ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/17270/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Катеринчук Л.Й. - головуючий, Білоус В.В., Погребняк В.Я.

за участі секретаря судового засідання Кононенко Н.Б.

учасники справи:

позивач - Приватне акціонерне товариство "Домобудівний комбінат №4",

представник - адвокат Роспотнюк В.О. (ордер на надання правової допомоги серії КВ №352619 від 12.06.2018),

відповідач-1 - Публічне акціонерне товариство "Таскомбанк",

представник - адвокат Кондрасій О.А. (довіреність №7 від 15.01.2018),

відповідач-2 - Публічне акціонерне товариство "Діамантбанк",

відповідач-3 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Юніверсал Консалтінг Плюс",

представник - адвокат Агафонов А.В. (ордер серії ХМ №005273 від 12.06.2018),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-2 - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

представник - Сотнікова І.В. (довіреність №27-9440/18 від 03.05.2018),

розглянув касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Домобудівний комбінат №4"

на постанову Київського апеляційного господарського суду

від 01.03.2018

у складі колегії суддів: Тищенко А.І. (головуючий), Отрюх Б.В., Михальська Ю.Б.

та на рішення Господарського суду міста Києва

від 12.12.2017

у складі судді Мудрого С.М.

за позовом Приватного акціонерного товариства "Домобудівний комбінат №4"

до Публічного акціонерного товариства "Таскомбанк", Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк", Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніверсал Консалтінг Плюс"

у справі № 910/17270/17

про визнання договору №22062017нж-17 від 23.06.2017 недійсним

ПРОЦЕДУРА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

1. 21.03.2018, поштовим відправленням Приватне акціонерне товариство "Домобудівний комбінат №4" звернулось безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2018 та на рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2017 у справі №910/17270/17 в порядку статей 286, 287, 289 ГПК України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017, чинній з 15.12.2017 (далі - ГПК України).

2. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/17270/17 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Погребняк В.Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.03.2018.

3. Ухвалою Верховного Суду від 20.04.2018 відкрито касаційне провадження у справі №910/17270/17 за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Домобудівний комбінат №4" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2018 та на рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2017, призначено її розгляд на 12.06.2018 об 11 год. 30 хв.

4. У зв'язку з відпусткою судді Пєскова В.Г. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/17270/17 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Білоус В.В., суддя - Погребняк В.Я., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.06.2018; ухвалою Верховного Суду від 11.06.2018 зазначеною колегією суддів справу №910/17270/17 за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Домобудівний комбінат №4" прийнято до провадження та ухвалено здійснити її розгляд у судовому засіданні 12.06.2018 об 11 год. 30 хв.

5. Відповідачами 1, 2, 3 - ПАТ "Таскомбанк", ПАТ "Діамантбанк" та ТОВ "Юніверсал Консалтінг Плюс" подано відзиви на касаційну скаргу позивача.

6. На розгляд касаційного суду винесено проблему застосування норм матеріального права - статей 215, 216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 38, 40 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Короткий зміст вимог позивача

7. Приватне акціонерне товариство "Домобудівний комбінат №4" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Таскомбанк", Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк", Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніверсал Консалтінг Плюс" про визнання договору №22062017нж-17 про передачу приймаючому банку активів (нерухомого майна) неплатоспроможного банку від 23.06.2017 недійсним.

8. Позивач як на підставу недійсності договору №22062017нж-17 про передачу приймаючому банку активів (нерухомого майна) неплатоспроможного банку від 23.06.2017 посилається на відсутність погодження органу охорони культурної спадщини щодо відчуження об'єкта нерухомого майна під час укладення договору; відсутність доказу проведення грошової оцінки об'єкта нерухомого майна; неотримання позитивного висновку Національного банку України щодо фінансового стану ПАТ "Таскомбанк"; укладення договору відбулось на стадії процедури ліквідації ПАТ "Діамантбанк", а не на стадії тимчасової адміністрації, що є підставою для визнання оспорюваного договору недійсним згідно статей 203, 215 ЦК України. Також, позивач посилається на невідповідність змісту правочину вимогам законодавства, а саме положенням статей 38, 40 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", статей 18, 19 Закону України "Про охорону культурної спадщини".

Короткий зміст рішення першої інстанції

9. Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.12.2017 в позові відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем не доведено факту порушення або оспорювання прав й охоронюваних законом інтересів позивача, а тому відсутні правові підстави для визнання недійним договору №22062017нж-17 про передачу приймаючому банку активів (нерухомого майна) неплатоспроможного банку від 23.06.2017 на підставі статей 203, 215 ЦК України.

10. Судом першої інстанції встановлено такі обставини:

- 04.02.2005 між Акціонерним банком "Діамант" (банк) та Відкритим акціонерним товариством "Домобудівний комбінат №4" (клієнт), правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Домобудівний комбінат №4", укладено договір банківського рахунку №1317, відповідно до умов якого банк зобов'язується відкрити клієнту поточний рахунок №2600830788, приймати і зараховувати на поточний рахунок грошові кошти, що надходять клієнту;

- 05.03.2014 між Публічним акціонерним банком "Діамант" (банк) та Публічним акціонерним товариством "Домобудівний комбінат №4" (клієнт) укладено договір банківського рахунку №14-03-05-000332, відповідно до якого банк зобов'язувався відкрити позивачу поточний рахунок/поточний рахунок в банківських металах №26004300001769, приймати і зараховувати на поточний рахунок грошові кошти/банківські метали, виконувати розпорядження позивача про перерахування і видачу відповідних сум/банківських металів з поточного рахунка, здійснювати договірне списання коштів з поточного рахунку;

- на момент звернення до суду з даною позовною заявою у позивача на поточних рахунках в ПАТ "Діамантбанк" №2600830788.980 (відкритому згідно з договором банківського рахунку №1317 від 04.02.2005) знаходились грошові кошти на суму 125 751, 37 грн. та № 26004300001769.980 - кошти на суму 5 205 845, 11 грн., що разом складає 5 331 596, 48 грн.;

- 23.06.2017 між Публічним акціонерним товариством "Діамантбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ПАТ "Діамантбанк" та Публічним акціонерним товариством "Таскомбанк" в особі Тимчасово виконуючого обов'язки Голови Правління Мелеш Катерини Володимирівни (приймаючий банк) укладено договір №22062017нж-17 про передачу приймаючому банку активів (нерухомого майна) неплатоспроможного банку. Відповідно до умов пункту 1.1 договору №22062017нж-17 про передачу приймаючому банку активів (нерухомого майна) неплатоспроможного банку, неплатоспроможний банк (Публічне акціонерне товариство "Діамантбанк") передав, а приймаючий банк (Публічне акціонерне товариство "Таскомбанк") приймає у власність актив (нерухоме майно), який належить на праві власності неплатоспроможному банку, за ціною (договірною вартістю) 76 400 001 грн. без ПДВ, визначений у порядку, передбаченому пунктом 1.3 цього Договору, а саме: нежилий будинок (літ. А), загальною площею 2 027, 5 кв.м. за адресою: місто Київ, Контрактова площа, 10 (далі - нерухоме майно/актив);

- 24.04.2017 відповідно до вимог статті 76 Закону України "Про банки і банківську діяльність" Правління Національного банку України прийняло рішення №264- рш/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" до категорії неплатоспроможних". На підставі зазначеного рішення Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 24.04.2017 №1684 "Про запровадження тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві "Діамантбанк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку". Відповідно до зазначеного рішення розпочато процедуру виведення ПАТ "Діамантбанк" з ринку шляхом запровадженням в ньому тимчасової адміністрації строком на один місяць з 17:00 год. 24.04.2017 до 23.05.2017 включно, призначено Уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ "Діамантбанк", визначені статтями 37-39 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", начальнику відділу моніторингу операцій проблемних банків департаменту дистанційного та інспекційного моніторингу діяльності банків Фонду Старцевій Т.В. строком до 23.05.2017 включно;

- 23.05.2017 Виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення №2075 "Про продовження строку тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Діамантбанк", згідно з яким строк тимчасової адміністрації у неплатоспроможному ПАТ "Діамантбанк" продовжено на один місяць з 24.05.2017 по 23.06.2017 (включно). Також, продовжено строк повноважень Уповноваженої. особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Діамантбанк" на один місяць з 24.05.2017 до 23.06.2017 (включно);

- відповідно до рішення Правління НБУ від 22.06.2017 №394-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Діамантбанк"", розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Діамантбанк" з 24.06.2017 по 23.06.2019 включно.

З огляду на встановлене місцевий суд дійшов висновку, що позивачем не доведено порушення його прав оспорюваним договором та про відсутність підстав для визнання його недійсним

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

11. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2018 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Домобудівний комбінат №4" залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2017 у справі №910/17270/17 залишено без змін.

11.1. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована таким:

- проведення оцінки нерухомого майна та виготовлення відповідного звіту суб'єкта оціночної діяльності свідчить про виконання передбачених Законом вимог, а також наявність електронного повідомлення Національного банку України №20-0009/41367/БТ від 12.06.2017 спростовує обставини, зазначені позивачем;

- твердження позивача про те, що оспорюваний договір №22062017нж-17 про передачу приймаючому банку активів (нерухомого майна) неплатоспроможного банку укладений 23.06.2017 між Публічним акціонерним товариством "Діамантбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ПАТ "Діамантбанк" Старцевої Тетяни Володимирівни та Публічним акціонерним товариством "Таскомбанк" в особі Тимчасово виконуючого обов'язки Голови Правління Мелеш Катерини Володимирівни (приймаючий банк) на стадії ліквідації ПАТ "Діамантбанк", відхиляються судом виходячи з того, що Правління Національного банку України чітко визначило початковий термін процедури ліквідації ПАТ "Діамантбанк" - 24 червня 2017 року, в той час як договір про передачу приймаючому банку активів нерухомого майна неплатоспроможного банку було укладено 23.06.2017. Таким чином, зазначені обставини та факт укладення оспорюваного позивачем договору 23.06.2017 повністю спростовують обставини, зазначені апелянтом щодо укладення договору у період ліквідації неплатоспроможного ПАТ "Діамантбанк", яка розпочалась 24.06.2017;

- господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що оскільки в ПАТ "Діамантбанк" триває процедура ліквідації, а позивач є одним з кредиторів ПАТ "Діамантбанк", задоволення вимог позивача буде здійснюватися у спеціальній процедурі, встановленій Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб";

- станом на момент звернення до суду права позивача не були порушені, оскільки процедура ліквідації в ПАТ "Діамантбанк" не завершена, а черговість задоволення вимог позивача ще не настала, що свідчить про відсутність порушеного права.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника (боржника)

12. Скаржник доводив, що правом оспорювати правочин і вимагати проведення реституції ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визнаючи статус таких осіб як "заінтересовані особи" (статті 215, 216 ЦК України).

13. Скаржник зазначив, що в порушення вимог статті 40 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", серед документів, на підставі та з урахуванням яких були укладені оспорювані договори, не надано позитивного висновку НБУ щодо фінансового стану ПАТ "Таскомбанк", як приймаючого банку, та його спроможності виконати зобов'язання перед кредиторами і вкладниками.

14. Скаржник аргументував, що Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ПАТ "Діамантбанк" не мала права укладати оспорюваний договір 23.06.2017, оскільки рішення про виведення банку з ринку вже було прийнято.

15. Також, скаржник зазначив, що суд апеляційної інстанції всупереч вимогам статті 227 ГПК України не зупинив провадження у справі.

Доводи інших учасників справи

16. У відзиві ТОВ "Юніверсал Консалтинг Плюс" зазначило:

- запровадження тимчасової адміністрації унеможливлює стягнення коштів (задоволення майнових вимог кредиторів) у будь-який інший спосіб, як це передбачено Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки у правовідносинах між позивачем та неплатоспроможним ПАТ "Діамантбанк" саме норми Закону є спеціальними і цей Закон є пріоритетним щодо інших законодавчих актів України у правовідносинах, які виникають на стадії введення в банк тимчасової адміністрації;

- оскільки у ПАТ "Діамантбанк" триває процедура ліквідації, а позивач є одним з кредиторів банку, задоволення вимог позивача буде здійснюватися у спеціальній процедурі, встановленій законом;

- станом на момент звернення до суду, права позивача не були і не могли бути порушені, оскільки процедура ліквідації в ПАТ "Діамантбанк" не завершена, а черговість задоволення вимог позивача ще не настала, що свідчить про безпідставність подання позову;

- з урахуванням отриманої інформації від НБУ (адресоване Фонду гарантування вкладів фізичних осіб електронне повідомлення №20-0009/41367/БТ від 12.06.2017), НБУ надавав свій висновок щодо фінансового стану ПАТ "Таскомбанк" а тому твердження скаржника є надуманими та не заслуговують на увагу;

- зазначаючи про факт укладення договору вже на стадії ліквідації скаржник викривляє обставини справи, а його твердження спростовуються офіційними даними Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та НБУ (розміщені на офіційних веб-сайтах цих установ).

17. У відзиві ПАТ "Таскомбанк" зазначило:

- скаржник не довів яким чином оспорюваний договір порушує його права, які підлягають захисту в судовому порядку, а лише робить припущення щодо неоформлення та неотримання сторонами оспорюваної угоди певних документів, що не відповідає дійсності;

- оскільки щодо ПАТ "Діамантбанк" триває процедура ліквідації, а позивач є одним із кредиторів зазначеного банку, задоволення вимог позивача буде здійснюватись у спеціальній процедурі, що передбачена Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб";

- факт укладення оспорюваного договору 23.06.2017 повністю спростовує доводи скаржника про укладення договору в період ліквідації неплатоспроможного ПАТ "Діамантбанк", яка розпочалась 24.06.2017.

18. У відзиві ПАТ "Діамантбанк" зазначено:

- позивач не є "заінтересованою особою", яка має право на визнання договору про передачу приймаючому банку активів (нерухомого майна) неплатоспроможного банку від 23.06.2017, і, звернувшись до суду з позовом у даній справі, ПрАТ "Домобудівний комбінат №4" не довело наявності тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання відповідних наслідків, а в першу чергу - обставини, за якими спірний правочин, стороною якого не є позивач, порушує його законні права та/або законні інтереси;

- норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними і цей Закон є пріоритетним щодо інших законодавчих актів України у правовідносинах, які виникають на стадії введення в банк тимчасової адміністрації та ліквідації банку, відповідно до пункту 1 частини 10 статті 40 цього Закону, після укладення договорів про передачу на користь приймаючого банку активів та зобов'язань неплатоспроможного банку, у приймаючого банку не можуть бути витребувані передані йому активи та зобов'язання на користь неплатоспроможного банку.

НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

19. Цивільний кодекс України

Частина 1 статті 215 - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частина 2 статті 215 - недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Частина 1 статті 216 - недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Частина 2 статті 216 - якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Частина 5 статті 216 - вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

20. Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"

Частина 5 статті 36 - під час тимчасової адміністрації не здійснюється:

1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку;

2) примусове стягнення майна (у тому числі коштів) банку, накладення арешту та звернення стягнення на майно (у тому числі кошти) банку (виконавче провадження щодо банку зупиняється, у тому числі знімаються арешти, накладені на майно (у тому числі на кошти) банку, а також скасовуються інші вжиті заходи примусового забезпечення виконання рішення щодо банку);

3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку;

4) зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), поєднанням боржника і кредитора в одній особі;

5) нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед вкладниками та кредиторами.

Частина 1 статті 38 - Фонд зобов'язаний забезпечити збереження активів та документації банку.

Частина 2 статті 38 - протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Частина 3 статті 38 - правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій Фонду у разі їх виявлення визначаються нормативно-правовими актами Фонду.

Частина 1 статті 40 - Фонд відповідно до плану врегулювання забезпечує здійснення відчуження всіх або частини активів і всіх або частини зобов'язань неплатоспроможного банку із збереженням черговості згідно із статтею 52 цього Закону на користь приймаючого банку згідно з умовами, визначеними цією статтею та нормативно-правовими актами Фонду, на підставі позитивного висновку Національного банку України щодо фінансового стану приймаючого банку та його спроможності виконати зобов'язання перед вкладниками і кредиторами. Національний банк України надає висновок, зазначений у цій частині, не пізніше ніж через три дні з дня отримання подання Фонду, підготовленого відповідно до вимог Національного банку України.

Частина 4 статті 44 - Фонд розпочинає процедуру ліквідації банку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, крім випадку, коли ліквідація здійснюється за ініціативою власників банку.

Частина 2 статті 46 - з дня початку процедури ліквідації банку:

1) припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв'язку з ліквідацією банку;

2) банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси;

3) строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав;

4-1) нарахування відсотків, комісійних, штрафів, інших очікуваних доходів за активними операціями банку може припинятися у терміни, визначені договорами з клієнтами банку у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси;

5) відомості про фінансове становище банку перестають бути конфіденційними чи становити банківську таємницю;

6) укладення правочинів, пов'язаних з відчуженням майна банку чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому статтею 51 цього Закону;

7) втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти) будь-яким майном (коштами) банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень на майно банку не допускається.

8) забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін.

Зазначені операції у будь-якому разі заборонені за договорами, укладеними з пов'язаними з банком особами.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

21. З огляду на те, що відповідно до статті 300 ГПК України в редакції з 15.12.2017, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, колегія суддів Верховного Суду зазначає про неприйнятність доводів скаржника про неналежну оцінку того чи іншого доказу у справі. Разом з тим, Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів скаржника про застосування судами норм матеріального права - статей 215, 216 ЦК України, статей 38, 40 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"

А.2. Щодо застосування норм матеріального та процесуального права

22. Виходячи з аналізу пункту 6 частини 1 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Отже у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальним, а зазначений Закон є пріоритетним щодо інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.

23. Відповідно до частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення майна (у тому числі коштів) банку, накладення арешту та звернення стягнення на майно (у тому числі кошти) банку (виконавче провадження щодо банку зупиняється, у тому числі знімаються арешти, накладені на майно (у тому числі на кошти) банку, а також скасовуються інші вжиті заходи примусового забезпечення виконання рішення щодо банку), нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно до рішення Правління НБУ від 22.06.2017 №394-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Діамантбанк"" розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Діамантбанк" з 24.06.2017 по 23.06.2019 включно, в той час як договір відступлення права вимоги було укладено 23.06.2017.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що факт укладення оспорюваного позивачем договору 23.06.2017 спростовує обставини, зазначені скаржником щодо укладення договору в період ліквідації неплатоспроможного ПАТ "Діамантбанк", яка розпочалася 24.06.2017.

24. Суди попередніх інстанцій правомірно зазначили, що оскільки в ПАТ "Діамантбанк" триває процедура ліквідації, одним із кредиторів якого є позивач, задоволення вимог позивача може здійснюватися тільки у спеціальній процедурі, встановленій Законом України №4452-VI. Відповідно до довідки №1816/02,14 від 26.10.2017, вимоги ПрАТ "Домобудівний комбінат №4" акцептовані в розмірі 5 331 596, 48 грн. та віднесені до 7-ї черги погашення акцептованих вимог кредиторів ПАТ "Діамантбанк" (т. 1, а.с. 123).

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що станом на час звернення до суду права позивача не було порушено, оскільки процедуру ліквідації в ПАТ "Діамантбанк" не завершено, а черговість задоволення вимог позивача ще не настала, тобто його права не порушено, у зв'язку з чим судами попередніх інстанцій відмовлено в задоволенні позову відповідно до статей 15,16 ЦК України, якими передбачено право особи на цивільний захист власного майнового права або інтересу, а за відсутності порушення такого права - відсутні правові підстави його захисту.

25. Доводи скаржника про неправильне застосування судами попередніх інстанцій положень статей 215, 216 ЦК України, оскільки оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, адже від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав, колегія суддів касаційного суду вважає помилковими з огляду на те, що ані рішення, ані постанова не містять доводів про те, що не може оспорювати правочин також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину. Отже, неправильного застосування судами попередніх інстанцій приписів статей 215, 216 ЦК України не вбачається.

26. Наявність електронного повідомлення НБУ від 12.06.2017 №20-0009/41367/БТ, за змістом якого фінансовий стан ПАТ "Таскомбанк" є задовільним, банк спроможний виконати зобов'язання перед вкладниками та кредиторами ПАТ "Діамантбанк" на умовах, зазначених у листі Фонду, спростовує посилання позивача про неотримання позитивного висновку НБУ щодо фінансового стану ПАТ "Таскомбанк".

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду від 23.05.2017 №2075, зокрема, продовжено строк повноважень Уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Діамантбанк" Старцевої Т.В. на один місяць - з 24.05.2017 по 23.06.2017 включно, а відповідно до рішення Правління НБУ від 22.06.2017 №394-рш процедуру ліквідації ПАТ "Діамантбанк" розпочато з 24.06.2017, що спростовує аргументи скаржника про те, що Старцева Т.В. не мала права на укладення оспорюваного договору 23.06.2017.

З огляду на зазначене, колегія суддів касаційного суду вважає, що суди попередніх інстанцій правильно застосували приписи статей 40, 44, 46 Закону України №4452-VI.

27. Відповідно до частини 1 статті 227 ГПК суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках:

1) смерті або оголошення померлою фізичної особи, яка була стороною у справі або третьою особою з самостійними вимогами щодо предмета спору, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво;

2) необхідності призначення або заміни законного представника учасника справи;

3) перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції;

4) прийняття рішення про врегулювання спору за участю судді;

5) об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Отже, посилання скаржника на порушення судом апеляційної інстанції вимог пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК, оскільки ним було задоволено клопотання позивача про зупинення провадження у справі до вирішення справи №826/17265/17 в Окружному адміністративному суді міста Києва, колегія суддів касаційного суду відхиляє з огляду на те, що зібрані у справі докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, а також зважаючи на те, що станом на час звернення позивача до суду його права не було порушено.

28. В рішенні ЄСПЛ "Кузнєцов та інші проти Росії" від 11.01.2007, аналізуючи право особи на справедливий розгляд її справи відповідно до статті 6 Конвенції, зазначено, що обов'язок національних судів щодо викладу мотивів своїх рішень полягає не тільки у зазначенні підстав, на яких такі рішення ґрунтуються, але й у демонстрації справедливого та однакового підходу до заслуховування сторін. Аналізуючи мотивацію постановлених судами рішень крізь призму статті 6 Конвенції та зазначеної практики ЄСПЛ, Суд зазначає про належне виконання покладеного на суд обов'язку щодо мотивації прийнятих судами першої та апеляційної інстанцій рішень, оскільки обґрунтування щодо відхилення доводів скаржника ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права та демонструє справедливий та однаковий підхід до заслуховування доводів сторін у даній справі.

29. Суд, керуючись Рішенням ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", аналізуючи повноту дослідження судами обставин при розгляді даної справи зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції не зобов'язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі). Суди зобов'язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Питання чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає із статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Аналізуючи через призму зазначених висновків ЄСПЛ повноту дослідження судами обставин даної справи та обґрунтування судових рішень, Суд погоджується з виконанням судами першої та апеляційної інстанцій обов'язку щодо обґрунтування своїх висновків та не вбачає порушення норм матеріального та процесуального права, які могли б потягнути наслідки скасування рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду.

А.3. Мотиви прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги

30. Доводи скаржника, зазначені в пунктах 12-15 даної постанови, Суд вважає необґрунтованими, та такими, що спростовуються висновками касаційного суду згідно з пунктами 22-29 даної постанови.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

31. З огляду на зазначене та відсутність порушень норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішень судами першої та апеляційної інстанцій, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги позивача та скасування рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду.

В. Судові витрати

32. У зв'язку з відмовою в задоволенні касаційної скарги, витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд залишаються за скаржником.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Домобудівний комбінат №4" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2017 у справі №910/17270/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді В.В. Білоус

В.Я. Погребняк