Справа №295/14744/17

Категорія 51

2/295/1312/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.07.2018 року м. Житомир

Богунський районний суд міста Житомира в складі:

головуючого судді - Зосименка О.М.,

при секретарі с/з - Білінська Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3,третя особа - Орган опіки та піклування Житомирської міської ради, про позбавлення батьківських прав,-

встановив:

Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно неповнолітніх дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, діти народилися у шлюбі між ОСОБА_3 та ОСОБА_2. Шлюб з відповідачем було розірвано в 2007 році.

Відповідач проживає окремо та жодного з покладених законом на батьків обов'язків не виконує, не бере педагогічної, матеріальної або будь-якої іншої участі у вихованні дочки. ОСОБА_3 самоусунувся від виконання своїх батьківських обов'язків.

В судове засідання сторони не з'явилися, позивач надала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи.

Представник третьої особи - органу опіки та піклування подав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Враховуючи, що в матеріалах справи зібрано достатньо доказів про взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу у їх відсутності на підставі вимог ст.ст. 211 ЦПК України.

ОСОБА_3 є батьком неповнолітніх дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвами про народження Серія НОМЕР_1 від 27.02.2002 року та Серія НОМЕР_2 від 11.02.2006 року

Згідно Рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради від 06.06.2018 року № 592 про затвердження висновку щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 виконавчий комітет Житомирської міської ради, як орган опіки і піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно неповнолітніх дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Суд приходить до висновку про ухилення від виконання відповідачем батьківських обов'язків, що є підставою відповідно до ст. 164 СК України для позбавлення його батьківських прав.

Статтею 51 Конституції України визначено, що батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Статтею 150 Сімейного кодексу України передбачені обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини. Батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до ч. 2 ст. 155 Сімейного кодексу України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

У відповідності до ч. 1 ст. 165 Сімейного кодексу України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

В пунктах 15, 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справи про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" від 30.03.2007 року роз'яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення від виконання юридичного обов'язку - це акт свідомої поведінки, оскільки особа має реальну можливість виконати його, але не вчиняє відповідних дій. Так, мати (батько) можуть вважатися такими, що ухиляються від обов'язку по вихованню дитини, якщо вона (він) не проявляють про неї батьківської турботи, хоча мають таку можливість.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27.12.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно з ч. 5 ст. 19 Сімейного Кодексу України, орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Враховуючи, що відповідач не виконує свої батьківські обов'язки відносно малолітньої доньки, не надає матеріальної допомоги на її утримання, а також зважаючи на висновок виконавчого комітету Житомирської міської ради, як органу опіки і піклування та пояснень свідків суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Крім того, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 640 грн. судового збору.

На підставі викладеного, керуючись Конвенцією «Про права дитини», ст. 164-166, 243, 244 Сімейного Кодексу України, , Постановою ПВСУ № 3 від 30 березня 2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», 12, 13, 77, 81, 141, 206, 280, 259, 263-268, 354 ЦПК України, суд -

вирішив :

Позов задовольнити.

Позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно неповнолітніх дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 640 грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області через Богунський районний суд міста Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя : О.М. Зосименко