АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________________________

Справа № 22-ц-11291/11 Головуючий суддя І інстанції Дегтярчук

Провадження № 22-ц-11291/11 Суддя доповідач Крилова Т.Г.

Категорія:

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2011 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

Головуючого - Крилової Т.Г.,

Суддів: - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

при секретарі - Пашнєвій Ю.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу Управління Пенсійної фонду України в Лозівському районі Харківської області на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 06 серпня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Лозівському районі Харківської області про зобов’язання здійснити перерахунок, нарахування, здійснити виплати недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни»,

встановила:

У липні 2010 року позивач звернулася до суду з вищезазначеним позовом.

Справу було розглянуто відповідно до вимог Цивільно-процесуального кодексу України.

Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 06 серпня 2010 року позов задоволено частково. Зобов’язано відповідача провести позивачу перерахунок пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни із розміру, встановленого ч. І ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року та провести виплати з урахуванням виплаченої суми.

В іншій частині позову відмовлено.

Відповідач , не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на неврегульованість на законодавчому рівні механізму та умов виплати допомоги особам, які мають статус “дитина війни”, прийняття оскаржуваного рішення з порушенням норм бюджетного законодавства України та ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, що призвело до неправильного вирішення справи.

Виходячи з приписів п.2 ч. І ст. 197 КАС України вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження через неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши наведені в скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Справа судом першої інстанції розглянута в порядку цивільного провадження з дотриманням діючих на час ухвалення рішення норм процесуального права.

Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що позивач відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" є дитиною війни та за приписами ст.6 цього закону має право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права надавши перевагу ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" над постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. за № 530 “Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, як нормативно-правовому акту, що має вищу юридичну силу. Також суд правильно визначено розмір мінімальної пенсії за віком, виходячи із приписів ч. І ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», оскільки іншими законами такий розмір не врегульовано.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 народилася в 1928 році і в розумінні ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» набула статусу «Дитина війни» і відповідно до ст. 6 цього ж Закону має право на державну соціальну підтримку у вигляді підвищення до пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.

Щодо права позивача на отримання підвищення до пенсії в 2006 році, то відповідно до ст. 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» в редакції, викладеній у Законі України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19 січня 2006 року, визначено, що пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету, але такі умови в 2006 році запроваджені не були.

Отже суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в позові в частині покладання обов'язку здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії в період з 1 січня по 31 грудня 2006 року.

Що стосується підвищення пенсії дітям війни у 2007 році, то п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим законом було зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 рік.

Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України, (є неконституційним) положення п.12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік».

Зазначене рішення Конституційного суду є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим, і таким, що має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку із правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, в період з 1 січня 2007 року по 9 липня 2007 року позивач також не мав права на отримання державної соціальної підтримки, оскільки норма, якою передбачено це право, була зупинена.

Право на перерахунок та виплату підвищення до пенсії позивач в 2007 році має тільки з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо зобов’язання відповідача щомісячно підвищувати пенсію з 9 липня 2007 року по 31 січня 2007 року.

Що ж стосується права позивача на отримання підвищення до пенсії в 2008 році, то згідно до п. 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюються дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів».

Рішенням Конституційного Суду України №І0-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнані такими, що не відповідають Конституції України, зокрема положення п.41 розділу 11 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Зазначене рішення Конституційного суду є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим, і таким, що має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку із правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, з 22 травня по 31 грудня 2008 року спірні відносини регулюються відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якою передбачено підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком .

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо зобов’язання відповідача здійснити позивачеві щомісячне підвищення пенсії з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

Законом України «Про державний бюджет на 2009 рік» дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не зупинено.

Відповідно до ч. 2 ст. 54 Закону України «Про державний бюджет на 2009 рік» розміри державних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.

А тому, відповідач у 2009 році повинен діяти у відповідності із приписами діючої норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Таким чином, за 2009 рік спірні відносини регулюються відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якою передбачено підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо зобов’язання відповідача здійснити позивачеві щомісячне підвищення пенсії за 2009 рік.

Також судом першої інстанції при вирішенні справи правильно не взято до уваги заперечення відповідача про неврегульованість механізму реалізації положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» доплат до пенсії не може бути причиною невиконання покладених на управління Пенсійного фонду України зобов'язань, оскільки реалізація позивачем права на підвищення пенсії, яке базується на Законі України, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Тому доводи апеляційної скарги в цій частині на висновки суду не впливають.

Рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права. Доводи ^{апеляційної скарги виводи суду не спростовують.}

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Лозівському районі Харківської області відхилити.

Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 06 серпня 2010 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: