open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem
номер провадження справи 5/42/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.06.2018 Справа № 908/725/18

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі Рачук О.О., розглянувши матеріали справи

За позовом: Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька АЕС” (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, код ЄДРПОУ 19355964)

До відповідача: Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” (69035, м.Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14, код ЄДРПОУ 00130926)

про стягнення 114 032,87 грн.

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність №3197 від 08.12.2016р.

Від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №288 від 13.02.2018р.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

25.04.2018р. до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька АЕС” від 18.04.2018р. за вих. №28-23/8766 (вх.№767/08-07/18 від 25.04.2018р.) до Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” про стягнення 114 032,87 грн.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.04.2018 р. справу №908/725/18 розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою суду від 25.04.2018р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №908/725/18 в порядку спрощеного позовного провадження, присвоєно справі номер провадження – 5/42/18. Перше судове засідання з розгляду справи по суті у спрощеному позовному провадженні призначено на 29.05.2018р. У судовому засіданні 29.05.2018р. судом оголошувалась перерва до 26.06.2018р., сторони були повідомлені про дату, час та місце наступного судового засідання під розписку. У судовому засіданні 26.06.2018р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

29.05.2018р. через відділ документального забезпечення господарського суду Запорізької області від ДП “НАЕК “Енергоатом” в особі ВП “ЗАЕС” надійшла письмова заява від 24.05.2018р. за вих. №28-23/11577 про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 120 902,68 грн., з яких: 101 646,85 грн. заборгованості за рахунком №794 від 30.11.2017р., 13 631,84 грн. пені, 4 370,81 грн. інфляційних втрат, 1 253,18 грн. 3 % річних та судовий збір у розмірі 1 813,54 грн.

У судовому засіданні 29.05.2018р. вказана заява про збільшення розміру позовних вимог прийнята судом до розгляду як така, що відповідає вимогам п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 21.05.2018 здійснювалось із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу за допомогою ПАК “Оберіг”.

У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи, викладені у позовній заяві, заяві про збільшення розміру позовних вимог та відповіді на відзив зазначивши, що 01.01.2013р. між ДП “НАЕК” “Енергоатом” в особі ВП “ЗАЕС” та ВАТ “Запоріжжяобленерго” укладено договір №12-7 про спільне використання технологічних електричних мереж. Однак, в строк, передбачений умовами вказаного договору, відповідач не оплатив рахунок №794 від 30.11.2017р. на суму 101 646,85 грн., який виставлений позивачем. Судовим наказом господарського суду Запорізької області від 15.02.2018р. у справі №908/233/18 з відповідача на користь позивача було стягнуто 101 646,85 грн. заборгованості згідно з вказаним рахунком та 176,20 грн. судового збору. Ухвалою суду від 12.03.2018р. у справі №908/233/18 вказаний судовий наказ був скасований з роз’ясненням позивачу права на звернення до суду з позовом в порядку спрощеного позовного провадження. У зв’язку з невиконання відповідачем свого грошового зобов’язання у нього виникла заборгованість в розмірі 101 646,85 грн., яка ним не сплачена. Також, у зв’язку з неналежним виконання своїх зобов’язань позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 13 631,84 грн., інфляційні втрати в розмірі 4 370,81 грн., 3% річних в сумі 1 253,18 грн. На підставі викладеного, посилаючись на ст.ст. 526, 530, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 217, 230, 232 Господарського кодексу України, позивач просить суд позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача також судові витрати в розмірі 1 813,54 грн.

Представник відповідача підтримав відзив на позовну заяву та заперечення відповідь на відзив зазначивши, що проти наявності заборгованості перед позивачем не заперечує. Також, у вказаному відзиві представник відповідача зазначає, що на момент розгляду справи на підприємстві існує заборгованість по виплаті заробітної плати, яка станом на 11.05.2018р.складає 270,059 млн. грн. При цьому, у відповідача відсутня можливість погашення наявної заборгованості, яка є основною та першочерговою виплатою на підприємстві. Станом на 01.05.2018р. у ПАТ “Запоріжжяобленерго” наявний податковий борг у розмірі 345,9 млн. грн. Кредиторська заборгованість відповідача за роботи, послуги, ТМЦ станом на 01.05.2018р. становить 86,4 млн. грн. Відповідач не має можливості розраховувати на кошти, що надходять на його рахунки, оскільки на ці рахунки накладені арешти в межах суми 31 914 916,27 грн. Зазначає, що застосування судом в повному обсязі господарсько - правової відповідальності призведе до відсутності коштів для поточної оплати за купівлю електроенергії. Просить суд зменшити розмір пені до 1000,00 грн. та розстрочити виконання рішення рівними частинами на 12 календарних місяців, зі сплатою сум щомісячно рівними частинами.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 01.01.2013р. між Державним підприємством “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі філії Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” (далі – позивач, власник мереж) та ВАТ “Запоріжжяобленерго” (змінено найменування відповідача з “Відкритого акціонерного товариства” на “публічне акціонерне товариство”, на виконання Закону України “Про акціонерні товариства”) (далі – відповідач, користувач) укладено договір №12-7 про спільне використання технологічних електричних мереж (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору власник мереж зобов'язується забезпечити технічну можливість передачі (транзиту) електричної енергії власними технологічними електричними мережами в точки приєднання електроустановок користувача та/або інших суб'єктів господарювання - субспоживачів, передачу електричної енергії яким забезпечує користувач, а користувач зобов'язується своєчасно сплачувати вартість послуг власника мереж з утримання технологічних електричних мереж використання та інші послуги, відповідно до умов договору.

Згідно з п. 1.2 Договору, передача електричної енергії забезпечується відповідно до додатка № 1 “однолінійна схема”, наданого власником мереж, з обов’язковим зазначенням місць встановлення, типів, марки обладнання, довжини ліній, які задіяні в передачі електричної енергії.

Власник мереж забезпечує передачу електричної енергії до межі балансової належності належних йому електричних мереж, визначених “Актом розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін”, яка наведена у додатку № 2 “Перелік точок приєднання електроустановок користувача та субспоживачів до технологічних електричних мереж власника мереж”.

Відповідно до п. 11.5 Договору, цей Договір набирає чинності з 01.01.2013р. і укладається терміном до 31.12.2013р. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення цього терміну не буде заявлено однією з його сторін про відмову від нього або про його перегляд.

Станом на день розгляду справи Договір № 12-7 від 01.01.2013р. є чинним, недійсним не визнавався.

Згідно з п. 4.1. Договору, користувач зобов’язаний здійснювати оплату за використання електричних мереж Власника мереж за розрахунковий період. Розрахунок плати за використання електричних мереж Власника мереж здійснюється згідно з Додатком № 4 “Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж”.

Пунктом 7.1. Договору передбачено, що розрахунковим вважається з 00 годин першого числа до 24 годин останнього числа поточного місяця.

Пунктом 7.3 Договору, з урахуванням Додаткової угоди № 6/37-121-SD-15-02621 від 01.11.2016р., сторони домовились, що за підсумками розрахункового періоду власник мереж у термін до п’ятого числа місяця, наступного за розрахунковим, направляє користувачу рахунок. Сума платежу визначається, виходячи з Додатку № 4 “Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж”, з урахуванням сум платежів, що надійшли від користувача. Разом з рахунком власник мереж направляє користувачу, в тому числі і підписані зі своєї сторони та скріплені печаткою два примірника “Акта прийому-здачі наданих послуг”.

Відповідно до п. 7.4 договору, оплата користувачем послуг з утримання технологічних електричних мереж спільного використання здійснюється платіжним дорученням на підставі виставленого власником мереж рахунка та оформленого “Акта прийому-здачі наданих послуг” до останнього числа місяця, наступного за звітним, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок власника мереж.

Абзацом 2 ч. 3 Додаткової угоди № 6/37-121-SD-15-02621 від 01.11.2016р. визначено, що Користувач у термін, що не перевищує 20 днів з дня отримання: у разі відсутності зауважень повертає Власнику мереж два примірника підписаної уповноваженою особою Користувача та скріпленої його печаткою “Довідки про обсягти переданої електричної енергії”; у разі виникнення розбіжностей щодо обсягів електричної енергії, зазначених у “Довідці про обсяги переданої електричної енергії” письмово повідомляє про це Власника мереж.

Згідно з п. 11 Додаткової угоди № 6/37-121-SD-15-02621, сторони дійшли згоди, що умови даної додаткової угоди починають діяти з 01.01.2017р.

Відповідно до ч. 3 Додаткової угоди № 6 до Договору № 12-7 від 01.01.2013р. “Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж”, сума, що підлягає відшкодуванню Власнику мереж за надані послуги з утримання технологічних електричних мереж спільного використання у 2017 за листопад місяць становить 101 646,85 грн. з урахуванням ПДВ.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до частини 2 цієї ж статті підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань. Аналогічні норми містяться в ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами статті 629 ЦК України – договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Договір, укладений сторонами з дотримання вимог, необхідних для чинності правочину, у тому числі відповідно до чинних нормативно-правових актів, має обов'язкову силу для сторін. Будучи пов'язаними взаємними правами та обов'язками (зобов'язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятись від виконання зобов'язання.

Строком договору, відповідно до ст. 631 ЦК України, є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов’язки відповідно до договору.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на адресу відповідача направив «Акт прийому-здачі наданих послуг» №11-17 від 30.11.2017р. на суму 101 646,85 грн. разом з рахунком-фактурою №794 від 30.11.2017р. на суму 101 646,85 грн.

Пунктом 7.5 Договору № 12-7 від 01.01.2013 визначено, що користувач у термін, що не перевищує 2 дні з дня отримання зобов’язаний повернути Власнику мереж один екземпляр підписаного та скріпленого своєю печаткою “Акту прийому-здачі наданих послуг” (додаток № 5).

Проте, акт прийому-здачі наданих послуг №11-17 від 30.11.2017р. на суму 101 646,85 грн. з боку відповідача не підписаний та не повернутий на адресу позивача.

Одним з обов'язків відповідача є обов'язок здійснювати оплату за використання електричних мереж за розрахунковий період, яким є період з 00 годин першого числа до 24 годин останнього числа поточного місяця. Розрахунок плати за використання електричних мереж Власника мереж за розрахунковий період здійснюється згідно з “Порядком обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж”, який викладений в Додатку №4 до договору №12-7 (п. 7.1 та п. 4.1 договору).

З урахуванням викладеного, останнім днем оплати рахунка-фактури №794 від 30.11.2017р. на суму 101 646,85 грн. є 30.12.2017р.

Проте, свої зобов’язання щодо своєчасної та повної оплати за використання електричних мереж відповідач належним чином не виконав, акт прийому-здачі наданих послуг №11-17 від 30.11.2017р. на суму 101 646,85 грн. не підписав та не повернув на адресу позивача, будь-яких зауважень чи розбіжностей щодо обсягів електричної енергії у передбачений Договором строк позивачу не надіслав, в результаті чого у ПАТ “Запоріжжяобленерго” виникла заборгованість, яка становить 101 646,85 грн.

Доказів погашення вказаної суми боргу за отримані послуги відповідачем не надано, наявність заявленої до стягнення заборгованості ним не спростована, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 101 646,85 грн. є доведеними, обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно зі ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла за період, за який сплачується пеня.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що правовідносини сторін виникли на підставі договору про спільне використання технологічних електричних мереж від 01.01.2013р. № 12-7.

За внесення платежів, передбачених п. 4.1. Договору, Користувач сплачує Власнику мереж пеню у розмірі 0,1% за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати (але не більш подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період нарахування пені). Сума пені зазначається з розрахунковому документів окремим рядком (п. 9.2.1).

Як вбачається з матеріалів справи, за порушення ПАТ “Запоріжжяобленерго” умов договору щодо своєчасної оплати послуг з утримання технологічних електричних мереж позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі подвійної обліковою ставки НБУ за період з 31.12.2017р. по 29.05.2018р. на загальну суму 13 631,84 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв’язку з невиконанням відповідачем умов Договору № 12-7 від 01.01.2013р. про спільне використання технологічних електричних мереж щодо повної та своєчасної оплати за отримані послуги, керуючись ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу 3 % річних за період з 31.12.2017р. по 29.05.2018р. у розмірі 1 253,18 грн. та інфляційні втрати на суму 4 370,81 грн.

Перевіривши надані позивачем розрахунки пені за період з 31.12.2017р. по 29.05.2018р. на загальну суму 13 631,84 грн., 3 % річних за період з 31.12.2017р. по 29.05.2018р. у розмірі 1 253,18 грн. та інфляційні втрати на суму 4 370,81 грн. за допомогою програми “Законодавство” та з урахуванням позиції відповідача, суд зазначає, що вказані розрахунки позивача є вірними. Відповідач проти арифметичних розрахунків пені, 3% річних та інфляційних витрат не заперечив, контррозрахунок суду не пред’явив.

У відзиві на позовну заяву та у запереченнях на відповідь на відзив відповідач просить суд зменшення розміру пені до суми 1 000,00 грн., у зв’язку з чим, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, заборгованість відповідача за договором від 01.01.2013р. №12-7 про спільне використання технологічних електричних мереж виникла з 30.12.2017р.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ “Запоріжжяобленерго” знаходиться у кризовому та вкрай критичному фінансовому стані, що підтверджується довідками про залишки коштів на поточних рахунках у банківських установах, на які накладені арешти, довідками про заборгованість по заробітній платі, щодо наявності податкового боргу, кредиторської заборгованості перед ДП “Енергоринок”.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочки виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, у системному розумінні якої, а також національному закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського Кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Судом встановлено, що позивачем нараховано пеню на прострочення заборгованості за п’ять місяців, а також те, що розмір пені 13 631,84 грн. складає 12 % від загальної суми заборгованості, що не є надмірною сумою у порівнянні зі збитками кредитора.

Враховуючи матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені до суми 1 000,00 грн.

На підставі вищевикладеного, позовна вимога про стягнення з відповідача пені за договором про спільне використання технологічних електричних мереж №12-7 від 01.01.2013р. за період прострочення з 31.12.2017р. по 29.05.2018р. у розмірі 13 631,84 грн. підлягає задоволенню у заявленій сумі.

У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Чинне законодавство України не визначає переліку об'єктивних обставин, що ускладнюють або роблять неможливим застосування загального порядку примусового виконання рішень.

Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними, достатніми та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо заяви відповідача про розстрочку виконання рішення суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Згідно з ч.ч. 4 та 5 ст. 331 ГПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім’ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч. 4). Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. 5).

Системний аналіз чинного законодавства свідчить, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) – тяжке захворювання її самої або членів її сім’ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи – наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб – стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 “Конвенції про захист прав людини та основних свобод” відповідно до якої “кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру”, а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв’язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Європейський суд з прав людини зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежить, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.

Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом’якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.

В даному випадку, обґрунтовуючи заяву про надання розстрочки виконання судового наказу, боржник посилається на обставини, які вважає винятковими, оскільки вони перешкоджають своєчасно виконати судовий наказ через вкрай скрутне фінансове становище та неможливість виконання судового наказу без поетапного погашення заборгованості.

Відповідач зазначає, що станом на 11.05.2018р. на підприємстві ПАТ “Запоріжжяобленерго” існує заборгованість по виплаті заробітної плати, яка складає 270,059 млн. грн. та стрімко зростає. При цьому, у відповідача відсутня можливість погашення наявної заборгованості, яка є основною та першочерговою виплатою на підприємстві, в підтвердження чого додав довідку від 11.05.2018р. № 003-09/129. Кредиторська заборгованість відповідача за роботи, послуги, ТМЦ станом на 01.05.2018р. становить 86,4 млн. грн. Також, відповідно до довідки від 11.05.2018р. № 003-09/142, у відповідача наявний податковий борг, який становить 345,9 млн. грн., відповідач не може розраховувати на кошти що надходять на його рахунки, оскільки на вказані рахунки постановою ВП №50684873 від 28.12.2016р., відкритого за заявою ДП “Енергоринок” накладено арешт на грошові кошти в межах суми 31 914 916,27 грн. На рахунках ПАТ “Запоріжжяобленерго” відсутні грошові кошти, на підтвердження чого відповідач надав довідки про залишки грошових коштів на поточних рахунках.

В свою чергу, товариство зі свого боку вживає всі можливі заходи по недопущенню неналежного виконання договірних обов’язків споживачів, оскільки здійснює всі можливі заходи спрямовані на погашення заборгованості, зокрема, направляє претензії, звертається до суду із позовними заявами про примусове стягнення заборгованості, здійснює обмеження або припинення електропостачання, бо повне відключення деяких споживачів може призвести до соціальної та технологічної катастрофи на території всій Запорізькій області.

Систематичне недофінансування з боку держави бюджетної сфери призводить до низького рівня розрахунків за електричну енергію споживачів електричної енергії, що фінансуються з державного та місцевого бюджету.

Також, на підтвердження тяжкого фінансового становища відповідач зазначає, що окрім першочергової виплати заробітної плати, підприємство має щомісячно проводити виплату інших обов’язкових платежів за придбання пального, сировини та матеріалів, оплату комунальних послуг та послуг за спільне використання технологічних електричних мереж, тощо. Виплата обов’язкових платежів здійснюється виключно з поточних рахунків підприємства. Вищезазначене свідчить, що господарська діяльність відповідача фактично паралізована. Станом на 30.04.2018р. загальний розмір заборгованості перед ДП “Енергоринок” за куповану електроенергію становить 937,0 млн. грн., На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 233 ГК України, ч. 1 ст. 331 ГПК України, відповідач просить суд зменшити розмір пені до 1 000,00 грн. та розстрочити виконання рішення на дванадцять календарних місяців, зі сплатою сум щомісячно рівними частинами.

В даному випадку, обґрунтовуючи заяву про надання розстрочки виконання судового рішення, відповідач посилається на наявність значної суми заборгованості з виплати заробітної платні, наявністю великого податкового боргу, відсутності джерел для одночасного погашення заборгованості, встановлення НКРЕКП, як регулятором, 0-го алгоритму відрахування коштів на поточні рахунки Товариства, збільшення дебіторської заборгованості споживачів електричної енергії щодо яких неможливо вжити заходи припинення чи обмеження електропостачання, значної кредиторської заборгованості ПАТ “Запоріжжяобленерго” перед оптовим постачальником електричної енергії та зростанням рівня неплатежів за спожиту електричну енергію.

До обставин, що ускладнюють виконання судового рішення та які є підставою для розстрочки його виконання, належать хвороба боржника або членів його сім'ї, скрутне матеріальне або фінансове становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи-боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Оцінюючи вищенаведені обставини суд враховує, що відповідач не ухиляється від виконання своїх обов’язків з погашення заборгованості, вживає заходи для вирішення проблемної ситуації, яка склалась з оплатою заборгованості, здійснює поточні розрахунки, знаходиться під загрозою банкрутства.

Також судом враховано, що розстрочка виконання рішення є тією мірою, яка дозволяє не допустити банкрутства юридичних осіб, надає можливість працювати суб’єкту господарювання та здійснювати поступове погашення заборгованості, оскільки одночасне примусове стягнення всієї заборгованості може вкрай негативно вплинути на його функціонування, що неминуче призведе погіршення ситуації в енергетичному секторі України.

Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд має врахувати вищенаведені обставини, які обґрунтовують необхідність реалізації судом права на надання розстрочки виконання рішення суду.

Таким чином, вказані обставини свідчать про наявність обставин, що дійсно можуть ускладнити виконання рішення господарського суду Запорізької області по даній справі, проте враховуючи матеріальні інтереси обох сторін та дотримуючись балансу інтересів стягувача та боржника, їх фінансовий стан, ступінь вини боржника у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави а також ситуацію, яка склалась в енергетичній системі України, суд вважає за можливе заяву Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” про розстрочку виконання рішення у справі №908/725/18 задовольнити частково, розстрочивши виконання рішення суду строком на 6 місяців.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 236 – 238, 240, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14; код ЄДРПОУ 00130926, ІПН 001309208249; поточний рахунок №260081031709 в ПАТ «СБЕРБАНК», МФО 320627) на користь Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133; код ЄДРПОУ 19355964, ІПН 245846626653; поточний рахунок №26001212001241 в ПАТ АБ «Укргазбанк») заборгованість за договором № 12-7 від 01.01.2013р. про спільне використання технологічних електричних мереж (рахунок №794 від 30.11.2017р.) у розмірі 101 646 (сто одна тисяча шістсот сорок шість) грн. 85 коп., пеню у розмірі 13 631 (тринадцять тисяч шістсот тридцять одна) грн. 84 коп., 3 % річних у розмірі 1 253 (одна тисяча двісти п’ятдесят три) грн. 18 коп. інфляційні втрати у розмірі 4 370 (чотири тисячі триста сімдесят) грн. 81 коп.

Розстрочити виконання рішення суду строком на 6 (шість) місяців з дати набрання рішенням чинності, а саме:

- до 01.08.2018р. – 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп.;

- до 01.09.2018р. – 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп.;

- до 01.10.2018р. – 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп.;

- до 01.11.2018р. – 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп.;

- до 01.12.2018р. – 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп.;

- до 01.01.2019р. – 20 902 (двадцять тисяч дев’ятсот дві) грн. 68 коп. Видати наказ.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14; код ЄДРПОУ 00130926, ІПН 001309208249; поточний рахунок №260081031709 в ПАТ «СБЕРБАНК», МФО 320627) на користь Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133; код ЄДРПОУ 19355964, ІПН 245846626653; поточний рахунок №26001212001241 в ПАТ АБ «Укргазбанк») судовий збір у розмірі 1 813 (одна тисяча вісімсот тринадцять) грн. 54 коп. Видати наказ.

Суддя К.В. Проскуряков

Повне рішення складено 02.07.2018.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Джерело: ЄДРСР 75133926
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку