Провадження №2/592/1840/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

03 липня 2018 року м.Суми

Ковпаківський районний суд міста Суми у складі: головуючого судді – Алфьорова А.М., за участю секретаря – Літовченко С.М., розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОКАР Україна» про захист прав споживача, визнання договору фінансового лізингу недійсним,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду і свої позовні вимоги мотивує тим, що 23.09.2017 р. між ним та відповідачем ТОВ «ЄВРОКАР Україна» укладено Договір фінансового лізингу № 3592 (далі Договір), предметом якого є автомобіль Lada модифікації 219010-011-50 з об’ємом двигуна 1.6, типом КПП 5 мех., приводом 4х2. Відповідно до п. 3.1 Договору відповідач зобов’язався придбати предмет лізингу і передати його йому на умовах передбачених договором. Згідно умов Договору, він сплатив на банківський рахунок відповідача платіж у розмірі 23500 грн., що підтверджується копіями квитанції та розрахунку від 23.09.2017 р. 07.11.2017 р. він звернувся до відповідача з заявою про добровільне повернення йому коштів, однак останній залишив його вимоги поза увагою. Вважає умови Договору несправедливими для нього, як для споживача, а також всупереч вимогам чинного законодавства відповідач здійснює свою діяльність без ліцензії для здійснення фінансової діяльності, а лізинговий договір не був нотаріально посвідчений. Просить суд: визнати недійсним договір фінансового лізингу № 3592 від 23.09.2017 р. укладений між ним та відповідачем; стягнути з відповідача на його користь суму сплаченого за договором платежу у розмірі 23500 грн.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з’явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представник відповідача ТОВ «ЄВРОКАР Україна» у судове засідання не з’явився. Будь-яких клопотань про відкладення у цей день розгляд справи від нього не надійшло.

Суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін на підставі наявних доказів, при заочному розгляді.

Дослідивши докази по справі, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 23.09.2017 р. між позивачем ОСОБА_1 (лізингоодержувачем) та відповідачем ТОВ «ЄВРОКАР Україна» (лізингодавцем) укладено Договір фінансового лізингу № 3592 (далі Договір), за яким предметом лізингу є автомобіль Lada модифікації 219010-011-50 з об’ємом двигуна 1.6, типом КПП 5 мех., приводом 4х2.

23.09.2017 р. позивачем ОСОБА_1 було сплачено ТОВ «ЄВРОКАР Україна» 23500 грн., що підтверджується квитанцією /а.с.16/.

Відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відносини, що виникають у зв’язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом України «Про фінансовий лізинг».

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Стаття 18 Закону України «Про захист прав споживачів» містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.

Так, за змістом частини п’ятої цієї норми у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір.

Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (частина шоста статті 18 Закону).

Визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено в частині другій статті 18 цього Закону – умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Аналізуючи норму статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов’язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов’язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов’язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов’язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (пункти 2,3 частини третьої статті 18 Закону «Про захист прав споживачів); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв’язку з розірвання або невиконанням ним договору (пункт 4 частини третьої статті 18 Закону).

Окрім того, згідно пункту 4 частини першої статті 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.

Послуга з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах є фінансовою послугою (пункт 11-1 статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).

Відповідно до частини першої статті 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини другої статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Також, виходячи з аналізу норм чинного законодавства за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Згідно статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Судом встановлено, що Договір фінансового лізингу № 3592 від 23.09.2017 р. нотаріально посвідчений не було.

Таким чином, суд дійшов висновку про несправедливі відносно споживача умови спірного договору фінансового лізингу та наявність у зв’язку із цим підстав для визнання його недійсним відповідно до вимог статей 203, 215 ЦК України та Закону України «Про захист прав споживачів», тому позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 263-265, 280-283 ЦПК України -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОКАР Україна» про захист прав споживача, визнання договору фінансового лізингу недійсним – задовольнити.

Визнати недійсним договір фінансового лізингу № 3592 укладений 23.09.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЄВРОКАР Україна» та ОСОБА_1.

Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОКАР Україна» на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) суму сплачених коштів у розмірі 23500 (двадцять три тисячі п’ятсот) грн. 00 коп. за договором фінансового лізингу № 3592 укладеного 23.09.2017 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОКАР Україна» на користь держави витрати по сплаті судового збору у сумі 704 грн. 80 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте Ковпаківським районним судом м. Суми, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Сумської області через Ковпаківський районний суд м. Суми шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А.М. Алфьоров