Провадження №2-о/428/477/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2018 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Кордюкової Ж.І.,

за участю секретаря Чумак Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сєвєродонецьку цивільну справу за заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2, яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3, заінтересована особа Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація, про встановлення факту, що має юридичне значення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА _1, ОСОБА_2, яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3, звернулися до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з заявою про встановлення факту вимушеного переселення у жовтні 2014 року з окупованої території Луганської області внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацією частини території Луганської області України. Обґрунтовуючи свою заяву заявники послалися на те, що вони є членами Громадської організації "Всеукраїнський рух "Сила права". Заявники разом були зареєстровані та проживали за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 (Красний Луч)АДРЕСА_1. Вони з 30.04.1997 року перебувають в зареєстрованому шлюбі та є батьками ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2. ОСОБА_2 є власником двох квартир, які знаходяться на тимчасово окупованій території України за адресами: Луганська область, м. Хрустальний (Красний Луч)АДРЕСА_1, та Луганська область, м. Хрустальний (Красний Луч)АДРЕСА_2. У грудні 2015 року вони усією родиною були вимушені переїхати з м. Хрустальний (Красний Луч) Луганської області до м. Сєвєродонецьк Луганської області та на даний час проживають за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3.

Вказують, що загальновідомим є той факт, що в кінці лютого - на початку березня 2014 перекинуті з Російської Федерації війська без розпізнавальних знаків окупували Кримський півострів. З цього моменту фактично розпочалася військова агресія Російської Федерації проти України. Незаконно анексувавши Крим, Російська Федерація продовжила військову агресію проти України, так в квітні 2014 року керовані та фінансовані спецслужбами Російської Федерації озброєні бандитські формування проголосили створення 07 квітня 2014 року так званої «Донецької народної Республіки» та 27 квітня 2014 року так званої «Луганської народної Республіки». 11.05.2014 року лідери самопроголошених «ДНР» та «ЛНР» провели фіктивні референдуми про відокремлення цих нелегітимних утворень від України, далі на ці території були заслані розвідувально - диверсійні групи, які очолили кадрові офіцери Головного розвідувального управління Генерального штабу Збройних сил Росії, російські козаки, батальйон «Восток» укомплектований чеченцями, групи найманців «Русский сектор» та «Оплот». За їх участю почалося захоплення адміністративних будівель в населених пунктах Донецької та Луганської областей, здійснено збройні напади на частини Українських сухопутних військ та літаки Повітряних сил Збройних Сил України.

Військові дії Російської Федерації на території України були фактично визнані та засуджені рядом міжнародних інстанцій. Факти збройної (військової) агресії Російської Федерації відносно України, окупація частини території України є загальновідомими, а тому не підлягають доказуванню. Взимку 2013 року ситуація загострилась, в регіоні стали відбуватись зміни не на краще, з’явились озброєні люди, захоплювались адміністративні будівлі в місті, на території міста з’явились блок-пости з озброєними людьми у козацькій формі, які розмовляли з явним російським акцентом, які були налаштовані дуже агресивно та перевіряли документи і транспорт. На вулицях м. Хрустальний (Красний Луч) Луганської області безперешкодно ходили озброєні люди та вимагали у громадян документи. Через ці обставини родина заявників знаходилась в небезпеці, був встановлений комендантський час. У місті після окупації Російською Федерацією стало неможливим подальше проживання, закривались магазини, постачання продовольчих товарів в місто припинилось, підприємства не функціонували, робота транспортної системи була паралізована.

Через зазначені вище події в грудні 2015 року вони вирішили залишити своє житло і переселитись до м. Сєвєродонецьк Луганської області, де були взяті на облік як внутрішньо переміщені особи. Після вимушеного виїзду з окупованої частини Луганської області їм довелося прилаштовуватись до нових життєвих умов, оскільки вони втратили роботу, житло, можливість планувати своє життя, надію на повернення додому. Вважають, що внаслідок військової агресії Російської Федерації на території Луганської області були порушені їх права і свободи, передбачені Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, зокрема, право на життя, право на свободу та повагу честі і гідності, право на свободу і особисту недоторканість, право на свободу думки, совісті і релігії. Звернення до суду з цією заявою обумовлено тим, що заявники мають на меті визначити свій статус як осіб, які перебувають під захистом Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 року (жертви - потерпілого від міжнародного збройного конфлікту), що обумовлює виникнення прав та обов’язків, передбачених цією Конвенцією, іншими нормами національного та міжнародного права.

Заявники ОСОБА_1 та ОСОБА_2, яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3, в судове засідання не з’явилися, надали заяви про розгляд справи у їх відсутність. Вимоги заяви підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представник заявників ОСОБА_4 в судове засідання не з’явилась.

Представники заінтересованих осіб Міністерства соціальної політики України та Російської Федерації в судове засідання не з’явилися, про день час та місце проведення судового розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що заінтересовані особи були належним чином повідомлені про місце, день і час судового розгляду справи, що підтверджується даними повідомлення про вручення поштового відправлення, діючи відповідно до приписів п.1 ч.3 ст.223 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представників заінтересованих осіб Міністерства соціальної політики України та Російської Федерації.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розглядом.

Частиною 1, п 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України встановлено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно з п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31.03.1995 року №5 зі змінами в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо:

- згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян;

- чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення;

- заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений або знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення;

- із заяви про встановлення факту не вбачається спору про право;

- встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.

Заявник ОСОБА_1, є громадянином України, що підтверджується копією паспорту серії НА №049239, виданого 07.05.1996 року Старокостянтинівським РВ УМВС України в Хмельницькій області.

Заявник ОСОБА_2 є громадянкою України, що підтверджується копією паспорту серії ЕМ №286489, виданого 04.08.1999 року Краснолуцьким МВ УМВС України в Луганській області.

Згідно з копіями вищезазначених паспортів заявники проживали та зареєстровані зав адресою: Луганська область, м. Хрустальний (Красний Луч)АДРЕСА_3.

30.04.1997 року заявники зареєстрували шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про одруження серії І-ЕД №002392, виданого Відділом реєстрації актів громадянського стану м. Красний Луч Луганської області 30.04.1997 року.

Заявники ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії І-ЕД №257368, виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Краснолуцького міського управління юстиції у Луганській області 24.11.2012 року.

Згідно з копією договору купівлі-продажу квартири від 23.12.2011 року ОСОБА_2 є власником трикімнатної квартири, розташованої за адресою: Луганська область, м. Хрустальний (Красний Луч)АДРЕСА_3.

Також за ОСОБА_2 зареєстроване право власності на двокімнатну квартиру розташовану за адресою: Луганська область, м. Хрустальний (Красний Луч)АДРЕСА_4, що підтверджується копією Інформаційної довідки №80944591 від 22.02.2017 року.

Відповідно до копій довідок від 11.12.2015 року № 919051129 та від 09.12.2015 року №919051101 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 разом з неповнолітньою ОСОБА_3 перебувають на обліку внутрішньо переміщених осіб, мають зареєстроване місце проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 (Красний Луч)АДРЕСА_3, їх фактичне місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3.

Доказів того, що заявники ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є членами Громадської організації "Всеукраїнський Рух "СИЛА ПРАВА" суду надано не було, проте ця обставина не позбавляє заявників права на звернення до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.

В судовому засіданні було встановлено і підтверджено належними та достатніми доказами, що заявники ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є внутрішньо переміщеними особами та звернувшись з цією заявою мають на меті визначити свій статус як осіб, які перебувають під захистом Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 року (жертви - потерпілого від міжнародного збройного конфлікту), що обумовлює виникнення прав та обов’язків передбачених цією Конвенцією, іншими нормами національного та міжнародного права.

Статтею 3 Конституції України встановлено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.

Суд також враховує, що місто Хрустальний (Красний Луч) Луганської області станом на час розгляду цієї справи знаходиться на тимчасово окупованій території України та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року №1085-р входить до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Пунктом 1 ч.1 ст. 1 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» визначено, що тимчасово окупованими територіями у Донецькій та Луганській областях на день ухвалення цього Закону визнаються частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль, а саме: сухопутна територія та її внутрішні води у межах окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей.

Частинами 1-3 ст. 2 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» визначено, що правовий статус тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, а також правовий режим на зазначених територіях визначаються цим Законом, Законом України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, принципами та нормами міжнародного права.

Тимчасова окупація Російською Федерацією територій України, визначених частиною першою статті 1 цього Закону, незалежно від її тривалості є незаконною і не створює для Російської Федерації жодних територіальних прав.

Діяльність збройних формувань Російської Федерації та окупаційної адміністрації Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що суперечить нормам міжнародного права, є незаконною, а будь-який виданий у зв’язку з такою діяльністю акт є недійсним і не створює жодних правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження або смерті особи на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, які додаються відповідно до заяви про державну реєстрацію народження особи та заяви про державну реєстрацію смерті особи.

Статтею 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим тимчасово окупованої території України» встановлено, що тимчасово окупована територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід’ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

Датою початку тимчасової окупації є 20 лютого 2014 року.

Суд відзначає, що факт збройної агресії проти України з боку Російської Федерації встановлено зазначеними вище законодавчими актами та є загальновідомим, а тому в силу приписів ч.3 ст. 82 ЦПК України не потребує доказування.

Таким чином, в судовому засіданні було встановлено та підтверджено належними та достатніми доказами, що внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та внаслідок незаконної окупації Російською Федерацією частини території України, зокрема частини Луганської області, заявники ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були позбавлені можливості мирно, без побоювань за свою безпеку і безпеку своєї неповнолітньої доньки, проживати в м. Хрустальний (Красний Луч) Луганської області, а тому були змушені покинути своє постійне місце проживання, залишивши житло та майно в м. Хрустальний (Красний Луч) Луганської області, змінивши власний побут та спосіб життя, переселитись з тимчасово окупованої Російською Федерацією території України до м. Сєвєродонецька Луганської області. Зазначене переселення було для заявників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вимушеним, оскільки уникнути в інший спосіб загрози життю, здоров’ю, свободи, насильницької втрати громадянства, особистих прав на свободу пересування, вираження думки, майнових прав, прав на працю та захист у результаті незаконної збройної агресії Російською Федерацією частини території України вони не мали можливості.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимоги заявників є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати слід віднести за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 247, 258, 259, 263-265, 267-268, 273, 293, 315-319, 354, 355 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4, б. 43, кв. 2; серія і номер паспорта НА №049239), ОСОБА_2 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4, б. 43, кв. 2; серія і номер паспорта ЕМ №286489, яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа Міністерство соціальної політики України (місцезнаходження: м. Київ, вул. Еспланадна, б. 8/10, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 37567866), Російська Федерація (місцезнаходження Посольства Російської Федерації в Україні: м. Київ, просп. Повітрофлотський, б. 27), задовольнити.

Встановити факт, що вимушене переселення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, у грудні 2015 року з окупованої території Луганської області України відбулося внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацією частини території Луганської області України.

Встановити факт, що вимушене переселення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, у грудні 2015 року з окупованої території Луганської області України відбулося внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацією частини території Луганської області України.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Луганської області через Сєвєродонецький міський суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ж. І. Кордюкова