Провадження №2-а/155/11/18

Справа №155/1807/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2018 року місто Горохів

Горохівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді - Чонки В.В.,

за участю секретаря судового засідання - Воронюк Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Горохівського ВП ГУНП у Волинській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення Правил дорожнього руху України, -

ВСТАНОВИВ:

02 листопада 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 22 жовтня 2017 року поліцейським СРПП №1 Горохівського ВП ГУНП у Волинській області винесено постанову серії ДР №007836 на підставі якої, його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, з накладенням стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 гривень, за те, що він в порушення п.9.8. ПДР рухався автомобілем Skoda Felicia, реєстраційний номерний знак реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, на автодорозі Н-17 сполученням Львів-Радехів-Луцьк, поза населеним пунктом, не увімкнувши денні ходові вогні або ближнє світло фар. Вказує, що відповідачем не надано будь-яких доказів вчинення ним вказаного адміністративного правопорушення.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, однак подав до суду заяву в якій позов підтримав повністю, просив його задовольнити, а розгляд справи проводити у його відсутності.

Представник відповідач - Горохівського ВП ГУНП у Волинській області в судове засідання не з'явився, відзив на позов не надав, заяви про розгляд справи у його відсутність не подавав, причини своєї неявки суд не повідомляв.

Виходячи з положень ч.3 ст.268 КАС України суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю сторін.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 22 жовтня 2018 року поліцейським СРПП №1 Горохівського ВП ГУНП у Волинській області винесено постанову серії ДР №007836, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 гривень.

Відповідно до вказаної постанови, 22 жовтня 2018 року о 17 годині 30 хвилин, ОСОБА_1 рухався автомобілем Skoda Felicia, реєстраційний номерний знак реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, на автодорозі Н-17 сполученням Львів-Радехів-Луцьк, поза населеним пунктом, не увімкнувши денні ходові вогні або ближнє світло фар, чим порушив п.9.8. ПДР України.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно із ч.3 ст.8 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.

Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Постанова про притягнення фізичних осіб до адміністративної відповідальності є правовим актом індивідуальної дії (п.3 Постанови Пленуму Вищого Адміністративного Суду України №2 від 06.03.2008 року).

Відповідальність за вчинення правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 122 КУпАП настає в разі порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди і тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Відповідно до ст.125 КУпАП, інші порушення правил дорожнього руху, крім передбачених статтями 121-128, частинами першою і другою статті 129, статтями 139 і 140 цього Кодексу, тягнуть за собою попередження.

Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Крім цього, частиною 1 ст.251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Суд звертає увагу, що будь-яких доказів на підтвердження факту порушення позивачем ч.2 ст.122 КУпАП, зокрема, матеріалів фото - та відеофіксації суду відповідачем надано не було.

При цьому, відповідачем не викладено жодних ґрунтовних заперечень та не надано жодних належних та допустимих доказів правомірності їх дій і на спростування доводів, викладених у позові.

Відповідно до п.9.1 (г) Правил дорожнього руху України, попереджувальними сигналами є увімкнення ближнього світла фар у світлу пору доби.

Згідно п.9.8 Правил дорожнього руху України, з 01 жовтня по 01 травня на всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами, повинні бути ввімкнені денні ходові вогні, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу - ближнє світло фар.

Денні ходові вогні - це зовнішні світлові прилади і з точки зору ПДР України вони є попереджувальним сигналом. Вимоги до його ввімкнення містяться в розділі 9 ПДР України «Попереджувальні сигнали», в той час, як вимоги щодо користування зовнішніми світловими приладами передбачено у Розділі 19 ПДР України «Користування зовнішніми освітлювальними приладами».

Таким чином, водії не можуть бути піддані відповідальності передбаченої ч.2 ст.122 КУпАП за не ввімкнений за межами населеного пункту з 01 жовтня до 01 травня денний ходовий вогонь або ближнє світло фар, оскільки диспозиція вказаної статті передбачає притягнення до відповідальності водіїв транспортних засобів за порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами саме при початку руху чи зміні його напрямку, а не під час руху транспортного засобу, а тому дії водіїв підпадають під ознаки адміністративного правопорушення передбаченого ст.125 КУпАП.

Одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, що визначено ст.245 КУпАП.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, встановленим статтями 283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно зазначити докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з ст.72 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

А згідно з ч.2 ст.77 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Дії суб'єкта владних повноважень щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності при відсутності належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували наявність чи відсутність події адміністративного правопорушення і винність особи у його вчиненні, не можуть вважатися правомірними та не кореспондуються із принципом презумпції невинуватості, який закріплений у ст.62 Конституції України.

При цьому, відповідно до ч.3 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, встановленим статтями 283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно зазначити докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення.

Разом із тим, доказування вини особи, яка притягується до юридичної відповідальності є забезпеченням принципу змагальної процедури.

Основним і первинним предметом доказування справ про адміністративні правопорушення є встановлення уповноваженим органом (посадовою особою) наявності сукупності ознак складу адміністративного правопорушення, у тому числі вини особи в учиненому нею діянні, фактів, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди України, при розгляді справ, застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї, а також практику Європейського суду - як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі Allenet de Ribemont v. France (скарга №15175/89, постанова від 10.02.1995 року) підкреслює, що принцип презумпції невинуватості порушується, «якщо суд оголосить обвинуваченого винним, коли його вина не була попередньо доведена».

У справі Barbera, Messeque and Jabardo v. Spain (скарга №10590/83 від 06 грудня 1988 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що докази, покладені в основі висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.

Обов'язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (справа Daktaras v. Lithuania, скарга №42095/98).

Європейський суд з прав людини у справі Salabiaku v. France (скарга №10519/83) встановив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування… необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.

Правова природа адміністративної відповідальності по своїй суті аналогічна кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

У справі Надточій проти України (скарга №7460/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу про адміністративні правопорушення (п.21 рішення).

В рішенні від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010 Конституційний Суд України дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п.4.1).

В рекомендації №R (91)1 Комітету Міністрів Ради Європи Державам-Членам стосовно адміністративних санкцій, одним із принципів застосування адміністративних стягнень є покладення обов'язку забезпечення доказів на адміністративний орган влади (принцип 7).

Зазначені принципи і положення Закону при вчиненні дій і прийнятті рішення щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності забезпечені дотриманням не були.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що при винесенні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності позивача за ч.2 ст.122 КУпАП, відповідачем не з'ясовано всіх фактичних обставин справи, невірно було кваліфіковано дії позивача, а тому вважає за необхідне вищезазначену постанову скасувати.

Згідно п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Частиною 3 ст.286 КАС України встановлено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд, як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без зміни, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Керуючись статтями 243, 246, 254, 268, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ДР №007836 від 22 жовтня 2017 року, якою ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в сумі 425 гривень - скасувати.

Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.122 КУпАП - закрити за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Горохівський районний суд Волинської області. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий /підпис/

Згідно з оригіналом

Суддя Горохівського районного суду Чонка В.В.