ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 915/1098/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. (головуючий), Катеринчук Л.Й., Пєскова В.Г.

учасники справи:

позивач - Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області,

відповідач - Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії Миколаївського обласного управління Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу

Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Миколаївського обласного управління Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України",

на постанову Одеського апеляційного господарського суду

від 21.03.2018

у складі колегії суддів: Аленіна О.Ю., (головуючий), Лашина В.В., Лавриненко Л.В.,

у справі за позовом

Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області

до Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Миколаївського обласного управління Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"

про стягнення 3 022, 58 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Миколаївського обласного управління Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" про стягнення 3 022, 58 грн., посилаючись на безпідставне знаходження перерахованих пенсійних коштів.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 06.12.2017 у справі № 915/1098/17 відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Приймаючи рішення, господарський суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не є набувачем пенсійних коштів пенсіонера ОСОБА_6, які, в свою чергу, є власністю останнього, а лише вчиняє дії по обслуговуванню рахунку зазначеного пенсіонера.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 21.03.2018 у справі № 915/1098/17 вищезазначене судове рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволені у повному обсязі. Стягнуто з відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі 3 022, 58 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що грошові кошти, які були перераховані позивачем на рахунок пенсіонера, який помер, та були списанні відповідачем в рахунок погашення кредитної заборгованості, підлягають поверненню Головному управлінню Пенсійного фонду України в Миколаївській області, оскільки у випадку смерті боржника за кредитним договором його права і обов'язки за цим договором переходять до спадкоємців, які зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Не погоджуючись з постановою Одеського апеляційного господарського суду від 21.03.2018 у справі № 915/1098/17, Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії Миколаївського обласного управління Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" звернулось з касаційною скаргою, в якій просило її скасувати та залишити в силі судове рішення місцевого господарського суду.

При цьому, скаржник посилається на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини та зазначає, що оскаржувана постанова апеляційної інстанції не узгоджується з постановою Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 904/3949/17, предметом розгляду якої були аналогічні правовідносини.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги у справі № 915/1098/17 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Катеринчук Л.Й., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу касаційної скарги між суддями від 20.04.2018.

Згідно з ч. 4 ст. 301 ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017) перегляд рішень суду першої інстанції та постанов апеляційної інстанції у справах, ціна позову в яких не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, здійснюється без повідомлення учасників справи, крім справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 163 ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017) у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

За приписами ч. 13 ст. 8 ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017) розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Погребняка В.Я. - головуючого, Катеринчук Л.Й., Пєскова В.Г.. від 02.05.2018 прийнято касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Миколаївського обласного управління Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" до провадження для здійснення перегляду постанови Одеського апеляційного господарського суду від 21.03.2018 у справі № 915/1098/17 в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Витребувано з господарського суду Миколаївської області та Одеського апеляційного господарського суду матеріали справи № 915/1098/17. Надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 12.06.2018.

Учасники справи не скористалися своїм правом на подання відзиву.

22.06.2018 на виконання ухвалою Верховного Суду від 02.05.2018 з господарського суду Миколаївської області на адресу Касаційного господарського суду надійшла справа № 915/1098/17.

Перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

01.09.2009 між Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області (фонд) та ВАТ "Державний ощадний банк України" (в подальшому змінено на ПАТ "Державний ощадний банк України") в особі начальника філії - Миколаївського обласного управління ВАТ "Державний ощадний банк України" укладений договір № 1, відповідно до умов якого банк виконує функції, зокрема, виплати пенсій пенсіонерам з числа осіб офіцерського складу, прапорщиків і мічманів, військовослужбовців надстрокової служби та військової служби за контрактом, а також іншим особам, які мають право на пенсію згідно з Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей).

У параграфі 3 статті 8 вказаного договору сторони погодили, що суми пенсій, що зараховані на поточний (картковий) рахунок одержувача разом з нарахованими на них відсотками, починаючи з місяця, наступного за місяцем його смерті, установи банку повертають фонду, за умови наявності цих сум на поточному (картковому) рахунку одержувача, у містах - не пізніше одного банківського дня, а в сільській місцевості - не пізніше трьох банківських днів, після дня отримання письмового розпорядження від Фонду про повернення коштів.

Правовідносини між банком та ОСОБА_6 були врегульовані договором від 25.08.2016 комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки), за умовами якого ОСОБА_6 встановлено кредитний ліміт в розмірі 5 000, 00 грн. на підставі Заяви про приєднання та Заяви про встановлення відновлювальної кредитної лінії.

07.06.2016 позивач отримав відомості про смерть ОСОБА_6

08.06.2016 позивач звернувся до відповідача з розпорядженням № 1701/03 про повернення коштів, перерахованих на рахунок ОСОБА_6 в сумі 3 022, 58 грн., нарахованої на ім'я зазначеного пенсіонера, на що отримав відповідь (лист від 09.06.2017 № 112.17-02/15-974) про неможливість їх повернення, у зв'язку із відсутністю коштів на рахунку, що й стало підставою для звернення до суду з даною позовною заявою про стягнення з відповідача суми безпідставно отриманих грошових коштів.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. ст. 526, 525 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За положеннями ч. ч. 1, 3 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом (ст. 1071 ЦК України).

Відповідно до п. 2 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки у банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 № 1596, виплата пенсій та грошової допомоги згідно з цим Порядком здійснюється через поточні рахунки, що відкриваються у банках, з якими Пенсійний фонд та Мінсоцполітики за результатами конкурсу укладають відповідні угоди з визначенням санкцій за недотримання ними договору перед одержувачами.

Згідно з п. 4 Порядку установи уповноважених банків здійснюють відкриття поточних рахунків, проводять операції із зарахування сум пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки відповідно до цього Порядку, угод, укладених ними з управліннями Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, управліннями праці та соціального захисту населення райдержадміністрацій, виконкомів міських, районних у місті рад (далі - органи праці та соціального захисту населення) або центрами з нарахування і виплати пенсій та допомоги - у регіонах, де функціонують такі центри.

Положеннями п. 13 Порядку встановлено, що у разі надходження до уповноваженого банку відомостей про смерть одержувача пенсії та грошової допомоги уповноважений банк зобов'язаний припинити зарахування коштів на поточний рахунок з місяця, наступного за місяцем смерті одержувача, і зробити відповідну помітку у примірнику списку на зарахування пенсій та допомоги, що підлягає поверненню органу Пенсійного фонду або органу праці та соціального захисту населення.

Банківські рахунки - рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов'язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів (ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність").

Пунктом 7.1.2 ст. 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" визначено, що поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Пунктом 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22, встановлено, що власник рахунку в банку - особа, яка відкриває рахунок у банку і має право розпоряджатися коштами на ньому.

З огляду на наведені вище норми та умови договору, суми пенсій, зараховані на поточний рахунок починаючи з місяця, наступного за місяцем смерті пенсіонера, підлягають поверненню уповноваженим банком органам Пенсійного фонду. При цьому умовами договору сторони погодили, що вказані кошти банк повертає фонду за умови їх наявності на поточному (картковому) рахунку одержувача.

Як вірно враховано місцевим господарським судом, банк не є власником або набувачем перерахованих управлінням Пенсійного фонду України коштів та не має права ними розпоряджатись, а лише вчиняє дії з обслуговування рахунку одержувача таких коштів.

Обов'язок банку полягає, зокрема, у зарахуванні відповідних сум на карткові рахунки одержувачів, за невиконання якого банк несе відповідальність, передбачену Порядком виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки у банках та відповідним договором.

Відсутність спірних коштів на рахунку пенсіонера станом на день отримання банком повідомлення про його смерть унеможливлює виконання вимоги Фонду про повернення цих коштів останньому.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 904/3949/17 та від 25.05.2018 у справі № 915/628/17.

Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не вбачає підстав для відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у вище наведених постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Беручи до уваги вищевикладене, на відміну від апеляційної інстанції, місцевий господарський суд дійшов вірного та обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 312 ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017) суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 314 ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017) суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги ухвалює судові рішення у формі постанов згідно з вимогами, встановленими статтею 34 та главою 9 розділу ІІІ цього Кодексу, з урахуванням особливостей, зазначених у цій главі.

Таким чином, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення місцевого господарського суду - залишенню в силі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017) з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 3 200, 00 грн. судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 129, 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Миколаївського обласного управління Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" задовольнити.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.03.2018 у справі № 915/1098/17 скасувати, а рішення господарського суду Миколаївської області від 06.12.2017 у справі № 915/1098/17 - залишити в силі.

3. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (54020, м. Миколаїв, вул. Морехідна, 1, ЄДРПОУ 13844159) на користь Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (01000, м. Київ, вул. Госпітальна, 12-Г, ЄДРПОУ 00032129) в особі філії Миколаївського обласного управління Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (54028, м. Миколаїв, вул. Херсонське шосе, 50, МФО 326461, ЄДРПОУ 09326464) 3200,00 грн. витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

4. Доручити господарському суду Миколаївської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді Л.Й. Катеринчук

В.Г. Пєсков