Постанова

Іменем України

27 червня 2018 року

м. Київ

справа № 337/4352/16-ц

провадження № 61-23399св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - Запорізька державна інженерна академія,

третя особа - ОСОБА_5,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 02 лютого 2017 року у складі судді Бондаренко І. В. та рішення апеляційного суду Запорізької області від

01 червня 2017 року у складі колегії суддів: Кочеткової І. В., Маловічко С. В., Гончар М. С.,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Запорізької державної інженерної академії, третя особа - ОСОБА_5, в якому, з урахуванням уточнень просив: визнати незаконним та скасувати наказ від

07 листопада 2016 року № 627-к про звільнення; визнати незаконним та скасувати наказ від 01 вересня 2016 року № 506-к про прийняття на посаду професора кафедри електронних систем за сумісництвом на 0,17 ставки; визнати незаконним та скасувати наказ від 07 листопада 2016 року № 630-к про переведення на основне місце роботи на кафедру електронних систем до проведення конкурсу; визнати незаконними та скасувати накази від

26 вересня 2016 року № 553 та від 25 жовтня 2016 року № 450-01 про зменшення та збільшення навчального навантаження; здійснити перерахунок розміру виплат заробітної плати в зв'язку з незаконністю наказів про зменшення та збільшення навчального навантаження; поновити на роботі на посаді завідуючого кафедрою гідроенергетики, стягнути середню заробітну плату за час вимушеного прогулу на умовах оплати праці і навчального навантаження, які існували до звільненні; визнати незаконним переведення викладання дисципліни «Промислова електроніка і перетворювальна техніка в електромеханіці» з кафедри гідроенергетики на кафедру електронних систем, покласти на відповідача зобов?язання при поновленні на роботі включити викладання цієї дисципліни на кафедру гідроенергетики.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_4 працював на посаді завідувача кафедрою гідроенергетики Запорізької державної інженерної академії.

Наказом Запорізької державної інженерної академії від 07 листопада

2016 року № 627-к ОСОБА_4 звільнено з роботи за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України.

ОСОБА_4 зазначав, що відповідач не мав підстав при звільненні застосовувати положення пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України, оскільки фактичними причинами для розірвання контракту був конфлікт інтересів, якій виник у зв'язку із роботою на цій же кафедрі його сина.

На думку позивача, він не є суб?єктом відповідальності за Законом України «Про запобігання корупції», оскільки не входить до складу конкурсних комісій учбового закладу, але при доведеності корупційного правопорушення вважає, що підставою для звільнення є пункт 8 частини першої статті 36 КЗпП України дострокове припинення контракту, або пункт 4 частини першої статті 41 КЗпП України, яким прямо передбачено підставою для звільнення перебування всупереч вимогам Закону України «Про запобігання корупції» у прямому підпорядкуванні у близької особи.

Наказ від 01 вересня 2016 року № 506-к про прийняття ОСОБА_4 на роботу за сумісництвом на 0,17 ставки на кафедру електронних систем, виданий на підставі його заяви від 01 вересня 2016 року, є незаконним, тому що звужує його трудові права за основним місцем роботи.

ОСОБА_4 вважає незаконним наказ від 07 листопада 2016 року № 630-к, виданий після його звільнення з посади завідуючого кафедрою гідроенергетики, про переведення на основне місце роботи на кафедру електронних систем, де він працював за сумісництвом. Вказував, що переведення є фактичним прийомом на роботу на іншу кафедру без його письмової заяви. Переведення без його згоди на постійну роботу на кафедру гідроенергетики значно змінило його умови праці за сумісництвом.

До звільнення з посади завідуючого кафедри гідроенергетики наказом від

26 вересня 2016 року № 553-к ОСОБА_4 незаконно зменшили навчальне навантаження з 1,2 до 1,0 ставки, а наказом від 25 жовтня 2016 року № 450-01 незаконно збільшили навчальне навантаження з 500 годин на одну ставку до 600 годин на одну ставку. Зменшення або збільшення навантаження могло мати місце до початку навчального процесу, тобто з 01 вересня 2016 року, а зміни у навантаженні відбулися після початку навчального року.

Необґрунтованим є передача викладання навчальної дисципліни «Промислова електроніка і перетворювальна техніка в електромеханіці» з кафедри гідроенергетики, яку очолював ОСОБА_4, на кафедру електронних систем, оскільки завжди ця дисципліна як основна викладалася на кафедрі гідроенергетики.

Рішенням Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 02 лютого

2017 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ ректора Запорізької державної інженерної академії ОСОБА_5 від 07 листопада 2016 року № 627-к про звільнення ОСОБА_4 з посади завідувача кафедрою гідроенергетики за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України.

Визнано незаконним та скасовано наказ ректора Запорізької державної інженерної академії ОСОБА_5 від 07 листопада 2016 року № 630-к про переведення ОСОБА_4 на основне місце роботи на посаду професора кафедри електронних систем Запорізької державної інженерної академії з

09 листопада 2016 року до проведення конкурсу.

Поновлено ОСОБА_4 на посаді завідувача кафедрою гідроенергетики Запорізької державної інженерної академії з 09 листопада 2016 року на умовах оплати праці й з навчальним навантаженням, які існували до його звільнення.

Стягнуто з Запорізької державної інженерної академії на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 09 листопада

2016 року по 02 лютого 2017 року в сумі 27 748,31 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_4 на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць піддано негайному виконанню.

Стягнуто із Запорізької державної інженерної академії в дохід держави судовий збір в сумі 1 378,00 грн.

Визнаючи недійсним та скасовуючи наказ від 07 вересня 2016 року № 627-к про звільнення ОСОБА_4, поновлюючи його на роботі та стягуючи заробітну плату за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції виходив із того та сторонами не заперечувалося те, що ОСОБА_4 не відмовлявся від переведення на роботу в іншу місцевість, відповідач не переводився в іншу місцевість, зміни істотних умов праці не було, а тому відсутні були підстави для звільнення ОСОБА_4 з посади завідувача кафедри гідроенергетики на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України.

При цьому, суд першої інстанції дійшов висновку про незаконність наказу від 07 листопада 2016 року № 630-к, оскільки вказаним наказом про переведення ОСОБА_4 на основне місце роботи на посаду професора кафедри електронних систем з 09 листопада 2016 року до проведення конкурсу не було обумовлено відверненням або ліквідацією наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій, а також іншими обставинами, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, та на таке переведення ОСОБА_4 своєї згоди не надав. ОСОБА_4 були додані дисципліни, які він до свого переведення ніколи раніше не читав. Вказаним наказом були порушені права позивача в частині розміру його посадового окладу та доплат за вчене звання професора, за науковий ступінь та за вислугу років, які були зменшені, на що також позивач своєї згоди не надавав. Вказаний наказ був лише похідним від наказу від 07 листопада 2016 року

№ 627-к про звільнення позивача.

Відмовляючи в задоволенні решти позовних вимог, суд першої інстанції виходив із їх недоведеності та необґрунтованості.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 01 червня 2017 року апеляційні скарги ОСОБА_4 та Запорізької державної інженерної академії задоволено частково.

Скасовано рішення Хортицького районного суду міста Запоріжжя від

02 лютого 2017 року по цій справі в частині визнання наказу від 07 вересня 2016 року № 627-к про звільнення незаконним, та в частині поновлення ОСОБА_4 на роботі, стягнення середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Відмовлено ОСОБА_4 у задоволенні позову в цій частині позовних вимог.

Змінено підставу звільнення ОСОБА_4 та визнано його звільненим на підставі пункту 9 частини першої статті 36 КЗпП України та вимоги пункту 2 статті 34 Закону України «Про запобігання корупції».

Скасовано рішення Хортицького районного суду міста Запоріжжя від

02 лютого 2017 року по цій справі в частині відмови ОСОБА_4 у задоволенні позовних вимог про стягнення додаткової заробітної плати за вересень місяць 2016 року .

Стягнуто із Запорізької державної інженерної академії на користь

ОСОБА_4 додаткову заробітну плату за вересень місяць 2016 року у розмірі 912,40 грн.

В іншій частині рішення Хортицького районного суду міста Запоріжжя від

02 лютого 2017 року залишено без змін.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині визнання наказу від

07 вересня 2016 року № 627-к про звільнення незаконним, в частині поновлення ОСОБА_4 на роботі та стягненні середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу та ухвалюючи в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив із того, що сама по собі помилка в наказі про звільнення з посиланням на інший пункт статті 36 КЗпП України, як на підставу звільнення, не тягне за собою визнання наказу про звільнення незаконним та поновлення працівника на роботі. При цьому, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність внесення змін підстав звільнення відповідно до статті 235 КЗпП України.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про стягнення додаткової заробітної плати за вересень місяць 2016 року, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивач відповідно до вимог статті 1 Закону України «Про оплату праці» має право отримати винагороду за фактично виконану роботу у вересні місяці

2016 року. Оскільки наказ про зменшення навантаження до однієї ставки видано адміністрацією 26 вересня 2016 року, тобто коли позивач фактично за цей місяць працював із встановленим з 01 вересня 2016 року навантаженням на 1,2 ставки.

Залишаючи без змін рішення суду в іншій частині, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.

19 червня 2017 року ОСОБА_4 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення апеляційного суду Запорізької області від

01 червня 2017 року, а рішення Хортицького районного суду Запорізької області від 02 лютого 2017 року скасувати в частині часткового задоволення позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що ОСОБА_4 потрібно вважати таким, що звільнений на підставі пункту 9 частини першої статті 36 КЗпП України та вимоги пункту 2 статті 34 Закону України «Про запобігання корупції».

Судом не обґрунтовано, з яких підстав на ОСОБА_4 розповсюджується спеціальне законодавство - Закон України «Про запобігання корупції».

Відповідач сам визнає факт безпідставного встановлення наказом зменшення оплати праці з 1,2 до 1,0 ставки по кафедрі гідроенергетики.

06 вересня 2017 року Запорізька державна інженерна академія подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення, в яких просить касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а рішення апеляційного суду Запорізької області від 01 червня 2017 року залишити без змін.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення»

ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року касаційна скарга разом із матеріалами цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 згідно контракту від 31 серпня 2012 року № 5-В призначено на умовах конкурсу на посаду завідувача кафедри гідроенергетики Запорізької державної інженерної академії строком до 31 серпня 2017 року.

На цій же кафедрі працює доцентом ОСОБА_6 - син позивача.

Згідно пунктів 4.1, 4.4 Посадової інструкції завідувача кафедри, ОСОБА_4 зобов?язаний, зокрема, керувати особовим складом кафедри, здійснювати розподіл педагогічного навантаження та функціональних обов?язків між співробітниками кафедри і контролювати своєчасність та якість їх виконання.

З 01 вересня 2016 року наказом від 01 вересня 2016 року № 506-к на підставі особистої заяви ОСОБА_4 він прийнятий на посаду професора кафедри електронних систем за сумісництвом на 0,17 ставки.

03 вересня 2016 року та 08 вересня 2016 року ОСОБА_4 були направлені повідомлення за підписом голови підрозділу із запобігання та виявлення корупції Запорізької державної інженерної академіїпро конфлікт інтересів, пов?язаний з перебуванням у його підпорядкуванні сина - ОСОБА_6

ОСОБА_4 рекомендовано переведення на посаду професора кафедри гідроенергетики для врегулювання конфлікту інтересів, в разі відмови від переведення попереджено про початок процедури звільнення. З цим повідомленням ОСОБА_4 був ознайомлений під підпис 08 вересня

2016 року.

05 вересня 2016 року голова підрозділу із запобігання та виявлення корупції Запорізької державної інженерної академіїзвернулась до ректора Запорізької державної інженерної академії зі службовою запискою, в якій повідомила, що на кафедрі гідроенергетики працює завідувач кафедрою ОСОБА_4 і у його прямому підпорядкуванні перебуває його син доцент цієї ж кафедри

ОСОБА_6

14 вересня 2016 року ОСОБА_4 надіслав ректору Запорізької державної інженерної академіїзапит про надання роз?яснення щодо такого повідомлення.

23 вересня 2016 року позивачу було надіслано письмове роз?яснення ректора щодо повідомлення про необхідність переведення з його згоди або про звільнення у зв?язку з наявністю конфлікту інтересів.

Наказом ректора від 07 листопада 2016 року № 627-к ОСОБА_4 з посиланнями на пункт 4 частину першу статті 28, статі 29, 34 Закону України «Про запобігання корупції» звільнено з посади завідувача кафедри гідроенергетики на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України згідно з службовою запискою голови підрозділу з питань запобігання та виявлення корупції.

Одночасно наказом від 07 листопада 2016 року № 630-к ОСОБА_4 без його згоди переведено з 09 листопада 2016 року на постійну роботу професора кафедри електронних систем, де він працював за сумісництвом на 0,17 ставки.

З 30 січня 2017 року ОСОБА_4 звільнився з посади професора кафедри електронних систем згідно наказу від 13 січня 2017 року № 16-к за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України, законність вказаного звільнення позивач не ставить під сумнів.

Згідно статті 1 Закону України «Про запобігання корупції» до потенційного конфлікту інтересів віднесено наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об'єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень. Реальний конфлікт інтересів суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об?єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання повноважень.

Статтею 29 вказаного Закону передбачено зовнішнє врегулювання конфлікту інтересів, в тому числі і через звільнення такої особи. Пунктом 2 цієї статті передбачено, що особи, у яких наявний реальний чи потенційний конфлікт інтересів, можуть самостійно вжити заходів щодо його врегулювання.

Згідно з пунктом 2 статті 34 Закону України «Про запобігання корупції» звільнення особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи з займаної посади у зв?язку з наявністю конфлікту інтересів здійснюється у разі, якщо реальний чи потенційний конфлікт інтересів у її діяльності має постійний характер і не може бути врегульований в інший спосіб, в тому числі через відсутність її згоди на переведення або на позбавлення приватного інтересу.

ОСОБА_4 впродовж двох місяців після попередження добровільно конфлікт інтересів не усунув та не надав згоду на переведення на інше місце роботи, тому підлягав звільненню на підставі пункту 9 частини першої статті 36 КЗпП України, яка діяла на час видання наказу про звільнення та передбачала посилання на вказану норму закону при припиненні трудового договору з підстав, передбачених іншими законами.

Частиною третьою статті 235 КЗпП України передбачено, що у разі визнання формулювання причин звільнення неправильними або такими, що не відповідають чинному законодавству, у випадках коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю ( пункт) закону.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про зміну підстави звільнення ОСОБА_4 Оскільки пунктом 9 частиною першою статті 36 КЗпП України передбачено припинення трудового договору з інших підстав, передбачених законом.

При встановленні наведених обставин сама по собі помилка в наказі про звільнення на інший пункт статті 36 КЗпП України як на підставу звільнення не тягне за собою визнання наказу про звільнення незаконним та поновлення працівника на роботі.

Також колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні решти позовних вимог у зв?язку з їх недоведеність та необґрунтованістю.

При цьому обгрунтованим є висновок судів попередніх інстанцій про те, що вимоги позивача в частині визнання незаконним переведення викладання дисципліни «Промислова електроніка і перетворювальна техніка в електромеханіці» з кафедри гідроенергетики на кафедру електронних систем, покладання обов?язку при поновленні на роботі включити викладання цієї дисципліни на кафедру гідроенергетики не є індивідуальним трудовим спором із відповідачем, а тому вони не можуть бути розглянуті у цьому позовному провадженні. При цьому суди правильно зазначили, що питання щодо розподілу навчальних дисциплін між кафедрами вирішено на засіданні Вченої Ради Запорізької державної інженерної академії відповідно до Положення про ВченуРаду Запорізької державної інженерної академії. Вказане рішення Вченої Ради ніким не скасоване та не визнане незаконним.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня

2006 року).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення Хортицького районного суду міста Запоріжжя від

02 лютого 2017 року, в не зміненій його частині, та рішення апеляційного суду Запорізької області від 01 червня 2017 року - без змін, оскільки підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 02 лютого

2017 року, в не зміненій його частині, та рішення апеляційного суду Запорізької області від 01 червня 2017 року залишити без змін.

Постанова оскарженню не підлягає.

Судді: В. П. Курило

В. М.Коротун

М. Є.Червинська