ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА _{01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua}

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.06.2018

Справа №910/1042/18

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого - судді Князькова В.В.,

за участю секретаря судового засідання Скокіна О.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Державного космічного агентства України, м. Київ

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Український страховий капітал», м. Київ

за участю третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Державного підприємства «Конструкторське бюро «Південне» ім. М.К. Янгеля», м. Дніпро, Дніпропетровська обл.,

за участю третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Страховий брокер «Аероспейс Іншуренс Брокер», м. Київ,

за участю третьої особи 3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Кабінету Міністрів України, м. Київ,

за участю третьої особи 4, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Міністерства фінансів України, м. Київ,

за участю прокурора Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України,

про стягнення 56 024 771,33 грн.,

За участю представників:

від позивача: від відповідача: від третьої особи 1: від третьої особи 2: від третьої особи 3: від третьої особи 4: від прокуратури:

Сорокін О.С. Остроух М.В., Буглова О.В. Лисичний А.П. не з'явився Колток О.М. Іваницька Т.Б. Голуб Є.В.

ВСТАНОВИВ:

Державне космічне агентство України звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Український страховий капітал» про:

- стягнення з Приватного акціонерного товариства «Український страховий капітал» на користь Державного підприємства «Конструкторське бюро «Південне» ім. М. К. Янгеля» страхових платежів за договорами на загальну суму 37 572 463,11 грн.;

- стягнення з Приватного акціонерного товариства «Український страховий капітал» на користь Державного підприємства «Конструкторське бюро «Південне» ім. М. К. Янгеля» втрат від інфляції за договорами в сумі 7 518 024,04 грн.;

- стягнення з Приватного акціонерного товариства «Український страховий капітал» на користь Державного підприємства «Конструкторське бюро «Південне» ім. М. К. Янгеля» штрафу за договорами у загальній сумі 2 627 972,42 грн.;

- стягнення з Приватного акціонерного товариства «Український страховий капітал» на користь Державного підприємства «Конструкторське бюро «Південне» ім. М. К. Янгеля» пені за договорами у загальній сумі 6 852 955,59 грн.;

- стягнення з Приватного акціонерного товариства «Український страховий капітал» на користь Державного підприємства «Конструкторське бюро «Південне» ім. М. К. Янгеля» відсотків за користування чужими грошовими коштами в сумі 1 453 356,17 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неправомірну відмову відповідача повернути Державному підприємству «Конструкторське бюро «Південне» ім. М. К. Янгеля» на вимогу позивача страхові платежі за договорами страхування №ВЗЕ12-178/001 від 15.11.2012, №ОКІ12-178/002 від 15.11.2012 та №ВТО12-178/003/К від 15.11.2012 на загальну суму 37 572 463,11 грн., що стало підставою для нарахування інфляційних втрат, штрафу, пені та 3% річних. При цьому, за твердженнями позивача, підставою для повернення страхових платежів у повному обсязі є дострокове розірвання договорів страхування у зв'язку з відміною запуску ракети-носія «Циклон-4», що передбачено умовами договорів та пунктом 48 Порядку і правил обов'язкового страхування об'єктів космічної діяльності (космічна інфраструктура), які є власністю України, щодо ризиків, пов'язаних з підготовкою до запуску космічної техніки на космодромі, запуском і експлуатацією її у космічному просторі, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2010 №1033.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача залучено Державне підприємство «Конструкторське бюро «Південне» ім. М.К.Янгеля» (третя особа 1) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Страховий брокер «Аероспейс Іншуренс Брокер» (третя особа 2), призначено підготовче судове засідання на 21.02.2018.

12.02.2018 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому Приватне акціонерне товариство «Український страховий капітал» проти задоволення позову заперечило з тих підстав, що договори страхування є розірваними не у зв'язку з відміною запуску ракети-носія «Циклон-4», а в загальному порядку на вимогу страхувальника, а тому, на думку відповідача, поверненню підлягає лише частина страхових платежів за період, що залишився до закінчення строку дії відповідних договорів страхування, як це передбачено у статті 28 Закону України «Про страхування».

19.02.2018 позивачем подано до суду клопотання про залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Кабінет Міністрів України та Міністерство фінансів України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2018 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Кабінет Міністрів України (третя особа 3) та Міністерство фінансів України (третя особа 4). Підготовче засідання відкладено на 14.03.2018.

Третя особа 1, Державне підприємство «Конструкторське бюро «Південне» ім. М.К. Янгеля» у письмових поясненнях по справі, які надійшли на адресу суду 07.03.2018, позовні вимоги Державного космічного агентства України підтримало, посилаючись на наявність у позивача повноважень на прийняття рішення про відміну запуску ракети-носія «Циклон-4».

13.03.2018 до суду надійшла заява прокурора Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України про вступ у справу №910/1042/18 з метою недопущення порушення інтересів держави у спірних правовідносинах.

14.03.2018 позивачем подано клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку адміністративного судочинства, а саме до розгляду Київським апеляційним адміністративним судом справи №826/15166/17 за позовом Приватного акціонерного товариства «Український страховий капітал» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, про визнання протиправним та скасування розпорядження від 18.10.2017 №4108.

У судовому засіданні 14.03.2018 судом задоволено клопотання прокурора Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України та допущено прокурора до участі у справі.

Також 14.03.2018 судом розглянуто клопотання позивача про зупинення провадження у справі та відмовлено у його задоволенні, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Представник позивача в обґрунтування заявленого клопотання вказав, що у провадженні Київського апеляційного адміністративного суду перебуває справа №826/15166/17 за позовом Приватного акціонерного товариства «Український страховий капітал» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, про визнання протиправним та скасування розпорядження від 18.10.2017 №4108 «Про усунення порушень Приватним акціонерним товариством «Український страховий капітал» ліцензійних умов».

За твердженнями позивача, рішення у вказаній адміністративній справі може вплинути на рішення у даній справі, оскільки адміністративним судом буде надана оцінка розпорядженню Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від 18.10.2017 №4108, яке підтверджує неправомірність дій відповідача.

Однак, за висновками суду, заявником не було доведено наявності обґрунтованої неможливості розгляду даної справи до вирішення справи №826/15166/17, оскільки господарський суд не позбавлений можливості самостійно встановити обставини, які входять до предмета доказування у даній справі, зокрема дослідити обставини укладення та виконання спірних договорів страхування та, відповідно, встановити неправомірність чи обґрунтованість відмови Приватного акціонерного товариства «Український страховий капітал» повернути отримані ним страхові платежі у повному обсязі.

У судовому засіданні 14.03.2018 судом оголошено перерву у підготовчому засіданні до 28.03.2018, продовжено третій особі 4 процесуальний строк для подання письмових пояснень по суті справи. В порядку статей 120-121 Господарського процесуального кодексу України направлено третім особам 2 та 3 повідомлення про дату, час та місце наступного судового засідання.

26.03.2018 третьою особою 4 подано до суду письмові пояснення по справі, в яких Міністерство фінансів України позовні вимоги підтримало, посилаючись на обставини укладення договору між Україною та Федеративною Республікою Бразилією від 21.10.2003 «Про дострокове співробітництво щодо використання ракети-носія «Циклон-4» на пусковому центрі Алкантара», який ратифіковано Законом України від 04.02.2004 №1429, та невиконання вказаного міжнародного договору внаслідок його одностороннього розірвання (денонсації) Бразильською стороною. За змістом пояснень третьої особи 4, грошові кошти, які були отримані відповідачем в якості страхових платежів за договорами страхування у сфері космічної діяльності, є кредитними коштами, отриманими під державні гарантії.

Прокурор у письмових поясненнях, поданих до суду 27.03.2018, вказав, що обґрунтованість позовних вимог підтверджується результатами перевірки дотримання відповідачем вимог законодавства про фінансові послуги, яку було проведено Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, на виконання ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 25.09.2017 у справі №757/54536/17к. Зокрема, як вказує прокурор, в межах перевірки було встановлено факти припинення спірних договорів страхування саме у зв'язку з відміною запуску ракети-носія «Циклон-4» та неправомірність відмови відповідача повернути страхові платежі у повному обсязі.

У судовому засіданні 28.03.2018 судом було відмовлено у задоволенні усної заяви представника позивача про забезпечення позову та роз'яснено останньому порядок звернення до суду з відповідною заявою. Також судом залишено без задоволення заяву прокурора про виклик свідка у судове засідання у зв'язку з недотриманням прокурором вимог статей 88-89 Господарського процесуального кодексу України щодо форми та змісту заяви свідка. Керуючись ч. 3 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, судом з власної ініціативи продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та оголошено перерву у судовому засіданні до 25.04.2018. В порядку статей 120-121 Господарського процесуального кодексу України направлено третій особі 2 повідомлення про дату, час та місце наступного судового засідання.

Третя особа 4, Кабінет Міністрів України у письмових поясненнях по справі, поданих до суду 03.04.2018, позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини денонсації урядом Федеративної Республіки Бразилії договору від 21.10.2003 «Про дострокове співробітництво щодо використання ракети-носія «Циклон-4» на пусковому центрі Алкантара» та, як наслідок, неможливість запуску ракети-носія «Циклон-4», щодо якого були укладені спірні договори страхування.

10.04.2018 позивач подав до суду відповідь на відзив, в яких вказав, що Державне космічне агентство України є єдиним уповноваженим державним органом на прийняття рішення про відміну запуску ракети-носія «Циклон-4». За твердженнями позивача, прийняття рішення про відміну запуску ракети-носія «Циклон-4» було обумовлено розірванням договору від 21.10.2003, укладеного між Україною та Федеративної Республіки Бразилії, а доводи відповідача про те, що вказаний міжнародний договір продовжує діяти є безпідставними.

24.04.2018 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг подано до суду заяву про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Обґрунтовуючи підстави для вступу у справу, заявник вказує, що Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, було проведено позапланову перевірку діяльності Приватного акціонерного товариства «Український страховий капітал», за наслідками якої складено акт перевірки №1886/13-6/2 від 12.10.2017. Розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, №4108 від 19.10.2017 зобов'язано страховика усунути виявлені порушення вимог законодавства у сфері фінансових послуг. Наведені обставини, на думку заявника, свідчать про те, що рішення суду у даній справі може вплинути на права і обов'язки вказаного державного органу.

У судовому засіданні 25.04.2018 судом розглянуто заяву Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, та відмовлено у її задоволенні, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі. Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов'язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі (ч. ч. 3, 4 ст. 50 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з п. 1.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» третя особа виступає в процесі на стороні позивача або відповідача - у залежності від того, з ким із них у неї існують (або існували) певні правові відносини. Питання про допущення або залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі вирішується ухвалою суду про прийняття позовної заяви до розгляду (із зазначенням про це в ухвалі про порушення провадження у справі) або під час розгляду справи, але до прийняття господарським судом рішення, з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес у даній справі. Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.

Разом з цим, всупереч викладеним вище вимогам статті 50 Господарського процесуального кодексу України, подана до суду заява не обґрунтована належним чином, а обставини, про які в ній зазначено, не підтверджують, що рішення у даній справі плине на будь-які права чи обов'язки контролюючого органу - Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Судом долучено до матеріалів справи копію розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, №4108 від 19.10.2017, яким зобов'язано відповідача усунути виявлені порушення вимог законодавства у сфері фінансових послуг. Вказане розпорядження буде оцінено судом як доказ у справі при вирішенні спору по суті, однак підстав для залучення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, відсутні. Вказаний державний орган не є учасником господарських відносин за договорами, з приводу виконання яких виник даний спір.

До того ж, заявником не зазначено не лише його прав чи обов'язків, на які може вплинути рішення суду, а і не вказано сторону (позивача чи відповідача), щодо якої виникнуть, зміняться чи будуть припинені відповідні права та обов'язки.

Враховуючи наведене, господарським судом не встановлено підстав для залучення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, а відповідна заява залишена судом без задоволення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.05.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2018 відмовлено у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову, поданої до суду 24.04.2018.

Під час розгляду справи по суті судом оголошувались перерви з 23.05.2018 до 06.06.2018, а також з 06.06.2018 до 20.06.2018.

У судовому засіданні представники позивача, третіх осіб 1, 3, 4 та прокурор позовні вимоги підтримали, просив суд позов задовольнити.

Представники відповідача проти задоволення позову надали заперечення, просили суд в позові відмовити в повному обсязі.

Представник третьої особи 2 у судове засідання не з'явився. Разом з цим, Товариство з обмеженою відповідальністю «Страховий брокер «Аероспейс Іншуренс Брокер» вважається належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, виходячи з наступного.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення третьої особи 2 про розгляд справи судом та про її право подати пояснення по справі, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 01.02.2018 та подальші проміжні були направлені судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження третьої особи 2, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02140, м. Київ, пр. Бажана, буд. 10, офіс 12-Б.

Однак, конверти з ухвалами суду були повернуті до суду відділенням поштового зв'язку з відмітками «за закінченням терміну зберігання», «за зазначеною адресою не знаходиться».

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження третьої особи 2, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення вказаному учаснику справи відповідної ухвали суду.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що третя особа 2 не скористалась наданими їй процесуальними правами, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а неявка вказаного учасника справи не перешкоджає розгляду справи по суті.

У судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до вимог статті 222 Господарського процесуального кодексу України судом під час розгляду справи здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального пристрою.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, третіх осіб 1, 3, 4 та прокурора, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступні обставини справи.

21.10.2003 між Україною та Федеративною Республікою Бразилія підписано договір про довгострокове співробітництво щодо використання ракети-носія «Циклон-4» на пусковому центрі Алкантара (далі - Договір від 21.10.2003). Вказаний договір ратифікований Законом України від 04.02.2004 №1429-IV та набув чинності для його сторін 22.09.2004.

Відповідно до статті 2 Договору від 21.10.2003 договір укладено з метою визначення умов довгострокового співробітництва Сторін щодо створення наземного комплексу «Циклон-4» на пусковому центрі Алкантара та надання послуг в інтересах національних космічних програм Сторін, а також комерційних замовників пускових послуг.

Пунктом 1 статті 4 Договору від 21.10.2003 визначено, що Українська Сторона та Бразильська Сторона призначають відповідно Національне космічне агентство України (НКАУ) та Бразильське космічне агентство (БКА) уповноваженими органами, відповідальними за здійснення довгострокового співробітництва у використанні ракети-носія «Циклон-4» на пусковому центрі Алкантара.

25.07.2002 на виконання укладеного міжнародного договору Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №1080 «Про заходи щодо реалізації міжнародного проекту створення космічного ракетного комплексу «Циклон-4», згідно з пунктом 3 якої доручено Національному космічному агентству України розроблення та узгодження з відповідними органами Федеративної Республіки Бразилія програми створення спеціальної наземної інфраструктури космічного ракетного комплексу «Циклон-4»; розроблення та затвердження тактико-технічного завдання на комплекс «Циклон-4» з перевищенням його основних характеристик порівняно із світовими аналогами; затвердження плану-графіка робіт із створення ракети-носія, систем, вузлів та агрегатів з уведенням комплексу «Циклон-4» в штатну експлуатацію у 2006 році; утворення ради головних конструкторів комплексу «Циклон-4» для загального технічного управління роботою та її координації, вирішення науково-технічних питань.

Указом Президента України від 09.12.2010 №1085/2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» Національне космічне агентство України перейменовано на Державне космічне агентство України.

15.11.2012 між Приватним акціонерним товариством «Український страховий капітал» (Страховик), Товариством з обмеженою відповідальністю «Страховий брокер «Аероспейс Іншуренс Брокер» (Страховий брокер), Державним космічним агентством України (Страхувальник) та Державним підприємством «Конструкторське бюро «Південне» ім. М.К. Янгеля» (Платник) укладено договір №ВТО12-178/003/К обов'язкового страхування відповідальності перед третіми особами щодо ризиків, пов'язаних із запуском ракети космічного призначення «Циклон-4» №1Л (далі - Договір №ВТО12-178/003/К).

Згідно з пунктом 3.2 Договору №ВТО12-178/003/К предметом цього договору є майнові інтереси, що не суперечать закону і пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди життю, здоров'ю та/або майну третіх осіб у ході здійснення діяльності, пов'язаної з запуском ракети космічного призначення «Циклон-4» №1Л.

За змістом пункту 3.6 Договору №ВТО12-178/003/К (в редакції додаткової угоди №2 від 23.12.2014) запланована дата запуску ракети космічного призначення становить не пізніше 20.11.2016.

У розділі 6 Договору №ВТО12-178/003/К сторони погодили, що страховий платіж за вказаним договором становить 6 885 000,00 грн. та сплачується Платником одноразово у гривнях за рахунок кредитних коштів, що отримані під державні гарантії, на поточний рахунок Страховика протягом 7 (семи) робочих днів з дати отримання оригінального екземпляру даного договору Платником і відповідного листа-дозволу від Страхувальника.

Відповідно до пункту 14.1 Договору №ВТО12-178/003/К останній набирає чинності з моменту внесення Платником страхового платежу.

15.11.2012 між Приватним акціонерним товариством «Український страховий капітал» (Страховик), Товариством з обмеженою відповідальністю «Страховий брокер «Аероспейс Іншуренс Брокер» (Страховий брокер), Державним космічним агентством України (Страхувальник) та Державним підприємством «Конструкторське бюро «Південне» ім. М.К. Янгеля» (Платник) укладено договір №ВЗЕ12-178/001 обов'язкового страхування об'єкта космічної діяльності - ракети-носія «Циклон-4» №1Л на період запуску космічного апарату «Мікросат» (далі - Договір №ВЗЕ12-178/001).

Згідно з пунктом 5.2 Договору №ВЗЕ12-178/001 предметом цього договору є майнові інтереси, що не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням Державним космічним агентством України та експлуатацією Бінаціональною компанією «Алкантара Циклон Спейс» ракети-носія «Циклон-4» №1Л під час її запуску.

За змістом пункту 6.4 Договору №ВЗЕ12-178/001 (в редакції додаткової угоди №2 від 23.12.2014) запланована дата запуску ракети космічного призначення становить не пізніше 20.11.2016.

У розділі 7 Договору №ВЗЕ12-178/001 сторони погодили, що страховий платіж за вказаним договором становить 27 205 950,00 грн. та сплачується Платником в якості страхової премії одним платежем у гривнях на рахунок Страховика протягом 7 (семи) робочих днів з дати отримання оригінального екземпляру даного договору Платником і відповідного листа-дозволу від Страхувальника.

Відповідно до пункту 14.1 Договору №ВЗЕ12-178/001 останній набирає чинності з моменту внесення Платником страхового платежу.

Також, 15.11.2012 між Приватним акціонерним товариством «Український страховий капітал» (Страховик), Товариством з обмеженою відповідальністю «Страховий брокер «Аероспейс Іншуренс Брокер» (Страховий брокер), Державним космічним агентством України (Страхувальник) та Державним підприємством «Конструкторське бюро «Південне» ім. М.К. Янгеля» (Платник) укладено договір №ОКІ12-178/002 обов'язкового страхування об'єкта космічної діяльності - ракети-носія «Циклон-4» №1Л на етапах транспортування і передстартової підготовки (далі - Договір №ОКІ12-178/002, разом - Договори страхування).

Згідно з пунктом 3.2 Договору №ОКІ12-178/002 предметом цього договору є майнові інтереси, що не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням Страхувальником ракетою-носієм «Циклон-4» №1Л під час її транспортування до місця запуску та передстартової підготовки.

За змістом пункту 3.7 Договору №ОКІ12-178/002 (в редакції додаткової угоди №2 від 23.12.2014) запланована дата запуску ракети космічного призначення становить не пізніше 20.11.2016.

У розділі 6 Договору №ОКІ12-178/002 сторони погодили, що страховий платіж за вказаним договором становить 4 800 000,00 грн. та сплачується Платником одноразово у гривнях за рахунок кредитних коштів, що отримані під державні гарантії, на поточний рахунок Страховика протягом 7 (семи) робочих днів з дати отримання оригінального екземпляру даного договору Платником і відповідного листа-дозволу від Страхувальника.

Відповідно до пункту 15.1 Договору №ОКІ12-178/002 останній набирає чинності з моменту внесення Платником страхового платежу.

Судом встановлено, що на копіях Договорів страхування, наданих позивачем, відсутня дата укладення таких договорів. Однак, іншими матеріалами справи та поясненнями усіх учасників справи підтверджується, що датою укладення Договорів страхування є саме 15.11.2012.

На виконання умов укладених Договорів страхування 27.11.2012 Державним підприємством «Конструкторське бюро «Південне» ім. М.К. Янгеля» сплачено на рахунок Приватного акціонерного товариства «Український страховий капітал» страхові платежі на загальну суму 38 890 950,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №141 від 27.11.2012 на суму 27 205 950,00 грн., №142 від 27.11.2012 на суму 6 885 000,00 грн. та №140 від 27.11.2012 на суму 4 800 000,00 грн.

При цьому, згідно з поясненнями позивача, грошові кошти, які сплачені на виконання Договорів страхування та з приводу повернення яких заявлено позов, є кредитними коштами, які виділені в рамках кредиту під державні гарантії відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 09.06.2011 №659 «Про надання у 2011 році державної гарантії щодо залучення кредиту для продовження фінансування проекту створення космічного ракетного комплексу «Циклон-4».

Пунктом 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 09.06.2011 №659 уповноважено Міністра фінансів підписати документи, пов'язані з наданням державної гарантії для фінансування проекту створення космічного ракетного комплексу «Циклон-4», за умови виконання ДП «КБ «Південне» вимог, передбачених у затверджених цією постановою Порядку та умовах.

В подальшому, 16.07.2015 Міністр закордонних справ Федеративної Республіки Бразилія звернувся до посла України з нотою вих.№72/2015 (т. 2 а. с. 219, 220), якою проінформовано Українську Сторону про остаточне рішення Бразильської сторони щодо денонсації Договору від 21.10.2003.

27.07.2015 оприлюднено Декрет Президента Федеративної Республіки Бразилія №8.494 від 24.07.2015 (т. 2 а.с.222, 223), за змістом якого Бразильською стороною вирішено припинити з 16.07.2016 договір про довгострокове співробітництво щодо використання ракети-носія «Циклон-4» на пусковому центрі Алкантара, який підписаний 21.10.2003 між Україною та Федеративною Республікою Бразилія, шляхом його односторонньої денонсації.

Листом вих.№06/2016-SEXES/MCTI від 12.01.2016, адресованим Державному космічному агентству України (т. 2 а. с. 176-178), Міністерство науки, технології та інновацій Федеративної Республіки Бразилія повідомило про розірвання Договору від 21.10.2003 в односторонньому порядку, яке це передбачено пунктом 3 статті 17 даного договору.

14.07.2016 відбулось засідання Президії науково-технічної ради Державного космічного агентства України, до порядку денного якого було включено питання щодо аналізу ситуації, що склалась у зв'язку з припиненням дії з 16.07.2016 договору між Україною та Федеративною Республікою Бразилія «Про довгострокове співробітництво щодо використання ракети-носія «Циклон-4» на пусковому центрі Алкантара», визначення та вжиття заходів щодо створення космічного ракетного комплексу «Циклон-4» після денонсації договору. За результатами розгляду вказаного питання було вирішено відмінити запуск ракети-носія «Циклон-4» №1Л з пускового центру Алкантара.

18.07.2016 Державним космічним агентством України винесено наказ №141 «Про виконання рішень Президії НТР ДКА від 14.07.2016» про відміну запуску ракети-носія «Циклон-4» №1Л з пускового центру Алкантара у зв'язку з денонсацією Бразильською стороною договору між Україною та Федеративною Республікою Бразилія «Про довгострокове співробітництво щодо використання ракети-носія «Циклон-4» на пусковому центрі Алкантара».

Згідно з листами-повідомленнями Державного космічного агентства України від 22.07.2016 за вих.№3773/10-К8/16, вих.№3774/10-К8/16 та вих.№3775/10-К8/16 позивачем повідомлено відповідача про припинення дії Договорів страхування у зв'язку з відміною запуску ракети космічного призначення на підставі рішення, прийнятого науково-технічною радою Державного космічного агентства України про відміну запуску ракети-носія «Циклон-4» №1Л від 14.07.2016.

Листом вих.№4133/10-К8/16 від 12.08.2016 позивач повідомив відповідача про необхідність повернути страхові платежі за Договорами страхування на банківський рахунок платника - Державного підприємства «Конструкторське бюро «Південне» ім. М.К. Янгеля».

У відповідь на листи-повідомлення від 22.07.2016 та лист від 12.08.2016 відповідач у листах від 29.08.2016 за вих.№267, вих.№268 та вих.№269 заперечив проти припинення Договорів страхування з підстави «відміна запуску ракети-носія «Циклон-4» №1Л», посилаючись на ненадання страхувальником доказів відміни запуску ракети-носія. При цьому, страховик вказав, що застосуванню підлягають умови договорів, які передбачають загальний порядок припинення договору на вимогу страхувальника, та загальні положення статті 28 Закону України «Про страхування».

Згідно з листами від 29.09.2016 за вих.№4819/10-К8/16, вих.№4820/10-К8/16 та вих.№4821/10-К8/16 позивачем направлено відповідачу копії документів, що підтверджують відміну запуску ракети-носія «Циклон-4», а саме витяг з наказу Державного космічного агентства України №141 від 18.07.2016 та витяг з протоколу засідання президії науково-технічної ради Державного космічного агентства України від 14.07.2016. Згідно з відбитком штампу, проставленого Приватним акціонерним товариством «Український страховий капітал», відповідач отримав вказані листи 20.10.2016.

Листом вих.№302 від 30.09.2016 відповідачем повідомлено позивача, що страхові платежі за Договорами страхування будуть повернуті відповідно до положень статті 28 Закону України «Про страхування».

12.10.2016 відповідачем перераховано на рахунок Державного підприємства «Конструкторське бюро «Південне» ім. М.К. Янгеля» частину страхових платежів за Договорами страхування на загальну суму 1 348 486,89 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №2803 від 12.10.2016 на суму 238 727,32 грн., №2804 від 12.10.2016 на суму 166 432,99 грн. та №2805 від 12.10.2016 на суму 943 326,58 грн., а також копіями відповідних виписок з банківського рахунку відповідача.

У листах від 28.10.2016 за вих.№340, вих.№341 та вих.№342, які адресовані позивачу, відповідач вказав про відсутність підстав для повернення страхових платежів у повному обсязі, оскільки науково-технічна рада Державного космічного агентства України не є уповноваженим органом приймати рішення про відміну запуску ракети-носія, а відповідне питання, на думку страховика, повинно було вирішуватись на міждержавному рівні за участю Федеративної Республіки Бразилія.

У період з 29.09.2017 по 12.10.2017 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, проведено позапланову перевірку діяльності Приватного акціонерного товариства «Український страховий капітал», за наслідками якої складено акт перевірки №1886/13-6/2 від 12.10.2017.

18.10.2017 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, прийнято розпорядження №4108 «Про усунення порушень Приватним акціонерним товариством «Український страховий капітал» ліцензійних умов», яким зобов'язано страховика усунути виявлені порушення вимог законодавства у сфері фінансових послуг, зокрема встановлено, що повернення страховиком частини страхових платежів не відповідає умовам страхування.

Спір у справі виник у зв'язку із неправомірною, як вказує позивач, відмовою відповідача повернути іншу частину страхових платежів за Договорами страхування на загальну суму 37 572 463,11 грн., у зв'язку з чим позивачем також нараховано пеню, штраф, інфляційні втрати та 3% річних.

Розглянувши доводи позивача, на яких ґрунтуються позовні вимоги, та відповідні заперечення відповідача, господарський суд виходить з наступного.

Щодо правової природи укладених договорів.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає Договори №ВТО12-178/003/К, №ВЗЕ12-178/001 та №ОКІ12-178/002 як належні підстави, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача, відповідача, третьої особи 1 та третьої особи 2 взаємних цивільних прав та обов'язків.

При цьому, зауваження прокурора про порушення вимог закону при укладенні вказаних договорів страхування судом до уваги не приймаються, оскільки відповідні позовні вимоги про визнання правочинів недійсними не заявлялись в межах даної справи ані жодною стороною таких договорів, ані іншою заінтересованою особою, у тому числі прокурором.

Відповідно до статті 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Аналогічні положення містить ч. 1 ст. 354 Господарського кодексу України.

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з: 1) життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); 2) володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); 3) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 Цивільного кодексу України, стаття 4 Закону України «Про страхування»).

За приписами статті 999 Цивільного кодексу України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Статтею 24 Закону України «Про космічну діяльність» передбачено, що перелік видів обов'язкового страхування при здійсненні космічної діяльності встановлюється чинним законодавством України. Порядок обов'язкового страхування встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 2 ст. 5 Закону України «Про страхування» обов'язкові види страхування, які запроваджуються законами України, мають бути включені до цього Закону. Забороняється здійснення обов'язкових видів страхування, що не передбачені цим Законом.

Так, пунктами 22- 25 частини 1 статі 7 Закону України «Про страхування» до обов'язкових видів страхування віднесено: страхування об'єктів космічної діяльності (наземна інфраструктура), перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері космічної діяльності; страхування цивільної відповідальності суб'єктів космічної діяльності; страхування об'єктів космічної діяльності (космічна інфраструктура), які є власністю України, щодо ризиків, пов'язаних з підготовкою до запуску космічної техніки на космодромі, запуском та експлуатацією її у космічному просторі; страхування відповідальності щодо ризиків, пов'язаних з підготовкою до запуску космічної техніки на космодромі, запуском та експлуатацією її у космічному просторі.

Таким чином, за своїм змістом та правовою природою укладені сторонами Договори №ВТО12-178/003/К, №ВЗЕ12-178/001 та №ОКІ12-178/002 є договорами обов'язкового страхування, які підпадають під правове регулювання глави 67 розділу ІІІ книги 5 Цивільного кодексу України, параграфу 2 глави 35 Господарського кодексу України та положень Закону України «Про страхування».

Крім того, спірні відносини, які виникли при виконанні Договорів страхування, регулюються спеціальними нормами Закону України «Про космічну діяльність», а також Порядком і Правилами обов'язкового страхування об'єктів космічної діяльності (космічна інфраструктура), які є власністю України, щодо ризиків, пов'язаних з підготовкою до запуску космічної техніки на космодромі, запуском і експлуатацією її у космічному просторі, а також Порядком і Правилами обов'язкового страхування відповідальності щодо ризиків, пов'язаних з підготовкою до запуску космічної техніки на космодромі, запуском і експлуатацією її у космічному просторі, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2010 №1033.

Щодо розірвання договору від 21.10.2003 між Україною та Федеративною Республікою Бразилія.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про міжнародні договори України» міжнародним договором України є укладений у письмовій формі з іноземною державою або іншим суб'єктом міжнародного права, який регулюється міжнародним правом, незалежно від того, міститься договір в одному чи декількох пов'язаних між собою документах, і незалежно від його конкретного найменування (договір, угода, конвенція, пакт, протокол тощо); припинення дії - це втрата міжнародним договором своєї сили за умов, визначених самим міжнародним договором, або за вольовим рішенням сторін (денонсація, вихід з договору).

Порядок припинення міжнародних договорів України регулюється Віденською конвенцією про право міжнародних договорів 1969 року, яка набрала чинності для України 13.06.1986 (далі - Конвенція).

Статтею 54 Конвенції визначено, що припинення договору або вихід з нього учасника можуть мати місце: а) відповідно до положень договору; або b) в усякий час за згодою всіх учасників після консультації з іншими договірними державами.

У пунктах 3, 4 статті 17 Договору від 21.10.2003 Українська Сторона та Бразильська Сторона погодили, що цей договір укладається на невизначений термін. Будь-яка Сторона може припинити дію цього Договору шляхом направлення іншій Стороні письмового повідомлення про свій намір припинити дію цього Договору. У такому випадку цей Договір припинить свою дію через один рік з дати відповідного письмового повідомлення. У разі припинення дії цього Договору його положення продовжуватимуть застосовуватися до завершення виконання Сторонами своїх зобов'язань за статтями 6 і 12.

Матеріали справи (нота Міністра закордонних справ Федеративної Республіки Бразилія вих.№72/2015 від 16.07.2017, декрет Президента Федеративної Республіки Бразилія №8.494 від 24.07.2015, лист Міністерства науки, технології та інновацій Федеративної Республіки Бразилія вих.№06/2016-SEXES/MCTI від 12.01.2016) свідчать, що Бразильська Сторона скористалась належним їй правом на одностороннє розірвання Договору від 21.10.2003, яке передбачено у пункті 3 статті 17 вказаного договору.

При цьому, як роз'яснено у листі Міністерства юстиції України вих.№12160-0-26-16/12 від 06.09.2016 (т. 2 а. с. 225) в межах його компетенції, Договір вважається припиненим 16.07.2016 та не потребує проведення додаткових внутрішньодержавних процедур. Чинними лишаються та продовжують застосовуватись стаття 6 «Право власності» і стаття 12 «Інтелектуальна власність», як це передбачено пунктом 4 статті 14 Договору.

Як наслідок, Урядом України було прийнято розпорядження від 20.09.2017 №653-р «Про затвердження плану заходів щодо розв'язання проблемних питань створення космічного ракетного комплексу «Циклон-4», яким доручено уповноваженим державним органам, у тому числі Державному космічному агентству України, забезпечити виконання плану заходів, затвердженого цим розпорядженням, внаслідок денонсації Договору від 21.10.2003 між Україною та Федеративною Республікою Бразилія.

Враховуючи наведене, за висновками суду, обґрунтованими є доводи позивача, третіх осіб 1, 3, 4 та прокурора про припинення з 16.07.2016 дії Договору від 21.10.2003 в силу денонсації вказаного договору іншою державою. В свою чергу, протилежні твердження відповідача про те, що вказаний міжнародний договір продовжує діяти, є безпідставними та спростовуються вищевикладеним.

Щодо наявності у Державного космічного агентства України повноважень на прийняття рішення про відміну запуску ракети-носія «Циклон-4».

Відповідно до частин 1, 2 статті 1 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів.

Повноваження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері космічної діяльності, визначені у статті 6 Закону України «Про космічну діяльність».

Зокрема, вказаною статтею Закону передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері космічної діяльності, є державним генеральним замовником науково-дослідних робіт з дослідження і використання космічного простору, науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт з проектування, виготовлення та випробування космічної техніки, у тому числі міжнародних космічних проектів.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державне космічне агентство України, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14.05.2015 №281, Державне космічне агентство України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері космічної діяльності.

Пунктом 8 Положення передбачено, що Державне космічне агентство України в межах своїх повноважень, на основі і на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції і законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, організовує та контролює їх виконання. Накази Державного космічного агентства України, видані в межах його повноважень, є обов'язковими для виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами та місцевими державними адміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та громадянами.

Відповідно до пункту 12 Положення для розгляду наукових рекомендацій та проведення фахових консультацій з основних питань діяльності в Державному космічному агентстві України можуть утворюватися інші постійні або тимчасові консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи.

Як зазначалось судом, пунктом 1 статті 4 Договору від 21.10.2003 визначено, що Українська Сторона та Бразильська Сторона призначають відповідно Національне космічне агентство України (НКАУ) та Бразильське космічне агентство (БКА) уповноваженими органами, відповідальними за здійснення довгострокового співробітництва у використанні ракети-носія «Циклон-4» на пусковому центрі Алкантара.

Відповідно до пункту 1 статті 5 Договору від 21.10.2003 Українська Сторона забезпечує: а) сертифікацію ракети-носія «Циклон-4», адаптованої до умов наземного комплексу та загальної інфраструктури пускового центру Алкантара, і відповідність ракети-носія нормам пускової безпеки та технічним даним, які визначені відповідними технічними документами; b) постачання на контрактній основі відповідно до процедур експорту «Алкантара Циклон Спейс» ракети-носія "Циклон-4" і технічної інформації, необхідної для її експлуатації, а також надання послуг з її підтримки та підготовки до пуску.

Таким чином, судом було встановлено, що як нормами національного законодавства, так і умовами міжнародного договору, повноваження у сфері проектування, виготовлення та випробування космічної техніки (зокрема щодо запуску та відміни запуску об'єктів космічної діяльності), у тому числі в рамках міжнародних космічних проектів, покладено саме на Державне космічне агентство України, яке є центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері космічної діяльності, та повноваження якого визначаються Урядом України та Законом України «Про космічну діяльність».

Наказ Державного космічного агентства України від 18.07.2016 №141 «Про виконання рішень Президії НТР ДКА від 14.07.2016» щодо відміни запуску ракети-носія «Циклон-4» №1Л з пускового центру Алкантара є чинним та обов'язковим до виконання. Іншого порядку відміни запуску космічної техніки в межах реалізації міжнародного проекту національним законодавством не встановлено.

Судом не приймаються до уваги доводи відповідача про те, що єдиним уповноваженим органом на прийняття рішення про відміну запуску ракети-носія є Кабінет Міністрів України, оскільки, як вказував суд, Уряд України здійснює виконавчу владу, зокрема, через центральні органи виконавчої влади.

У даному випадку судом також враховано, що сам Уряд України, який залучений до участі у справі в якості третьої особи 4, не висловив заперечень щодо наявності у позивача повноважень на прийняття рішення про відміну запуску ракети-носія «Циклон-4», а напроти представник третьої особи 4 у судовому засіданні вказав про відсутність правових підстав для прийняття Кабінетом Міністрів України окремої постанови з цього питання.

Щодо доводів відповідача про відсутність у Науково-технічної ради Державного космічного агентства України повноважень оцінювати доцільність відміни запуску ракети-носія «Циклон-4», господарський суд зауважує, що такі доводи відповідача спростовуються обсягом повноважень вказаного дорадчого консультативно-експертного органу, які визначені у Положенні про Науково-технічну раду Державного космічного агентства України, яке затверджено наказом Державного космічного агентства України від 30.09.2016 №187.

Безпідставними також є посилання відповідача на пункт 2 статті 8 Угоди між Урядом України та Урядом Федеративної Республіки Бразилія щодо захисту технологій, пов'язаних з участю України в запусках з пускового центру Алкантара, яку затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2002 №967, оскільки вказана угода не регулює спірні правовідносини. Зокрема, пункт 2 статті 8 даної Угоди визначає наслідки відміни запуску ракети з метою запобігання неправомірному доступу чи передачі технологій, однак не встановлює порядок здійснення відміни запуску.

Відтак, матеріалами справи підтверджується, що запуск ракети-носія «Циклон-4» з пускового центру Алкантара (Федеративна Республіка Бразилія) не відбувся в результаті денонсації Договору про довгострокове співробітництво щодо використання ракети-носія «Циклон-4» на пусковому центрі Алкантара від 21.10.2003 Бразильською стороною.

Тобто, відміна запуску ракети-носія «Циклон-4» з пускового центру Алкантара обмовлена саме розірванням Договору від 21.10.2003, а факт такої відміни зафіксовано (констатовано) уповноваженим державним органом, а саме Державним космічним агентством України у наказі від 18.07.2016 №141 «Про виконання рішень Президії НТР ДКА від 14.07.2016».

Протилежні заперечення відповідача щодо відсутності доказів відміни запуску ракети-носія «Циклон-4» є необґрунтованими та спростовуються вищевикладеним.

Щодо обставин припинення дії укладених договорів страхування.

Згідно з частиною 1 статті 997 Цивільного кодексу України договір страхування припиняється у випадках, встановлених договором та законом.

У частині 2 статті 28 Закону України «Про страхування» визначено, що дію договору страхування може бути достроково припинено за вимогою страхувальника або страховика, якщо це передбачено умовами договору страхування.

За загальним правилом, яке встановлено у частині 3 статті 997 Цивільного кодексу України та частині 3 статті 28 Закону України «Про страхування», страхувальник або страховик зобов'язаний повідомити другу сторону про свій намір відмовитися від договору страхування не пізніш як за тридцять днів до припинення договору, якщо інше не встановлено договором.

Аналогічні умови передбачено у пункті 7.3 Договору №ВТО12-178/003/К, пункті 14.4 Договору №ВЗЕ12-178/001 та пункті 7.3 Договору №ОКІ12-178/002. Саме на вказані положення як на підставу припинення Договорів страхування посилається відповідач.

Однак, пунктом 7.2 Договору №ВТО12-178/003/К передбачено, що дія даного договору страхування припиняється за згодою сторін, а також у разі: відміни запуску ракети космічного призначення (п. п. 7.2.5).

Пунктом 14.3 Договору №ВЗЕ12-178/001 передбачено, що дія цього договору припиняється за згодою сторін, а також у разі: відміни запуску ракети-носія «Циклон-4» №1Л.

Пунктом 7.2 Договору №ОКІ12-178/002 передбачено, що дія даного договору страхування припиняється за згодою сторін, а також у разі: відміни запуску ракети-носія (п. п. 7.2.3).

Таким чином, виходячи зі змісту наведених пунктів Договорів страхування, господарський суд дійшов висновку, що відміна запуску ракети-носія «Циклон-4» №1Л є самостійною та окремою підставою для припинення Договорів №ВТО12-178/003/К, №ВЗЕ12-178/001 та №ОКІ12-178/002. При цьому, у даному випадку відповідний договір припиняється з об'єктивних причин та незалежно від волевиявлення страховика чи страхувальника.

Як встановлено судом, позивач в листах-повідомленнях від 22.07.2016 про припинення Договорів страхування вказав, що датою припинення відповідного договору у зв'язку з відміною запуску ракети-носія необхідно вважати дату надходження повідомлення на адресу Приватного акціонерного товариства «Український страховий капітал». За змістом пояснень учасників справи, вказані повідомлення отримані відповідачем 18.08.2016.

Разом з цим, щодо моменту припинення Договорів страхування господарський суд зауважує, що оскільки окремих умов, які б визначали дату припинення договору у зв'язку з відміною запуску ракети-носія, Договори страхування не містять, то у даному випадку момент припинення таких договорів визначається саме подією відміни запуску ракети-носія «Циклон-4».

Враховуючи наведене, необґрунтованими є твердження відповідача про те, що Договори страхування є припиненими з 17.09.2016, тобто через 30 днів з дня отримання листів-повідомлень від 22.07.2016, оскільки положення пункту 7.3 Договору №ВТО12-178/003/К, пункту 14.4 Договору №ВЗЕ12-178/001 та пункту 7.3 Договору №ОКІ12-178/002, на які посилається відповідач, не підлягають застосуванню у спірних правовідносинах.

У даному випадку Договори страхування є припиненими на підставі пункту 7.2 Договору №ВТО12-178/003/К, пункту 14.3 Договору №ВЗЕ12-178/001 та пункту 7.2 Договору №ОКІ12-178/002 у зв'язку з відміною запуску ракети-носія «Циклон-4», обставини чого встановлено судом вище.

Щодо порядку повернення страхових платежів у разі припинення договорів страхування.

Частиною 4 статті 997 Цивільного кодексу України, частиною 4 статті 28 Закону України «Про страхування» визначено, що якщо страхувальник відмовився від договору страхування (крім договору страхування життя), страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення строку договору, з вирахуванням нормативних витрат на ведення справи, визначених при розрахунку страхового тарифу, та фактично здійснених страховиком страхових виплат.

Аналогічні умови передбачено у пункті 7.4 Договору №ВТО12-178/003/К, пункті 14.5 Договору №ВЗЕ12-178/001 та пункті 7.4 Договору №ОКІ12-178/002.

Вказаними положеннями закону та договору керувався відповідач, повертаючи Державному підприємству «Конструкторське бюро «Південне» ім. М.К. Янгеля» частину страхових платежів за Договорами страхування на загальну суму 1 348 486,89 грн.

Однак, як було встановлено судом, Договори страхування припинили свою дію не у зв'язку з відмовою страхувальника від договорів, а внаслідок відміни запуску ракети-носія «Циклон-4» як окремої підстави для припинення договорів, а тому загальні норми частини 4 статті 997 Цивільного кодексу України та частини 4 статті 28 Закону України «Про страхування» не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Зважаючи на правову природу страхування у сфері космічної діяльності, спірні правовідносини регулюються Порядком і Правилами обов'язкового страхування об'єктів космічної діяльності (космічна інфраструктура), які є власністю України, щодо ризиків, пов'язаних з підготовкою до запуску космічної техніки на космодромі, запуском і експлуатацією її у космічному просторі, а також Порядком і Правилами обов'язкового страхування відповідальності щодо ризиків, пов'язаних з підготовкою до запуску космічної техніки на космодромі, запуском і експлуатацією її у космічному просторі, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2010 №1033.

Так, пунктом 48 Порядку і Правил обов'язкового страхування об'єктів космічної діяльності (космічна інфраструктура), які є власністю України, щодо ризиків, пов'язаних з підготовкою до запуску космічної техніки на космодромі, запуском і експлуатацією її у космічному просторі, визначено, що у разі відміни запуску об'єкта космічної діяльності страховик зобов'язаний повернути страхувальнику страховий платіж протягом 30 днів після припинення дії договору страхування з відрахуванням фактичних витрат страховика, пов'язаних з виконанням договору.

Згідно з пунктом 6.2.1 Договору №ВЗЕ12-178/001 (в редакції додаткової угоди №2 від 23.12.2014) період страхування починається з 20.11.2012 та закінчується датою згідно з пунктом 6.2.3, але не пізніше 20.11.2016. Якщо запуск не відбувся протягом періоду страхування, цей період може бути продовжений на 12 місяців за умови письмового повідомлення про таке продовження страховика страхувальником. Страхове покриття забезпечується протягом періоду страхування між Початком ризику (з моменту запуску) та Закінченням ризику (настання однієї з подій - або при відділенні космічного апарату на розрахунковій орбіті, або повної загибелі ракети-носія).

Пунктом 14.7 Договору №ВЗЕ12-178/001 передбачено, що у разі відміни запуску ракети-носія страховик зобов'язаний повернути платнику страховий платіж протягом 30 календарних днів з дня припинення дії договору з відрахуванням фактичних витрат страховика, пов'язаних з виконанням договору страхування.

Тобто, внаслідок відміни запуску ракети-носія «Циклон-4» період страхування за Договором №ВЗЕ12-178/001 не розпочався, а страхове покриття не вступило в силу. Тому, згідно з пунктом 48 Порядку і Правил обов'язкового страхування об'єктів космічної діяльності (космічна інфраструктура), які є власністю України, щодо ризиків, пов'язаних з підготовкою до запуску космічної техніки на космодромі, запуском і експлуатацією її у космічному просторі, та відповідно до пункту 14.7 Договору №ВЗЕ12-178/001 страховий платіж підлягає поверненню відповідачем в повному обсязі з відрахуванням фактичних витрат страховика.

Згідно з пунктом 6.1.1 Договору №ОКІ12-178/002 (в редакції додаткової угоди №2 від 23.12.2014) період страхування починається з 20.11.2012 та закінчується датою згідно з пунктом 6.1.4, але не пізніше 20.11.2016. Якщо транспортування ракети-носія на космодром і передстартова підготовка ракети-носія не відбулись протягом періоду страхування, цей період може бути продовжений на 12 місяців за умови письмового повідомлення про таке продовження страховика страхувальником.

Відповідно до пункту 6.1.2 Договору №ОКІ12-178/002 страхове покриття вступає в силу з моменту початку робіт по завантаженню ракети-носія в пункті відправлення для транспортування в пункт призначення.

Пунктом 7.6 Договору №ОКІ12-178/002 передбачено, що у разі відміни запуску ракети-носія страховик зобов'язаний повернути платнику страховий платіж протягом 30 календарних днів з дня припинення дії договору з відрахуванням фактичних витрат страховика, пов'язаних з виконанням договору страхування.

З огляду на відміну запуску ракети-носія «Циклон-4», враховуючи, що роботи по завантаженню ракети-носія в пункті відправлення не були розпочаті, то страхове покриття за Договором №ОКІ12-178/002 не вступило в силу. Відтак, згідно з пунктом 48 Порядку і Правил обов'язкового страхування об'єктів космічної діяльності (космічна інфраструктура), які є власністю України, щодо ризиків, пов'язаних з підготовкою до запуску космічної техніки на космодромі, запуском і експлуатацією її у космічному просторі, та відповідно до пункту 7.6 Договору №ОКІ12-178/002 страховий платіж підлягає поверненню відповідачем в повному обсязі з відрахуванням фактичних витрат страховика.

Згідно з пунктом 6.1 Договору №ВТО12-178/003/К період страхування за договором забезпечується у період між Початком ризику (момент запуску ракети) і Закінченням ризику (настання однієї з подій - або через 30 днів після фізичного відділення космічного апарату від ракетного носія, або через 365 днів з моменту подачі команди на запуск ракети космічного призначення, якщо фізичне відділення космічного апарату від ракети-носія не відбулось).

Пунктом 6.4.5 Договору №ВТО12-178/003/К визначено, що страховий платіж вважається повністю заробленим страховиком на момент запуску ракети космічного призначення.

Пунктом 7.6 Договору №ВТО12-178/003/К передбачено, що у разі відміни запуску ракети космічного призначення страховик зобов'язаний повернути платнику страховий платіж протягом 30 календарних днів з дня припинення дії договору з відрахуванням фактичних витрат страховика, пов'язаних з виконанням договору страхування.

Отже, з огляду на відміну запуску ракети-носія «Циклон-4», період страхування за Договором №ВТО12-178/003/К не розпочався. Тому, відповідно до пункту 7.6 Договору №ВТО12-178/003/К страховий платіж підлягає поверненню відповідачем в повному обсязі з відрахуванням фактичних витрат страховика.

Щодо розміру фактичних витрат страховика, пов'язаних з виконанням Договорів страхування, господарський суд зазначає, що вказане питання з'ясовувалось в межах позапланової перевірки діяльності Приватного акціонерного товариства «Український страховий капітал», за наслідками якої Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, складено акт перевірки №1886/13-6/2 від 12.10.2017 та прийнято розпорядження від 18.10.2017 №4108 «Про усунення порушень Приватним акціонерним товариством «Український страховий капітал» ліцензійних умов».

Так, зі змісту вказаного розпорядження (аркуші 3-4, 8, 12 розпорядження) вбачається, що розрахунок фактичних витрат за Договорами №ВЗЕ12-178/001, №ОКІ12-178/002 та №ВТО12-178/003/К страховиком не проводився і, відповідно, товариство не визнавало їх в бухгалтерському обліку.

Під час розгляду даної справи відповідачем також не було надано суду доказів понесення ним фактичних витрат, пов'язаних з виконанням Договорів страхування, та не підтверджено розмір таких витрат, а тому, за висновками суду, страхові платежі підлягають поверненню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалось судом, пунктом 14.7 Договору №ВЗЕ12-178/001, пунктом 7.6 Договору №ОКІ12-178/002 та пунктом 7.6 Договору №ВТО12-178/003/К передбачено, що страховик зобов'язаний повернути платнику страховий платіж протягом 30 календарних днів з дня припинення дії договору.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та умов Договорів страхування, з огляду на дату припинення дії договорів у зв'язку з відміною запуску ракети-носія «Циклон-4» згідно з наказом Державного космічного агентства України №141 від 18.07.2016, відповідач повинен був повністю повернути страхові платежі протягом 30 календарних днів з дня припинення дії таких договорів.

При цьому, судом не приймаються до уваги доводи відповідача про ненадання йому доказів відміни запуску ракети-носія, оскільки як вбачається з листування між страховиком та страхувальником, страховику було відомо про денонсацію Договору від 21.10.2003 Бразильською стороною та факт відміни запуску ракети-носія «Циклон-4».

Відтак, строк виконання грошових зобов'язань, щодо яких заявлено позов, настав.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог Державного космічного агентства України (страхувальника) про повернення Приватним акціонерним товариством «Український страховий капітал» (страховиком) Державному підприємству «Конструкторське бюро «Південне» ім. М.К. Янгеля» (платнику) залишку страхових платежів за договорами страхування на загальну суму 37 572 463,11 грн., з яких:

26 262 623,42 грн. (27 205 950,00 грн. - 943 326,58 грн. - фактичні витрати 0 грн. = 26 262 623,42 грн.) - за Договором ВЗЕ 12-178/001;

6 646 272,68 грн. (6 885 000,00 грн. - 238 727,32 грн. - фактичні витрати 0 грн. = 6 646 272,68 грн.) - за Договором ВТО 12-178/003/К;

4 633 567,01 грн. (4 800 000,00 грн. - 166 432,99 грн. - фактичні витрати 0 грн. = 4 633 567,01 грн.)- за Договором ОКІ 12-178/002.

При цьому, за приписами статті 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Судом враховано, що за умовами Договорів страхування страхові платежі повертаються страховиком на вимогу страхувальника саме платнику. Тому, позивач обґрунтовано звернувся до відповідача з позовом про стягнення коштів в сумі 37 572 463,11 грн. на користь Державного підприємства «Конструкторське бюро «Південне» ім. М.К. Янгеля», а відповідні позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо заявлених позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Судом встановлено, що відповідачем у встановлений строк свого обов'язку з повернення страхових платежів за Договорами страхування не виконано, чим допущено прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.

Таким чином, у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань. Аналогічні висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц.

При цьому, у пунктах 6.1-6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» вказано, що проценти річних, про які йдеться у частині 2 статті 625 Цивільного кодексу України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених статтею 536 названого Кодексу.

Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно, як зазначалося, способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов'язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у статті 536 Цивільного кодексу України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми. Якщо договором або чинним законодавством не передбачено розміру процентів за користування чужими коштами, то припис частини другої статті 625 Цивільного кодексу України може бути застосований господарським судом лише за наявності порушення боржником грошового зобов'язання.

Таким чином, враховуючи обставини прострочення відповідачем грошового зобов'язання, позивачем правомірно заявлено вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Здійснюючи перевірку наданого позивачем розрахунку заявленої до стягнення суми 3% річних, судом встановлено, що позивачем були допущені арифметичні помилки, а саме невірно визначено кількість днів прострочення в межах періоду прострочення, визначеного позивачем. При цьому, судом прийнято до уваги, що першим днем періоду прострочення позивач визначив 13.10.2016, тобто день, наступний за днем здійснення відповідачем часткового повернення страхових платежів (12.10.2016), що узгоджується з правом позивача самостійно визначати межі позовних вимог.

За перерахунком суду, сума 3% річних за прострочення відповідачем повернення страхових платежів на загальну суму 37 572 463,11 грн. становить 1 332 340,11 грн., з яких:

932 031,19 грн. сума 3% річних, нарахована за період з 13.10.2016 по 18.12.2017 (432 дні) за прострочення сплати 26 262 623,42 грн.;

235 868,80 грн. сума 3% річних, нарахована за період з 13.10.2016 по 18.12.2017 (432 дні) за прострочення сплати 6 646 272,68 грн.;

164 440,12 грн. сума 3% річних, нарахована за період з 13.10.2016 по 18.12.2017 (432 дні) за прострочення сплати 4 633 567,01 грн.

Відтак, позовні вимоги про стягнення 3% річних в сумі 1 453 356,17 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 1 332 340,11 грн.

При здійсненні перерахунку заявленої до стягнення суми інфляційних нарахувань, судом встановлено, що розрахунок позивача є вірним, а сума інфляційних втрат за прострочення оплати 37 572 463,11 грн. за період з жовтня 2016 року по грудень 2017 року становить 7 518 024,04 грн.

Щодо заявлених позовних вимог про стягнення пені та штрафу.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини перша, друга статті 217 Господарського кодексу України). Штрафними санкціями відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими Господарським кодексом України та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (частина перша статті 199 Господарського кодексу України),

Видами забезпечення виконання зобов'язання за змістом положень частини першої статті 546 Цивільного кодексу України є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а частиною другою цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

За змістом положень частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з наданого суду розрахунку пені та штрафу, позивачем нараховано штрафні санкції за прострочення відповідачем виконання зобов'язання з повернення страхових платежів.

При цьому, як на підставу заявлених вимог позивач посилається на частину 2 статті 231 Господарського кодексу України, відповідно до якої у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Господарський суд зазначає, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафних санкцій у вигляді пені, штрафу, передбачених абзацом 3 частини 2 статті 231 Господарського кодексу України, можливе за наявності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки; якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Однак, у справі, що розглядається, має місце порушення зобов'язання з повернення страховиком страхових платежів, яке за своєю правовою природою є грошовим зобов'язанням (оскільки зводиться до сплати грошей).

Як зазначено судом вище, неустойка (пеня та штраф) є договірною санкцію, розмір якої визначається за домовленістю сторін, якщо інше не визначено законом. В свою чергу, укладені сторонами Договори страхування не містять умов, які б передбачали нарахування страховику неустойки за порушення грошового зобов'язання, а саме прострочення повернення страхових платежів у разі припинення договору, а тому правові підстави для стягнення з відповідача штрафу та пені відсутні.

Такі висновки суду узгоджуються з висновками Верховного Суду у постановах від 22.05.2018 у справі №926/2733/16 та від 14.02.2018 у справі №904/1858/16, а також з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постановах від 20.12.2010 у справі №3-41гс10, від 28.02.2011 у справі №3-11гс11, від 04.02.2014 у справі №903/610/13.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Державного космічного агентства України та стягнення з Приватного акціонерного товариства «Український страховий капітал» на користь Державного підприємства «Конструкторське бюро «Південне» ім. М.К. Янгеля» страхових платежів за договорами страхування в розмірі 37 572 463,11 грн., втрат від інфляції в сумі 7 518 024,04 грн. та 3% річних в сумі 1 332 340,11 грн.

Інша частина позовних вимог (про стягнення штрафу в сумі 2 627 972,42 грн., пені в сумі 6 852 955,59 грн. та 3% річних в сумі 121 016,06 грн.) не підлягає задоволенню з викладених вище підстав.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 511 005,34 грн. Інша частина судового збору в сумі 105 694,66 грн. залишається за позивачем.

Керуючись ст. ст. 129, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Державного космічного агентства України до Приватного акціонерного товариства «Український страховий капітал» про стягнення 56 024 771,33 грн. - задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Український страховий капітал» (03062, м. Київ, пр. Перемоги, буд. 67; ідентифікаційний код 23707357) на користь Державного підприємства «Конструкторське бюро «Південне» ім. М.К. Янгеля» (49008, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Криворізька, буд. 3; ідентифікаційний код 14308304) страхові платежі за договорами страхування в розмірі 37 572 463 (тридцять сім мільйонів п'ятсот сімдесят дві тисячі чотириста шістдесят три) грн. 11 коп., втрати від інфляції в сумі 7 518 024 (сім мільйонів п'ятсот вісімнадцять тисяч двадцять чотири) грн. 04 коп. та 3% річних в сумі 1 332 340 (один мільйон триста тридцять дві тисячі триста сорок) грн. 11 коп.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Український страховий капітал» (03062, м. Київ, пр. Перемоги, буд. 67; ідентифікаційний код 23707357) на користь Державного космічного агентства України (01010, м. Київ, вул. Московська, буд. 8, корпус 30; ідентифікаційний код 00041482) судовий збір в розмірі 511 005 (п'ятсот одинадцять тисяч п'ять) грн. 34 коп.

4. У задоволенні іншої частини позовних вимог Державного космічного агентства України про стягнення штрафу в сумі 2 627 972,42 грн., пені в сумі 6 852 955,59 грн. та 3% річних в сумі 121 016,06 грн. - відмовити.

5. Судовий збір, сплачений при подачі позовної заяви, в сумі 105 694,66 грн. залишити за Державним космічним агентством України

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 02.07.2018.

Суддя В.В. Князьков