Справа №463/3824/18

Провадження №1-кс/463/1102/18

У Х В А Л А

04 липня 2018 року Личаківський районний суд м. Львова

Слідчий суддя ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , особи, яка подала скаргу ОСОБА_3 , розглянувши скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність прокурора, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова зі скаргою на бездіяльність керівника Львівської місцевої прокуратури № 1, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання його заяви про вчинення кримінального правопорушення від 24 червня 2018 року суддею Залізничного районного суду м. Львова ОСОБА_4 , передбаченого ст. 364 КК України. Просить зобов`язати керівника Львівської місцевої прокуратури № 1 внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за вказаною вище заявою.

Скаргу мотивує тим, що подав до Львівської місцевої прокуратури № 1 заяву про вчинення злочину суддею Залізничного районного суду м. Львова ОСОБА_4 . Однак у визначені в ст. 214 КПК України строки заяву не зареєстровано в Єдиному реєстрі досудових розслідувань, про результати розгляду заявника не повідомлено.

В судовому засіданні ОСОБА_3 подану скаргу підтримав з мотивів викладених в ній, просив скаргу задовольнити.

Представник Львівської місцевої прокуратури № 1 в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомленим про час і місце його проведення, про причини неявки суд не повідомив, що у відповідності до ч. 3 ст. 306 КПК України не перешкоджає розгляду скарги по суті.

Заслухавши пояснення особи, яка подала скаргу, дослідивши матеріали скарги приходжу до наступного.

Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений ч. 1ст. 303 КПК України. Зокрема, у відповідності до п. 1 ч. 1ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

За змістом ч. 1ст. 214 КПК України, бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, означає невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань впродовж 24 годин після отримання заяви чи повідомлення, які містять ознаки кримінального правопорушення, а не будь-які інші.

Такий обов`язок слідчого і прокурора визначено ч. 1ст. 2 КК України, оскільки підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.

Підставами вважати заяву чи повідомлення саме про вчинення злочину є наявність в таких заявах або повідомленнях об`єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки злочину, що підтверджують реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину).

Якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає, вони не можуть вважатися такими, які мають бути обов`язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань і щодо них не повинно проводитися досудове розслідування.

При безпідставно ініційованому досудовому розслідуванні порушується гарантія недоторканності суддів і їх незалежності у виконанні професійних обов`язків, спроба втручання у здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

Статтею 126 Конституції Українивизначено гарантії незалежності і недоторканності суддів, згідно з якими вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється, що означає заборону будь-яких дій стосовно суддів незалежно від форми їх прояву з боку державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, установ, організацій, громадян та їх об`єднань, юридичних осіб з метою перешкодити виконанню суддями професійних обов`язків чи схилити їх до винесення неправосудного рішення. Заборона впливу на суддів у будь-який спосіб поширюється на весь час обіймання ними посади судді.

Конституційний Суд України у своїх рішеннях від 24 червня 1999 року № 6-рп/99 (справа про фінансування судів), від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій), від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004 (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу), від 1 грудня 2004 року № 20-рп/2004 (справа про зупинення дії або обмеження пільг, компенсацій і гарантій), від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання), від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів), від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) послідовно підтвердив викладені ним правові позиції щодо гарантій незалежності суддів з урахуванням міжнародних стандартів, закріплених у Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, ратифікованій Верховною Радою України 17 липня 1997 року, та в низці інших міжнародних документів, а саме: «Основні принципи незалежності судових органів», ухвалені резолюціями 40/32 від 29 листопада 1985 року та 40/146 від 13 грудня 1985 року Генеральної Асамблеї ООН, «Процедури ефективного здійснення Основних принципів незалежності судових органів», затверджені 24 травня 1989 року Резолюцією 1989/60 ООН, Європейська хартія «Про статус суддів» від 10 липня 1998 року, Рекомендації № (94) 12 Комітету міністрів ради Європи «Незалежність, дієвість та роль суддів» від 13 жовтня 1994 року та інших.

Зокрема, у справі за конституційним поданням Верховного Суду України про офіційне тлумачення положень ч.ч. 1, 2ст. 126 Конституції Українита ч. 2ст. 13 Закону України «Про статус суддів»(справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу) від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004 Конституційний Суд України визначив, що «недоторканність суддів - один із елементів їхнього статусу. Вона не є особистим привілеєм, а має публічно-правове призначення - забезпечити здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

Разом з тим відповідно до положення ч. 1 цієїстатті Конституції Українинедоторканність суддів як гарантія їхньої незалежності у виконанні професійних обов`язків може не обмежуватися обсягом, визначеним у ч. 3статті 126 Конституції України».

Додаткові гарантії незалежності і недоторканності суддів, крім уже передбаченихКонституцією України, можуть встановлюватися також законами. Не допускається зниження рівня гарантій незалежності і недоторканості суддів в разі прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів.

Згідно з положенням ч. 2ст. 22 Конституції Україниконституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Це стосується і визначеногост. 55 Конституції Україниправа на судовий захист. Зниження рівня гарантій незалежності суддів опосередковано може призвести до обмеження можливостей реалізації права на судовий захист (п.п. 1.2, 1.3, 4.2, 4.3). Аналогічні роз`яснення змісту гарантій незалежності й недоторканності суддів надано у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність судової влади» від 13 червня 2007 року.

Забезпечення права на апеляційний перегляд справи, та у визначених законом випадках,на касаційне оскарження судового рішення є одним з основних засад судочинства, встановленихстаттею 129 Конституції України.

Втім, як правило, заяви про вчинення суддями злочину у вигляді, на думку заявника, ухвалення суддями відповідного судового рішення, викликані просто незгодою заявника з прийнятим рішенням, або бажанням таким чином вплинути на результат розгляду справи поза межами встановленої судової процедури.

Це є прямим тиском на суд, втручанням у здійснення правосуддя та прямо порушує нормиКонституції України, суперечить Основним принципам незалежності судових органів, схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада 1985 року та 13 грудня 1985 року щодо гарантування засад незалежності судових органів.

Водночас, як зазначено вище, що стосується законодавчої процедури розгляду таких заяв правоохоронними органами, то після отримання відповідної заяви, відповідно достатті 214 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання такої заяви, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування.

Аналогічна норма міститься і у Положенні про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженомунаказом Генеральної прокуратури України № 139 від 6 квітня 2016 року.

Так, згідно з п. 1 розділу 3 зазначеного вище Положення, внесення відомостей до Реєстру здійснюється з дотриманням строків, визначених КПК України та цим Положенням, а саме заява, повідомлення про вчинені кримінальні правопорушенняу термін, визначений частиною першою статті 214 КПК України.

Крім того, норми чинногоКПК Українине передбачають жодної гарантії для захисту своїх прав особою, щодо якої кримінальне провадження може бути розпочате безпідставно.

Наявність в чинномуКПК Україниспрощеного порядку прийняття та реєстрації всіх без винятку заяв та повідомлень про кримінальні правопорушення (дійсних чи надуманих) може зробити можливим внесення будь-якої інформації до ЄРДР і відкриття, іноді безпідставного, кримінального провадження.

Отже, досудове розслідування розпочинається вже з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

В свою чергу, здійснення органами досудового розслідування слідчих дій в рамках розпочатого досудового розслідування щодо надання оцінки законності судового рішення та витребування пояснень у суддів з приводу ухваленого рішення тощо при явному зловживанні учасником процесу свого законодавчого права на оскарження такого рішення до вищої інстанції не узгоджується та прямо протирічить положеннямстатті 124 Конституції України, оскільки делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.

Згідно з правовим висновками, викладеним у Рекомендації CM/REC (2010) 12 Комітету Ради Європи від 17 листопада 2010 року, судді не зобов`язані роз`яснювати, якими переконаннями вони керувалися при прийнятті судових рішень (п. 15).

Ініціювання кримінального переслідування судді у згаданому контексті є способом незаконного впливу на суд,

Така ситуація є особливо загрозливою для засад демократичного устрою, забезпечення прав та свобод людини і громадянина через можливе зниження їх рівня захисту судом, особливо з огляду на те, що ухвалення позитивного рішення може бути тільки на користь однієї сторони судового процесу, а іншазавжди буде незадоволена результатом розгляду справи. Якщо по кожній справі за заявою незадоволеної сторони будуть внесені відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато розслідування у відношенні судді, то судді, здійснюючи правосуддя, фактично весь час будуть перебувати під психологічним тиском та тільки те і робити, що надавати пояснення, що є порушенням конституційних гарантій незалежності судової влади та реалізації права на справедливий суд незалежним і безстороннім судом.

Суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основіКонституціїі законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.

З заяви ОСОБА_3 від 24 червня 2018 року про вчинення суддею Залізничного районного суду м. Львова ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 364 КК України вбачається, що заявник не погоджується з прийнятими суддею процесуальними рішеннями, зокрема ухвалами про привід і розшук ОСОБА_3 . Сама по собі незгода з судовим рішенням - не є підставою для внесення в ЄРДР відомостей про вчинення кримінального правопорушення.

Тому правові підстави для внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про вчинення кримінального правопорушення за скаргою ОСОБА_3 від 24 червня 2018 року - відсутні.

Відповідно дост. 307 КПК України, ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: скасування рішення слідчого чи прокурора; зобов`язання припинити дію; зобов`язання вчинити певну дію; відмову у задоволенні скарги.

Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення скарги про зобов`язання керівника Львівської місцевої прокуратури № 1 внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про кримінальне правопорушення на підставі заяви ОСОБА_3 від 24 червня 2018 року, у відповідності дост. 214 КПК України.

Керуючись вимогами ст.ст. 214, 303, 304, 306, 307, 309 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

в задоволені скарги ОСОБА_3 на бездіяльність прокурора відмовити.

Ухвали набирає законної сили з моменту її оголошення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя: ОСОБА_1