УХВАЛА

02 липня 2018 року

Київ

справа №9901/663/18

адміністративне провадження №П/9901/663/18

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Смоковича М.І., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_2 до Верховної Ради України про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

27 червня 2018 року на розгляд Касаційного адміністративного суду у Верховному Суді надійшла позовна заява ОСОБА_2 до Верховної Ради України (далі - ВРУ) з вимогами:

визнати протиправною (незаконною) бездіяльність ВРУ, яка полягає у незатвердженні Положення про Апарат Верховної Ради України;

зобов'язати ВРУ затвердити постановою Положення про Апарат Верховної Ради України.

Позовні вимоги мотивує тим, що за змістом частини третьої статті 7 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» Положення про Апарат Верховної Ради України затверджується постановою ВРУ. Наразі чинне Положення про Апарат Верховної Ради України затверджене розпорядженням Голови ВРУ від 25 серпня 2011 року № 796 зі змінами і доповненнями (в редакції розпорядження Голови ВРУ від 20 листопада 2014 року № 734), тож, як вважає позивач, має місце тривала незаконна бездіяльність ВРУ, яка полягає у незатвердженні саме постановою ВРУ Положення про Апарат Верховної Ради України.

За правилами частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства. У цьому зв'язку слід зазначити таке.

Справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів визначено у частині першій статті 19 КАС. Зокрема, таким є справи у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (пункт 1).

Вичерпний перелік публічно-правових справ, на які не поширюється юрисдикція адміністративних судів, визначено в частині другій статті 19 КАС, а саме справи: 1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України; 2) що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства; 3) про накладення адміністративних стягнень, крім випадків, визначених цим Кодексом; 4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) громадського об'єднання, саморегулівної організації віднесені до його (її) внутрішньої діяльності або виключної компетенції, крім справ у спорах, визначених пунктами 9, 10 частини першої цієї статті (пункти 1-4).

З наведеного випливає, що КАС регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.

Інстанційну підсудність адміністративних справ визначають положення статті 22 КАС, відповідно до частини четвертої якої Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо &?ї;…&?т; оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів.

Особливості провадження у справах зазначеної категорії встановлено у статті 266 КАС. За частиною першою цієї статті її правила поширюються на розгляд адміністративних справ щодо: 1) законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України; 2) законності дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів; &lп;…&?с;.

При розмежуванні підсудності адміністративних справ про оскарження рішень, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, відповідно і при вирішенні питання щодо можливості застосування спеціальних правил КАС, передбачених для розгляду цієї категорій спорів, визначальним є предмет спору, тобто зміст (суть) актів, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, а також правовий статус останнього у спірних правовідносинах.

За статтею 75 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - ВРУ. Згідно з пунктом 3 статті 85 Основного Закону до повноважень ВРУ належить прийняття законів.

Як зазначив Конституційний Суд України у Рішенні від 17 жовтня 2002 року №17-рп/2002, положення статті 75 Конституції України у взаємозв'язку з положеннями статей 5, 76, 85 Конституції України треба розуміти так, що Верховна Рада України як орган державної влади є колегіальним органом, який складають чотириста п'ятдесят народних депутатів України.

Верховна Рада України за своєю природою є представницьким органом державної влади і здійснює законодавчу владу. Визначення Верховної Ради України єдиним органом законодавчої влади означає, що жоден інший орган державної влади не уповноважений приймати закони.

Повноваження Верховної Ради України реалізуються спільною діяльністю народних депутатів України на засіданнях Верховної Ради України під час її сесій.

У Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 Конституційний Суд України зазначив, що відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами. Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України. Для реалізації кожним конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів. Отже, як зазначив Конституційний Суд України у вказаному рішенні, КАС регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.

В аспекті наведеного, положення частини четвертої статті 19 та статті 266 КАС слід розуміти так, що до підсудності Верховного Суду як суду першої інстанції віднесено лише ті спори щодо оскарження актів (дій чи бездіяльності) Верховної Ради України, які виникають у правовідносинах, у яких Верховна Рада України як орган законодавчої влади реалізовує свої владні повноваження (крім законотворчої діяльності і випадків, коли акти Верховної Ради України підлягають перевірці на відповідність Конституції України (конституційність) Конституційним Судом України.

Позивач оспорює бездіяльність ВРУ щодо незатвердження Положення про Апарат Верховної Ради України. Втім, під час нормотворення парламент не реалізовує управлінських функцій, відтак дії/бездіяльність ВРУ у цьому процесі не можуть підпадати під контроль суду адміністративної юрисдикції.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З урахуванням зазначеного, оскільки позивач оспорює бездіяльність ВРУ, яка за своїм змістом не є управлінською діяльністю, яка би створювала безпосередньо для позивача певні правові наслідки, відповідно з таких правовідносин не може виникати публічно-правового спору, який віднесено до юрисдикції адміністративного суду (у цьому випадку - Верховного Суду як суду першої інстанції), то згідно з наведеними положеннями пункту 1 частини першої статті 171 КАС у відкритті провадження за вказаним позовом слід відмовити.

Керуючись статтями 19, 171, 266 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

у х в а л и в:

відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Верховної Ради України про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії.

Ухвала може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її прийняття та набирає законної сили після її перегляду в апеляційному порядку або після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Суддя М.І. Смокович