МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа № 521/9596/18

Пр. №2-а/521/226/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2018 року м. Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого - судді Сегеди О.М.

при секретарі - Пасічник О.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в місті Одесі справу адміністративної юрисдикції за позовом ОСОБА_2 до поліцейського 3 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції Муренець Вікторії Віталіївни, третя особа - Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови,

встановив:

У червні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Малиновського районного суду м. Одеси суду з вищевказаним позовом посилаючись на те, що 31 травня 2018 року поліцейським 3 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції (далі - УПП в Одеській області ДПП) Муренець В.В. відносно нього було винесено постанову серії БР №675658 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП, в якій зазначено, що водій ОСОБА_2 31 травня 2018 року о 01.40 за адресою вул. С. Ріхтера, 125, у м. Одеса їхав без включених фар ближнього світла.

Позивач зазначив, що відповідач незаконно розглянула справу на місці зупинки транспортного засобу, не дослідивши докази, не заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справ,чим порушила його права та вимоги ст. ст. 278, 279 КУпАП, вказав, що у його діях відсутній склад правопорушення, передбачений ч. 2 ст. 122 КУпАП, з підстав чого просив суд скасувати постанову поліцейського 3 роти 4 батальйону УПП в Одеській області ДПП Муренець В.В. серії БР №675658.

Ухвалою суду від 08 червня 2018 року було відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання, до участі у справі в якості третьої особи залучено Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції.

Відповідно до ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь - яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Положеннями ч.5 ст. 262 КАС України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, проси суд їх задовольнити повному обсязі.

Відповідач та представник третьої особи в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином, представник третьої особи надав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник третьої особи, що діє на підставі довіреності від 04 січня 2018 року, раніше надав до суду пояснення до позовної заяви, в яких зазначив, що позовні вимоги ОСОБА_2 є необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам законодавства, оскільки 31 травня 2018 року в ході виконання службових обов'язків поліцейський роти №3 батальйону №4 УПП в Одеській області ДПП Муренець В.В., в ході виконання посадових обов'язків, виявила транспортний засіб «Тойота Каріна», реєстраційний номер НОМЕР_1, який рухався за адресою: м. Одеса, по вул. Святослава Ріхтера, біля буд. №125/21, водій якого керував ним у темну пору доби з вимкненими фарами в режимі ближнього світла чим порушив пункт 19.1. Правил дорожнього руху. Зазначив, що Інспектори патрульної поліції відреагували на це правопорушення та зупинили водія автомобіля «Тойота Каріна», реєстраційний номер НОМЕР_1, для з'ясування причин порушення ним Правил дорожнього руху. Поліцейський, представилась позивачу, роз'яснила суть його правопорушення та висунула законну вимогу пред'явити посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.

Крім цього вказав, що позивач скористався своїм правом на власний розсуд і не забажав надати поліцейському жодної письмової заяви, пояснення чи клопотання як під час підготовки так і під час розгляду справи про адміністративне правопорушення в порядку п. 5, ст. 278 КУпАП, не вказавши при цьому своїх мотивів, окрім того, що у своїй позовній заяві вказує на те що на транспортному засобі були увімкнені протитуманні фари та габаритні вогні. Відповідно до ч. 1 ст. 283 та п. 1 ч. 1 ст. 284 КУпАП поліцейський Муренець В.В. винесла постанову по справі про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу, оголосила її та вручила ОСОБА_2 під розписку, з підстав чого просив суд відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В судовому засіданні встановлено, що постановою серії БР №675658 від 31 травня 2018 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, складеної поліцейським 3 роти 4 батальйону УПП в Одеській області ДПП Муренець В.В., ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП (а.с. 7).

Зі змісту постанови вбачається, що ОСОБА_2, керуючи транспортним засобом «Тойота Каріна», реєстраційний номер НОМЕР_1, о 01 годині 40 хвилин, рухався за адресою: м. Одеса, по вул. Святослава Ріхтера, біля буд. №125/21, з вимкненими фарами в режимі ближнього світла, чим порушив пункт 19.1. Правил дорожнього руху.

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

За ч. 2 ст. 41 Закону України «Про дорожній рух» порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки регулюються Правилами дорожнього руху.

У відповідності до п. 19.1. ПДД, у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості незалежно від ступеня освітлення дороги, а також у тунелях на транспортному засобі, що рухається, повинні бути ввімкнені такі світлові пристрої: на всіх механічних транспортних засобах - фари ближнього (дальнього) світла.

Згідно ч. 2 ст. 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП України, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У відповідності до положень ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 252 КУпАП при оцінці доказів посадова особа керується своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства по справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. При ньому повинні бути докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, і вказано мотиви не взяття до уваги інших доказів, на які посилається правопорушник чи висловлені останнім доводи.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що під час керування ОСОБА_2 транспортним засобом «Тойота Каріна», реєстраційний номер НОМЕР_1, були увімкнені протитуманні фари та габаритні вогні, позивач зазначив, що фари ближнього світла були справні та на вимогу поліцейського він їх увімкнув. Зазначене підтверджує викладені в оскаржувані постанові обставини, доказів, що їх спростовують, в процесі розгляду справи суду не надано.

Дослідивши посилання позивача на порушення поліцейським процедури розгляду адміністративної справи при винесенні оскаржуваної постанови, суд виходить з наступного.

У відповідності до ст. 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

Згідно ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 44-1, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, стаття 132-1, частини перша, друга та п'ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев'ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 184, 189-2, 192, 194, 195).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Крім того, відповідно до положень пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07 листопада 2015 року та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за №1408/27853 (далі - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Пункт 1 розділу ІІІ Інструкції, визначає, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121 1, 121 2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124 1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132 1, частинами шостою і одинадцятою статті 133 1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення (пункт 2 розділу ІІІ).

Отже, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

В рішенні Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року №5-рп/2015 зазначено, що положення ч. 1 ст. 276 КУпАП в аспекті порушеного у конституційному поданні питання необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення «за місцем його вчинення» визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого розглядати справу про адміністративне правопорушення. Приймаючи зазначене рішення Конституційний Суд України виходив з того, що в ч. ч. 1, 2 ст. 258 КУпАП визначено випадки, коли протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення. Перелік адміністративних правопорушень, за які адміністративні стягнення накладаються на місці їх вчинення, є вичерпним і може бути змінений лише законом.

Саме на це і звертає увагу Конституційний суд України у вказаному рішенні та зазначає, що аналіз положень глави 22 Кодексу в системному зв'язку з положеннями його глави 17 вказує на те, що підстав для ототожнення місця вчинення адміністративного правопорушення з місцем розгляду справи про таке правопорушення немає, а словосполучення «на місці вчинення правопорушення» і «за місцем його вчинення», які містяться у статтях 258, 276 Кодексу, мають різне цільове спрямування і різний правовий зміст.

Тобто, законом передбачені спеціальні випадки коли постанова може бути винесена на місці вчинення адміністративного правопорушення, та загальне правило, коли постанова по справі про адміністративне правопорушення виноситься за місцем його вчинення за результатами розгляду справи про таке правопорушення, які не слід ототожнювати, оскільки вони мають різне цільове спрямування і різний правовий зміст.

Підсумовуючи наведене слід дійти висновку, що посилання позивача на те, що відповідач не мав права виносити оскаржувану постанову на місці вчинення адміністративного правопорушення є безпідставними та неаргументованими, оскільки позивач помилково тлумачить рішення Конституційного суду України на свою користь.

Відповідно до ст. 283 КУпАП постановаповинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Згідно ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

За ст. 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Досліджуючи оскаржувану постанову, судом встановлено, що вона складена у відповідності до вимог закону, містить особистий підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - позивача ОСОБА_2, будь-які пояснення та зауваження щодо змісту постанови - відсутні.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездітності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

З огляду на наведене суд приходить до переконливого висновку про те, що при винесені постанови по справі про адміністративне правопорушення серії БР №675658 поліцейський 3 роти 4 батальйону УПП в Одеській області ДПП Муренець В.В., діяла на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачений діючим законодавством України, та правомірно притягнула правопорушника ОСОБА_2 до передбаченої законом адміністративної відповідальності, наклавши на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Враховуючи вищевказане суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2

Керуючись ст. 19, 63 Конституції України, ст. 9, 23, 30, ч.2 ст. 122, 222, 251, 252, 254, 258, 268, 278, 280 КУпАП, ст.ст. 2, 14, 19-20, 22, 72-77, 118, 192, ч.9 ст. 205, 227-228, 241 - 246, 250, 286, 295 КАС України суд,

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_2 до поліцейського 3 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції Муренець Вікторії Віталіївни, третя особа - Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови - залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду через Малиновський районний суд м. Одеси, шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено 05 липня 2018 року.

Суддя: О.М. Сегеда