Справа № 803/175/18

Провадження № 2-а/161/227/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2018 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Олексюка А.В.,

за участю секретаря Шолом С.І.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши в залі суду міста Луцька справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області про скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувсяв судз позовомдо відповідача про скасування постанови про накладення арешту.

Свій позов мотивує тим, що 28.04.2017 року постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області у справі № 167/221/17, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2017 року, позов ОСОБА_3 до голови ОСОБА_4 районної ради ОСОБА_1 про визнання бездіяльності посадової особи неправомірною та зобовязання вчинити певні дії задоволено, визнано незаконною бездіяльність голови ОСОБА_4 районної ради ОСОБА_1 щодо неприйняття розпорядження про призначення ОСОБА_3 на посаду директора ОСОБА_4 районного дому «Просвіта» та зобовязано видати розпорядження про призначення ОСОБА_3 на посаду директора ОСОБА_4 районного дому «Просвіта» та укласти з ним контракт за результатами конкурсу від 26.01.2017 року, згідно протоколу № 2.

20.11.2017 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_5 відкрито виконавче провадження ВП № 55199520 з виконання виконання виконавчого листа № 167/221/17, виданого Луцьким міськрайонним судом 16.11.2017 року.

Вказує, що 15.12.2017 року ним видано розпорядження «Про призначення ОСОБА_3 на посаду директора ОСОБА_4 районного дому «Просвіта» та укладення з ним контракту» та підписано з ним контракт.

Зазначає, що видати раніше дане розпорядження не міг, оскільки перебував у відпустці, а тому не мав повноважень для виконання даних дій.

15.12.2017 року ним було направлено повідомлення головному державному виконавцю Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_5 про виконання вищевказаного рішення суду та додано копію вищевказаного розпорядження.

Однак, незважаючи на вищевикладене, державний виконавець, всупереч чинному законодавству, 22.01.2018 року виніс постанову№ 55199520 про накладення на нього штрафу за невиконання рішення суду.

Позивач вважає постанову, видану головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Волинській області ОСОБА_5Є неправомірною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки рішення суду ним виконано добровільно.

Просить суд скасувати постанову ВП № 55199520 від 22.01.2018 року, видану головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_5, про накладення на нього штрафу в розмірі 3400 гривень.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали з мотивів, наведених у позовній заяві та просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. На адресу суду надіслав відзив на позовну заяву, в якому заначив, що позов не визнає та просив суд відмовити в його задоволенні.

Суд вважає за можливе розглядати справу без участі представника відповідача за наявними матеріалами справи.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, дослідивши письмові докази у справі, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.04.2017 року постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області у справі № 167/221/17 позов ОСОБА_3 до голови ОСОБА_4 районної ради ОСОБА_1 про визнання бездіяльності посадової особи неправомірною та зобовязання вчинити певні дії задоволено, визнано незаконною бездіяльність голови ОСОБА_4 районної ради ОСОБА_1 щодо неприйняття розпорядження про призначення ОСОБА_3 на посаду директора ОСОБА_4 районного дому «Просвіта» та зобовязано видати розпорядження про призначення ОСОБА_3 на посаду директора ОСОБА_4 районного дому «Просвіта» та укласти з ним контракт за результатами конкурсу від 26.01.2017 року, згідно протоколу № 2.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2017 року вищевказана постанова Луцького міськрайонного суду Волинської області залишена без змін.

Відповідно до статті 1 Закону УкраїниПро виконавче провадження№ 1404-VIII (даліЗакон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗакону, а також рішеннями, які відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню.

Відповідно до пункту 1 частини першоїстатті 3 Закону № 1404-VIIIвідповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Як передбачено пунктом 1 частини першоїстатті 26 Закону № 1404-VIIIвиконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного устатті 3 цього Законуза заявою стягувача про примусове виконання рішення.

20.11.2017 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Волинській області ОСОБА_5, за заявою стягувача винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 55199520 з примусового виконання виконавчого листа № 167/221/17, виданого 16.11.2017 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області про визнання незаконною бездіяльності голови ОСОБА_4 районної ради ОСОБА_1 щодо неприйняття розпорядження про призначення ОСОБА_3 на посаду директора ОСОБА_4 районного дому «Просвіта» та зобовязати голову ОСОБА_4 районної ради ОСОБА_1 видати розпорядження про призначення ОСОБА_3 директором ОСОБА_4 районного дому «Просвіта» та укласти з ОСОБА_3 контракт за результатами конкурсу від 26.01.2017, згідно протоколу № 2.

Як встановлено частиною восьмоюстатті 26 Закону № 1404-VIIIза рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Постанова про відкриття провадження № 55199520 від 20.11.2017 отримана позивачем 14.12.2017, що підтверджується реєстром рекомендованих листів від 14.12.2017 року.

На виконання постанови Луцького міськрайонного суду Волинської області головою районної ради ОСОБА_1 15.12.2017 видано розпорядження № 90 р «Про призначення ОСОБА_3 на посаду директора ОСОБА_4 районного дому «Просвіта» та укладення з ним контракту» (а.с. 10).

Цього ж дня головою районної ради ОСОБА_1 укладено контракт з директором ОСОБА_4 районного дому «Просвіта» (а.с. 11).

Крім того, 15.12.2017 року головою ОСОБА_4 районної ради ОСОБА_1 було направлено повідомлення головному державному виконавцю Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_5 про виконання вищевказаного рішення суду та додано копію вищевказаного розпорядження.

Відповідно достатті 63 Закону № 1404-VIIIза рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостоюстатті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт. Після складання акта виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Заходи примусового характеру, передбачені пунктом 5статті 10 цього Закону № 1404-VIIIє за своїм змістом відсилочною нормою. Саместаттею 63 цього Законувизначено, які дії вчиняє державний виконавець при виконанні рішень немайнового характеру, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, зважаючи на специфіку їх виконання, які за своїм змістом і є заходами примусового характеру.

Зокрема, статтею 75 даного Закону передбачено відповідальність за невиконання рішення суду, що зобовязує боржника вчинити дії, або утриматися від їх вчинення, а саме: виконавець накладає штраф, що і є заходом примусового виконання в розумінні вказаногоЗакону.

При винесені оскаржуваної порстанови головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Волинській області ОСОБА_5, як на аргумент невиконання рішення суду послався на заяву стягувача ОСОБА_3 від 22.12.2017 року, в якій останній вказує про невиконання боржником рішення суду, оскільки не підписав з ним контракт, який має відповідати Типовому контракту з керівником підприємства, що є у державній власності.

Звернення ОСОБА_3 до районної ради про небажання підписувати запропонований контракт, яке надійло 18.12.2017 року розглядалось 26.12.2017 року постійною комісією районної ради з питань використання майна спільної власності територіальних громад району, розвитку підприємництва, енергетичного комплексу, транспорту та звязку, якою рекомендовано голові районної ради запропонувати ОСОБА_3 підписати раніше поданий йому контракт з директором ОСОБА_4 районного дому «Просвіта», виключивши з нього букву «г» п. 3 ч. 2.8 (а.с. 21).

ОСОБА_4 районної ради Волинської області від 29.12.2017 року за № 66/Г-65 ОСОБА_3 повідомлено, що контракт з директором ОСОБА_4 районного дому «Просвіта» від 15.12.2017 року, який був запропонований йому для підписання розроблений відповідно до Типової форми контракту з керівником підприємства, що є у державній власності, затвердженої постановою КМУ від 02.08.1995 року № 597, з урахуванням особливостей, передбачених пп. 15, 16 ст. 21-5 Закону України «Про культуру». Розяснено, що укладення контракту відповідно до Положення про порядок призначення, укладення контракту та звільнення керівників підприємств, установ, організацій, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селища та міста Рожищенського району, затвердження рішенням ОСОБА_4 районної ради від 29.09.2016 року № 13/11 суперечить п. 4 даного Положення, а саме: «Дія даного положення не поширюється на призначення керівників закладів освіти та культури» (а.с. 22).

Отже, при накладенні штрафу державний виконавець не перевірив, з яких причин рішення суду не виконане. При цьому, наявність відповідної заяви стягувача про невиконання рішення суду не свідчить про те, що воно є невиконаним з вини боржника.

Відповідно до частини першої, другоїстатті 77 КАС Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідач не довів правомірність винесення постанови про накладення на позивача штрафу в розмірі 3400 гривень.

Керуючись ст.ст. 2, 77, 90, 139, 241-246, 255, 286, 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України,Законом України «Про виконавче провадження», суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області про скасування постанови - задовольнити.

Постанову ВП № 55199520 від 22.01.2018 року, видану головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_5, про накладення штрафу в розмірі 3400 гривень на ОСОБА_1 за невиконання рішення суду визнати протиправною та скасувати, справу закрити.

Згідно зі статтями 255, 293, 295 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 21.06.2018 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду А.В.Олексюк