?

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 922/2187/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткач І.В. - головуючий, Мамалуй О.О., Стратієнко Л.В.,

за участю секретаря судового засідання Бойка В.С.,

представників учасників справи:

позивача - Круглова О.М., Щербак Є.М.,

відповідача - ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_7

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.10.2017

(головуючий - Хачатрян В.С., судді - Медуниця О.Є., Россолов В.В.)

у справі №922/2187/16 Господарського суду Харківської області

за позовом Публічного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" в особі представника - акціонера, якому належить 10 і більше відсотків простих акцій Калвертон Істеблішмент Лімітед (Calverton Establishment Limited)

до ОСОБА_7

про стягнення 29 549 853,54 грн збитків, завданих господарському товариству його посадовою особою,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.Короткий зміст позовних вимог

1.1. У липні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" в особі представника - акціонера - Калвертон Істеблішмент Лімітед (Calverton Establishment Limited) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до ОСОБА_7 про стягнення збитків у розмірі 29 549 853,54 грн, завданих ОСОБА_7 (посадовою особою, повноваження якої припинені) Публічному акціонерному товариству "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе".

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані таким.

1.2.1. З 15.07.2013 по 09.03.2016 відповідач - ОСОБА_7 займав посаду генерального директора Публічного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе".

1.2.2. Протоколом Наглядової ради ПАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" №8 від 14.07.2015 прийнято рішення про укладення письмового трудового договору з генеральним директором ОСОБА_7

1.2.3. 15.07.2015 між ПАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" та ОСОБА_7 укладено трудовий договір №1/15.

1.2.4. 29.02.2016 відповідачем було подано заяву про звільнення його з посади генерального директора з 09.03.2016 за згодою сторін з виплатою йому вихідної допомоги в розмірі шестимісячних окладів згідно штатного розкладу.

1.2.5. Відповідно до протоколу засідання Наглядової ради ПАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" №14 від 09.03.2016 прийнято рішення про припинення повноважень генерального директора ОСОБА_7 на підставі поданої ним заяви з 09.03.2016.

1.2.6. Наказом №11-к від 09.03.2016 відповідача звільнено із займаної посади за згодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України з виплатою йому вихідної допомоги в розмірі шестимісячного середнього заробітку.

09.03.2016 головою Наглядової ради ПАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" Зосімовим О.І. та ОСОБА_7 підписано угоду про розірвання трудового договору №ТД-1/15 від 15.07.2015.

1.2.7. Як зазначено у позові, акціонеру ПАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" - Калвертон Істеблішмент Лімітед (Calverton Establishment Limited) стало відомо, що згідно з інформацією, що відображена у звіті аудиторської фірми ТОВ "Глосса-Аудит" "За результатами аналізу касових операцій та операцій з підзвітними особами Публічного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" за період з 01.01.2015 по 31.03.2016", виявлено витрати у розмірі 29 549 853,54 грн, понесені підзвітною особою ОСОБА_7 на відрядження та їх витрачання на придбання товарів, робіт, послуг для господарських потреб, реальність яких та зв'язок з господарською діяльністю товариства є сумнівними.

На думку позивача, розмір витрат на відрядження однієї особи у сумі 753 106, 26 грн є необґрунтовано завищеним у порівнянні з витратами інших підзвітних осіб. Зокрема, у порівнянні з витратами підзвітної особи ОСОБА_9, яким на 19 відряджень було витрачено лише 306 235,14 грн.

1.2.8. Стосовно витрачання грошових коштів у розмірі 28 796 747,28 грн на господарські операції, реальність та зв'язок яких з господарською діяльністю позивача є сумнівним, позивач зазначив таке.

Згідно з аналізом електронних регістрів програмного забезпечення "ІТ-Підприємство", виконаного ТОВ "Глосса-Аудит", відповідачем за період з 01.01.2015 по 09.03.2016 придбано роботи товари та послуги у суб'єктів підприємницької діяльності, більшість з яких є фізичними особами-підприємцями. Позивач вказує, що у нього є сумніви щодо необхідності укладення відповідних угод з суб'єктами підприємницької діяльності з придбання товарів, робіт та послуг. Зокрема, за вказаний період ПАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" придбало у ФОП Шерстобітова О.В. товарів, робіт та послуг на суму 6 011 152,00 грн. Основним видом діяльності ФОП Шерстобітова О.В. є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур та насіння масляних культур (код КВЕД 01.11.). У той же час основним видом діяльності ПАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" є виробництво машин та устаткування для сільського та лісового господарства (код КВЕД 28.30). Отже, понесення підприємством, основним видом діяльності якого є виробництво машин та устаткування для сільського та лісового господарства, витрат на придбання товарів, робіт та послуг у фізичної особи-підприємця, основним видом діяльності якого є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур та насіння масляних культур - є сумнівним.

Аналогічно позивач вважає сумнівним придбання товарів, робіт і послуг у ФОП Коробков А.С., ФОП Давидченко П.А., ФОП Захарова Л.Б., ФОП Флячинський Р.В., ФОП Захарченков С.П., ФОП Шкляєв Н.А., ФОП Канскова Т.Н., ФОП Бусургіна С.О., оскільки роботи, товари та послуги, які надають вказані суб'єкти підприємницької діяльності, згідно з КВЕД безпосередньо не пов'язані з основним видом діяльності ПАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе".

1.2.9. Враховуючи значний розмір сум та види діяльності контрагентів, у яких були придбані товари, роботи, послуги, Калвертон Істеблішмент Лімітед, як акціонер, що володіє більше 10% акцій товариства, вважає, що в період скрутного фінансового становища витрачання грошових коштів у розмірі 753 106, 26 грн на одну особу лише на відрядження та витрачання грошових коштів у розмірі 28 796 747,28 грн на господарські операції, реальність та зв'язок яких з господарською діяльністю позивача є сумнівними - суперечить інтересам товариства. Зазначене стало підставою для звернення до суду з позовом у цій справі.

2. Короткий зміст рішення та постанови судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 18.08.2016 у справі №922/2187/16 у задоволенні позову відмовлено повністю.

2.2. За висновком суду позивач не довів усіх чотирьох умов відповідальності за завдання шкоди, а саме: не зазначив, в чому саме полягає протиправність поведінки відповідача, в чому саме полягає завдана шкода, не довів причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача щодо здійснення господарських операцій з контрагентами і перебування у відрядженнях з наявністю збитків, не довів вину відповідача.

2.2.1. Позивачем не надано доказів того, що дії відповідача щодо здійснення господарських операцій з контрагентами і перебування його у службових відрядженнях виходили за межі нормального виробничо-господарського ризику.

2.2.2. Суд вважає, що позивачем жодним чином не доведена реальність понесених збитків та тієї обставини, що збитки позивача не є абстрактними. Не доведено згідно з рішенням суду і те, що позивач міг і повинен був отримати доходи, і тільки внаслідок неправомірних дій відповідача його було позбавлено можливості отримати прибуток.

2.2.3. Крім того, позивачем не було визначено, якими саме збитками, в розумінні приписів ст. 22 Цивільного кодексу України, є заявлена до стягнення сума, а саме: реальними збитками або упущеною вигодою.

2.3. Отже, суд дійшов висновку, що обставини справи у їх сукупності свідчать про безпідставність і необґрунтованість заявленого позову, а тому суд відмовив у його задоволенні у повному обсязі.

2.4. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.10.2017 рішення Господарського суду Харківської області від 18.08.2016 у справі №922/2187/16 скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь Публічного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С.Орджонікідзе" 22 106 166,85 грн збитків. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

2.5. Частково задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції зазначив, що ОСОБА_7, перебуваючи на посаді генерального директора АТ "ХТЗ", був посадовою особою товариства та зобов'язаний був діяти виключно в інтересах товариства, дотримуватися вимог законодавства, положень статуту та інших документів товариства. Оцінивши докази, наявні у матеріалах справи, суд зазначив, що наявні всі підстави для застосування до ОСОБА_7 такої міри відповідальності як відшкодування збитків, зокрема, наявні всі чотири загальні умови відповідальності.

2.5.1. Протиправна поведінка ОСОБА_7 полягає у здійсненні ним дій всупереч інтересам товариства (витрачання коштів без надання звітів і документів, що підтверджують отримання товарів, робіт та послуг за договорами).

2.5.2. Наявність шкоди у розмірі 22 106 166,85 грн підтверджується матеріалами справи, первинними бухгалтерськими документами та висновком судово-економічної експертизи.

Зокрема, висновком судово-економічної експертизи №10030 від 23.02.2017 (з першого питання) підтверджується, що витрати ОСОБА_7 у розмірі 6 243 685,30 грн не пов'язані з економічно-господарською діяльністю позивача (вказана сума стосується виключно взаємовідносин із контрагентами ФОП Шерстобітов О.В., ТОВ "Пілот", ФОП Холодна К.В., ТОВ "Тревел Асистент", що слідує з тексту висновку та додатків 3-6).

Судом враховано, що в матеріалах справи відсутні копії договорів з відповідними суб'єктами підприємницької діяльності, проте підтвержується витрачання коштів на ці договори без надання звітів, а відповідачем окрім усних тверджень про доцільність укладення таких договорів будь-яких належних і допустимих доказів не надано.

У висновку судово-економічної експертизи №10030 від 23.02.2017 (з другого питання) вказано, що не підтверджується відшкодування витрат на відрядження ОСОБА_7 на суму 20 648,55 грн.

Таким чином, за висновком суду, розмір збитків, завданих ОСОБА_7 позивачу та підтверджений наявними у матеріалах справи документами, складає 22 106 166,85 грн (15 841 833,05 грн за первинними документами та 6 243 685,30 грн + 20 648,55 грн - за результатами експертизи).

У постанові зазначено, що судовим експертом не досліджувались обставини щодо мети отримання (витрачання) коштів та відряджень, а досліджувались документи стосовно їх відшкодування та звітування за них. Натомість, судом досліджено такі обставини як відшкодування коштів у відрядженнях на цілі, не пов'язані з господарською діяльністю, та враховано, що є випадки витрат на квитки на невстановлених осіб замість відповідача.

2.5.3. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою внаслідок дій ОСОБА_7, вчинених всупереч інтересам товариства, полягає у тому, що позивач зазнав збитків.

2.5.4. Вина боржника ОСОБА_7, як посадової особи, презюмується і не спростована відповідачем.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

3.1. Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, ОСОБА_7 звернувся з касаційною скаргою, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити без змін рішення Господарського суду Харківської області від 18.08.2016.

3.2. В обґрунтування вимог своєї касаційної скарги скаржник посилається на таке.

3.2.1. Позивач, як особа, яка звернулась з позовом у цій справі, зважаючи на вимоги ст.1166 ЦК України, повинен був довести, що поведінка відповідача була протиправною, що Публічному акціонерному товариству "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" (далі - ПАТ "ХТЗ") завдано шкоди, а також те, що така шкода завдана саме внаслідок протиправних дій відповідача.

Натомість, на думку скаржника, апеляційний господарський суд не врахував зазначених обставин та фактично звільнив позивача від доведення таких обставин, переклавши весь тягар доказування на відповідача.

3.2.2. В аспекті зазначеного у п.3.2.1, скаржник стверджує, що позивачем жодним чином не доведено наявність протиправної поведінки відповідача, оскільки останній, займаючи посаду Генерального директора ПАТ "ХТЗ", діяв виключно в межах наданих йому повноважень згідно з вимогами статуту та нормами чинного законодавства. Звільнився з власної ініціативи за згодою сторін, без будь-яких претензій зі сторони ПАТ "ХТЗ".

3.2.3. Відповідач зазначає, що позовні вимоги позивача ґрунтуються на його власних припущеннях стосовно сумнівності тих чи інших дій відповідача, як посадової особи ПАТ "ХТЗ". Водночас матеріали справи не містять доказів, якими було б встановлено факт завдання збитків позивачу саме внаслідок неправомірних дій відповідача.

3.2.4. Скаржник акцентує увагу на тому, що ні в позовній заяві, ні в апеляційній скарзі позивач не заперечував факту здійснення ОСОБА_7 від імені ПАТ "ХТЗ" господарських операцій, а лише наполягав на тому, що зазначені операції здійснювалися не в інтересах підприємства. Натомість, на стадії апеляційного провадження, представник позивача змінив підстави свого позову та стверджував, що вчинені ОСОБА_7 господарські операції взагалі не здійснювались, а ОСОБА_7 просто отримав готівкові кошти в сумі близько п'ятнадцяти мільйонів гривень та не відзвітував за них. Постанова суду апеляційної інстанції також ґрунтується саме на цих підставах.

3.2.5. Скаржник вважає, що позивачем жодним чином не доведено наявність шкоди (збитків), завданої саме відповідачем, а також причинного зв'язку між діями відповідача та збитками.

3.2.6. Скаржник вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме ст.41 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) під час призначення судово-економічної експертизи у справі. В цьому аспекті відповідач зазначає таке.

Експертиза призначена з ініціативи суду. Проте суд не заслуховував думку сторін стосовно її призначення та пропозицій щодо питань, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Питання, які суд ставив на вирішення експертизи, у судовому засіданні взагалі не озвучувались. Призначаючи експертизу, суд не попередив експерта про кримінальну відповідальність за ст.384 та 385 Кримінального кодексу України, що унеможливлює врахування висновку судово-економічної експертизи як допустимого та належного доказу у справі. Відтак, такий висновок не є висновком експерта в розумінні ч.1 ст.42 ГПК України.

3.3. Ухвалою Верховного Суду від 02.04.2018, якою призначено касаційну скаргу ОСОБА_7 до розгляду у судовому засіданні на 30.05.2018, встановлено ПАТ "ХТЗ" в особі представника - акціонера, якому належить 10 і більше відсотків простих акцій Калвертон Істеблішмент Лімітед (Calverton Establishment Limited) строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 08.05.2018.

Позивач подав до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу лише 30.05.2018, тобто поза межами встановленого судом строку без зазначення причин пропуску такого строку та клопотання про його поновлення судом.

Відповідно до ст.118 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017) право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, відзив позивача залишається судом касаційної інстанції без розгляду.

3.4. Представником Приватного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод" через канцелярію Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду подано заяву про заміну Публічного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" його правонаступником - Приватним акціонерним товариством "Харківський тракторний завод" у справі №922/2187/16.

Ухвалою Верховного Суду від 20.05.2018 відмовлено Приватному акціонерному товариству "Харківський тракторний завод" у задоволенні заяви про заміну Публічного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" на Приватне акціонерне товариство "Харківський тракторний завод" у справі №922/2187/16 в порядку, визначеному статтею 52 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, Суд зазначає, що згідно з наданими документами Публічне акціонерне товариство "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" змінило тип товариства та назву - на Приватне акціонерне товариство "Харківський тракторний завод".

3.5. У судовому засіданні, що було призначено на 20.06.2018 о 14 год. 30 хв., оголошувалась перерва до 20.06.2018 до 18 год. 30 хв.

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

4.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

4.1.1. Відповідно до частини 1 ст. 300 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.1.2. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч.4 ст.300 Господарського процесуального кодексу України).

4.2. Щодо суті касаційної скарги

4.2.1. Предметом розгляду у цій справі є позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" (наразі - Приватного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод", скорочено - ПрАТ "ХТЗ") в особі представника - акціонера - Калвертон Істеблішмент Лімітед (Calverton Establishment Limited) до ОСОБА_7 - колишнього генерального директора ПАТ "ХТЗ" про стягнення збитків у розмірі 29 549 853,54 грн, завданих ОСОБА_7 як посадовою особою. Позов подано у липні 2016 року.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на ст.ст. 22, 92, 1166 ЦК України, ст. 89 ГК України, ст.ст. 2, 63 Закону України "Про акціонерні товариства", ст. ст. 12, 16, 21, 28, 49, 54-57 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017).

4.2.2. Відповідно до п.4-1 ч.1 ст.12 ГПК України (в редакції, чинній на момент подання позову) господарським судам підвідомчі справи у спорах між господарським товариством та його посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, завданих такою посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю).

Доповнення ст.12 ГПК України зазначеним вище пунктом 4-1 було здійснено на підставі Закону України №289-VIII від 07.04.2015 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів". Таким чином, у господарський процес введено концепцію "похідного позову", виключним предметом якого є вимога про відшкодування збитків, завданих господарському товариству його посадовою особою.

4.2.3. Правовою підставою похідного позову у цьому випадку є норми статті 89 ГК України (в редакції, чинній у період, коли ОСОБА_7 займав посаду генерального директора ПАТ "ХТЗ"). За змістом приписів частини 4 ст.89 ГК України посадові особи відповідають за шкоду, заподіяну ними господарському товариству, в межах і порядку, передбачених законом.

4.2.4. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначено у статті 1166 ЦК України, з аналізу якої слідує, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч.2 ст.1166 ЦК України).

Для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 ЦК України необхідно довести такі елементи: 1. Неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії. 2. Наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо). 3. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди. 4. Вина особи, що завдала шкоду.

Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

4.2.5. Предмет доказування під час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій складають факти, якими сторони обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню під час ухвалення судового рішення.

4.2.6. Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є компетенцією виключно національних судів першої та апеляційної інстанцій. Проте зважаючи на прецеденту практику ЄСПЛ, суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України"", п.58, рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", п. 30, від 27.09.2001, рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994).

4.2.7. Верховний Суд відзначає, що рішення суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин. Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом в сукупності та відображено у судовому рішенні.

Проте зі змісту ухваленої у справі постанови суду апеляційної інстанції, яка є предметом касаційного перегляду, слідує, що суд апеляційної інстанції, частково задовольнивши вимоги позивача, всупереч вимогам ст.43 ГПК України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судом) не встановив у судовому процесі всіх обставин справи та не надав їм юридичну оцінку з урахуванням предмета спору, що знайшло свій прояв, зокрема, у такому.

4.2.8. Як зазначено у п.2.5.2 постанови, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що розмір завданої ОСОБА_7 шкоди складає 22 106 166,85 грн (15 841 833,05 грн за первинними документами та 6 243 685,30 грн + 20 648,55 грн - за результатами експертизи).

Зазначаючи, що 15 841 833,05 грн підтверджується матеріалами справи, суд апеляційної інстанції не обґрунтував, на підставі аналізу яких первинних документів він дійшов такого висновку. Звертаючись до суду з позовом у цій справі, позивач не заперечував проти укладення ОСОБА_7 господарських договорів на зазначену суму, але вказував, що вони є сумнівними з огляду на види діяльності суб'єктів підприємництва, з якими їх укладено. Натомість, суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідачем взагалі не доведено та необґрунтовано, на що витрачалися відповідні грошові кошти, оскільки ОСОБА_7 не надав цих договорів, а у матеріалах справи вони відсутні.

4.2.9. Суд касаційної інстанції критично ставиться до висновку апеляційного господарського суду про те, що саме ОСОБА_7 повинен був надати копії договорів, на які посилається позивач у позові та на які є посилання у звіті аудиторської фірми ТОВ "Глосса-Аудит", який власне і став підставою для звернення до суду з позовом у цій справі. Зважаючи на те, що укладаючи договори, ОСОБА_7 діяв від імені ПАТ "ХТЗ" та з 09.03.2016 не є посадовою особою позивача, спірним є твердження суду, що саме відповідач повинен надати документи, які повинні були залишитися в розпорядженні саме позивача та "сумнівністю" яких останній обґрунтовує свої позовні вимоги.

При цьому, не ґрунтується на нормах права висновок суду апеляційної інстанції про те, що обов'язок доказування у цій справі покладається на відповідача, та що саме він повинен довести відповідні обставини у спростування позиції позивача (абз.7 ст.11 постанови).

Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, зобов'язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права. Перекладення на сторону обов'язку доказати певний факт або спростувати його в умовах, коли такий обов'язок об'єктивно спроможна виконати лише інша сторона, може призвести до необґрунтованого свавільного рішення.

4.2.10. Слушними є доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції приписів ст.41 ГПК України (в редакції, чинній на момент розгляду справи) під час призначення експертизи у справі, висновок якої, в тому числі, покладено в основу постанови, що оскаржується.

Відповідно до ч.1 ст.41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

За змістом ст.1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Про призначення судової експертизи виноситься ухвала, в якій, крім відомостей, передбачених частиною другою статті 86 ГПК, зазначаються, зокрема: обставини справи, які мають значення для проведення судової експертизи; підстави та мотиви призначення судової експертизи, у тому числі додаткової, повторної, комісійної, комплексної експертизи; перелік питань, що потребують роз'яснення; про попередження судового експерта про кримінальну відповідальність, передбачену статтями 384 і 385 Кримінального кодексу України.

Проте ухвала суду апеляційної інстанції від 16.09.2016, як вірно зазначає скаржник, не містить ні обґрунтованих підстав призначення експертизи у справі, ні інформації про попередження судового експерта про кримінальну відповідальність.

Особа набуває права та несе обов'язки експерта після оголошення (вручення) їй ухвали про призначення експертизи та попередження про відповідальність. Тільки за цих умов висновок експерта набуває доказової сили. Невиконання цих вимог робить неможливим використання висновку експерта як доказу у справі.

Посилання суду апеляційної інстанції на те, що експерт попереджений про кримінальну відповідальність, оскільки про це зазначено у висновку судово-економічної експертизи, є непереконливим та не спростовує допущених судом порушень під час призначення експертизи у справі.

Зважаючи на зазначене, передчасним є висновок апеляційного господарського суду про обґрунтованість позовних вимог ПАТ "ХТЗ" в сумі 6 264 333,85 грн (6 243 685,30 грн + 20 648,55 грн), що встановлені на підставі наявного у матеріалах справи висновку експерта.

4.2.11. Всупереч вимогам ст.43 ГПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи у суді апеляційної інстанції) суд взагалі не надав жодної правової оцінки наявним у матеріалах справи трудовому договору, укладеному з ОСОБА_7, та угоді про розірвання трудового договору, правам та обов'язкам сторін згідно з ними та погодженим сторонами умовам про обсяг відповідальності ОСОБА_7 як генерального директора ПАТ "ХТЗ". Поза увагою суду залишилось і дослідження того, чи діяв ОСОБА_7 в межах компетенції, встановленої статутом позивача та чинним законодавством, а також співвідношення відшкодування шкоди, завданої посадовою особою та матеріальної шкоди працівника, стягнення якої регулюється нормами законодавства про працю.

4.2.12. Зазначаючи про те, що претензії до ОСОБА_7 у позивача та його акціонера виникли після з'ясування факту та розміру шкоди, яка була заподіяна відповідачем у період, коли він обіймав посаду генерального директора ПАТ "ХТЗ" (абз. 3 ст.14 постанови), незрозумілим є висновок апеляційного господарського суду, якими конкретними документами підтверджено факт завдання такої шкоди ПАТ "ХТЗ".

4.2.13. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що вирішуючи спір у цій справі, суд апеляційної інстанції не дотримався вимог статей 43, 105 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Суд не дослідив належним чином докази, наявні у справі, що унеможливило встановлення усіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, тому постанова суду підлягає скасуванню як така, що прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до таких правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

5.2. Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом у сукупності та відображено у судовому рішенні.

5.3. Проте зі змісту постанови суду апеляційної інстанції у цій справі слідує, що скасувавши рішення та частково задовольняючи позов, суд не встановив всіх обставин справи з урахуванням предмета судового розгляду. Тобто не вчинив дій, спрямованих на справедливе та неупереджене вирішення судом спору, керуючись принципом верховенства права.

5.4. Відповідно до ч.3 ст.310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

5.5. У зв'язку з наведеними вище обставинами, відображеними у розділі 4 цієї постанови, зважаючи на встановлені законом межі компетенції суду касаційної інстанції, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність скасування постанови суду апеляційної інстанції з передачею справи на новий розгляд.

5.6. Під час нового розгляду справи апеляційному господарському суду слід взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та відповідно до чинного законодавства вирішити спір з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого вирішення у судовому рішенні.

6. Судові витрати

6.1. Враховуючи, що постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд, розподіл судових витрат у справі, в тому числі, й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.10.2017 у справі №922/2187/16 скасувати. Справу №922/2187/16 передати на новий розгляд до Харківського апеляційного господарського суду.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. Ткач

Судді О. Мамалуй

Л. Стратієнко