ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

19 червня 2018 року

справа № 804/6184/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Добродняк І.Ю.

судді: Бишевська Н.А. Семененко Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі

апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2018 року (головуючий суддя Конєва С.О.)

у справі № 804/6184/17

за позовом ОСОБА_1,

до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області,

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА _1 звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила скасувати податкове повідомлення-рішення №0007221301 від 05.07.2017, яким за порушення строків сплати грошового зобов’язання з єдиного податку за затримку на дев’ять календарних днів сплати грошового зобов’язання в розмірі 107500,61 грн. на позивача накладено штраф у розмірі 10% у сумі 10750,06 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що зобов’язання з єдиного податку за три квартали 2014 року позивачем фактично сплачено у передбачений Податковим кодексом України строк –платіжним дорученням від 07.11.2014 №43; висновки акту перевірки не відповідають фактичним обставинам справи.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.10.2017 адміністративний позов задоволено.

Постанову суду мотивовано тим, що висновки контролюючого органу про порушення позивачем термінів сплати узгодженого грошового зобов'язання з єдиного податку по строку сплати 19.11.2014 у сумі 107500,61 грн., які відображені в акті перевірки від 05.07.2017, є необґрунтованими та такими, що суперечать наданим та дослідженим судом документам.

Також суд дійшов висновку про безпідставність доводів відповідача, що з 20.11.2014 почав обліковуватися податковий борг у розмірі 107500,61 грн., погашення якого відбулося 28.11.2014 платіжним дорученням № 1 від 28.11.2014, з огляду на те, що вказані доводи спростовуються наданими позивачем доказами про сплату грошового зобов'язання з єдиного податку за три квартали 2014 року у сумі 107500,61 грн. 07.11.2014, а наведені представником відповідача доводи у цій частині жодними належними та допустимими доказами не підтверджені.

Також суд критично оцінив твердження відповідача, що платіжне доручення №43 від 07.11.2014 не є належним доказом своєчасності сплати позивачем податкового зобов'язання у зв'язку з його невідповідністю вимогам пункту 3 глави 2 розділу І Постанови НБУ «Про затвердження інструкції про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті» від 16.08.2006, оскільки такі посилання спростовуються наданою суду випискою по особовому рахунку банку АТ Банк «Фінанси та Кредит» про проведення банком банківської операції по перерахунку коштів саме 07.11.2017 єдиного податку у сумі 107500,61 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду як таку, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідач зазначає, що за результатами перевірки з питань своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з єдиного податку за три квартали 2014 року складений акт №7050/04-36-13-02/НОМЕР_1 від 05.07.2017, відповідно до якого встановлено порушення позивачем п. 295.3 ст. 295 Податкового кодексу України, а саме: грошове зобов’язання з єдиного податку за три квартали 2014 року по строку сплати 19.11.2014 не сплачено у встановлений термін. Тобто, з 20.11.2014 почав обліковуватися податковий борг у розмірі 107500,61 грн., погашення якого, згідно облікової картки платника податку, відбулося 28.11.2014.

Щодо доданої до позову електронної копії платіжного доручення №43 від 07.11.2014 відповідач наполягає на тому, що дане платіжне доручення не відповідає вимогам пункту 3 глави 2 розділу І Постанови Національного банку України «Про затвердження інструкції про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті» від 16.08.2006.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, про час і місце судового засідання повідомлений судом належним чином.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, внаслідок наступного.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець перебуває на обліку в Криворізькій північній об'єднаній ДПІ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (а. с.10, 11).

05.07.2017 контролюючим органом проведена камеральна перевірка ОСОБА_1 з питання своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з єдиного податку за три квартали 2014 року, за результатами якої складено акт №7050/04-36-13-02/НОМЕР_1 від 05.07.2017 (а. с. 10, 11).

Перевіркою встановлено порушення позивачем термінів сплати узгодженого грошового зобов'язання з єдиного податку за податковою декларацією з єдиного податку – фізичних осіб-підприємців № НОМЕР_2 від 30.10.2014, по строку сплати 19.11.2014, у сумі 107500,61 грн., оскільки зазначена сума грошового зобов'язання фактично сплачена платіжним дорученням № 1 від 28.11.2014, чим порушено п.295.3 ст.295 ПК України.

05.07.2017 на підставі вищевказаного акту Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Ш" № НОМЕР_3, яким у відповідності до п.126.1 ст.126 ПК України за затримку на 9 календарних днів сплати грошового зобов'язання з єдиного податку в розмірі 107500,61 грн. позивачеві нарахований штраф у розмірі 10 % у сумі 10750,06 грн. (а. с.13).

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції про безпідставність означеного податкового повідомлення-рішення.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того факту, що узгоджене грошове зобов'язання з єдиного податку по строку сплати 19.11.2014 у сумі 107500,61 грн. сплачено позивачем платіжним дорученням № 43 від 07.11.2014.

Підпунктом 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 ПК України (в редакції на період, який перевірявся) передбачено, що платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно з абз.1 п.46.1 ст.46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до п.54.1 ст.54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Тобто суми податкових зобов’язань, самостійно задекларовані платником податком у податковій звітності з певного податку, є узгодженими грошовими зобов’язаннями з такого податку.

Пункт 295.3 статті 295 ПК України передбачає, що платники єдиного податку третьої-шостої груп сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.

В свою чергу у п.49.18 ст.49 ПК України визначено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:

49.18.2 - календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

49.18.5 - календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

У відповідності до п.49.19 ст.49 ПК України якщо податкова декларація за квартал, півріччя, три квартали або рік розраховується наростаючим підсумком на підставі показників базових податкових періодів, з яких складаються такі квартал, півріччя, три квартали або рік (без урахування авансових внесків), згідно з відповідним розділом цього Кодексу, зазначена податкова декларація подається у строки, визначені пунктом 49.18 цієї статті для такого базового звітного (податкового) періоду.

Для цілей цього Кодексу під терміном "базовий звітний (податковий) період" слід розуміти перший звітний (податковий) період року, визначений відповідним розділом цього Кодексу.

Отже, податкове зобов’язання з єдиного податку, самостійно визначене фізичною особою-підприємцем у податковій звітності за 3 квартали має бути сплачено протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової звітності з єдиного податку, який обчислюється з закінчення 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу, і яким у даному випадку є дата 19.11.2014, що позивачем не заперечується.

У відповідності до п.126.1 ст.126 ПК України (в редакції на момент винесення спірного податкового повідомлення-рішення) у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов’язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

В матеріалах справи міститься платіжне доручення № 43 від 07.11.2014, згідно призначенню платежу в якому позивачем сплачений єдиний податок у сумі 107 500,61 грн. (тобто в межах встановлених п.295.2 ст.295 ПК України строків), що підтверджено також випискою по особовому рахунку банківської установи (а. с.9, 24, 27). При цьому отримувачем коштів визначено ГУ ДКСУ в Дніпропетровській області.

Також згідно виписки по особовому рахунку позивача в банківській установі АТ Банк «Фінанси та Кредит» позивачем платіжним дорученням № 1 від 28.11.2014 з тим же призначенням платежу сплачений єдиний податок у сумі 107 500,61 грн. (отримувач – УДКСУ у м. Кривий Ріг).

З цього приводу апеляційний суд вважає на необхідне зазначити наступне.

Згідно з п. 9.3 ст. 9 ПКУ зарахування загальнодержавних податків та зборів до державного і місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу.

Відповідно до п.10.5 ст.10 ПК України зарахування місцевих податків та зборів (до яких віднесено єдиний податок) до відповідних місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.

Частиною 1 ст. 43 Бюджетного кодексу визначено, що при виконанні держбюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого в Нацбанку України.

Відповідно до ч.2 ст.78 Бюджетного кодексу України казначейське обслуговування місцевих бюджетів здійснюється органами Казначейства України відповідно до статті 43 цього Кодексу.

Відповідно до ч.5 ст.78 Бюджетного кодексу України податки і збори та інші доходи місцевого бюджету визнаються зарахованими до місцевого бюджету з дня зарахування відповідно на єдиний казначейський рахунок та рахунки, відкриті в установах банків державного сектору згідно з частиною другою цієї статті, і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Органи, що контролюють справляння надходжень бюджету, забезпечують своєчасне та в повному обсязі надходження до місцевих бюджетів податків і зборів та інших доходів місцевих бюджетів відповідно до законодавства.

Відповідно до розділу І Положення про єдиний казначейський рахунок, затвердженого наказом Державного казначейства України від 26.06.2002 № 122, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 липня 2002 року за № 594/688, єдиний казначейський рахунок — це консолідований рахунок, відкритий Держказначейству України в Нацбанку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Нацбанку України.

Згідно з п. 2.1 розділу 2 Положення № 122 єдиний казначейський рахунок консолідує кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Держказначейства України та регламентується законодавством.

Таким чином, усі сплачені податки і збори (обов’язкові платежі), незалежно від того, до якого бюджету вони сплачені і на який рахунок, в будь-якому випадку зараховуються та акумулюються на один консолідований рахунок — єдиний казначейський рахунок, а зарахування на відповідний рахунок має значення лише для обліку коштів.

В спірному випадку встановлені обставини свідчать, що позивачем як платником податку вчасно та в повному обсязі перераховано єдиний податок за три квартали 2014 року до бюджету платіжним дорученням від 07.11.2014 № 43, тобто обов’язок позивача щодо сплати вказаного податку виконаний вчасно. При цьому кошти до позивача не повернулись.

Такі дії позивача не містять ознак бездіяльності при сплаті узгодженої суми грошового зобов’язання і не можуть бути підставою для застосування штрафів.

Щодо посилання відповідача на дані інтегрованої кратки, згідно з якими єдиний податок у сумі 107 500,61 грн. сплачений позивачем 28.11.2014, апеляційний суд звертає увагу, що за визначенням, наведеним у п.3 р.І Порядку ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів від 05.12.2013 № 765, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 04.02.2014 за № 217/24994 (чинного на момент періоду, охопленого перевіркою), інтегрована картка платника – форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, передоплати та єдиного внеску, що включає комплекс облікових показників з інтегрованих підсистем, за повноту, достовірність і своєчасність відображення яких несуть відповідальність структурні підрозділи територіальних органів Міндоходів за функціональними напрямами роботи.

Згідно з п.13 р.II Порядку № 765 занесення/перенесення, виключення/включення операцій в інформаційній системі проводяться структурними підрозділами територіальних органів Міндоходів, на які покладено функції з введення відповідної інформації.

Контроль за достовірністю та повнотою відображення інформації в інформаційній системі забезпечується структурними підрозділами, на які покладено функції з введення відповідної інформації. Крім того, у п.2 р.ІІІ Порядку № 765 встановлено, що зобов’язання, штрафні санкції, пеня за податками, зборами, митними платежами, суми до сплати єдиного внеску, самостійно визначені платником у звітності, відображаються територіальним органом Міндоходів в інтегрованій картці платника.

Також в абз.1 п.4 р.IІI Порядку № 765 встановлено, що нарахування податків, зборів та сум єдиного внеску в інтегрованій картці платника здійснюються відповідно до звітності, що подається платником до територіального органу Міндоходів, а також митних та інших платежів - на підставі оформленої митної декларації.

Отже, наведені норми свідчать, що нарахування в інтегрованій картці платника податків податкового зобов'язання з єдиного податку, самостійно визначеного останнім, здійснюються структурними підрозділами територіальних органів Міндоходів (ДФС), на які покладено контроль за достовірністю та повнотою відображення даних в інформаційній системі, а тому дані такої картки не можуть бути беззаперечних доказом дати сплати платником податку податкового зобов’язання за наявності платіжних документів, які є первинними у даному випадку.

Щодо доводів відповідача про невідповідність наданої позивачем електронної копії платіжного доручення № 43 від 07.11.2014 вимогам п.3 гл.2 р.І Інструкції про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті, затвердженій Постановою Правління НБУ від 16.08.2006 № 320, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.09.2006 за № 1035/12909, апеляційний суд зазначає, що судом першої інстанції у даному випадку вірно взято до уваги, що випискою по особовому рахунку позивача в банку АТ Банк «Фінанси та Кредит» підтверджено проведення банком банківської операції по перерахунку коштів єдиного податку у сумі 107 500,61 грн. саме 07.11.2017 (а. с.25-48).

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що відповідачем, як суб’єктом владних повноважень в установленому порядку не доведено обґрунтованості висновків про порушення позивачем податкового законодавства, що стало підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Суд першої інстанції під час розгляду даної справи повно дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову. Доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків суду першої інстанції.

Передбачені ст.317 КАС України підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 310, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2017 року у справі № 804/6184/17 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена до касаційного суду в порядку та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко