ПОСТАНОВА

Іменем України

04 липня 2018 року

Київ

справа №818/393/17

провадження №К/9901/15431/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Білоуса О. В., Стрелець Т. Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу № 818/393/17

за позовом Глухівської районної ради Сумської області до Національного агентства по запобіганню корупції, за участю третьої особи - голови Глухівської районної ради Сумської області ОСОБА_1, про скасування припису, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Глухівської районної ради Сумської області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 04 травня 2017 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого - Гелети С. М., суддів: Бондаря С. О., Соколова В. М., та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого - П'янової Я. В., суддів: Чалого І. С., Зеленського В. В.,

в с т а н о в и в :

У березні 2017 року Глухівська районна рада Сумської області (далі - Глухівська районна рада) звернулась до суду з адміністративним позовом до Національного агентства по запобіганню корупції (далі - НАЗК), за участю третьої особи - голови Глухівської районної ради Сумської області ОСОБА_1, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила визнати протиправним рішення (припис) про порушення вимог законодавства щодо етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, інших порушень закону від 15 грудня 2016 року № 149.

В мотивування позову зазначає, що 14 листопада 2014 року головою Глухівської районної ради обрано ОСОБА_1, який до обрання на цю посаду займав посаду заступника голови Глухівської районної ради. Під час обрання на посаду заступника голови Глухівської районної ради ОСОБА_1 пройшов спеціальну перевірку відомостей щодо особи, яка претендує на зайняття посади, пов'язаної з виконанням функцій місцевого самоврядування, внаслідок чого отримав позитивний висновок про можливість обрання на дану посаду.

Однак, 28 грудня 2016 року позивачем отримано рішення (припис) НАЗК від 15 грудня 2016 року № 1409 про порушення вимог законодавства щодо етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, інших порушень закону, який сформовано відносно ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю заяви останнього про надання згоди на проходження повторної спеціальної перевірки.

Позивач стверджує, що ОСОБА_1 мав право на просування по службі та зайняття вищої посади, а тому він не повинен писати заяву на надання згоди на проходження повторної спеціальної перевірки, оскільки всі необхідні документи, які потребують дослідження вже було перевірено.

Крім того, фактично трудові відносини із Глухівською районною радою ОСОБА_1 не припиняв, оскільки продовжив працювати у Глухівській районній раді.

Вважаючи рішення (припис) НАЗК від 15 грудня 2016 року № 149 протиправним, Глухівська районна рада звернулась до суду з вимогою про його скасування.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 04 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2017 року, в позові відмовлено.

Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Свою касаційну скаргу позивач мотивує неврахуванням судами попередніх інстанцій, що до обрання на посаду голови Глухівської районної ради відносно ОСОБА_1 проводилась спеціальна перевірка відомостей щодо особи, яка претендує на зайняття посади, пов'язаної з виконанням функцій місцевого самоврядування, за результатами якої складено довідку, відповідно до якої інформації, що перешкоджає зайняттю ОСОБА_1 посади, пов'язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування не виявлено, а відтак оскаржуваний припис НАЗК є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Водночас представник відповідача у запереченнях вказує на безпідставність касаційної скарги і просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до рішення Глухівської районної ради VI скликання від 14 листопада 2014 року ОСОБА_1 обрано на посаду заступника голови Глухівської районної ради.

При обранні ОСОБА_1 на вищевказану посаду відносно нього було проведено спеціальну перевірку у відповідності до статті 11 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" та складено висновок від 25 листопада 2014 року, згідно з яким інформації, що перешкоджає зайняттю ОСОБА_1 посади, пов'язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування не виявлено.

Після проведення виборів та обрання депутатів Глухівської районної ради VIІ скликання, повноваження депутатів VI скликання припинено, в тому числі й ОСОБА_1 на підставі частини другої статті 56 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Відповідно до рішення Глухівської районної ради VIІ скликання від 02 грудня 2015 року ОСОБА_1 звільнено із займаної посади у зв'язку із закінченням строку повноважень за пунктом 1 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), за угодою сторін, та виплачено компенсацію за невикористану щорічну та додаткову відпусти.

Рішенням Глухівської районної ради VIІ скликання від 02 грудня 2015 року ОСОБА_1 обрано головою Глухівської районної ради VIІ скликання на підставі протоколу № 2 засідання лічильної комісії по проведенню таємного голосування по виборах голови відповідно до частини першої статті 55, пункту 1 частини першої статті 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

За наслідками проведеної НАЗК перевірки порушення вимог законодавства щодо етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, інших порушень закону, відповідачем прийнято рішення (припис) від 15 грудня 2016 року № 149 відносно ОСОБА_1, яким зобов'язано позивача вжити заходи щодо належного виконання вимог статті 56 Закону України "Про запобігання корупції" працівниками відділу організаційної та кадрової роботи виконавчого апарату Глухівської районної ради, на який покладено організацію проведення спеціальної перевірки відомостей щодо осіб, які претендують на зайняття відповідних посад.

Підставою для винесення такого припису слугувало неподання ОСОБА_1 протягом трьох робочих днів з дня відповідного обрання на посаду голови Глухівської районної ради, документів для проведення спеціальної перевірки.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення ОСОБА_1 та обрання його на посаду, що відбулось в один день, жодним чином не спростовує факт припинення ним трудових відносин з Глухівською районної радою VI скликання та, відповідно, звільнення за угодою сторін, а відтак ОСОБА_1 зобов'язаний був надати згоду на проведення відносно нього спеціальної перевірки.

Таку позицію Сумського окружного адміністративного суду підтримав і Харківський апеляційний адміністративний суд, який здійснив перегляд цієї справи.

Верховний Суд зазначені висновки судів попередніх інстанцій вважає вірними та такими, що зроблені на підставі правильно застосованих норм матеріального та процесуального права.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України "Про службу в органах місцевого самоврядування" регулює правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, визначає загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.

Порядок прийняття на службу в органи місцевого самоврядування врегульовано у статті 10 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" та передбачає здійснення прийняття на посаду голови та заступників голови районної, районної у місті, обласної ради, заступника міського голови - секретаря Київської міської ради, секретаря сільської, селищної, міської ради, голови постійної комісії з питань бюджету обласної, Київської та Севастопольської міських рад шляхом обрання відповідною радою.

При цьому, відповідно до частини другої статті 56 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" заступник голови районної, районної у місті (у разі її створення) ради, перший заступник, заступник голови обласної ради обираються відповідною радою в межах строку її повноважень з числа депутатів цієї ради шляхом таємного голосування і здійснюють свої повноваження до припинення ними повноважень депутата ради відповідного скликання, крім випадків дострокового припинення їх повноважень у порядку, встановленому частинами третьою та четвертою цієї статті.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до рішення Глухівської районної ради VI скликання від 14 листопада 2014 року ОСОБА_1 обрано на посаду заступника голови Глухівської районної ради. У зв'язку із закінченням строку повноважень Глухівської районної ради VI скликання припинились повноваження депутатів даного скликання та відповідно припинились повноваження заступника голови Глухівської райради ОСОБА_1 як посадової особи Глухівської районної ради VI скликання.

За правилами, встановленими частиною першою статті 55 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" голова районної, обласної, районної у місті (у разі її створення) ради обирається відповідною радою шляхом таємного голосування з числа її депутатів на строк повноважень ради.

Так, рішенням першої сесії VIІ скликання Глухівської районної ради від 02 грудня 2015 року шляхом таємного голосування ОСОБА_1 обрано головою Глухівської районної ради.

Верховний Суд зауважує, що трудові відносини ОСОБА_1 як депутата VI скликання так і як посадової особи ради - заступника голови ради VI скликання, мали обмежену строкову дію, а саме виключно на строк дії ради VI скликання, і закінчуються в день першої сесії ради нового скликання, що відповідає приписам статті 49 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", а відтак ОСОБА_1 підлягав обов'язковому звільненню.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 саме звільнено з посади заступника голови Глухівської районної ради, у зв'язку з чим в трудовій книжці внесено відповідний запис № 30 від 02 грудня 2015 року: "звільнений за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України, за угодою сторін".

Частиною першою статті 56 Закону України "Про запобігання корупції" передбачено, що у разі якщо призначення, обрання чи затвердження на посади здійснюється місцевою радою, спеціальна перевірка проводиться у встановленому цим Законом порядку стосовно призначених, обраних чи затверджених на відповідні посади осіб.

При цьому, спеціальна перевірка не проводиться лише щодо претендентів, які перебувають на посадах в державних органах, органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування та призначаються в порядку переведення чи просування по службі на посади в межах того ж органу або призначаються в порядку переведення на посади в інших державних органах, органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Згідно зі статтею 9 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" посадова особа місцевого самоврядування має право на просування по службі відповідно до професійної освіти, результатів роботи та атестації.

Статтею 27 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ (чинного на час обрання ОСОБА_1 на посаду голови Глухівської районної ради) визначено, що просування по службі державного службовця здійснюється шляхом зайняття більш високої посади на конкурсній основі, крім випадків, коли інше встановлено законами України та Кабінетом Міністрів України, або шляхом присвоєння державному службовцю більш високого рангу. Переважне право на просування по службі мають державні службовці, які досягли найвищих результатів в роботі, виявляють ініціативність, постійно підвищують свій професійний рівень та зараховані до кадрового резерву.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 було обрано головою Глухівської районної ради, що не є призначенням в порядку просування по службі, враховуючи те, що повноваження ОСОБА_1 як заступника голови Глухівської районної ради VI скликання припинились не у зв'язку з просуванням по службі, а у зв'язку із закінченням строку повноважень зазначеної ради, що підтверджується, зокрема, копією трудової книжки.

Таким чином, закінчення строку повноважень посадових осіб органів місцевого самоврядування, які обіймають виборні посади в органах місцевого самоврядування, є однією з підстав припинення служби в органах місцевого самоврядування.