УКРАЇНА

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 201/17886/17

Провадження № 2/201/928/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

10 травня 2018 року місто Дніпро

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Федоріщева С.С.,

за участю секретаря судового засідання Кияшко Н.В.,

позивача ОСОБА_1

за участю представника позивача ОСОБА_2

представника третьої особи ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю КП «Комфорт», Товариства з обмеженою відповідальністю ДП «Комфорт», треті особи: Фонд державного майна України, Орган опіки та піклування Соборної районної у м. Дніпрі ради про визнання недійсним правочину, визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння, за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору Фонду державного майна України до ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю КП «Комфорт», Товариства з обмеженою відповідальністю ДП «Комфорт», треті особи: ОСОБА_1 , Орган опіки та піклування Соборної районної у м. Дніпро ради про визнання недійсним правочину та витребування майна з чужого незаконного володіння, -

ВСТАНОВИВ:

11.12.2017 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до відповідача-1 - ОСОБА_4, відповідача-2 - Товариства з обмеженою відповідальністю КП «Комфорт», відповідача-3 - Товариства з обмеженою відповідальністю ДП «Комфорт» треті особи: Фонд державного майна України, Орган опіки та піклування Соборної районної у м. Дніпрі ради про визнання недійсним правочину, визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння кімнати АДРЕСА_1, відчужену відповідачем-2 відповідачу-1 на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна серія та номер 717, виданого 07.05.2016 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Зайченко І.А., номер запису про право власності 14483027, дата реєстрації 07.05.2016 року 17:18:59. Опис об'єкта нерухомого майна: приміщення в гуртожитку літ. А-12, яке складається з 1 -коридор, площею 3,8 кв.м.; 2 - житлова, площею 17,4 кв.м.; 3 - житлова, площею 11,8 кв.м.; 4 - туалет, площею 1,0 кв.м.; 5 - душова, площею 0,9 кв.м., житловою площею 29,2 кв.м, загальною площею 34,9 кв.м.

В обґрунтування своїх вимог зазначила, що з 08.02.1988 року по 30.09.1997 року працювала в Дніпропетровському виробничому взуттєвому об'єднанні, яке 1989 році було реорганізоване в Дніпропетровське виробничо-торгівельне взуттєве об'єднання, на базі якого в 1993 році було створене Орендне підприємство «Дніпропетровська виробничо-торгівельна фірма «Оріль». 27.12.1993 року Орендне підприємство «Дніпропетровська виробничо-торгівельна фірма «Оріль» було реорганізоване в Акціонерне товариство «Оріль».

Звільнена за власним бажанням по догляду за дитиною до 14 років (ст.38 КЗпП України) наказом №4 від 09.09.2004 року, що підтверджується записами в трудовій книжці.

23 липня 1996 року позивачу на підставі спільного рішення адміністрації і профспілкового комітету від 23.07.1996 року був виданий ордер на поселення до кімнати АДРЕСА_1. Склад сім'ї ОСОБА_1, яка проживає в кімнаті № 910, станом на день звернення з цим позовом:

Син - ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1,

Син - ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2

В 2017 році позивачу стало відомо, що кімната АДРЕСА_1 відчужена, а право власності на цю кімнату (в договорі купівлі-продажу зазначено: житлове приміщення) відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно щодо об'єкта нерухомого майна номер 93903867, сформованої 08.08.2017 року, зареєстроване за громадянином України ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна серія та номер 717, виданого 07.05.2016 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Зайченко І.А., номер запису про право власності 14483027, дата реєстрації 07.05.2016 року 17:18:59. Опис об'єкта нерухомого майна: приміщення в гуртожитку літ. А-12, яке складається з 1 -коридор, площею 3,8 кв.м.; 2 - житлова, площею 17,4 кв.м.; 3 - житлова, площею 11,8 кв.м.; 4 - туалет, площею 1,0 кв.м.; 5 -

душова, площею 0,9 кв.м., житловою площею 29,2 кв.м, загальною площею 34,9 кв.м.

Вважає, що відповідачі набули право власності на кімнату АДРЕСА_1 протиправно, внаслідок чого порушені її законні права і інтереси, та відповідно до статті 15 ЦК України потребують захисту.

Свою позицію Позивач обґрунтовує положеннями ст.ст. 182, 203, 210, 215, 328, 334, 388, 640, 657 , ч. 2 ст. 220 ЦК України.

Позивач вважає, що договір купівлі-продажу нерухомого майна серія та номер 774, виданий 10.05.2016 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Зайченко І.А., номер запису про право власності 14494010, дата реєстрації 10.05.2016 року 15:53:10. Опис нерухомого майна: приміщення в гуртожитку літ А-12, яке складається 1- коридор площею 4,0 м2; 2- житлова кімната площею 17,5 м2, 3 - житлова кімната площею 11,8 м2; 4 - туалет площею 1,0 м2; 5- душова площею 0,9 м2 має бути визнаний судом недійсним, оскільки:

А) будинок АДРЕСА_1 має статус гуртожитку;

Б) під час приватизації цілісного майнового комплексу Дніпропетровської виробничо-торгівельної фірми «Оріль» не ввійшов до складу цілісного майнового комплексу і залишився у власності держави, що встановлено відповідним рішенням Господарського суду м. Києва;

В) неодноразово право власності на цей гуртожиток реєструвалося за Акціонерним товариством «Оріль», Закритим акціонерним товариством «Оріль», Дочірнім підприємством «Оріль», Товариством з обмеженою відповідальністю «ДП Комфорт», Товариством з обмеженою відповідальністю «КП Комфорт» на підставі судових рішень Господарського суду Дніпропетровської області, які в подальшому були скасовані Дніпропетровським апеляційним господарським судом, Вищим господарським судом України, отож вийшло з власності законного власника цього майна поза його волею;

Г) спірний правочин порушує публічний порядок, бо спрямований на порушення конституційних (права на житло) прав позивача, спрямований на знищення, пошкодження майна держави.

Позивач також обґрунтовує позовні вимоги також тим, що він на законних підставах, на підставі ордеру, виданого за спільним рішенням адміністрації і профспілкового комітету ДП ТОО «Оріль» набув право користування кімнатою № 910; тобто, добросовісно заволодів кімнатою № 910 у гуртожитку по вул. Набережна Перемоги, 46 у м. Дніпрі (Дніпропетровську) і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років. З огляду на приписи ст. 344 ЦК України за ним може бути визнане право власності на нерухомість за набувальною давністю.

Позивач вважає протиправними дії ТОВ «ДП «Комфорт» та ТОВ КП «Комфорт», спрямовані на заволодіння гуртожитком, оскільки зазначені юридичні особи знали і могли знати про скасування судових рішень, на підставі яких за ними реєструвалося право власності, однак продовжують відчужування житлових приміщень в гуртожитку.

З огляду на приписи ст. 388 ЦК України заявляє вимогу про витребування житлового приміщення АДРЕСА_1 з чужого незаконного володіння ОСОБА_4.

В судовому засіданні 10.05.2017 року представник позивача позовні вимоги підтримала повністю.

Третя особа у справі - Фонд державного майна України - звернувся до суду з позовною заявою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмет спору про визнання недійсним правочину, визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння до відповідача-1 ОСОБА_4, Відповідача-2 ТОВ КП «Комфорт», Відповідача-3 ТОВ «ДП «Комфорт».

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що:

А) на підставі ст. 326 , ст. 141 ГК України, ст.ст. 1, 4 ЗУ «Про Фонд державного майна України», ст.ст. 6, 7 ЗУ «Про управління об'єктами державної власності» є центральним органом державної влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави, тощо. До повноважень Фонду зокрема, але не виключно, належить ведення обліку об'єктів державної власності, що перебувають у його управлінні, виявлення державного майна, яке тимчасово не використовується, надання згоди на передачу об'єктів державної власності до господарських товариств, забезпечення захисту майнових прав держави на території України, відповідно до законодавства ЦК України.

Б) Будівля спірного гуртожитку збудована за рахунок централізованих джерел фінансування та була передана на баланс Дніпропетровського взуттєвого об'єднання як відомчий житловий фонд, прийнята до експлуатації як гуртожиток на 682 місця 28.03.1974 року.

Б) спірне житлове приміщення внесене до Єдиного реєстру об'єктів державної власності щодо державного майна;

В) під час приватизації будівля гуртожитку АДРЕСА_2 що встановлено рішенням Господарського суду м. Києва.

Г) ТОВ КП «Комфорт» набуло право власності на об'єкти нерухомості у гуртожитку АДРЕСА_1 на підставі рішення Господарського суду Дніпропетровської області, яке в подальшому було скасоване, а провадження у справі припинене, відтак не мало права розпоряджатися спірною нерухомістю;

Д) гуртожитки, як об'єкти державного житлового фонду не підлягали приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного майна»;

Ж) які б то не було документи або посилання, які б свідчили про включення спірного гуртожитку до переліку об'єктів, які підлягали приватизації в матеріалах приватизаційної справи відсутні.

З) ТОВ «ДП Комфорт» не набуло права власності на спірну нерухомість, оскільки договір купівлі-продажу спірної частини нерухомості є нікчемним, що встановлено Апеляційним судом Дніпропетровської області (справа № 2-242/10). Отож, не міг внести це майно до статутного капіталу ТОВ КП «Комфорт», що встановлено судами апеляційної та касаційної інстанцій у справі №904/10561/15.

І) вважає, що спірна нерухомість вибула з володіння власника поза його волею, отож вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 на користь держави в особі Фонду державного майна України відповідає положенням ст. 388 ЦК України.

В судовому засіданні 10.05.2017 року представник Фонду державного майна України позовні вимоги підтримала повністю.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - орган опіки і піклування Соборної районної ум. Дніпрі ради в судове засідання не з'явився, повідомив, що протягом 2016-2017 років виконком Соборної районної у місті Дніпрі ради дозвіл на вчинення правочинів відносно житлових кімнат за адресою: АДРЕСА_1 право користування яким мають діти, не надавався. Про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Відповідач у судове засідання не з'явилась, про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомила.

Зважаючи на ці обставини, суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Строки, встановлені Цивільним процесуальним кодексом України, є обов'язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію (наприклад, строк оскарження судового рішення, строк подачі зауважень щодо журналу судового засідання). Зазначене є завданням цивільного судочинства та кримінального провадження (стаття 1 ЦПК, стаття 2 КПК). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (п.п. 52, 53, 57 та ін.); рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.п. 40, 41, 42 та ін.). У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Таким чином, суд вважає за можливе на підставі ст.ст. 280, 281, 282 ЦПК України ухвалити у справі заочне рішення суду в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне:

Укрвзуттям в 1972-1973 роках було виділено і перераховано із фонда соцкультзаходів і житлове будівництво 1397,7 тис. карбованців. За рахунок зазначених капіталовкладень в 1974 році на Дніпропетровському взуттєвому об'єднанні будувався гуртожиток на 620 місць (копія Рішення наявна в матеріалах справи).

Рішенням Дніпропетровської міської ради народних депутатів трудящих № 191 параграф 12 від 29.03.1974 року було затверджено Акт державної комісії від 28.03.1974 року про прийняття до експлуатації гуртожитку на 682 місця зі столовою на 133 посадочних місця, збудованого СУ-1 треста «Дніпроміськбуд» для Дніпропетровського взуттєвого об'єднання та дозволено ввести даний гуртожиток в експлуатацію (копія рішення наявна в матеріалах справи).

Рішенням господарського суду м. Києва від 26.11.2013 року у справі № 910/10830/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27 вересня 2016 року та постановою Вищого господарського суду України від 06.12.2016 року встановлено, що спірний гуртожиток за адресою: АДРЕСА_1 згідно матеріалів приватизаційної справи не увійшов до складу цілісного майнового комплексу Дніпропетровської виробничо-взуттєвої фірми «Оріль» під час його приватизації (копії судових рішень наявні в матеріалах справи).

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2007 року у справі №14/51-07(41/36-07) яким визнане за Дочірнім підприємством «Оріль» (код ЄДРПОУ 24618294) право власності на будівлю гуртожитку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, з урахуванням виконаної реконструкції літ. А-12 загальною площею гуртожитку А-12 7 500 кв.м. ( в тому числі і житловим приміщенням № 1210) без додаткових актів введення в експлуатацію за позовом до Закритого акціонерного товариства «Оріль» скасоване Вищим господарським судом України за касаційною скаргою Фонду державного майна України, справа скерована для нового розгляду до господарського суду Дніпропетровської області. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.09 у справі № 11/25-09 (14/51-07(41/36-07)) провадження у справі припинене у зв'язку з припиненням державної реєстрації відповідача - Закритого акціонерного товариства «Оріль» і припиненням державної реєстрації позивача - Дочірнього підприємства «Оріль» у зв'язку з визнанням його банкрутом (копії рішень судів наявні в матеріалах справи).

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2008 року у справі № 39/97-08 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт» до Дочірнього підприємства «Оріль», яким визнано дійсним договір купівлі-продажу частини будівлі гуртожитку, укладений 13.11.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДП КОМФОРТ» (код ЄДРПОУ 35397226) та Дочірнім підприємством «Оріль» (код ЄДРПОУ 24618294) та визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю «ДП «КОМФОРТ» (код ЄДРПОУ 35397226) право власності на частину будівлі гуртожитку літ. А-12 (в тому числі і житловим приміщенням № 1210), розташованого за адресою АДРЕСА_1, скасоване постановою Вищого господарського суду України від 18.02.2009 року; справа передана на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області. Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.2009 року у справі № 16/91-09(39/97-08) провадження у справі закрите у зв'язку з припиненням юридичної особи - Дочірнього підприємства «Оріль» (код ЄДРПОУ 24618294) (копії рішень наявні в матеріалах справи).

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 вересня 2012 року, у справі № 22-ц/490/5791/12, залишеним без змін Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21.01.2013 року, Товариству з обмеженою відповідальністю «ДП КОМФОРТ» (код ЄДРПОУ 35397226) відмовлено в задоволення позовних вимог про визнання права власності на частину гуртожитку будівлі гуртожитку АДРЕСА_3 (копії рішень наявні в матеріалах справи).

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.12.2015 року у справі № 904/10561/15, яким за Товариством з обмеженою відповідальністю КП «Комфорт» визнане право власності на частину гуртожитку будівлі гуртожитку АДРЕСА_3, скасоване постановою Вищого господарського суду України, провадження у справі припинене (копії рішень наявні в матеріалах справи).

Частина будівлі гуртожитку розташованого за адресою: АДРЕСА_4, внесена до Єдиного реєстру об'єктів державної власності щодо державного майна.

10.05.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю КП «Комфорт» (код ЄДРПОУ 34734281) та громадянином ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1) був укладений Договір купівлі-продажу нерухомого майна серія та номер 774, виданий 10.05.2016 року приватним нотаріусом Дніпровського нотаріального округу Зайченко І.А., номер запису про право власності 14494010, дата реєстрації 10.05.2016 року 15:53:10. Опис об'єкта нерухомого майна: приміщення № 1210 в гуртожитку літ. 12-А, яке складається з: 1- коридор площею 4,0 м2; житлова кімната площею 17,5 м2, 3- житлова кімната площею 11,8 м2, 4 - туалет площею 1,0 м2; душова площею 0,9 м2 (копія нотаріальної справи наявна в матеріалах справи).

З 08.02.1988 року по 30.09.1997 року позивач працювала в Дніпропетровському виробничому взуттєвому об'єднанні, яке 1989 році було реорганізоване в Дніпропетровське виробничо-торгівельне взуттєве об'єднання, на базі якого в 1993 році було створене Орендне підприємство «Дніпропетровська виробничо-торгівельна фірма «Оріль». 27.12.1993 року Орендне підприємство «Дніпропетровська виробничо-торгівельна фірма «Оріль» було реорганізоване в Акціонерне товариство «Оріль».

23 липня 1996 року позивачу на підставі спільного рішення адміністрації і профспілкового комітету від 23.07.1996 року був виданий ордер на поселення до кімнати АДРЕСА_1.

В 2017 році позивачу стало відомо, що кімната АДРЕСА_1 відчужена.

Зазначені обставини визнані як позивачем - ОСОБА_1 так і Фондом державного майна України, підтверджені належними письмовими доказами та вважаються судом доведеними.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно до до статті 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми, як вбачається з приписів ст. 80 ЦПК України, є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 81 ЦПК України встановлено: кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Частиною 4 статті 82 ЦПК України унормовано, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлені ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як визначено частиною 1 статті 12 ЦК України, особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд. Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом (частина 2).

Згідно до статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина 1). Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним заадам цивільного законодавства (частина 2).

Частиною 2 статті 16 ЦК України кожній особі надане право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина 1). Способами захисту цивільних прав і інтересів зокрема, може бути визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право.

Приписами ст. 204 ЦК України встановлено: - правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 1 статті 215 ЦК України унормовано підстави недійсності правочину, якими є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України.

Відповідно до частини 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно до частини 1 статті 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений у його у його здійсненні.

Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності (стаття 386 ЦК України).

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст. 387 ЦК України).

Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі, іншим шляхом (п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України).

Частиною 2 статті 2 ЦК України визначено, що суб'єктами цивільних правовідносин є держава.

Приписами статті 326 ЦК України встановлено, що у державній власності є майно, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідні органи державної влади.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Фонд державного майна України» Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки державного майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності. Фонд державного майна відповідальний перед Президентом України. Діяльність Фонду державного майна України спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про Фонд державного майна України» основними завданнями Фонду державного майна України є захист майнових прав державних підприємств, установ та організацій, а також корпоративних прав держави на території України та за її межами.

Статтею 6 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» визначені повноваження уповноважених органів управління, а саме: ведення обліку об'єктів державної власності, що перебувають у його управлінні, здійснення контролю за ефективним використанням та збереженням таких об'єктів; виявлення державного майна, яке тимчасово не використовується, та внесення пропозицій щодо умов його подальшого використання; надання згоди Фонду державного майна України на передачу об'єктів державної власності до статутних капіталів господарських товариств, виконання інших передбачених законодавством функцій з управління об'єктами державної власності.

Статтею 7 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» до повноважень Фонду державного майна України віднесено, зокрема, забезпечення захисту майнових прав держави на території України відповідно до законодавства.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» сфера дії цього Закону поширюється на гуртожитки, що є об'єктами права державної та комунальної власності.

Сфера дії цього Закону поширюється на громадян та членів їхніх сімей, одиноких громадян, які не мають власного житла, не використали право на безоплатну приватизацію державного житлового фонду, на правових підставах, визначених цим Законом, вселені у гуртожиток та фактично проживають у гуртожитку протягом тривалого часу.

Статтею 2 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» визначено, що громадяни, на яких поширюється дія цього Закону, можуть реалізувати конституційне право на житло або шляхом приватизації житла у гуртожитку (у випадках, передбачених цим Законом), або шляхом отримання соціального житла (відповідно до цього Закону та Закону України "Про житловий фонд соціального призначення"), або шляхом самостійного (на власний розсуд, за власні чи залучені кошти) вирішення свого (своєї сім'ї) житлового питання (відповідно до цивільного законодавства України).

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів жилих приміщень.

Таким чином, здійснивши системний аналіз наведених вище норм матеріального і процесуального права, суд прийшов до висновку, що позивач і третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору позбавлені можливості в позасудовому порядку визнати недійсним спірний договір купівлі-продажу нерухомого майна та визнати право власності на нього.

При цьому суд вважає, що позивач ОСОБА_1 не є власником житлової кімнати АДРЕСА_1 а її законний інтерес щодо спірного нерухомого майна має бути захищений на умовах та в порядку, визначеному Законом України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків».

Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці. Це підтверджується висновками, що містяться в постановах Верховного Суду України (зокрема: постанова Верховного Суду України від 25 грудня 2013 у справі № 6-78цс13; постанова Верховного Суду України від 11 травня 2016 у справі № 6-806цс16).

Тлумачення статті 387 ЦК України дозволяє зробити висновок, що саме власник має право витребувати майно із чужого незаконного володіння. Судом встановлено, що гуртожиток по АДРЕСА_1 не увійшов до складу цілісного майнового комплексу Дніпропетровської виробничо-взуттєвої фірми «Оріль» під час його приватизації та внесений до Єдиного реєстру об'єктів державної власності щодо державного майна. Право власності за продавцем майна - відповідачем-2 Товариством з обмеженою відповідальністю КП «Комфорт» на час здійснення купівлі-продажу 07.05.2017 року було зареєстроване на підставі судового рішення, яке в подальшому було скасоване. Отож, житлова кімната АДРЕСА_1 у м. Дніпрі вибула з володіння власника - держави в особі Фонду державного майна України поза його волею, іншим шляхом, що дає підстави для застосування ст. 388 ЦК України.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Керуючись ч. 2 ст. 2, ч. 2 ст. 11, ч. 1 ст. 12, ч. 2 ст.16,ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 203,ч. 1 ст. 317, п. 3 ч. 1 ст. 388, ст. ст. 15, 204, 321, 386, 387, 326 ЦК України, ст.ст. 4, 76-89, 258, 263-265, 268, 273, 280, 281, 284, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю КП «Комфорт», Товариства з обмеженою відповідальністю ДП «Комфорт», треті особи: Фонд державного майна України, Орган опіки та піклування Соборної районної у м. Дніпро ради про визнання недійсним правочину, визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння відмовити.

Позовну заяву третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору Фонд державного майна України до ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю КП «Комфорт», Товариства з обмеженою відповідальністю ДП «Комфорт», треті особи: ОСОБА_1 , Орган опіки та піклування Соборної районної у м. Дніпро ради про визнання недійсним правочину та витребування майна з чужого незаконного володіння задовольнити в повному обсязі.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу житлового приміщення АДРЕСА_1 що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 укладений 07.05.2016 року між ОСОБА_4 та Товариством з обмеженою відповідальністю «КП «Комфорт», посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Зайченко Іриною Анатоліївною, за реєстровим № 717.

Витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 (НОМЕР_2, виданий 01.02.2011 року Жовтневим РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області, РНОКПП НОМЕР_1) на користь держави в особі Фонду Державного майна України (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/9, код ЄДРПОУ 00032945) житлове приміщення АДРЕСА_1

Стягнути солідарно із ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю «КП «Комфорт», Товариства з обмеженою відповідальністю «ДП «Комфорт» на користь Фонду державного майна України, (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/9, код ЄДРПОУ 00032945) витрати пов'язані із поданням позовної заяви, а саме 3200 (три тисячі двісті) грн. 00 коп. судового збору.

На рішення може бути подана апеляція до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя С.С. Федоріщев