Справа №639/3127/18

Провадження №1-в/639/560918

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 липня 2018 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю: секретаря ОСОБА_2 прокурора ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові клопотання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Станиця Луганська Луганської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , засудженого 09.01.2018 р. Біловодським районним судом Луганської області за ч. 2 ст. 125, ч. 2 ст. 121, ст. ст. 70, 71 КК України до 8 років позбавлення волі, про зарахування строку тримання в місцях попереднього ув`язнення до строку відбування покарання відповідно до вимогст.72 КК України, -

в с т а н о в и в :

До Жовтневого районного суду м. Харкова надійшло клопотання засудженого ОСОБА_4 про зарахування строку попереднього ув`язнення в строк відбування покарання, відповідно до вимог ч.5 ст.72 КК України (в редакції Закону України №838-VIII від 26.11.2015 року).

У клопотанні засуджений просив розглядати справу за його відсутності.

У судовому засіданні прокурор просив суд відмовити у задоволенні клопотання засудженого, оскільки 21.06.2017 року набрав чинності Закон України №2046-VIII від 18.05.2017 року «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув`язнення», відповідно до якого частину 5 статті 72 Кримінального кодексу України викладено в такій редакції: «Попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті. Після набрання чинності Законом України №2046-VIII від 18.05.2017 року, тобто з 21.06.2017 року, попереднє ув`язнення зараховується у строк покарання із розрахунку 1 (один) день попереднього ув`язнення за 1 (один) день позбавлення волі, у зв`язку з чим клопотання засудженого є незаконним та задоволенню не підлягає.

Заслухавши думку прокурора, вивчивши матеріали особової справи та дослідивши наявні докази в їх сукупності, суд дійшов до наступних висновків.

24.12.2015 року набрав чинності Закон України №838-VIII від 26.11.2015 року «Про внесення змін до Кримінального кодексу України (щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання)».

Як встановлено із матеріалів особової справи, ОСОБА_4 засуджений 09.01.2018р.Біловодським районнимсудом Луганськоїобласті зач.2ст.125,ч.2ст.121,ст.ст.70,71КК Українидо 8років позбавленняволі Вирок суду набув законної сили 19.04.2018 р.

Вказаним вироком та ухвалою апеляційного суду Луганської області від 19.04.2018 р. зараховано ОСОБА_4 до строку відбування покарання строк тримання під вартою з 11.09.2016 р. по 20.06.2017 р. включно з розрахунку «один день попереднього ув`язнення відповідає двом дням позбавлення волі».

З матеріалів особової справи вбачається, що ОСОБА_4 затримано 11.09.2016 р.

Судом враховується, що 21.06.2017 року набрав чинності Закон України №2046-VIII від 18.05.2017 року «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув`язнення», відповідно до якого частину 5 статті 72 Кримінального кодексу України викладено в такій редакції: «Попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті».

Також суд при вирішенні даного питання керується висновком Верховного Суду, висловленим у постанові від 06.06.2018 р. по справі № 180/746/16-к.

Положення ч. 5 ст. 72 КК щодо правил зарахування попереднього ув`язнення до строку позбавлення волі чи інших видів покарань, передбачених у ч. 1 ст. 72 КК, не можна вважати такими, що визначають «караність» або «інші кримінально-правові наслідки діяння» у розумінні ч. 2 ст. 4 КК.

У зв`язку із цим положенням указаної правової норми в редакції Закону від 26 листопада 2015 року № 838-VIII не може надаватися ультраактивна дія, яка би забезпечила можливість їх застосування після набрання 21 червня 2017 року чинності новою редакцією цієї норми відповідно до Закону від 18 травня 2017 року № 2046-VIII.

Водночас, оскільки зазначене вище зарахування не є передбачуваним кримінально-правовим наслідком злочину самого по собі, а безпосередньо обумовлене фактом застосування кримінально-процесуальних заходів (без якого таке зарахування неможливе), то застосування ч. 5 ст. 72 КК у редакції Закону від 18 травня 2017 року № 2046-VIII з дати набрання ним чинності щодо періодів попереднього ув`язнення, що мали місце в період дії цієї норми, означає пряму, а не зворотну дію, а тому не порушуватиме положення ст. 58 Конституції України та ч. 2 ст. 5 КК. І лише застосування ч. 5 ст. 72 КК у редакції Закону від 18 травня 2017 року № 2046-VIII до періодів попереднього ув`язнення, що тривали до набрання цим Законом чинності, становило би заборонену ч. 2 ст. 5 КК зворотну дію закону.

Таким чином, при зарахуванні попереднього ув`язнення у строк покарання у виді позбавлення волі або у строк іншого покарання, передбаченого ч. 1 ст. 72 КК у редакції Закону від 26 листопада 2015 року 838-VIII підлягає застосуванню стосовно періодів попереднього ув`язнення, які тривали до 20 червня 2017 року включно, у тому числі до набрання чинності вказаним Законом, а в редакції Закону від 18 травня 2017 року № 2046-VIII до періодів, які мали місце, починаючи з21 червня 2017 року, незалежно від того, коли було вчинено злочин за фактом якого здійснюється відповідне кримінальне провадження.

Такий підхід узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в рішенні від 12 лютого 2008 року у справі «Кафкаріс (Kafkaris) проти Кіпру», в якій Суд не встановив порушення ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в аспекті заборони зворотної дії закону. Як убачається з практики Суду,цей міжнародний судовий орган при визначенні автономного поняття «покарання», яке вживається у п. 1 ст. 7 Конвенції, розрізняє норми власне кримінально-правові, що стосуються визнання певного діяння злочином і встановлення відповідальності, та норми, які стосуються процесуальних питань чи питань виконання покарань, які можуть впливати на обсяг покарання, але вони не є такими, що визначають покарання саме по собі (п. 142 рішення).

Таким чином, клопотання засудженого ОСОБА_4 про зарахування строку попереднього ув`язнення у строк покарання за правилами такої, що діяла до 21.06.2017 р., редакції ч. 5 ст. 72 КК України задоволенню не підлягає, оскільки вироком суду та ухвалою суду апеляційної інстанції вказаний строк вже був перерахований засудженому за правилами ч. 5 ст. 72 КК України у редакціях, що діяли на час тримання особи під вартою.

На підставі викладеного, керуючись вимогами Закону України №838-VIII від 26.11.2015 року, Закону України №2046-VIII від 18.05.2017 року, статті 5 КК України, ст.ст.537, 539 КПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

У задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_4 про зарахування строку тримання в місцях попереднього ув`язнення до строку відбування покарання відповідно до вимогст.72КК України відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Харківської області протягом 7 (семи) днів з дня її проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Жовтневий районний суд м. Харкова, а засудженим, який тримається під вартою, з моменту вручення копії судового рішення.

Суддя ОСОБА_1