Справа № 761/11516/16-ц

Провадження № 2/761/3664/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2018 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:

головуючого : судді - Притули Н.Г.

при секретарі: Припутневич В.І.,

за участі позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: Ткаченко С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м.Києва» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

24 березня 2016 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ДСТО «Софіївська», Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м.Києва» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди та справа була розподілена на суддю ОСОБА_2

Ухвалою суду від 03.08.2016 року залишено без розгляду позовні вимоги ОСОБА_1 до ДСТО «Софіївська».

В зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_2 у відставку, на підставі розпорядження керівника апарату від 09.11.2017 року справа була розподілена на суддю Притулу Н.Г.

В позовних вимогах позивач просить: стягнути з відповідача на користь позивача матеріальні збитки в сумі 21 667,44 грн. та компенсувати моральну шкоду в сумі 5 000,00 грн.

Вимоги обґрунтовані тим, що 23.09.2014 року в результаті пошкодження покрівлі даху над квартирою №26 будинку №30-Б по вул.О.Гончара в м.Києві була затоплена вказана квартира, яка належить позивачу на праві власності.

Будинок в якому проживає позивач обслуговується ДСТО «Софіївська». Її працівники склали акт про залиття квартири та зазначили, що причиною залиття став пошкоджений дах.

Внаслідок залиття квартири, остання потребувала ремонту.

Позивач здійснила ремонт квартири та сплатила 21 667,44 грн. Як зазначає позивач, відповідач відмовляється компенсувати кошти, які були витрачені на проведення ремонтних робіт, а тому для захисту порушеного права позивач звернулась до суду із цим позовом.

Також позивач зазначає, що їй спричинена моральна шкода, яку вона оцінила в сумі 5 000,00 грн.

В судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечила проти задоволення заявлених вимог на тій підставі, що крім акту про залиття позивач не надала суду доказів на підтвердження вини відповідача у заподіянні шкоди позивачу. Акт, який надано до позовної заяви складено з порушенням вимог чинного законодавства. Представник зазначає, що позивачем не надано суду докази проведення ремонтних робіт та докази сплати коштів, які зазначені в позовній заяві. Також представник зазначила, що будинок закріплений за відповідачем на праві господарського відання. В частині відшкодування моральної шкоди представник просила відмовити, так як позивачем не доведено спричинення їй моральних страждань та суми моральної шкоди.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов'язок доказування покладений на сторони.

Дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, вислухавши позивача та представника відповідача, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 08.12.2011 року.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.09.2014 року сталося залиття квартири позивача.

24.09.2014 року членами комісії дільниці «Софіївська» було складено акт в якому зазначено, що залиття квартири АДРЕСА_1 відбулось внаслідок пошкодження покрівлі.

Згідно з актом, внаслідок залиття в квартирі пошкоджено:

Кімната - загальна площа - 12,6 кв.м.:

-стеля - підвісна, гіпсокартон, водоемульсійне фарбування, часткове відшарування водоемульсійного фарбування, видніються вологі плями залиття, пошкоджено приблизно - 3,00 кв.м., пошкоджено електропроводку, вода скапувала по лампочкам вбудованих у підвісну стелю;

-стіни - шпалери, спостерігаються вологі плями залиття, водоемульсійне фарбування, вологі плями коричневого кольору пошкоджено приблизно до 3,00 кв.м.

Кімната - загальна площа - 11,7 кв.м.

-стеля - водоемульсійне фарбування, вологі плями в куті кімнати, пошкоджено приблизно до 1,00 кв.м., тріснув багет на стику, за багетом знаходиться електропроводка;

Гардеробна - загальна площа - 6,7 кв.м.

-стеля - підвісна, гіпсокартон, водоемульсійне фарбування, пошкоджено електропроводку, вода скапувала в плафон на стелі.

З метою проведення ремонтних робіт в квартирі позивача, між ТОВ «Український холдинг будівельних проектів» та ОСОБА_1 було укладено Договір №20-РК.

22.06.2016 року між сторонами був підписаний акт виконаних робіт на загальну суму 21 667,44 грн.

З матеріалів справи вбачається, що за проведення ремонтних робіт було сплачено 10.12.2015 року - 10 000,00 грн. згідно розрахункової квитанції №10/12/2015-01 та 22.02.2016 року - 11 667,44 грн. згідно розрахункової квитанції №22/02/2016-01.

Представник відповідача в судовому засіданні пояснила, що квитанції не є належними доказами щодо оплати проведених ремонтних робіт, оскільки вони оформлені з порушенням вимог діючого законодавства.

Проте, враховуючи що позивач надала належним чином завірені копії квитанцій, договір та акт виконаних робіт підписаний сторонами, позивач не несе відповідальність щодо належного оформлення бухгалтерських документів ТОВ «Український холдинг будівельних проектів», тому суд приходить до висновку, що вказані обставини свідчать про те, що саме позивач понесла витрати на ремонтні роботи квартири.

Також варто зауважити, що представник відповідача в судовому засіданні не заявляла клопотання про призначення експертизи для встановлення вартості будівельних робіт та не надала суду доказів на спростування причини залиття квартири позивача.

Крім того з матеріалів справи вбачається, що в липні 2012 року ОСОБА_1 зверталась до КП ЖЕК «Ярославська» із проханням провести капітальний ремонт покрівлі у будинку №30-Б по вул.О.Гончара в м.Києві, проте листом від 24.07.2012 року позивача повідомлено що у зв'язку з відсутністю фінансування програми ремонту житлового фонду з міського бюджету, провести капітальний ремонт покрівлі будинку немає можливості.

З аналогічними заявами позивач зверталась в 2013 році до ДСТО «Софіївська».

Закон України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.

Стаття 1 Закону визначає, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом; виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; виробник - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги; власник приміщення, будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - власник) - фізична або юридична особа, якій належить право володіння, користування та розпоряджання приміщенням, будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, зареєстроване у встановленому законом порядку; управитель - особа, яка за договором з власником чи балансоутримувачем здійснює управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд (далі - управління будинком) і забезпечує його належну експлуатацію відповідно до закону та умов договору; утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.

Стаття 13 Закону поділяє житлово-комунальні послуги залежно від функціонального призначення на:

1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);

2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);

3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);

4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

У відповідності до положень ч.1 ст.19 зазначеного Закону, відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник (ч.2 ст.19 Закону).

Стаття 23 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначає, що власник має право тримати на балансі та управляти належним йому майном. Власник має право доручати повністю або частково розпоряджатися та управляти належним йому майном відповідно до закону та договору балансоутримувачу або управителю.

Балансоутримувач зобов'язаний, зокрема забезпечити умови для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів відповідно до встановлених стандартів, нормативів, норм та правил; забезпечити належні експлуатацію та утримання майна, що перебуває на його балансі (ч.2 ст. 24 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Відповідно до положень статей 15,25 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», ст.ст.24, 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» балансоутримувач забезпечує належне утримання та своєчасний ремонт об'єктів благоустрою власними силами, або може на конкурсних засадах залучати до цього інші підприємства, установи, організації.

Представник відповідача в судовому засіданні зазначила, що обслуговуючою організацією будинку №30-Б по вул.Олеся Гончара на момент залиття було ДСТО «Софіївська». Проте суду не було надано копії договору чи іншого документу з якого суд мав можливість визначити зобов'язання ДСТО «Софіївська» щодо утримання будинку.

Отже, оскільки в судовому засіданні встановлено та не заперечувалось сторонами, що квартира позивача була пошкоджена внаслідок залиття води через дах будинку; КП «Керуюча компанія» прийняла на баланс будинок, як балансоутримувач має нести відповідальність за спричинення шкоди, тому з врахуванням встановленого в судовому засіданні, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м.Києва» на користь позивача матеріальну шкоду, спричинену залиттям квартири позивача в розмірі 21 667,44 грн.

Суд не може взяти до уваги зазначене представником відповідача, що акт не є належним доказом причин залиття квартири позивача, так як складений з порушенням вимог до форми такого акту, на тій підставі, що акт складався працівниками обслуговуючої на той час організації, яка була уповноважена їх складати, а недотримання форми при складанні такого акту не звільняє відповідача від відповідальності за неналежне утримання майна.

Також позивач в своїй заяві просить стягнути з відповідача моральну шкоду.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Водночас, п.5 постанови Пленуму Верховного суду від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» встановлено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Так, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження факту заподіяння позивачу моральних чи фізичних страждань, а сам факт пошкодження квартири внаслідок залиття не свідчить про моральні страждання позивача, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди.

Згідно із положенннями статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.4, 77-83, 89, 95, 259, 263, 265 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_2) до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м.Києва» (ЄДРПОУ 34966254, м.Київ, вул..Білоруська,1) про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м.Києва» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 21 667 (двадцять одна тисяча шістсот шістдесят сім) гривень 44 копійки та 551,20 грн. судових витрат.

В іншій частині заявлені вимоги задоволенню не підлягають.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 08 червня 2018 року

Суддя: Н.Г.Притула