Справа № 815/815/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2018 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Марина П.П.,

секретаря судового засідання Станкової О.Ф.

за участю сторін:

від позивача – ОСОБА_1 (за довіреністю);

від відповідача – ОСОБА_2 (за довіреністю);

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративний позов Фізичної особи – підприємця ОСОБА_3 до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови №15 від 08.02.2018 року,-

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа – підприємець ОСОБА_3 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовними вимогами до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови №15 від 08.02.2018 року про притягнення до адміністративної відповідальності у вигляді стягнення штрафу у розмірі 3000 (три тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що мораторій на проведення планових заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності продовжено до 31.12.2018 року, а оскільки позивач ремонтує комп’ютерне та інше устаткування, що підтверджується відповідною випискою з ЄДРПОУ, ФОП ОСОБА_3 не пов'язаний з ветеринарно-санітарною діяльністю, виробництвом харчової продукції та рослинництва, у зв’язку з чим відсутні підстави для проведення перевірки позивача. Як зазначає позивач, головний спеціаліст ГУ Держпраці в Одеській області прибув на проведення планової перевірки на підставі направлення №40 від 11.01.2018 року у якому зазначено, що посадовій особі відповідача доручено провести перевірку ФОП ОСОБА_4 за адресою: м. Одеса, вул. Рішельєвська, 45, а не ФОП ОСОБА_3, тобто головний спеціаліст ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області ОСОБА_5 почав проведення перевірки не маючи законних підстав та порушуючи вимоги п.4 ст.5 ЗУ «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», крім того, в Журналі реєстрації перевірок також зазначено направлення №40 від 11.01.2018 року. Крім того, не зважаючи на зауваження представника ОСОБА_6, посадовою особою відповідача складено ОСОБА_5 перевірки характеристик продукції від 16.01.2018 року, в якому зазначено, що виявлено зарядний пристрій APPLE та акустичну систему Beolit, проте позивач не здійснює торгівлю, а ремонтує комп’ютерне та інше устаткування. ФОП ОСОБА_3 впроваджує свою діяльність у підвалі, орендуючи там частину приміщення, що підтверджується договором оренди №01/08/06 від 01.08.2016 року та додатками до нього, а торгівельною діяльністю займаються інші суб’єкти господарювання, які орендують приміщення торгівельного залу на першому поверсі, на що перевіряючий також не звернув уваги. Суттєвим порушенням є те, що при складанні ОСОБА_5 перевірки спеціалістом відповідача не було встановлено приналежність цих пристроїв саме ФОП ОСОБА_3, документів, підтверджуючих, що саме позивач здійснює розповсюдження та ввів у обіг продукцію яка не відповідає встановленим вимогам, в ОСОБА_5 не зазначено. Так, в постанові №15 від 08.02.2018 року вказано, що документ прийнято на підставі ОСОБА_5 перевірки №12 від 16.01.2018 року та Протоколу №17 від 02.02.2018 року. проте, позивач зауважує, що протокол було складено без участі позивача або його законного представника, повідомлень про час та місце розгляду справи позивач або його представник не отримували, що грубо порушило права позивача та суперечить вимогам КУпАП. Отже, позивач наголошує що при розгляді справи ніяким чином не доведено, як ФОП ОСОБА_3, здійснюючи ремонт комп’ютерної техніки у підвальному приміщенні несе відповідальність за товар, який йому не належить. Також, постанова прийнята з перевищенням повноважень та порушенням процедури розгляду адміністративної справи, за відсутністю складу правопорушення, тобто суб’єкт правопорушення відсутній – не встановлено особу що зробила правопорушення п.1 ч.1 ст.45 ЗУ «Про державний ринковий нагляді контроль нехарчової продукції», п.1 ч.1 ст.16 ЗУ «Про загальну безпечність нехарчової продукції».

В судовому засіданні представником позивача підтримано позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та у відповіді на відзив (а.с.72-75).

Представник відповідача надала до суду відзив на позов (а.с.37-43), відповідно до якого в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог та просила у задоволенні адміністративного позову відмовити з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, зазначивши, що на підставі плану проведення перевірок характеристик продукції на І квартал 2018 року, наказу №40 від 11.01.2018 року та направлення від 11.01.2018 року №39 проведено перевірку характеристик продукції у ФОП ОСОБА_3, за результатами якої відповідачем складено акт № 12, в якому зафіксовано виявлені порушення. За встановлені порушення постановою відповідача №15 від 15.02.2018 року до ФОП ОСОБА_3 затосовано штрафні санкції. Представник відповідача вважає, що штрафні санкції були накладені у відповідності до закону. При цьому він звертає увагу на той факт, що визначення понять «державний ринковий нагляд» та «державний нагляд (контроль)» (на здійснення якого посилається позивач) не є тотожними поняттями, а тому в даному випадку необхідно керуватися Законом України «Про державний ринковий нагляд та контроль нехарчової продукції» і відповідач правильно застосував штрафні санкції у відповідності до ст.44 саме цього Закону. Також представник відповідача зазначив, що відповідно до Закону України «Про державний ринковий нагляд та контроль нехарчової продукції» та Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції» останнім складено протокол та прийнято оскаржувану постанову, а не в порядку Кодексу України про адміністративні правопорушення, як вказує позивач.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі письмові докази, відеозапис, допитавши свідка, оцінивши їх за власним внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді справи, суд встановив наступні факти та обставини.

На підставі секторального плану державного ринкового нагляду на 2018 рік (а.с.66), наказу по ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області № 40 від 11.01.2018 року (а.с.46), направлення на проведення перевірки №39 від 11.01.2018 року (а.с.47) проведення перевірку характеристик продукції, що розміщена за адресою: м. Одеса, вул. Рішельєвська, 43 у суб’єкта господарювання ФОП ОСОБА_3, за результатами якої було складено ОСОБА_5 від 16.01.2018 року №12, в якому встановлені порушення «Технічного регламенту низьковольтного електричного обладнання», затвердженого постановою КМУ від 16.12.2015 року №1067 та «Технічного регламенту з електромагнітної сумісності обладнання», затвердженого Постановою КМУ від 16.12.2015 року №1077 (а.с.55-56 з/б).

Про проведення перевірки позивача проінформовано згідно з повідомленням №2 від 02.01.2018 року, в розписці про отримання якого 04.01.2018 року проставив свій підпис інженер ФОП ОСОБА_3 ОСОБА_7 (а.с.45).

При цьому, відповідачем надано суб’єкту господарювання роз’яснення від 15.01.2018 року (а.с.48), заповнене власноруч представником позивача ОСОБА_6 за довіреністю від 04.11.2016 року №1540 (а.с.145-145з/б), та відповідно до якого остання своїм підписом підтвердила, що перед початком перевірки перевіряючим було пред’явлено посвідчення, вручено копію направлення про проведення перевірки від 11.01.2018 року №40 та роз’яснено права та обов’язки суб’єкта господарювання.

При цьому, до акту долучено фото товару (а.с.50-54) та в ОСОБА_5 перевірки представником позивача зауважено, що копії накладних остання зобов’язується надати напротязі 10 днів (а.с.56з/б).

Тобто, позивачем станом на 15.01.2018 року здійснювалась господарська діяльність за вказаною адресою, що спростовує викладені ним у позові та доводи про здійснення за наведеною адресою підприємницької діяльності саме торгівлею товарами іншими суб'єктами господарювання.

Позивачем не оскаржуються підстави та порядок прийняття наказу по ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області № 40 від 11.01.2018 року та сам наказ, інформації щодо не допуску спеціалістів ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області до перевірки позивач також не наводить.

У дослідженому судом ОСОБА_5 перевірки характеристик продукції №12 від 16.01.2018 року зазначено, що перевірка проводилась у присутності представника позивача, яка підписала його без жодних зауважень чи застережень щодо незаконності або порушення порядку проведеної перевірки, заперечень на акту не подавалось.

За змістом ОСОБА_5 перевірки характеристик продукції №12 від 16.01.2018 ФОП ОСОБА_3 ввів в обіг продукцію, яка не відповідає встановленим вимогам (предмет перевірки – електричне та електронне обладнання, радіообладнання, телекомунікаційне обладнання (термальне) обладнання, хімічна продукція), зокрема, зарядний пристрій Apple MNF72Z USB-C 61W Power adapter 100-240V, 50-60 Hz 03/2017 та акустична система Beolit 12 Portable Sound System with AirPlay 100-240V 50-60 Hz, на яких не нанесено знак відповідності технічним регламентам, продукція не супроводжується інформацією про найменування та контактну поштову адресу виробника (імпортера), не супроводжується інструкцією, інформацією про небезпечність, внаслідок чого порушено вимоги п.п.12,19,20,28,42,43 «Технічного регламенту низьковольтного електричного обладнання», затвердженого постановою КМУ від 16.12.2015 року №1067 та вимоги п.п.17,24,25,32,45,46 «Технічного регламенту з електромагнітної сумісності обладнання», затвердженого Постановою КМУ від 16.12.2015 року №1077 (а.с.55-56з/б).

Також, з ОСОБА_5 перевірки характеристик продукції №12 від 16.01.2018 вбачається, що на момент перевірки суб'єктом господарювання не надані копії товаро-супровідної та технічної документації на продукцію, що дає змогу ідентифікувати суб'єкта господарювання, який поставив відповідну продукцію; під час перевірки проводилась фото фіксація продукції, яка реалізується.

При цьому, піж час перевірки позивачу був наданий час для надання вищенаведених документів згідно вимоги, складеної посадовою особою відовідача (а.с.49), проте такі документи позивачем не надані ані під час перевірки, ані до суду.

Представником відповідача надано до суду відео фіксацію проведеного заходу, з якого чітко вбачається проведення заходу ФОП ОСОБА_3 та присутність його представника ОСОБА_6

За наслідками перевірки, 16.01.208 року відповідачем прийнято рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 16.01.2018 року №22 та №23 (а.с.57-58).

02.02.2018 року відповідачем складено протокол про виявлене порушення вимог статті 44 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" та статті 15 Закону України "Про загальну безпечність нехарчової продукції" №17 (а.с.61) .

За результатами розгляду справи: акту перевірки та протоколу встановлено порушення позивачем п.2 ч.2 ст.44 ЗУ «Про державний ринковий нагляд і контроль» - введення в обіг продукції, яка не відповідає встановленим вимога, 08.02.2018 року відповідачем прийнято постанову №15 про накладення штрафних санкцій, відповідно до якої ФОП ОСОБА_3 зобов’язано сплатити штраф у 15-денний строк у розмірі 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян – 51000,00 грн. та перерахувати на відповідний рахунок (а.с.59).

Не погоджуючись з рішенням відповідача , позивач звернувся до суду із даним позовом.

Розглянувши оскаржене рішення суб'єкту владних повноважень, суд, виходячи з положень ч.2 ст.2 КАС України, проходить до висновку, що постанова та дії відповідача під час перевірки відповідають вимогам закону, виходячи з наступного.

Частина 2 статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Частиною 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Згідно з ч. 4 статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» виключно законами встановлюються:органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності;види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю);повноваження органів державного нагляду (контролю) щодо зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг;вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності;спосіб та форми здійснення заходів здійснення державного нагляду (контролю);санкції за порушення вимог законодавства і перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа.

Орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю).

Тобто, вказана вище норма Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», передбачає, що у конкретній сфері господарської діяльностііншими спеціальними законами можуть встановлюватися питання нагляду та контролю.

В свою чергу, відповідно до п.1 ч. ст.1 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» державний ринковий нагляд (далі - ринковий нагляд) - діяльність органів ринкового нагляду з метою забезпечення відповідності продукції встановленим вимогам, а також забезпечення відсутності загроз суспільним інтересам.

Дія Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» поширюється на відносини щодо здійснення державного ринкового нагляду за продукцією, що охоплюється встановленими вимогами (вимогами щодо нехарчової продукції та її обігу на ринку України, встановлені технічними регламентами), крім видів продукції, зазначених у цьому Законі.

Таким чином, з урахуванням ч.4 статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» Закон України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» є спеціальним законом у сфері обігу нехарчової продукції, атому суд вважає, що відповідач вірно застосовує його до спірних правовідносин.

Повноваження органів ринкового нагляду встановлюються статтею 11 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції».

Частиною четвертою статті 4 Закону встановлено, що виключно законами встановлюються, зокрема, органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності та види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю).

Орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю).

Разом з тим, відповідно до Закону України “Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції”, державний ринковий нагляд - діяльність органів державного ринкового нагляду з метою забезпечення відповідності продукції встановленим вимогам, а також забезпечення відсутності загроз суспільним інтересам.

Дія Закону про ринковий нагляд поширюється на відносини щодо здійснення державного ринкового нагляду за продукцією, що охоплюється встановленими вимогами (вимоги щодо нехарчової продукції та її обігу на ринку України, встановлені технічними регламентами), крім видів продукції, зазначених у цьому Законі.

Частиною першою статті 22 Закону про ринковий нагляд визначені види заходів державного ринкового нагляду, а саме: перевірки характеристик продукції, у тому числі відбір зразків продукції та їх експертиза (випробування); обмежувальні (корегувальні) заходи (обмеження надання продукції на ринку, заборону надання продукції на ринку, вилучення продукції з обігу, відкликання продукції); контроль стану виконання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів; попередження органами державного ринкового нагляду споживачів (користувачів) про виявлену цими органами небезпеку, що становить продукція.

Отже, визначення понять "державний ринковий нагляд" та "державний нагляд (контроль)", не є тотожними.

Зазначаємо, що дана правова позиція узгоджується з позицією Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, яка викладена в листі від 21.03.2017 року за №3633-06/9130-03.

Також зазначаємо, що відповідно до п. 3 Положення “Про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України”, яке затверджено Указом Президента України від 31 травня 2011 року № 634/2011, основними завданнями Мінекономрозвитку України є формування та забезпечення реалізації, зокрема, державної політики у сфері державного ринкового нагляду.

А тому вважаємо, що Рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів прийняті у відповідності до вимог Закону України “Про державний ринковий нагляд та контроль нехарчової продукції” та Закону України “Про загальну безпечність нехарчової продукції”.

Так , відповідно до вказаної статті: «З метою здійснення ринкового нагляду органи ринкового нагляду в межах сфер їх відповідальності[…]проводять перевірки характеристик продукції […]вживають у порядку, визначеному цим та іншими законами України, заходів щодо притягнення до відповідальності осіб, винних у вчиненні порушень вимог цього Закону та встановлених вимог».

З огляду на рішення, що оскаржується, суд встановив, що відповідач при його винесенні та застосуванні штрафних санкцій посилається на п.2.ч.2. ст.44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції».

В свою чергу відповідно до п.2 ч.2 статті 44 цього Закону: «До особи, яка ввела продукцію в обіг або відповідно до цього Закону вважається такою, що ввела продукцію в обіг, застосовуються штрафні санкції у разі: введення в обіг продукції, яка не відповідає встановленим вимогам (крім випадків, передбачених статтею 28 цього Закону), у тому числі нанесення знака відповідності технічним регламентам на продукцію, що не відповідає вимогам технічних регламентів, - у розмірі від п'ятисот до тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за повторне протягом трьох років вчинення такого самого порушення, за яке на особу вже було накладено штраф, - у розмірі від тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».

Факт того, що продукція, яка була предметом перевірки, не відповідала, встановленим вимогам закону, сторонами не заперечується. Таким чином, суд робить висновок, що у відповідача були законні підстави та повноваження застосувати до позивача штрафні санкції.

При цьому суд не погоджується з позицією позивача про те, що останній не здійснює продаж товарів, оскільки дані обставини підтверджуються відеофіксацією та підписом представника із зауваженнями про надання необхідних накладних на такі товари напротязі 10 днів (а.с.56з/б).

Досліджуючи порядок проведення перевірки судом взято до уваги, що здійснювалась планова перевірка характеристик продукції ФОП ОСОБА_3

Згідно з ч.3 ст.23 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» органи ринкового нагляду проводять планові та позапланові перевірки характеристик продукції. Планові перевірки характеристик продукції проводяться у розповсюджувачів цієї продукції, а позапланові - у розповсюджувачів та виробників такої продукції.

Під час таких перевірок перевіряються характеристики лише того виду продукції, що є предметом перевірки (ч.4 ст.23 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції»).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.45 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» виробник, уповноважений представник, імпортер або інша особа, яка відповідно до цього Закону вважається такою, що ввела продукцію в обіг, не несе відповідальності, встановленої статтею 44 цього Закону, якщо доведе, що: вона не вводила відповідну продукцію в обіг.

З огляду на наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що ФОП ОСОБА_3 документально не довів, що не він ввів у обіг продукцію, визначену в акті та рішеннях - зарядний пристрій Apple MNF72Z USB-C 61W Power adapter 100-240V, 50-60 Hz 03/2017 та акустична система Beolit 12 Portable Sound System with AirPlay 100-240V 50-60 Hz, на яких не нанесено знак відповідності технічним регламентам, продукція не супроводжується інформацією про найменування та контактну поштову адресу виробника (імпортера), не супроводжується інструкцією, інформацією про небезпечність, внаслідок чого порушено вимоги п.п.12,19,20,28,42,43 «Технічного регламенту низьковольтного електричного обладнання», затвердженого постановою КМУ від 16.12.2015 року №1067 та вимоги п.п.17,24,25,32,45,46 «Технічного регламенту з електромагнітної сумісності обладнання», затвердженого Постановою КМУ від 16.12.2015 року №1077, а відтак позивач повинен нести відповідальність.

Щодо посилання на те, що представник ОСОБА_6 юридично не обізнана, суд зазначає, що а ні Закон України “Про загальну безпечність нехарчової продукції”, а ні Закон України “Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції” не обмежують права суб’єкта господарювання на подання ним пояснень/зауважень/доповнень.

При цьому, зокрема, в ч. 3 статті 33 Закону України “Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції” вказано, що Рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів можуть бути змінені чи скасовані відповідними органами ринкового нагляду за результатами аналізу повідомлень суб'єктів господарювання про виконання ними рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів та/або за результатами перевірок стану виконання суб'єктами господарювання цих рішень, проведених відповідно до статті 34 цього Закону. Зазначені рішення також можуть бути змінені за результатами розгляду органами ринкового нагляду клопотань, пояснень, заперечень та інформації, наданих суб'єктами господарювання відповідно до частин десятої і п’ятнадцятої цієї статті.

Позивачем таких заперечень не надавалось, а тому вказані доводи не заслуговують на увагу.

Крім цього, допитаний у якості свідка ОСОБА_5 пояснив, що про проведення перевірки останній повідомив адміністратора, яка викликала представника позивача ОСОБА_6, якій і було помилково вручено направлення №40 від 11.01.2018 року, при цьому, дійсно, було пред’явлено направлення №39 на перевірку ФОП ОСОБА_3, а потім в присутності представника позивача посадовою особою здійснено огляд продукції, за результатом якого складено відповідний акт перевірки.

Слід зазначити, що порушення органом державного нагляду (контролю) вимог Закону щодо оформлення та надання суб'єкту господарювання повідомлення (направлення) про перевірку та посвідчення на здійснення перевірки, є підставою для недопущення останнім посадових осіб органу до здійснення заходів державного нагляду (контролю). У разі невикористання суб'єктом господарювання цього права не можна визнати такі порушення безумовною підставою для скасування рішення органу державного нагляду (контролю), прийнятого за наслідками проведених заходів.

З урахуванням вищевикладених норм права та обставин справи, суд прийшов до висновку, що постанова про накладення штрафних санкцій №15 прийнята 08.02.2018 року відповідачем обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, розсудливо, а отже є правомірною і не підлягає скасуванню, а тому вимоги позивача є не обґрунтованими і не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 242 КАСУ, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Судові витрати розподілити відповідно до ст.139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 9, 11, 69-72, 86, 158-163, 167, 254 КАС України суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Фізичної особи – підприємця ОСОБА_3 до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови №15 від 08.02.2018 року – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.15.5 ч.І Перехідних положень КАС України апеляційна скарга подається до або через відповідні суди, а матеріали справи витребуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 19.07.2018 року.

Позивач : Фізична особа – підприємець ОСОБА_3, ІК НОМЕР_1, адреса: 65009, м.Одеса, вул. Піонерська, 3, с/гурт., кв.161

Відповідач: Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області, код ЄДРПОУ 40342996, адреса: 65042, м. Одеса, вул. 7-а Пересипська, 6

Суддя П.П.Марин

.