ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 911/5039/14

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Пількова К.М., Чумака Ю.Я.,

секретар судового засідання - Підгірська Г.О.,

за участю представників:

позивача - Черей О.В.,

відповідачів - не з'явилися,

третіх осіб - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2018 (судді: Агрикова О.В., Чорногуз М.Г., Жук Г.А.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Будівельні проекти"

до Українського консорціуму "Екосорб" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ПГ Інвест"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача (Українського консорціуму "Екосорб") - Публічного акціонерного товариства "Фінростбанк",

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача (Товариства з обмеженою відповідальністю "ПГ Інвест") - Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_6,

про визнання права власності,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Будівельні проекти" (далі - ТОВ "КУА "Будівельні проекти") звернулося до Господарського суду Київської області з позовом (з урахуванням змін) до Українського консорціуму "Екосорб" (далі - УК "Екосорб") і Товариства з обмеженою відповідальністю "ПГ Інвест" (далі - ТОВ "ПГ Інвест") про визнання права власності на квартири №№ 19, 43, 102, 118, 123, 134, 141, 142, 161, 162, 167, 201, 206, 209, 218, 222, 227, 231, 237, 311, 317, 330, 339, 378, 383, 396, 401, розташовані у житловому будинку по вул. Коцюбинського, 9 (будівельний № 36), с. Чайки Києво-Святошинського р-ну Київської обл.

Позов обґрунтовано невиконанням УК "Екосорб", а у подальшому - ТОВ "ПГ Інвест" як правонаступником замовника спірного будівництва, обов'язків щодо вчинення дій із передання позивачеві у власність зазначених квартир як інвестору будівництва житлового будинку за адресою: вул. Коцюбинського, 9, с.Чайки Києво-Святошинського р-ну Київської обл. Позивач наголосив на порушенні свого права володіння, користування та розпорядження об'єктами і результатами інвестування (спірними квартирами), у зв'язку з чим просив визнати за ним право власності на це майно.

Справа господарськими судами розглядалася неодноразово.

Після нового розгляду справи рішенням Господарського суду Київської області від 05.09.2017 (судді: Щоткін О.В., Бабкіна В.М., Кошик А.Ю.) у задоволенні позову відмовлено.

Аргументуючи судове рішення, місцевий господарський суд виходив із недоведеності позивачем того, що він є власником спірного нерухомого майна (квартир) і що це право оспорюється або не визнається іншою особою, чи того, що він втратив документ, який засвідчує його право власності.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2018 рішення Господарського суду Київської області від 05.09.2017 скасовано, прийнято нове рішення про задоволення позову повністю.

Визнано за ТОВ "КУА "Будівельні проекти", яке діє від свого імені та в інтересах Пайового венчурного недиверсифікованого закритого інвестиційного фонду "Будівельний" право власності на квартири №№ 19, 43, 102, 118, 123, 134, 141, 142, 161, 162, 167, 201, 206, 209, 218, 222, 227, 231, 237, 311, 317, 330, 339, 378, 383, 396, 401, розташовані у житловому будинку по вул. Коцюбинського, 9 (будівельний № 36), с. Чайки Києво-Святошинського р-ну Київської обл. Здійснено розподіл судових витрат.

Апеляційний господарський суд виходив із того, що умовами договорів купівлі-продажу цінних паперів і договорів про бронювання квартир визначено порядок передачі квартир у власність позивача та обумовлено, зокрема, що УК "Екосорб" зобов'язується передати позивачеві у власність квартири при погашенні пакета облігацій. Суд апеляційної інстанцій установив, що позивачем було вчинено всі дії, спрямовані на набуття ним права власності на спірні проінвестовані квартири відповідно до умов зазначених договорів, однак УК "Екосорб" свого договірного обв'язку не виконав, квартир у житловому будинку № 9 (будівельний № 36) по вул. Коцюбинського у с. Чайки Києво-Святошинського р-ну Київської обл., у власність позивача у погоджених сторонами порядку та строки не передав. Апеляційний господарський суд також установив, що відповідач (ТОВ "ПГ Інвест") і треті особи у справі не визнають право власності позивача на спірні об'єкти і таке право в порядку статті 392 Цивільного кодексу України підлягає захистові.

Не погоджуючись із висновками апеляційного господарського суду, Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (далі - ПАТ "Державний ощадний банк України") подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2018, а рішення Господарського суду Київської області від 05.09.2017 залишити в силі.

Підставами для скасування оскарженої постанови у справі скаржник вважає порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, зокрема статей 253, 256, 257, 261, 267, 316, 328, 331, 392 Цивільного кодексу України, статті 316 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник вважає, що умовами спірних договорів і положеннями Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" передбачено лише можливість права на оформлення права власності за інвестором, у позивача не виникло права власності на спірні квартири, оскільки за змістом договорів купівлі-продажу цінних паперів позивач отримав лише право на набуття права власності, а не саме право власності на нерухоме майно. Крім того, на думку скаржника, позивач звернувся із позовом у цій справі з пропуском позовної давності.

Від ТОВ "КУА "Будівельні проекти" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому товариство просить постанову у справі залишити без змін як законну та обґрунтовану, а касаційну скаргу - без задоволення, наголошуючи, зокрема, на тому, що визнання права власності на проінвестовані квартири у цьому випадку є ефективним способом захисту порушеного права у контексті статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Позивач також зазначав, що ним не пропущено позовну давність, та акцентував, що з урахуванням положень законодавства, проспекту емісії цінних паперів УК "Екосорб" і договорів про бронювання квартир зі змінами, внесеними додатковими угодами, щодо неможливості погашення облігацій до моменту введення об'єкта будівництва в експлуатацію, право на задоволення своїх вимог внаслідок пред'явлення облігацій до погашення шляхом отримання у власність заброньованих квартир позивач міг реалізувати не раніше введення відповідного об'єкта будівництва в експлуатацію, що відбулося 15.09.2015.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи і заперечення на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Верховний Суд вважає, що оскаржену постанову у справі ухвалено відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, а тому її необхідно залишити без змін із таких підстав.

Апеляційним господарським судом установлено та підтверджено матеріалами справи, що 04.04.2008, 21.04.2008 і 05.05.2008 між ТОВ "КУА "Будівельні проекти", що діє від свого імені та в інтересах Пайового венчурного недиверсифікованого закритого інвестиційного фонду "Будівельний" - покупцем, УК "Екосорб" - емітентом, Пайовим венчурним інвестиційним фондом "Альфа-К" недиверсифікованого виду закритого типу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Екосорб Інвест" - продавцем і Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська мандатна компанія" - повіреним було укладено договори купівлі-продажу цінних паперів, за умовами яких сторони домовилися про те, що продавець зобов'язується передати, а покупець - прийняти і оплатити пакет облігацій на умовах цих договорів (далі - договори купівлі-продажу цінних паперів).

Відповідно до пункту 1.2 договорів купівлі-продажу цінних паперів пакет облігацій має такі характеристики: емітентом цінних паперів є УК "Екосорб", вид цінного паперу - облігація підприємства, іменна цільова (безпроцентна) серії "G", форма випуску облігації - бездокументарна, свідоцтво про реєстрацію випуску облігацій від 14.03.2007 № 132/2/07, код цінних паперів (ISIN) UA4000007314, номінальна вартість однієї облігації 3 000,00 грн, термін погашення облігацій: з 01.11.2009 по 02.04.2010, загальна кількість облігацій у пакеті 81 шт., вартість однієї облігації за договором - 7 000,00 грн, вартість пакета облігацій - 567 000,00 грн.

Згідно з пунктом 1.3 договорів купівлі-продажу цінних паперів повна вартість пакета облігацій надає покупцеві право на отримання об'єкта інвестування шляхом погашення пакета облігацій у порядку, що визначається інформацією про випуск та договором про бронювання квартири (об'єкта інвестування).

Як передбачено сторонами у пункті 3.1 договорів купівлі-продажу цінних паперів, покупець сплачує вартість пакета облігацій, зазначену в пункті 2.1 договору, протягом 5 робочих днів із моменту зарахування облігацій, що становлять пакет облігацій, на рахунок у цінних паперах покупця.

Право власності на облігації переходить з моменту зарахування облігацій на рахунок в цінних паперах покупця у зберігача і підтверджується виписками з рахунка у цінних паперах, що оформлені та надані зберігачем покупцеві (пункт 3.4 договорів купівлі-продажу цінних паперів).

Водночас згідно з пунктом 4.3 договорів купівлі-продажу цінних паперів моментом повного виконання продавцем своїх зобов'язань із передачі пакета облігацій є момент списання пакета облігацій з рахунка продавця № 5000004 у зберігача, яким є Відкрите акціонерне товариство "Комерційний банк "Актив-банк", на рахунок покупця № 003300 у зберігача, яким є ЗАТ "Альфа-Банк", у межах Національної депозитарної системи.

Як установив апеляційний господарський суд, і це підтверджується змістом договорів купівлі-продажу цінних паперів, об'єктом інвестування є об'єкт нерухомого майна, а саме квартира у житловому будинку, будівництво якого ведеться за адресою: вул. Коцюбинського, 9, с. Чайки Києво-Святошинського р-ну, Київської обл.

Також суд апеляційної інстанції установив, що 04.04.2008, 21.04.2008 і 05.05.2008 разом із зазначеними договорами купівлі-продажу цінних паперів між ТОВ "КУА "Будівельні проекти" - особою та УК "Екосорб" - забудовником було укладено відповідні договори про бронювання квартир (далі - договори про бронювання квартир) №№ 19, 43, 102, 118, 123, 134, 141, 142, 161, 162, 167, 201, 206, 209, 218, 222, 227, 231, 237, 311, 317, 330, 339, 378, 383, 396, 401 у житловому будинку за будівельною адресою: вул. Коцюбинського, 9 (будівельний № 36), с. Чайки Києво-Святошинського р-ну Київської обл.

За змістом пункту 2.1 договорів про бронювання квартир забудовник зобов'язався закріпити за позивачем квартири у житловому будинку та передати їх позивачеві у власність при погашенні пакета облігацій відповідно до інформації про випуск, а позивач, у свою чергу, зобов'язався набути у власність пакет облігацій шляхом укладення угоди, пред'явити забудовнику до погашення пакет облігацій і прийняти ці квартири у власність шляхом підписання актів прийому-передачі квартир.

Згідно з пунктом 3.4 договорів про бронювання квартир умовою передачі квартири у власність власникові облігацій є передача останнім пакета облігацій емітенту до погашення. Передача пакета облігацій емітенту здійснюється шляхом перерахування всього пакета облігацій на рахунок у цінних паперах, відкритий емітенту за такими реквізитами: отримувач - УК "Екосорб", рахунок № 301617 в ВАТ "МФС".

Як передбачено пунктом 3.5.1 договорів про бронювання квартир, погашення облігацій відбуватиметься шляхом підписання акта прийому-передачі квартири, акта погашення облігацій та оформлення власникові облігацій свідоцтва про право власності на квартиру в такому порядку, зокрема: акт прийому-передачі квартири підписується із власником облігацій після введення житлового будинку в експлуатацію та виготовлення технічного паспорта квартири, із наданням копії останнього власникові облігацій в момент підписання акта прийому-передачі квартири.

За змістом пункту 3.9 договорів про бронювання квартир строк погашення облігацій та передачі квартири власникові облігацій за актом прийому-передачі квартири становить не пізніше 02.04.2010. Цей строк підлягає перегляду у разі здачі житлового будинку в експлуатацію до зазначеного строку.

Разом із тим сторони у пункті 4.2.2 договорів про бронювання квартир обумовили, що забудовник зобов'язується передати квартиру особі шляхом погашення облігацій у строки та порядку, наведені в інформації про випуск облігацій, за умови переходу до цієї особи права власності на весь пакет облігацій, зазначених в угодах (договори купівлі-продажу цінних паперів) до моменту надання облігацій до погашення.

Крім того, згідно з додатковими угодами до договорів про бронювання квартир від 31.03.2010 сторони, враховуючи підписання 30.03.2010 актів пред'явлення до погашення облігацій, погодили порядок, спосіб і строки передачі у власність позивачеві квартир, а саме: УК "Екосорб" зобов'язався забезпечити введення житлового будинку в експлуатацію в строк не пізніше 30.07.2010, а також передати у власність позивача квартири у закінченому будівництвом і введеному в експлуатацію житловому будинку у строк до 01.10.2010 за актом прийому-передачі. (далі - додаткові угоди).

Відповідно до пункту 1 цих додаткових угод сторони визначили спосіб передачі квартир у власність власникові облігацій - шляхом підписання акта прийому-передачі квартири, надання власникові облігацій витягу із рішення органів місцевого самоврядування про визнання права власності на квартиру за власником облігацій після введення житлового будинку в експлуатацію.

Пунктом 3 додаткових угод передбачено, що емітент (УК "Екосорб"-відповідач) у будь-якому випадку залишається відповідальним перед власником облігацій за завершення будівництва та введення в експлуатацію житлового будинку, а також передачі квартир у власність власникові облігацій у строки, визначені додатковими угодами до договорів про бронювання квартир.

Згідно з пунктом 4 додаткових угод ці додаткові угоди до договорів про бронювання квартир є належним підтвердженням того факту, що єдиним законним власником майнових прав на квартири є власник облігацій, що, відповідно, буде підставою для оформлення та реєстрації права власності на квартири виключно за власником облігацій.

Судом апеляційної інстанції при вирішенні спору було установлено, що позивач здійснив оплату пакета облігацій. Наведене підтверджується виписками про операції з цінними паперами на рахунку у цінних паперах № 003300. Як з'ясував суд, у матеріалах справи також наявні платіжні доручення про сплату позивачем за пакет іменних цільових (безпроцентних) облігацій у бездокументарній формі згідно з договорами купівлі-продажу цінних паперів.

30.03.2010 позивачем відповідно до умов договорів про бронювання квартир було надано до погашення, а УК "Екосорб" - прийнято придбані за договорами купівлі-продажу цінних паперів пакети облігацій, що підтверджується підписаними сторонами актами пред'явлення до погашення облігацій, наявними у справі.

Проте, як установлено судом апеляційної інстанції та підтверджено матеріалами справи, УК "Екосорб" своїх договірних зобов'язань не виконав; спірних квартир у житловому будинку по вул. Коцюбинського, 9 (будівельний № 36), у с. Чайки Святошинського р-ну, Київської обл., у порядку та на умовах, визначених зазначеними договорами, позивачеві не передав.

Крім того під час розгляду спору апеляційним господарським судом було установлено, а також підтверджено матеріалами справи, що 23.08.2013 між УК "Екосорб" - замовником-1 і ТОВ "ПГ Інвест" - замовником-2 укладено договір про заміну замовника будівництва (далі - договір про заміну забудовника), умовами яких передбачено, що замовник-1 передав замовникові-2 усі свої права замовника об'єкта містобудування, розташованого за адресою: вул. Коцюбинського, 9 (будівельний № 36), с. Чайки, Святошинський р-н, Київська обл.

У подальшому, 29.01.2014 між УК "Екосорб" - продавцем, ТОВ "ПГ Інвест" - покупцем і Публічним акціонерним товариством "Фінростбанк" (далі - ПАТ "Фінростбанк") - вигодонабувачем було укладено договір купівлі-продажу майнових прав (далі - договір купівлі-продажу майнових прав).

За змістом пунктів 2.1, 2.2 договору купівлі-продажу майнових прав УК "Екосорб" зобов'язався передати у власність ТОВ "ПГ Інвест" майнові права на нерухоме майно, а саме квартири, офіси, майстерні, будівництво яких не завершено, розташовані за адресою: вул. Коцюбинського, 9, будівельний № 36, с. Чайки Києво-Святошинського р-ну Київської обл., тобто, як установив суд апеляційної інстанції, зокрема і майнові права на квартири, які є предметом спору у цій справі, а ТОВ "ПГ Інвест" зобов'язалося сплатити ПАТ "Фінростбанк" вартість відповідних майнових прав.

Сплата вартості відповідних майнових прав, у тому числі на спірні квартири, відбуватиметься у рахунок погашення боргових зобов'язань УК "Екосорб" перед вигодонабувачем за кредитним договором, виконання зобов'язань за яким було забезпечено іпотечним договором від 27.01.2014.

За інформацією, наведеною у Витягах із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 31.01.2014 державним реєстратором на підставі договору іпотеки від 31.01.2014 № 190 права на спірні у цій справі квартири було обтяжено ПАТ "Державний ощадний банк України".

15.09.2015 Державною архітектурно-будівельною інспекцією України видано сертифікат серії ІУ № 165152581870, яким засвідчено відповідність проектній документації закінченого будівництвом об'єкта (черги, окремого пускового комплексу), а саме першої черги будівництва житлового будинку № 9 (будівельний № 36) по вул. Коцюбинського в с. Чайки Києво-Святошинського р-ну Київської обл., а також готовність відповідної житлової забудови до експлуатації.

Позивач неодноразово (10.03.2016, 06.04.2016) звертався до ТОВ "ПГ Інвест" з вимогою про надання документів, необхідних для оформлення інвестором права власності на закріплені за ним об'єкти інвестування, однак відповідач - ТОВ "ПГ Інвест" відповіді та витребуваних документів позивачеві не надав.

Наведене стало підставою для звернення позивача як суб'єкта інвестиційної діяльності, який набув право власності на об'єкт та результат інвестиції (квартири), до господарського суду із позовом у цій справі за захистом своїх порушених прав шляхом визнання права власності на спірні квартири у судовому порядку.

Загальні правові, економічні та соціальні умови інвестиційної діяльності на території України визначаються Законом України "Про інвестиційну діяльність".

За змістом статей 1, 4, 5 Закону України "Про інвестиційну діяльність" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект. Такими цінностями можуть бути, зокрема, кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери. Об'єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях та сферах народного господарства, цінні папери, цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а також майнові права. Об'єктами інвестиційної діяльності не можуть бути об'єкти житлового будівництва, фінансування спорудження яких здійснюється з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління. Інвестування та фінансування будівництва таких об'єктів може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, недержавні пенсійні фонди, які створені та діють відповідно до законодавства, а також через випуск безпроцентних (цільових) облігацій, за якими базовим товаром виступає одиниця такої нерухомості.

Інвестори - суб'єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об'єкти інвестування. Інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців, а також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності.

Частиною 5 статті 7 Закону України "Про інвестиційну діяльність" унормовано, що інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об'єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.

Судом апеляційної інстанції установлено, що позивач у передбаченому договорами купівлі-продажу цінних паперів порядку придбав пакет облігацій, тому до нього перейшли права інвестора відповідного будівництва житлового будинку за адресою: вул. Коцюбинського, 9, с. Чайки Києво-Святошинського р-ну Київської обл., у частині, що відповідає кількості та площі квартир, визначених договорами про бронювання квартир.

Згідно зі статтями 1, 28 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" (у редакції, чинній станом на 11.06.2009) проспект емісії цінних паперів - документ, який містить інформацію про відкрите (публічне) розміщення цінних паперів; публічне (відкрите) розміщення цінних паперів - їх відчуження на підставі опублікування в засобах масової інформації або оголошення будь-яким іншим способом повідомлення про продаж цінних паперів, зверненого до заздалегідь не визначеної кількості осіб.

Відповідно до рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку 17.07.2003 № 322 "Про затвердження Положення про порядок випуску облігацій підприємств" (чинного у редакції станом на 16.10.2009) погашення облігацій - це сукупність дій емітента щодо припинення обігу облігацій, виплати номінальної вартості облігації або надання товарів (послуг) у строки, передбачені умовами розміщення облігацій, та анулювання облігацій відповідно до умов випуску.

Згідно з пунктом 11.4 відомостей про випуск облігацій УК "Екосорб", розміщених в офіційному виданні "Вісник. Цінні папери" №№ 57-58 (1871) від 16.03.2007 (далі - відомості), фінансові ресурси від розміщення облігацій будуть спрямовані на фінансування будівництва житлового будинку за будівельною адресою: вул. Коцюбинського, 9 (будівельний № 36), с. Чайки Києво-Святошинського р-ну Київської обл. (житловий будинок).

У пункті 11.9 відомостей передбачено, що власники облігацій мають право, зокрема, при погашенні облігацій набувати право власності на відповідну кількість площі у відповідному житловому будинку, згідно з умовами випуску 1 облігація дає право на отримання одного квадратного метру площі квартири.

Дата початку погашення - 01.11.2009, дата закінчення погашення - 02.04.2010 (пункт 14.1 відомостей).

За змістом пункту 14.2 відомостей погашення облігацій відбувається за умови перерахування облігацій з рахунку в цінних паперах власника на рахунок у цінних паперах емітента в депозитарії ВАТ "МФС".

Погашення облігацій емітентом їх власникам відбувається шляхом оформлення права власності на житлове приміщення відповідної кількості квадратних метрів залежно від кількості облігацій.

Усі витрати, пов'язані з оформленням права власності на нерухомість, несе власник облігацій. Умовою передачі нерухомості є пред'явлення до погашення відповідної кількості облігацій та наявність договору бронювання. Виконання сторонами своїх зобов'язань оформлюється актом.

Як уже зазначалося та було установлено судом апеляційної інстанції, позивач 30.03.2010 пред'явив до погашення облігації для отримання у власність квартир за кількістю, що відповідає кількості придбаних облігацій та, відповідно, кількості квадратних метрів зазначених квартир. Відповідні дії з пред'явлення до погашення пакета облігацій позивач та УК "Екосорб" (відповідач) оформили актами пред'явлення облігацій до погашення, підписаними та скріпленими відбитками печаток сторін. Тобто позивачем повністю виконано умови договорів купівлі-продажу цінних паперів та договорів про бронювання квартир, однак відповідачем зустрічного зобов'язання (передання у власність проінвестованих квартир шляхом підписання актів приймання-передачі, оформлення та надання позивачеві відповідних правовстановлюючих документів на них) виконано не було; спірні квартири не передано позивачеві. При цьому не було вчинено відповідних дій і новим забудовником - ТОВ "ПГ Інвест" (відповідачем). Як установив суд апеляційної інстанції, у цьому випадку відповідачі у порушення умов договорів ухиляються від дій, спрямованих на оформлення за позивачем права власності на квартири, яке виникло у нього з моменту повного погашення пакета облігацій емітенту на підставі договорів купівлі-продажу цінних паперів і договорів про бронювання квартир.

За змістом статей 526, 527, 530-532 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 316 цього Кодексу правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно зі статтею 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (стаття 321 цього Кодексу).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (статті 15, 16 Цивільного кодексу України).

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права (частина 2 статті 16 Цивільного кодексу України).

Колегія суддів зазначає, що надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, слід зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що ця норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони втілені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, ЄСПЛ наголосив, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02).

За змістом статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Передумовою для застосування положень наведеної норми є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права. Зазначені положення стосуються випадків, коли наявне, належно набуте від попереднього власника та належне певній особі право не визнається, оспорюється іншою особою, або у разі відсутності в особи документів, що засвідчують належність їй такого права, у зв'язку з їх втратою.

Таким чином, відповідний позов пред'являється на захист існуючого, наявного права, що виникло у позивача за передбачених законодавством підстав і підтверджується належними та допустимими доказами.

Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги якого звернені до суду, який повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно. Об'єктом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна. Підставою позову є обставини, що підтверджують наявність у позивача права власності чи іншого речового права на майно.

Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Такими доказами можуть бути правовстановлюючі документи, а також будь-які інші докази, що підтверджують приналежність позивачеві спірного майна. Отже, до предмета доказування за позовом про визнання права власності входить встановлення цивільно-правових підстав набуття позивачем права власності на спірне майно.

Позивачем у позові про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних відносин, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб.

Відповідачем у позові про визнання права власності виступає будь-яка особа, яка сумнівається у належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності володіння, користування і розпорядження таким майно, або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин.

Саме із такого розуміння наведених положень законодавства виходив апеляційний господарський суд при вирішенні цього спору.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши повторно обставини та зібрані у справі докази, на підставі повного та всебічного розгляду справи установив наявність правових підстав, з якими положення статті 392 Цивільного кодексу України пов'язують визнання права власності на спірний об'єкт інвестування за позивачем. Суд визнав доведеним те, що власником спірних проінвестованих квартир є позивач, однак це право не визнається відповідачем (ТОВ "ПГ Інвест"), а також третіми особами у справі. Обставин спливу позовної давності у цих спірних правовідносинах судом апеляційної інстанції установлено не було, що, між іншим, спростовує довід касаційної скарги про зворотне.

Колегія суддів зазначає, що оскільки ТОВ "КУА "Будівельні проекти" проінвестувало будівництво спірних квартир і згідно зі статтею 7 Закону України "Про інвестиційну діяльність" має право володіти, користуватися і розпоряджатися об'єктами та результатами інвестицій відповідно до законодавчих актів України, позаяк об'єкти та результати інвестицій є власністю інвестора, а також зважаючи на те, що відповідач не визнає відповідного права позивача, висновок апеляційного господарського суду про обґрунтованість позову з мотивів і підстав, наведених позивачем, як і задоволення позову, є правомірним (Наведене узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 18.11.2015 у справі № 6-1858цс15).

Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації"), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

ЄСПЛ у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не слід розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід (рішення ЄСПЛ "Трофимчук проти України").

Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, установлені судом апеляційної інстанції, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів зазначає, що оскаржену постанову у справі ухвалено із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Викладені у касаційній скарзі аргументи скаржника не можуть бути підставами для скасування оскарженої у справі постанови, оскільки вони суперечать дійсним обставинам справи та положенням чинного законодавства, не спростовують обґрунтованих висновків суду апеляційної інстанції, фактично зводяться до переоцінки обставин, належно та повно встановлених судом і не впливають на результат вирішення спору за встановлених судом апеляційної інстанції обставин; підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції не вбачається.

Оскільки підстав для скасування оскарженої постанови та задоволення касаційної скарги скаржника немає, судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2018 у справі № 911/5039/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.Б. Дроботова

Судді: К.М. Пільков

Ю.Я. Чумак