ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА _{01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua}

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.07.2018

Справа № 910/4726/18

За позовом

Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»

до

Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача

ОСОБА_1

про

стягнення 32894,94 грн

Суддя Смирнова Ю.М.

Без виклику учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА страхування» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» 32894,94 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА страхування» на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту №332469а7к від 027.10.2017 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля Toyota, державний номер НОМЕР_1, а тому позивачем відповідно до положень ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 Цивільного кодексу України отримано право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля Chevrolet, державний номер НОМЕР_2, водієм якого скоєно ДТП, застрахована Приватним акціонерним товариством «Київський страховий дім» на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/405070, а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2018 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/4726/18, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, залучено до участі у справі ОСОБА_1 третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, а також встановлено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

08.05.2018 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечує, вказуючи, зокрема, на те, що позивачем не враховано фізичний знос автомобіля.

Третя особа пояснень щодо позову не надала, своїм правом не скористалась.

За приписами ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

02.10.2017 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА страхування» (страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №332469а7к (надалі - Договір), об'єктом страхування за яким є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням майном, а саме: автомобілем Toyota, державний номер НОМЕР_1, на випадок настання страхових випадків, зокрема, пошкодження чи знищення транспортного засобу або його частин внаслідок ДТП.

07.12.2017 об 11 год. 25 хв. в місті Києві на перехресті вулиць Козацької та Сумської сталася ДТП, а саме: ОСОБА_1, керуючи автомобілем Chevrolet, державний номер НОМЕР_2, при виїзді на нерегульоване перехрестя, не надав перевагу в русі автомобілю Toyota, державний номер НОМЕР_1, який рухався по головній дорозі, в результаті чого здійснив зіткнення з даним автомобілем, що призвело до пошкодження транспортних засобів.

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_1 п. 16.11 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, що підтверджується постановою Голосіївського районного суду м.Києва від 24.01.2018 у справі №752/26980/17, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

На підставі страхового акта №АХА2347354 від 19.12.2017, у відповідності до розрахунку суми страхового відшкодування, визначеного вказаним актом, та заяви страхувальника про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування позивач, виконуючи свої зобов'язання за Договором, здійснив відшкодування завданої шкоди внаслідок спірної ДТП шляхом виплати коштів у сумі 32894,94 грн на рахунок виконавця ремонтних робіт - Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосаміт на Столичному», що підтверджується платіжним дорученням №403438 від 20.12.2017.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 32894,94 грн право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Із постанови Голосіївського районного суду м.Києва від 24.01.2018 у справі №752/26980/17 вбачається, що транспортний засіб - автомобіль Chevrolet, державний номер НОМЕР_2, водієм якого спричинено ДТП, що потягнуло завдання шкоди власнику автомобіля Toyota, державний номер НОМЕР_1, знаходився під керуванням ОСОБА_1

Частинами 1, 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем Chevrolet, державний номер НОМЕР_2, встановлена у судовому порядку.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля Chevrolet, державний номер НОМЕР_2, на момент ДТП була застрахована Приватним акціонерним товариством «Київський страховий дім» на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/405070.

Вказаним договором (полісом) №АМ/405070 передбачено, що франшиза становить 0 грн, а ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб - 100000,00 грн. Відповідачем дана обставина не заперечується.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Положеннями ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

У відповідності до рахунку-фактури №2017006413 від 14.12.2017, виставленого виконавцем ремонтних робіт - Товариством з обмеженою відповідальністю «Автосаміт на Столичному», а такод акта виконаних робіт №2018000875 від 09.02.2018 вартість відновлювального ремонту автомобіля Toyota, державний номер НОМЕР_1, внаслідок пошкодження транспортного засобу в результаті ДТП становить 36337,52 грн.

Відповідачем не було надано заперечень щодо переліку та вартості робіт, зазначених у рахунку-фактурі №2017006413 від 14.12.2017 та відповідному акті виконаних робіт.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що позивачем не враховано коефіцієнт пошкодженого транспортного засобу.

Суд погоджується з доводами відповідача стосовно того, що страховик відповідальності винної у ДТП особи на підставі спеціальної норми ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Водночас, відповідно до п.п. 7.38, 7.39 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092 (у редакції наказу Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.07.2009 №1335/5/1159) (надалі - Методика), значення Е З приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує, зокрема: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ.

Винятком стосовно використання зазначених вимог є:

а) якщо КТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний);

б) якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації;

в) якщо КТЗ експлуатувалося в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З доданої до позовної заяви копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу - автомобіля Toyota, державний номер НОМЕР_1 вбачається, що даний автомобіль є 2017 року випуску, а отже, строк його експлуатації не перевищує 7 років.

Таким чином, з огляду на положення п. 7.38 Методики, коефіцієнт фізичного зносу в даному випадку приймається таким, що дорівнює 0.

В свою чергу, зазначаючи про необхідність врахування коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу, відповідач не навів та не надав суду жодних доказів існування обставин, зазначених у п. 7.39 Методики, які б свідчили про наявність підстав для застосування іншого значення коефіцієнта фізичного зносу складників пошкодженого транспортного засобу.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що вартість відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу (який згідно положень Методики в даному випадку приймається таким, що дорівнює 0) становить 36337,52 грн, а до позивача перейшло право вимоги в межах суми 32894,94 грн.

Відтак, враховуючи визначені полісом №АМ/405070 розміри лімітів відповідальності та франшизи, розмір шкоди, право на вимогу якої перейшло до позивача, а також вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 32894,94 грн.

З матеріалів справи вбачається, що листом від 15.03.2018 №ЕЛ_5029 позивач звертався до відповідача із претензією про виплату відшкодування за спірним страховим випадком у розмірі 32894,94 грн.

Однак, вказана вимога залишена відповідачем без задоволення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми відшкодування у розмірі 32894,94 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Інші доводи та заперечення сторін судом розглянуті та відхилені як такі, що на результат вирішення спору - задоволення позову з наведених вище підстав, впливу не мають.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» (04053, м.Київ, вулиця Артема, будинок 37-41, ідентифікаційний код 25201716) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (04070, м.Київ, вулиця Іллінська, будинок 8, ідентифікаційний код 20474912) суму страхового відшкодування у розмірі 32894 (тридцять дві тисячі вісімсот дев'яносто чотири) грн 94 коп. та судовий збір у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. При цьому, згідно з п.п.17.5 п. 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Ю.М. Смирнова