open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem

Постанова

Іменем України

04 липня 2018 року

м. Київ

справа № 706/1723/15-ц

провадження № 61-4430св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Пророка В. В., ШтеликС. П.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс»,

представник позивача - ОСОБА_3,

відповідач - ОСОБА_4,

представник відповідача - ОСОБА_5,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» на рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 01 червня 2016 року в складі судді Орендарчука М. П. та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 02 серпня 2016 року в складі колегії суддів: Ювшина В. І., Гончар Н. І., Корнієнко Н. В.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У грудні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» (далі - ТОВ «Комплекс Агромарс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що 18 червня 2008 року ОСОБА_4 був прийнятий на роботу до ТОВ «Комплекс Агромарс» на посаду водія-експедитора автоколони № 2 автотранспортного парку. 12 серпня 2014 року з вини ОСОБА_4 сталась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої було пошкоджено автомобіль «DAF FT СF 85.410», напівпричіп «Schmitz», належні позивачу, та автомобіль «Камаз» під керуванням ОСОБА_6

Постановою Кривоозерського РВ УМВС України в Миколаївський області про закриття кримінального провадження від 30 вересня 2014 року встановлено причинно-наслідковий зв'язок між порушенням ОСОБА_4 Правил дорожнього руху та дорожньо-транспортною пригодою, внаслідок якої було пошкоджено автомобіль «DAF FT СF 85.410» та напівпричіп «Schmitz», належні позивачу.

Відповідно до висновку експерта-оцінювача щодо вартості матеріального збитку, завданого дорожньо-транспортною пригодою, вартість відновлення автомобіля «DAF FT СF 85.410» перевищує його ринкову вартість та складає 1 602 670,00 грн, вартість відновлювального ремонту напівпричепу «Schmitz» становить 443 715,02 грн.

Посилаючись на статтю 132 КЗпП України, ТОВ «Комплекс Агромарс» просило стягнути з відповідача 2 460,59 грн на відшкодування шкоди.

Рішенням Христинівського районного суду Черкаської області від 01 червня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач пропустив річний строк звернення до суду з позовом до працівника про відшкодування шкоди, питання про поновлення строку не ставив.

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 02 серпня 2016 року рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 01 червня 2016 року залишено без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції в повному обсязі встановив обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін та надав їм належну правову оцінку.

У касаційній скарзі, поданій у вересні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ТОВ «Комплекс Агромарс», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалені в справі судові рішення скасувати, справу передати на новий розгляд.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували статтю 233 КЗпП України, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

У січні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Суд установив, що ОСОБА_4 з 18 червня 2008 року працював у ТОВ «Комплекс Агромарс» на посаді водія-експедитора автоколони № 2 автотранспортного парку. 12 серпня 2014 року з вини ОСОБА_4 сталась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої було пошкоджено автомобіль «DAF FT СF 85.410», напівпричіп «Schmitz», належні позивачу.

Відповідно до висновку експерта-оцінювача щодо вартості майнових збитків, завданих в результаті дорожньо-транспортної пригоди, вартість відновлення автомобіля «DAF FT СF 85.410» перевищує його ринкову вартість та становить 1 602 670,00 грн, вартість відновлювального ремонту напівпричепу «Schmitz» становить 443 715,02 грн.

Постановою Кривоозерського РВ УМВС України в Миколаївський області про закриття кримінального провадження від 30 вересня 2014 року встановлено причинно-наслідковий зв'язок між порушенням ОСОБА_4 Правил дорожнього руху та дорожньо-транспортною пригодою, внаслідок якої було пошкоджено автомобіль «DAF FT СF 85.410» та напівпричіп «Schmitz», належні позивачу.

Відповідно до частини першої статті 132 КЗпП України за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, крім працівників, що є посадовими особами, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.

Згідно з довідкою ТОВ «Комплекс Агромарс» середня заробітна плата ОСОБА_4 за останні два місяці до вчинення дорожньо-транспортної пригодистановить 2 460,59 грн.

Частиною третьою статті 233 КЗпП України передбачено, що для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди. До суду із зазначеним позовом позивач звернувся 08 грудня 2015 року.

У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» роз'яснено, що судам необхідно перевіряти, чи додержаний власником або уповноваженим ним органом встановлений статтею 233 КЗпП України річний строк з дня виявлення заподіяної працівником шкоди для звернення в суд з позовом про її відшкодування. Днем виявлення шкоди слід вважати день, коли власнику або уповноваженому ним органу стало відомо про наявність шкоди, заподіяної працівником. Днем виявлення шкоди, встановленої в результаті інвентаризації матеріальних цінностей, під час ревізії або перевірки фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації, слід вважати день підписання відповідного акта або висновку.

Дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої було пошкоджене майно позивача - автомобіль та напівпричіп, сталася 12 серпня 2014 року.

Під час розгляду справи відповідач заявив клопотання про застосування річного строку позовної давності, визначеного частиною третьою статті 233 КЗпП України.

За загальним правилом, перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої пошкоджено автомобіль та причіп позивача, завдання йому майнової шкоди, є тим днем, коли позивач довідався про порушення свого права й про особу, яка його порушила і саме із цього часу в нього виникло право вимоги до безпосереднього заподіювача шкоди.

Отже, річний строк звернення до суду починається з моменту дорожньо-транспортної пригоди та з часу винесення органом попереднього розслідування процесуального документа 30 вересня 2014 року, яким встановлена вина ОСОБА_4 у заподіянні шкоди.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу про те, що про вину свого працівника в заподіянні шкоди він дізнався лише 20 грудня 2014 року, коли отримав постанову про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності, не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки позивач у позовній заяві на постанову про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності не посилався. Як на доказ вини працівника в заподіянні шкоди позивач посилався саме на постанову про закриття кримінального провадження від 30 вересня 2014 року. Постанова про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності в матеріалах справи відсутня, суд першої інстанції її не досліджував, матеріали про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності суд першої інстанції також не досліджував.

За таких обставин суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про пропущення позивачем річного строку позовної давності та відмову в позові з цих підстав.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 11 листопада 2015 року у справі № 6-309цс15.

Доводи касаційної скарги на правильність висновків судів не впливають та їх не спростовують.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» залишити без задоволення.

Рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 01 червня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 02 серпня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді: А. О. Лесько

С.Ю. Мартєв

В.В. Пророк

С.П. Штелик

Джерело: ЄДРСР 75099421
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку