Справа № 504/249/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2018 року о 12 год. 39 хв. м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді: Юхтенко Л.Р.,

за участю секретаря судового засідання Закуріної Н.М.,

за участю

від позивача: Пелешок Р.Ю.

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Командира Військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_2 (місцезнаходження: 67570, Одеська обл., Лиманський район, смт. Чорноморське) про визнання неправомірними дій стосовно відмови в зарахуванні до загального військового стажу час навчання в Донецькому ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою; зобов`язання вчинити певні дії та провести виплату грошової заборгованості в результаті невірного розрахунку безперервної служби,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 30 січня 2018 року передано до Одеського окружного адміністративного суду матеріали адміністративної справи ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Командира Військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_2 (місцезнаходження: 67570, Одеська обл., Лиманський район, смт. Чорноморське) про визнання протиправними дії командира в/ч НОМЕР_1 полковника ОСОБА_2 стосовно відмови позивачу в зарахуванні до загального військового стажу час навчання в Донецькому ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою; зобов`язання відповідача встановити початком військової служби день зарахування позивача до ліцею; внести зміни в наказ № 267 від 26.12.2017 року, вказавши військовий стаж з урахуванням навчання позивача в ліцеї; зобов`язання відповідача провести виплату грошової заборгованості в результаті невірного розрахунку безперервної служби.

До суду 27 березня 2018 року надійшли матеріали цієї адміністративної справи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відмова відповідача щодо зарахування позивачу до строку військової служби терміну навчання у Донецькому військовому ліцеї з посиленою військового-фізичною підготовкою та зазначення відомостей у наказі №267 від 26.12.2017 року стосовно вислуги років є неправомірними, оскільки позивач вважає, що його загальний строк військової служби потрібно рахувати з дати початку навчання у Донецькому ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою, а саме: з 15.08.1996 року.

Відповідно до приписів Тимчасове положення про проходження військової служби солдатами, матросами сержантами і старшинами, затверджене указом Президента України від 13 травня 1993 року №174/93, яке діяло на час його навчання у Донецькому ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою з 15.08.1996 року по 19.06.1999 року, початком перебування на військовій службі вважалось саме день прибуття на навчання до військово-навчального закладу.

Тому, позивач вважає, що в наказі №267 від 26.12.2017 року, яким позивача звільнено з лав Збройних Сил України невірно вказано вислугу років позивача, що вона становить 18 років 04 місяці, але з урахуванням навчання у Донецькому ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою в період з 15.08.19996 року по 19.06.1999 року загальний військовий стаж повинен складати 21 календарний рік 02 місяці 04 дня.

На думку позивача, неправомірні дії командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_2 призвели також до порушення права позивача на отримання належної позивачу заробітної плати в частині доплати за вислугу років, що передбачено постановою Кабінету Міністрів України №1294 від 07.11.2017 року «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Ухвалою від 30 березня 2018 року прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання по справі на 27 квітня 2018 року.

Цією ухвалою суд зобов`язав позивача надати оригінали документів, які підтверджують навчання у Донецькому ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою, які були надані позивачем для огляду суду на підготовчому засіданні.

Також цією ухвалою суд запропонував відповідачу подати суду відзив на позовну заяву та зобов`язав подати належним чином засвідчену копію оскаржуваного наказу та документи, на підставі яких цей був прийнятий наказ, відомості з питання, хто перебуває на посаді командира в/ч НОМЕР_1 .

Між тим, відповідачем не були надані відзив на позовну заяву та витребувані судом документи.

Ухвалою, яка занесена до протоколу судового засідання 27 квітня 2018 року закрито підготовче засідання по справі та справу призначено до розгляду по суті на 25 травня 2018 року.

Ухвалою, яка занесена до протоколу судового засідання 25 травня 2018 року на підставі п. 1 ч. 2 ст. 205 КАС України відкладено розгляд справи на 26 червня 2018 року.

Позивач на відкритому судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та просив задовольнити позов повністю.

Відповідач на судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином та завчасно, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Також, згідно з п. 1 ч. 3 ст. 205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З цих підстав, суд ухвалою, яка занесена до протоколу судового засідання вирішив продовжити розгляд справи за відсутністю відповідача на підставі наявних матеріалів.

Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, заслухавши вступне слово позивача, суд встановив такі факти та обставини.

Відповідно до витягу з наказу Начальника Донецького ліцею з посиленою військово-фізичною піфпідготовкою №4 від 15 серпня 1996 року, ОСОБА_1 , 1981 року народження, було зараховано за конкурсом до Донецького ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою та призначено ліцеїстом 1 роти (а.с.8), що також підтверджено відповідними довідками (а.с.10).

На підставі наказу Начальника Донецького ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою №40 від 19 червня 1999 року «Про випуск ліцеїстів 1-ї роти у Донецькому ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою» (а.с.9), ОСОБА_1 вручено атестат про повну загальну середню освіту НОМЕР_2 (а.с. 12-13).

Згідно з довідки Донецького ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою №124 від 04.08.2008 року, Донецький ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою був створений з метою якісної підготовки кандидатів для вступу до військових навчальних закладів, надання державної допомоги у вихованні дітей-сиріт, дітей з багатодітних сімей, а також дітей учасників бойових дій та учасників ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи на базі Донецького вищого військово-політичного училища інженерних військ та військ зв`язку імені генерала армії Єпішева О.О. на підстав постанови Кабінету Міністрів України від 19 серпня 1992 року «Про реформу системи військової освіти». Прийняття та реєстрація кандидатів на навчання до Донецького ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою здійснювалося до 1997 року через військові комісаріати. Приписні посвідчення ліцеїсти отримують за місцем проживання у військкоматах до досягнення 16-ти років (а.с.11).

З витягу із особової справи позивача (а.с. 14) та розділу 9 особової справи (а.с.15) вбачається, що проходження позивачем дійсної військової служби у Збройних Силах України починається з 01.08.1999 року з дати вступу курсантом до Харківського інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут», без урахування навчання у Донецькому військовому ліцеї.

Суд встановив, що 29.11.2017 року позивач звернувся із рапортом до Командира Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив зарахувати строк навчання у Донецькому військовому ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою у загальний строк служби та внести виправлення у всі документи та накази, виплатити різницю грошового забезпечення (а.с. 6).

В рапорті позивач зазначив, що при оформленні особової справи у військовому інституті в графі «початок служби» було допущено помилку, в зв`язку з чим з серпня 2003 року по листопад 2017 року було невірно нараховано та виплачено грошове забезпечення. (а.с.6).

Командир військової частини НОМЕР_1 надав відповідь на рапорт позивача, згідно з якою повідомив, що зарахування до строку військової служби терміну навчання у Донецькому військовому ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою можливо лише на підставі рішення суду, так як командир військової частини не наділений правом зараховувати термін навчання у військовому ліцеї до загального строку проходження служби та з даного питання запропоновано звернутися до суду (а.с.7).

Враховуючи вищезазначену відповідь, позивач звернувся за захистом свого права з позовом до суду.

Окрім того, суд встановив, що згідно з витягом із наказу Командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 267 від 26.12.2017 року ОСОБА_1 виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення та виплачено грошове забезпечення. Згідно зазначеного наказу вислуга років позивача у Збройних Силах становить 18 років 04 місяці (а.с.5).

Таким чином, змістом спірних правовідносин є відмова відповідача зарахувати до загального строку військової служби період навчання позивача у Донецькому ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою.

Проаналізувавши положення чинного законодавства України, що регулює спірні правовідносини, враховуючи обставини справи, дослідивши письмові докази, що містяться в матеріалах справи та надані позивачем пояснення, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог належить відмовити повністю з таких підстав.

Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232-XII від 25 березня 1992 року здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Видами військової служби, згідно з ч.4 ст.2 Закону №2232-XII, в редакції, що діє на час розгляду справи, є: строкова військова служба; військова служба за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.

В редакції ч. 1 ст. 2 цього Закону від 13.05.1999 року, яка діяла на час завершення позивачем навчання у Донецькому ліцеї видами військової служби були: строкова військова служба; військова служба за контрактом на посадах солдатів і матросів, сержантів і старшин; військова служба жінок за контрактом на посадах солдатів і матросів, сержантів і старшин, прапорщиків і мічманів та офіцерського складу; військова служба за контрактом прапорщиків і мічманів; військова служба за контрактом курсантів (слухачів) військово-навчальних закладів і студентів кафедр військової підготовки (факультетів військової підготовки,відділень військової підготовки) вищих цивільних навчальних закладів; військова служба за контрактом офіцерського складу.

Така сама редакція цієї статті закону була на час вступу позивача на навчання до ліцею.

Тобто, до військової служби відносилось навчання курсантів (слухачів) військово-навчальних закладів.

Суд встановив, що ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою, у якому навчався позивач у період з 15.08.1996 р. по 19.06.1999 р., не належить до військових навчальних закладів.

Як вбачається з довідки Донецького ліцею з послиненою військово-фізичною підготовкою №124 від 04.08.2008 року, зазначений ліцей створений відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.08.1992 р. №490 «Про реформу системи військової освіти», з метою підготовки кандидатів до вступу до цих закладів, тому навчання у ньому не можна вважати навчанням у військовому навчальному закладі, а відтак і проходженням військової служби згідно з переліком її видів, що закріплений у ч.4 ст.2 Закону №2232-ХІІ.

Відповідно до Положення про ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 квітня 1999 р. № 717, ліцей є середнім загальноосвітнім навчальним закладом з військово-професійною спрямованістю навчання та виховання і належить до середньої загальноосвітньої школи третього ступеня з поглибленим вивченням програми допризовної підготовки юнаків.

Отже, такий ліцей є закладом освіти - середнім загальноосвітнім навчальним закладом, який характеризується певною специфікою навчання, але навчання в ньому не дорівнює проходженню військової служби, що й передбачено приписами ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», як в редакції, яка діяла на час навчання позивача у ліцеї, так і на час розгляду справи.

На обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на приписи Тимчасового положення про проходження військової служби солдатами, матросами сержантами і старшинами, затверджене указом Президента України від 13 травня 1993 року №174/93, яке діяло на час його навчання у Донецькому ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою з 15.08.1996 року по 19.06.1999 року, в якому передбачено, що початком перебування на військовій службі вважалось саме день прибуття на навчання до військово-навчального закладу.

Слід зазначити, що відповідно до ч. 1 абз. 3 ст. 24 Закону України "Про загальний військовий обов`язок та військову службу", в редакції від 13.05.1999 року, початком перебування на військовій службі вважався день прибуття на навчання до військово-навчального закладу (військового ліцею).

В редакції від 31 липня 1999 р. ця норма вже не пов`язує початок перебування на військовій службі із днем прибуття на навчання до військово-навчального закладу (військового ліцею) та передбачає початком перебування на військовій службі - в) день призначення на посаду курсанта (слухача) вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу - для громадян, які

добровільно вступають на військову службу.

Посилання позивача на вищезазначену норму є помилковим та вона не може бути застосована до спірних правовідносин, оскільки, як суд встановив, Донецький ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою не є військово-навчальним закладом, це є середнім загальноосвітнім навчальним закладом з військово-професійною спрямованістю навчання та виховання і належить до середньої загальноосвітньої школи третього ступеня з поглибленим вивченням програми допризовної підготовки юнаків.

Згідно з ч.1 ст.12 Закону №2232-XII, громадяни, які виявили бажання вступити до військово-навчальних закладів, проходять підготовку у військових ліцеях, середніх загальноосвітніх навчально-виховних закладах, в організаціях Товариства сприяння обороні України, на підготовчих курсах при вищих навчальних закладах або самостійно. Але ця підготовка не відноситься до військової служби .

В свою чергу, перебування на військовій службі громадян, які навчаються у військово-навчальних закладах, передбачено та регулюється ст. 25 Закону цього Закону.

Окрім того, в самому Законі України "Про загальний військовий обов`язок та військову службу" між нормами ст. ст. 2 і 24 існувала певна колізія, яка полягала в тому, що ст. 2 Закону передбачає виключний перелік видів військової служби і навчання у військовому ліцеї ніколи до військової служби не відносилось. У той же час, ст. 24 в редакції до 31 липня 1999 р. встановлювала, що початком перебування на військовій службі вважається день прибуття на навчання до військово-навчального закладу (військового ліцею). Але, на думку суду, військовий ліцей повинен був мати статус військово-навчального закладу, який Донецький ліцей, де навчався позивач, не мав.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України "Про загальний військовий обов`язок та військову службу", для статусу військовослужбовця необхідно досягнення 18-річного віку, тоді як набір до Ліцею здійснюється у віці 15-16 років, тобто на час навчання у Ліцеї позивач не мав статусу військовослужбовця.

З огляду на вищевикладені встановлені судом обставини, приведеного системного аналізу Закону України "Про загальний військовий обов`язок та військову службу", суд дійшов висновку, що Донецький ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою не є військово-навчальним закладом, це є середнім загальноосвітнім навчальним закладом з військово-професійною спрямованістю навчання та виховання і належить до середньої загальноосвітньої школи третього ступеня з поглибленим вивченням програми допризовної підготовки юнаків, а тому дії командира в/ч НОМЕР_1 полковника ОСОБА_2 стосовно відмови позивачу в зарахуванні до загального військового стажу час навчання в цьому ліцеї є правомірними.

Тому, суд дійшов висновку, що слід відмовити в задоволенні позовної вимоги про визнання протиправними дії командира в/ч НОМЕР_1 полковника ОСОБА_2 стосовно відмови позивачу в зарахуванні до загального військового стажу час навчання в Донецькому ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою.

З огляду на те, що суд дійшов висновку про правомірність цих дій відповідача, суд вважає, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог позивача про зобов`язання відповідача встановити початком військової служби день зарахування позивача до ліцею та внести зміни в наказ № 267 від 26.12.2017 року, вказавши військовий стаж з урахуванням навчання позивача в ліцеї, і зобов`язання відповідача провести виплату грошової заборгованості в результаті невірного розрахунку безперервної служби.

Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши письмові докази за критеріями їх належності, допустимості, достовірності та достатності, суд дійшов висновку, що з урахуванням того, що період навчання у Донецькому ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою не відноситься до військової служби, підстави для зарахування періоду навчання у ліцеї до строку військової служби відсутні, а тому позовні вимоги не належать задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 5 ст. 139 КАС України, у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 12, 72, 77,90, 139, 246, 255,295,297 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Командира Військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_2 (місцезнаходження: 67570, Одеська обл., Лиманський район, смт. Чорноморське) про визнання неправомірними дій стосовно відмови в зарахуванні до загального військового стажу час навчання в Донецькому ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою; зобов`язання вчинити певні дії та провести виплату грошової заборгованості в результаті невірного розрахунку безперервної служби, - відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст.ст. 295, 297 КАС України, з урахуванням п.15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний « 04» липня 2018 року.

Суддя Л.Р. Юхтенко

.