ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2018 року м. Житомир справа № 806/2354/18

категорія 2.1

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Капинос О.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Національної поліції України про визнання дій протиправними,

встановив:

ОСОБА _1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними дії Департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Національної поліції України щодо надання недостовірної, неточної та неповної інформації у листі від 04.04.2018 за №П-117/29/01-2018 та невиконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03.03.2018 по справі №806/348/18 до даного часу.

В обґрунтування позову зазначив, що судовим рішення у справі №806/348/18 відповідача зобов"язано надати повну інформацію на його звернення від 07.10.2018 в частині питання "чи може його грошове забезпечення бути менше ніж встановлено ст.8 Закону України "Про Державний бюджет України". Отримавши відповідь на виконання судового рішення вважає, що на питання, яке ставилося у зверненні відповідач у своєму листі від 18.04.2018 жодного слова не вказав, чим проігнорував право на отримання публічної інформації. Тому, вважає такі дії неправомірними.

Ухвалою від 01.06.2018 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

21.06.2018 відповідачем на адресу суду надіслано відзив на позовну заяву. В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що на виконання рішення суду від 03.03.2018 ОСОБА_1 листом від 04.04.2018 було надано повну інформацію з посиланням на нормативно-правові акти. Жодних доказів того, що інформація, викладена у листі є недостовірно, позивач у позовній заяві не зазначив та суду не надав. Отже, вважає, що позов є безпідставним та задоволенню не підлягає.

Суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними ст.ст. 262-263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Судовим рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 03.03.2018 у справі №806/348/18 позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправними дії Департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Національної поліції України щодо надання ОСОБА_1 на його звернення від 07.10.2017 неповної інформації зазначеної у листі від 18.12.2017.

Зобов'язано Департамент фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Національної поліції України надати ОСОБА_1 повну інформацію на його звернення від 07.10.2017 .

В решті позову відмовлено.

При цьому, в мотивувальній частині рішення суд дійшов висновку, що відповідачем не надано відповіді на звернення позивача чи може його грошове забезпечення бути менше ніж встановлено ст.8 Закону України "Про Державний бюджет України". Належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача надати відповідь на його звернення в цій частині.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання судового рішення відповідачем позивачу направлено лист від 04.04.2018 №П-117/29/2/01-2018. В листі зазначено, що порядок нарахування та виплати працівникам міліції грошового забезпечення, матеріальної допомоги на оздоровлення, одноразової грошової допомоги при звільненні, регламентовано спеціальним законодавством: Законом України "Про міліцію", Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей". За таких умов на військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, не поширюється дія Кодексу Законів про працю, Закону України "Про оплату праці, оскільки вони чітко врегульовані спеціальним законодавством. Крім того, Пленум Верховного Суду України у постанові №13 від 24.12.1999 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" роз"яснив, що передбачені законодавством про працю норми її оплати і порядок вирішення спорів про останню не поширюється на військовослужбовців та прирівняних до них осіб. (а.с.8)

Позивач вважає, що на питання яке ставилось у зверненні, відповідач у своєму листі жодного слова не вказав, чим порушив його право на отримання публічної інформації, з огляду на що звернувся до суду для захисту порушеного права.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.40 Конституції України держава гарантує, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Статтею 1 Закону України "Про інформацію" передбачено, що інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Статтею 3 Закону України "Про звернення громадян" роз'яснено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Даною статтею також надано тлумачення зазначених термінів.

Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.

Аналіз наведених правових норм свідчить на користь висновку, що Закон України "Про звернення громадян" передбачає різні форми звернень: пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги, які містять різні за змістом вимоги, прохання чи пропозиції (щодо реалізації соціально-економічних, політичних, особистих прав та інтересів громадянина, фактів їх порушення тощо), а також окремий порядок розгляду кожного із виду звернення.

Право вибору форми звернення належить особі. У зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Так як автор звернення повідомляє адресату певну інформацію і базуючись на цьому просить вчинити певні дії (такі дії можуть бути дуже різні: притягнення винуватих до відповідальності за результатами розгляду звернення у вигляді скарги; надання громадянину певного статусу за результатами розгляду його заяви; оптимізація роботи адресата звернення за наслідками розгляду пропозиції громадянина).

Відповідно ч. 6 ст. 5 Закону України "Про звернення громадян", письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв'язку (електронне звернення).

Відповідно ч. 1 ст. 14 Закону України "Про звернення громадян", органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, посадові особи зобов'язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду.

У ч.1 ст. 20 Закону України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 №393/96-ВР передбачено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

Отже, чинним законодавством закріплений прямий обов"язок органів державної влади, місцевого самоврядування та їх посадових осіб, керівників та посадових осіб підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об"єднань громадян надати належну та обґрунтовану відповідь на звернення громадян у визначений термін.

Як встановлено судом, судовим рішення відповідача зобов"язано надати відповідь на звернення позивача в частині питання чи може його грошове забезпечення бути менше ніж встановлено ст.8 Закону України "Про Державний бюджет України".

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що на виконання судового рішення відповідачем позивачу направлено відповідь від 04.04.2018 №П-117/29/2/01-2018.

В листі зазначено, що порядок нарахування та виплати працівникам міліції грошового забезпечення, матеріальної допомоги на оздоровлення, одноразової грошової допомоги при звільненні, регламентовано спеціальним законодавством: Законом України "Про міліцію", Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", постановою Кабінету міністрів України від 17.07.1992 №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей". За таких умов на військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, не поширюється дія Кодексу Законів про працю, Закону України "Про оплату праці , оскільки вони чітко врегульовані спеціальним законодавством. Крім того, Пленум Верховного Суду України у постанові №13 від 24.12.1999 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" роз"яснив, що передбачені законодавством про працю норми її оплати і порядок вирішення спорів про останню не поширюється на військовослужбовців та прирівняних до них осіб. (а.с.8)

Дослідивши зміст судового рішення та наданої на його виконання відповіді, суд вважає, що позивачу фактично роз"яснено якими нормативними актами регулюється грошове забезпечення працівників міліції, тоді як позивач просив просто надати відповідь на запитання "чи може його грошове забезпечення бути менше ніж встановлено ст.8 Закону України "Про Державний бюджет України".

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем, в порушення вимог Закону України "Про звернення громадян" надано неточну та неповну інформацію на звернення, з огляду на що такі дії є неправомірними.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оскільки відповідачем не доведено суду правомірності своїх дій при розгляді звернення позивача, суд дійшов висновку, що такі дії є неправомірними, тому задовольняє позов у повному обсязі.

Крім того, для повного захисту прав позивача у відповідності до ч.2 ст. 9 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов"язати Департамент фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Національної поліції України надати ОСОБА_1 достовірну, точну та повну інформацію, що запитувалася згідно звернення від 07.10.2017.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 205, 242-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Національної поліції України (вул.Богомольця,10, м.Київ, 01601, ідентифікаційний код 40108578) щодо надання ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 10029, ідентифікаційний номер 312523013) недостовірної, неточної та неповної інформації , викладеної у листі від 04.04.2018 за №П-117/29/01-2018.

Зобов"язати Департамент фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Національної поліції України (вул.Богомольця,10, м.Київ, 01601, ідентифікаційний код 40108578) надати ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 10029, ідентифікаційний номер 312523013) достовірну, точну та повну інформацію, що запитувалася згідно звернення від 07.10.2017.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя О.В. Капинос