П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

4 липня 2018 року м. Бахмут

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Космачевської Т.В.,

суддів: Санікової О.С., Мальованого Ю.М.,

за участю секретаря Марченко Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті Донецької області в залі судових засідань №4 апеляційні скарги ОСОБА_1 та Приватного акціонерного товариства «Авдіївський завод металевих конструкцій» на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 26 березня 2018 року, ухваленого судом у складі головуючого судді Владимирської І. М. у місті Селидове Донецької області в справі номер 242/3875/17 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Авдіївський завод металевих конструкцій» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку,

В С Т А Н О В И В:

В вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Селидівського міського суду Донецької області з позовом до ПАТ «Авдіївський завод металевих конструкцій» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що в період з 12.10.2012 року по липень 2015 року він з відповідачем перебував у трудових відносинах та був звільнений за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України. При звільненні відповідач не виплатив йому нараховану заробітну плату. Заборгованість по заробітній платі становить 6663,16 грн.

Вважає, що відповідач порушив трудове законодавство, тому просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 6663,16 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку з врахуванням збільшених позовних вимог - в розмірі 132770,50 грн., індекс інфляції - в розмірі 1705,80 грн. та відшкодувати моральну шкоду в розмірі 200000,00 грн., а всього - 343729,69 грн.

Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 26 березня 2018 року позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Авдіївський завод металевих конструкцій» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку - задоволено частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Авдіївський завод металевих конструкцій» на користь ОСОБА_1 одноразово 5772,40 грн. - заборгованість по заробітній платі, 3480,99 грн. - компенсацію за невикористану відпустку, а всього 9253,39 грн.

Рішення в частині стягнення заробітної плати в розмірі 5772,40 грн. допущено до негайного виконання.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Авдіївський завод металевих конструкцій» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

Із вказаним рішенням не погодився позивач ОСОБА_1, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Селидівського міського суду Донецької області від 26 березня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Доводами апеляційної скарги ОСОБА_1 наведено, що вказане рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим. Висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Вважає, що суд помилково дійшов висновку, що затримка виплат позивачу сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, сталася не з вини відповідача, а через обставини непереборної сили.

Суд не звернув уваги на те, що сертифікат №601 Торгово-промислової палати України засвідчує настання обставин непереборної сили з 20.06.2014 року при здійснення господарської діяльності відповідача та дотримання законодавчих актів України, які стосуються справлення та сплати податків та обов'язкових платежів. При цьому, не з'ясував причинно-слідчий зв'язок між обставинами, засвідченими у сертифікаті, та невиконанням в повному обсязі зобов'язань щодо обов'язкових виплат працівникам.

Вважав, що оскільки відповідач не припиняв діяльність, не змінював реєстрацію, здійснював належні платежі, він мав можливість сплатити заборгованість по заробітній платі.

Із вказаним рішенням не погодився відповідач ПАТ «Авдіївський завод металевих конструкцій».

Подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Селидівського міського суду Донецької області від 26 березня 2018 року в частині вимог про стягнення з ПАТ «Авдіївський завод металевих конструкцій» на користь ОСОБА_1 моральної шкоди та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих вимог в повному обсязі.

Доводами апеляційної скарги ПАТ «Авдіївський завод металевих конструкцій» наведено, що відповідач не згоден з рішенням суду щодо стягнення моральної шкоди в розмірі 5000,00 грн. у зв'язку з неповним та неправильним встановленням обставин у справі.

Вважає, що позивач дійсно зазнав душевних страждань у зв'язку з неотриманням заробітної плати, але ця моральна шкода була завдана не з вини ПАТ «Авдіївський завод металевих конструкцій», а тому стягнення моральної шкоди з підприємства вважає безпідставним.

У своєму відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 ПАТ «Авдіївський завод металевих конструкцій» зазначає, що підприємство не винне в затримці розрахунку при звільненні, оскільки знаходиться в зоні активних бойових дій, перебуває під обставинами непереборної сили (форс-мажору), що підтверджується сертифікатами №601 та №602 Торгово-промислової палати України від 23 вересня 2014 року.

В судове засідання апеляційного суду позивач та представник відповідача не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином відповідно до ст. 130 ЦПК України. Сторони надали заяви про розгляд справи за їх відсутністю (а.с. 45, 46, 48, 56, том 2).

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Тому апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю позивача та представника відповідача.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки судове рішення сторони оскаржують у відповідних частинах, з якими вони не

згодні, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у повному обсязі.

Відповідно до статей 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам судове рішення відповідає.

Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що ОСОБА_1 12.10.2012 року був прийнятий на роботу слюсарем по збиранню металевих конструкцій 4-го розряду на ПАТ «Авдіївський завод металевих конструкцій» (а.с. 10, том 1).

Згідно довідки ПрАТ «АЗМК» від 26.03.2018 року №39 загальний розмір заборгованості по заробітній платі ОСОБА_1 станом на 26.03.2018 року складає 9253,39 грн., з яких - заборгованість по заробітній платі 5772,40 грн., компенсація за невикористану відпустку - 3480,99 грн. (а.с. 196, том 1).

Відповідно до Сертифікату (висновком) №601 про настання обставин непереборної сили від 23 вересня 2014 року №3287/05-4, Торгово-промислова палата України засвідчила настання обставин непереборної сили з 20 червня 2014 року Публічному акціонерному товариству «Авдіївський завод металевих конструкцій» при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України, які стосуються справлення та сплати податків та обов'язкових платежів. На момент видачі сертифікату (висновку) Торгово-промисловою палатою України обставини непереборної сили тривають та дату закінчення їх терміну встановити неможливо (а.с. 121-122, том 1).

Згідно з Сертифікатом (висновком) №602 про настання обставин непереборної сили від 23 вересня 2014 року №3285/05-4, Торгово-промислова палата України засвідчила настання обставин непереборної сили з 20 червня 2014 року Публічному акціонерному товариству «Авдіївський завод металевих конструкцій» при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України, які стосуються продовження граничних строків для подання податкової декларації. На момент видачі сертифікату (висновку) Торгово-промисловою палатою України обставини непереборної сили тривають та дату закінчення їх терміну встановити неможливо (а.с. 119-120, том 1).

Задовольняючи частково позов ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості заявлених позовних вимог в частини стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку та моральної шкоди в розмірі 5000,00 грн.

Такий висновок суду першої інстанції відповідає фактичним обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до статті 115 КЗпП України, статті 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно з частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Судом встановлено і цього не оспорюють сторони по справі, що заборгованість по заробітній платі у відповідача перед позивачем становить 9253,39 грн., у тому числі - 3480,99 - компенсація на невикористану відпустку (а.с. 85, 196, том 1).

Тому суд першої інстанції правильно дійшов висновку про стягнення заборгованості по заробітної платі на користь позивача у вказаному вище розміру.

З апеляційної скарги ОСОБА_1 вбачається, що позивач оскаржує рішення суду першої інстанції в повному обсязі, проте доводи викладені у його скарзі фактично зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції щодо відмови у стягненні середнього заробітку за час затримки розрахунку у відповідному розмірі у зв'язку з наявністю сертифікату №601 Торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили з 20.06.2014 року.

З цього приводу апеляційний суд приходить до наступного.

Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Отже, за положеннями статті 117 КЗпП України обов'язковою умовою для покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні є наявність вини підприємства.

Згідно зі статтею 4 КЗпП України законодавство про працю складається з цього Кодексу та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Частина перша статті 9 ЦК України кореспондується з вказаною вище статтею КЗпП України щодо застосування ЦК України до врегулювання відносин, зокрема трудових, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

З огляду на неврегульованість трудовим законодавством відносин з приводу відшкодування шкоди, положення цивільного законодавства можуть поширюватися на ці відносини.

Враховуючи позовні вимоги у даній справі, зокрема, вимоги щодо виплати компенсації у зв'язку з несвоєчасною виплатою належних працівникові сум, тобто свого роду відшкодування завданої майнової шкоди, що регулюється главою 82 ЦК України, застосуванню підлягають положення цивільного законодавства.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.

Отже, непереборною силою є надзвичайна та невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, і ця подія завдала збитків.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо (частина друга статті 14-1 Закон України «Про торгово-промислові палати в Україні»).

Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України» від 13.04.2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14.04.2014 року розпочато проведення антитерористичної операції. Розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р

та 02.12.2015 року №1275-р затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операції та визначені населені пункти.

До цього переліку, зокрема, належать і м. Авдіївка.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 12.10.2012 року працював слюсарем по збиранню металевих конструкцій 4-го розряду на ПАТ «Авдіївський завод металевих конструкцій».

Сертифікатами (висновками) №601 та №602 про настання обставин непереборної сили від 23 вересня 2014 року, Торгово-промислова палата України засвідчила настання обставин непереборної сили з 20 червня 2014 року Публічному акціонерному товариству «Авдіївський завод металевих конструкцій» при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України, які стосуються справлення та сплати податків та обов'язкових платежів. На момент видачі сертифікату (висновку) Торгово-промисловою палатою України обставини непереборної сили тривають та дату закінчення їх терміну встановити неможливо.

З огляду на зазначене, апеляційний суд вважає, що розглядаючи спір в частині правомірності стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд першої інстанції дав належну оцінку доказам на підтвердження відсутності вини відповідача у затримці виплати заробітної плати, а саме: сертифікати Торгово-промислової палати України №601, №602 відповідно до яких засвідчено настання для ПАТ «Авдіївський завод металевих конструкцій» з 20 червня 2014 року обставин непереборної сили, та дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Тому, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є необґрунтованими.

Що стосується доводів апеляційної скарги ПАТ «Авдіївський завод металевих конструкцій» щодо відшкодування моральної шкоди, апеляційний суд зазначає.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

За змістом вказаного положення закону передумовою для відшкодування працівнику моральної шкоди на підставі ст. 237-1 КЗпП України є наявність порушення прав працівника у сфері трудових відносин, з урахуванням специфіки об'єкту яких, завдана моральна шкода може бути відшкодована працівнику у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, виходив із того, що права позивача у сфері трудових відносин порушено, а відтак є правові підстави для покладення на роботодавця ПАТ «Авдіївський завод металевих конструкцій» обов'язку відшкодувати за завдану працівникові ОСОБА_1 моральну шкоду.

Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року передбачено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у

сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції правильно виходив з принципів розумності та справедливості.

Відтак, доводи апеляційної скарги ПАТ «Авдіївський завод металевих конструкцій» про неповне та неправильне встановлення обставин справи щодо вимог про відшкодування моральної шкоди є безпідставними.

Інших доводів апеляційні скарги сторін не містять.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.

Підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Приватного акціонерного товариства «Авдіївський завод металевих конструкцій» залишити без задоволення, рішення Селидівського міського суду Донецької області від 26 березня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді :

Повне судове рішення складено 4 липня 2018 року.

Суддя :