-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
_________________________________________________________________________
УХВАЛА
"27" червня 2018 р.
Справа № Б-50/120-09
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Усатого В.О.
При секретарі судового засідання Мазуренко А.О.
За участю: керуючого санацією Булижина І.В.,
представника міжрайонного відділу ВДВС - Ізотов П.П.,
представника відділу з питань банкрутства - Кошлаченко О.І.,
прокурора - Чехунова М.В.,
представника КП ХВК - Євдокімова Д.Ю.,
представника ДП "Держцентрякості" - Жиромського В.М.,
розглянувши справу
за заявою
ТОВ "Санлайт Україна С. Р. Л.", м. Київ
до
ДП "Харківський приладобудівний завод ім. Т. Г. Шевченка", м. Харків
про
визнання банкрутом
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою суду від 06.11.2009 р. введено (запроваджено) процедуру санації ДП "Харківський державний приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка", встановлено термін її проведення до 06.11.2010 р. та призначено керуючим санацією боржника арбітражного керуючого Задружного Д.Р.
Ухвалою суду від 09.08.2010 р. призначено керуючим санацією ДП "ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка" арбітражного керуючого Байдацького О.І. та зобов"язано керуючого санацією виконати вимоги ухвали суду від 06.11.2009 р. в повному обсязі, в тому числі надати суду план санації разом з протоколом зборів комітету кредиторів для прийняття судом відповідного рішення.
Ухвалою суду від 25.11.2010 р. задоволено клопотання керуючого санацією, продовжено строк процедури санації на 6 місяців, тобто до 06.05.2011 р., затверджено запропонований керуючим санацією план санації боржника.
Ухвалою суду від 18.06.2013р. задоволено клопотання голови комітету кредиторів про задоволення заяви керуючого санацією про дострокове його звільнення, задоволено клопотання ДК "Укроборонпром" про задоволення заяви керуючого санацією про дострокове його звільнення, задоволено заяву арбітражного керуючого Байдацького О.І. про його дострокове звільнення від виконання покладених на нього обов"язків керуючого санацією ДП "Харківський державний приладобудівний завод ім. Т. Г. Шевченка", звільнено арбітражного керуючого Байдацького О.І. від виконання покладених на нього обов"язків керуючого санацією ДП "Харківський державний приладобудівний завод ім. Т. Г. Шевченка", призначено керуючим санацією ДП "Харківський державний приладобудівний завод ім. Т. Г. Шевченка" арбітражного керуючого Булижина І.В.
Від ДК "Укроборонпром" надійшло клопотання (вх. № 55 від 03.01.2017 р) , в якому заявник просить суд заборонити посадовим особам ДП "Харківський державний приладобудівний завод ім. Т. Г. Шевченка", державним органам, у тому числі Жовтневому ВДВС м.Харкова ГТУЮ у Харківській області вчиняти будь-які дії щодо продажу майна боржника до розробки змін та доповнень до плану санації підприємства.
08.02.2017 р. надійшли додаткові пояснення до клопотання (вх. № 4268 від 08.02.2017 р.).
Враховуючи повернення справи з касаційної інстанції, суд призначив клопотання з урахуванням додаткових пояснень до розгляду на 20.04.2017 р.
В судовому засіданні 20.04.2017 р. представник ДК "Укроборонпром" пояснила, що концерну стало відомо, що серед переліку майна, запланованого до продажу органами виконавчої служби входить майно, яке використовується в виробничій діяльності заводу.
Керуючий санацією зазначив, що клопотання ДК "Укроборонпром" не отримував, у зв"язку з чим не має можливості надати письмовий відзив, проте заперечував проти нього, зазначив, що проектні пропозиції, на які посилається представник концерну були неодноразово змінені та в переліку майна, виставленого на продаж відсутнє майно, яке використовується у виробничій діяльності заводу.
Заслухавши учасників процесу, враховуючи необхідність отримання відзиву та документальних доказів, суд відклав розгляд клопотання на 08.06.2017 р.
Проте, судове засідання не відбулося з причин направлення справи до касаційної інстанції.
Враховуючи повернення справи з Вищого господарського суду України суд призначив клопотання ДК "Укроборонпром" (вх. № 55 від 03.01.2017 р) з урахуванням додаткових пояснень (вх. № 4268 від 08.02.2017 р.) до розгляду на 31.01.2018 р.
До суду від ДК "Укроборонпром" надійшла заява (вх.№ 1493 від 19.01.18) про уточнення клопотання щодо забезпечення вимог кредиторів, згідно яких ДК "Укроборонпром" просить суд заборонити посадовим особам ДП "ХПЗ ім.Т.Г.Шевченка", державним органам, в тому числі, Міжрайонному відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків ГТУЮ у Харківській області вчиняти будь-яккі дії щодо продажу майна підприємства до затвердження судом змін та доповнень до плану санації боржника, а також клопотання (вх.№ 1492 від 19.01.18) про відкладення розгляду справи, в якому концерн просить суд зобов'язати керуючого санацією надіслати на його адресу відзив на клопотання .
В судовому засіданні 31.01.2018 р. представник ДК "Укроборонпром" наполягала на задоволенні клопотання, зазначила, що відзиву від керуючого санацією не отримала.
Керуючий санацією заперечував проти клопотання, просив суд залучити до участі у справі Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків ГТУЮ у Харківській області, оскільки саме відділ здійснював примусовий продаж майна та він є стороною договорів купівлі-продажу та вирішення питання по суті клопотання може зачіпати його права та обов"язки,
Крім того, керуючий санацією повідомив, що сплата боржником ПДВ при реалізації виконавчою службою майна банкрута є спірним питанням, яка на цей час розглядається окружним адміністративним судом.
Заслухавши учасників процесу, враховуючи, що прийняття рішення по клопотанню ДК "Укроборонпром" може вплинути на права та обов"язки Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків ГТУЮ у Харківській області, суд вважає за необхідне долучити його до участі у розгляді клопотання, а також приймаючи до уваги необхідність отримання додаткових доказів, суд відклав розгляд клопотання ДК "Укроборонпром" (вх. № 55 від 03.01.2017 р) з урахуванням додаткових пояснень (вх. № 4268 від 08.02.2017 р.) та уточнень (вх.№ 1493 від 19.01.2018 р.) на 21.02.2018 р.
В судовому засіданні представник ДК "Укроборонпром" підтримала своє клопотання, зазначила, що не отримала від керуючого санацією відзив на їх клопотання, тому не має можливості надати відповідь на відзив.
Керуючий санацією повідомив, що ним підготовлено відзив, який надано до суду та зазначив, що боржник повністю заперечує проти клопотання, повідомив, що станом на 01.01.17р. загальна заборгованість по заробітній платі, яка включає в себе, в тому числі, і компенсацію за несвоєчасно виплачену заробітну плату, і середній заробіток і моральну шкоду становила 4462695,56 грн. та вважає дії виконавчої служби по опису та арешту майна, що не використовується в виробничій діяльності законними.
Також, керуючий санацією вважає, що операції з реалізації органами державної виконавчої служби арештованого майна через спеціалізовані організації не є об"єктом оподаткування податком на додану вартість.
Крім того, керуючим санацією зазначено, що задоволення клопотання ДК "Укроборонпром" щодо заборони вчиняти будь-які дії щодо продажу майна боржника може призвести до неможливості виконання прийнятих на себе боржником договірних зобов"язань та виплати заробітної плати, а також паралізує господарську діяльність підприємства.
Представник виконавчої служби також надав відзив на клопотання, в якому заперечував проти нього та просив відмовити, оскільки вважає дії державного виконавця щодо звернення стягнення на майно боржника законними та правомірними.
Крім того, керуючий санацією повідомив, що доповнення до плану санації було чотири рази винесено на розгляд зборів кредиторів , які не відбулися через неявку достатньої кількості кредиторів, а також ці зміни не погоджені ДК "Укроборонпром".
Заслухавши учасників процесу, дослідивши надані документи, з метою необхідності ознайомлення з наданими документами, а також витребування додаткових, суд відклав розгляд клопотання на 19.04.2018 р.
У зв'язку з відрядженням судді Усатого В.О., повідомлено про перенесення судового засідання у справі № Б-50/120-09 за заявою ТОВ "Санлайт Україна С. Р. Л.", м. Київ до ДП "Харківський приладобудівний завод ім.Т.Г.Шевченка", м. Харків про визнання банкрутом (клопотання ДК "Укроборонпром" (вх. № 55 від 03.01.2017 р) з урахуванням додаткових пояснень (вх. № 4268 від 08.02.2017 р.) та уточнень (вх.№ 1493 від 19.01.2018) р. ), призначеного ухвалою суду від 21 лютого 2018 року, з 19 квітня 2018 року на 12 червня 2018 року.
У зв'язку з відрядженням судді Усатого В.О., повідомлено про перенесення судового засідання у справі № Б-50/120-09 за заявою ТОВ "Санлайт Україна С. Р. Л.", м. Київ до ДП "Харківський приладобудівний завод ім.Т.Г.Шевченка", м. Харків про визнання банкрутом (клопотання ДК "Укроборонпром" (вх. № 55 від 03.01.2017 р) з урахуванням додаткових пояснень (вх. № 4268 від 08.02.2017 р.) та уточнень (вх.№ 1493 від 19.01.2018 р.), призначеного ухвалою суду від 21 лютого 2018 року, з 12 червня 2018 року на 26 червня 2018 року о(б) 12:40 .
У зв'язку з відрядженням судді Усатого В.О., повідомлено про перенесення судового засідання у справі № Б-50/120-09 за позовом ТОВ "Санлайт Україна С. Р. Л.", м. Київ до ДП "Харківський приладобудівний завод ім. Т. Г. Шевченка", м. Харків про визнання банкрутом (клопотання ДК "Укроборонпром" (вх. № 55 від 03.01.2017 р) з урахуванням додаткових пояснень (вх. № 4268 від 08.02.2017 р.) та уточнень (вх.№ 1493 від 19.01.2018р.)), призначеного ухвалою суду від 21 лютого 2018 року, з 26 червня 2018 року на 27 червня 2018 року о(б) 12:40.
Від ДК "Укроборонпром" надійшло клопотання про розгляд клопотання без участі його представника, в якому також зазначено , що ДК "Укроборонпром" підтримує своє клопотання про забезпечення вимог кредиторів, а також надав відповідь на відзив боржника.
Розпорядник майна заперечував проти клопотання з підстав, наведених у відзиві.
Присутні представники кредиторів та представник відділу з питань банкрутства не підтримали клопотання.
Прокурор підтримав клопотання ДК "Укроборонпром".
Розглянувши клопотання ДК "Укроборонпром" про забезпечення вимог кредиторів, заслухавши учасників процесу, суд зазначає наступне.
В обґрунтування свого клопотання ДК "Укроборонпром" зазначає, що на аукціоні 06.01.2017 р. виконавчою службою планується реалізація майна банкрута, яке використовується у виробничій діяльності боржника за заниженою вартістю, що призведе до збитків боржника та Державі та зриву зовнішньоекономічних та внутрішніх контактів з ремонту техніки для сил АТО, зриву санаційних заходів і загрози введення процедури ліквідації. Окрім цього, концерном зазначено, що проведення примусового продажу майна підприємства до оновлення проектних пропозицій, які будуть покладені у основу змін до плану санації, може призвести до зриву виробничої діяльності заводу та порушенню інтересів боржника та кредиторів.
В своїх додаткових поясненнях до заяви від 08.02.2018 р. ДК "Укроборонпром" зазначив, що 23.01.2017 р. відбулися електронні торги з продажу вказаного в клопотанні про забезпечення майна боржника з визначенням вартості лоту без врахування податку на додану вартість, що не було оскаржено керуючим санацією. Також, Концерном вказано, що погашення заборгованості із заробітної плати можливе шляхом проведення санаційних заходів, проте керуючим санацією до цього часу зміни до плану санації не зроблені.
У своїх письмових поясненнях до заяви від 21.02.2018 р. Концерн зазначає, що у підприємства є можливість за рахунок продажу оборотних активів та інших товарно-матеріальних цінностей, які не задіяні у виробничому процесі та підлягають примусовому продажу в першу черги погасити заборгованість із заробітної плати, за якою відкриті виконавчі провадження, натомість нехтуючи приписами Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" надано перелік основних засобів, які відчужено з порушенням закону.
Представник виконавчої служби вважає заявлену вимогу Концерну необґрунтованою, незаконною та вважає її втручанням в діяльність органу державної виконавчої служби, що є незаконним та протиправним, спрямованим на обмеження повноважень органів державної виконавчої служби, що унеможливлює примусове виконання судових рішень.
Боржник у своєму відзиві зазначив, що дія мораторію не поширюється на виплату заробітної плати, що електронні торги з продажу вказаного в клопотанні майна відбулися без порушень прав будь-яких осіб та їх результати ніким не були оскаржені. Крім того, питання щодо продажу виконавчою службою майна, що використовується у виробничій діяльності вже було предметом розгляду у скарзі ДК "Укроборонпром" на дії керуючого санацією. Крім того, боржник вважає, що в клопотанні Концерном не вказано конкретно на яке саме майно він просить заборонити продаж.
ДК "Укроборонпром" надав відповідь на відзив боржника, в якій вважає помилковим посилання боржника на ст.12 Закону про банкрутство, оскільки конкурсна заборгованість по заробітній платі була погашена ще до моменту продажу майна, а також зазначає, що дія мораторію не поширюється тільки на оборотні активи, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу або протягом дванадцяти місяців із дати складання балансу , однак виконавчою службою були реалізовані основні засоби. Також, Концерном вказано, що з наданої боржником довідки до балансу по рахунку 66 саме підприємство не визнає компенсацію по середньому заробітку та компенсації за порушення строків виплати заробітної плати як заборгованість з оплати праці.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.
Згідно приписів ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до вимог ст.4 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закону) щодо боржника застосовуються такі судові процедури банкрутства: розпорядження майном боржника, мирова угода, санація (відновлення платоспроможності), ліквідація банкрута.
Згідно ст.1 Закону, санація - система заходів, що здійснюються під час провадження у справі про банкрутство з метою запобігання визнанню боржника банкрутом та його ліквідації, спрямована на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника, а також задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації підприємства, боргів і капіталу та (або) зміну організаційно-правової та виробничої структури боржника.
Відповідно до ч.4 ст.17 Закону, з дня винесення ухвали про санацію: керівник боржника відсторонюється від посади у порядку, визначеному законодавством про працю, управління боржником переходить до керуючого санацією; припиняються повноваження органів управління боржника - юридичної особи, повноваження органів управління передаються керуючому санацією.
При цьому, арешт на майно боржника та інші обмеження дій боржника щодо розпорядження його майном можуть бути накладені лише в межах процедури санації, у разі, якщо вони не перешкоджають виконанню плану санації та не суперечать інтересам конкурсних кредиторів.
У процедурі санації задоволення вимог кредиторів відбувається за рахунок коштів, отриманих керуючим санації згідно затвердженого господарським судом плану санації, а тому наявні обтяження майна боржника, перешкоджають відновленню платоспроможності боржника, погашенню вимог кредиторів та суперечить інтересам кредиторів.
Відповідно до ст.12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції 1999 року), господарський суд має право за клопотанням сторін або учасників провадження у справі про банкрутство чи за своєю ініціативою вживати заходів щодо забезпечення вимог кредиторів. Господарський суд за клопотанням розпорядника майна, кредиторів або з власної ініціативи може заборонити укладати без згоди арбітражного керуючого угоди, а також зобов'язати боржника передати цінні папери, валютні цінності, інше майно на зберігання третім особам або вжити інших заходів для збереження майна, про що виноситься ухвала. Заходи щодо забезпечення вимог кредиторів діють відповідно до дня введення процедури санації і призначення керуючого санацією, або до винесення постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора, або до затвердження господарським судом мирової угоди, або до дня винесення ухвали про відмову у визнанні боржника банкрутом.
Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вправі вживати заходи забезпечення, передбачені загальними положеннями (ст.ст.136,137 ГПК України), а також інші заходи, застосування яких, за переконанням суду, є необхідним у конкретному випадку, з урахуванням спеціальних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з метою захисту прав та інтересів кредиторів та боржника.
Відповідно до ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ст.137 ГПК України, позов забезпечується, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.
Відповідно до п. 1, 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" N 16 від 26.12.2011р. особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК). Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
По-перше, суд зазначає, що майно, яка зазначено Концерном у його клопотанні про забезпечення вимог кредиторів реалізовано виконавчою службою на електронних торгах ще в січні 2017 р. та результати цих торгів ніким не були оскаржені.
Крім того, питання щодо продажу вказаного майна вже розглядалося судом при розгляді скарги ДК "Укроборонпром" на дії керуючого санацією, в задоволенні якої було судом відмовлено та прийняте рішення залишено в силі судом апеляційної інстанції. Зокрема при розгляді скарги на дії керуючого санацією господарськими судами досліджувалися обставини, на які посилається Концерн в заяві, зокрема примусовий продаж майна яке використовується у виробничій діяльності боржника, за заниженою вартістю та без врахування ПДВ.
З твердженнями ДК "Укроборонпром" стосовно того що, суми стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівників боржника підпадають під дію мораторію передбачених положеннями ч. 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та Законом України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна», суд не погоджується, виходячи з наступного.
Суд вважає за необхідне зазначити, що на примусовому виконанні Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах м.Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області перебуває зведене виконавче провадження №11950830 про стягнення заборгованості з ДП "Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка" по заробітній платі на користь стягувачів фізичних осіб.
Боржником на вимогу суду щодо надання відомостей заборгованості по заробітній платі станом на день розгляду заяви з розбивкою на суми, які складають заробітну плату та суми по іншим нарахуванням, надано письмові пояснення та облікову картку на зведене виконавче провадження щодо стягнення виплат, пов'язаних із трудовими відносинами з ДП ХПЗ ім.Т.Г.Шевченка на користь стягувачів фізичних осіб станом на 16.04.18р., з якої вбачається, що залишок боргу складає 2 719 229, 55 грн. Зазначена сума стягнення складається виключно із сум середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та зазначена без утримання податків та інших обов'язкових платежів.
Таким чином, зазначені письмові пояснення боржника та облікова картка на зведене виконавче провадження, що підписана державним виконавцем, спростовують доводи Концерну про невизнання боржником компенсації по середньому заробітку та компенсації за порушення строків виплати заробітної плати як заборгованість з оплати праці.
Відповідно до ч. 6 ст.12 Закону, дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, на невикористані та своєчасно не повернуті кошти Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Згідно із ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Зазначені норми трудового права структурно віднесені до розд. VII "Оплата праці" зазначеного Кодексу. За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не відноситься до неустойки та не є санкцією за невиконання грошового зобов'язання. Це компенсаційна виплата за порушення права на оплату праці, яка нараховується у розмірі середнього заробітку. Зазначена позиція щодо нерозповсюдження дії мораторію на стягнення середнього заробітку зокрема висловлена Верховним судом України в постанові від 03.10.12року.
Законом України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків (далі - підприємства), до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна.
Статтею 2 зазначеного закону передбачено, що для цілей цього Закону під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток,паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних капіталів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом:
звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв'язку із трудовими відносинами, та рішень щодо зобов'язань боржника з перерахування фондам загальнообов'язкового державного соціального страхування заборгованості із сплати внесків до цих фондів, яка виникла до 1 січня 2011 року, та з перерахування органам Пенсійного фонду України заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Таким чином, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що дія мораторіїв, введених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та Законом України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» не поширюється на
Таким чином, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що дія мораторіїв, введених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та Законом України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» не поширюється на примусове стягнення заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв'язку із трудовими відносинами, у т.ч. колишніх працівників про виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Згідно ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), відповідно до ЗУ "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" випадках - на приватних виконавців.
Спеціальним нормативно-правовим актом, що встановлює порядок примусового виконання рішень є Закон України "Про виконавче провадження" та відповідно до ч.1 ст.5 ЗУ "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців).
Порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника передбачено статтею 48 ЗУ "Про виконавче провадження". Зокрема, ч. 5 ст. 48 ЗУ "Про виконавче провадження" передбачено, що черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.
Державний виконавець, приватний виконавець під час здійснення професійної діяльності відповідно до ст. 5 ЗУ «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» є незалежними, керуються принципом верховенства права та діють виключно відповідно до закону.
Суд звертає увагу на те, що, Концерном не надано суду будь-яких доказів того, що на даний час існує ймовірність відчуження будь-якого майна боржника.
Також, концерном не надано доказів того, що державним виконавцем або посадовими особами боржника вчиняються будь-які дії направлені на відчуження майна боржника з порушенням вимог законодавства.
Суд зазначає, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами в порядку та строки встановлені ЗУ "Про виконавче провадження".
Виходячи зі змісту ст.ст. 73, 74, 76-79,86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази у відповідності до свого внутрішнього переконання, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому розгляді в судовому процесі всіх доказів в їх сукупності та приймає рішення за результатами оцінки всіх доказів, які були визнані судом як належні та допустимі.
Враховуючи недоведеність заявником факту ймовірності відчуження будь-якого майна боржника, приймаючи до уваги, що примусовому стягненню підлягають виключно виплати, що належать працівникам у зв'язку із трудовими відносинами, на які не розповсюджується дія мораторіїв, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні клопотання ДК "Укроборонпром" (вх. № 55 від 03.01.2017 р).
Керуючись ст.ст.232-235 ГПК України, ст.ст.1, 16, 17, 18, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом",
УХВАЛИВ:
Відмовити ДК "Укроборонпром" в задоволенні клопотання (вх. № 55 від 03.01.2017 р) з урахуванням додаткових пояснень (вх. № 4268 від 08.02.2017 р.) та уточнень (вх.№ 1493 від 19.01.2018) р.
Ухвалу направити керуючому санацією, боржнику, ДК "Укроборонпром", Міжрайонному відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків ГТУЮ у Харківській області, прокурору, відділу з питань банкрутства.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її підписання.
Повний текст ухвали суду підписано 02.07.2018 р.
Суддя
Усатий В.О.
скопійовано
-
скопійовано
-
