open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.07.2018 року м.Дніпро Справа № 904/385/18

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кузнецова В.О.,

суддів: Чус О.В., Кощеєва І.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2018 (повне рішення складено 03.05.2018, суддя Панна С.П.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврозв'язок", м.Харків

до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля", м.Павлоград, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості за період прострочення виконання рішення суду у розмірі 62 036,97 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Єврозв'язок" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просило стягнути з відповідача заборгованість за період прострочення виконання рішення суду у розмірі 62 036,97 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2018 у даній справі позов задоволено частково; стягнуто відповідача на користь позивача 42 783,32 грн.- інфляційних втрат, 9 428,55 грн. - 3% річних та 1 482,94 грн.- судовий збір; в решті позову відмовлено.

Згадане рішення обґрунтовано посиланням на несвоєчасне виконання відповідачем рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2015 у справі №904/3253/15.

Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля" у поданій апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення господарського суду скасувати, у задоволенні позову відмовити.

Скаржник вважає, що стаття 625 ЦК України поширюється на грошове зобов'язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду залишити без змін.

Позивач зазначає, що підстави зазначені у статтях 599,600,601,604-609 ЦК України не передбачають підставою припинення зобов'язання ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредиторів.

Якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам матеріального та процесуального права, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи таке.

Відповідно до ст.ст.525,526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2015 у справі №904/3253/15, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.03.2016, позов задоволено в повному обсязі; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврозв'язок" - 174 252,00 грн. основного боргу, 8 712,60 грн. пені, 39 210,40 грн. інфляційних втрат, 1 868,94 грн. 3% річних, 4 480,88 грн. витрат по сплаті судового збору.

07.12.2015 Господарським судом Дніпропетровської області на примусове виконання зазначеного рішення виданий відповідний наказ.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2015 у справі №904/3253/15 встановлено факт невиконання відповідачем умов договору поставки № 631-ПУ від 05.08.2014 щодо своєчасного розрахунку за поставлене обладнання і виконані роботи та факт наявності основного боргу в сумі - 174 252,00 грн.

Зазначене рішення є чинним.

Частиною 4 статті 75 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Матеріали справи не містять, а відповідачем не надано доказів своєчасного виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2015 у справі №904/3253/15.

Прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Враховуючи, що сума основного боргу 174 252,00 грн. була сплачена відповідачем частинами, починаючи з 24.05.2017, а тому відповідач прострочив виконання свого зобов'язання зі сплати грошових коштів на користь позивача, присуджених до стягнення рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2015 у справі №904/3253/15.

В пункті 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2014 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначено, що згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Відповідно до листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" індекси інфляції розраховуються Міністерством статистики України починаючи з серпня 1991 року щомісячно і публікуються в пресі, зокрема, газеті "Урядовий кур`єр" в період з 5 по 10 число наступного за звітним місяця.

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, тому умовно слід рахувати, що сума внесена за період з 01 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, наданий позивачем, здійснивши власний розрахунок, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат у розмірі 42 783,42 грн. та 3% річних у розмірі 9 414,22 грн.

При здійсненні розрахунку 3% річних судом апеляційної інстанції враховано, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який вони стягуються.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання скаржника про невірне застосування судом першої інстанції приписів ст.625 ЦК України, оскільки передбачені наведеною правовою нормою наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу, є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, що полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування грошовими коштами, що підлягають до сплати кредиторові.

Встановивши невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи, колегія суддів приходить до висновку про зміну цього рішення відповідно до приписів п.3 ч.1 ст.277 ГПК України.

З урахуванням приписів п.1 ч.4 ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги слід покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.269,275,277,281-283 ГПК України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2018 у справі №904/385/18 змінити, виклавши в наступні редакції: "Позов задовольнити частково. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" (51400, Дніпропетровська область, м.Павлоград, вул.Соброна, 76) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврозв'язок" (61204, м. Харків, вул. Ахсарова, 13/398) 42 783,42 грн. - інфляційних втрат, 9414,22 грн. - 3% річних та 1 482,54 грн. - судового збору, про що видати наказ. В решті позову відмовити".

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврозв'язок" на користь Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2,64 грн.

Доручити Господарському суду Дніпропетровської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя В.О.Кузнецов

Судді О.В.Чус

ОСОБА_1

Джерело: ЄДРСР 75080192
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку