Справа № 138/3102/17

Провадження №:2-а/138/14/18

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

26 червня 2018 року м. Могилів-Подільський

Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області, в складі:

головуючого судді Цибульського О.Є.,

за участю секретаря Політанської Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Могилів-Подільському адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Печерської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання неправомірними дій Управління праці та соціального захисту населення Печерської районної в місті Києві державної адміністрації та стягнення недоплаченої щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та недоплаченої допомоги при народженні дитини,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Управління праці та соціального захисту населення Печерської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання неправомірними дій Управління праці та соціального захисту населення Печерської районної в місті Києві державної адміністрації та стягнення недоплаченої щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та недоплаченої допомоги при народженні дитини.

Позов мотивовано тим, що позивач перебуває в шлюбі з ОСОБА_2. Від спільного подружнього життя у них народилося троє дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3. В період з листопада 2013 року по жовтень 2016 року позивач перебувала у відпустці по догляду за малолітнім сином до досягнення ним трирічного віку.

З моменту народження третьої дитини, позивач отримувала за місцем свого постійного проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 державну допомогу у виді: допомоги при народженні дитини в розмірі 9720,00 грн. за жовтень 2013 року та 14 850 грн. за період січень 2014 року – жовтень 2014 року, а також допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період листопад 2013 року – грудень 2013 року в розмірі 177,67 грн. та за період січень 2014 року – червень 2014 року в розмірі 780,00 гривень.

В зв’язку з початком бойових дій за місцем проживання позивача, вона була вимушена покинути місце проживання і зареєструвалась як вимушено переміщена особа в місті Києві.

26 листопада 2014 року позивач отримала від Управління праці та соціального захисту населення Печерської районної в м. Києві державної адміністрації довідку про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції. Разом з тим, за весь час перебування позивача в статусі вимушено переміщеної особи вона жодного разу не отримала виплат вказаних вище допомог.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить по допомозі при народженні дитини за період з листопада 2014 року по червень 2017 року в розмірі 47 520,00 грн. та по допомозі по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період липень 2014 року по жовтень 2016 року в розмірі 3 640,00 грн.

04.07.2017 позивач звернулась до Управління праці та соціального захисту населення Печерської районної в місті Києві державної адміністрації із заявою про стягнення з відповідача недоплаченої щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та недоплаченої допомоги при народженні дитини. Однак, відповідачем було надано відповідь, з якої слідує, зокрема, що виплата допомоги при народженні дитини поновлюється у разі, коли особа, яка фактично здійснює догляд за дитиною, звернулась протягом 12 місяців після припинення виплати допомоги до органу, що призначив допомогу із письмовою заявою. Зважаючи на викладене, позивачу було відмовлено у поновленні виплати державної допомоги при народженні дитини та 01.07.2014 скасовано допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Позивач не погоджується з такою позицією відповідача, а тому звернулась до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Печерської районної в місті Києві державної адміністрації щодо ненарахування та невиплати їй державних допомог; зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Печерської районної в місті Києві державної адміністрації нарахувати та виплатити їй заборгованість з державної допомоги при народженні дитини в розмірі 47 520,00 грн. та з щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі 3640,00 грн.

В судове засідання позивач не з’явилась. Представник позивача подала до суду клопотання про розгляд справи без її участі та участі позивача. Позов підтримала, просила позовні вимоги задоволити.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився. Подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі. Проти задоволення позову заперечив з підстав викладених в відзиві на позовну заяву, який мотивований тим, що на підставі п.13 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1751 від 27.12.2001 року, державна допомога при народженні дитини поновлюється у разі, коли особа, що фактично здійснює догляд за дитиною (один з батьків дитини, опікун), звернулася протягом дванадцяти місяців після припинення виплати допомоги до органу, що призначив допомогу, з письмовою заявою. В зв'язку з тим, що після припинення виплати допомоги при народженні дитини за місцем реєстрації пройшло більше 12 місяців, а позивач не зверталась до відповідача з заявою про поновлення виплати, Управлінням жодних рішень про неї не приймалось. Крім того, відповідач зазначає, що з адміністративним позовом до суду позивач звернулась 07.12.2017. Разом з тим, в позовній заяві позивач просить суд захистити її права за період з липня 2014 року. Відповідач вважає, що позивачем частково пропущено строк звернення до суду з адміністративним позовом. А тому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог у зв’язку з їх безпідставністю та позовні вимоги в частині вимог за період з липня 2014 року по 07 червня 2017 року залишити без розгляду.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи зміст позову, відзив на позов, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову, враховуючи таке:

як слідує з позову, позивач є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України серії АТ 172506, та проживала за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.6).

05.08.2006 позивач зареєструвала шлюб з ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії І-ІІО № 056425, виданим 05.08.2006 Донецьким міським відділом реєстрації актів цивільного стану Донецького обласного управління юстиції (а.с.7).

За час шлюбу у позивача народилось троє дітей, а саме: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження серії І-АМ № 054201, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про народження серії І-НО № 286421, та ОСОБА_5, 08 жовтня 2013 року, що підтверджується свідоцтвом про народження серії І-НО № 551009 (а.с.8-10).

Як слідує з позову, позивач отримувала за місцем свого постійного проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 державну допомогу у виді: допомоги при народженні дитини в розмірі 9720,00 грн. за жовтень 2013 року та 14 850 грн. за період січень 2014 року – жовтень 2014 року, а також допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період листопад 2013 року – грудень 2013 року в розмірі 177,67 грн. та за період січень 2014 року – червень 2014 року в розмірі 780,00 гривень.

У зв’язку з бойовими діями на території м. Донецьк, позивач разом з сім’єю була вимушена змінити своє місце проживання. Так, згідно довідки Управління праці та соціального захисту населення Печерської районної в місті Києві державної адміністрації № НОМЕР_1 від 26.11.2014 ОСОБА_1 було взято на облік, як особу переміщену з тимчасово окупованої території України. Нове місце реєстрації позивача – АДРЕСА_1 (а.с.11).

Після отримання довідки про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи позивач перебувала на обліку в Управління праці та соціального захисту населення Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, що підтверджується листом Головного управління ДМС в м. Києві № 1-16/М-971-16 від 15.06.2016 (а.с.12).

Позивач зверталась із заявою від 08.11.2016 та від 04.07.2017 до відповідача про поновлення їй виплати допомоги по догляду за дитиною ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, до досягнення ним трирічного віку та допомоги при народженні дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, однак листами № 105/74/М-1038/16-11340 від 14.11.2016 та № 105/74/М-831/16-8547 від 19.07.2017 позивача було повідомлено про неможливість поновлення їй вказаних виплат, оскільки вона не подала заяву про поновлення виплат протягом 12 місяців з дня припинення таких виплат, як це передбачено п. 13 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1751 від 27.12.2001 року (а.с.12-18).

Згідно розрахунку заборгованості, відповідачем недоплачено позивачу у період з липня 2014 року по жовтень 2016 року щомісячну допомогу по догляду за дитиною ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 до досягнення ним трирічного віку в загальному розмірі 3640,00 грн. Також відповідачем недоплачено позивачу у період з листопада 2014 року по червень 2017 року допомогу при народженні дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 в загальному розмірі 47 520,00 грн. (а.с.19).

В силу положень частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи (а тому і органи та посадові особи пенсійного фонду України, як органи виконавчої влади, до яких відноситься і Відповідач) зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27.02.1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», громадяни України, в сім'ях, яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Статтею 10 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» визначено, що допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною. Одноразова допомога, призначена опікуну, вважається власністю дитини.

Відповідно до ч.ч. 7, 9 ст.11 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини. Виплата допомоги при народженні дитини припиняється у разі: позбавлення отримувача допомоги батьківських прав; відібрання дитини в отримувача допомоги без позбавлення батьківських прав; тимчасового влаштування дитини на повне державне утримання; припинення опіки або звільнення опікуна від його повноважень щодо конкретної дитини; нецільового використання коштів і незабезпечення отримувачем допомоги належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини.

Пункт 13 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1751 від 27.12.2001 року (далі - Порядок), містить більш вичерпний перелік підстав припинення виплати допомоги при народженні дитини.

У своєму відзиві на позовну заяву Відповідач в обґрунтування правомірності відмови у поновленні виплати допомоги при народженні дитини посилається на п. 13 Порядку, згідно до абз. 33 якого виплата допомоги поновлюється у випадках, передбачених абзацами двадцятим - двадцять сьомим, двадцять дев'ятим і тридцятим цього пункту, у разі, коли особа, що фактично здійснює догляд за дитиною, звернулася протягом дванадцяти місяців після припинення виплати допомоги до органу, що призначив допомогу, з письмовою заявою.

Суд не може погодитися з вказаною позицією відповідача, оскільки з аналізу п. 13 Порядку вбачаються підстави припинення виплати допомоги при народженні дитини, а саме: невиконання батьківських обов'язків, відмова від дитини, передання її на виховання до інтернату чи інших закладів, тощо. Відповідно, абзац 33 пункту 13 Порядку, на який посилається Відповідач, передбачає поновлення виплати допомоги, яка була зупинена з зазначених підстав.

Крім того, слід зазначити, що абз. 1 п. 55 розділу «Виплата державної допомоги сім'ям з дітьми» Порядку передбачає, що допомога, яка не отримана вчасно внаслідок невиконання її отримувачами умов, визначених цим Порядком, виплачується за минулий час з моменту призначення, але не більш як за шість місяців з місяця звернення за її одержанням, крім випадків, визначених у абзаці десятому пункту 35 цього Порядку.

Абзацом 2 пункту 35 Порядку передбачено, що призначені, але своєчасно не одержані суми державної допомоги сім'ям з дітьми з вини органу, що призначає або виплачує зазначену допомогу, виплачуються протягом будь-якого часу без обмежень.

Також, згідно п.8 Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької і Луганської областей, затвердженого ПКМУ № 595 від 07.11.2014р. (з наступними змінами), особам, які переміщені на контрольовану територію та взяті на облік відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого ПКМУ від 01.10.2014р. № 509, пенсії та інші соціальні виплати з бюджетів усіх рівнів та фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування виплачуються за заявами таких осіб до органів (установ), які здійснюють такі виплати протягом усього строку дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Як передбачено п. 9.1 Інструкції щодо порядку оформлення і ведення особових справ отримувачів усіх видів соціальної допомоги, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.09.2006 року № 345 (далі - Інструкція), у разі переїзду отримувача соціальної допомоги в іншу місцевість виплата допомоги за старим місцем проживання (реєстрації) припиняється. За новим місцем проживання (реєстрації) допомога призначається (подовжується її виплата) на підставі заяви та документів, визначених у відповідних нормативно-правових актах.

Згідно п. 9.3 Інструкції на підставі поданої заяви про продовження виплати допомоги за новим місцем проживання (реєстрації) Управлінням формується Запит особової справи отримувача допомоги до Управління за попереднім місцем її отримання, який направляється поштою або видається особисто отримувачу допомоги (якщо це зазначено у заяві) для передачі зазначеному Управлінню. У разі отримання запиту особової справи отримувача допомоги Управління зобов'язане не пізніше ніж протягом трьох робочих днів припинити виплату соціальної допомоги та направити особову справу за місцем вимоги разом із Супровідним листом до особової справи отримувача допомоги. До справи додається Довідка-атестат та довідка про призначені та виплачені протягом останніх 6-ти місяців соціальні допомоги.

У разі неможливості отримати особову справу та Довідку-атестат допомога продовжується (призначається) за фактичним місцем проживання її отримувача на підставі електронної справи, отриманої від державного підприємства «Інформаційно-обчислювальний центр Міністерства соціальної політики України».

За неможливості протягом місяця одержати Довідку-атестат з управлінь, що залишаються в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, з метою захисту права громадян України на одержання призначеної згідно з чинним законодавством державної допомоги, неотримані суми допомоги одержувачам виплачуються за минулий період на підставі інформації про стан фінансування та виплати, що оприлюднюється на офіційному сайті Міністерства соціальної політики України.

Суд вважає, що Позивач та її дитина як громадяни України мають право на соціальний захист від держави, а соціальний захист - це комплекс організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на захист добробуту кожного члена суспільства. Забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, держава зобов'язується забезпечити дитині захист і піклування, які необхідні для її благополуччя. Позивач, в сім'ї якої виховується та проживає неповнолітня дитина, має право на державну допомогу, яка надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною.

Суд також вважає, що вини Позивача у не отриманні допомоги при народженні дитини вчасно не має. Обмежень в часі щодо поновлення виплати допомоги при народженні дитини, припиненої не з вини одержувача, в Законі України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми та Тимчасовому порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької і Луганської областей - не передбачено.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, Управління праці та соціального захисту населення Печерської районної в місті Києві державної адміністрації всупереч конституційним гарантіям, без законних підстав, протиправно не поновило Позивачу виплату допомоги при народженні дитини з часу її припинення, а отже суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Крім того, суд зазначає, що Управління праці та соціального захисту населення Печерської районної в місті Києві державної адміністрації вчинило не дії, а бездіяльність щодо ненарахування та невиплати Позивачу державних допомог.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 2,6,8-9,19-20,22,25-26,72-78,90,139,205,241-246,255,295-297 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задоволити.

Визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Печерської районної в місті Києві державної адміністрації по не нарахуванню та невиплаті щомісячної допомоги по догляду за дитиною ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, до досягнення ним трирічного віку та по не нарахуванню та невиплаті допомоги при народженні вказаної дитини.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Печерської районної в місті Києві державної адміністрації (вул. Цитадельна, 4/7, м. Київ) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, недоплачену у період з липня 2014 року по жовтень 2016 року щомісячну допомогу по догляду за дитиною ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, до досягнення нею трирічного віку, а саме: допомогу в розмірі 3 640 (три тисячі шістсот сорок) гривень 00 копійок.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Печерської районної в місті Києві державної адміністрації (вул. Цитадельна, 4/7, м. Київ) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, недоплачену у період з липня 2014 року по червень 2017 року допомогу при народженні дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, а саме: допомогу в розмірі 47 520 (сорок сім тисяч п’ятсот двадцять) гривень 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: