ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2018 рокуЛьвів№ 876/3379/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р.Й.,

суддів Гуляка В.В.,

Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Чигер І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 березня 2018 року в адміністративній справі № 809/1844/17 за позовом ОСОБА_2 до Косівського районного суду Івано-Франківської області та територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просив:

- визнати протиправною бездіяльність Косівського районного суду Івано-Франків-ської області щодо невиплати звільненому з посади помічника судді Косівського районного суду Івано-Франківської області ОСОБА_2 середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, за період з 28 березня 2017 року по 28 вересня 2017 року;

- зобов'язати територіальне управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області (далі - ТУ ДСА України в Івано-Франківській області) нарахувати та виплатити звільненому з посади помічника судді Косівського районного суду Івано-Франківської області ОСОБА_2 середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, за період з 28 березня 2017 року по 28 вересня 2017 року, у розмірі 132 560,60 грн.

Позовні вимоги обґрунтовував протиправною бездіяльністю Косівського районного суду Івано-Франківської області щодо невиплати йому середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, за період з 28 березня 2017 року по 28 вересня 2017 року, оскільки виплата всіх належних йому сум не була проведена з вини роботодавця.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 березня 2018 року позов задоволено частково.

Зобов'язано Косівський районний суд Івано-Франківської області видати наказ на проведення нарахування та виплату звільненому з посади помічника судді Косівського районного суду Івано-Франківської області ОСОБА_2 середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, за період з 28 березня 2017 року по 28 вересня 2017 року.

Зобов'язано територіальне управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області нарахувати та виплатити звільненому з посади помічника судді Косівського районного суду Івано-Франківської області ОСОБА_2 середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, за період з 28 березня 2017 року по 28 вересня 2017 року.

Не погодившись із прийнятим рішенням, його оскаржило ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, яке вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Тому просило скасувати рішення суду першої інстанції і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Вимоги апеляційної скарги обгрунтовано тим, що висновок суду про необхідність нарахування позивачу середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, а саме за період з 28.03.2017 по 28.09.2017, є хибним, оскільки наказ Косівського районного суду Івано-Франківської області від 24.07.2017 № 02-03/176 щодо нарахування та виплати йому матеріальної допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу помічника судді Косівського районного суду під час надання щорічної відпустки за період роботи з 12.06.2015 по 30.04.2016, а також матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі середньомісячної заробітної плати працівника патронатної служби, надійшов на адресу територіального управління листом від 27.07.2017 № 01-70/145/2017.

Також зазначають, що постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.05.2017 р. у справі № 809/474/17 якою зобов'язано керівника апарату Косівського районного суду Івано-Франківської області, нарахувати та виплатити ОСОБА_2 допомогу на оздоровлення у розмірі посадового окладу помічника судді Косівського районного суду Івано-Франківської області, належної під час надання щорічної відпустки за період роботи з 12.06.2015 до 30.06.2016 та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі середньомісячної заробітної плати працівника патронатної служби, а також ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2017, якою вищезазначену постанову від 03.05.2017 залишено без змін, виконано 28.09.2017 та виплачено кошти в сумі 14 667,71 грн.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач проти вимог скаржника заперечив, оскільки вважає, що рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду прийняте з дотриманням матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга не належить до задоволення з таких підстав.

Як встановлено судом, 20.11.2017 позивач у справі звернувся до відповідачів із заявою про виплату середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку у розмірі 132 560,60 грн.

14.12.2017 ТУ ДСА України в Івано-Франківській області та 15.12.2017 Косівський районний суд Івано-Франківської області направили відповіді за результатами розгляду звернення позивача. Згідно вказаних відповідей на момент звернення позивача із відповідними заявами щодо виплати, існує спір пов'язаний з невиплатою звільненому працівникові належних сум. Вказана справа знаходиться на розгляді касаційної інстанції.

Вважаючи, що такими відповідями відповідачі фактично відмовили йому у проведені виплат, ОСОБА_2 звернувся до суду із цим позовом.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме: виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

В частині вимоги щодо визначення конкретної суми, яка підлягає виплаті, суд відмовив, оскільки відповідні нарахування та виплати повинні здійснюватись відділом планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності ТУ ДСА України в Івано-Фран-ківській області, а не оцінюватись судом.

Окрім цього, для ефективного захисту прав позивача суд вийшов за межі позовних вимог і зобов'язав Косівський районний суд Івано-Франківської області видати відповідний наказ на проведення нарахування та виплату звільненому з посади помічника судді Косівського районного суду Івано-Франківської області ОСОБА_2 середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, за період з 28.03.2017 по 28.09.2017, оскільки підставою для невиплати коштів стала відповідь-відмова Косівського районного суду за № У-24 від 15.12.2017, а не його бездіяльність.

Такі висновки суду першої інстанції, на переконання колегії суддів апеляційного суду, відповідають нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам справи і є правильними з огляду на таке.

Відповідно до вимог частини сьомої статті 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

За змістом частини першої статті 3 Кодексу законів про працю України, трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої і належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулює законодавство про працю.

Згідно частини 4 четвертої статті 92 Закону України «Про державну службу» на працівників патронатної служби поширюється дія законодавства про працю, крім статей 39-1, 41-43-1, 49-2 Кодексу законів про працю України.

Як видно з матеріалів справи, наказом Косівського районного суду Івано-Франківсь-кої області № 02-03/74 від 27.03.2017 ОСОБА_2 звільнено з посади помічника судді Косівського районного суду Івано-Франківської області 27.03.2017, в останній день відпустки, згідно із пунктом 2 частини 1 статті 36 КЗпП України, за закінченням строку.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених

У постанові Верховного суду України від 14.11.2012 у справі № 6-139цс12 викладено правову позицію, згідно якої, зазначені норми трудового права структурно віднесені до Глави VII «Оплата праці» КЗпП України. За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є компенсаційною виплатою за порушення на оплату праці, яка нараховується у розмірі середнього заробітку.

Встановлено, що постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.05.2017, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2017, та набрала законної сили 12.07.2017, у справі № 809/474/17 позов ОСОБА_2 до керівника апарату Косівського районного суду Івано-Франківсь-кої області Мельничук І.С., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - територіальне управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області, задоволено повністю.

Визнано протиправною невиплату помічнику судді Косівського районого суду Івано-Франківської області ОСОБА_2 допомоги для оздоровлення у розмірі посадового окладу, під час надання щорічної відпустки за період роботи з 12.06.2015 до 30.04.2016 та ненадання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі середньомісячної заробітної плати працівника патронатної служби, зобов'язано керівника апарату Косівського районного суду Івано-Франківської області Мельничук І.С., нарахувати та виплатити ОСОБА_2, допомогу для оздоровлення у розмірі посадового окладу помічника судді Косівського районного суду Івано-Франків-ської області, належної під час надання щорічної відпустки за період роботи з 12.06.2015 до 30.04.2016 та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі середньомісячної заробітної плати працівника патронатної служби.

24.07.2017 Косівським районним судом Івано-Франківської області видано наказ за № 02-03/176 на виконання зазначеного судового рішення по справі № 809/474/17. Цей наказ виконано 28.09.2017 та виплачено кошти в сумі 14 667,71 грн, що підтверджується історією по картковому рахунку з 28.08.2017 по 28.09.2017 (а.с. 101).

З наведеного видно, фактична виплата всіх сумм Косівським районним судом Івано-Франківської області, що належали ОСОБА_2 була проведена 28.09.2017.

Відповідно до статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Таким чином, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

У рішенні Конституційного Суду України № 4-рп/2012 від 22 лютого 2012 року щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положенням статей 117, 237-1 цього Кодексу роз'яснив, що згідно із статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний виплати працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Конституційний Суд України в Рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 зазначив, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовної вимоги ОСОБА_2, в частині зобов'язання ТУ ДСА України в Івано-Франківській області нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, за період з 28.03.2017 по 28.09.2017, а також погоджується з тим, що в частині вимоги щодо визначення конкретної суми, яка підлягає виплаті, необхідно відмовити, оскільки відповідні нарахування та виплати повинні здійснюватись відділом планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, а не оцінюватись судом.

Колегія суддів погоджується також з висновком суд першої інстанції про те, що для ефективного захисту прав позивача слід вийти за межі позовних вимог, шляхом зобов'язання Косівського районного суду Івано-Франківської області видати відповідний наказ на проведення нарахування та виплату звільненому з посади помічника судді Косівського районного суду Івано-Франківської області ОСОБА_2 середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, за період з 28 березня 2017 року по 28 вересня 2017 року, оскільки підставою для невиплати коштів стала відповідь-відмова Косівського районного суду за № У-24 від 15.12.2017, а не його бездіяльність.

За таких обставин колегія суддів дійшла переконання, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність часткового задоволення позовних вимог.

Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 229, 308, 311, 315, 316, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Фран-ківського окружного адміністративного суду від 22 березня 2018 року в адміністративній справі № 809/1844/17 - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді В. В. Гуляк В. В. Святецький Постанова складена у повному обсязі 16 липня 2018 року.