Справа № 638/9367/18

Провадження № 2-а/638/460/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.07.2018

Суддя Дзержинського районного суду м. Харків Омельченко К.О., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Харків справу за адміністративним позовом Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України до ОСОБА_1 про примусове видворення з України та затримання з метою забезпечення примусового видворення, -

встановив:

Представник Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просить примусово видворити з України громадянина Бангладеш ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, та затримати відповідача на строк 6 (шість) місяців з метою ідентифікації та забезпечення заходів з його примусового видворення з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.

В обґрунтування адміністративного позову зазначає, що відповідач був затриманий 01 липня 2018 року о 21 год. 20 хв. прикордонним нарядом «Прикордонний патруль» на відстані 200 м від лінії державного кордону України на напрямку н.п. Щетинівка (РФ) - н.п. Уди (Україна) в районі інформаційно-попереджувального знаку №1428 за незаконне перетинання державного кордону з Російської Федерації в Україну поза пунктами пропуску через державний кордон України у пішому порядку. Своїми діями порушив ст.ст.9, 12 Закону України «Про державний кордон України» та скоїв адміністративне правопорушення за ч.1 ст.204-1 КУпАП. В подальшому, відповідно до положень ст. 263 Кодексу України про адміністративні правопорушення відповідача затримано на термін до трьох діб з метою встановлення особи. Будь-якого законного засобу існування не має, можливість працевлаштування на законних підставах не існує. Про затримання відповідача повідомлено посольство Бангладеш, ГУ МВС України в Харківській області, Міністерство закордонних справ.

В судове засідання представник позивача не з'явився, суду надав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, суду надав заяву, в якій зазначив, що проти задоволення позовних вимог не заперечував.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази у їх сукупності та взаємозв'язку, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що громадянин Бангладеш ОСОБА_1 був затриманий 01 липня 2018 року о 21 год. 20 хв. прикордонним нарядом «Прикордонний патруль» на відстані 200 м від лінії державного кордону України на напрямку н.п. Щетинівка (РФ) - н.п. Уди (Україна) в районі інформаційно-попереджувального знаку №1428 за незаконне перетинання державного кордону з Російської Федерації в Україну поза пунктами пропуску через державний кордон України у пішому порядку. Своїми діями порушив ст.ст. 9, 12 Закону України «Про державний кордон України».

В подальшому, відповідно до положень ст. 263 Кодексу України про адміністративні правопорушення відповідача затримано на термін до трьох діб з метою встановлення особи.

Про затримання відповідача повідомлено посольство Бангладеш, ГУ МВС України в Харківській області, Міністерство закордонних справ.

Пунктом 15 статті 4 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 року №3773-17 передбачено, що іноземці та особи без громадянства, які в'їхали в Україну на інших законних підставах, вважаються такими, які тимчасово перебувають на території України на законних підставах на період наданого візою дозволу на в'їзд або на період, встановлений законодавством чи міжнародним договором України.

Стаття 9 вказаного Закону №3773-17 встановлює, що іноземці та особи без громадянства в'їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Це правило не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон України з метою визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту чи отримання притулку.

Іноземці та особи без громадянства під час проходження прикордонного контролю у пунктах пропуску через державний кордон зобов'язані подати свої біометричні дані для їх фіксації. Строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.

Відповідно до частин 2, 3 статті 25 Закону № 3773-17 іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування в Україні або які не можуть виконати обов'язок виїзду з України, не пізніше дня закінчення відповідного строку їх перебування у зв'язку з відсутністю коштів або втратою паспортного документа можуть добровільно повернутися в країну походження або третю країну, у тому числі за сприяння міжнародних організацій.

Рішення про добровільне повернення іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частинах першій і другій цієї статті, приймається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції, за заявою іноземця та особи без громадянства про добровільне повернення.

Відповідач із заявою про добровільне повернення до міграційної служби не звертався.

Частинами 1 та 5 статті 26 Закону № 3773-17 визначено, що іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

Іноземець або особа без громадянства зобов'язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення.

Частиною 8 статті 26 Закону № 3773-УІ встановлено, що примусове повернення не застосовується до іноземців та осіб без громадянства, які не досягли 18-річного віку, до іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія ЗУ «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту».

Статтею 31 Закону № 3773-17 встановлено вичерпний перелік підстав за яких забороняється примусове повернення чи примусове видворення або видача чи передача іноземця та особи без громадянства. Такими підставами є: де їх життю або свободі загрожуватиме небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань; де їм загрожує смертна кара або страта, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання; де їх життю або здоров'ю, безпеці або свободі загрожує небезпека внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини, або природного чи техногенного лиха, або відсутності медичного лікування чи догляду, який забезпечує життя; де їм загрожує видворення або примусове повернення до країн, де можуть виникнути зазначені випадки.

Забороняється колективне примусове видворення іноземців та осіб без громадянства.

Іноземець та особа без громадянства можуть бути примусово видворенні за межі України з підстав та в порядку, що визначені статтею 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», статтею 13 Закону України «Про імміграцію».

Відповідно до ч. 1 ст.30 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.

Частиною 1 статті 26 вказаного Закону встановлено, що іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції.

За таких підстав суд дійшов висновку про обґрунтованість підстав вважати, що відповідач ухилятиметься від виїзду з території України в добровільному порядку, про що свідчить порушення чинного законодавства України, відсутність документа на право перебування в Україні та коштів, на підставі яких він може самостійно покинути територію України, а також відсутність у нього законних підстав перебування та проживання на території України.

Відповідно до п. 26 постанови пленуму Вищого адміністративного суду України від 25.06.2009 № 1 «Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця та особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, примусового повернення і примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов'язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні» примусове видворення не застосовується до іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту».

Під час вирішення питання про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства судам варто враховувати, що особа в будь-якому разі не підлягає видворенню, якщо підпадає під захист статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод або статті 31 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» відповідно до якої іноземець або особа без громадянства не можуть бути примусово повернуті чи примусово видворені або видані чи передані до країн.

Згідно з ч.1 статті 288 КАС України позовні заяви іноземців та осіб без громадянства щодо оскарження рішень про їх примусове повернення в країну походження або третю країну, а також позовні заяви центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальних органів і підрозділів, органів охорони державного кордону або Служби безпеки України про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України подаються до адміністративного суду за місцезнаходженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальних органів і підрозділів, органу охорони державного кордону чи Служби безпеки України або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.

Згідно ч.1 ст.289 КАС України за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів:

1) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України;

2) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;

3) взяття іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації;

4) зобов'язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.

Відповідно ч.4 ст.30 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України про примусове видворення громадянина Бангладеш ОСОБА_1, та затримання його з метою забезпечення примусового видворення є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до п.3 ч.2 ст.371 КАС України, суд, який ухвалив рішення, за заявою учасників справи, або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні звернути до негайного виконання рішення.

Керуючись ст.ст.2,5-11,19, 241- 246,250,255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ухвалив:

Адміністративний позов Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України до ОСОБА_1 про примусове видворення з України та затримання з метою забезпечення примусового видворення - задовольнити.

Примусово видворити з України громадянина Бангладеш ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Затримати з метою забезпечення примусового видворення за межі території України громадянина Бангладеш ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, терміном до шести місяців з поміщенням до Чернігівського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України ДМС України.

Допустити негайне виконання рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, до Харківського апеляційного адміністративного суду через Дзержинський районний суд м. Харкова. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя