача, він позбавлений можливості реалізувати своє право на поділ набутого за час шлюбу майна подружжя. А тому, просив суд визнати за ним майнове право на 1/2 частини однокімнатної квартири №18, загальною проектною площею 41,92 м.кв., що розташована за адресою: м. Хмельницький, вул. Проскурівська, 51.

У листопаді 2017 року ОСОБА_6В звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_7 про визнання права власності та поділ майна. Позивач вказувала, що перебувала у шлюбі з відповідачем та після розірвання шлюбу на її утриманні залишилась неповнолітня донька ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1. Перед розірванням шлюбу у них з відповідачем була домовленість про добровільний поділ спільного майна, однак відповідач захотів виділити йому частину спірної квартири без урахування інтересів дитини. Посилається на те, що ОСОБА_7 вважає за доцільне здійснити поділ лише майнових прав на квартиру та не бажає ділити інше спільно нажите рухоме майно. Звертаючись до суду, просила визнати за нею право власності на 2/3 ідеальної частки квартири №18, що розташована за адресою: м. Хмельницький, вул. Проскурівська, 51. Здійснити поділ решти спільного майна подружжя у наступному розмірі часток: холодильник з морозильною камерою Samsung RSA1RHMG вартістю 12799 грн., пральну машину LG F1496AD вартістю 7599 грн. - виділити ОСОБА_6, гідромасажну ванну Polaris Afina R New 170^130^73 вартістю 8383,33 грн., французьку натяжну стелю MRM 601 Magic вартістю 2200 грн., матрац та простирадло вартістю 3981 грн. - виділити ОСОБА_7

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 березня 2018 року позов ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про визнання майнового права задоволено. Визнано за ОСОБА_7 право власності на 1/2 частини 1-кімнатної квартири №18, загальною проектною площею 41,92 м.кв., що розташована в будинку №51 по вул. Проскурівській в м. Хмельницькому. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визнання права власності та поділ майна відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави судовий збір у розмірі 704,80 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 не погоджується з рішенням суду першої інстанції, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного позову в повному обсязі. При цьому, посилається на неповне з’ясування судом усіх фактичних обставин справи та неналежне дослідження та ненадання належної оцінки доказам по справі. Вказує, що судом не досліджено обставин з приводу того, з ким проживає дитина, чи сплачує позивач аліменти на утримання дитини, за рахунок яких коштів він відпочивав за кордоном, які можуть слугувати підставою для відступу від засади рівності часток подружжя. Апелянт вважає, що беззаперечною підставою для скасування рішення суду є прийняття судом як належного доказу підробленого документу – вимоги державного виконавця від 22.03.2018 року №20601/14.19.-32. Крім того, при ухваленні рішення судом не взято до уваги, що право власності на квартиру відповідачка ще не набула, лише майнові права.

В судовому засіданні апелянт та її представник підтримали апеляційну скаргу.

Позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_7 в судове засідання не з’явився, про день, місце і час слухання справи повідомлений належним чином, зазначені ним причини неявки в судове засідання визнано судом неповажними.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин (ч. 4 ст. 376 ЦПК України).

Суд першої інстанції правильно встановив та виходив з того, що сторони перебували у шлюбі з 09 липня 2014 року (а.с. 13).

Під час проживання у шлюбі 21 липня 2016 року між ПП «Буд Кепітал Менеджмент» та ОСОБА_6 було укладено договір купівлі-продажу майнових прав №18, за умовами якого ОСОБА_6 було передано майнові права набути у власність квартиру АДРЕСА_1. Загальна вартість квартири відповідно до вказаного договору складає 503 040 грн. Вказана вартість сплачена повністю, що підтверджується довідкою ПП «Буд Кепітал Менеджмент». Проте право власності на вказану квартиру не зареєстроване (а.с. 8-12, 14, 105).

Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно із частиною першою статті 61 СК України, об’єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Майном як особливим об’єктом вважаються окремі речі, сукупність речей, а також майнові права та обов’язки (частина перша статті 190 ЦК України).

Майнові права є неспоживною річчю та визнаються речовими правами.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов’язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.

Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.

Відповідно до частини третьої статті 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім’ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частина четверта статті 65 СК України встановлює, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім’ї, створює обов’язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім’ї.

Таким чином, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім’ї, то цивільні права та обов’язки за цим договором виникають в обох із подружжя.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що об’єктом права спільної сумісної власності подружжя є як предмети матеріального світу, так і майнові права та обов’язки.

За змістом ч. 1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

З огляду на викладене вище, суд першої інстанції правильно виходив з того, що майнові права на квартиру АДРЕСА_1 є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, сторін по справі, та підлягає поділу відповідності до рівності часток.

Разом з тим, задовольняючи в повному обсязі первісні позовні вимоги ОСОБА_7, суд першої інстанції не врахував положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України, щодо розгляду справи лише в межах заявлених первісним позивачем позовних вимог. Судом не взято до уваги ту обставину, що, звертаючись до суду, позивач ОСОБА_7 просив визнати майнове право на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1, а не право власності на 1/2 частини спірної квартири. І з цього приводу, є підставними доводи апеляційної скарги.

Таким чином, рішення суду першої інстанції в частині задоволення первісного позову підлягає зміні.

Відмовляючи в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_6 про відступ від засади рівності часток та визнання права власності на 2/3 частини спірної квартири, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач не надала суду належних та допустимих доказів в підтвердження обставин, на підставі яких слід дійти висновку щодо відступу від засади рівності часток згідно з чч. 2, 3 ст. 73 СК України. Зокрема, відсутні докази про те, що ОСОБА_7 не дбав про матеріальне забезпечення сім’ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім’ї, що розмір аліментів на утримання, які одержує апелянтка, є недостатнім для забезпечення фізичного, духовного розвитку дитини та лікування.

Зі змісту апеляційної скарги ОСОБА_6 також не вбачається обставин, що мають істотне значення для розгляду справи, та доказів в їх підтвердження, які б слугували підставою для відступлення від засади рівності часток подружжя.

Згідно з ч. 2 ст. 70 Сімейного кодексу України, при вирішенні спору про поділ майна, суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім’ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім’ї.

Відповідно до ч. 3 ст. 70 Сімейного кодексу України, за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Відповідно до роз’яснень п. 30 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» №11 від 21 грудня 2007 року, при вирішенні спору про поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами 2, 3 ст. 70 СК в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей.

Згідно зі ст. ст. 12, 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Також суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог щодо поділу рухомого майна: гідромасажної ванни, натяжної стелі, холодильника з морозильною камерою, матраца та простирадла, пральної машини та іншого майна, з огляду на те, що позивачем не доведено, що вказане майно є об’єктами права спільної сумісної власності подружжя. Крім того, позивачем при подачі зустрічного позову зазначалось, що вказане майно здебільшого придбавалось за її особисті кошти та кошти її матері, а достатніх та достовірних доказів щодо придбання спірного майна за спільні кошти подружжя, його наявності на час припинення спільного проживання та на даний час не надала. А сам факт придбання такого майна на час перебування сторін у шлюбі не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об’єктів права спільної сумісної власності подружжя.

Надані ОСОБА_6 ксерокопії гарантійних талонів, накладних, квитанцій про сплату на зазначене нею рухоме майно не є належними та допустимими доказами, в розумінні ст. ст. 76-77 ЦПК України, належності майна до спільної сумісної власності подружжя (а.с. 44-48).

Інші доводи апеляційної скарги не містить посилань на докази, які б спростовували висновки суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382, 384, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 березня 2018 року в частині задоволення первісного позову змінити, виклавши абзац 2 резолютивної частини рішення в такій редакції:

Визнати за ОСОБА_7 майнове право на 1/2 частини однокімнатної квартири №18, загальною проектною площею 41,92 кв.м., що розташована в будинку №51 по вул. Проскурівській у м. Хмельницькому, згідно договору купівлі-продажу майнових прав №18 від 21 липня 2016 року, укладеного між Приватним підприємством «Буд Кепітал Менеджмент» та ОСОБА_6.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 18 липня 2018 року.

Судді : /підпис/ ОСОБА_1

/підпис/ ОСОБА_2

/підпис/ ОСОБА_3

Згідно з оригіналом: суддя апеляційного суду І.В. П’єнта

______________________________________________________________________________

Головуючий у першій інстанції – ОСОБА_9 Провадження № 22-ц/792/874/18

Доповідач – П’єнта І.В. Категорія № 2