Справа № 766/19135/17

н/п 2/766/279/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.07.2018 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючої судді Дорошинської В.Е.

при секретарі Кирпиченко І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування за законом, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся із вказаним позовом до відповідачів про визнання права власності в порядку спадкування за законом, в обґрунтування якого зазначив, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,1181 га, кадастровий номер 6510166400:03:034:0009, розташованої за адресою: м. Херсон, сел. Приозерне, вул. Братська, 12.

15.10.2015 року ОСОБА_2 помер. Після його смерті відкрилася спадщина у вигляді вказаної земельної ділянки, а також іншого нерухомого майна, що перебувало у власності спадкодавця на момент його смерті. У встановлений шестимісячний строк після смерті спадкодавця його спадкоємці першої черги, а саме: ОСОБА_1 – син, ОСОБА_2 – син, ОСОБА_3 – дружина, звернулися до приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_4 із заявами про прийняття спадщини. Прийнята спадщина була добровільно розподілена між спадкоємцями, у зв’язку із чим позивач отримав у власність житловий будинок № 12 по вул. Братській у сел. Приозерне в м. Херсоні. Але прийнявши у спадщину і земельну ділянку, на якій розташований вказаний житловий будинок, не зміг її оформити, оскільки нотаріусом роз’яснено про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки спадкодавцем не було зареєстровано право власності на придбану ним земельну ділянку.

У зв’язку з викладеним просить визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0,1181 га, кадастровий номер 6510166400:03:034:0009, розташовану за адресою: м. Херсон, сел. Приозерне, вул. Братська, 12 у порядку спадкування за законом після ОСОБА_5, який помер 15.10.2015 року.

Позивач та її представник в судове засідання не з’явилися, представник позивача надала заяву, в якій просила проводити розгляд справи без їх участі.

Відповідачі в судове засідання не з’явилися, надали заяву, в якій просили проводити розгляд справи без їх участі, позовні вимоги визнали в повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до п. 9 ч. 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності редакцією ЦПК, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності редакцією ЦПК.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 27.05.2011 року, посвідченого державним нотаріусом Третьої Херсонської державної нотаріальної контори ОСОБА_6 та зареєстрованого в реєстрі за №2-716, ОСОБА_5 є власником земельної ділянки площею 0,1181 га, кадастровий номер 6510166400:03:034:0009, що розташована за адресою: м. Херсон, селище Приозерне, вул. Братська, 12, що також підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-6503149012017 від 02.10.2017 року.

Відповідно до актового запису про смерть № 800 від 15.10.2015 року, зробленого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Комсомольського районного управління юстиції у м. Херсоні ОСОБА_5 помер 15.10.2015 року.

Як вбачається з копії матеріалів спадкової справи №13/2016 спадкоємцями після померлого ОСОБА_2 є ОСОБА_3, яка є його дружиною, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії І-АМ №475288, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які є його дітьми, що підтверджується свідоцтвами про народження серії ІІ-КГ №316758 та серії ІІ-КГ №486244.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 19.04.2016 року ОСОБА_1 є спадкоємцем майна ОСОБА_5, який помер 15.10.2015 року. Спадщина, на яку видано свідоцтво складається з: житлового будинку з господарчими та побутовими будівлями і спорудами, розташованого за адресою: м. Херсон, сел. Приозерне, вул. Братська, 12.

З листа приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу Головного територіального управління юстиції у Херсонській області від 03.11.2017 року № 989/01-16 вбачається, що позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ОСОБА_5, оскільки правовстановлюючі документи на земельну ділянку не містять інформації про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, яка розташована за адресою: м. Херсон, сел. Приозерне, вул. Братська, 12.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий розгляд його справи безстороннім судом (стаття 8 Закону № 2453-VI).

Одночасно, згідно до ст. 325 ЦК України, суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати. За статтею 328 ЦК право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до вимог ч.ч.2, 3 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.25 ЦК України у момент смерті припиняється цивільна правоздатність.

Відповідно до ч.2 ст.328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч.1 ст.316 ЦК України право власності є право особи на річ, яке вона здійснює у відповідності до законодавства за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, до ч.1 ст.317 ЦК України, власнику належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном, до ч.1 ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Відповідно до ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Відповідно до ст.391 ЦК України, власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном; до ст.392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності; до ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців); до ст.1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом; до ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті; до ст.1221 ЦК України, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця; до ст.1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини; до ст.1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті, у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини; до ст.1226 ЦК України, частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах; до ст.1267 ЦК України, частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними; до ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням; до ст.1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто; до ст.1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини; до ст.1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини; до ст.1276 ЦК України, якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов'язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія). Право на прийняття спадщини у цьому випадку здійснюється на загальних підставах протягом строку, що залишився. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він подовжується до трьох місяців; до ст.1278 ЦК України, частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними. Кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в натурі; до ст.1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину; до ст.1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно; до ст.1299 ЦК України, якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, спадкоємець зобов'язаний зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна. Право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього майна.

Враховуючи вищевказане, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 6-13, 81, 133, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 354 ЦПК України, ст.ст. 345, 391, 392 ЦК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування за законом – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) право власності на земельну ділянку площею 0,1181 га, кадастровий номер 6510166400:03:034:0009, розташовану за адресою: м. Херсон, сел. Приозерне, вул. Братська, 12 у порядку спадкування за законом після ОСОБА_5, який помер 15.10.2015 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Суддя В.Е. Дорошинська