Ун .№756/6952/17

Пр.№2/756/1119/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2018 року Оболонський районний суд м.Києва в складі:

головуючого

судді

А.М.

_2

участю

позивача представника відповідача представника відповідача за зустрічним позовом (Оболонської районної в м.Києві державної адміністрації)

_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5

розглянувши

у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовами

Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропрофіт» до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном шляхом виселення;

ОСОБА_6 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропрофіт», Київської міської ради, Оболонської районної в м.Києві державної адміністрації, третя особа: Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м.Києва» про визнання права користування житловим приміщенням, усунення перешкод у користуванні ними шляхом видачі ордеру;

ОСОБА_6, ОСОБА_12 до державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Губерської Наталі Леонідівни, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропрофіт», Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м.Києва» про визнання дій державного реєстратора протиправними та скасування запису про державну реєстрацію прав на нерухоме майно;

В С Т А Н О В И В:

23.05.2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропрофіт» (далі по тексту - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 з позовом про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном шляхом виселення, в якому просить усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні майном шляхом виселення відповідачів з квартир АДРЕСА_3

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що житловий будинок АДРЕСА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 17.01.2003 року належить на праві власності позивачу.

Відповідачі зареєстровані в квартирі АДРЕСА_6 даного будинку, одна самовільно займають ще квартиру АДРЕСА_5, з яких підлягають безумовному виселенню.

Представник відповідача ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_4 проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на їх необґрунтованість, недопустимість доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог (а.с.48-50 т.1). Крім того, ним подано заяву про застосування наслідків спливу строку позовної давності (а.с.57 т.1).

Ухвалою суду від 29.11.2017 року в одне провадження було об'єднано дані позовні вимоги, а також позовні вимоги ОСОБА_6 до ТОВ «Агропрофіт», Київської міської ради, Оболонської районної в м.Києві державної адміністрації, третя особа: Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києв» про визнання права користування житловим приміщенням, усуненні перешкод в користуванні ними шляхом видачі ордеру та позовні вимоги ОСОБА_6, ОСОБА_12 до державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Губерської Наталії Леонідівни , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропрофіт», Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району міста Києва» про визнання дій державного реєстратора протиправними та скасування запису про державну реєстрацію прав на нерухоме майно.

Позовні вимоги ОСОБА_6 до ТОВ «Агропрофіт», Київської міської ради, Оболонської районної в м.Києві державної адміністрації, третя особа: Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва» про визнання права користування житловим приміщенням, усуненні перешкод в користуванні ними шляхом видачі ордеру обґрунтовані наступним.

26.04.1969 року мати позивачки відповідно до обмінного ордеру №17832/1087 вселилась в квартиру АДРЕСА_1.

Рішенням виконкому Київської міської ради від 26.02.1990 року №210 даний будинок переведено до нежитлового фонду та прийнято рішення про відселення мешканців. Рішенням Оболонського районного суду м.Києва від 29.09.2004 року вказане рішення виконкому скасовано в частині переведення будинку з жилого в нежилий.

Після прийняття даного рішення частина мешканців будинку виїхала самостійно, інша частина залишилась проживати в даному будинку як в квартирах, які вони займали на підставі ордерів так і в інших квартирах, які ніхто не займав.

Розпорядженням КМДА від 14.04.1999 року №550 будинок був переведений у нежилий фонд. Дане розпорядження в подальшому скасовано органом, який його видав.

На підставі рішення Київської міської ради від 02.10.2010 року №284/5096 «Про питання комунальної власності територіальної громади м.Києва» будинок АДРЕСА_7 віднесено до об'єктів комунальної власності м.Києва.

12.12.1994 року було укладено договір купівлі-продажу даного будинку між фондом комунального майна Мінського району та Концерном «Релакс».

В подальшому даний будинок був проданий Товарній біржі нерухомості (договір купівлі-продажу від 23.06.1997 року), ПП «Еріо» (договір купівлі-продажу від 09.01.2002 року) та ТОВ «Агропрофіт» (договір купівлі-продажу від 17.01.2003 року).

Про зміну власника будинку його жителів не повідомляли.

На початку травня 2006 року позивач ОСОБА_6 уклала з ПП «Еріо» договір оренди майна з правом викупу щодо квартири АДРЕСА_8 а її чоловік - ОСОБА_14 на квартиру АДРЕСА_9

ОСОБА_14 помер ІНФОРМАЦІЯ_2

Ніяких дій з боку ТОВ «Агропрофіт» щодо усунення перешкод у користуванні належним майном з моменту набуття права власності на будинок не вчинялось.

Отже, позивач ОСОБА_6 з 2006 року відкрито користується квартирами АДРЕСА_10 та АДРЕСА_11 на підставі договору оренди майна з правом викупу.

Просить суд визнати за нею - ОСОБА_6 право користування квартирами АДРЕСА_10 та АДРЕСА_12

Відповідачем ТОВ «Агропрофіт» подано відзив на позов, в якому він просить у його задоволенні відмовити, посилаючись на нікчемність договору оренди у зв'язку з відсутністю його нотаріального посвідчення, відсутність у позивачів оригіналів таких договорів, на момент їх укладення ПП «Еріо» не було власником будинку, а тому не мало права на укладання таких договорів.

Від представника третьої особи КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва» надійшли заперечення щодо позовних вимог ТОВ «Агропрофіт» та ОСОБА_6 Просить задовольнити первісний позов, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 про визнання прав користування житловим приміщенням відмовити.

Позовні вимоги ОСОБА_6, ОСОБА_12 до державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Губерської Наталії Леонідівни , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропрофіт», Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району міста Києва» про визнання дій державного реєстратора протиправними та скасування запису про державну реєстрацію прав на нерухоме майно обґрунтовані наступним.

31.08.2017 року приватним нотаріусом КМНО Губерською Н.Л. як державним реєстратором прав на нерухоме майно здійснено запис в реєстрі речових прав на нерухоме майно №16194844, яким зареєстровано за ТОВ «Агропрофіт» право власності на житловий будинок під літерою «А», загальною площею 942,8 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_13

Даний запис здійснено на підставі договору купівлі-продажу №10-197 від 17.01.2003 року, посвідченого державним нотаріусом Першої Київської державної нотаріальної контори, акту приймання-передачі нерухомого майна, виданого 17.01.2003 року та рішення суду у справі №2-216/04 від 29.09.2004 року.

Позивачі просять визнати такі дії державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Губерської Н.Л. противоправними та скасувати запис про право власності на будинок АДРЕСА_14 за ТОВ «Агропрофіт», посилаючись на те, що на момент державної реєстрації право власності на будинок належить територіальній громаді м.Києва, оскільки він є об'єктом права комунальної власності на підставі рішення Київської міської ради №284/5096 від 02.12.2010 року, ТОВ «Агропрофіт» не мало права на реєстрацію прав власності на все майно (багатоквартирний будинок), державним реєстратором не перевірено даних щодо власності на земельну ділянку, на якій розташований будинок, за ТОВ «Агропрофіт». Крім того, нотаріус може провести державну реєстрацію прав на нерухоме майно лише у випадку вчинення нотаріальної дії з таким майном, однак відповідач будь-яких інших дій з цим майном не вчиняв, що є порушенням Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМ України від 17.10.2013 року №868.

Від відповідача приватного нотаріуса КМНО Губерської Н.Л. на адресу суду надійшли письмові заперечення проти позову, в яких вона просить у його задоволенні відмовити, посилаючись на те, що право власності ТОВ «Агропрофіт» на будинок АДРЕСА_7 підтверджується договором купівлі-продажу від 17.01.2003 року і було зареєстровано в Київському міському БТІ 10.02.2003 року, що підтверджується реєстраційним посвідченням №001669. Наявність ордеру на одну з квартир не спростовує права власності ТОВ «Агропрофіт» на весь будинок. Підстав для відмови у проведенні державної реєстрації, визначених ст..24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено не було. Просила розгляд справи здійснювати за її відсутності.

Згідно відповіді на відзив, представник позивачів зазначає, що вчиненням оскаржуваної реєстраційної дії, відповідач фактично створила правову невизначеність щодо права власності на будинок АДРЕСА_15 оскільки він є об'єктом і комунальної власності, і приватної власності ТОВ «Агропрофіт». Для вчинення реєстраційної дії відповідачу було подано договір купівлі-продажу нежитлового будинку, однак право власності зареєстровано за ТОВ «Агропрофіт» на житловий будинок, тобто дані відомості не відповідають правовстановлюючому документу щодо нерухомого майна.

Представник позивача ТОВ «Агропрофіт» в судовому засіданні просив задовольнити заявлені товариством вимоги, у задоволенні інших вимог відмовити у зв'язку з їх безпідставністю.

Представник відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_7, який одночасно є представником позивача за об'єднаним позовом ОСОБА_12 - адвокат ОСОБА_4, просив відмовити у задоволенні первісного позову, задовольнивши інші, заявлені у справі вимоги.

Відповідачі за первісним позовом ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 до суду не з'явились, про день час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, причини неявки суду не відомі. Суд вважає можливим розглянути справу за їх відсутності.

Представник Оболонської районної в м.Києві державної адміністрації в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 про визнання права користування житловим приміщенням, вирішення решти позовних вимог залишила на розсуд суду.

Представник відповідача Київської міської ради до суду не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не відомі. Суд вважає можливим розглянути справу за його відсутності.

Від третьої особи КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м.Києва» на адресу суду надійшли заперечення на позовну заяву ОСОБА_6 про визнання права користування житловим приміщенням, посилаючись на відсутність доказів законності проживання ОСОБА_6 у спірних квартирах. Просить задовольнити первісний позов ТОВ «Агропрофіт» про виселення

Відповідач приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Губерська Н.Л. звернулась до суду з клопотанням про розгляд справи за її відсутності, просила у задоволенні позовних вимог відмовити з підстав, зазначених у відзиві.

Заслухавши учасників справи, дослідивши її матеріали, судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_6 має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_16 з 15.01.1984 року. За цією ж адресою зареєстровано місце проживання ОСОБА_7 з 22.08.1991 року, ОСОБА_9 з 26.08.1993 року, ОСОБА_10 з 07.12.2000 року (т.1 а.с.51).

Дана квартира була надана у користування ОСОБА_7 на підставі обмінного ордеру №17832/1087 від 26.04.1969 року на сім'ю з двох осіб: ОСОБА_7 та її донька ОСОБА_15

26.02.1990 року рішенням виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів №210, житловий будинок АДРЕСА_17 переведено до нежитлового фонду.

17 січня 2003 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропрофіт» на підставі договору купівлі - продажу нежитлового приміщення, укладеного із Приватним підприємством «Еріо», придбало у власність нежитловий будинок АДРЕСА_18 в місті Києві (а.с.6-7 т.1). Згідно п.9 даного Договору, покупець зобов'язується виконувати умови договору, передбачені в договорі купівлі-продажу державного майна, укладеного між Фондом комунального майна Мінського району м.Києва та концерном «Ралекс», посвідченого приватним нотаріусом КМНО Пасічник С.Г. 12.12.1994 року за реєстровим номером 1572.

Згідно Реєстраційного посвідчення № 001669 від 10 лютого 2003 року, яке міститься в матеріалах справи, право власності на нежитловий будинок по вулиці Полупанова, 12 в місті Києві, у відповідності до вимог чинного на той час законодавства, було зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Агропрофіт» в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна (а.с.8 т.1).

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 29.09.2004 року у справі № 2-216/04, яке міститься в матеріалах справи та набрало законної сили, задоволено частково позов ОСОБА_12 до Відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Оболонського РУГУ МВС України в м. Києві, начальника відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Оболонського РУ ГУ МВС України в місті Києві Чайковського В.А., Київської міської державної адміністрації визнано недійсним рішення виконкому Київської міської ради народних депутатів № 210, примусову реєстрацію, стягнення моральної шкоди, яким визнано не дійсним рішення виконкому Київської міської ради народних депутатів № 210 від 26.02.1990 року в частині переведення будинку АДРЕСА_18 в місті Києві з житлового фонду в нежитловий, зобов'язано Відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві зареєструвати ОСОБА_12 за адресою: АДРЕСА_19, в іншій частині позову відмовлено (а.с.11-12 т.1).

31.08.2016 року Державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Губерською Н.Л. внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 16194844 у відповідності до якого Товариству з обмеженою відповідальністю «Агропрофіт» зареєстровано право власності на житловий будинок АДРЕСА_20 при цьому як підставу виникнення права власності, зазначено договір купівлі продажу серії та номер: 10-197, від 17.01.2003 року, виданого державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори, Лазерева Л.І., акт прийому передачі нерухомого майна б/н., від 17.01.2003 року, рішення суду № 2-216/04 від 29.09.2004 року (а.с.9-10 т.1).

ОСОБА_12 та ОСОБА_6 оскаржують вчинену реєстраційну дію, пред'явивши позов до державного реєстратора - приватного нотаріуса КМНО Губерської Н.Л.

Вирішуючи питання про обґрунтованість таких вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.128 ЦК Української РСР (чинного на момент укладення правочину), право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Даною нормою встановлено загальне правило про виникнення у набувача права власності на майно з моменту передачі речі. Передачею визнається вручення речей набувачеві.

Інших умов щодо набуття права власності на нерухоме майно чинне на той час цивільне законодавство не містило.

Отже, у позивача - ТОВ «Агропрофіт» за договором купівлі-продажу від 17.01.2003 року виникло право власності на об'єкт нерухомого майна - нежитловий будинок АДРЕСА_7 з моменту передачі речі, яким в даному випадку суд рахує дату нотаріального посвідчення правочину - 17.01.2003 року.

Згідно вимог частини 1 статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та положень частини 2 статті 331 ЦКУ право власності на нерухоме майно підлягає державній реєстрації та виникає з моменту здійснення такої.

Пунктом 1 частини 1 статті 2 цього Закону визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

У свою чергу, частиною 2 статті 12 цього Закону, визначено, що записи, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.

Аналіз вказаних положень закону дає змогу дійти висновку про те, що державна реєстрація права власності має бути проведена державним реєстратором у суворій відповідності з тими, документами, на підставі яких проводяться реєстраційні дії, тобто в даному випадку - документами, на підставі яких набуто право власності на об'єкт нерухомого майна.

В даній справі згідно договору купівлі-продажу від 17.01.2003 року ТОВ «Агропрофіт» набуто право власності на нежитловий будинок, а тому внесення відповідачем відомостей про право власності вказаної юридичної особи на житловий будинок не може бути визнано таким, що відповідає положенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Внесення таких відомостей змінює зміст речового права на об'єкт нерухомого майна, яке набуто ТОВ «Агропрофіт» з нежитлового будинку (за правовстановлюючим документом) на житловий.

При цьому той факт, що рішенням суду, яке набрало законної сили визнано недійсним рішення виконкому Київської міської ради народних депутатів № 210 від 26.02.1990 року в частині переведення будинку АДРЕСА_18 в місті Києві з житлового фонду в нежитловий, не може автоматично змінювати зміст права власності для ТОВ «Агропрофіт», яке набуто на момент, коли даний будинок мав статус нежитлового будинку. Крім того, ТОВ «Агропрофіт» до участі в цій справі залучений не був, рішення суду не оскаржував, а тому суд приходить до висновку, що даним рішенням права товариства не зачіпались. Реалізація цього рішення позивачем ОСОБА_12 для захисту своїх житлових прав не може змінювати обсяг речового права, що належне ТОВ «Агропрофіт».

З цих підстав, суд вважає правильним визнати протиправними дії державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Губерської Наталі Леонідівни по проведенню державної реєстрації права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропрофіт» на нерухоме майно- житловий будинок АДРЕСА_21 а також скасувати запис №16194844 від 31.08.2016 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, внесений державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Губерською Наталією Леонідівною про реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропрофіт» на нерухоме майно- житловий будинок АДРЕСА_22 Таке рішення суд приймає за наслідками розгляду справи в частині позовних вимог ОСОБА_6 та ОСОБА_12, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про обґрунтованість первинних позовних вимог про виселення, суд виходить з того, що рішенням Київської міської ради від 02.10.2010 №284/5096 «Про питання комунальної власності територіальної громади м. Києва», копія якого знаходиться в матеріалах справи, житловий будинок по АДРЕСА_23 віднесено до об'єктів права комунальної власності територіальної громади м. Києва. Дане рішення є чинним.

Отже, даний будинок знаходиться у комунальній власності територіальної громади м.Києва і питання про виселення осіб, які безпідставно проживають у ньому належить особам, як представляють інтереси власника (Київська міська рада, Оболонська районна в м.Києві державна адміністрація).

ТОВ «Агропрофіт» не наділено правом на користування чи розпорядження об'єктами комунальної власності, а тому підстав для задоволення позовних вимог про виселення осіб суд не вбачає, що свідчить про необґрунтованість первісних позовних вимог в даній справі та необхідність відмови у їх задоволенні.

Щодо позовних вимог ОСОБА_6 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропрофіт», Київської міської ради, Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, третя особа: Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києв» про визнання права користування житловим приміщенням, усуненні перешкод в користуванні ними шляхом видачі ордеру, суд приходить до висновку про необхідність їх задоволення із огляду на наступне.

Як зазначалось вище, позивач за даним позовом ОСОБА_6 має право користування квартирою АДРЕСА_6 будинку АДРЕСА_4 з 15.01.1984 року.

26.02.1990 року рішенням виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів №210, житловий будинок АДРЕСА_17 переведено до нежитлового фонду.

Пунктами 11, 12 Положення про порядок обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання, затвердженого постановою Ради Міністрів Українвської РСР 26.04.1984 року №189, визначено, що якщо жилий будинок (жиле приміщення) визнано виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів невідповідним санітарним і технічним вимогам та непридатним для проживання, виконком відповідної місцевої Ради вносить до виконавчого комітету обласної, міської (міста республіканського підпорядкування) Ради народних депутатів пропозицію про використання цього будинку (приміщення) в інших цілях або про знесення будинку. Виконавчий комітет обласної, міської (міста республіканського підпорядкування) Ради народних депутатів розглядає подані матеріали і приймає рішення про використання непридатного для проживання жилого будинку (жилого приміщення) в інших цілях або про знесення цього будинку.

Частиною 2 статті 111 Житлового кодексу Української РСР встановлено, що якщо будинок, у якому знаходиться жиле приміщення, у зв'язку з непридатністю для проживання підлягає знесенню або будинок (жиле приміщення) підлягає переобладнанню в нежилий, інше благоустроєне жиле приміщення надається виселюваним державною, кооперативною або іншою громадською організацією, якій належить будинок, що підлягає знесенню, або якій призначається підлягаючий переобладнанню будинок (жиле приміщення), а в разі відсутності цієї організації чи неможливості надання нею жилого приміщення - виконавчим комітетом місцевої Ради народних депутатів.

Виконавчим комітетом Київської міської ради народних депутатів рішення про переведення будинку з жилого у нежилий у зв'язку з непридатністю для проживання прийнято тоді, коли в даному будинку проживали та мали зареєстроване місце проживання фізичні особи, серед яких позивач ОСОБА_6

Зобов'язання по відселенню цих осіб рішенням від 26.02.1990 року покладено на виконавчий комітет Мінської районної ради м.Києва, що здійснено не було. 12.12.1994 року Фонд комунального майна Оболонського району м.Києва уклав з концерном «Ралекс» договір купівлі-продажу будинку.

Згідно п.5.2 покупець взяв на себе зобов'язання про відселення мешканців з наданням нових квартир не меншої площі, що знаходились в їх користуванні, без визначення терміну виконання цих зобов'язань.

Аналізуючи дані обставини, суд вважає, що такі дії місцевого органу виконавчої влади призвели до суттєвих порушень житлових прав ОСОБА_6, оскільки протягом тривалого часу, визнаючи те, що будинок АДРЕСА_7 є непридатним для проживання, державою в особі вказаних органів, залишено у даному будинку для подальшого проживання фізичних осіб, обов'язок по їх відселення не лише не виконаний до прийняття рішення про переведення його до нежилого фонду, а навіть і пізніше, при продажу даного будинку, держава самоусунулась від виконання своїх обов'язків щодо забезпечення та гарантування невід'ємних прав особи на безпечне житло, визначивши покупця тим суб'єктом, який має здійснити відселення громадян, переклавши власний обов'язок щодо цього, а також ніяким чином не контролюючи його виконання.

23.06.1997 року концерн «Ралекс» продав будинок «Товарній біржі нерухомості».

09.01.2002 року ліквідаційна комісія «Товарної біржи нерухомості» продала будинок ПП «Еріо», згідно п.8 якого покупець зобов'язаний здійснити відселення мешканців.

17.01.2003 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропрофіт» на підставі договору купівлі - продажу нежитлового приміщення, укладеного із Приватним підприємством «Еріо», придбало у власність нежитловий будинок АДРЕСА_18 в місті Києві (а.с.6-7 т.1). Згідно п.9 даного Договору, покупець зобов'язується виконувати умови договору, передбачені в договорі купівлі-продажу державного майна, укладеного між Фондом комунального майна Мінського району м.Києва та концерном «Ралекс», посвідченого приватним нотаріусом КМНО Пасічник С.Г. 12.12.1994 року за реєстровим номером 1572.

Мешканці будинку, в тому числі ОСОБА_6 жодним чином не повідомлялись про зміну власника будинку, в якому вони проживають, внаслідок чого нею було укладено договір найму житлового приміщення від 05.05.2011 року з ПП «Еріо» в особі директора ОСОБА_19 щодо квартири АДРЕСА_2 для проживання з ОСОБА_10. Крім того, її чоловіком ОСОБА_20 укладено аналогічний договір щодо квартири АДРЕСА_9 29.08.2012 року ОСОБА_20 помер, права наймача внаслідок його смерті перейшли до його дружини ОСОБА_6

Дані договори оренди надані суду в копіях, з посиланням на наявність цих оригіналів в ПП «Еріо». Суд не вбачає підстав визнавати вказані договори неналежними доказами у справі, оскільки такі договори також укладені з іншими мешканцями, зокрема ОСОБА_12 Сам по собі факт відсутності у осіб їх оригіналу, не є підставою для визнання таких доказів неналежними. При цьому, суд враховує наявність таких договорів, однак не з'ясовує питання про їх дійсність, не оцінює їх правової природи, не застосовує наслідки щодо укладення таких договорів.

Посилання на ці договори в рішенні суду маю ілюструвати ситуацію, яка склалась з мешканцями будинку АДРЕСА_7, які, внаслідок непослідовних та необґрунтованих дій державних органів зазнали значної шкоди, оскільки продовжили проживати в будинку, непридатному для проживання, який неодноразово продавався від держави до приватних юридичних осіб з людьми, які також позбавлені були можливості слідкувати за змінами щодо власника будинку, оскільки їх права на це при укладанні договорів між юридичними особами не передбачалось.

Порушення прав позивача ОСОБА_6 призвело до невідворотних наслідків, суттєвих порушень її конституційного права на житло, оскільки в даний час у неї відсутній ефективний спосіб правового захисту, який би забезпечив достатні та належні житлові умови для проживання її та членів її родини.

Рішенням Київської міської ради від 02.10.2010 №284/5096 «Про питання комунальної власності територіальної громади м. Києва», копія якого знаходиться в матеріалах справи, будинок по АДРЕСА_23 віднесено до об'єктів права комунальної власності територіальної громади м. Києва.

Частиною 2 статті 5 ЦПК України встановлено, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Положеннями статті 47 Конституції України, кожному гарантовано право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду. Забезпечення реалізації права громадян на житло покладається виключно на державу.

Підпунктом 2 частини 1 статті 395 ЦК України визначено один із видів прав на чуже майно, а саме право користування (сервітуту), яке згідно положень статті 16 ЦКУ може застосовуватися як спосіб захисту порушеного, оспорюваного або не визнаного права.

Аналізуючи положення чинного законодавства, суд вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідно до ч.4 ст.10 ЦПК суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція)та протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою, та практику ЄСПЛ як джерело права.

Відповідно до п.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ конвенцію та практику суду як джерело права.

У свою чергу, відповідно до ст.1 Першого протоколу до конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства й на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики ЄСПЛ під майном також розуміються майнові права.

Згідно зі ст.8 конвенції кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції.

Відповідно до рішення ЄСПЛ від 2.12.2010 у справі «Кривіцька і Кривіцький проти України» в контексті вказаної конвенції поняття «житло» не обмежується приміщенням, в якому особа проживає на законних підставах або яке було в законному порядку встановлене, а залежить від фактичних обставин, а саме - існування достатніх і тривалих зв'язків із конкретним місцем. Утрата житла будь-якою особою є крайньою формою втручання в право на житло.

Згідно з конвенцією поняття «житло» не обмежується приміщеннями, в яких законно мешкають або які законно створені. Чи є конкретне місце проживання «житлом», яке підлягає захисту на підставі §1 ст.8 конвенції, залежить від фактичних обставин, а саме - від наявності достатніх та триваючих зв'язків із конкретним місцем (див. серед багатьох інших джерел рішення у справі «Прокопович проти Росії», п.36). Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання в право на повагу до житла (див. серед багатьох інших джерел рішення від 13.05.2008 у справі «McCannv. the United Kingdom», п.50) (пп.40, 41 рішення ЄСПЛ від 2.12.2010).

У п.36 рішення від 18.11.2004 у справі «Прокопович проти Росії» ЄСПЛ визначив, що концепція «житла», за змістом ст.8 конвенції, не обмежена житлом, яке зайняте на законних підставах або встановлене у законному порядку. «Житло» - це автономна концепція, що не залежить від класифікації в національному праві. Те, чи є місце конкретного проживання «житлом», що спричинило б захист на підставі п.1 ст.8 конвенції, залежить від фактичних обставин справи, а саме - від наявності достатніх триваючих зв'язків з конкретним місцем проживання (див. також рішення від 11.01.95 у справі «Buckley v. the United Kingdom», п.63).

Отже, у справі «Прокопович проти Росії» встановлено, що тривалий час проживання особи в житлі (незалежно від його правового режиму) є достатньою підставою для того, щоб уважати відповідне житло належним такій особі в розумінні ст.8 Конвенції, а тому наступне виселення її з відповідного житла є невиправданим утручанням у приватну сферу особи, порушенням прав на повагу до житла.

Дотримання даного стандарту прав людини знайшло своє відображення в рішенні Верховного Суду від 23.01.2018 року у справі №521/10070/14, яким встановлено, що виселення зі спірної кімнати в гуртожитку є невиправданим утручанням у право особи на повагу до житла.

Застосовуючи високі стандарти прав людини в даній справі, суд доходить до висновку про те, що квартири АДРЕСА_10 та АДРЕСА_11 в будинку АДРЕСА_24 є житлом ОСОБА_6 у автономному значенні, оскільки вона пов'язана з цим житлом внаслідок тривалого часу проживання у ньому її самої, а також членів її сім'ї та родичів.

Статтею 13 Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Спосіб захисту права, який застосовується судом має бути ефективним, тобто забезпечувати відновлення порушеного права.

Відмова у судовому захисті такого права можлива у випадку наявності інших ефективних засобів юридичного захисту.

При розгляді справи судом встановлено, що позивач ОСОБА_6 не значиться серед списку осіб, які потребують поліпшення житлових умов та підлягають першочерговому забезпеченню житлом від держави.

Навіть наявність її в такому списку не дає їй можливості змінити нумерацію у такій черзі, зважаючи на ті суттєві порушення її житлових прав, які були допущені з вини держави при нездійсненні її відселення до моменту переведення житлового будинку у нежитловий, а згодом після неодноразового продажу цього будинку між юридичними особами «разом з людьми».

Суд не може розцінювати ефективним способом захисту подальші звернення ОСОБА_6 до державних органів та органів місцевого самоврядування, оскільки тривалий час вона та її родина намагаються відновити свої права, в тому числі шляхом звернення до суду. Вжиті судами міри захисту її прав не забезпечують бажаного результату.

Вказані вище посилання на практику ЄСПЛ, на думку суду, вказують на неможливість позбавлення ОСОБА_6 житла. Тобто, подальше невизнання державою за нею права користування житловим приміщення, поставить її в те положення, що не маючи офіційного права на житло - вона матиме право на проживання у ньому та не може бути його позбавлена.

Суд вважає, що така ситуація є недопустимою, а тому враховуючи всі зібрані у справі докази, вважає правильним задовольнити позовні вимоги ОСОБА_6 та визнати за нею право користування квартирами АДРЕСА_10 та АДРЕСА_11 в будинку АДРЕСА_22

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.5, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропрофіт» до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном шляхом виселення - відмовити.

Позовні вимоги ОСОБА_6 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропрофіт», Київської міської ради, Оболонської районної в м.Києві державної адміністрації, третя особа: Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м.Києва» про визнання права користування житловим приміщенням, усунення перешкод у користуванні ними шляхом видачі ордеру - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_6 право користування квартирами АДРЕСА_10 та АДРЕСА_11 в будинку АДРЕСА_22

Стягнути з Київської міської ради на користь ОСОБА_6 659 (шістсот п'ятдесят дев'ять) гривень судового збору.

Позовні вимоги ОСОБА_6, ОСОБА_12 до державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Губерської Наталі Леонідівни, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропрофіт», Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м.Києва» про визнання дій державного реєстратора протиправними та скасування запису про державну реєстрацію прав на нерухоме майно - задовольнити.

Визнати протиправними дії державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Губерської Наталі Леонідівни по проведенню державної реєстрації права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропрофіт» на нерухоме майно- житловий будинок АДРЕСА_22

Скасувати запис №16194844 від 31.08.2016 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, внесений державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Губерською Наталією Леонідівною про реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропрофіт» на нерухоме майно- житловий будинок АДРЕСА_22

Стягнути з приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Губерської Наталі Леонідівни на користь ОСОБА_6 675 (шістсот сімдесят п'ять) гривень судового збору.

Стягнути з приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Губерської Наталі Леонідівни на користь ОСОБА_12 675 (шістсот сімдесят п'ять) гривень судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту до Апеляційного суду м.Києва через Оболонський районний суд м.Києва.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: А.М.Майбоженко