Провадження № 2/428/861/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2018 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Посохова І.С.,

за участю секретаря судового засідання Колядінцевої П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сєвєродонецьку Луганської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА _1 звернулась до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» (далі – ОСОБА_2 «Сєвєродонецьке об’єднання Азот») про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. В обґрунтування заявлених вимог зазначила, що 12.06.2017 вона припинила трудові відносини з відповідачем на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України. При звільненні їй не виплатили заробітну плату, внаслідок чого утворилась заборгованість у сумі 23240,47 грн. На виконання судового наказу від 01.08.2017 № 428/7404/17 заборгованість із заробітної плати була виплачена в повному обсязі 26.04.2018. Просила суд стягнути з ОСОБА_2 «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» на свою користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 13.06.2017 по 25.04.2018 у сумі 41 295, 95 грн.

В судове засідання представник позивачки ОСОБА_3 не з’явився, подав до суду заяву, в якій просив розглянути справу без його участі, заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

В судове засідання представник відповідача ОСОБА_2 «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» не з’явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причину неявки суд не повідомив.

На підставі п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, що підтверджується даними повідомлення про вручення поштового відправлення ОСОБА_2 «Сєвєродонецьке об’єднання Азот», про причину неявки в судове засідання суд не повідомив, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника ОСОБА_2 «Сєвєродонецьке об’єднання Азот».

Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з ОСОБА_2 «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» по 12.06.2017 включно.

Трудові відносини припинились 12.06.2017 за власним бажанням ОСОБА_1 на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки.

На момент звільнення ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі становила 23240,47 грн., про стягнення якої 01.08.2017 Сєвєродонецьким міським судом Луганської області був виданий судовий наказ.

26.04.2018 ОСОБА_2 «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» виплатило ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у повному обсязі у сумі 23 240, 47 грн., що підтверджується копією виписки з банківського рахунку позивачки.

Отже, з вищенаведеного судом достовірно встановлено, що у відповідача існувала заборгованість перед позивачкою ОСОБА_1 із виплати заробітної плати на день її звільнення 12.06.2017, яка була сплачена тільки 26.04.2018, тобто позивачкою доведений факт порушення відповідачем строків виплати їй заробітної плати в день звільнення.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов’язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 року № 13, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв’язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред’явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи – по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Таким чином, для покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні необхідно встановити факт порушення строків виплати заробітної плати, розмір якої не оспорюється, та наявність вини підприємства у не проведенні такого розрахунку.

Як вже встановлено судом, у відповідача існувала заборгованість перед позивачкою ОСОБА_1 із виплати заробітної плати на день її звільнення 12.06.2017, яка була сплачена 26.04.2018, тобто позивачкою доведений факт порушення відповідачем строків виплати їй заробітної плати.

З вищенаведеного суд доходить висновку, що в даному випадку наявна вина підприємства у не проведенні розрахунку з позивачкою в день звільнення, оскільки доказів відсутності вини підприємства або існування будь-яких поважних причин, які б виключали відповідальність підприємства за порушення трудового законодавства, відповідачем суду не надано.

Визначаючи розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку, який підлягає стягненню на користь позивачки, суд вважає, що розмір середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку з позивачкою має обчислюватися з дня, наступного за днем звільнення, та до дня, коли позивачу було сплачено заборгованість із нарахованої, але не виплаченої заробітної плати у повному обсязі, тобто за період з 13.06.2017 по 25.04.2018 включно, в порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок).

Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов’язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Відповідно до пункту 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 розділу IV Порядку).

Аналогічна правова позиція щодо розрахунку розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку викладена у постанові Верховного Суду України від 21.01.2015 у справі № 6-195цс134.

Середньогодинна заробітна плата позивачки ОСОБА_1 становить 23,56 грн., а середньомісячна кількість робочих годин – 167,2 год., що підтверджується довідкою ОСОБА_2 «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» від 03.05.2018 № 35888.

Загальна кількість робочих годин за період з 13.06.2017 року по 25.04.2018 року включно становить 1755,6 год., яка складається з кількості робочих годин за 9 повних місяців (липень-грудень 2017 року, січень-березень 2018 року), за 13 робочих днів у червні 2017 року та 17 робочих днів у квітні 2018 року ((167,2 год. х 9 міс.) + (167,2 год./20 робочих днів у червні 2017 року х 13 робочих днів затримки розрахунку) + (167,2 год./20 робочих днів у квітні 2018 року х 17 робочих днів затримки розрахунку) = 1755,6 год.)

Загальна сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні становить 41 361, 94 грн. (визначається шляхом множення середньогодинної заробітної плати на кількість робочих годин затримки, тобто 23,56 грн. х 1755,6 год. = 41 361, 94 грн.).

Таким чином, суд вважає, що розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, здійснений позивачем, не відповідає вимогам Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08.02.1995 року № 100 та не може бути прийнятий судом до уваги. За вищенаведеним підрахунком суду середній заробіток позивача за час затримки розрахунку при звільненні складає 41 361, 94 грн.

Однак, відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як вбачається зі змісту позовних вимог ОСОБА_4, остання просить суд стягнути з ОСОБА_2 «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» на свою користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 41 295, 95 грн., тобто у розмірі меншому від суми 41 361, 94 грн., розрахованої судом відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08.02.1995 № 100.

За таких обставин, враховуючи, що в силу принципу диспозитивності суд не може вийти за межі заявлених позовних вимог та стягнути на користь позивача суму більшу, ніж заявлена ним у позові, суд вважає, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в межах заявлених позовних вимог у сумі 41 295, 95 грн., у зв’язку з чим позовна заява ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягає задоволенню.

Понесення позивачкою судових витрат підтверджується квитанцією про сплату судового збору № 10911 від 16.05.2018 у сумі 704, 80 грн., який відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у повному обсязі.

Керуючись ст. 2, 12, 13, 81, 141, 223, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 13.06.2017 по 25.04.2018 включно, визначений без утримання податків та інших обов’язкових платежів, у сумі 41 295 (сорок одна тисяча двісті дев’яносто п’ять) грн. 95 коп.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у сумі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Луганської області через Сєвєродонецький міський суд шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторони:

- позивач: ОСОБА_1, місце проживання: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, бул. Дружби НародівАДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1;

- відповідач: Приватне акціонерне товариство «Сєвєродонецьке об’єднання Азот», місцезнаходження: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Пивоварова, буд. 5, код ЄДРПОУ 33270581.

Суддя І. С. Посохов