П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2018 року м. Рівне

Суддя Рівненського міського суду Рівненської області

в особі ОСОБА_1

з участю: секретаря Шкіндер І.М.

прокурора Чернеги Р.

адвоката ОСОБА_2

особа, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_3

розглянувши протокол про корупційне правопорушення стосовно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, Польща, громадянки України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, Новоукраїнська сільська рада, садове товариство «Західний», масив «Західни – 1», вул. Бузкова, буд.387, працюючої слідче управління Головного управління Національної поліції в Рівненській області на посаді старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП в Рівненській області підполковник поліції, за ознаками ч.2 ст. 172-6 КУпАП,-

В С Т А Н О В И В:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією від 22.05.2018 року за №5 складеним оперуповноваженим Рівненського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України майором поліції ОСОБА_4 вбачається, що ОСОБА_3, працюючи на посаді заступника начальника відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управління Головного управління Національної поліції в Рівненській області, являючись суб’єктом відповідальності за адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією, в порушення вимоги ч. 2 ст. 52 Закону, в установлений законом термін, при придбанні майна, а саме житлового будинку з надвірними будівлями загальною площею 91,7 кв.м., що розташований за адресою: Рівненська область, Рівненський район, Новоукраїнська сільська рада, садове товариство «Західний», масив «Західний - 1», вул. Бузкова, буд. 387, вартістю 89900 грн., не повідомила Національне агентство з питань запобігання корупції про суттєві зміни в майновому стані, а саме про придбання майна, чим вчинила правопорушення, пов’язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена частиною 2 статті 172-6 КУпАП.

Прокурор в судовому засіданні вважав доведеним скоєне ОСОБА_3 правопорушення та просив визнати її винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.172-6 КУпАП.

В судовому засіданні особа, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_3 та її адвокат з приводу протоколу про адміністративне правопорушення заперечили та пояснили, що

ОСОБА_3 не ухиляючись від фінансового контролю з боку держави, 19.03.2018 року самостійно та вчасно подала декларацію особи, уповноваженої на функції держави або місцевого самоврядування за 2017 рік, де у відповідному розділі задекларувала придбаний разом з своїм чоловіком об'єкт – садовий будинок за номером 387, по вул. Бузкова, садове товариство "Західний", масив "Західний – 1", сільська рада Новоукраїнська, Рівненського району, Рівненської області, а також дату набуття права 02.11.2017, що свідчить про те, що вона не приховувала факт придбання нерухомості та її вартості.

Викладені обставини свідчать про відсутність в ОСОБА_3 умислу на вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП, та відповідно, про відсутність в її діянні складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП, що є самостійною підставою для закриття провадження відносно ОСОБА_3 на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.

Суддя, заслухавши доводи прокурора, особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, її захисника, та дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про таке.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_3 вчинила правопорушення передбачене ч. 2 ст. 172-6 КУпАП, яке полягало у неповідомленні про суттєві зміни у майновому стані, а саме неповідомлення про придбання на підставі договору купівлі-продажу садового будинку за номером 387, по вул. Бузкова, садове товариство "Західний", масив "Західний – 1", сільська рада Новоукраїнська, Рівненського району, Рівненської області, вартість якого складає 89900 грн. Такі твердження протоколу суперечать фактичним обставинам справи, виходячи заступного.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 172-6 КУпАП відповідальність передбачено за неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про суттєві зміни у майновому стані.

Тобто об'єктивна сторона зазначеного правопорушення полягає в тому, що:

- 1) в суб'єкта правопорушення відбулись суттєві зміни в майновому стані;

- 2) суб'єкт правопорушення не повідомив про такі зміни в десятиденний строк.

У відповідності до вимог частини другої статті 52 Закону України «Про запобігання корупції» у разі суттєвої зміни у майновому стані суб’єкта декларування, а саме отримання ним доходу, придбання майна на суму, яка перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня відповідного року, зазначений суб’єкт у десятиденний строк з моменту отримання доходу або придбання майна зобов’язаний письмово повідомити про це Національне агентство з питань запобігання корупції.

Під суттєвою зміною у майновому стані вважається отримання доходу, придбання майна на суму, яка перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня відповідного року.

У відповідності до Закону України «Про державний бюджет на 2017 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 1600 гривень, тобто 1600 грн. х 50 ПМ = 80 000 грн.

З 10 січня 1992 року ОСОБА_3 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, що стверджується свідоцтвом про шлюб від 10.01.1992 року.

Відповідно до Договору купівлі-продажу від 02.11.2017 року вона з чоловіком придбали садовий будинок за номером 387, по вул. Бузкова, садове товариство "Західний", масив "Західний – 1", сільська рада Новоукраїнська, Рівненського району, Рівненської області, за 89900 грн., який є їхньою спільною сумісною власністю, згідно ст. 60 СК України і зареєстрований на її ім’я.

При укладенні Договору купівлі-продажу садового будинку за номером 387, по вул. Бузкова, садове товариство "Західний", масив "Західний – 1", сільська рада Новоукраїнська, Рівненського району, Рівненської області, її чоловік написав заяву, яка була посвідчена нотаріально в день укладення договору, відповідно до якої дана нерухомість набувається ними в період зареєстрованого шлюбу та належатиме їм на праві спільної сумісної власності подружжя.

Так, статтею 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Згідно ст. 65 СК України для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Надання чоловіком згоди на укладення вказаного вище правочину, підтверджує те що, кошти, за які було придбане майно, також були об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до правової позиції ВСУ у справі № 6-1109цс15 від 16.12.2015 року, № 6-37цс13 від 15.05.2013 року вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 СК України).

Таку ж позицію висловив ВСУ у Постанові Пленуму №11 від 21.12.2007 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", де суд зазначає, що спільною сумісною власністю подружжя можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Згідно положень СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном. Частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Домовленості між ОСОБА_3 та її чоловіком щодо іншого розміру, аніж рівності часток у спільному майні немає, шлюбний договір між ними не укладався, а тому її частка у спільному майні становить ? частки садового будинку за номером 387, по вул. Бузкова, садове товариство "Західний", масив "Західний – 1", сільська рада Новоукраїнська, Рівненського району, Рівненської області, що в грошовому еквіваленті дорівнює 44950 грн., що не перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня 2017 року.

Зважаючи на вищенаведене ОСОБА_3 придбала майно (? частки садового будинку за номером 387, по вул. Бузкова, садове товариство "Західний", масив "Західний – 1", сільська рада Новоукраїнська, Рівненського району, Рівненської області) вартістю 44950 грн., що виключає обов’язок письмово повідомляти про це Національне агентство з питань запобігання корупції, у десятиденний строк з моменту придбання майна.

Таким чином, органом, який складав протокол про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 172-6 КУпАП не встановлені обставини, які б вказували про суттєву зміну в майновому стані ОСОБА_3, про що вона мала обов’язок повідомити НАЗК, а це, в свою чергу, виключає можливість притягнення її до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.172-6 КУпАП.

Викладені обставини свідчать про недоведеність наявності в діянні ОСОБА_3 об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-6 КУпАП, і виключає можливість притягнення її до адміністративної відповідальності за вказаною правовою нормою.

Крім того, в діях ОСОБА_3 відсутній склад суб'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-6 КУпАП, виходячи з такого.

Вирішуючи питання про наявність в діях конкретної особи складу адміністративного правопорушення, крім іншого, необхідно враховувати наявність суб'єктивної сторони даного правопорушення.

Правопорушення, передбачене ч.2 ст.172-6 КУпАП є правопорушенням, пов'язаним з корупцією.

Суб'єктивна сторона правопорушень, пов'язаних з корупцією, характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу; вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Умисною є форма вини, яка характеризується тим, що особа усвідомлює суспільну небезпечність свого діяння, передбачає можливість настання негативних наслідків та бажає настання таких наслідків (прямий умисел), або байдуже ставиться до їх настання чи свідомо допускає їх настання (непрямий умисел).

Необережна форма вини характеризується тим, що особа не усвідомлює суспільну небезпечність свого діяння, не передбачає можливість настання негативних наслідків, хоча могла і повинна була усвідомлювати та передбачати - недбалість, або коли особа усвідомлює суспільну небезпечність свого діяння, передбачає можливість настання негативних наслідків, але легковажно розраховує на ненастання таких наслідків - самовпевненість.

Суб'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.2ст.172-6 КУпАП, визначається лише умисною формою вини, тобто коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

З урахуванням положень ст.1 Закону України "Про запобігання корупції" від 14.10.2014 року №1700-VII, сутність порушення фінансового контролю полягає в тому, що особа, яка за законом зобов'язана задекларувати свої доходи, своєчасно подати декларацію та повідомлення про суттєві зміни у майновому стані, прагне уникнути цього і таким чином досягти певної мети. А тому орган, уповноважений на складання протоколу про адміністративне правопорушення, повинен довести наявність в діях особи умислу на несвоєчасне подання такого повідомлення.

Таким чином, для притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.172-6 КУпАП необхідно встановити, що вона усвідомлювала суспільну небезпечність неповідомлення (несвоєчасного повідомлення) про суттєві зміни в майновому стані, передбачала можливість настання негативних наслідків - неможливості здійснення фінансового контролю з боку держави, та бажала настання таких наслідків (прямий умисел), або байдуже ставилась до їх настання чи свідомо допускала їх настання.

З пояснень ОСОБА_3 слідує, що вона не ухиляючись від фінансового контролю з боку держави, 19.03.2018 року самостійно та вчасно подала декларацію особи, уповноваженої на функції держави або місцевого самоврядування за 2017 рік, де у відповідному розділі задекларувала придбаний разом з своїм чоловіком об'єкт – садовий будинок за номером 387, по вул. Бузкова, садове товариство "Західний", масив "Західний – 1", сільська рада Новоукраїнська, Рівненського району, Рівненської області, а також дату набуття права 02.11.2017, дане свідчить про те, що вона не приховувала факт придбання нерухомості та її вартості.

Викладені обставини свідчать про відсутність в ОСОБА_3 умислу на вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-6 КУпАП і, відповідно, про відсутність в її діянні складу даного адміністративного правопорушення.

Отже, обставини викладені в протоколі про адміністративне правопорушення належним чином не перевірені та не доводяться сукупністю належних і допустимих доказів.

Відповідно до вимог ч.3 ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з ч. 2 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 04.11.1950 року, кожен обвинувачений у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Згідно ч.1 ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом.

Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 06.10.2010 року (справа №1-27/2010 про корупційні правопорушення та введення в дію антикорупційних законів) суд звернув увагу, що у ратифікованих Україною конвенціях, які є частиною національного законодавства, корупційна діяльність безпосередньо пов'язується з корисливими діями (бездіяльністю) посадової особи при виконанні покладених на неї службових обов'язків.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у Листі «Щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, пов'язані з корупцією» № 223-943/0/4-17 від 22.05.2017 року зазначив: «суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу; вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності».

З огляду на вищевикладене, встановлено, що уповноваженими особами Рівненського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України не надано суду доказів на підтвердження того факту, що ОСОБА_3 діяла умисно та усвідомлювала протиправний характер своїх дій, який посягає на встановлений правопорядок. Крім цього, відсутні відомості про наявність в діях особи корупційного інтересу на вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-6 КУпАП. Під час судового розгляду, таких доказів також не здобуто.

Викладені обставини свідчать про відсутність в ОСОБА_3 умислу на вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП, та відповідно, про відсутність в її діянні складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП, що є самостійною підставою для закриття провадження відносно ОСОБА_3 на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.

З матеріалів провадження вбачається, що перевірка стосовно ОСОБА_3 проводилась виключно працівниками Рівненського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, які відбирали пояснення, робили запити, збирали докази, складали протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_3

При цьому в матеріалах провадження відсутні дані щодо проведення НАЗК відповідної перевірки стосовно ОСОБА_3, повідомлення НАЗК про результати такої перевірки Рівненським управлінням ДВБ НП України та інше.

Слід зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно загальних положень Закону України «Про Національну поліцію» покладення на працівників поліції, в тому числі й на Департамент внутрішньої безпеки обов'язків, що не належать або виходять за межі його компетенції не допускається.

Відповідно до п. 1, п.п. 1 п. 3, п. 5 «Порядку проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» (далі Порядку), затвердженого рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції № 56 від 10.02.2017 року, цей Порядок визначає механізм проведення НАЗК контролю та повної перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), відповідно до статей 48 та 50 Закону України «Про запобігання корупції» (далі - Закон).

Згідно п. 2 - п. 5 розділу II Порядку, НАЗК здійснює контроль щодо своєчасності подання декларацій. У разі отримання інформації (повідомлень), передбаченої у підпунктах 1, 2 пункту 2 цього розділу, НАЗК перевіряє факт неподання або несвоєчасного подання декларації суб'єктом декларування. У випадку встановлення факту неподання декларації НАЗК письмово повідомляє про це суб'єкта декларування та спеціально уповноважених суб'єктів у сфері протидії корупції у визначеному НАЗК порядку.

Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України, не відноситься до суб'єктів, які наділені правом перевірки як декларацій, так і повідомлень про суттєві зміни у майновому стані суб'єктів декларування. Такими повноваженнями наділені виключно працівники структурного підрозділу апарату НАЗК, діяльність яких пов'язана зі здійсненням такої функції.

Посадовці ДВБ НП України, відповідно до п.4 розділу II Порядку, вправі, виключно, у випадку встановлення факту неподання декларації, або неповідомлення про суттєві зміни у майновому стані суб'єктом декларування, після отримання письмового повідомлення із НАЗК, як спеціального уповноваженого суб'єкту у сфері протидії корупції, на підставі отриманих матеріалів скласти протокол про адміністративне правопорушення.

В той же час, усі обов'язкові дії по проведенню перевірки, у тому числі після встановлення, що суб'єкт декларування несвоєчасно подав декларацію, чи не повідомив про суттєві зміни в майновому стані, уповноважені здійснювати виключно працівники НАЗК, у тому числі на підставі листа отримати пояснення від такої особи і вирішувати питання щодо її притягнення до відповідальності.

Згідно зі ст. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.

У відповідності до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом (ст. 7 КУпАП).

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно з ч.1 ст. 45 Закону України "Про запобігання корупції" особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а" і "в" пункту 2, пункті 5 частини першої статті 3 цього Закону, зобов'язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

Відповідно до ч.2 ст. 45 Закону України "Про запобігання корупції", особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а" і "в" пункту 2, пункті 5 частини першої статті 3 цього Закону, які припиняють діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями.

Згідно з п.5 розділу ІІ Порядку формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції 10 червня 2016 року N 3, суб'єкти декларування подають декларації відповідно до статті 45 Закону з додержанням таких вимог: декларація суб'єкта декларування, визначеного в абзаці першому частини другої статті 45 Закону, який припиняє діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, подається не пізніше дня такого припинення. Якщо припинення зазначених функцій відбулося з ініціативи роботодавця, декларація подається не пізніше двадцяти робочих днів з дня, коли суб'єкт декларування дізнався чи повинен був дізнатися про таке припинення. Декларація суб'єкта декларування, визначеного в абзаці першому частини другої статті 45 Закону, який припиняє діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, охоплює період, який не був охоплений деклараціями, раніше поданими таким суб'єктом декларування, та містить інформацію станом на останній день такого періоду. Останнім днем такого періоду є день, що передує дню подання декларації. Під раніше поданими деклараціями розуміються як декларації, що були подані до Реєстру відповідно до Закону, так і декларації, що були подані відповідно до Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції".

Відповідно до ст. 9 ч. 1 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

В інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 травня 2017 року за №223-943/0/4-17 вказується, що конструктивною ознакою цього правопорушення є несвоєчасне подання декларації без поважних на те причин. Тобто, за наявності останніх, відповідальність за аналізованою частиною статті виключається. Під поважними причинами слід розуміти неможливість особи подати вчасно декларацію у зв'язку з хворобою, перебуванням особи на лікуванні, внаслідок стихійного лиха (повені, пожежі, землетрусу), технічних збоїв офіційного веб-сайту Національного агентства з питань запобігання корупції, витребуванням відомостей, необхідних для внесення в декларацію, перебуванням (триманням) під вартою тощо.

Зі змісту ст. 62 Конституції України вбачається, що особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку. Ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження по справі не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, судом встановлено, що в діях ОСОБА_3 відсутня суб»єктивна сторона правопорушення передбаченого ст. 172-6 КУпАП, яка є обов»язковою складовою будь-якого правопорушення, у зв»язку із чим відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП з наведених підстав, а тому у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про запобігання корупції», ст. 172-6, п. 1 ч. 1 ст. 247, ст.ст. 251, 252, 280, 283-285, 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

п о с т а н о в и в:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена відповідно до ст.ст. 287-289 КУпАП до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд області шляхом подачі протягом десяти днів з дня винесення постанови апеляційної скарги.

Суддя Рівненського міського суду К.Е.Ореховська