ПОСТАНОВА

Іменем України

10 липня 2018 року

Київ

справа №820/20443/14

адміністративне провадження №К/9901/2615/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого Гриціва М.І.,

суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Журіної О.О.,

представників:

Генеральної прокуратури України Чубенка В.В.,

товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Артпроект» Кузьмина В.І.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу прокуратури Харківської області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2015 року (судді Філатов Ю.М., Калиновський В.А., Водолажська Н.С.) в адміністративній справі № 820/20443/14 за позовом ТОВ «Артпроект» до Державної екологічної інспекції в Харківській області (далі - ДЕІ), за участю прокуратури Червонозаводського району м. Харкова, про визнання протиправним та скасування припису, -

встановив:

У грудні 2014 року ТОВ «Артпроект» звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати припис ДЕІ від 28 травня 2014 року № 06-22-145 (далі - Припис) щодо зобов'язання ТОВ: 1) забезпечити ведення журналу обліку водоспоживання за встановленою формою на виконання пункту 5 умов водокористування зазначених в дозволі на спеціальне водокористування, а саме: показники лічильника не фіксуються щодобово; 2) забезпечити надання у звітах про водокористування за формою ПОД-11 достовірних даних; 3) забезпечити подання звітів за формою 7-гр; 4) не допускати порушення зон санітарної охорони суворого режиму свердловини; 5) отримати спеціальний дозвіл на користування надрами (підземні води) до 28 серпня 2014 року на виконання статей 16, 19, 21 Кодексу України про надра (далі - КпН); 6) не допускати самовільне користування надрами (підземними водами), а саме робити забір води з артезсвердловини на виробничі потреби за відсутності спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами) до отримання спеціального дозволу на користування надрами (статті 44 Водного кодексу України; далі - ВК); 7) не допускати порушення умов водокористування, зазначених у дозволі на спеціальне водокористування від 18 серпня 2014 року № 5350.

Суди встановили, що ДЕІ на підставі наказу від 15 травня 2014 року № 679/01-04 і направлення на перевірку від 15 травня 2014 року № 679/01-04 у період з 16 по 22 травня 2014 року провела позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства у частині раціонального використання і охорони водних ресурсів та надр у діяльності ТОВ «Артпроект». За наслідками перевірки склала акт про недотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами № 679/01-04/06-09.

У цьому акті зазначила такі встановлені порушення: журнал обліку водоспоживання за формою ПОД-11 ведеться не за встановленою формою, що є порушенням пункту 5 умов водокористування, зазначених в дозволі на спеціальне водокористування (не фіксуються щодобово показники лічильника); відомості у звітах про водокористування за формою ПОД-11 не достовірні (містять відомості про водокористування на господарсько-питні потреби); звіти за формою 7-гр до ХКГП (Харківська комплексна геологічна партія казенного підприємства «Південукргеологія»») не подаються (порушення статті 25 ВК, пункту 3 умов водокористування, зазначених в дозволі на спеціальне водокористування); зони санітарної охорони суворого режиму свердловини не дотримуються (стаття 44 ВК, умови водокористування, зазначені в дозволі на спеціальне водокористування); спеціального дозволу (ліцензії) на користування надрами (підземні води) немає.

На підставі акту № 679/01-04/06-09 ДЕІ видала Припис.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 10 липня 2015 року позов задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував пункт 2 Припису щодо зобов'язання ТОВ «Артпроект» забезпечити надання у звітах про водокористування за формою ПОД-11 достовірних даних. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 20 жовтня 2015 року постанову суду першої інстанції в частині відмови задовольнити вимоги про скасування пунктів 3, 4, 5, 6 Припису скасував і постановив нове рішення, яким позов у цій частині задовольнив. У решті постанову суду першої інстанції залишив без змін.

За цим рішенням суд апеляційної інстанції визнав правильними і обґрунтованими висновки суду першої інстанції про протиправність вимог пункту 2 Припису і про безпідставність доводів позовної заяви про необхідність скасування пунктів 1, 7 цього Припису.

Прокуратура Харківської області не погодилася із рішенням суду апеляційної інстанції, подала касаційну скаргу з вимогами його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Зазначає, що суд апеляційної інстанції, коли приймав рішення про скасування пункту 3 Припису, виходив з того, що форма державної статистичної звітності № 7-гр (підземні води) (річна) «Звітний баланс використання підземних вод за 199_ рік» та Інструкція щодо її заповнення, затверджені наказом Державного комітету статистики України (далі - ДКСУ) від 28 квітня 1998 року № 144 «Про затвердження форми державної статистичної звітності № 7-гр (підземні води) (річна) для Держкомгеології України» (далі - форма № 7-гр згідно з наказом № 144), були скасовані наказом ДКСУ від 02 січня 2008 року № 2 «Про скасування наказів щодо затвердження форм державної статистичної звітності з питань обліку геологорозвідувальних робіт та видобутку корисних копалин», не діяли на час існування спірних відносин і у зв'язку з цим у позивача не було правових підстав для подання звітів за формою 7-гр згідно з наказом № 144 до ХКГП, а у відповідача - вимагати надання таких звітів. Натомість, з погляду прокурора, поза увагою суду залишилася та обставина, що ДЕІ, коли формувала висновок про порушення ТОВ «Артпроект» порядку подання до відповідних органів державної влади звітів про використання підземних вод, керувалася новим наказом Державної геологічної служби Міністерства охорони навколишнього природного середовища України (далі - Держгеослужба; Мінприроди відповідно) від 26 грудня 2007 року № 142 «Про затвердження звітної документації щодо запасів та використання корисних копалин», яким були затверджені та введені в дію, починаючи зі звіту за 2007 рік, форма звітності № 7-гр (підземні води) «Звітний баланс використання підземних вод за ______ рік» і введена в дію з 2008 року Інструкція про порядок складання звітного балансу використання підземних вод за формою № 7-гр (підземні води) (далі - форма 7-гр згідно з наказом № 142).

Вважає хибними висновки про те, що ДЕІ не обґрунтувала і не довела порушення позивачем зон санітарної охорони суворого режиму свердловини (пункт 4 Припису), позаяк ДЕІ не «констатувала факт порушення ТОВ «Артпроект» зон санітарної охорони, а вказала про недопущення» ним під час здійснення своєї діяльності зон санітарної охорони. Наголошує, що такого самого змісту вимоги містяться в пункті 6 дозволу на спеціальне водокористування від 18 серпня 2011 року Укр.№5350А/Хар, виданого Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Харківській області (далі - Спецдозвіл).

Переконує, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував до спірних правовідносин положення статті 23, а не статті 19 КпН, оскільки ТОВ «Артпроект» під час здійснення господарської діяльності використовує прісні підземні води для виробничих потреб, яке потребує отримання спеціального дозволу на користування надрами (підземні води) і вимагає до його отримання не допускати самовільного забору води з артезсвердловини на виробничі потреби.

На касаційну скаргу ТОВ «Артпроект» надіслало відзив, в якому просить у задоволенні касаційної скарги відмовити.

У відзиві Держекоінспекція просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Верховний Суд переглянув судові рішення судів попередніх інстанцій у межах касаційної скарги, з'ясував повноту фактичних обставин, встановлених судами, та правильність застосування норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку про таке.

У касаційній скарзі та відзивах на неї не ставляться під сумнів і не оспорюються висновки рішень судів першої та апеляційної інстанції про протиправність вимог пункту 2 Припису та безпідставність доводів ТОВ «Артпроект» про незаконність вимог пунктів 1, 7 цього Припису.

Суд першої інстанції, коли досліджував законність вимог ДЕІ, відображених у пункті 3 Припису, виходив з того, що ТОВ «Артпроект» відповідно до Спецдозволу повинно щорічно, до 20 січня, подавати до ХКГП звіт за формою 7-гр. Як встановив суд, вимоги до форми звіту та порядку його подання встановлені Інструкцією про порядок складання звітного балансу використання підземних вод за формою № 7-гр (підземні води), затвердженої наказом Держгеослужби Мінприроди від 26 грудня 2007 року № 142 і погодженої ДКСУ. Цією інструкцією встановлюється порядок складання звіту за формою № 7-гр (підземні води) відповідно до пункту 3 статті 53 КпН і пункту 7 статті 44 ВК, який подають щорічно, до 20 січня, підприємства і організації незалежно від підпорядкування, що видобувають підземні води в межах України. До таблиці форми № 7-гр (підземні води) заносяться відомості та параметри окремо для кожної свердловини, які належать водокористувачу.

У цій справі суд із посиланням на копії звітів із зазначенням дати їх подання встановив, що ТОВ «Артпроект» звіти за формою 7-гр за 2013, 2014 роки подало лише 29 травня 2014 року.

Зі сказаного суд дійшов висновку, що вимоги пункту Припису про те, що ТОВ «Артпроект» усупереч пункту 3 умов дозволу на спеціальне водокористування не подавало звітів за формою 7-гр, є обґрунтованим.

Із посиланням на положення статей 1, 42 44 ВК, підпункту 1.9.17 Методики обстеження і паспортизації гідротехнічних споруд систем гідравлічного вилучення та складування промислових відходів та хвостів, затвердженої наказом Державного комітету України у справах містобудування і архітектури від 19 грудня 1995 № 252, у якому дається визначення терміну водопровідні споруди, пункту 5 Спецдозволу суд першої інстанції робить висновок про обґрунтованість та законність припису ДЕІ про невиконання ТОВ «Артпроект» своїх зобов'язань про не допуск порушень зон санітарної охорони суворого режиму свердловини. Визнав також помилковими твердження позивача про відсутність у нього зобов'язань щодо облаштування зон санітарної охорони водних об'єктів тільки тому, що ТОВ «Артпроект» не здійснює діяльності з централізованого водопостачання та не має системи водопроводу. У зв'язку з цим суд зазначив, що за пунктом 6 частини першої статті 44 ВК обов'язок утримувати в належному стані зони санітарної охорони джерел питного та господарсько-побутового водопостачання, &?О;…&?р;, очисні та інші водогосподарські споруди та технічні пристрої прокладається на усіх водокористувачів, яким є, зокрема, й ТОВ «Артпроект». З аналізу змісту позовних вимог і їх обґрунтування виводиться думка, що ТОВ «Артпроект» не заперечує існування порушень зон санітарної охорони водних об'єктів, сформульованих у пункті 4 Припису, як факту, а лише оскаржує їх правильність, через те що не є тим суб'єктом водних правовідносин, який має обов'язок утримувати в належному стані зони санітарної охорони джерел питного та господарсько-побутового водопостачання.

Обґрунтовуючи правомірність вимог пунктів 5, 6 Припису, суд першої інстанції застосував положення статті 14 Конституції України, статті 1, частини п'ятої статті 17 Закону України від 10 січня 2002 року № 2918-ІІІ «Про питну воду та питне водопостачання» (далі - Закон № 2918-ІІІ), статті 1, 6, 14, 16, 19, 21, 23 КпН, статті 2, 38, 46, 48,68, 69 Закону України від 25 червня 1991 року № 1264-ХІІ «Про охорону навколишнього природного середовища» (далі - Закон № 1264-ХІІ), Перелік корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 827 від 12 грудня 1994 року, пункту 5 Спецдозволу та інше нормативне регулювання і дійшов висновку, що ТОВ «Артпроект» використовує підземні води без отримання спеціального дозволу. Цей висновок суд зробив на підставі аналізу матеріалів кримінального провадження № 42014220070000005 Червонозаводського районного відділу Харківського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області про те, що посадові особи ТОВ «Артпроект» та ТОВ «Капітал К» в період часу 2012-2013 років усупереч статті 17 Закону № 2918-ІІІ та статті 21 КпН видобули корисні копалини загальнодержавного значення - підземні прісні води для питного водопостачання шляхом їх вилучення з двох артезіанських свердловин глибиною по 70 м у загальному розмірі 915,2 м3 без дотримання дозволу на спеціальне користування надрами, а також положень пункту 5 Спецдозволу та інформації про те, що метою видобування підземних вод для ТОВ «Артпроект» є водопостачання на господарсько-побутові та виробничі потреби (продаж питної води населенню з цистерн та інших ємкостей до 18 тис. м3/рік), доказів того, що ТОВ «Артпроект» здійснює господарську діяльність у приміщенні майнового комплексу на Мереф'янському шосе, 21, у місті Харкові, яке винаймає у ТОВ «КАПІТАЛ К» на підставі договору, всередині якого створено за первинним проектом будівництва (1989 рік) дві підземні паспортизовані свердловини завглибшки по 70 метрів, а також завжди продавав питну воду населенню з цистерн та інших ємкостей.

У контексті цих обставин і згаданого нормативного регулювання, суд першої інстанції розмежував, за яких умов водокористувач може видобувати підземні води (крім мінеральних) без спеціального дозволу - землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок для всіх потреб, крім виробництва фасованої питної води, за умови, що обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 кубічних метрів на добу, - і коли такий дозвіл потрібний.

Суд апеляційної інстанції, коли мотивував незгоду з висновками постанови суду першої інстанції в частині визнання правомірними вимоги пунктів 3 і 4 Припису, щодо пункту 3 цього документа правильно посилався на наказ Державного комітету статистики України від 02 січня 2008 року № 2 «Про скасування наказів щодо затвердження форм державної статистичної звітності з питань обліку геологорозвідувальних робіт та видобутку корисних копалин», яким скасовано форму № 7-гр згідно з наказом № 144. Таким чином у позивача відсутній обов'язок подання таких звітів.

Посилання скаржника у касаційній скарзі на існування форми звітності № 7-гр згідно з наказом № 142, відповідно до якої ТОВ «Артпроект» мало подавати відповідну інформацію, не спростовує того факту, що форма № 7-гр згідно з наказом № 144 справді існувала і перестала діяти з початку 2008 року. В акті перевірки ДЕІ та Приписі не акцентується увага на тому, з порушенням якої саме нормативно визначеної форми 7-гр подається звітність. Не подання звітності форми 7-гр загалом, чи подання звітності не тієї форми у Приписі не визначено як порушення. Тому апеляційний суд й визначив, що у справі немає фактичних і правових підстав, які б виразно (чітко) вказували на те, що ТОВ «Артпроект» як водокористувач не забезпечив подання звітів за формою 7-гр.

Відносно відмови визнати слушними мотиви про законність вимог пункту 4 Припису апеляційний суд зазначив, що висновки про недотримання зон санітарної охорони суворого режиму свердловини не підтверджені документально. В акті перевірки немає будь-якої інформації про зміст порушення, яким чином вони були встановлені, які норми-зобов'язання позивач порушив.

Аргументуючи підставність вимог ТОВ «Артпроект» про незаконність вимог пунктів 5, 6 Припису, апеляційний суд послався на матеріали справи про те, що продаж питної води населенню з цистерн та інших ємкостей позивач завжди здійснював як вторинний водокористувач, який отримує питну негазовану воду від первинного водокористувача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у цистернах та інших ємкостях, та сплачує первинному водокористувачу за поставку води, як за товар, ціну, передбачену договорами поставки. У зазначених господарських операціях позивач безпосередньо не здійснює відбір води із свердловин. Як первинний водокористувач ТОВ «Артпроект» самостійно здійснює забір води з двох свердловин, розташованих в орендованому приміщенні на Мереф'янському шосе, 21 у місті Харкові на підставі Спецдозволу, сплачує збір за спецводокористування в частині використаної води на власні виробничі та господарсько-побутові потреби (здійснення санітарного оброблення оборотних ємностей та інших побутових послуг).

Посилається на статистичну звітність «Звіт про використання води» Ф 2-ТП (водогосп) висновує, що ТOB «Артпроект» видобувало такі об'єми підземних прісних вод: 4 квартал 2012 року - 300 куб.м (менш ніж 3,3 м3 на добу); 1 квартал 2013 року 100 м3 (менш ніж 1,1 м3 на добу); 2 квартал 2013 року 300 м3 (менш ніж 3,3 м3 на добу); 3 квартал 2013 року 500 м3 (менш ніж 5,5 м3 на добу); 4 квартал 2013 року 700 м3 (менш ніж 7,7 м3 на добу).

Вищевказані об'єми видобування підземних прісних вод не перевищують встановленого ліміту, встановленого статтею 23 КпН (не більше 300 м3 на добу).

Зазначає, що ДЕІ в акті перевірки від № 679/01-04/06-09 та Приписі не навела жодного доказу того, що TOB «Артпроект» здійснює забір води з 2-х свердловин за адресою: місто Харків, Мереф'янське шосе, 21 для виробництва безалкогольних напоїв, мінеральних вод та інших вод, розлитих у пляшки.

Верховний Суд виходить з того, що всі аргументи скаржника, наведені в касаційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом апеляційної інстанції, їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено.

Суд визнає, що суд апеляційної інстанцій не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційну скаргу прокуратури Харківської області слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Відстрочений за ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 січня 2016 року судовий збір за подання касаційної скарги на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2016 року належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань прокуратури Харківської області.

Відповідно до ухвали Вищого адміністративного суду України від 24 грудня 2015 року сума судового збору, яка підлягала сплаті, становила 87 грн 70 коп.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 352, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною першою статті 8 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір», Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

постановив:

Касаційну скаргу прокуратури Харківської області залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2015 року - залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань прокуратури Харківської області судовий збір за подання касаційної скарги в сумі 87 грн 70 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Постанова в повному обсязі виготовлена 11 липня 2018 року.

Головуючий М.І. Гриців

Судді : Я.О. Берназюк

Н.В. Коваленко