open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
Справа № 623/2601/17
Моніторити
Ухвала суду /17.12.2018/ Ізюмський міськрайонний суд Харківської області Ухвала суду /22.11.2018/ Ізюмський міськрайонний суд Харківської області Ухвала суду /12.11.2018/ Ізюмський міськрайонний суд Харківської області Постанова /05.07.2018/ Харківський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /14.06.2018/ Харківський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /14.06.2018/ Харківський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /07.06.2018/ Харківський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /29.05.2018/ Харківський апеляційний адміністративний суд Рішення /02.05.2018/ Ізюмський міськрайонний суд Харківської області Рішення /19.04.2018/ Ізюмський міськрайонний суд Харківської області Ухвала суду /07.11.2017/ Ізюмський міськрайонний суд Харківської області Ухвала суду /27.10.2017/ Ізюмський міськрайонний суд Харківської області Ухвала суду /27.10.2017/ Ізюмський міськрайонний суд Харківської області
emblem
Справа № 623/2601/17
Вирок /23.01.2018/ Верховний Суд Ухвала суду /17.12.2018/ Ізюмський міськрайонний суд Харківської області Ухвала суду /22.11.2018/ Ізюмський міськрайонний суд Харківської області Ухвала суду /12.11.2018/ Ізюмський міськрайонний суд Харківської області Постанова /05.07.2018/ Харківський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /14.06.2018/ Харківський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /14.06.2018/ Харківський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /07.06.2018/ Харківський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /29.05.2018/ Харківський апеляційний адміністративний суд Рішення /02.05.2018/ Ізюмський міськрайонний суд Харківської області Рішення /19.04.2018/ Ізюмський міськрайонний суд Харківської області Ухвала суду /07.11.2017/ Ізюмський міськрайонний суд Харківської області Ухвала суду /27.10.2017/ Ізюмський міськрайонний суд Харківської області Ухвала суду /27.10.2017/ Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2018 р. м. Харків

Справа № 623/2601/17

Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Лях О.П.

суддів: Старосуда М.І. , Яковенка М.М.

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління виконавчої дирекції ОСОБА_1 соціального страхування України в Харківській області в особі ОСОБА_2 відділення Управління виконавчої дирекції ОСОБА_1 соціального страхування України в Харківській області на рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 19.04.2018 року (повний текст складено 19.04.2018 року, м.Ізюм Харківської області, головуючий суддя І інстанції Герцов О.М.) по справі № 623/2601/17 за позовом ОСОБА_3 до Управління виконавчої дирекції ОСОБА_1 соціального страхування України в Харківській області в особі ОСОБА_2 відділення Управління виконавчої дирекції ОСОБА_1 соціального страхування України в Харківській області, Управління праці та соціального захисту населення ОСОБА_2 міської ради Харківської області про визнання дій суб'єкта владних повноважень щодо припинення виплати страхових виплат протиправними та зобов'язання поновити виплати та виплатити заборгованість,

ВСТАНОВИВ:

25.10.2107 року позивач, ОСОБА_3, звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління виконавчої дирекції ОСОБА_1 соціального страхування України в Харківській області в особі ОСОБА_2 відділення Управління виконавчої дирекції ОСОБА_1 соціального страхування України в Харківській області (далі – Ізюмське відділення УВД ФССУ в Харківській області), Управління праці та соціального захисту населення ОСОБА_2 міської ради Харківської області (далі – Управління ПСЗН Ізюмської МР), у якому, з урахуванням уточнень, просив: (а.с.2-3, 94-)

- визнати протиправними та дискримінаційними дії суб`єкта владних повноважень щодо припинення виплати ОСОБА_4 страхових виплат як внутрішньо переміщеній особі,

- зобов`язати Ізюмське відділення УВД ФССУ в Харківській області поновити страхові виплати з 01.01.2017 року та виплатити заборгованість.

Позовні вимоги вмотивовані протиправністю дій відповідача під час прийняття рішення про відмову у виплаті страхових виплат.

Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 19.04.2018 року, з урахванням додаткового рішення від 02.05.2018 року, по справі № 623/2601/17 позов ОСОБА_3 задоволено частково: (а.с.107-112, 117-118)

- визнано протиправними дії Управління виконавчої дирекції ОСОБА_1 соціального страхування України в Харківській області в особі ОСОБА_2 відділення Управління виконавчої дирекції ОСОБА_1 соціального страхування України в Харківській області щодо припинення з 01.01.2017 року виплати страхових виплат ОСОБА_3;

- зобов'язано Управління виконавчої дирекції ОСОБА_1 соціального страхування України в Харківській області в особі ОСОБА_2 відділення Управління виконавчої дирекції ОСОБА_1 соціального страхування України в Харківській області поновити страхові виплати ОСОБА_3 з 01.01.2017 року та виплатити виниклу заборгованість;

- стягнуто з Управління виконавчої дирекції ОСОБА_1 соціального страхування України в Харківській області в особі ОСОБА_2 відділення Управління виконавчої дирекції ОСОБА_1 соціального страхування України в Харківській області в дохід держави суму судового збору в розмірі 640 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Управління виконавчої дирекції ОСОБА_1 соціального страхування України в Харківській області в особі ОСОБА_2 відділення Управління виконавчої дирекції ОСОБА_1 соціального страхування України в Харківській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. (а.с.122-124)

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач посилається на те, що судом першої інстанції не прийнято до уваги факт скасування довідки про взяття позивача на облік як внутрішньо переміщеної особи.

Позивач не скористався правом надати відзив на апеляційну скаргу не надійшов, проте це не є перешкодою для розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши і обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи, позивач ОСОБА_3 перебуває на обліку ОСОБА_1 соціального страхування України з 01.04.2001 року, має зареєстрований страховий випадок профзахворювання, що отримане 09.07.1998 року. (а.с.59)

За висновком МСЕК від 07.08.2003 року ОСОБА_3 встановлено стійку втрату професійної працездатності 50 % та 3 група інвалідності, безстроково. (а.с.7,3 59)

Відповідно до довідки від 10.12.2014 року №6337009607, виданої Управлінням праці та соціального захисту населення ОСОБА_2 міської ради Харківської області, ОСОБА_3 було взято на облік як внутрішньо переміщену особу з м.Кіровське Донецької області. Термін дії даної довідки було продовжено 29.02.2016 року та 28.08.2016 року. (а.с.57)

20.09.2016 року ОСОБА_3 звернувся до ОСОБА_2 відділення УВД ФССУ в Харківській області із заявою про продовження раніше призначеної страхової виплати (а.с.58) і постановою ОСОБА_2 відділення УВД ФССУ в Харківській області від 21.09.2016 року №2016/4139/139/21 ОСОБА_3 було продовжено раніше призначену щомісячну страхову виплату (а.с.59).

В подальшому, 26.12.2016 року було скасовано дію довідки ОСОБА_3 від 10.12.2014 року №6337009607, про що листом Управління ПСЗН Ізюмської МР від 04.01.2017 року №48 було повідомлено Ізюмське відділення УВД ФССУ в Харківській області. (а.с.33-34, 43-47, 60-70, 71)

Постановою ОСОБА_2 відділення УВД ФССУ в Харківській області від 04.01.2017 року №2016/4139/139/22 ОСОБА_3 було припинено щомісячну страхову виплату з 01.01.2017 року. (а.с.84)

В подальшому, 20.02.2017 року ОСОБА_3, відповідно до довідки Управління праці та соціального захисту населення ОСОБА_2 міської ради Харківської області №0000119320, було знову взято на облік як внутрішньо переміщену особу з м.Кіровське Донецької області. (а.с.5, 73)

Також, 20.02.2017 року ОСОБА_3 звернувся до ОСОБА_2 відділення УВД ФССУ в Харківській області із заявою про продовження раніше призначеної страхової виплати (а.с.72)

Однак, 03.04.2017 року рішенням №43 засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат та пенсій внутрішньо переміщеним особам, при виконавчому комітеті ОСОБА_2 міської ради Харківської області, ОСОБА_3 було відмовлено у поновленні таких виплат. (а.с.35-42, 74-81)

ОСОБА_3, з метою отримання інформації щодо підстав припинення вищевказаних виплат, звернувся до ОСОБА_2 відділення УВД ФССУ в Харківській області із заявою від 25.09.2017 року. (а.с.82)

ОСОБА_2 відділення УВД ФССУ в Харківській області від 03.10.2017 року №257 ОСОБА_3 було повідомлено, що станом на дату надання відповіді ОСОБА_3 отримав страхові виплати за лютий 2015 року – грудень 2016 року та було виплачено заборгованість за травень-грудень 2014 року. З 01.01.2017 року страхові виплати були припинені у зв'язку зі скасуванням довідки внутрішньо переміщеної особи. Рішенням комісії від 03.04.2017 року №43 ОСОБА_3 у зв'язку з тим, що заявник не знаходився за вказаною адресою. (а.с.6, 83)

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що право позивача на отримання відповідних страхових виплат є підтвердженим, а відповідач безпідставно обмежив право позивача на отримання страхових виплат.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене та те, що в апеляційній скарзі Управління виконавчої дирекції ОСОБА_1 соціального страхування України в Харківській області в особі ОСОБА_2 відділення Управління виконавчої дирекції ОСОБА_1 соціального страхування України в Харківській області викладено доводи незгоди із рішенням суду першої інстанції лише в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3, судом апеляційної інстанції переглядається відповідне судове рішення лише в оскаржуваній частині.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст.46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до Рішення Конституційного суду України від 07.10.2009 р. N 25-рп/2009 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", “в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (статті 1,3 Конституції України).

Зазначені конституційні положення розвинуті в розділі II Конституції України "Права, свободи та обов'язки людини і громадянина". Тим самим право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право приписами частини другої статті 46 Конституції України і забезпечується частиною другою статті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до яких громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.”

Згідно зі ст.64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Колегія суддів звертає увагу, що ні воєнний, ні надзвичайний стан в Україні не запроваджено.

Принципи та загальні правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян в Україні визначають відповідно до Конституції України Основами законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14.01.1998 року №16/98-ВР (в редакції, чинній на час припинення страхових виплат позивачу).

Відповідно до ст.2 Основ законодавство України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування складається з цих Основ та прийнятих відповідно до них законів, інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, то застосовуються норми міжнародного договору.

Завданням законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування є встановлення гарантій щодо захисту прав та інтересів громадян, які мають право на пенсію, а також на інші види соціального захисту, що включають право на забезпечення їх у разі хвороби, постійної або тимчасової втрати працездатності; безробіття з незалежних від них обставин, необхідності догляду за дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї, смерті громадянина та членів його сім'ї тощо.

Відповідно до Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування Законом України від 23.09.1999 року №1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон №1105) (в редакції, чинній на час припинення страхових виплат позивачу) визначено правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я.

В свою чергу, положеннями ст.2 Закону №1105 (в редакції, чинній на час припинення страхових виплат позивачу) передбачено, що законодавство про соціальне страхування складається із Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Кодексу законів про працю України, цього Закону, інших законодавчих актів та прийнятих відповідно до них інших нормативно-правових актів.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону №1105 (в редакції, чинній на час припинення страхових виплат позивачу) ОСОБА_1 соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом.

Положеннями Закону №1105 (в редакції, чинній на час припинення страхових виплат позивачу), також серед іншого, передбачено види соціального страхування, підстави і порядок призначення і виплати страхових виплат потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем спочатку було припинено виплату на користь ОСОБА_3 страхових виплат, а в подальшому відмовлено у призначенні таких виплат.

Відповідно до ст. 44 Закону №1105 (в редакції, чинній на час припинення страхових виплат позивачу) ОСОБА_1 розглядає справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або заінтересованої особи за наявності усіх необхідних документів і приймає відповідні рішення у десятиденний строк, не враховуючи дня надходження зазначених документів. Рішення оформляється постановою, в якій зазначаються дані про осіб, які мають право на страхові виплати, розміри виплат на кожного члена сім'ї та їх строки або обґрунтування відмови у виплатах; до постанови додаються копії необхідних документів. ОСОБА_1 може затримати страхові виплати до з'ясування підстав для виплат, якщо документи про нещасний випадок оформлені з порушенням установлених вимог.

Згідно із ст.45 Закону №1105 (в редакції, чинній на час припинення страхових виплат позивачу) ОСОБА_1 відмовляє у страхових виплатах і наданні соціальних послуг застрахованому, якщо мали місце: 1) навмисні дії, а також бездіяльність (приховування захворювань, невиконання приписів та обмежень лікаря) потерпілого, спрямовані на створення умов для настання страхового випадку; 2) подання роботодавцем, іншими органами, що беруть участь у встановленні страхового випадку, або потерпілим ОСОБА_1 свідомо неправдивих відомостей про страховий випадок; 3) вчинення застрахованим умисного злочину, що призвів до настання страхового випадку.

ОСОБА_1 відмовляє у виплатах і наданні соціальних послуг застрахованому, якщо нещасний випадок згідно із законодавством не визнаний пов'язаним з виробництвом.

Відповідно до ст.46 Закону №1105 (в редакції, чинній на час припинення страхових виплат позивачу) страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються: 1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого; 3) якщо з'ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку; 4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми; 5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов'язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню; 6) в інших випадках, передбачених законодавством.

Якщо на утриманні потерпілого перебувають члени сім'ї, які проживають на території України, виплати у випадках, передбачених пунктами 1 і 5 цієї статті, не припиняються, а лише зменшуються на суму, що не перевищує 25 відсотків усієї суми виплат.

Системний аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок про те, що законодавчо передбачено вичерпний перелік підстав для відмови у страхових виплатах і наданні соціальних послуг, а припинення страхових виплат і надання соціальних послуг можливе і за умови інших випадків, передбачених законодавством.

Відповідно до п.3 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1105 (в редакції, чинній на час припинення страхових виплат позивачу) особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначаються Кабінетом Міністрів України.

Порядок надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території і районів проведення антитерористичної операції затверджено постановою правління ОСОБА_1 соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 11.12.2014 року № 20 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2015 року за № 6/26451 (далі – Порядок №20).

Пунктом 1 Розділу 3 Порядку №20 передбачено, що особи, які тимчасово переміщені, мають право на продовження раніше призначених та нарахованих страхових виплат у робочому органі виконавчої дирекції ОСОБА_1 за фактичним місцем проживання (перебування) на підставі заяви, до якої додаються копії довідки про взяття на облік, паспорта або документа, що посвідчує особу, та реєстраційного номера облікової картки платника податків або серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомили про це відповідні державні органи і мають відмітку у паспорті). Копії засвідчуються працівником відділення при пред'явленні оригіналів.

Преамбулою Закону України від 20.10.2014 р. №1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі – Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб») (в редакції, чинній на час взяття позивача на облік вперше) передбачено, що цей Закон відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Згідно із ч.1 ст.1 Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (в редакції, чинній на час взяття позивача на облік вперше) внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, який постійно проживає в Україні, якого змусили або який самостійно покинув своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

В подальшому, положення ч.1 ст.1 даного Закону було викладено в іншій редакції (чинній на час припинення позивачу страхових виплат), відповідно до якої «внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру».

Відповідно до частин 1, 2 та 3 статті 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (в редакції, чинній на час взяття позивача на облік вперше та припинення позивачу страхових виплат) для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.

Перереєстрація безробітних, яких у подальшому було зареєстровано як внутрішньо переміщені особи, здійснюється державною службою зайнятості за місцем перебування фактичного проживання особи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

В той же час, згідно із ч.ч.1-3 ст.4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (в редакції, чинній на час взяття позивача на облік вперше) факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Підставами для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є наявність реєстрації місця проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.

Для отримання довідки внутрішньо переміщена особа має звернутися до структурного підрозділу місцевої державної адміністрації з питань соціального захисту населення за місцем фактичного проживання із заявою про отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» (в редакції, чинній на час взяття позивача на облік вперше) встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. N 509. Зазначені виплати, що призначені або продовжені відповідним особам до набрання чинності цією постановою, здійснюються за фактичним місцем їх проживання (перебування) у разі видачі їм до 31 грудня 2014 р. такої довідки.

В подальшому, до положень Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» та постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» було внесено зміни.

Так, згідно із ч.ч.1-3 ст.4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (в редакції, чинній на час припинення позивачу страхових виплат) факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону

Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.

Для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Форма заяви затверджується центральним органом виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сферах зайнятості населення та трудової міграції, трудових відносин, соціального захисту, соціального обслуговування населення, волонтерської діяльності, з питань сім'ї та дітей, оздоровлення та відпочинку дітей, а також захисту прав депортованих за національною ознакою осіб, які повернулися в Україну.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» (в редакції, чинній на час припинення позивачу страхових виплат) призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. N 509. Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України". Такі виплати можуть проводитися публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" за письмовими заявами осіб з інвалідністю I групи та осіб, які не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги, безоплатно з доставкою додому за фактичним місцем проживання/перебування таких осіб з одночасною їх фізичною ідентифікацією для отримання соціальних виплат.

Для ідентифікації одержувачів соціальних виплат, які є внутрішньо переміщеними особами, та забезпечення виплати їм соціальних виплат здійснюється емісія платіжних карток із зазначенням на них графічної та електронної інформації про власника та його електронного цифрового підпису. Для одержувачів пенсій така картка одночасно є пенсійним посвідченням.

Строк дії карток встановлюється до трьох років за умови проходження фізичної ідентифікації клієнта в установах публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" перші 2 рази кожні шість місяців, у подальшому - кожні 12 місяців. Після завершення строку дії картки вона перевипускається за рахунок публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України".

За відсутності проходження фізичної ідентифікації одержувачів соціальних виплат публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" зупиняє видаткові операції за поточним рахунком та не пізніше ніж протягом наступного дня інформує про таке рішення структурний підрозділ з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад, який видав довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, та Міністерство фінансів.

Поновлення або припинення соціальних виплат здійснюється публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" на підставі рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, утвореної районними, районними у мм. Києві і Севастополі державними адміністраціями, виконавчими органами міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад згідно з Порядком здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 р. N 365.

Згідно із ч.1 ст.12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.

Колегія суддів звертає увагу, що матеріалами справи підтверджено, що позивач за новим місцем знаходження неодноразово звертався як до Управління праці та соціального захисту населення ОСОБА_2 міської ради Харківської області для взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи, так і до ОСОБА_2 відділення Управління виконавчої дирекції ОСОБА_1 соціального страхування України в Харківській області для поновлення страхових виплат.

При цьому, слід відмітити, що позивачу було виплачено заборгованість по страховим виплатам за травень-грудень 2014 року та здійснювалися страхові виплати протягом лютого 2015 року – грудня 2016 року.

Жодних доводів та доказів на підтвердження відсутності у позивача відкритого для отримання соціальних виплат рахунку у ПАТ "Державний ощадний банк України" або відсутності випущеної даною банківською установою платіжної картки із зазначенням на ній графічної та електронної інформації про власника та його електронного цифрового підпису, апелянтом не наведено.

Крім того, беручи до уваги принцип законності - пріоритет закону над підзаконними актами, довідка про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України, видана позивачу діє безстроково, а обставин для скасування такої довідки з підстав, визначених ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» судом не встановлено.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог позивача, та вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно із ч.ч.1-4 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів, переглянувши у межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи та прийняв законне рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги позивача - відсутні.

Враховуючи вищевказане та керуючись ст.ст.2, 229, 241, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції ОСОБА_1 соціального страхування України в Харківській області в особі ОСОБА_2 відділення Управління виконавчої дирекції ОСОБА_1 соціального страхування України в Харківській області – залишити без задоволення.

Рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 19.04.2018 року по справі № 623/2601/17 – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена у касаційному порядку, а у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 05 липня 2018 року.

Головуючий суддя

(підпис)

ОСОБА_5

Судді

(підпис) (підпис)

ОСОБА_6 ОСОБА_7

Джерело: ЄДРСР 75112414
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку