Харківський окружний адміністративний суд

61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код за ЄДРПОУ 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2018 р. № 820/2833/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Бідонька А.В.

при секретарі судового засідання - Мурадли А.І.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач , Фізична особа-підприємець ОСОБА_3, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно - господарського штрафу № 022724 від 12.12.2017р.;

- визнати протиправним та скасувати розрахунок № 016762 від 03.11,2017 р. плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту від 03.11.2017р. № 016762.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу № 022724 від 12.12.2017 року та розрахунок №021010 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від № 016762 від 03.11,2017 року є незаконними та такими, що підлягають скасуванню.

Представник позивача у судове засідання прибув, підтримав доводи, викладені у позовній заяві та просив задовольнити позов.

Представник відповідача у судове засідання прибув, проти позову заперечував та просив суд відмовити у задоволенні позову.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, встановив наступне.

Судом встановлено, що фахівцями Управління Укртрансбезпеки у Житомирській області проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом автомобільної дороги П-06 «Київ-ЧОП», 69 км.

Під час вказаної перевірки перевірено транспортний засіб марки DAF номерний знак НОМЕР_1, який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу СХМ 111158 перебуває у власності позивача.

За результатами перевірки складено акт № 016762 від 03.11.2017 року та довідку № 016762 від 03.11.2017 року, в якому зафіксовано порушення законодавства про автомобільний транспорт, а саме: надання послуг з внутрішніх вантажних перевезень (згідно ТТН № 10242 від 02.11.2017р.) без дозволу, який надає право на рух автомобільними дорогами України з перевищенням вагових параметрів, або документу про внесення сплати за проїзд великовагових б/з.

Додатком до акту перевірки є розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування №016762 від 03.11.2017 р.

За результатами розгляду справи про порушення законодавства на автомобільному транспорті начальником Управління Укртрансбезпеки у Харківській області прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 022724, якою застосовано до позивача штраф у розмірі 1700,00 грн.

Не погоджуючись з вказаними рішенням позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з даним позовом.

Відповідно до абз. 3 п. 1 постанови КМУ № 442 від 10.09.2014 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади», Державна інспекція України з безпеки на наземному транспорті реорганізовується шляхом злиття з Державною інспекцією України з безпеки на морському та річковому транспорті, а також підпорядкувавши службі, що утворюється - Державній службі України з безпеки на транспорті, Державну спеціальну службу транспорту.

Постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11.02.2015 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті.

Відповідно до п. 1 Положення, Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

У відповідності до п. 8 Положення, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України № 592 від 26.06.2015 «Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті» утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3.

Розпорядженням КМУ № 1378-р від 16.12.2015 «Питання Державної служби з безпеки на транспорті» здійснення функцій і повноважень, покладених на Державну інспекцію України з безпеки на наземному транспорті (Укртрансінспекцію), припинено та забезпечено можливість їх виконання Укртрансбезпекою.

З огляду на викладене, Укртрансбезпека під час здійснення своїх повноважень діє як суб'єкт владних повноважень, якому надано повноваження щодо здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням перевізниками законодавства про автомобільний транспорт з правом прийняття відповідних рішень, обов’язкових до виконання.

Частиною 2 статті 29 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається в порядку встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, і за плату, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 3, 4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 (далі - Порядок № 1567), державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Пунктом 15 Порядку №1567 вказано виключний перелік питань, що перевіряється контролюючими особами під час здійснення рейдової перевірки, зокрема, в частині виконання внутрішніх вантажних перевезень перевіряється наявність визначених ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред’являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи на підставі яких виконуються вантажні перевезення.

Судом встановлено, що під час проведення перевірки водієм транспортного засобу ОСОБА_4 надано посадовим особам Управління Укртрансбезпеки у Житомирській області, зокрема, свідоцтво про реєстрацію сідлового тягача марки DAF модель XF 105.460 реєстраційний номер НОМЕР_1 серії СХМ №111158; свідоцтво про реєстрацію спеціалізованого напівпричепа-цистерни марки TRAILOR модель SYY ЗСХ реєстраційний номер НОМЕР_2.

Відповідно до товарно-транспортного накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 10242 від 02.11.2017 маса дизельного палива Євро сорту Е, що перевозилось, становить 31,909 тони.

На підставі вказаних вище документів фахівцями встановлено, що фактична маса вантажу становить 46,59 тонн, при максимально дозволеній масі для такого типу транспортного засобу - 40 тонн.

Спільним наказом Міністерства інфраструктури України та Міністерства внутрішніх справ України №1007/1207 від 10.12.2013, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.02.2014 за №215/24992, зокрема п.п. 5 п. 4, зазначено, що посадові особи Укртрансінспекції під час здійснення габаритно-вагового контролю складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30-31'Порядку № 879.

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивач є фізичною особою-підприємцем з 28.04.2017 р. та згідно Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом економічної діяльності є надання в оренду вантажних автомобілів.

Між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (в якості орендодавця) та ТОВ «УКРІНФОРМТРЕЙД» (в якості орендаря) 01.09.2017 року укладено договір оренди автомобіля.

Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування транспортні засоби: автомобіль марки ДАФ спеціалізований вантажний сідловий тягач, р/н НОМЕР_1; автомобіль марки ДАФ спеціалізований вантажний сідловий тягач, р/н НОМЕР_3.

Договір є укладеним з моменту його підписання сторонами та дає протягом 6 (шести) місяців з моменту його підписання(п.6.1 договору).

Суд вказує, що згідно зі ст.3 Закону України “Про автомобільний транспорт” цей закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами-суб'єктами підприємницької діяльності. Які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Відповідно до ст. 60 Закону України “Про автомобільний транспорт” за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

З огляду на абз.18 ст.1 Закону України “Про автомобільний транспорт” автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Таким чином, плата за порушення законодавства про автомобільний транспорт застосовується відносно автомобільних перевізників, якими є фізичні або юридичні особи, що здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

При цьому законодавець не пов'язує настання відповідної адміністративно-господарської відповідальності із фактом перебування транспортного засобу у власності відповідної фізичної чи юридичної особи.

Таким чином, позивач є власником вказаного транспортного засобу та не є автомобільним перевізником, в розумінні положень Закону України “Про автомобільний транспорт”, а тому, на думку суду, до позивача не можуть бути застосовані санкції.

Відповідно до статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Як встановлено ч. 4 ст. 217 Господарського кодексу України, господарські санкції застосовуються у встановленому законом по рядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтею 238 Господарського кодексу України визначено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

До адміністративно-господарських санкцій належить й адміністративно-господарський штраф.

Відповідно до статті 241 Господарського кодексу України адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

З огляду на наведене, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин відповідно є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Суд зазначає, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що транспортні засоби позивачем передано в оренду іншій юридичній особі на підставі договору, на час проведення перевірок та виявлення порушень позивач не мав статусу перевізника.

Зважаючи на викладене, суб'єктом владних повноважень до відповідальності, передбаченої Законом України «Про автомобільний транспорт», притягнуто іншу особу, а саме особу, яка в силу викладених вище обставин об'єктивно не могла допустити порушення.

З врахуванням встановлених під час судового розгляду справи обставин, суд приходить до висновку, що постанова про застосування адміністративно - господарського штрафу № 022724 від 12.12.2017року та розрахунок № 016762 від 03.11,2017 року плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту від 03.11.2017 року № 016762 підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, –

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртансбезпеки у Харківській області про застосування адміністративно - господарського штрафу № 022724 від 12.12.2017 року.

Визнати протиправним та скасувати розрахунок Управління Укртансбезпеки у Житомирській області № 016762 від 03.11.2017 року плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту від 03.11.2017 року № 016762.

Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (код НОМЕР_4, адреса: 61093, м. Харків, вул. Соціалістична, 14) сплачену суму судового збору в розмірі 704,80 грн. сімсот чотири гривні 80 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845, адреса: 01135, м. Київ, проспект Перемоги, 14).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлений 04 липня 2018 року.

Суддя Бідонько А.В.